[265x300]
Весна...
Мати Енея і роду його, благодатна Венеро,
Втіхо людей і богів! Під сузір'ями неба пливкого
Повниш повсюдно життям судноносні моря і врожайне
Лоно землі, завдяки-бо тобі. зародитися прагне
Всяке створіння й, покинувши темряву, глянуть на сонце.
Тихнуть, богине, вітри, розбігаються хмари небесні
Ще до приходу твого. Найніжніші до ніг тобі квіти
Стелить умілиця щедра - земля, посміхається море,
Небо власкавлене сяє-виблискує світлом текучим.
Щойно пора весняна заясніє в усій своїй вроді,
Щойно, звільнившись од пут, Фавон війне життєдайно,-
Спершу небесні птахи твою з'яву, ходу переможну
Славлять, богине, твоєю могутністю вражені в серце.
Потім і звірі, й стада пасовищем багатим буяють,
Ріки стрімкі пропливають, аби поспівать за тобою,
Бачити вроду твою,- куди б не вела ти, не звала.
Далі - по горах, морях, по бурливих потоках, дібровах,
Густозелених оселях птахів та полях шафранових -
Всім ти проймаєш любов'ю серця, тож усе доокола
Солодко множить свій рід під твоєю, блаженна, рукою.
ТІТ ЛУКРЕЦІЙ КАР
ПРО ПРИРОДУ РЕЧЕЙ