[195x698]Итак, как уже говорил в комментах - пост про поездку будет дня через 2-3, что бы все утряслось в памяти....
О чем хочу сказать сегодня, так это о людях, которые меня окружают или окружали в свое время, вернее даже не просто о людях, а о связи этих людей с музыкой вернее с той музыкой, с которой они ассоциируются у меня (вот же блин загнул предложение).... Буду не по-порядку, а как вспомнится.....
Итак начнем.
![]()
oscura: Тарас Чубай та Скрябін "Лента за лентою"
asilence: Танго из к/ф "Мистер и миссис Смит"
Ведьма_Маргарита: Nightwish названия песни не помню.... однако под нее еще снят клип с видеорядом из фильма "Перл Харбор"
Lorien: (к сожалению на дневниках уже давно не появляется): Чиж "Еду"
Olga_BY: А.Мельникав "Папалненья йдуть"
Ateist: А.Непомнящий "Белое безмолвие", В.Цой "Видели ночь"
Далее все из реала (на дневах не висят или я этого не знаю):
Снайпер: А.Непомнящий названия не помню, строчка: "День прошел как не было, не поговорили"
Маша с курсов: Пятницца "Весна (правильная версия)" и "Yellow lines" (чье - не помню)
Наташа-биолог: Флёр "Уходи, февраль"
Юля из Львова: Gabriella Climi "Sweet about me" and Peter Naitch "Guitar"
Моя бывшая жена: "Вальс Доги" (из к/ф "мой ласковый и нежный зверь")
Если кого не вспомнил - извините, пишите в камменты:))
Ви - українці?
Не важливо чи любиш ти сало, чи носиш вишиту сорочку і чи знаєш абсолютно всі слова українського гімну. Може ти й не перепливав Дніпро, може й не вмієш танцювати естрадний чи бойовий гопак. На твоєму столі не обов'язково лежить "Кобзар", а на стіні не висять розшиті рушники. Твоя кров червона, а не жовто-блакитна.
Я сама часом така, хоча в моєму випадку багато чого є в наявності. Я пам’ятаю українських героїв і вболіваю за українську гордість. Я бачила цю землю і з ілюмінатора Боїнга, і з вікна міжнародного потягу, але я повернулася. Мені не потрібні неонові міста, височенні хмарочоси, «силіконові долини»... Я не буду жити там, де вулиці без імен, а люди не пам’ятають свої корені. Я залишуся тут. Тут земля ще не охолонула від вогню, і ще не стерлися на плитах імена незабутих предків. Тут дівчата читають в метро та пишуть вірші на парах по термодинаміці (сама була одною з таких). Тут на грошах поети, а не президенти. Тут жартують смішно й посміхаються чесно.
Ви можете викреслити з документів, але із серця не викреслити п'яту графу.
Я - українка.
Я люблю вузькі вулиці Західної й проспекти Східної. Окрім Києва мені стали рідними інтелігентний Львів, барвистий Ужгород, чарівна Умань, безтурботна Одеса, діловитий Донецьк, історична Полтава, і багато багато інших українських міст. Я не вірю всім патріотам на трибунах, але вірю патріотам, які боролися за цю землю, за нас. Я вірю в цю країну: я довіряю цьому повітрю - воно тримає купол, цим людям - вони вміють дотримувати слова. Я люблю стукіт каблучків по плитці Хрещатика та кладкам Андріївського узвозу, скрипіння снігу в Карпатах і шурхотіння кримської гальки. Мені ніколи не забути української колискової й поцілунку під рідними зорями.
А ще: навіть коли я далеко, Вона (Україна) приходить до мене в снах. І мої діти народяться на цій землі, в цій державі.
Я українка.
[350x557]
[400x532]
[600x295]