Ну ось, коли мене чоловiк кинув, друзи за мене поручились i мене взяли на роботу до вiдомого лiкаря-офтальмолога. Спочатку я працювала два рази на тиждень, перекладала листи вiд i до iнших лiкарiв, бо мiй начальник користаеться англiйською мовою, а вся кореспонденцiя в Тунiсi в основному ведеться на французькiй мовi. Пiсля операцiï i радiотерапiï мене то якраз i влаштовувало. Поступово начальник менi став додавати обов'язки, оскiльки я вмiла набрати препарат в шприц... Потiм заставив перевiряти зiр, потiм i ще новi i новi обов'язки, поки не стала я працювати з ранку з 8ï iнколи до 21 год... Виявились у мене здiбностi до оптометрiï: пiдбирати, не без допомоги аппаратури рiзноï, номер окулярiв. По рiзному бувае, але бiльшiсть людей - безграмотнi, значить треба ïх навчити, щоб перевiрити зiр! А ще в основнiй масi - старшi люди, з купою болячок, перестрашенi невiдомим, значить виходить що я повинна ïх заспокоïти, пояснити, а тодi вже перевiряти зiр... Психаналiз, коротшe, виходить.
Коли я приïхала в Тунiс, мiй чоловiк працював з ранку до ночi, добирався до роботи далеко, не мали машини ми ще тодi, цiлими днями я сидiла сама з маленькою дочкою в хатi. Телебачення тунiське починалось о 15 год. Французькомовне - о 20 год, а iталiйська програма - о 10 год ранку. Значить слухаючи цiлими днями мову поступово почала вихвачувати слова, потiм змiст розмови i так поки не почала розумiти майже все, тодi стала купувати журнали дитячi, так ще бiльше слiв взнала. Це все на протязi довгого часу. Потiм мiй чоловiк вирiшив створити свое пiдприемство, бо по нашiй спецiальностi не легко було знайти в тi чaси добреоплачену роботу (електронiка iнформатика ще дуже мало були розвинутi тодi в краïнi). Шоб зекономити грошi, я взялась працювати секретаршею в пiдприемствi, для цього прийшлось французьку мову вивчити... I так далi, ну ви ж знаете, що у нас таке виховання, що за щоб не взялись мусить бути зроблено найкращим чином! Значить, вже за якийсь час набравшись дoсвiду, стала моя особа досить популярна у клиентiв мого чоловiка (пiдприемство займалось електронною медичною апаратурою для аналiзiв i реактивами до них, а також "попутними" товарами, типу пробiрок i т.д.) Стали мене люди хвалити, а ще ж я i кавусю, i чай мала завжди - люди ж деякi виïжджали о 4 год ранку! А чоловiк почув себе меньш важливим...
Ну, та це все iсторiя. Решту можна уявити, раз дiйшло до розводу.
Це все до того, що я ше i перекладами стала займатись, що б пiдзаробити: дiвчинка росла, стала панною, треба i вдягнути i розважити...
[показать]

Оранжевий колiр повсюду, а результати виборiв - ось передали по телевiзору - 3% перевага Януковича. Дивно звичайно. Але вся влада вiд Господа i кожен народ мае правителя, на якого заслуговуе... Нехай Господь тiльки боронить Украïну вiд вiйни! Краще в 100 раз поганий мир вiд любоï, найкращоï вiйни!

Деколи нападае такий дивний настрiй, що кожне слово злить! Не мае значення хто чи що каже, от, просто здаеться весь свiт проти нас... I нiчого не допомагае, навiть шоколад... Правий E_L_E_C_T_R_I_C, - хочеться зникнути з лиця землi...



симпатична...

Ой, бучу пiдняло питання вiри... Ше бiльшу, нiж вибори.
Шо кого болить...
:jumping:

З цим - вже 20! :spot::poka:

Вот вже точно знаю: траба мати 20 постiв у щоденнику, тодi можна симпатiï вписувати! А хто ж це антипатiю Пастушцi вписав?!

i встигну дописати...
Ну, ось:
Народилась я у Львовi, на Левандiвцi, закiнчила 8 класiв там, а потiм мене у математичну 11 школу направили, такi чудеса витворяла... Але то було давно :D
З математичноï, з двох екзаменiв поступила в Полiтех, на автоматику. З екзамена письмового по математицi вийшла за пiвтора години до закiнчення видiленого часу... Моï батьки дивились на мене з глибоким ужасом в очах, але мене подруга Iра, що сидiла бiля мене на екзаменi, виставила, бо я, швидко вiдповiвши на всi питання, так стала перевiряти помилки, що стала знаходити ïх там, де не було...Ну, догадуетесь, що отримала "5"... Але то довго не продовжувалось: пiсля 11 екзаменiв у мат школi + цiле лiто пiдготовки до вступних... Вчитись далi у мене вже не було нi сил, нi бажання... От, тягнула лямку... Була членом комiтету комсомолу факультету, редактором стiнноï газети i т.д. Не зважаючи на те все, закохалась до втрати тями ( а як iнакше) - мало того в iноземця, в араба-тунiсця, шо навiть не знала де то таке е i шо то за краïна - Тунiс. Рiвно 25 рокiв тому вийшла за нього замiж, родила дочку два роки пiсля, вирiзала першого рака 10 рокiв пiсля, 13 рокiв пiсля вiн мене "поздоровив" з Новим Роком, присилаючи повiдомлення про розвiд... З тих пiр, вивчила досконалiше французьку i англiйську мови, вивчила нову професiю - оптометрист, навчилась переклади з рiзних i на рiзнi мови... Познайомилась з чудними людьми, короче - стала вiльною людиною! Любов лишилась в "stand by", не зникла, але стала спокiйна: ось, така Воля Божа! "Достойное за дела мои приемлю, помяни мя Господи во Царствии Твоем!" А саме головне, що "завдяки" моему чоловiкови, я прийшла (вернулась?) до Господа. Ходжу щонедiлi в церкву, причащаюсь, моя дочка також!!!
Звичайно, питання саме логiчне: чому не вернулась до дому пiсля розводу (до речi, я нiколи нiяких паперiв не пiдписала i згоди на розвiд не давала...розвели i так, бо "не пристотсована до суспiльства", хоч майже без акценту розмовляю на тунiський мови, готую ïхну кухню, навiть танець живота освоïла :)) Нехай Господь простить адвокатовi, там де вiн е. Вiдповiдь простiша, нiж мiй тодiшнiй стан: на розпуттi, бiля розбитого корита, повна руïна надiй i планiв... Але головне, що в той час моя дочка вчилась в останньому, шостому класi початковоï школи. Ïхати на Украïну з нею означало... йти ïй в перший клас, бо рiвня мови писаноï у неï не було достатнього для навчання у вiдповiдному класi, по перше. По друге, нiкому не було вiдомо чим закiнчиться перестройка...
Таким чином, моя дочка закiнчила успiшно не тiльки початкову школу, але вже Економiчний Факультет Унiверситету i вже працюе завiдуючою фiнансового вiддiлу в одному з пiдприемств групи, в яку ïï влаштував мiй начальник, Дай йому Бог здоров'я! Ну i тим часом, ще один рак вирiзала+радiотерапiя+хiмiотерапiя... Без деталей... Ось, коротко мое життя i хто я така: Украïнка "з-за бугра", "анонiмушка" з легкоï руки Пастушки i завдяки тому, що друг E_L_E_C_T_R_I_C_A-Тараса е моïм родичем - його дiдо покiйний був братом моеï покiйноï бабцi... :write::nnn:

Это цитата сообщения alisa_cat Оригинальное сообщение

Я встаю, а она еще не ложилась. Она стоит под окном, как стояла с вечера.
- Уходи! - гоню я ее. -Мне надо работать.
Ночь уходит не очень охотно. И не успеешь оглянуться - снова стоит под окном.
- Чего тебе не спится? - спрашиваю я не слишком строго.
- Холодно, - отвечает Ночь. - Разве тут уснешь, разве согреешься?
Тогда я гашу свет и впускаю Ночь в комнату.
- Ладно, грейся. Только это в последний раз. Завтра же ты должна оставить меня в покое.
Ночь обещает, ноя знаю, что это - только слова. куда она денется среди зимы, не ночевать же ей под открытым небом.
Завтра и послезавтра все повторяется снова.
Чуть стемнеет, Ночь приходит в мою комнату и уходит только на рассвете. Мне не хочется ее тревожить.
А время идет, и ничего я не успеваю сделать.
Ночи этого не объяснишь - она темна, разве она понимает?..

_____________________

Холодно!

Это цитата сообщения Танюшка_Ромашка Оригинальное сообщение

прочитала Горина "Забыть Герострата!"! блеск!

Как это просто, перелистывая страницы истории, расставить по местам все даты и события, объяснить: кто прав, кто виноват. Жизнь кажется предельно четкой и понятной. Но стоит на минуту сделаться современником этих дат и событий, как сразу понимаешь, насколько все было сложней и запутанней.

"Делай что хочешь, богов не боясь и с людьми не считаясь... " Не спеши отмахиваться от этих слов, Клеон. В них есть притягательная сила. Поверь мне, я прожил на две с лишним тысячи лет больше тебя и знаю, как такие недоучки могут дурманить головы миллионам. Ты стоишь у истоков болезни, которая, впоследствии принесла горе человечеству.

Между мыслью и делом -- длинный путь, не каждый сможет пройти его...

По улице моей который год,
Звучат шаги мои друзья уходят,
Друзей моих медлительный уход,
Той темноте за окнами угоден.
О, одиночество, как твой характер крут!

Это цитата сообщения Танюшка_Ромашка Оригинальное сообщение



"Вся эта сволочь дошла в своем сволочизме до того, что теперь любая распоследняя сволочь может делать со всей этой сволочью все, что угодно, и ни одна сволочь даже пальцем не пошевельнет, чтобы помешать всей этой сволочи заниматься любым дерьмом!"
А. и Б.Стругацкие "Второе нашествие марсиан"

LI 3.9.25

Як можна було вибрати Буша в президенти?!! Чи вони зовсiм поз'ïжджали з глузду, щоб вибрати i вдруге(! )алкоголiка-шизофреника? Не розумiю... А ще той каже, шо це е доказом того, що американцi не злякались погрожень Бен Ладена... Вибачайте - дешевка! :vedro:!!!

Это цитата сообщения lukash Оригинальное сообщение

Не бойся врагов - в худшем случае они могут тебя убить. Не бойся друзей - в худшем случае они могут тебя предать. Бойся равнодушных - они не убивают и не предают, но только с их молчаливого согласия существует на земле предательство и убийство. (Эберхард)

Сумно чомусь, коли новi друзi забувають, старi всi зайнятi... Хоча думаю моя теж вина, треба дзвонити хоча б... А я завжди щепетильнiстю хвора: а раптом ïм помiшаю, а раптом вони зайнятi, а раптом вони сплять... I не дзвоню. I не хожу в гостi. В гостi ходити то iстинний кошмар: а якщо вони не хочуть мене бачити, не можуть же сказати в лице...

вже майже рiк доходить кiнця. Як би то так дожити наступного року i що б всi клопоти лишились у цьому роцi...

Забули мене всi... Нiчого, слава Богу, все добре , вже майже закiнчився ремонт! Ше би тiльки настрiй у дочки моеï трохи покращився i стан здоров'я, щоб менш змучена була, дав би Бог!

Слава Богу, потроху все стае на мисце! Дай Бог, щоб сприятлива погода дала нам докрасити ставнi i грати!

Слава Богу! Поставили на мiсце трохи шаф, треба "тiльки" всi речi ще повкладати... Дякувати Богу, хоч погода сприятлива. Може ще встигнемо домалювати всi ставнi i грати.

От все таки дожилась до дня, коли наша вiтальня перестала бути чорна вiд копотi i сиростi! Слава Богу!

Яких нервiв мене то коштувало одному Господеви вiдомо i... моïй дочцi... Ïй прийшлось ставнi фарбувати...