Лише під вечір ти розумієш, що насправді назад нічого не повернути.
Мені хочеться прокинутися! Невже це страшний сон? Невже втратив те, чого я так сильно бажав? Так, втратив. І не можна перемотати плівку назад. Ти вже безсилий.
Я боюся болю, що настане, коли почую від знайомих:" ми бачили твою Альону з якимось хлопцем, вони виглядали щасливо, посміхались..у зелених барвах весни... вони купались у проміннях сонця...". ДОСИТЬ! І знову ком у горлі заважає дихати, знову зникає бажання жити... Навіщо? Коли знаєш, що твоє втрачене щастя в руках чужої особи. Що їй добре з ним. Знаєш, що він тримає її оголене, тендітне тіло у своїх обіймах, і тепло його тіла дає їй відчуття захищеності та ту саму потребу у відчутті, що ти комусь потрібний. І з часом вона робитиме все те, що робила для мене. Ти знатимеш, що ці м'якенькі вуста, вже не належать тобі. Ти знатимеш, що тепер той звабливий погляд тепер дивиться на іншого. Все, всі твої радості та насолоди тепер належать іншому.
Боляче знати, що той час, який я провів з нею, не був для неї найкращим. Принайні, він не відповідав її бажанням та ідеалам вигляду закоханої пари. Невже вона страждала і мовчала? Може я цього не хотів бачити?
Чому, коли я нарешті чую її приховану правду, то вона не викликає в мене подиву, а лише підтверджує мої думки? Я є Я, але трохи не те, що вона хоче і я це в глибині душі завжди знав...
А коли з'являється нова особа в її житті...і тоді ти згадуєш, як на самому початку, коли ти завойовував її, з думкою, що ти не відвідаєш її поняттям чоловічої краси. Можливо тому я не хотів фотографуватися поруч з нею - бо на фотографіях я не бачив НАС РАЗОМ - ми виглядали різними. А зараз з'являється черговий хлопець-претендент на її кохання...,але цього разу вже особливий. Він блище до канонів краси та духу. Побачивши його фото, глянувши їй в очі та поведінку, я зрозумів - мій час вийшов. Мені боляче це знати. Їй боляче сказати це мені, а ще болючіше - собі. Її світосприйняття трансформується. Трансформується і внутрішній світ. Світ, з якого я маю піти.
А може ти сказала:" ми обов'язково зійдемося знов" - щоб не травмувати мою душу? Чи я вірю у наше возз'єднання? І так, і ні. Коли це буде - невідомо. Але знаю одне - зараз ми віддалятимемося. Я буду один. Поки ти будуватимеш своє нове життя, яке ти так хотіла. Я завжди бачив в тобі тяготіння до нового, до пригод та красивих вражень....до казкових замків....до сцени і слави.. Ти стала на цей шлях і вже робиш успіхи, отож не маєш права зупинятися.
Нічого вже назад не повернеш.
В колонках играет:
The Doors - Riders On The Storm
LI 3.9.25