на кончиках ресничек
осень
и боль комочком в горле
больно очень
и вечер как-то уж не точен
и время на часах
застыло в восемь
и только на ресничках
дремлет
осень

Уяви собі велику, простору кімнату. Вікно цієї кімнати розкрито настіж, і через нього лунають звуки і запахи світу. Спів пташок, шелест першого весняного листя, запахи снігу, що тане, слабкі голоси міста, що прокидається. Що ще? Уяви собі сама, дай волю уяві... Посередині цієї кімнати стоїть хрустальна ваза, зроблена кращими майстрами світу. Вона зроблена із гірського кришталю, чистого мов сльоза. Вона сама досконалість. Вона могла б стати кращим експонатом будь-якого музею. Але її місце не в музеї, а саме тут, у цій кімнаті. В вазу, котра стоїть у цій кімнаті, налита вода з альпійських гірських струмків. Вона холодна, як небо, і прозора, як ранкове повітря. Промінчики сонця, що ідуть з вікна, розбиваються о грані цієї вази і мільйонами бліків відображаються на стінах. Але найбільш головне - у воду, що наповнює цю вазу поставлено квіти. Це Троянди. Кожна з них, сама досконалість. І кожна з них має свою форму, колір і запах. Але не дивлячись на це, усі разом вони складають єдине ціле. Симфонія кольору і запаху заповнює цю кімнату і виривається у світ. Крапельки роси виблискують на пелюстках троянд, їх листочки пружні і свіжі. І у мало якої людини, котра б зайшла у цю кімнату, не закружилась б голова від цієї картини.
Все. Картина намальована. І історію на цьому можна закінчити, але дуже часто, вона має своє продовження. Час не стоїть на місці. Проходить день, два, тиждень. Інколи менше, інколи більше. У всіх по іншому. Але все рівно це стається. І якщо ти глянеш на ці троянди, то побачиш, що картина дещо змінилась. Їх горді голівки, котрі ще декілька днів назад, тягнулися до сонця, починають опускатися вниз. Листочки втрачають свою пружність, крапельки роси висихають, залишаючи бурі плями. Пелюстки втрачають свою свіжість. згортаються. засихають, втрачають колір, опадають. Вода, котра була такою чистою і прозорою - жовтіє і покривається цвітом. А запах? Запах троянд перетворюється у ледве помітний аромат гербарія. Сухий і колючий. І згодом безжалісна рука викине букету мусорне відро. І на цьому цю історію можна закінчити. Хоча... А як в житті? Залишилася кімната, у котрій все ще стоїть ваза. Воду можна вилити, а вазу помити. Краще всього з милом. А потім? Потім - знову налити чисту живу воду із високих альпійських джерел і поставити інший букет. З айстр чи георгін... Що кому подобається. Ось така історія...

P.S: Люди розповідають. Не знаю, в це варто вірити чи ні, але я чула, що дуже рідко квіти, одного разу поставлені у вазу, стоять дуже довго. Місяці, роки, десятиліття і навіть все життя. Говорити що час не підвладний над ними - значить збрехати. Звичайно що вони змінюються, і пелюстки опадають, і розхлюпується вода, і б'ється посуд. Бо нічого нема постійного у цьому світі. Адже вони все ж живуть. Хоча, може бути, це всього лиш гарна казка.

[показать]
Ето ему....




спионерила у Show_Me_Love, извеняюсь.

Ну вот и все! Простилась я с "ним" навсегда....было очень тяжело...
квартира вся в чемоданах......и горькая правада - ето последний раз! такое ощущение что мою середину порезали ножом, а сердечко мало помалу сверлять сверлом, в горле комок, не могу дышать......в глазах одна грусть и что то новое появилось в них, они изменились. Очень трудно смеяться друзьям и знакомым, а еще труднее дома......надо же быть веселей, а не получаеться:(
Состояние такое, что я розрываюсь на куски!...
Ета ночь запомниться навсегда!Еще несколько дней останеться след от "него" на моем плече......и все, потом наверное все забудеться.....
Мои прощальные слова были скромны: па-па.

Вчера был для меня очень тяжелый день........вчера я поняла что я уже взрослый человек, и надо принимать разные решения от которых будет зависить моя жизнь. И если чесно, то мне стало страшно за себя.... Я себя ощутила маленьким ребенком, который незнает что ему делать.
Надеюст я иду на правильном пути.........

Буду сьогодні говорити зі своєю начальницею.....вискажу їй все , що мені не подобається, бо дістали вже:(((((
незнаю чим все закінчиться, може і піду з тої роботи........

бббббрррр
дощик падає ,а я як завжди без парасолі:(((
мабуть знову змокну і простуджуся:((
ееех

Пьер-Жан БЕРАНЖЕ
(1780-1857)

Весна и осень.

Друзья, природою самою,
Назначен наслажденьям срок:
Цветы и бабочки - весною,
Зимою - виноградный сок.
Снег тает, сердце пробуждая;
Короче дни - хладеет кровь:
Прощай вино - в начале мая,
А в октябре - прощай любовь!

Хотел бы я вино с любовью
Мешать, чтоб жизнь была полна;
Но, говорят, вредит здоровью
Избыток страсти и вина.
Советам мудрости внимая,
Я рассудил без дальних слов:
Прощай вино - в начале мая,
А в октябре - прощай любовь!

В весенний день моя свобода
Была Жаннетте отдана;
Я ей поддался - и полгода
Меня дурачила она!
Кокетке все припоминая,
Я в сентябре уж был готов:
Прощай вино - в начале мая,
А в октябре - прощай любовь!

Я осенью сказал Адели:
"Прощай, дитя, не помни зла:"
И разошлись мы; но в апреле
Она сама ко мне пришла.
Бутылку тихо опуская,
Я вспомнил смысл мудрейших слов:
Прощай вино - в начале мая,
А в октябре - прощай любовь!

Так я дошел бы до могилы:
Но есть волшебница: она
Крепчайший спирт лишает силы
И охмеляет без вина.
Захочет - я могу забыться;
Смешать все дни в календаре:
Весной - бесчувственно напиться
И быть влюбленным в декабре.


Алексей Карпов

РОДНИК

Куда ты, речка, убегаешь,
Забыв о светлом роднике?
Иль ты в разлуке
не страдаешь,
Волной играя вдалеке?

Родник другой реки не знает
И только верностью живёт,
Подземной силою питая,
Твоё теченье синих вод.

Он жив одним святым
стремленьем
Твои наполнить берега,
Чтоб не одной порой весенней
Ты полноводною была.

Его мечты "светлей лазури",
Воды алмазной чистоты.
Чтоб никогда не гроз, ни бури
Не повстречала ты в пути.

Родник, душевно одинокий,
Живёт и будет жить тобой.
А ты спешишь в туман далекий
Умчаться лентой голубой.


[показать]

Почався мій сьогоднішній день з того, що мене будильник на телефоні розбудив 5:30:((((виявилося, що то подружка мені так підстроїла, щоб я не спізнювалася ніколи:)))))
ну я їй сьогодні "подякувала"......
а так взагалі в мене гарний настрій, в мами моєї сьогоднв День народження:))
їм шоколад, п"ю каву і слухаю Scorpions.
о, доречі, можливо хтось має на компах пісеньки цієї групи, бо в мене є всього лиш 8 балад, хоьідлося б ще, бо вони мені так подобаюься:))

піднімає настрій
http://www.icq.com/friendship/pages/browse_series_10_1.php

Той, хто образив, ніколи не пробачить. Пробачити може лише ображений.

Генріх Гайне

Рада приветствовать нового ПЧ Red_blooded_women, заходи солнышко!

ху, еле живая.......пол дня проговорить с одним "человеком", ой, все ети выяснения отношений......ужас, в результате я виноватая, и учу его жизни.
Черт побери!
пол дня об"ясняй ему, что мне тяжело без него, а он на последок: "Так я не понял, чего тебе тяжело, ты что беременная":(((((
ээээххххх, мужчины.........
дайте кто то валерианочки

[показать]
Какой то китайский умник сказал: "Бойтесь революции и ремонта". Ну вот ремонта мы и дождались на роботе. Просто "прелесть". В комнате теперь человек 20 точно, в комнате одни столы и компы:((((пройти спокойно невозможно, дышать тоже. Кружек у каждого по 2-е минимум, а плюс всякие безделушки, пальта.......ееееееххххх хорошо хоть чайник на моем столе, ходить ненадо далеко.
А еще мне плохо на душе, уже причем давно. Я думала что все уже прошло, все забылось, а оно как бы на зло все яснее вспоминаеться(чихнула сотрудница - значит правда). Наверное подходит то время, когда я познакомилась с одной особой......мне вспоминаеться все до мелочей, хотя прошел почти год! Что же ето такое???Никак не забываеться ........
Такое ощущение что внутри все плачет, ноет и просто "болит душа". Хочеться послать всех к черту и просто побыть одной, а бывает такое что хочеться по стенке царапаться......я много раз слышала про стенку, но всегда смеялась, теперь мне не смешно:((

сьогодні на роботі одна співробітниця листаючи газету радіючи виголосила: "Ура, скоро миколая, подарунки під подушкою. Ех, ще зовсім трошки. тра-ля-ля":)))
так хотілося розсміятися, але я зробила вигляд що до цього свята ще зовсім трошки:))

Головушка болит просто ужааас. Уже и таблетку выпила, и конфеток накупила, и кофе попила, но ничего не помагает! Поташнивает от боли:(((
Ето наверное после встречи с подружкой. Ой, я изчерпала всю свою енергию, с одной стороны хорошо выслушать все ее проблемы, поделиться своими, но потом у меня крыша едит! Чувствую себя маленьким человеком возле нее.
Ой, сложная ета жизнь....

Но очень приятно принимать нового ПЧ - Бродячая_Фея
Заходи солнышко.

Люди еще пол часика и я домой.

Бл......................ь, тільки почала виливати свою душу в щоденник, такі думки там були прям з глибини душі і тут(Б............ь) все зникло. все, я вже замахалася, не буду нічого писати полки нерви не пройдуть. так нечесно, я стільки вже там накатала!

Ну що за зараза така????!!!!!Ну чому з 11 вільних компів вибирають тільки мій?! Ну так нечесно.
Так хочу матюкнутися........
Ух зла як чорт

Ще пів години і крила вітру понесуть мене додому
ура!
але все таки обідно бути забутою Богом і людьми

А я в шоці.....
на роботі задумали ремонт, і з понеділка до нас в кімнату(де ітак вже 15 чол.) ще помістять 6!
а цікаво чи для мене місце знайдеться, в мене ж бо найбільший стіл.......мда
то капець!
в мене знов депресія.......все на купу!
ще й в асьці ніхто не відзивається:((((
покинута всіма я:(((((хник-хник