В колонках играет - "Сембернары" Ночные снайперы
Настроение сейчас - Ше трохи і візьмуся за лезо... БЛЯ!!!

Вчора купила "Молоко".
Кльовий журнал.
В "Письменности" опублікували мого листа.
Я була рада, адже лист про Нього...

Дочитую "50 хвилин трави" Ірени Карпи, бляха.
"... коли помре твоя краса."-знову ж таки Карпа.
А коли помре моя краса?
І шо тоді буде?
А, може, вона не помре ніколи?
А, може, раніше помру я?

Хочу літній дощ! Він такий теплий і приємний на дотик!
Дощ-ніхто інший як жива істота. Він навіть людина.
Напевно, чоловік. Такий високий, має довге волосся.
Це по його зовнішньому вигляді.
Ще він засмучений.
Дощ має чудове захоплення--він грає на музичному інструменті.
Хіба ви не чули як грає дощ?
На якому? Я ще не визначилась.
І ще він має щастя.
Отримує його тоді, коли зустрічається з землею,коли зливається з нею.
А ім"я Його ....
[показать]

Усі ховаються. Ніхто не хоче розкрити своє справжнє обличчя. Деякі розкриваються частково, деяких фіг поймеш. Вони справжні за модним одягом, за "щирою" посмішкою, за стервозним поглядом, за скромною невинністю, за хренпоймешякими псевдонімами. Вони справжні десь дуже далеко. Інколи вони самі забувають які є. Забувають, що таке бути собою. Видумують грьобані прізвиська, дехто і по декілька. Як уних не проскакує справжнє ім"я. Чи може вони його теж забули і про це інколи нагадує паспорт(якщо є).А може так і треба. і так легше жити? Намагаюсь тут когось засудити, а сама своє доволі кльове ім"я заміниля ніком І не знаю я як краще!!!!

Сьогодні дивилась на вчителя через точилку. Уявила його олівцем. Одразу ж захотіла його сточити повністю і розвіяти по світу, щоб ніхто уже ніколи не склав докупи. То вчитель фізики і він повнісінький придурок.