Это цитата сообщения Rjewsky Оригинальное сообщение

30 практических советов гражданам Украины по ведению политических споров в Рунете

Если по какой-то неизъяснимой причине вы считаете себя «оранжевым» и даже «свидомым», то рано или поздно вы неизбежно зайдете на какой-нибудь российский Интернет-форум и ужаснетесь тому, что там пишут об Украине. Как порядочный «оранжевый», вы, разумеется, захотите вступить в спор, чтобы возразить, опровергнуть и раскрыть глаза.
Если вы патриот...
(c)

Это цитата сообщения Mario_De_La_Rossa Оригинальное сообщение

Leprosmiles | Tuzki

[показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать]

[показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать]

[показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать]

[показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать]
[показать] [показать] [показать] [показать]

Это цитата сообщения Tenako Оригинальное сообщение

Когда они смеются

Они смеются – ты тоже слышишь? Они нас делят на инь и янь, зовут молиться, гулять по крышам, в кусты заталкивать свой рояль, гореть в кострах фанатичной веры, тонуть в болотах любви слепой… Они измажут полнеба серым, а что достанется нам с тобой? В кладовке заперты банки с краской, я знаю место, где спрятан ключ, но ты читаешь ребенку сказку, а я расплакаться не хочу.

Они меняют свои расклады и прячут козыри в рукава, а мы так громко кричим «не надо», что глушим собственные слова. Они, эстетствуя, строят замки, разносят хижины в пыль и грязь. Внутри на стенах – стальные рамки, куда нас втиснули, не спросясь, а мы стремимся обратно слиться, сдирая кожу об их края. Искрится сон на твоих ресницах, в котором царствует злой ноябрь, в котором стылый прозрачный воздух пластает горло осколком льда. Еще немного – и будет поздно, и мы разделимся навсегда.

Они, конечно, совсем не злые, им вечность высветлила глаза. Они сжигают свои мосты и боятся даже взглянуть назад, где было (не было? было?) счастье, и поцелуи до вспухших губ, и подвозивший бесплатно «частник» до забегаловки на углу, где крепкий кофе горчил полынью и звезды падали с люстры вниз…

И мы, которые были ими, еще пытаемся вновь срастись.

(с)Светлана Ширанкова

Это цитата сообщения Tenako Оригинальное сообщение

вірш

Буває, стукається до нас перлина... Такий собі дядечко Татчин. Оленка кинула посилання на його твори - гарно, уф! Пишаюся, що друкуватимемо у нашому журналі!
(вибрала найдовшого його вірша;))

ЗОЛОТО
Ранній вечір запалив золото,
Моя кохана, у твоєму склі.
А я знемагаю від смертного холоду,
Холоду без тебе – на всій землі...

Посідали будинки на березі вулиці,
Звісили ноги, похилили голови,
Один до одного від холоду туляться,
Дивляться в калюжі на небесне олово.
Котиться крізь вакуум колобок планети.
Розгоряються Блокові ліхтарі.
Павуки-поети плетуть тенета.
Зупиняється серце.
Стає Гольфстрім...
Читать далее

Это цитата сообщения Tenako Оригинальное сообщение

4.
[450x600]

photo by Christopher Gilbert
[699x519]

Это цитата сообщения Koori Оригинальное сообщение

Вы счастливы? - Не скажете! Едва ли!
И лучше - пусть!
Вы слишком многих, мнится, целовали,
Oтсюда грусть.
Всех героинь шекспировских трагедий
Я вижу в Вас.
Вас, юная трагическая леди,
Никто не спас!
Вы так устали повторять любовный
Речетатив!
Чугунный обод на руке бескровной -
Красноречив!
Я Вас люблю. - Как грозовая туча
Над Вами - грех -
За то, что Вы язвительны, и жгучи
И лучше всех.
За то, что мы, что наши жизни разны
Во тьме дорог,
За ваши вдохновенные соблазны
И тёмный рок.
За то, что Вам, мой демон крутолобый,
Скажу прости,
За то, что Вас - хоть разорвись над гробом! -
Уж не спасти!
За эту дрожь, за то - что - неужели
Мне снится сон? -
За эту ироническую прелесть,
Что Вы - не он.

16 октября 1914

Это цитата сообщения Gear Оригинальное сообщение

воспринимай меня как миф,
мотив давно забытой песни.
И, Джа об этом попросив,
Мы очень скоро будем вместе.

Моя капризная душа
Опять бессмысленно свободна.
Для смерти - слишком хороша,
Для жизни - слишком непригодна...

Это цитата сообщения Отражение Художника Оригинальное сообщение

http://blissful.leftchannel.com/

Это цитата сообщения ээтта_как_его Оригинальное сообщение

В колонках играет - ..ведь это их дерьмо, их проблемы, а нам все-равно...
Настроение сейчас - ...хорошая крыша летает сама...)))

Искала стишок для Тобби, нашла это... Очередной мазок к картине под названием "как все было по-другому"...
В смысле, сейчас все хуже, но это "хуже" больше не хочется смаковать и поэтизировать. Некогда :(



17.12.04

25 годин

Дні водили хоровод.
Бігли, наступаючи одне одному на горлянки,
Плювали одне одному в обличчя,
Лишали за собою шлейфи гнилого дрантя
Та весняної матерії, гаптованої світлом.
Кожної днини панування одного скінчалося.
Інший ще барився...
Тоді залишалася Вона
І 25-та година на добу.
***
***
Вона писала Егоїсту листи:
Думки засихали та опадали в райдужні калюжі почуттів.
Змішувалися із впертістю,
Підіймали з дна каламутну наївність
Та здіймалися хвилями...
...виблюване підсвідоме на моніторі
Виглядало напрочуд зворушливим,
Особливо коли повільно стікало долі,
Залишаючи по собі вибагливі візерунки.

Егоїст бачив маленькі знаки
І називав їх постмодернізмом.
Він відчував між ними заплющені очі, тремтячі вії,
Нерівне дихання та по-дитячому ніжну шкіру.
Він називав це постмодернізмом.
Думав про Неї руками
Та хтиво всміхався.
Він вигадав собі захист -
Знищення чужого.

***
Егоїст залишив кілька якорів у свідомості
Та щирий цілунок на губах.
Вона залишила Егоїста серед пилу.
За кілька епох від Неї лежало мертве місто,
За кілька мрій від Неї тремтіли зорі,
За кілька хвилин палало багаття
(за кілька днів вони стрибали через нього)
За кілька подихів мовчали гори...
Поряд лежала Тінь.
Ненавиділа людей, боялася світла та вірила в Ніщо.
Тінь безнадійно кохала Її.
А Вона цілувала малого хлопчика.
(за кілька бажань від Тіні)
Тінь стискала зубами біль та ніжно клала руку на Її волосся.

***
Вони з Тінню плавали по ночі.
Нескінченний солоний простір огортав тіло.
(по ньому ковзала насолода)
Червоний місяць плавився від сорому
Та стікав доріжкою на них.
Тінь несамовито сміялася. (Алкоголь та ніч з коханою).
Вона навчила її бути дикою, вдяглась і зникла.
Недопалок, домагання 45річного інструктора,
Багаття та море.
Завтра з Тінню вони поїдуть геть.
Автостопом. Тверезі (до наступної ночі)

***
Егоїст дочекався.
Створив навіть жалюгідну подобу кохання
Та пишався своєю величчю в ньому.
Це була казкова відраза -
Рожеві сутінки, сплетені руки, задушливе метро.
Вона кашляла та захлиналася в ніжності.
Егоїст продовжував усміхатися.

***
Мрійник бачив.
Знав.
Здогадувався.
Дряпав пальцями асфальт та лив кислоту на спогади.
Дивився в очі, в яких пірнав Егоїст,
Дивився на Її холодні руки, що граються кинджалом
(загіпнотизовано дивився на кинджал)
Вмирав і вірив, що Вона його знову врятує.
Ридав та стискав своє горло, аж поки не починав синіти,
Дихав наркотиками та Її минулим...
Розсипався, гнив, схлипував, тремтів -
Жив.

***
Після трьох пляшок вина абсент був зайвим.
Яка гидота.
Вона їхала від чоловіка, який хотів Її подругу.
Подруга ненавиділа його лінзи та дешеві обіцянки.
Вона писала sms-ки чоловіку, який хотів Її.
Скривлену правду та дешеві обіцянки.
Яка гидота.

***
Наступної ночі Вона їхала з Переможцем.
Він не вірить у таке своє ім’я - він втомився.
Щогодини він споглядає, як розпадається на друзки ще один день,
Як ще одна доля порохом сходить за склом.
Тепер т а к перемагають.
Вона ж бачить лише знайомі вулиці,
Ліхтарі, що істерично стрибають у порожнечі
Та своє здивування.
Вона відчуває, як від випитого огидно пересихають губи.
Відчуває його руки... його цілунок...
Та своє здивування.
Ще кілька митей і 25-та година скінчиться.
Так, неначе це вперше...
Вона опускає в кишеню нові емоції
Та своє здивування.

***
Сьогодні Переможець йшов геть хитаючись.
Завтра він скаже, що було не так.
Сьогодні Той Без Імені ледве повз
Що він скаже завтра - Вона не знає.
Від нього лишилися тільки зелені очі
Та зелений шарф.
Яка гидота!
- Ти його кохаєш?
- Ні...
- Чому?
Каламутні очі та перекручений шарф.
Зелений, зелені...
- Тому що... (все одно ти Її не зрозумів)
Іди, Той Без Імені - твій потяг приїхав.
По тебе приїхав.
Ти завтра знову нап’єшся...
Яка гидота!

***
Егоїст ставав схожим на Неї.
Вона - на нього.
Потайна зустріч раз на тиждень.
Біла, кішка, чорне піаніно, помаранчеве ліжко.
От і все, що залишилось!
Це було варте її протиріч - Егоїст був гарним коханцем.
Не більше...(все високе засипала ще осінь)
Вони кохалися на Її мертвих мріях,
на кладовищі, посеред революції...
Свої спогади Вона йому не віддала.

Минулої години вони розрізали останню нитку -
Вона пише про Іншого,
Егоїст - про Іншу та мимохіть зізнається у коханні.
В кожному листі Їй, поки Читать далее...

Это цитата сообщения Gear Оригинальное сообщение

"Привет! Меня зовут Ча. Я шел по твоим следам. Кто ты?"
(с) Веня Д*ркин
[699x487]

Креатифф від Отара

Кто ты в мире ебанутых тестов?

Человек, заёбаный ебанутыми тестами Ты несколько раздосадован обилием ебанутых тестов в твоей ленте друзей. Иногда тебя посещает неудержимое желание отфрендить всех к ёбаной матери и оставить только тех, кто не склонен к публикации результатов прохождения ебанутых тестов. Однако ты мужественно отгоняешь эти мысли и пытаешься не обращать на ебанутые тесты внимания. Довольно часто ты ловишь себя на том, что уже почти отправил нелестный комментарий к чужому посту, содержащему результаты ебанутого теста, и останавливаешься в последнюю секунду. Ночами ты не можешь заснуть, раздумывая о том, в чем секрет привлекательности ебанутых тестов, и почему их так любят люди, в целом не напоминающие олигофренов.

Пройти тест

Є такі люди, після спілкування з якими стає сумно. І гидко. Робота, гроші, кар’єра, сумнівні розваги, безнадія, робота, гроші... Це навіть не сіре сім’я-робота-сім’я.
І ці люди вчать мене жити.
Ні, куди б я не видерлася по цій хиткій драбинці життя – я завжди залишуся дитиною. (Незважаючи на те, що дехто з цього приводу думає))). Те, що хтось втомився шукати, зовсім не означає, що ті, хто ще має сили на це – безвідповідальні маленькі ідіоти. І кінець дороги у всіх однаковий.
Так у чому справа?

Как известно, я люблю все прекрасное. А это прекрасно =)

Хорошо, что не так!!!!!! ;)

Кста, а как они переносят своих детенышей, пока те совсем маленькие?
[700x469]

(с) Christopher Gilbert

Это цитата сообщения nrgmss Оригинальное сообщение

Любовь нагишом, такая как есть,
Без вкуса губной помады.
И все, что растет, можно рвать и есть,
Так чего же еще нам надо?

Никто не пускает мне в спину стрелу,
И враги не готовят засады.
И рай в шалаше на каждом углу,
Так чего же еще нам надо?

Можно общаться без помощи слов,
Используя быстрые взгляды.
И нет лепестков на розе ветров,
Так чего же еще нам надо?

Гроза миновала наш дом стороной,
И нигде не рвутся снаряды.
Крутится, вертится шар голубой,
Так чего же еще нам надо?

Шелест дождя за открытым окном,
И свист ночной автострады.
Пешкам позволено прыгать конем,
Так чего же еще нам надо?

Лето зальет наши жадные рты
Расплавленным шоколадом.
И можно к тебе обращаться на ты,
Так чего же еще нам надо?

Улетай куда-нибудь пыльным ветром по полям,
Перережет млечный путь купол неба пополам,
Ни с тобой, ни без тебя, ни живым, ни мертвецом,
А нелепым манекеном с перекрашенным лицом.

(c) КБ.

Настроение сейчас - happy

...вот уж не думала, что кто-то когда-то спросит, умею ли я рисовать слонов в удаве....

[343x107]

Photos by Carl Bengston
[700x450]

еще пара слов о чужом искусстве.
Photos by Carl Bengston
[700x450]

http://www.du-artwork.de
[364x550]