13 декабря, 12:00
Ну,что.Охотно верю.Я в парнях никогда не сомневался.Не знаю,что они там спланируют в итоге, но на всякий случай хочу написать - я в здравом уме и трезвой памяти,депрессией не страдаю, жизнерадостен и жизнелюбив,наркотиков,оружия,боеприпасов,детской порнографии, экстремистских текстов,визитки Яроша,пармезана и прочей запрещенки дома не имею.
В остальном - никто и не сомневался,в общем-то.
Текст превентивной гласности,короче.
Береженого БэГэ бережет.
Расшар приветствуется.
Может,сработает.
Доброе утро.
Було це в ті далекі роки, коли ми з Питровною стали щитати себе неопісуємими красавіцами. Тоїсть, перестали пісятись і начали краситись. [365x259]
Але мусіли процедури візажу і внєшнього декору проводити, як тайний ритуал, потому шо мама Питровни принципово не красилась сама, а всіх, хто хотя би пробував квацяти гігієнічну помаду, а не вазєлін, єслі губи потріскали од вітру, щитала прастітутками і позорила останніми словами. Мою маму тоже. Но молча. Потому шо мама Питровни, як отвєтствєнна зозуля, постояннно пристроювала Питровну до нас на пожить, пока сама робила многочіслєнні спроби звити сімейне гніздо з якимось дятлом.
Ми з Питровною, канєшно, тоже начали візажну дефлорацію з вазєліна на губи. Правда, акуратно добавили в нього пару капель бурякового соку. І пішли до церкви в неділю .То було літом, в жару. Вазєлін потік нам, кароче, люди мали на шо дивитись, а де-хто, навєрно, увєрував у вампірів.
Но було літо. А тепер настала зима і Калита, бо ж Андріївські вечорниці. То такий день, коли можна поворожити, робити всякі пакості і не получити за це по сраці.
А поворожити нам з Питровною нада було. Бо нам сильно нравився Вітя Дроздик.Нє, замуж ми - тільки за принців або за спекулянтів. Тут варіантів не було. А вот Вітю ми рішили держать для романтіки, високих чувств і неймовірного кохання. Одного на двох. Ми, даже готові були, шоб Вітя не ходив на роботу. Ну це, єслі принци чи спекулянти будуть харашо заробляти.
Оскільки на Калиту ворожити можна було тіки взрослим дєвочкам, то, шоб виглядати такими, ми рішили накраситись по-справжньому.
Із фейсомалярних засобів у нас були : помада морковного цвєта, лєнінградська туш без кісточки, тєні жирні голубі і ярко-зелені і румяна. Тоже жирні, ядовито-красні і стрьомні на дотик. Но румяна пахли сірєнью і щитались красівими. Карандаша для глаз в нас не було, тому ми взяли синій хімічний. І навели такі стрєлки, шо по них можна було свободно пускать локомотіва.