"Лимонад"

Мир- большой перламутровый пузырь. Если на него дунуть, то он лопнет. Ты - сплошная сладкая пена: щекочешь нос и пузыришься, если сильно потрясти. Ты заигрываешься с миром, хулиганишь, но мир тебе все прощает, ведь вы с ним из одной пены. Побольще льда, невинной улыбки, и ты соблазнишь любого. Но вот чтобы соблазнить тебя, нужно, как минимум, много интересных и нескучных дней, проведенных в любимых кафе или клубе, карусели, катания на лодках, потом тихая музыка, танцы и... вот оно! То, ради чего все и делалось:)


Пройти тест "Какой ты напиток в сексе?"

Політех...
Чесно, скучила я за тими всімма лицями:) не тільки за своїми кращими одногрупниками, а навіть за людьми з потоку:) всі такими іншими мені видаються, п*ятеро дівчат кардинально поміняли колір волосся :з темно- рижого на попелястий, з блондинки- на брюнетку, з шатенки- на брюнетку іт п ... всі подорослішали...
В мого одногрупника, в якого завжди (!!!!!!!!!!) була купа (!!!!!!!!!!!) прищів на лиці не було жодного!!!!!!
А ще один одногрупник перестав бути вискочкою і підлизою ( до всіх викладачів підлизувався...а , може то прсото тому що перший день?):)
Ми вже третій курс....
4 роки тому, як я ще вчилася в 10 класі третій курс видавався для мене якимось недосяжним, мала знайомого на 3-ому курсі політеху, він для мене був якимось таким старшим хлопакою...навіть думала як звертатися до нього: на "ти" чи на "ви":)))
Але все таки не тільки змінилися люди, які мене оточують...і помінялася також не тільки зовнішньо, а й внутрішньо...
Правда, я раз про то вже писала...але хочеться ще раз... я нині себе проаналізувала...
хм... ставлення зовсім не те до предметів, до викладачів.. раніше така назва предмету як "економіка інформатики" для мене була дуже запутаною, і мені предмет вже відразу видавався важким, то тепер я зразу з перших 10-хвилин лекції зрозуміла, що то повна фігня і вже навіть встигла нині одну лабораторку захистити:) Раніше викладач, в якого неясна дикція, який не хоче ще раз повторити фразу, яку студенти недочули і який не погрожує про важкість заліка чи тупість даного предмету видавався мені повним дебілом, в якого на парах можна "літачки пускати", прогулювати і балакати цілу пару... то тепер я знаю, що якраз у таких здавати найважче і на парах в них треба сидіти мирно, відвідувати кожну лекцію ще й старанно конспектувати, бо за два дні до заліка вони так собі скромно можуть заявити, що в залік входить і перевірка ведення конспекту, за що дається 20 балів ( а то ой як не мало!!!)...
Мені тепер навіть цікаво стало слухати лекції, аналізувати собі щось з почутого...економіка і менеджмент дійсно цікаві речі, я б навіть сказала, що життєві:) просто раніше я ец не розуміла, розум був не такий, сприймала все як нудну начитку лекцій непотрібної інформації, яка ще більше затуманює мозок... тепер розумію, що глибоко помилялася...
Але змінилася я і в ставленні до навколишнього світу...сприймаю тепер все реально. не так як воно має бути "в рожевих тонах", тобто мається на увазі, що з оптимістки стала реалісткою...та бо той рожевий світ, вигаданий мною, який при усій своїй привабливості
не приносить абсолютно ніяких плодів, а тільки розчарування - просто ні до чого! Треба реальніше ставитися до людей, подій, читати реальні книжки про реальні подіїі...кінці з кінцями дивтися новини ( зараз в Україні гаряча пора, тре все знати:) )...
Раніше навіть я могла махнути рукою, мені було пофіг до газет, різних новин, навіть коои чула новини по радіо, переключалася на іншу станцію... а тепер чекаю 21:00, щоб подивитися по 5 каналі новини:)
Та найголовніше- я почала розуміти людей! Раніше в мене перше враження було завжди основним! якшо перших 10 хвилин мені людина не сподобалася, то я з нею навіть далі не спілкувалася... тепер я спеціально з людиною, яка мені не сподобалася спілкуюся, щоб побачити, що вона не така, як мені здалася вперше...
Я розумію тепер - де людина підла, а де хороша, де людина бажає мені добра, а де людина просто хоче мене використати для своїх досягнень...
раніше всі мої друзі мені видавалися найкращими друзями без жодних недоліків, а тепер я зрозуміла, що справжніх друзів в мене нема:( як це не сумно звучить...є дуже хороші друзі, але такі, з ким я б могла всім поділитися. хто мене б зрозумів " від а до я", хто б мене не послав, коли я втретє повторюю одну і ту саму фразу, в мене нема...завжди існує щось не те у близькому другові, ще й зараз якийсь такий дурний період, що кожен сам за себе...в принципі правду кажуть, що спочтаку треба полюбити себе, а потім тебе полюблять інші...але любити себе треба в міру, бо самозакохана людина ніколи не отримає підтримки у інших людей...
Щось я дуже розфілософствувалася...:) давно такого не було...невже це ще один доказ тому, що я росту? як добре, що в мене є така штука як щоденник...
в форумі я ж такого не напишу. там всім головне обісрати людські почуття, "плач душі"...
В мене раз була така ситуація, що у форумі в Сміті ( чат такий) я вимістила свої вірші ( це було 3 роки тому) - вірші в мене тоді були дійсно примітивні і дитячі...весь сміт, починаючи з найнедосвідченішого юзера розкритикували мої вірші вздовж і впоперек... після того я півроку нічого не писала, вони мені вбили в голову, що поет з мене ніякий і мене краще писати вірші на туалетному папері в туалеті під час процесу і тоді ті листочки
викидати в унітаз.. ( один дісйно саме таку фразу мені і сказав..
Ну постраждала я трохи, понервувалася... але ж то були нотки моєї душі, я там виливала те, про що я думала! Чого якийсь дебіл має мені все закреслювати? що хочу- те й Читать далее...

Привітик усім!
Давненько з вами не бачиласяL заскучилася...
Чому мене так довго не було? - та відповідь така- була я в Карпатах, а точніше в Передкарпатті в селі Розлуч Турківського району...
От під звуки романтичних пісень Брайана Адамса пишу, як вражаюче, захоплююче та несподівано я провела час...
Почну з давніх давен...
Ще взимку ходила я до репетитора з англ. мови - Ярини, з якою займалася недовго, бо часу в мене було не дуже багато... і от в останній день нашого заняття Яра розказала мені про те, що вона є членом організації IC- Initiatives of Changes (Ініціативи змін)... Їздить вона частенько в Швейцарію через ту організацію, в інші країни, організовує різні семінари і тренінги, де все ведеться англ.. мовою... І сказала, що їхня команда збирається організовувати семінар в Карпатах, де будуть присутні представники 6-ти країн ( України, Польщі, Румунії, Молдови, Грузії та Голландії)... і запиталася мене, чи я б не захотіла взяти участь у тому семінарі... Я частенько чула від знайомих, що вони беруть участь в різноманітних семінарах то в Україні, то закордоном... і тим більше пропозиція виглядала дуже заманливо... Я вирішила : чому б це не спробувати? І от опинилася я в Розлучі разом з 20-ма українцями, 2-ма голландцями, 4-ма румунами. 5-ма поляками, 2-ма грузинами і 1-єю молдаванкою...
Нікого абсолютно не знала з навколишнього оточення, тільки одну Ярину і мою подругу, яка зі мною теж поїхала... При самому вході до бази нас зустрічали 2 румунів, тепло потискуючи наші руки і кажучи : Раді вас бачити і двоє літніх людей приємної зовнішності, які відразу мені припали до смаку ( маю на увазі їхню гостинність), потім виявилося, що ці люди- голландці.
Підійшовши до кімнати, яку мені виділили, я була приємно здивована, бо вона виявилася 2-місною і досить великою.. Але ще одна несподіванка сталася, коли я побачила, що в кімнату зайшла якась дівчина з трохи смаглявою шкірою... це була румунка ( Олександра, 22 роки)... Вона мені повідомила, що я буду жити з нею всі 7 днів ...!!! Я ледь не вмерла! По- перше, румуни взагалі не розуміють ні українську, ні російську мови, тобто потрібно буде з нею спілкуватися лише на англійській, по-друге, мені чомусь завжди румунський народ асоціювався з людьми, які все крадуть... цигани одним словом... і мені було дуже дико жити з людиною з іншої країни, яку я бачу вперше в одній кімнаті.. ( блін, а якшо вона хропить???)...
Моїй подрузі Світлані попалася теж румунка, але вона була вчителька 38-річного віку, тим більше Свєта англійської взагалі не знає, то прийшлося їй нелегко її розуміти...Румунки почули наші молитви і помінялися з нами кінатами, отже ми зі Свєткою жили тепер вдвох у двомісному номері!!!
Як я вже казала, знала я тільки двох людей з 34! І думала, що то все. Можливо як і познайомлюся з кимсь, то так просто, щоб поговорити, а компанії як такої не буде... Сумно мені було то визнавати. Але все ж таки визнавала...
Але мої такі песимістичні думки були марними, бо відразу ж в перший день я познайомилася з усіма, вже знала, скільки кому років, хто чим займається, і як виявилося згодом всі вони просто чудові люди, дружелюбні, безконфліктні... Мені це дуже сподобалося...
В перший же вечір ми танцювади різноманітні шотландські танці, грали такі чудові та невимушені ігри, що я аж в шоці була- ніколи ще не бачила, щоб люди так гарно веселилися... А як смішно було дивитися на 66-річного голландця ( Кейс),як він витанцьовував, викрикав, тупцював ногами!!! А полячка 42-річна вчителька англ.. мови так захоплено грала гру, що навіть не відчула, як вдарилася в дитинство... Як ми там насміялися!!!!!!!!! Це просто супер! З самого ж першого дня ми стали однією командою. Ми просто чудово проводили час, ми не мали навіть часу піти в туалет, такі зайняті ми були нашим семінаром...
День починався з 8 ранку, коли в нас починався R&D-time ( як ми його називали час релаксації)- нас поділили на 6 груп і ми 45 хвилин проводили наш час релаксації, який виглядав дуже неординарно і вражаюче. Спочатку нам розказували якусь історію із життя, чи щось до болю філософське, або показували якусь маленьку сценку, потім ми мали аналізувати все вищесказане чи вищепоказане. Це ми мали аналізувати на основі людини, її почуттів... ну наприклад в нас такі питання були для аналізу: Чи у мене є крила, які я можу розпустити, з яким фруктом я б могла себе засоціювати і чому, що таке “зміна людини”... і т ін... Ми сідали нашою невеличкою групкою, запалювали ароматичну свічечку і просто сиділи в тишині 10 хвилин ( за тих 10 хвилин ми мали подумати над заданим питанням, можливо написати якісь нотатки чи просто обдумати), потім ми всі ділилися своїми враженнями. Ви собі не уявляєте, на скільки цікаво було почути думки представників різних націй! Як виявилося потім для мене в кожної людини є те, що вона ховає, в кожної людини є почуття свободи, егоїзму, романтики. Всі ми люди подібні по нашій психології, якої нації ми б не були... От після цього як 7 днів підряд ми так проводили кожен ранок, я Читать далее...

Дістало!!!!!! Дістало!!!!!!! Дісталооооооооооооооооооооооооо!!!!!!!!!!!!!!!
Тільки приїхала з Алушти відразу починається: Наталя, поприбирай, Наталя, не ходи довго по дворі, як буде темінтися, щоб ти відразу прийшла,
Наталя, чо ти пішла гуляти і нічого не сказала, Наталя, не говори довго по телеофну, Наталя, не включай інтернет, Наталя, не включай комп*ютер,
Наталя, Наталя..........бл**ь!!!!!! За***ли!!!!!!!! Я вже не можу! Яка я нерова! А сьогодні взагалі заявила мені: чого ти зібралася в Політех?
Я кажу: одногрупників побачити, відсвяткувати 1 вересня..."шоооооооо????? Ти шо??? Яке перше вересня??? Завтра всіх побачиш!!!! Не їдь
сьогодні ні в який політех!!!!!!!" Кажу: мама, та я ненавдого, на дві годинки, просто подивимося фотки, посидимо в кафе...
"В кафе???? Не дам я тобі грошей! навіть не думай!!! Ти вже за то літо насиділася в кафе, крім того, в тебе насмарк, тобі треба сидіти вдома"...
Після того я була в шоці...Людина прекрасно знає, що ми сьогодні збиралися святкувати, що ми вже три дні домовляємся...прекрасно знає,що
в мене ні копійки нема, бо навіть стипедію за червень не видали і все пішло на відпочинок... і тут за годину до того як я маю виходити, вона
мені створює скандал!!!!!!!! Ну дістала вже!!!!!!!!!! Бляха муха, так класно було в Алушті, ніхто не доставав, робила. що
хотіла... а тут тільки приїхала вже почалося!!!!!!! Поскоріше б знайти якусь роботу, мати хоч власні гроші...
Чесно, вже мрію про той момент. коли заміж вийду, щоб мати власні гроші, заробити власну квартиру і піти нафіг з тої хати!!!!!
Як я хочу бути сама, як мене то все вже дістало!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!:((((((((((

P.S. Мама пішла і лишила мені 4 гривні!!! 2- на проїзд і 2 -на сік, як вона потім сказала!!! Ну то просто піздєц!!!!!:(

"Юрист!Ты любишь и можешь отстаивать свои права...всегда хотите показаться правыми и очень чато вам это удается .Вы можете убедить людей в чем либо..."




Пройти тест "Какая профессия вам подходит..."

"80%из 100%"

Знак особый. Такие люди как правило пришли на землю не надолго. Поэтому их очень мало. У тебя есть дар мистицизма. Может тебе удасться раскрыть и использовать его. Многие люди,
имеющие такой необычайный дар погибали не используя его в жизни, так как не знали о нём.
Ты же теперь знаешь. Не пропусти мгновение, когда судьба протянет тебе руку.


Пройти тест "Раскрой свою вторую половину. ЕСТЬ ЛИ У ТЕБЯ ДАР?"

От сиджу і думаю, що б то мені написати у щоденнику...купа якихось думок в голові, ще купа
вражень з моря...та й купа вражень про те, що я побачила у Львові, як приїхала, як змінилися
близькі мені люди...
Знаєте, в мене таке враження, що я приїхала десь з-за кордону, де була 10 років...-так все
навколишнє змінилося... але ж це ну просто нереально за такий короткий час-такі кардинальні зміни!!!!!!
А, може, це я змінилася? ви знаєте, напевно я таки маю рацію... я змінилася, стала якоюсь
серйознішою, реалістичнішою...от вчора наприклад сиділа я в подруги, дивилася на то як тупо
вона і решта компанії "глушили водку", навіть не задумуючись над тим, як то по-малолітньому
виглядає збоку, як вульгарно виглядає, коли дівчата так глушать алкоголь ( чесно, у моїх
тверезих очах вони всі виглядали просто "синяками"):(
Хоч, чесно кажучи. і я раніше могла собі таке позволити ( ну ясно не в таких кількостях!)...
Подружка моя взагалі помішалася на сексі, для неї з кимось переспати- вершина щастя! Вона
навіть ладна давати себе використовувати, тільки шоб з кимось переспати! Ну блін, вона ж такою не була
до того часу як я поїхала на море!!!! Чи то може очі мені просто відкрилися ширше????
Не знаю, що зі мною, чи що зі світом, але все якось кардинально помінялося...я навіть якоюсь
сміливішою стала ( раніше була дуже-дуже скромною)...:)
От так міняє нас 10 днів проведених за межами рідного міста ба навіть рідного регіону...
А через 5 днів я ще їду в Карпати на цілий тиждень разом з іноземцями!!!!:) Може
ще більше змінюся в іншу сторону, І тоді я з гордістю зможу сказати: Я ВИРОСЛА!

Приїхала я вчора з Алушти...
От і поділюся я з вами своїми враженнями. якіє дуже різнобічними і не такими, якими я їх очікувала...
Почалося все просто супер, перший день- жара, море теплесеньке, компанія супер, півночі проведеної на пляжі, ночовка
в 15-місній кімнаті, де було весело, куди поселилися всі, що приїхали на базу на день скорше...Але де б я могла подумати, що
цей сонячний день і буде кінцем всього сонячного сезону...:(!!!!!
От наступний день розпочався із ранкової незрозуміло-похмурої погоди ( вперше таке бачила в Криму)...але ми якось то
все пропустили мимо нашого кругозору і всією компанією побігли на пляж купатися...водичка була теплесенька як борщ, тільки
от починалися якісь хвилі ( хвиль я не дуже люблю)... от все з ранку почалося з маленьких хвиль, а закінчилося ввечері
3-бальним- штормом та ще й дощем і небом, заплямленим хмарами без жодного проблиску сонячного проміння...
Правда того дня накаталася я вдосталь на хвилях, встигла набити собі 3 синяки, поцарапати руку об каміння і дістати
купу адреналіну від того, що тричі я чуть не втопилася:)))
Але це був лише початок...
Вночі я відсипалася ( бо попередніх дві ночі практично майже не спала), а мої друзі, з якими я поїхала пішли гуляти по нічній
Алушті ( я потім дуже пошкодувала, що вирішила поберегти здоров*я і з ними не пішла).
Наступних три дні море не на жарт штормило, шторм 5 балів, вся пляжі позакривали...Та якось ми все-таки знайшли один пляж, де
за входом ніхто не стежив ні у шторм, ні в хорошу погоду, от ми туди і пішли... Пляж весь був затоплений... ми сиділи аж
під стінкою пляжу на лежаку, на який час від часу находила вода і мочила нам всю нашу спідню білизну. Всі хлопці пішли
купатися ( я б то краще назвала пробувати топитися), а ми дівчата сиділи на берегу і безперестанку рахували кількість
знайомих лиць у морі...От і тих три дні закінчилися для нас купою мокрого одягу, величезною кількістю синців і купою
каміння в деяких місцях...:)))
Кожну ніч ми проводили весело. Один наш КВН-щик сказав, що водку пити в Алушті пошло, от ми дійшли висновку, що в Алушті
треба пити коньяк ( а як коньяк вже надоїдав або його було забагато, то якесь хороше кримське вино). От набравшись настрою від
коньяку чи винця, ми ішли на набережну: інколи ішли на пляж купатися, деколи ходили в центр міста ще погульбанити...
Перші 5 днів компанія в нас була супер, було весело, добре з ними усіма , адже ми вже другий рік так разом всі збираємося...
Там навіть був один прикол, який я ще й досі згадую: один хлопець дівчині засунув презерватива в ліжко, а вона потім йому
"в подяку" засунула в його ліжко величезну прокладку, переповнену червоним вином... ну ми і налахалися!!!!:)))))))))
Потім наші хлопці відкопали один чудовий відкритий басейн, що був власністю однієї бази, що знаходилася поблизу Політехніку-1
Ми ночами ходили купатися в басейн ( дівчата звичайно не купалися... боялися за своє здоров*я...)..було супер...
Через 6 днів ми почали надоїдати одне одному, погода взагалі була жахлива- дощило кожен день, неможливо було нормально
загоріти ну і через це настрій псувався...
Раз ми були пішли на елітну дискотівку в Алушті ( нам так казали, що вона елітна), SamBuca називається...:як потім виявилося-
це звичайне зібрання мафіозі Алушти і приїжджих, одну з наших навіть якоюсь голкою вкололи:(
На 7 день нашого відпочинку небо почало розвиднюватися, ми ПОБАЧИЛИ СОНЦЕ!!!!!!!! Відразу всі на пляж! трошки навіть загоріли,
в цей же день приїхали до нас на базу поляки із Варшавського політеху... Прикольні люди ці поляки: веселі, щирі...ми навіть
з ними змагалися у різних естафетах і взули їх по повній програмі:))))
Слава Богу, що хоч останні три дні була хороша погода! А то я вже так до Львова хотіла через то, що ви собі не уявляєте!!!
Погода покращилася і настрій покращився відповідно... останні дні пройшли швидко, непомітно, кожну ніч проводили на пляжі...
День ( тобто ніч) Незалежності відсвяткували на пляжі, співаючи силу-силенну українських пісень і дивлячись на 10 голих
хлопців, які стрибали з буни, виконуючи композицію "цвьочок":))) поляки чуть не вмерли від ржачки на місці:)))
Останню ніч я вже не мала сили кудись іти: тіло всьо ламало, голова боліла ( далася взнаки ніч. проведена на пляжі, ще
й перепила трошки:)))...остання ніч пройшла без ексцесів, зібрали ми сумки, хлопці відпровадили нас до самого автовокзалу, ми
сіли в маршрутку і через деякий час опинилися в Сімферополі. В поїзді їхало купа наших : і КВН-щики і просто хороші люди. Ми
всі мали зустрітися у вагоні-ресторані, щоб знову продовжити наше алуштинське 11-денне свято. Але не сталося, мене потягнуло на
сон, які тільки- но я зайшла у своє купе... Я спала з 10 вечора до 12 дня. За останніх 11 днів відіспалася вволю!!!!!!!
Нещодавно я підрахувала, що за 11 днів проведених в Алушті я спала 28 годин.!!!!!! Але я була НАВІТЬ бодра всі ті 11 днів!!:)
та на жаль це все не пройшло даром, здоров*я далося взнаки: в поїзді в мене піднялася температура до Читать далее...

капєц....
Я не можу ходити...язик болить...руки не друкують.. тобто пальці. але менше з тим..
Я підпрацьовую, ну там опитую людей, які мені заповнюють анкети. Раніше то опитування зводилося до того, що мені давали додому анкети і я просто давала знайомими чи друзям і вони мені заповнювали...і все було ок..
Тут моя роботодавиця сказала мені пару днів тому. що в нас буде так звана "локація"... я поцікавилася, що то таке, вона мені сказала, що то прсото спілкування з людьми... тобто я їх маю ловити на вулиці...тягти з собою в комп клуб "Павук" ( там для нас зняли одну кімнатку на 32 поверсі) і їх безпосередньо там опитувати..
Я подумала: фігня... справлюся..
Але не так то було..
Зібралися ми ( до речі були всі жіночої статі, дівчата такі як я 18-20 років)... прийшов якийсь молодий москальчик як він себе назвав
" представітєль нашай кампанії із Кієва", роздав нам анкетки. які були одні з найелементарніших, що я коли-небудь давала людям заповнювати... і пішла Бренда в народ...
Раз відшили...потім попався на диво перестаршений хлопчик, який тільки поступив і прописався в гуртожитку....нічо я його трошки розрухала ...крім того він мишку не вмів римати. приходилося самі за нього заповнювати..:(
Потім було ше пару дівчаток мого віку, які мене розуміли і допомогли..
є ще така штука як вибірка , в нашому випадку давалося певна кількість людей певного віку які підключені до певного оператора...
Ліміт 18-24 -літніх вичерпався... прийшлося важче...старші відшивали, або удавали вигляд шо не чують, інші взагалі казали шоб я всім передала шо мобільний зв*язок погани і шо в Японії нема роумінгу .. ( до чого тут Японія, моє опитування і роумінг?????)..:))))))))))
Потім почався взагалі завал...до мене підійшов якийсь хлопець і сказав шо він заповнить анкету, бо в мене круглі бедра:))))))))
Я на нього подивилася як на придуркуватого... бо він крім того шо вчепився до моїх бідних бедер. так ше так близько наблизився шо було видно всі його чорні зуби в щелепі і так тхнуло потом, що противогазу було замало:))))
Лишилося опитати 5 старших жіночок віку 35-50 років..
всі такого віку дуже гонорові і перестрашені! людям, яких ми опитвали, крім того давали в подарунок тортик.. так іт пані навіть тортика не хотіли...гонорові страшно...
Треба було шось робити... пішла я в наступ до своїх махінацій:) видзвонила маму... вони приїхала до мене в центр. вдала вигляд шо мене не знає і ше крім того заробила нам тортика:)
от і закінчився мій перший день серйозної роботи:)
крім того шо мама нам заробила тортика, я заробила за один день 60 грн.. в принципі непогано:)
я підрахувала якшо так оперативно працювати кожен день цілий місяць то в місяць можна заробити 1200 грн...хм:)
от і все..зараз я замахана, ноги болять, руки трясуться їсти так хочу шо зараз помру... іду трошки почитаю.. хоч очі не болять:)))
А ви як думаєте чи вартує то таких мук???:) все таки 60 грн за день:)

Мене мама вже дістала конкретно з тим інтернетом!!!! УУУУУУУУ!!!!!!!!!Я вже не можуууууууууууууууу!!!!!!!
Скажіть мені будь ласка, навіщо потрібно було проводити той інтернет, як до 5 вечора я взагалі не маю можливості підключатися, в 6 мама приходить з роботи, і як тільки я спробую підключитися,
як вона вдома, то вона відразу диким криком кричить : "Наталя, виключай, бо до нас ніхто не може додзвонитися!!!"
А як вже ввечері після 11 підключаюся, то ходить і кричить, що на ніч комп*ютер включати не можна, бо якісь там негативні іони, радіація...
Блін!!! НУ ЗАМАХАЛА ВЖЕ!!!!!!!!! Коли я маю сидіти в неті? залишається час з 5 до 6 вечора... але в той час мене майже завжди зараз принаймні влітку немає вдома..гуляти хочу також...
Ну і шо мені робити? як з мамою говорити? вона взагалі нічогоне розуміє....
м-да...
P.S. Мама зараз поїхала в центр в магазин!;-Р

Так! Це скоро станеться! Ще тиждень!
Ще тиждень і я їду на море! УРАААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!
Я так чекаю, ви собі просто не уявляєте! вже до чого дойшла: дні рахую:)))
Я просто після тої дурної хвороби ( вітрянки) так хочу кудась утекти з того Львова!!!!
А ще й на базу в Алушту від Політехніки:) Це найкращий відпочинок, який тільки може бути!
Я просто раз вже отак їздила минулого року, ну там було прсото супер! А тепер нас їде ще більше народу і ще й поїздом того разу1 Надіюся, що буде ще веселіше! Дуже мені хочеться сходити в Аквапарк, чула, що недавно його відкрили в Алушті....
місяць тому там вхід був 100грн на весь день, а для студентів політеху, якщо набиралася група. то вхід був 60 грн...
Але нещодавно взнала, що такого тепер там нема:( а тепер подорожчало! вхід 120 грн! ну таких грошей мені ніхто не дасть.... а стипендію дадуть аж в вересні...от:(
Нарешті мені відремонтували телевізор ( три тижні ремонтували), але я його і так не дивилася, так тепер ще більше відвикла!
Один плюс є, що тепер батьки не дивляться кожен вечір в моїй кімнаті фільми на компі, бо я так хочу вечором посидіти собі сама...подивитися самій якусь молодіжну комедію, яких вони прсото терпіти не можуть...
Окей, буду завершувати. бо мені через півгодини треба бути в подруги, якій робили операцію на ніс ( вона його в дитинстві зламала):)
Йду одягатися...але погода така дивна...навіть не знаю, що на себе нап*ялити...хм...
я пішла....
Під звуки пісні Red Hot Chilli Peppers "Californication", буду робити дебош у своїй шафі...:))

ой...вчора був в мене класний деньок:)
святкували моє День Народження з кращими друзями! зібралося нас не багато, всього 7 чоловік. але час провели просто суперово, тільки от шкода, що не попала на першу зустріч лі.ру... але надіюся що невдовзі попаду:)
От зібралося нас 7 чоловік- найдорожчих мені друзів у мого друга вдома( батьки якого поїхали на море на 2 тижні)....
Святкували ми круто: було і шампанське ну і горілка ( а як же без неї?:-)), багато пива і музики!!!!!!!!!!
святкували ми довго з 16:00 до 3 ночі і потім всі порозходилися... дехто лишився ночувати, а мені батьки як завжди не довзволили:(((
Правда цілу ніч не спала, голова крутилася...серце билося як шалене псля такого:))) заснула аж десь під ранок ( в 7 год).... от сиджу зараз якась така заторможена... і шось намагаюся писати змістовне... не знаю, чи виходить...хм....

А в мене сьогодні день народження:-)))
- але я вже виросла, вже 19 рочків...

От і настав той день, коли мені нарешті можна виходити надвір і нормально контактувати з людьми:), а то я думала, що вже поїду скоро мозгами!!!
Я така рада!!! Нарешті побачу всіх своїх друзів, яких вже 2 тижні не бачила, а тільки передзвонювалася...
А як я хочу на озеро!!!!!!! За тих два тижні я встигла перечитати 5 книжок, дві з яких- "бульварні любовні романчики", терпіти не можу таких романчиків, але ті були якісь не такі, так за душу взяли, що аж сльози самі собою полилися...
Так класно читати про чиєсь щастя...:) про кохання...:)
Нарешті прочитала книжечку Пауло Коельо "Чорт і панна Прим" ( вона в мене вже рік валяється, а я ніяк не можу її прочитати)...
Прикольна книжечка, але з "Алхіміком" її не порівняти... Там навіть така фраза була "Для досягнення всього, що є в ній найкраще, людині потрібно все, що є в ній найгірше...". А мудро сказано... Завжди повинен існувати баланс між добрими рисами людського характеру і поганими, бо без деяких негативних рис, неможливо досягнути позитивних, як це і сказано в цій фразі. І от я дійшла висновку, що в житті фактично у всьому має бути свій баланс, адже недарма є знак "=", який всьому
дає правильний результат і згладжує усі недоліки і придирання..

Ой, ну щось я занадто розфілософствувалася... То напевно ті два тижні, проведені вдома на мене так подіяли... Їду мозгами, чи що?:)))))
Короче, йду я надвір, трошки освіжуся нарешті...

Вже майже розібралася у всіх функціях щоденника:) Фотки свої запхала, якщо хочете, можете зайти в фотоальбом:)

Я вже 2 тижні хворію... Блін, та притурна хвороба- вітрянка...так вже дістало!!!!!!!
Для мене немає нічого гіршого, ніж сидіти в хаті цілими днями, немаючи, що робити:( Ще й до повного щастя вчора телевізор згорів!!!! Я взагалі тут скоро поїду мозгами!!!
Але лікар сказав, що в четвер вже можна мені показуватися на люди! Слава Богу! Я нарешті поїду на озеро, піду в ліс погуляю, я так люблю природу...
А зараз мені нічого не залишається робити, лиш сидіти і скучати, дивитися, як за вікном гуляють люди і грати пасьянс "Паук" ( бо більше нічо ще не встигла поставити на комп):(
отака-то фігня...

Сьогодні я вперше дізналася про можливість писати щоденник онлайн... вірніше, я знала, бо перед тим не раз щоденник Електріка читала, але не знала, що тут існує можливість самому так просто зареєструватися:) Це просто супер:) буду тут розказувати про себе , свої почуття.... ще я віршики пишу...
:-) Ну, буду вчитися користуватися...(c)