[270x162]
Над ставками схиляються верби,
Знов калина у лузі цвіте,
Україна - у кожному серці,
Мов надії віконце ясне.
То далекою зіркою блима,
То, як сонце ясне, зігріва,
То буває, як мати, обійме,
А буває й сердита вона.
Та на те вона ненька єдина,
Не шукайте другої землі.
Наша мати одна - Україна,
А всі інші - то мачухи злі!
Тихо верби шумлять над водою
А свіча невгасимо горить,
Он синіють бори за Десною,
На Дніпрі ясний Київ стоїть.
Хоч багато ми лиха зазнали, -
Розгубили своїх Роксолан,
Та ще є в Україні немало
Розвеселих, співучих Руслан.
Над ставками схиляються верби,
Знов калина у лузі цвіте,
Україна - у кожному серці,
Мов надії віконце ясне.

(Леонід Пасюк)