Точніше сказати - фотки...
[699x560]

Я і Ксюха...

Коли шукав словник соціологічних термінів. то натрапив на це... :

Копрофилия - любовь к испражнениям. Обычно скрывается. Манипуляции с экскрементами выдаются за метод лечения или культовый обряд. Копрофилу испражнения периодически снятся. К. является самым явным признаком некрофилии.

Некрофил яркий - некрофил, способный подчинить себе и заставить собой восхищаться других некрофилов. Обычно выбивается в начальники, "авторитеты" (именно яркими некрофилами и являются преступные "авторитеты"), вожди. Долг государства выявлять таких людей, и защищать своих граждан от них. Как считает А. Меняйлов, некрофилы обладают некрополем.

Оральный секс - стремление вылизать половые органы партнера. Некрофилы достигают полного удовлетворения только при такой форме секса. О. С. является признаком латентной (скрытой) гомосексуальности. Согласно социологическим опросам О. С. практикуют или хотят практиковать 80% населения. Еще несколько лет назад эта цифра была почти в два раза ниже.

Мдя – давно мене тут не було…
А що вдієш – з навчанням ще та ДУПА… що вже всі органи у п*ятках і думаєш аби прорватись…
Єдине що змушує хоч трохи радіти – так це думка про те, що ще трохи і все…
Просто якось не дуже хочеться, що б це «трохи» було поганим…
[700x525]

Мда.. вже давно мені був час спати... бо діл ще багато...
але я вважаю, що це варто того, що я не ліг спати...
а чи погоджуєтесь ви... ну...

Сотвори сам

Нам лень взглянуть по сторонам
нам лень задуматься о завтра
мы молимся своим богам
и при угрозе хотим сдаться.

Мы говорим, что всё судьба
и так живем, надеясь в чудо,
и если завтра мы умрём,
забудут нас уже на утро.

Мы так хотим, что б было лучше,
что когда хуже мы молчим,
мы говорим, что так и надо
и когда бьют, мы не кричим.

И если рядом кто-то рухнет,
мы отведём от него взгляд,
и чувства жадности не стихнет,
такой создали в жизни ряд.

И что бы все не говорили,
и кто б не сотворил весь Свет,
мы сами себя погубили,
так может время сказать «НЕТ»?!


[700x525]

ну що ж...
кого це цікавить і хто чекав - вітаю із виходом "Heroes of Might and Magic V"...
звісно трохи не вчасно, бо тепер люди почнуть валити сесії... але це таке...

[363x450]

«...Вона така гарна, а я виглядаю як паршива собака...»
Саме так я себе сьогодні відчував, коли пішов, до універу, а потім повернувся з нього без парасольки і картуза...
... Добре що вдома нікого не було і я міг вільно привести себе до ладу...

місце


Я колись дочекаюсь,
та чекати не буде вона.
Я їй в слід посміхаюсь,
а в очах скаженіє душа.
І спливають хвилини,
що тягнуться як ціле життя.
І все в мить я втрачаю,
вибираючи шлях каяття.
Світ безмежно великий
але місце ще треба знайти,
що б потрапивши в нього,
не з’являлось бажання піти…
[700x525]

путь
Умей перечеркнуть, задумаясь о смерти,
Умей пойти на риск и зная, что предел
И не стыдясь себя, всё делав без корысти
И всем смотри в глаза, ведь сделал что сумел.

И никого не бойся, не слушай пререканий
Ведь в жизни этой каждый выбрал путь
и если путь твой полон лишь страданий
то в силах ты свой путь перевернуть…
[700x560]

ось таке робили мені...
шкода що намано передати всієї картини немає можливості...
[640x480]

Сьогодні (чи точніше вчора) завітали Keffirka_Tomorrow, та LuLu_The_Smiling зробили піцу… хоча не буду сперечатись, що більшу частину звісно робили вони… бо я і гадки не мав як це роблять саме вони.. бо скільки людей стільки і способів…
Обіжрались до відпаду…
Потім вийшла така собі свароска-непорозуміння… і я з братом знов залишився у чоловічій компанії…
А вже в вечорі в 21.30 поїхали грати у футбол… ух, давненько я так не вимотувався…
Бо грали проти сильних команд, а мене відправили у слабеньку, а програвати то ж не хочеться…
Ну от зара спати… а завтра може на авто ринок…

Як кажуть – і знов коротко про головне…:

- В п*ятницю спочатку був паскудний день… на філософію не встиг, на англійському коли прийшов не допустили до тесту, потім коли здавав тисячі половину просто наплутав… І під кінець у мого керівника диплому був іспит і вона мене не змогла прийняти… Пішов додому…
Потім нарешті залишивши навчання позаду на вихідні поїхав провідати Keffirka_Tomorrow, бо спочатку хоча і хотів та немона було…, а потім мона було не не міг… Покидались попкорном, від*їли пузо… І потім мені нарешті заплели колоски вздовж всієї голови… як на мене вийшло рульно…

Дивно.. чомусь як би я не намагався зробити щось добре чи гарно.. ніяк не виходить.. і навіть більше – все обертається навпаки… (((
Це напевно вже діагноз?!

Добре що є люди. які продовжують вірити що в решті решт все буде добре…
Має ж хтось вірити…

Мля.. не день а якась повна лажа…
Ні.. не повний день. Та певні моменти накладають забарвлення на весь день…
Таке дивне і поскудне відчуття, якого вже давно не було.. (і тільки його мені не вистачало)…


Пс: Та ще й до того сервак в Ленійці і аміни почали викаблучуватись з 4 хроніками… Короче грати немає можливості… а це значить. що одного обезболюючого немає… гм…
Лажа і повна «ікс» + «ігрек» + й + № + Я...

реальний чувак.. ги
http://photo.gala.net/index.php?action=view&id=120221471

Мой мир

Я понимаю, всё в последний раз,
хоть разом это всё не обойдётся.
Я понимаю, пробил этот час
и наша жизнь надвое разойдётся.

Как странно это понимать,
когда в конце рождается начало.
И каждый с нас пытаясь не страдать,
лишь новые находит раны.

Весь мир остался, как и был,
таким же, пока ты не появилась.
Но старый мира давно я позабыл,
а где-то в новом ты навеки скрылась.

(вівторок)
В цей день я мав йти до телецентру. Якась дівчинка, чи то наша випускниця чи то ще хтось вирішила робити передачі які стосуються соціології і всього такого… І мене (звісно не тільки) запросили як яскравих і розумних (про мене напевно перше) представників вищого навчального закладу…
Скажу було і нудно і цікаво одночасно… Але можу з цілковитою впевненість сказати, що мене там запам*ятали… Ох я там і дошкуляв жартами як різних людей… І як завжди – над ким жартував – їм не до сміху, а всі інші сміялись із задоволенням… Почеплявся до ведучої… у відповідь вона спромоглась ні цілу ленту компліментів і всього такого… От так і пішло… Такий собі діалог…
Що ж стосується самої теми передачі. Так мені здається. Що моя професія не зовсім підходила… Тобто це не зовсім моя парфія (тема була щось наче «люди в екологічній зоні».. чи щось таке…). А от наступна тема («Безробіття») це вже за моїм фахом… та не думаю, що мене запросять…
Але насправді я б краще пішов на якесь розважальне шоу… бо там би я відірвався… А сюди пішов, бо кафедра у добровільно - змушувальному вигляді попросила…

Дні минають хвилями…
Ще в неділю в вечорі я лазив під стелею і вже в понеділок з ранку ми з Кефіркою їдемо у Рівне… Скажемо така собі аля послуга для батьків у вигляді специфічної кур*єрської служби… Вся ця мандрівка була ще приводом побачити нове місто…. Та я навіть ненаю що було більше – факт того. що там нема чого дивитись… чи все ж, що нам не вистачило часу?!
Частину міста ми побачили через скло машини (і скажу – дороги там сссак…).. а потім гарно посиділи у кафе… Нас пригостив знайомий до якого ми їздили… Що сподобалось, так це те що ціни там помірні, і навіть досить низькі, а от якість на вищому рівні… Вся їжа була на 5-ть балів…
А ще, за дорогу туди і назад ми подивились 4-ри фільми… скажу я вам це не для слабких… коли вже повертались, Кефірці ці фільми були вже в печінках… і вона вирішила теж саме зробити і з моєю печінкою… (не вийшло)…

Мдя… сьогодні (вже вчора) пішли в вечорі грати до залу у футбол… Але сьогоднішня гра відрізнялась від всіх інших ігор… і сподіваюсь більше не буде…
Короче ще на розминці виконуючи удар… я виконую його невдало… але «невдалим» він був тільки в той момент коли він зрізався і полетів у стінку…. Коли ж він вдарився в ту стінку. А потім відрекашетив у стелю і там застряв він став (удар) ну просто «ДУЖЕ НЕВДАЛИМ»…
Гм… мені довелось лізти по канату, з нього перелізти на рейку до якої він був прикріплений… і так по цій рейці пройти до м*яча, що б його звідти витягти… Що б ви зрозуміли – якби я впав, швидку б вже було не варто викликати… бо при падінні мої п*ятки, дупа і міски стали б одним цілим…
Але найцікавішим як завжди є що?! – як спуститись… Ой… я вам скажу – не дай бог ще раз так вдарити…
Але враховуючи, що я все ж це пишу – я в порядку…

Пс: мона сказати з впевненістю – пилюку там ніколи не протирали.. і я був там першою людиною за довгий час…

Сподобався вираз:
«Жінки завжди будуть від тебе тікати… тільки якщо ти не скажеш їм те що вони хочуть почути…»