Мобильный LiveInternet

Читать далее...

Типовий боєць "АТО" Паюша 08-12-2014 13:41

Это цитата сообщения lj_twower Оригинальное сообщение

"Захотелось отрубить себе руку, которая голосовала за Януковича"© Уверен, Українська держава гарантирует ему достойную пенсию, пожизненное бесплатное и качественное медицинское обслуживание, протезы, реабилитацию et cetera...

Украина предает своих граждан, мы понимаем, что Украину сдали, — глава «Офицерского корпуса». Паюша 01-12-2014 18:47

[280x186]
Офицер-переговорщик, руководитель украинской общественной организации «Офицерский корпус», занимающейся обменом пленных и поисками пропавших, Владимир Рубан, дал интервью, в котором рассказал о том, как СБУ вставляет палки в колеса мирному процессу, поделился тем, что думает о хунте, о причинах и перспективах войны на Донбассе и о людях, которые участвуют в этой войне.

Будь ласка, зробіть перепост, може, комусь з Героїв ця інформація буде корисною! Милиана_ 30-11-2014 15:36

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

Будь ласка, зробіть перепост, може, комусь з Героїв ця інформація буде корисною!

Є інформація, що БЕЗКОШТОВНІ сучасні протези кінцівок роблять в Черкасах

а також

в м. Ковелі (Волинська обл) вул. Хмельницького,17 - держ. протезно-ортопедичний цех. Тел.(03352)5-15-03, (03352)6-53-77. Обладнання німецьке,персонал навчений німецькою професурою. Протези не важчі за здорові руки-ноги.

Донецк показывает пример! Паюша 30-11-2014 09:39

[453x604]
В то время как на Украине продолжается борьба с «проклятыми москалями», в Донецке 27 ноября 2014 года с успехом прошла презентация украиноязычного сборника переводов немецкой лирики «Між Рейном і Дунаєм: поетичні краєвиди», написанного преподавателем Донецкого национального университета Ольгой Матвиенко. Примечательно, что для проведения презентации была предоставлена т.н. Стусовская аудитория (№ 34) на филологическом факультете ДонНУ, в которой когда-то учился украинский поэт Василь Стус (1938 – 1985). Сама Ольга Викторовна отметила: «Это вдвойне символично, ведь Стус был известен и как переводчик немецких поэтов Гете и Рильке!»

РОССИЯ + УКРАИНА = МИР Паюша 24-11-2014 18:00

Это цитата сообщения ИноМодератор Оригинальное сообщение

РОССИЯ + УКРАИНА = МИР

Война превращает в диких зверей людей, рожденных, чтобы жить братьями. Вольтер

Война является отрицанием истины и гуманности. Дело не только в убийстве людей, ибо человек должен так или иначе умереть, а в сознательном и упорном распространении ненависти и лжи, которые мало-помалу прививаются людям. Д.Неру

Люди, которые... признают войну не только неизбежной, но и полезной и потому желательной, — эти люди страшны, ужасны своей нравственной извращенностью. Л.Н. Толстой

Больше о дружбе между Россией и Украиной здесь >>>

комментарии: 1 понравилось! вверх^ к полной версии

ПАВУКИ, ОЧЕРЕТ І ЛЕЛЕКИ. ЩО ЇЛИ УКРАЇНСЬКІ СЕЛЯНИ У 1932-33 РОКАХ? Милиана_ 19-11-2014 18:15

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

ПАВУКИ, ОЧЕРЕТ І ЛЕЛЕКИ. ЩО ЇЛИ УКРАЇНСЬКІ СЕЛЯНИ У 1932-33 РОКАХ?

Висівки, жом, дерть, макуха, шпориш - сучасний український споживач інтернету і не знає, що ці слова означають. А у 1933-ому вони означали надію на виживання. Разом із ховрахами, горобенятами, слимаками, маторжениками та іншою "їжею".

Починаючи з серпня 1932 р. кремлівською владою було оголошено перший план хлібозаготівлі, з яким переважна частина українського селянства впоралася.

Незабаром після цього, в жовтні, був продиктований додатковий план здачі, який становив 50% основної норми.

Селяни почали приховувати свої запаси, а представники партійних організацій та сільські активісти – ходити по дворах з металевими щупами, вишукуючи закопане зерно, заглядаючи в льохи, димарі, колодязі, печі, перекопуючи садки і городи, забираючи при цьому всі запаси продуктів (квашену капусту, огірки, квасолю, буряки).

В січні 1933 р. оголосили про третій план хлібоздачі – "лишків", який тривав до весни.

Майже повне вилучення органами влади продуктів харчування змусило українського селянина вишукувати різноманітні замінники їжі, затрачаючи при цьому чимало зусиль, щоб приготувати щось подібне до страви, хоча стравою це неїстівне вариво було важко назвати.

Коли зазеленіла трава, почали викопувати коріння, їсти листя та бруньки.

Вживали в їжу кульбабу, реп’яхи, проліски, іван-чай, амарант, кропиву, липу, акацію, щавель, шпориш, льон, молочай, калачики.

Ці та інші рослини, які тоді складали основний "раціон" селянських родин, мали обмаль білків, і, споживаючи їх, люди діставали водянку, пухли й масово вмирали.

Селяни розкопували нірки ховрахів, щоб знайти хоч жменьку зерна, прихованого цими запасливими тваринками.

Товкли його в ступах, добавляли жменьку макухи (з конопляного сім’я), буряки, картопляні лушпайки і з цієї суміші щось пекли.

Ті, хто зумів приховати хоч трохи зерна, мололи його на залізних млинках з букси від колеса і варили затируху (вариво з невеликої кількості борошна, розтертого з колосків).

Загалом люди їли все, що можна було жувати.

Варили і їли сирими квіти акації, зелену лободу змішували з товченими качанами, облущеними від кукурудзи. Хто міг - а це було за щастя - добавляли жменьку висівок. Від такої їжі розпухали ноги, тріскалася шкіра.

Облущені качани кукурудзи, лушпиння з проса селяни сушили, товкли, перетирали з бур’янами і варили супи, пекли млинці. Такі страви неможливо було розжувати, організм не міг їх перетравити, тому в людей боліли животи. З макухи та кропиви або подорожника пекли млинці, так звані "маторженики".

Доходило до того, що селяни кришили солому на дрібненьку січку і разом із просяною та гречаною половою, корою з дерева товкли в ступі. Все це змішували з лушпинням від картоплі, від якого дуже труїлися, і з цієї суміші пекли "хліб", споживання якого викликало найтяжчі шлункові захворювання.

Читать далее...

комментарии: 2 понравилось! вверх^ к полной версии

К вопросу о "террористах". Паюша 15-11-2014 22:33

[264x176]
Политика Киева по отношению к Донбассу - жестока и цинична, но крайне эффективна. Суть её заключается в следующем: мы не соглашаемся считать вас независимыми, но ведём вас как с независимыми, при этом будем всеми силами блокировать любые ваши попытки наладить независимую жизнь. Раз мы не можем заставить вас подчиняться нам, мы превратим вашу жизнь в ад - и тем дадим хороший урок другим потенциально мятежным регионам. "Или подчиняйтесь, или сдохните!".

КЕЛЬТИ - ЧАСТИНА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Милиана_ 05-11-2014 16:51

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

КЕЛЬТИ - ЧАСТИНА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

Тисячоліттями складалась етнічна карта Європи, складна й заплутана. На зорі історії народи приходили й осідали тут, змінюючи один одного. З часом одні з них зникали, натомість народжувалися нові. Так кожен народ вніс свій внесок в будівництво великого будинку європейської культури.

Приносили вони й свої таємниці, багато з яких не розкриті й понині.

Одним з таких загадкових племен були кельти. У стародавності їх називали й по-іншому - галлами або галатами. Ще й сьогодні ця група індоєвропейських народів порівняно погано вивчена історичною наукою. А тим часом багато вчених ставлять значення її культури в один ряд із досягненнями античного світу. І не дарма.

Адже саме кельтська література, одна з найдавніших літератур Європи, подарувала нам легенди про короля Артура й лицарів Круглого стола, казковий світ ельфів і фей ірландських саг. Кельтське суспільство піддалося феодалізації на кілька сотень років раніше інших народів. Їхні жерці-друїди, відомі в античну епоху як хранителями таємної мудрості, і зараз викликають суперечки, а багато сучасних традицій ідуть коріннями в кельтське минуле. Так, наприклад, Геллоуїн - День Всіх Святих - або страшна Вальпургіїва ніч, мають у своїй основі древні кельтські містерії - Самайн і Бельтайн.

Зараз від кельтів-галлів залишилося небагато - ірландці, горяни Шотландії й деякі інші народи на північно-заході континенту. Але багато століть назад усе було інакше. Чи замислювалися ви коли-небудь, що загального між древньою назвою Франції - Галлія, Галісією в Іспанії, Галатією у Малій Азії, містом Галаті на Дунаю й Галичиною у Західній Україні? У свій час всі вони були покриті поселеннями й містами кельтів. Наводячи жах на всі древні народи, кельти захопили великі території.

ЧИ Є 8 БЕРЕЗНЯ СПРАВЖНІМ СВЯТОМ ЖІНОЦТВА? Милиана_ 03-11-2014 00:13

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

ЧИ Є 8 БЕРЕЗНЯ СПРАВЖНІМ СВЯТОМ ЖІНОЦТВА?

Звичайно, мені, як дівчині, приємно приймати вітання зі святом Весни, проте, при цьому не зрозуміло, чи то запізнилися з початком весни календарної 1 березня, чи не дочекалися початку весни астрономічної 20 березня. Хоча особисто я і не проти позитивних моментів, пов'язаних з увагою, теплими побажаннями, гарним настроєм, але все ж таки хотіла би, щоб свято було дійсно святом, тобто чимось святим, значимим, щоб воно мало в своїй основі якщо не глибоке коріння, то хоч прозоре логічне підґрунтя. Проте, якщо запитати українців про зміст 8 Березня, то абсолютна більшість громадян не знає і навіть не задумується над тим, що вона святкує, решта ж видають найрізноманітніші версії. Одні припускають, що ця дата – День народження жіночого пролетаріату, а то й самої комуністки Клари Цеткін, інші – що вона приурочена мітингу феміністок-соціалісток за покращення умов праці та зрівняння у правах з чоловіками або ж навіть – мітингу повій з вимогою видати зарплати їхнім боржникам – матросам. Дехто взагалі доводить, що Клара Цеткін у такий спосіб захотіла відзначити своє національне єврейське свято Пурим (23 лютого за старим стилем) на міжнародному рівні. Воно ж полягає у прославленні знаменитої юдейки Естер, котра підлою спокусою та хитрощами змусила перського царя Артаксеркса потурати єврейським погромам проти персів, під час яких "позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч" (Книга Естер). Ну і, безперечно, 8 Березня трактують як суто совкове свято, яким радянська влада хотіла підкреслити роль жінки у розбудові "світлого" комуністичного майбутнього, зрівнявши її у правах з чоловіками, зробивши з неї грубу робочу силу і зваливши на її тендітні плечі тягар прискореної індустріалізації та колективізації, забравши натомість функцію берегині роду.

Колись територія від "Сяну до Дону" звалася Київською Руссю. Однак Вже у 1187 р у Іпатіївському Літописі вперше з'явилось слово "Україна". Милиана_ 01-11-2014 15:11

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

Колись територія від "Сяну до Дону" звалася Київською Руссю. Однак Вже у 1187 р у Іпатіївському Літописі вперше з'явилось слово "Україна".

Сьогодні навколо України точиться чимало розмов. Обговорюють вже не тільки політичну чи економічну ситуацію, а й країну загалом. І не дарма. Неодноразово ми розповідали вам про відомих людей українського походження, про українську культуру та мистецтво, про традиції та звичаї. Однак так і не згадували, звідки ж походить сама назва.

То звідки взялась назва «Україна»?

Колись територія від «Сяну до Дону» звалась Київською Руссю. Однак вже у 1187 році у Іпатіївському літописі вперше з’явилось слово «Україна». Рядки "...и плакашася по нем всі переяславци... бе бо князь добр и крепок на рати... и о нем же Украина много постона..." були пов’язані зі смертю Володимира Глібовича, переяславського князя. Це сталось під час походу на половців, а даний уривок означає «за ним же Україна багато потужила».

Цей же літопис містить розповідь про князя Ростислава Берладника, який завітав до «України Галицької». А у Галицько-Волинському літописі містяться рядки про князя Данила Галицького, котрий «забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп'є, і Комов, і всю Україну».

Історики відшукали у літописах підказки, як можна трактувати назву «Україна». Наприклад, Олександр Палій притримується думки, що це був синонім слів «князівство» або «земля». Іван Огієнко стверджував, що так називали «граничну Переяславську землю». Але є імовірність, що так охрестили всі інші землі київські. Канадський історик українського походження Орест Субтельний, вважав, що слово «Україна», яке вперше з’явилось 1187 року, означає географічно «Київське порубіжжя». А Віталій Скляренко каже, що буква «у» в багатьох мовах, зокрема в українській, означає не «біля», а «в середині», тому не доцільно трактувати «Україну», як граничну територію чи окраїну.

комментарии: 2 понравилось! вверх^ к полной версии

НОТАТКИ ЩОДО ДАВНЬОЇ СВАСТИКИ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ Милиана_ 01-11-2014 15:10

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

НОТАТКИ ЩОДО ДАВНЬОЇ СВАСТИКИ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

Історія нашого дослідження почалася з детективного сюжету. Співавтор цієї статті, розбираючи науковий архів Віктора Петровича Петрова (1894-1969), що зберігався його дружиною Софією Федорівною Зеровою, виявив вирізку статей з журналу "Germanen-Erbe" ("Германська спадщина") за вересень-жовтень 1942 р. Увагу серед них привернув допис П. Грімма "Нордичні знахідки молодшого кам'яного віку з України". Науковець зацікавився двома горщиками з розкопок К. Мельник-Антонович біля с. Кириківки колишньої Харківської губернії, що рясніли свастиками. Він публікаує фотознімки цих посудин та розгорнуті замальовки всіх знаків, відносячи їх до пам'яток шнурової кераміки України. П. Грімм, у зв'язку із знахідками з Кириківки, порушує тему походження свастики. Він зазначає, що найдавніші зображення свастик трапляються в комплексах неолітичної культури лінійно-стрічкової кераміки (VI тис. до Хр.). Появу ж класичних свастик німецькі вчені пов'язували з пластом так званих "нордичних культур", хоча й оперували на підтвердження цієї тези одиничними погано документованими фактами. За такої ситуації посуд з Кириківки суттєво розширював фонд "нордичних" свастик.

Та залишимо на час свастики й розповімо трохи про людину, що зберігала нацистський журнал у радянському Києві. В.П. Петров (Домонтович) став одним з найбільших інтелектуалів України в ХХ ст. як вчений, культуролог, мислитель, історіософ, письменник. Наприкінці 1941 р. його мобілізовано у діючу армію, й як людину з потужним аналітичним розумом, інтегровану в світову культуру, заслано до тилу німецьких військ. Він працював в окупаційних установах Києва, відступив з частинами вермахту, виконував розвідувальну службу в західній Німеччині. 1949 р., після провалу, йому організовано втечу до СРСР. Сферу його діяльності в СРСР обмежили ареологією, а в 1958 р. дозволили навіть повернутися до рідного Києва.

У Києві ж, але раніше - 1942 р., В.П. Петров зустрічався з П. Гріммом - директором Київського історичного музею, який і вручив колезі свою працю щодо "нордичних" знахідок. Пауль Грімм після війни працював у НДР і вже після смерті Петрова приїжджав до нашого міста ще раз. Зберегти статтю, витерши дарчий напис, українського науковця змусив інтерес до найдавніших знакових систем на теренах України, що включали серед інших знаків і свастику. Позаяк у фондах Національного музею історії України згадані горщики із свастиками не збереглися, то публікація їх П. Гріммом помітно доповнювала фонд джерел до вивчення знакових систем первісної доби в Україні.
Продовження

КАРПАТСЬКІ МОЛЬФИ І МОЛЬФАРИ. ТАЄМНИЦІ, ФАКТИ, ПРИПУЩЕННЯ Милиана_ 30-10-2014 19:05

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

КАРПАТСЬКІ МОЛЬФИ І МОЛЬФАРИ. ТАЄМНИЦІ, ФАКТИ, ПРИПУЩЕННЯ

Хто такі мольфари, звідки ведуть свої стежки? Яке походження має дана назва? Що ми знаємо про сакральні предмети карпатських жерців - мольфи? Чому мольфарів в Карпатах на сьогоднішній день майже не залишилося? На ці та інші питання, які хвилюють допитливого шанувальнника карпатської старовини, автор відповідає у своїй короткій монографії "КАРПАТСЬКІ МОЛЬФИ І МОЛЬФАРИ. ТАЄМНИЦІ, ФАКТИ, ПРИПУЩЕННЯ".

Текст рясніє численнии розповідями, фактами, посиланнями та прикладами зібраними як з власних експедицій так й з староукраїнських друків, етнографічних збірників, монографій, інтерв'ю, публікацій, сучасних видань, достойних уваги. Автор залишає простір і для читача, його думки та уваги, які важливі для автора. Мета праці - розкрити правдивий образ, роль мольфара, деформовані на тлі тривалого зубожіння і деградації суспільства. Людина і Природа - завжди стояли разом, і людству не варто віддалятися, інакше воно погубить само себе. У цьому сенс буття і мудрість мольфарства, яке промовляє до нас крізь віки: "Свято шануй рідних Богів і Предків, живи в ладу з Природою і самим собою, чини по совісті, а якщо шукаєш Вищого Знання - пізнай себе...". Це одна із небагатьох монографій, присвячених Традиції мольфарів.

БІЛА ВЕЖА - ДАВНЬОУКРАЇНСЬКА ФОРТЕЦЯ НА ДОНУ Милиана_ 30-10-2014 01:19

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

БІЛА ВЕЖА - ДАВНЬОУКРАЇНСЬКА ФОРТЕЦЯ НА ДОНУ

Як хозарська фортеця Саркел стала Білою Вежею - руським (давньоукраїнським) форпостом Київської держави.

Хозарська фортеця Саркел (з тюрк. "жовта фортеця") була зведена на Дону в першій половині ІХ століття. Це був період розквіту Хазарської держави. Але на західних кордонах Хазарії з’явилися у цього народу могутні вороги – це були й угорці, які прийшли в цей період у Великий Степ із Сибіру, а разом із ними посилилися і повстали проти хозарів їхні колишні данники – русичі, предки сучасних українців.

839 року з європейських джерел ми вперше дізнаємося про існування Руського (Давньоукраїнського) каганату на просторах сучасної України, і в той же самий час, у 834–837 роках, хозарські правителі звертаються до імператора Візантії з проханням надіслати їм візантійських інженерів для будівництва фортеці на Дону.

Прибулі майстри на чолі з Петроною Каматиром і збудували цей форпост на кордоні Хазарії з Руською (Давньоукраїнською) землею. Потрібного каменю для будівництва на берегах Дону не було, тому візантійці робили цеглу з вапняку, і з тієї цегли будували мури та башти Саркелу. Подробиці про зведення фортеці відомі нам із праці візантійського імператора Х століття Костянтина Багрянородного «Про управління імперією», яка є справжньою енциклопедією своєї епохи. Наводиться у цьому трактаті й переклад із хозарської мови назви Саркелу – Біла оселя. Нажаль, хозарська мова не зоставила після себе писемних пам’яток і залишилася невідомою для сучасних дослідників. Вважається, що хозари були тюрками, а в тюркських мовах «сар» означає «жовтий», тому деякі історики перекладають назву як «Жовта фортеця».

Проте відомо, що фортечні мури будувалися з білої цегли, і в давньоукраїнських джерелах згадується вона як Біла Вежа, але археологи в наші часи дізналися, що насправді було дві фортеці, на протилежних берегах Дону, одна з білої, а друга з жовтої цегли, тож і свідчення про «різнокольорові» назви поселення узгоджуються одне з одним.

Отже, з постанням Саркелу хозари могли сподіватися на те, що їхні західні кордони будуть надійно захищеними від нападів українців та угорців, але 965 року Великий князь Київський Святослав Хоробрий наніс нищівного удару Хазарській державі, знищивши саму Хазарію, а її західний форпост перетворив на найсхіднішу воєнну базу Київської Русі у Великому Степу. Відтоді розпочинається давньоукраїнський період історії Саркелу – Білої вежі.

Як і раніше, головними захисними спорудами міста залишаються вежі та мури, які збудували свого часу інженери-візантійці. Завдяки своїм величним і могутнім баштам дістала фортеця своє нове слов’янське ім’я – Біла вежа. У середині фортеці розміщався воєнний гарнізон, який складався як із українців, так і з місцевих тюркських народів – печенігів і торків. Жили мешканці міста у білених глинобитних оселях, саме таких хатах-мазанках, у яких жили українські селяни ще у минулому ХХ столітті в Україні. Був у Білій вежі і свій християнський храм, залишки якого були знайдені археологами під час розкопок.

ХАРАКТЕРНИЦЬКА ЛЕГЕНДА ПРО МЕЧ АРЕЯ Милиана_ 30-10-2014 01:17

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

ХАРАКТЕРНИЦЬКА ЛЕГЕНДА ПРО МЕЧ АРЕЯ

[показать]
Про суть і містичне призначення священного меча Арея для України оповідає стародавня козацька легенда, знайдена в архіві знаменитого козака і кобзаря, учасника українських визвольних змагань Василя Ємця:

"Є така повідка, що, в часі збурення Запорозької Січі, характерник отаман Дженджелій не захотів піддатись москалям і рівно ж не хотів іти під Турка за Дунай. Він зібрав 300 запорожців і пішов з ними світ за очі. Коли запорожці прийшли до гори, прощаючись навіки з Рідним Краєм, їм вийшов якийсь дід назустріч і запитав:

- Чого прийшли сюди ви, діти?
- Січ нашу москалі спалили, зруйнували, волю задушили і Козацьку Мати-Україну в кайдани закували. Тож, нема де нам подітись. З москалями нам не жити й до бусурменів іти в прийми серце не лежить. Нехай камінням краще станем!
- Так відповів за козаків отаман Дженджелій.

Кремезна постать діда розігнулась, його вже згаслі очі заіскрилися вогнем, зітхнув старий та й каже:

- Скидайте, діти, ваші шаблі та всі до одного.

І здіймали мовчки запорожці дамаські шаблі, що тисячі голів ворожих постинали й на купу перед дідом їх зложили. Поглянув дід навколо, очі вгору зніс - і полумінь велика спалахнула. Стопилися шаблі в огні, неначе б то не криця була, лишень віск.

От розгорнув дід попіл і вздріли всі великий меч, з обидвох боків гострий та блискучий, але тяжкий, тяжкий.

- Попробуйте-но, діти, хто з вас цей меч здолає нідіймити! - озвався стиха дід. І пробували всі, та силкувалися, але для кожного він був тяжкий.

- А нумо, пішліть гінців за річку, за Дунай, чи не знайдеться козарлюга, що зможе зрушити цього меча.

Гінці, як вітер, полетіли, і ось на конях швидкокрилих Братерство Січове прийшло з-за Тихого Дунаю.

- Попробуйте-но, діти, хто з Вас цей меч здолає підіймити! - озвався
стиха дід.

І пробували всі та силкувалися, але для кожного був він тяжкий.

- То шліть гінців на Кубань, бо й туди пішла козацька запорозька сила.

Соколами полинули гінці, і на братній голос озвалося й присунуло Козацьке Товариство з-над Кубані.

- Ну, що ж? Пробуйте і ви цього меча зрухнути! - озвався знову стиха дід.

І пробували всі та силкувалася, але для кожного був він тяжкий.

- Ой, бачу, дітки, що нема такого межи вами, хто б подолав цей меч один підіймити! - промовив сумно дід.

- Повідь, дідусю, нам, а хто ж його підійме і хто з ним зможе воювати? - спитав отаман Дженджелій.

- То буде, сину, козак з козаків, якого ще не бачив світ!

- А як же буде зватись він? - спитав ізнову отаман Дженджелій.

РИТУАЛ ПОСВЯТИ КОЗАКА В ХАРАКТЕРНИКИ Милиана_ 28-10-2014 01:28

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

РИТУАЛ ПОСВЯТИ КОЗАКА В ХАРАКТЕРНИКИ

Коли вчитель-характерник бачив, що учень вже готовий, відбувався ритуал посвячення його в характерники. Традиція була така. Рубали просіку в густому лісі. Повалених дерев з неї не прибирали, рубали тільки сучки. Наприкінці цієї просіки обирали два дерева на відстані двох метрів, які нахилялися один до одного, роблячи щось на манер ножиць або хреста, а потім, розрубавши посередині пов'язували верхівки дерев. Виходило щось на манер цифри вісім, але зі зрізаним низом. На перехресті тієї вісімки темної ночі запалювали білий яскравий вогонь. Через рівні інтервали часу кричав пугач. Козака переводили у стан сновиди, в якому він і повинен був пройти просікою на той вогонь.

Коли козак збивався з дороги - пугач замовкав. Так вказувався шлях. Завдання було одне - пройти в ті "ворота", за якими приходило істинне розуміння навколишнього буття в стані вже "пробудженого сновидіння". Пелена спадала з очей, і характерник вже бачив і розумів справжній стан речей в навколишньому світі.
Продовження

Карикатура дня. Милиана_ 27-10-2014 01:01

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

Карикатура дня.

У ЧОМУ ПРИЧИНА ЗАНЕПАДУ ТА ЗАГИБЕЛІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ? Милиана_ 26-10-2014 23:30

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

У ЧОМУ ПРИЧИНА ЗАНЕПАДУ ТА ЗАГИБЕЛІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ?

Джерела походження схiдних слов’ян беруть свій початок з території русичів та їхньої древньої столиці — міста Києва. Вивчення літописів, хронік дає підстави звернутися до найцікавіших джерел, які вказують на першопричину наших бiд. Хто ж заклав основи глибоких структурних, економічних, політичних, соціальних катаклізмів, що пронизують усі шари нашого суспільства?

Київська Русь — територiя, населена слов’янськими племенами від хазарських степів до Карпат. Їхні землі тяглися від слободи до слободи, від полян, древлян, дулібів, білих хорватів, уличів, тиверців, кривичів, вятичів і так до самих прип’ятських нетрів. Хто сьогодні точно може сказати, скільки було племен старослов’янської мови і старослов’янського діалекту?

Поява слов’янських племен на території сучасної України згадування про них, хронологічно охоплює час від перших розповiдей про слов’ян-венедів античними авторами I — II ст. нашої ери до часів розквіту Київської Русі та її занепаду. В другій половині I тисячолiття нашої ери східні слов’яни розташувалися на території від оз. Ільмень до Північного Причорномор’я. Вони сформували ряд союзних племен — родових об’єднань, що ввійшли в історію під назвою «племінні князювання» або «літописні племена». Вони створили основу для створення в IX столітті східнослов’янської держави — Київської Русі. Археологічні пам’ятники свідчать про те, що культура слов’янських племен у межах великих територій мала спільні риси. Для східнослов’янської культури характерними були: створення древніх поселень (градів, міст), відправлення культових обрядів, поховання у вогні — тризна, будівлі з каменю і глини, родові закони та звичаї, мовна єдність, загальна культура писемності. Разом iз тим кожна зі слов’янських груп мала свої, властиві тільки їй, особливості мови (діалекти), декоративної вишивки, розходження у формах кераміки тощо.

► СХIДНI СЛОВ’ЯНИ ТА ЇХНЄ СУСПIЛЬНЕ УПРАВЛIННЯ

Якою ж була суспільна організація древніх слов’ян і чому протягом багатьох тисячолiтть відносини в їхньому середовищі будувалися на взаємних зв’язках, у пізніший час загублених?

Ресурси де можна викласти порушення на виборах! Пере пост Милиана_ 26-10-2014 11:11

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

Ресурси де можна викласти порушення на виборах! Пере пост

СБУ оприлюднює електронні адреси Інтернет-ресурсів, куди неурядові організації, мобільні групи громадських спостерігачів, волонтери, журналісти, небайдужі виборці можуть викласти фото та відеоматеріали із доказами таких порушень.

Ці ресурси почнуть працювати з 7 ранку у неділю 26 жовтня ц.р. - у день виборів.

golos2014.com

golos2014.com.ua

golos2014.kiev.ua

golos2014.org.ua

Зазначені доменні імена привласнені одному ресурсу, на якому буде міститись посилання "поскаржитись".

Після входу до поля скарг, з’являтиметься форма, до якої необхідно внести ПІБ, номер телефону, електронну поштову адресу,номер дільниці, де зафіксовано порушення, та вказати додаткову інформацію.

За допомогою панелі "додати файл" є можливість «причепити» ФОТО та ВІДЕО файли.

Доступ до цих ресурсів матиме лише оперативний підрозділ СБУ, що гарантує анонімність тих, хто звертається.

СБУ негайно реагуватиме на такі сигнали, вживатиме заходів спільно з іншими силовими відомствами.

Прес-центр СБ України

УКРАЇНА - ЦЕ РУСЬ. СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДОКУМЕНТИ Милиана_ 24-10-2014 15:11

Это цитата сообщения Милиана_ Оригинальное сообщение

УКРАЇНА - ЦЕ РУСЬ. СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДОКУМЕНТИ

В офіційних документах середньовічної Європи Україну називали Русь, Рутенія,

або Роксоланія.

Середньовічні списки студентів провідних університетів Європи дають нам багатющий матеріал про те, що знав світ про наш край, наш народ і як офіційно тоді називалась Україна.

Після занепаду Королівства Русі (Галицько-Волинської держави) та входження українських земель до Польщі та Великого князівства Литовського, виникли питання не тільки з ідентифікацією наших співвітчизників за кордоном, але й з самоіндефікацією. Аналізуючи статистичні записи різних європейських університетів, можна зробити висновок, що на різні власні назви своєї батьківщини українці дуже багаті.

Через відсудність власної національної держави, сталої загальновизнаної назви свого народу ніхто з середньовічних студентів-українців не знав. Кілька прибулих чоловік з однієї землі, навіть з одного міста і однієї мови, записували себе по різному. Один говорив, що він - рус, другий називав себе рутенцем, третій роксоляном і т. п.

Проте, переважна більшість вихідців з українських земель все ж таки записували себе рутенцями, а країну звідки прибули - Рутенією. Потім слідує назва Русь, затім – Роксоланія, багато українців записувались за місцем походження: Волинь, Поділля, Київ і т.д.

У найдавнішому відомому на сьогодні документі, в якому згадані українські студенти, зазначено: «Магістр Петро Кордован і його товариш з Рутенії». Документ датовано 6 квітням 1353 року у Парижі, Сорбонський університет. Писали це кияни, і свою вітчизну вони називають так, скоріш за все під західними (католицькими) впливами. Адже в документах Ватикану ще Київська Русь іменувалась саме як Рутенія. Поряд з цією назвою, вихідці з українських земель використовували й самоназву – Русь, й східну назву – Роксолянія. Від 1389 року у Сорбоннських архівах зберігся запис про бакалавра і ліценціата мов Германа Вілевича «рутенської нац ії з Києва».

У XIV — XV століттях майже у всіх європейських університетах наших студентів послідовно називали рутенцями. І тільки у XVI під впливом багатьох видань та публікацій, присвячених подвигам козаків, що з'явилися у Франції , Італії , Німеччині, починає з’являтись термін Україна, українець, але паралельно залишається й стара назва Русь. Так, Андріана Загорикуса 1567 року у Сорбонні записують як студента «нації рутенської з України». Таке поєднання зустрічається і в інших записах. Взагалі терміни Рутенія, рутенець, рутенська мова відносно України й українців зберігався в західних джерелах аж до XX століття.