Не каждый умеет петь,
Не каждому дано яблоком
Падать к чужим ногам.

Проклятый, засранный,
Кровожадный, подлый,
Ничтожный город,
Ты в схватке жестокой
Окрестил меня как падаль и мразь.
Пусть сердцу немного больно,
Но коль я зверь,
Так эта песня звериных прав!
...Так охотники травят волка,
Зажимая в тиски облав.
Зверь припал... и из пасмурных недр
Кто-то спустит сейчас курки...
Вдруг прыжок... и людей-нелюдей
Раздирают на части клыки.
Человек тоже может стать зверем.
Не подставить вторую щеку,
Не сдаться, не даться ножу.
Ну, и, хоть я гонимый,
Словно лев средь шакалов иду.
Я всегда наготове.
Слышу вражеский рог -
Он трубит победу.
Но отпробует вражеской крови
Мой последний, смертельный прыжок.
Даже, если на твёрдую землю
Упаду и кровью зальюсь...
Всё же отмщенье за гибель свою
Я увижу с небес и... возрадуюсь.
Позабуду я мрачные силы,
Что терзали меня, губя.
Боже! Облик ласковый и милый!
Плевать на всех!
Только Ты не оставил меня!!

Правда - вроде дворняги;
все её гонят в конуру и бьют арапником,
а любимая сука греется у камина и портит воздух.

Кто мне мир,
Что судит он о мне?
Навязывает мне свои
Бесчеловечные обычаи,
Традиции, безбожные законы...
Выносит смертные мне приговоры,
Читает мне мораль?
Я знаю мир и... он мне не икона,
Не идол, не кумир.
Я знаю их...
Не им ректи мне о морали -
Я знаю их звериные нравы,
Я видел окровавленный оскал!..
Я видел их. Не говори, то знаю сам!
И кару себе они заслужили:
Они несчастны и забыты
Средь непонятных им событий.
Я знаю их, я видел.
Бутылка, шприц и блядь - их удел.
Война и ад у них - средь мирных дел.
Как пруд, заплесневела кровь их.
Кто бросит камень в этот пруд, в болото?
Не говори им правды. Дерьмо не трогай!
Будет запах гнили, смрада...
Они в самих себе умрут,
Истлеют падью листопада.
Хотя, порой бывает
В будущее бросят гордый,
Полный надмения взгляд.
Почесывая зад и перед,
Они о новой жизни говорят.
Я слушаю и вспоминаю
События давно минувших лет...
Как "мало" надо тем,
Чья жизнь в сплошном
Картофеле и водке.
"Убей, ограбь...
Под этого ляг...
А этому не дай..."
А потом по попам.
И вновь всё заново...
И нет раскаянья у них
Из века в век.
Тысячелетья Человек
Бредет сквозь эту пустыню.
Кто ему поможет?
Кто его поддержит?
Кто его поймёт?
Никто из людей.
Только БОГ!

Известно, чтобы погубить мужчину,
Все хитрости у бляди наготове,
Она губит безумцев
Одним движеньем лукавой брови...
Сегодня надежду зажжет, а завтра
Изменит своим обещаньям ложным,
Приблизясь к ней, даже самый смелый
Становится слабым, смешным, ничтожным...
Ступай - и больше не смей являться,
Давно я уловки женские знаю, -
Пускай она на земле всех красивей,
Но стать посмешищем не желаю!
О, как ты бесстрашно чужое богатство крадешь!
Ты рай мне предлагаешь, но в ад ведешь...
Говорок у распутницы вежливый, неторопливый,
А сама она платьем паломницы благочестивой
Прикрывает ложь свою и блуд...
Иди, соблазняй беззастенчивый, бесстыдный люд,
Который мерзость, порок и уродство... чтут.
Рассказывай им, блудница,
Скольких и как ты ласкала,
Сколько рук ты помнишь, сколько губ...
Знаю сам, на коленях многих ты сидела,
На коленях много ты стояла,
Много потолков в жизни повидала,
Много душ сгубила, многих предавала.
Так зачем пришла?
Мне твоей кх.. кх.. “любви” не надо.

Много ли желающих получить
действительно по заслугам?

Убийц обманут лёгкие подруги,
Ворам изменят верные друзья.
И жизнь своей могучею рукою
Раздавит всех. Не встанут никогда!

Человек достойный... человек чести совершает то,
что должен совершить. Он стоит до конца и...
не стоит за ценой.

Ты Сашу знаешь? Саша был хороший.
И Лермонтов был Саше по плечу.
Лермонтов даже лучше.
Зная, что сделали
С его предшественником
Он всё же в бой вступил.
И пал... Убили всех.
Меня наверно тоже.
“Блажен, кто не допил”.
Всех пожирает зверь вавилонский.
Не сыт, не сыт, сколько бы
Мяса не съел и крови не выпил.
Не отмоются после этой бойни.

Привычка - вторая натура.

Бога прокляли
И дерут глотки
За свои обычаи?!
О, "святой" народ
Не знал и,
К тому же, забыл,
Что написано в Библии?
"Божью заповедь пренебрегли,
А человеческие возвысили".
Теперь, не визжите,
Словно недорезанные свиньи.
Вы верно сказали -
Вы такие же,
Как и ваши родители.
Но и они от кары не ушли...
И родители ваших родителей,
И их предки тоже...
На те же грабли наступаете
Ни раз, ни два, ни тысячу...
Не вразумитесь - все погибнете.
Погибнете и не восстанете!
Что ж не спасут вас
Все ваши традиции:
Убийство, грабеж, блуд?..
Где все ваши попы,
Ведьмы, колдуны, менты,
Копы, шпионы, политики... лидеры?
Где все ваши герои?
Где все ваши идолы?
Ни Бога, ни святых Его не чтут -
Только себя, "родных-любимых".
Не избежать им кары!
Не спастись от гибели!!
Не уйти, не убежать от погибели!!!
За что? За всё!
А то вы, как будто, не знаете?
Не говорите, что не слыхивали
И не видывали.
Не вы ли сами хвастали
Беззаконьями своими?
Разве не учили мерзостям других?
Разве не гордились преступленьями?
"Вот все их дела и мысли
Перед лицом Моим.
Скрывая - не скроют,
Убегая - не убегут,
Спасая - не спасут,
Помогая - не помогут,
Равнодушием - не одолеют.
Пощажу ли их?
Не пощажу.
Я страшнее их - всех.
Я сильнее их - всех.
Всех обращу в прах и пыль -
Не помилую, как и они
Никогда никого не миловали".
Где коварства: все хитрости,
Все уловки и отмазки их?
Все они низвергнуты,
Посрамлены, отвергнуты, погребены
Вместе со всеми ими...
Пусть в аду расскажут сатане
Какими они были хорошими
Мальчиками и девочками.

1
Дурак, не задавай вопрос,
на который боишься получить
правдивый ответ.

"Святая Русь! Нет другой
Страны такой и другого
Такого святого народа!"
Нет другого такого наглого,
Безбожного рода,
Нахального сброда!..
Русь так же свята,
Как и черти ада.
Никто не восстает против
Своих господ, панов...
Как и черти - против дьявола.
Против Бога их вопль:
"Мы - святы, Ты - не Бог!"
Да, веруют в троицу,
Но не в Святую, а в свою:
Россию, Украину и Белоруссию.
Разве не так, а?
Достаточно открыть глаза...
Умный поймёт, а дураку...
Дураку и знать ни к чему -
Таково право раба!
"Не знай! Не думай! Тебе не надо!"
Я не один правдолюб:
Много нас, начиная с варягов
Фёдора и Ивана.
Видали мы и "доброго" Добрыню,
И "путёвого" Путятю,
И "великого" Владимира...
Кровь человеческую вам,
Свиньям, не смыть!
Сколько б вы не шептались -
Нас не убить, не сгнобить, не сгноить!
Всей вашей черной крови
Не хватит вам за всю
Невинную кровь отплатить!
Привыкли, бляди, челядь и холопы,
Чтобы их ебал Батый?!
Он и будет...
Ибо Бог им подвиг Юсуповых
Не забудет, припомнит, -
И Ахметовых тоже...
"Вся Русь - все святы,
Все русские... Аллах акбар!
Э-э, то есть, Russland uber alles!
Блин, за кого мы сегодня? Забыл!"
Да, Россия - Русь,
А пройди её
С одного конца в другой -
Ни одного русского не встретишь,
Ни одного не отыщешь, не найдешь.
Только Гоги да Магоги:
Абрамовичи, С'обчаки,
Тигипки, Ахметовы,
Тимошенки, Януковичи...
Правда, ещё сербы
Себя святыми считают,
Но Русь, Маларось и Беларусь
В свою троицу их не принимают -
Полагают это "кощунством
И богохульством"...
Ведь, есть еще болгары и моравы!
Не влезть им всем.
Помнится, как "православные" "русские"
Били таких же самых "православных" грузин
Во имя и ради правоверных мусульман,
Русских абхаз. А что же?
Разве абхазы - не русские?
Или татары - не русские?
Или хохлы? Всё, молчи!
Всё "русские"... всё "святы"...
И нет иной такой страны.
Ну, разве Содомские Штаты,
Гоморрский Союз и
Страна Поднебесных духов злобы...
По Библии - они союзники и братья.
Ну, вы, поняли. Т.е., собутыльники и полюбовники.
Грузины, тоже, сами виноваты,
Что славу Бога, европейской предпочли,
Свои святыни осквернили -
Площадь 100-та тысяч мучеников переименовали,
Забыли о них, отвергли Бога своего,
Европу прославили...
Хотя, возьмите любой атлас.
Грузия - часть Азии, а не Европы.
И разве "христиане" американцы и европейцы
Не резали "христиан" сербов
Ради мусульман албанцев
(косоваров иль косовцев)?
А сколько в Сибири и на Урале
Заморено и замучено?
И всё они батрачат для Руси,
Для матери своей поганой.
Забыли? Забыли!
А не на ихней ли крови
Вся Русь стоит?
И чем гордишься ты, Урал?
Екатеринбургом?
Где Яик? Нет твоей славы,
Ты её схоронил - погиб
Врага прославив!
А ты, Сибирь?
Как волк овце,
Так Русь тебе матерью стала.
"Маменькин сынок" -
Шлют укор мне... Мда...
Да, мать твоя похуже моей будет.
Забыли сибиряки, как предкам их
Отрезали уши, носы,
Выкалывали глаза,
Отсекали руки...
То всё не я,
То "святая" Русь
В исступленье
Своей "христианской" любви.
Иль русские не якшаются с шаманами?
Иль не бухают с поляками и немцами?
Иль не ебутся с татарами и американцами?
Глухое: "Угу, ыгы!"
Холопы! Рабы!
Рабы рожают рабов.
Рабам рабская жизнь!
Рабам рабская смерть!
Встают мертвецы
Из оскверненных, обесчещенных
Ихними же детьми могил
В строевой ряд,
Будто на войну,
Словно на парад -
Обступают страну,
Каждую весь, каждый град.
"Мы - всему цари,
Попадешься нам!
Этот город наш,
Наша вся земля!"
Как помрешь,
Так узнаешь сам!

2
Вы сами не раз говорили, что уже не дети.
Раз, вы - не дети, значит, следовательно,
Вы осознаете всю преступность
Ваших деяний, точнее злодеяний.

Хотят грешники в рай
Да грехи не пускают.
Хотят грешники в рай
Да дороги не знают.
Чем больше чести и похвал,
Тем меньше искренности в деле.
Боже, Ты знаешь их
Намеренья и цели;
Ты видел их дела -
Из сердца извергают яд
И оскверняют землю.
Что доказывать в моленьях
Одержимость Небесам?
Без того всё
Вседержитель знает сам.
Ведь ничто монета сердца,
И фальшивей всех монет,
На которой отпечатка
Единенья с Богом нет.
Сердце, кинь сию обитель,
Царство гнета, царство зла!
Не собрать, ведь, дани
С разоренного села.
Очнитесь, гордецы!
Вы ненадолго здесь.
Отрубит смерть мечом
И голову, и спесь.
Нет жизни у того,
В чьем сердце пламя ада.
Возможете ль в аду
Надеяться на яства рая?
Все пришедшие в этот мир,
Не останутся, уйдут.
Помянем достойно тех,
Кто достойно прожил тут,
А не убийц, воров и потаскух!!
Всяк живущий, коль не знал бы,
Что во прах вернется плоть,
Возгордился бы безмерно.
Мудро создал всё
Господин наш - Бог!
Если льешь потоки крови
Беспощадною рукой,
Не вопи, коль попадешься
Кровопийце.
Сам, ведь, таков!
Напрасны проклятья
И слёзные стоны,
Ибо вся слава Богу!!!
Любовью к Богу живи...
Нет во всей вселенной
Преданней и сладостней любви!
Обласкай раба -
Сдвинет и горы,
Но кто пощадит
Друзей Божьих?
Никто. Убьют.
И кровь их пьют
С начала мирозданья...
За то умрут, всё равно погибнут -
В ад идут все поколенья.
Дурак, ты веселишься?
Уж над тобою смерть
Летает Читать далее...

Поди, у всякого спроси:
“Как тебе живется на Руси?”

Затерялась Русь
Среди татар, мордвы и чуди...
Всем на всё плевать.
Сгинет на тюремной постели,
Похоронят её кое-как.
Многих ты, родина, ликом своим
Жгла и топила по тюрьмам сырым.
Многих сгнобила, сгноила, убила...
Много мечтает их, сильных, смелых и злых,
Выкусить ягоды персей твоих.
И накормить, напоить тебя мылом,
Которым ты мыла, исправляла,
Ругала, кляла, поносила, стыдила.
И не избегнешь бури, не минуешь утрат:
Вокруг рыскают волки, и бдит твой враг.
Упилась ты кровью и пьяная спать легла.
Спи, не волнуйся, зарежут твои сыны
Тебя тихонько и похоронят до утра.
И напрасны будут слёзы и вопли,
Проповеди лжепророков и стихи лжецов...
Станешь на колени, поклонишься до земли,
Как и тебе кланялись многие.
Ни слезам, ни мольбам, ни поклонам
Ты не внимала. Ты на то плевала
Не повернув головы, не моргнув глазом.
Лишь кутежи и разврат привлекали тебя.
Мнила себя Христом-Богом, а на деле
Всего лишь потаскушкой была:
Пела, плясала, трахалась...
Напилась допьяна. Всем подряд отсасывала.
Все грешники, мерзавцы, бляди, блудники,
Воры, убийцы, насильники -
Все они были твои друзья.
Благочестивым, скромным, честным
Ты морали читала о нравственности
И... убивала их не щадя.
Увеличила грабеж, обогатилась от греха,
Пресытилась... От жадности померла.
Тебе всё было нипочём и ты не вразумилась.
Отрезала себе уши, выколола глаза.
И не заметила ты меча карающего,
Кинжала, топора и факела пока
С твоих плеч не слетела твоя голова,
А земля твоя превратилась
В груду пепелищ и пожарищ.
Всех зовущих и всех дерзающих,
Проклиная, когтями, клыками,
Ты рвала в куски. И мы рыдали
На реках твоих вавилонских,
Ибо тогда ты топила нас в крови.
Господа Бога ты поносила.
Возгордилась, понадеялась на свою силу?
Сколько уж было таких до вас.
Ах вы, нелюди-звери!
Эх, ты, власть и народ,
Е..ли в рот вас все.
Вчера вы были домашние любимцы.
Радоваться вам жизни не вовек.
Завтра вы - нищий и больной человек.
И никому вы не нужны.
Некуда вам скрыться от гибели,
Некуда уйти, убежать от врага.
Не помогут вам вопли:
"Я вовсе не зверь, а зверушка".
Правда вас догонит,
Правда вас настигнет,
Подкрадётся как змей,
Налетит как коршун,
И зарежет без ножа.

Я буду битись до кінця:
День і ніч, ніч і день...
Додому повертаюсь я
І, мене не зупинити.
Я повертаюсь назад.
Я вирішив і, буде так!
Лишень той це зможе оцінити,
Хто знає як в неволі жити.
Я вільний - це мій шлях!
Мене не чіпай,
Інакше не жалійся.
Що мені до того,
Що навколо раби?
Це їх вибір, а не мій.
Не чіпайте мене
Й не доведеться скаржитися.
Чутно десь ріжок -
Він луна для мене.
Час летить невпинно -
Тепер залишається лишень
Померти, або далі йти.
Ось я, ось моє життя,
Ілюзій вже нема,
Бо не хлопчик я.
Ніколи не суди,
Якщо не знаєшь, в чому суть?
Ніколи не тисни, бо поб'ють.
Не здавайся, ніколи не здавайся!
Якщо не можешь битись,
То в бій не поривайся.
Якщо слабкий, немає сили -
Битися не намагайся,
Бо не сжаляться нелюди - вб'ють.
Не здавайся, ніколи не здавайся!
Якщо не можешь битись,
То в бій не поривайся.
Просто так мене не візьмешь -
Я вільний! Вітер проспівав мені:
"Час тобі додому йти".
Знаю, що важкий шлях,
Та я повернусь й відпочину.
І де б я не був, Тебе я знайду,
Довгою річкою за сонцем піду,
Як вільний орел
В рідний край полечу.
Незабаром ми будемо разом,
Бо я йду додому.
Місяць над горами,
Шепіт в ночі,
Доля може завести будь-куди.
Я знаю добре.
Я прийшов, з Тобою я.
В світі кращого місця нема.
Це - новий світ,
Це - нове життя.
Ти дихаєшь на повні груди,
Ти відчуваєшь молодих
Сердець биття.
Це - новий день.
Нарешті він настав.
Він осяяв добрих, а злих
Поглинула темрява.
Це - новий світ,
Це - нове життя,
Це - новий день,
Він нарешті настав.
Спів вітру чутно над полями,
Голос ланів мене гукає.
Хвилею річки,
Промінем сонця ясним,
Він кличе мене,
Де мій рідний дім.
Під зоряним небом -
Орли там літають,
Той Райський куточок
Я зву Рідним Краєм.

Чесність, справедливість і свобода -
це не просто слова, це життєві принципи.

Минають роки
Та сум і скорботу
Ніколи мені не забути.
Сліди минулого
Зазвичай пов'язані
З чиєюсь смертю.
Ось, перед вами
Водевільний ветеран,
Якому доля давала
Ролі нелюдів і жертв.
Цей образ не пиха,
А спогад, що нині
Спалений, забутий...
Навіки вигнаний людьми
Він повернувся
І присягнув, що знищить
КОРИСЛИВІ І НИЦІ:
Владу, народ, опозицію...
Засудить їх скверну і брехню.
Він виніс свій вердикт,
Єдиний можливий,
За даних обставин -
Вендетта, смерть.
І неодмінно вирішив здійснити.
Не будуть марними
Зусилля, бо ж вірність,
Чесність і відвага
Завжди в житті ПЕРЕМАГАЮТЬ!

Замість розмови завжди можна використати зброю, насилля можна використати на благо (Про що я? Про справедливість!), одначе слова ніколи не втратять своєї сили. Слова передають зміст та Істину тим, хто їх чує, а Істина проста - відбуваються погані, жахливі речі: нетерпимість та гноблення, цензура й тотальний нагляд, вбивства... Здавалося б, усе примушує до покори і нав'язує відсутність опору. Як це сталося? З чиєї вини? Безперечно, хтось причетний до цього більше, ніж решта. І вони свого часу відповідатимуть. Та все ж таки скажімо Правду: якщо ви бажаєте побачити винуватця, достатньо поглянути у дзеркало. Без вас це неможливо було здійнисти. Ця історія схожа з багатьма іншими історіями, бо це не поодинокий випадок. Це не випадковість, це ілюзія випадковості. Є Закон, згідно з яким будь-яка дія викликає рівну за силою протидію. Їх діяння були страхітливими, тому правосуддя буде справедливе і нещадне.

Гей, малий! Скажи малому,
Щоб малий сказав малому,
Нехай малий малому скаже:
"Гей, малий, коли теля прив'яжешь?"

Колись я вважав,
Не буде кари злому.
Та помилявся я
І злий прощається з життям.
О так, живуть вони як боги.
Та помирають в раз
А потім чекає на них вічна втома,
Нещастя, страждання та забуття.
Ніхто не почує їх стони,
Окрім тих, хто як вони.
Ніхто не збавить їх злого,
Ніхто не прийде їм допомогти.
Нужденному того не буде
Відповім я вам.
Якщо Бог його знає,
Усе лихо піде в тартар.
І буде йому насолода,
Котру не підкорив час.
І там є вічна свобода,
Життя і достаток в усьому,
І сльози нема.
Куди тим саунам і театрам?
Куди тим фешенебельним містам?
Куди тим, що вважають,
За гроші можна все купити.
Нехай вони будуть їм пагуба.
Середній клас ще гірший,
Ще більш розбещений і злісний.
Поначіпляли хрести, кричать:
"ми християни! ми християни!"
Ви лицеміри та лицедії!
Ваші батьки святих вбили,
Та й ви робите те саме!
Хіба за те не відповісте?
Нехай вам вічно буде зле.
Ви не кращі за батьків,
Такі ж крадії, перелюби,
Лжесвідки і вбивці.
Не я прокурор,
Бог - прокурор
І, ваше життя
Буде гірше за пекло.

"Навіщо робиш це?! Навіщо?!!
Забудь про мене назавжди!
Навіщо совість мою турбуєш?
Чому не можу спати у ночі?
Навіщо кару накликаєш
На моє добреє ім'я?
Навіщо Бога молиш і благаєш,
Щоб справедливість перемогла?!
Навіщо мені та істина?
Навіщо мені творити добро?
Чому повинен творити правду?
Я краще для себе що-небудь вкраду.
Чому повинен терпіти я ворога?
Відразу ж піду його вб'ю.
А потім увійду в його хату
Та його жінку згвалтую.
Навіщо сонце яскраво так світить?
Чому освітлює мої гріхи?
Чому не прикриє їх темрява ночі?
Чому Бог усе бачить?
Як від Нього втекти?
Навіщо є ті добрі люди?
Чому не роблять гріха як я?
За те, що вони краще за мене
Зроблю їм багато зла.
Хіба посудить Бог справедливо?
Хіба прийде кара в свій час?
Ах, коли то буде!?
А я їх вб'ю їх прямо зараз.
Я хочу і можу.
Чому б не зробити?
Хіба я, праведний, можу згрішити?"
Ось така була дума грішника того
І вже у могилі згнила
Його підла утроба.

Частина І
Обіцяють заплатити
Багато тисяч, якщо народити
У тій країні дитину.
Та не зважили злії,
Що подохнуть усі діти,
Що народилися у тій країні
За злії діла їх батьків,
Бо батьки їх невинних вбили.
Не втечуть, не відкупляться,
Як би не воліли.
Подохнуть їх діти, подохнуть,
Бо батьки їх злії.
Якщо залишеться сто тисяч,
То були б радії,
Бо багатьох,
Багатьох не стане
На тій країні.
Хто з голоду здохне,
А кого вб'ють мірила.
Той у вогні згорить,
А інший за діла ліхії
Не побаче, не почує
Рідної дитини.
Адже самі вбивали
Сиротин, калік й невинних.
Не вблагають вони душ тих
Кого вбили
І вже служать панахиду
По усій країні.
Не врятують діточок їх
Знахарі сліпії.
Як вони не чули
Скарг нужденного,
Так і Бог не почує
Їхньої молитви.
Не врятують тії душі -
Усі загинуть.
Стогни, плач по всій країні,
Бо нема дитини,
Бо Бога ганьбили,
А святих убили.
За те не чує їх Бог,
Жодної молитви.
Надіються на своїх кумирів?
Бог втопче у багнюку
Їхнії "святині"!
Не спасуть їх ідоли пустії,
Бо вбивати
Й катувати не робіли.
Так пізнають, отак пізнають,
Хто є Бог єдиний.
А усю мерзоту їх
Бог пошлє на них.
Усі прокльони,
Уся хула на голови їх.
Нехай палає, нехай палить
Їх оте вугілля,
Бо вони не чули
Й нужденного вбили.
І вже чаша
Гніву Божого повна,
Земля й небо стогнуть -
Мерзенні ж подохнуть.
І ні у раю, ані в пеклі
Не знайдуть спокою й допомоги.
Частина ІІ
Хваліте Бога, співайте: Алілуя!
Бо Бог кара злого карою,
Що не було й Гоморрі з Содомом!
Бо ніхто не зверне уваги
На їх крокодилі сльози.
Не відмолить їх гріхи:
Жоден, жоден, жоден!
Не спасе їх чародійство,
Ані сатаністи.
Їм самим скоро не буде
Де голову схилити,
Чого їсти й пити.
За насильства, за убивства,
За перелюб, катування й безчинства,
Ідолослужіння й ворожіння -
Нема лихим спасіння.
Слава Боже, Тобі одному,
Бо Ти знаєш, що робиш!
Нема злому щастя й покою,
Боже Ти мій, милий!
Дяка Тобі, бо сьогодні
Одягнуться голі,
Тружденних покине втома.
Спраглих, голодних й хворих
Ти зцілиш, нагодуєш, напоєш
Чистою живою водою.
А вони вознесуть Тобі славу
І зрадіють так,
Як ще ні разу не раділи.
Ти прийшов, Ти не покинув,
Ти душі їх напоїв життям,
Хоча тіла їх вбили.
Слава Тобі, бо Ти єдиний
Живий й Справжній, Сущій Бог!
Тебе Одного прошу
Осуди злих, мій Ясновельможний.
Прости дрібні гріхи святих.
Почуй розлите море крові!
Кари прошу, сатаністу злому,
А по ньому, усім ворогам Твоїм,
Боже! Нехай не буде життя лихим.
Слава Тобі знову,
Правдивий Ясновельможо.
А що мені іще сказать?
Чи не набридло їм
Невинних катувать?
Катам не вдасться вколотися,
Упиться й спать.
Нехай катують їх демони.
А друзі їх - їх спільники
Утопляться, сгорять,
Учинять суєцид,
Бо Богу не хотят сказать:
Алілуя! Амінь!
І їх тіла літять
З гори до долу.
А душі в пеклі їх,
Бо усе життя
Тягалися за подолом.
Вірші не ладен я злагать,
Та одне знаю,
Що треба Бога восхвалять,
А не дебілів.

Ще перелюбствуєшь,
Неповнолітня
Розпустна дівчина?
Смерттю захворіла -
Недовго залишилось тобі...
Важаєшь що розумна?
Дурна як псина!
Цнотність продала,
Пішла за грошима.
Перелюб вчинила,
Бога зрадила.
Пиха твоя - чрезміру.
Ще й богомерзством грішила.
Померла, померла -
Ніхто і не здрогне.
Душа твоя стогне -
Та нема допомоги!
Нащо стала сатаниною?
На язик брехлива,
Серце лецимірне,
Розум паршивий.
Стала посеред міста,
Зняла штанину,
Сором оголила,
Ще й пишаєшься тим!?
Але ось покарання -
На руках твоїх кайдани,
Вороги твої повстануть,
Переб'ють усіх.
І ніхто не знає
Якима шляхами йтиме.
Себе осоромила! Бога зрадила!
Тобі буде за ділами твоїма!
Вустами сквернила свої ж святині.
Вела себе як свинина.
Жебраків по світу пустила.
Хворого й голого з хат викидувала.
Соромилася цнотності й істини.
Соромом сором тобі!
Давала мати себе всім.
А кажешь, що нічим грішила?!
Коли не так,
Чому аж уся блакитна?
Безсоромними очима своїма
Скількох погубила?
Кара, кара на тебе!
Буде тобі за гріхи, нікчемо,
Відплата тих кого вбила
Твоя система.
Не велика, ти, стерво.
Ти гнієшь, майже вмерла.
Агонії, кошмари, схеми.
Дуба дашь напевно.
Голодомором сучасним томила,
Спраглого не напоїла,
Страждалого не врятувала -
Убила.
Вбивця! Перелюбниця!
Ось тобі наймення!
Крик нужденних чутен у Бога
Їх покинула знемога.
Ти з виду, цнотниця, недотрога,
Тебе чека широка дорога.
У тартар дорога,
Тут не буде вже тебе.

Вже вмерла та країна,
Ніхто не погукає,
Лише майдани лають.
Не зрозумів ніхто.
Кому це було треба?
Ніхто не зна напевно,
Але Бог казав їм.
Не розкаявся ж ніхто.
Чому народ пихатий?
Чому Бога не знають?
Чому темрява
Для них рідна мати,
А світло зненавиділи усі?
Немає вже молитви,
Зненавиділи світло,
Святих всіх майже вбито.
Нема народ цей жалю, от й усе!
За те і Бог його не матиме
У годину розплати
Під час бенкету праведних
У пекло порине світ.
Нехай люди не кажуть:
Навіщо Бог є праведний?
Навіщо судить праведно,
А не так як усі?
Нехай вже не жаліються,
Самі не знали жалю.
Нехай не плачуть гірко,
Хіба вони почули
Скарги праведних.
Хіба не глузували
З бідного й каліки?
Хіба не затикали
Їм рота битками?
Хіба допомогли приниженому?
Хіба спасли кого від смерті?
Хіба не за блуд
Карають СНІДом?
А вони кажуть:
Чим ми згрішили?
Хіба не крадії ви?
Хіба не вбивці?
Хіба не перелюби?
І в устах чи маєте істину?
Вже вмерла та країна,
Ніхто і не згадає,
А хто згадає скривиться
Й відригне відразу.
Вони не напоїли,
Того хто хоче пити.
Хіба ці люди не спішили
На шлях злодіїв?
Вони спішили пити,
Блудити, вкрасти, вбити.
Немає правди в них,
Де Бог, там їх нема.
Ненавидять невинного,
Того, що каже правду.
Всі хвалять один одного
Та серед них немає правди.
Себе назвуть святими,
Всі інші терористи.
Душа же їм байдужа.
То смерть нехай же їм.
За те, що не пізнали Бога,
Котрий мовив їм слово.
Бо гроші й людська слава
Для них важливіше за все.
Нехай підуть на кладовище,
Похваляться нехай там.
Чи похвалить їх хто?
Ні, бо вони ніхто.
Самі там будуть,
Вороги їх не забудуть.
Прийдуть і на могилу сплюнуть.
Для них надії вже нема.
Вже вмерла та країна
Просто не зрозуміли
Хіба не потопив Бог
Увесь тодішній світ?
Вже вмерла та країна
Розпусна дівчина.
Вона ж гадала,
Не буде кари їй.
Вже вмерла та країна -
Та нехристська країна.
Хіба Содом с Гоморрою
Бог не спалив?
Кінець. Пройшла пора каятися.
Лише одиниці в живих залишаться.
Для інших усе скінчено.
Кінець. Кінець. Кінець.

Немає в Україні
Ані правди, ані волі
Та й не було ніколи.
Погані, кріпаки та мавпи
Завжди вбивали добрих,
Які б не приймалися закони.
Не стане краще
Й не буде добре!
Лишень сльози,
Лишень горе
Гуляють Україною
За те, що вбивці,
Перелюби й грабіжники
Вбивають споконвіку
Кротких та смиренних
Рабів Божиїх:
Хто за рубль, хто за долар...
Кажуть: "Мавпи добрі,
Бо смокчуть не дивлячись
Ні на рило, ні на морду".
Нехай тепер подихають
С голоду і в холоді,
Бо казали:
"Бог не бачить.
Немає Бога!"
Немає Бога?!
Чого ж тоді стогнете?
Чого ж тоді молитесь?
Де ідоли ваші?
Де друзі? Де гроші?
Хто допоможе вам?!
Жоден! Жоден!
І Бог не почує вас,
Як і ви не чули нужденних.
Чи не ви гнали їх з Церкви?
Чи дали ви хліба?
Чи напоїли водою?
Ви казали:
"Не буває такого!"
Усі ви такі, до одного:
Із Сходу до Заходу,
Із Заходу до Сходу.
А потім верещать:
"Брехня, не було такого".
Чого верещете?
Де ж ваші мавпи?
Що ж усі вони
Не допоможуть вам?
Чого прийшли до Бога?!
Молітесь, як і раніше:
"Салам алейкум! Алах акбар!"
То є ляхи чи москалі?
То не гєвреї, то свині -
Обрізані хохли!
Не вірять ні в ч_рта,
Ані в Бога, гадають,
Із Заходу чи зі Сходу,
Або жиди, або масони,
Або сатаністи допоможуть.
Ніхто не налагодить діла,
Ніхто не врятує їх від Бога!
Чого відкрили рота?
Жріть трагедії і катастрофи,
Упийтеся своєю кров'ю!
Немає в Україні
Ані правди, ані волі
Та й не було ніколи.
Свині та мавпи
Завжди вбивали добрих,
Які б не приймалися закони.
Не стане краще
І не буде добре!

О, сколько надобно усилий,
Чтобы бесчестьем честь покрыть?!
Тот еретик, кто поджигает,
А не кто горит.
Будь я убийца, вор, насильник,
Не произносил бы пышных фраз:
Вот, здесь, под моей ногой
Лежал бы труп их мной убитый,
И не смогли б они меня оклеветать.
Для женщины и для мужчины имя
Их доброе - сокровище души
Первейшее; кто у меня похитит
Мой кошелек, похитит пустяки.
Лукавый скажет:
"Доброе имя - пустое".
Мол, получили даром
И потеряли без причины особой.
О Боже мой!
Остановись, когда предполагаешь
Плоды дать этим тварям, нелюдям!..
Бесплодием им чрево порази!
Производительность в них Ты иссуши!
Пусть из бесчестной плоти
Не выходит честь материнства!
Если же родят - пусть выродки родятся,
Которые всю жизнь им будут доставлять
Одни терзанья!
Пускай морщинами покроются их лбы!
Пусть красота их увянет,
Пусть здравие покинет их,
Пусть разорятся - всё потеряют!
Пусть слёзы и горе надломают их!
Тогда увидят, тогда узнают,
Какова им кара за паршивые их языки.
Прокляни врагов наших, Боже,
На Новый Год и на Рождество тоже.
На рассвете и при лунном свете,
Ведь терпение Твое не бесконечно.
Они хулят Твоё имя, считая,
Что всесильны, что победили.
Яви Свою карающую силу,
Разрушь их языческие святыни!
Они всему кланялись, а Тебя поносили.
Оставь их души усталыми и пустыми.
Не моя, но Твоя воля, Боже!
И никто не сможет...
Одолеть не сможет, Тебя - Творца.

Спасибо за урок!
Урок - жестокий.
Он значит больше,
Чем философии уроки,
Чем поученья мудрецов.

Побит камнями и закидан грязью,
Будь терпелив. И помни каждый миг:
Ведь Ноя с Лотом тоже осмеяли.
Вопрос: и кто из близоруких тех,
Остался жив?