Смотреть это видео

Великий Путин - Сука и СЛАБАК!
Где честь? Где офицерская порода?
Своих солдат хоронит, как собак,
Боится гнева русского народа.
Как шизофреник держится за трон,
Ехидна в маске доброго мессии..
А в Украине тысячи ворон
Клюют тела мальчишек из России.
Мы умираем у себя в стране,
За жен,за матерей, детей и внуков,
А ваши дети служат Сатане!
Их, как собак, хоронит эта Сука!

Андрій Денисенко Пане Президенте, я розумію, що це пост у фейсбуці, а не лист у Вашу адміністрацію, але я, активний учасник революції, депутат ВР від очолюваного Вами БПП, я в розпачу - я відверто не розумію, навіщо ми робили Майдан! Я щойно приїхав з 59 в.о., з Великої Новосілки, де Вашим іменем прикривають масштабну спецоперацію з протягнення до парламенту відвертого сепаратиста Сажка. Якщо Вам не доповіли - це мер Курахового, ставленик Ахметова, який у квітні-червні цього року годував 2 блокпости терористів біля Мар'їнки (і це можуть підтвердити бійці 20 батальйону тероборони) і організовував ДНРівський референдум 11 травня (останнє взагалі зафіксоване на відео). Сьогодні ОВК 59 округу окупована спецпідрозділами міліції, під прикриттям яких люди Сажка били і викинули із комісії спостерігачів від інших кандидатів і відверто фальсифікують результати виборів, тупо переписуючи протоколи і псуючи бюлетені. Востаннє я бачив таке у 2013 році, коли балотувався до облради у Дніпрі і викормиш Ахметова Вілкул ламав через коліно моє місто. На 59 в.о. робиться це цинічно, відкрито, зухвало - посилаючись на Ваш наказ і "домовленості" з Ринатом Ахметовим. У спокійну проукраїнську Новосілку, однією з перших звільнену від терористів, цими днями прийшла війна - тут проводиться справжня АТО - в маленький райцентр нагнано понад 500 силовиків, десятки (!!!) одиниць бронетехніки, яка мусила б знаходитися на фронті, одних лише найновіших БТР-4, яких так бракує нашим кіборгам в аеропорту, тільки на одній з вуличок я нарахував 4 штуки! Вони захищають не Україну - вони захищають фальсифікацію в інтересах відвертого сепаратиста. Ця ганебна АТО у Великій Новосілці, Петре Олексійовичу, розпочата з подачі Ваших горе-адміністраторів, які в ці години дзвонять у Вищий адміністративний суд, щоби змусити суддів залишити злочинний склад ОВК на чолі з працівником ДТЕКу, ця ганебна псевдо АТО спрямована проти українського народу і патріотичного волевиявлення громадян українського Донбасу, які повірили у зміни у цій країні. Це зрада, шановний пане Президенте, яка, не будучи негайно зупиненою, буде повністю на Вашій совісті як гаранта Конституції і верховного головнокомандувача. Вибори на цьому окрузі чесно і переконливо виграв мій побратим, начальник штабу батальйону Дніпро, польовий командир Правого сектору Манько Валентин, який разом із бійцями Донбасу, звільняв Новосілку і весь цей край від сепарів і, до речі, забезпечував проведення тут президентських виборів, які зобов'язали Вас відстоювати національні інтереси України. Валик - справжній герой, який допомагав вийти з Іловайського котла Комбату Юрій Береза і генералу Хомчаку. Саме такі люди мають представляти новий Донбас у Верховній Раді. Воювати із сепарастами чи із власним народом і його волею - вибір за Вами, пане Президенте!

[600x400]Дорогие украинцы! Послушайте, что я вам скажу. Только не надо сразу бросать в меня гнилыми помидорами. Не надо обвинять в том, что я, мол, призываю к капитуляции и т.д. Просто подумайте над тем о чем я пишу. Я уже писал об этом весной. Напишу еще раз. Авось услышите. Короче. Просто выслушайте.                                                                                                                                                                                                                                               В моих словах нет ни грамма какой-то трусости или отчаяния. В конце концов мне-то чего трусить? Я сижу себе в Германии, любуюсь горами, сладко ем, крепко сплю...

В моих словах есть простой практический смысл и жизненная опытность. Опытность человека, который тоже участвовал в управлении государством. И знает, что это такое - делать реформы в стране, которая не имеет никакого жирка, никакой заначки, никакой подушки безопасности.

Я знаю как это больно: резать по живому. Как будут ненавидеть тех, кто это будет делать. Как все, кто сейчас вместе - переругаются и будут обвинять друг друга в трудностях и ошибках. Я знаю как те, кому сейчас народ верит и за кем готов идти превратятся в жупел и мальчиков для битья.

Просто услышьте меня: вам предстоит очень трудный путь. Вы даже не представляете сколько труда и лишений вам нужно будет вытерпеть, чтобы построить страну, которая сможет войти в Европу. Сколько потерь будет на этом пути, сколько разочарований и ужасных открытий.

Вам нужно будет привыкнуть жить намного беднее, чем сейчас. Да, да! Именно так! Тот нищенский уровень жизни, который вы имеете сегодня покажется вам раем по сравнение с тем, что вас ждет в ближайшем будущем.

Судя по тому, что я знаю про нынешнюю Украину, судя по тому, что пишет Каха Бендукидзе (которого я прекрасно знаю и которому верю) состояние украинской экономики чудовищно. Состояние государственных институтов - чудовищно. Коррупция и измена сидит в каждом (!) чиновнике от самого низа до самого верха.

Про тих 20% жителів Донеччини, які проти чогось

Виступ донецької викладачки та письменниці Олени Стяжкіної під час конференції TEDx Kyiv 2014 змусив сотні слухачів підвестися.

Видання Сода наводить повний текст цієї доповіді про Донбас, його богів і слова, що нічого не означають.

«Я коли виходила на сцену, мене відеорежисер запитав: «Вам тiльки цю фотографiю лишити, з Майдану?» Я відповіла:«Ні, фотографію ту, але це не Майдан, це Донецьк, Україна». Кілька базових позицій, які я хочу позначити, перш ніж поговорити сьогодні про голоси з території війни. Ось це — Донецьк (прим. — Показує на фото) і це — Україна. І Донбас — це теж Україна. І це не просто моє бажання. Це соціологія, яка і в березні, і в квітні, і в травні показувала завжди один і той же результат — 65-67% визнавали своє бажання жити в Україні. Третинм, трохи більше, хотіла в Радянський Союз, в Росію, в ДНР. Другий момент, на якому я хочу закцентувати увагу. Донецька, Луганська область — це українське село і так було завжди. Україномовне, українське село.

І навіть Голодомор не знищив того села. Це європейські міста. Принаймні були. Зараз Донецьк схожий більше на згвалтовану жінку, ніж на європейське місто, де сором, сором, жертовність і небажання про це думати. Я ж хочу поговорити про голоси, які ми начебто не чули і які начебто зараз стали чутні так активно. Ми не можемо зрозуміти, що це за голос, що це за люди. Хто так сильно кричить? Хто ці 20% учасників збройних формувань Російської Федерації? Там немає громадянської війни, ми розуміємо це. Це війна Росії проти України. Але 20% учасників з місцевого населення, звичайно, є. Що це за люди? Франц Боас, американський соціолог, антрополог середини ХХ століття висунув дуже цікаву гіпотезу, яка загалом підтверджується: в один і той же час одне і те ж суспільство може жити в різних хронологічних порядках. Це означає, що одні люди, умовно, живуть в суспільстві пост-модерну, а інші — наприклад, у традиційній системі цінностей.

Так от, той голос, який ми чуємо зараз і не можемо зрозуміти, що там за сенси, це голос господарства, яке присвоює. Це голос, в термінах Енгельса, господарства, яке нічого не виробляє, сприймає навколишній світ як ворожу природу, яка може давати, а може не давати. Тут каналізаційний люк — така ж їжа, як банан. Цвинтарна огорожа, металеві конструкції заводів — все це можна спиляти і продати. Тут немає і не може бути питання власності і розуміння власності. Природа дає, ми беремо, ми — не крадемо. Хто може обмежити, якщо немає права власності? Той, хто сильніший. Вождь. Він же — міліціонер. Якщо з вождем поділитися, принести йому жертву — полювання буде вдалим. Тут немає завтра, як такого, тут немає рефлексії майбутнього.

День прожитий — і добре, проживемо ще. А може помремо — рефлексії смерті немає теж. Є ворожий світ — природа, є вороги якісь інші, але зовсім немає самобачення себе. Тут немає питання «хто я?» І відповіді на нього теж немає. Тут є боги, що вибилися з вождів, міліціонерів, — прокурори, судді, деякі боги досягають навіть рівня президента. Вони всі — система господарства, що тільки присвоює. До них не можна підходити з питанням совісті, моралі — це інший спосіб освоєння простору. Боги бувають різними, але точно не добрими. Точно так само, як в античній Греції. Зевса язик не повернеться назвати добрим богом. Так і тут: підлі, хитрі, питущі, огидні, але боги. І треба жертвувати, треба голосувати за них, і тоді вони посміхаються з плакатів, і тоді, напевно, буде умиротворення і завтра буде дуже успішне полювання. А може бути і не буде — ну, тоді вони розгнівалися і потрібно жертвувати ще і ще. У цього світу є власний «золотий вік».

Смотреть это видео

Покойный теперь олигарх довольно часто давал интервью после своего бегства из России. Из них стоит выделить два наиболее интересных: откровенные разговоры Бориса Березовского с украинским писателем и телеведущим Дмитрием Гордоном 2007 и 2013 годов.

В передаче "В гостях у Гордона" Березовский не раз упоминает Владимира Путина. Первое воспоминание затрагивает 1991 год. В то время, как известно, Владимир Путин занимал должность заместителя мэра Санкт-Петербурга и не раз контактировал с крупным бизнесменом. Как вспоминал Березовский, Путин при первой встрече показался ему непримечательным чиновником. Заместитель мэра не брал взяток за свои услуги, а исполнял просьбы в рамках своей работы. В частности, Путин сотрудничал с компанией Березовского "ЛогоВАЗ", помогал строить станции технического обслуживания, а также магазины по продаже автомобилей "Мерседес-Бенц".

Впоследствии Путин и Березовский контактировали довольно часто, вплоть до 2000 года. Однако о таком сотрудничестве официальные издания писали весьма редко. И даже, наоборот, мифологизировали ситуацию в обратном смысле: Березовский – враг России, Путин – ее спаситель. Хотя по сути отношения Березовского и Путина были деловыми и дружескими, они не содержали в себе до 2000 года серьезного антагонизма или разлада. 

Путин, однако, преподносит информацию о почившем товарище с отчуждением и явной фальшью. Например, на публике Путин однажды намекнул, что Березовский – это никто. "Борис Березовский? Это кто? Вы все время говорили, что это бывший секретарь Совета безопасности, потом бывший кто-то ее… Сейчас он бывший кто? Бывший депутат Государственной Думы? Это тоже, вроде, как-то подзабылось? – ответил Путин в 2001 году журналисту Радио Свобода Михаилу Соколову на вопрос относительно усилий Бориса Березовского по созданию оппозиции.

Внушение Путина о том, что Березовский – никто сработало успешно. Через 12 лет Путин заявит журналистам: "У меня никогда не было с ним никаких близких отношений, хотя мы были знакомы, разумеется, но близких отношений не было". Замечу, что эту фразу сказал тот самый Путин, который просил Березовского не трогать олигархов в 1990-е годы, а также отдыхал в загородном доме бизнесмена. Эти слова проронил тот самый Путин, который, по данным Бориса Немцова, получил от Березовского 25 миллионов долларов на избирательную кампанию. Это услышали журналисты от того самого Путина, который пришел с цветами на день рождения жены ненавистного Евгению Примакову олигарха и без всякого стеснения сказал: "Боря, плевать…"

Володя Путин не только был близок с Борей Березовским, но и знал его изнутри. А сентиментальное изречение честного питерского чиновника о том, что у него, как и у Бори, нет братьев и сестер, лишний раз подтверждает факт былой взаимной привязанности покойного олигарха и бывшего служащего мэрии. Особенно впечатлили слова матери Березовского: "Боря, помирись с Володей..."

Маскируя факты своего прошлого, президент России предстает, на мой взгляд, лживым и циничным политиком, склонным к подлости. Наиболее явно эти качества проявились после трагедии подводной лодки "Курск". Затонувшая субмарина поссорила Володю и Бориса навсегда. На подконтрольном Березовскому канале ОРТ показали критический сюжет о Путине, который находился после страшной трагедии в Сочи. Как вспоминает Березовский, новостной сюжет взбесил Путина, поэтому он решил кардинально изменить политику ОРТ.

[294x215]Зараз передвиборча кампанія у парламент складається так, що усі розклади партійних сил та мажоритарників - ділять їх усіх - на прибічників Петра Порошенка та "Батьківщину" - тобто партію Юлії Тимошенко. Відповідно - головним суперником Блоку Петра Порошенка є саме "Батьківщина" - таїї лідер - Юлія Тимошенко. "Опозиційний блок" - ховається у кущах прибічників Петра Порошенка. Саме він, "Опозиційний блок",  а не "Народний фронт" є кадровим резервом Петра Порошенка. Вже надто співпадають зовнішньополітичні пріоритети та надто подібні соціальніф верстви, на які спираються Блок Петра Порошенка та "Опозиційний блок". Олігархія не обділена партійною увагою з боку БПП та ОБ. "Народний фронт" їм у поміч.  

1. Зараз більшість населення України фактично мало змінилося з домайданних часів. Усі зміни - за рахунок активної меншості, якій вдалося консолідуватися.

2. Але завдяки не собі, а свині Януковичу, який сито відригувався та питав:"А що ви мені зробите?". І почав порушувати консенсус правлячого напівфеодального політичного класу. Нвіть олігархів поза Сім'ї дістали.

Андрей Борисович
11:36
Общаюсь с Донбассом и снова вижу какой-то дикий сюр. Жили в нормальных домах, квартирах. Все было нормально, деньги худо-бедно получали, кому было мало ездили на заработки. Не нравилась им Украина и украинский язык, ну так его там на Донбассе и не было никогда. Что теперь? Расхуячили весь Донбасс, остались на руинах, километровые очереди и драки за гуманитаркой, машины отбирают бандиты, света нет, воды нет, голод и холод. Повсюду мины. Храбрые воины заминировали даже поля, где уже подрываются крестьяне. Денег нет. Магазины разграбили, банкоматы раскурочили, заправки разбиты. И самое главное ЗА ЧТО? За что они воевали и боролись? За Новороссию? Еще в феврале месяце никто на Донбассе и слова такого не знал «Новороссия». Это какими же надо быть дебилами, чтобы ради фейка придуманного кремлевским жульем расхуячить свои дома и остаться на руинах. Дебилы, беспросветные дебилы.
Украина, одумайся. Зачем тебе этот сброд? Какое счастья ты хочешь с этим стадом найти? Неужели вы действительно верите в то, что их обмануло телевидение? Зачем этот генетический сброд в нашем общем украинском доме? Кому не дает покоя идея жить вместе с садистами, мародерами и убийцами? Кому неймется ради этих дураков сгубить наших ребят?
Глядя на Донбасс я теперь понимаю откуда у Путина 86% поддержки. Донбасс – это Россия в миниатюре. Беспросветный дебилизм, разбавленный небольшим процентом нормальных людей.

И так, я думаю пора написать этот пост. Его я планировал еще зимой, когда вся эта вакханалия вокруг Украины только началась, но работа и личная жизнь не позволяла засесть и сделать все разом. Поэтому было несколько заплывов в ходе которых я собрал кое-какой интересный урожай. Около 80% поста была уже написана, но Valez испугался количеству антипропаганды который был в моем блоге, а так же то какой популярностью он пользовался, поэтому мой более чем семилетный блог RadioHeads был забанен. Наверное таким образом он думал что я остановлюсь. Но это вряд-ли.

И так.

Пропаганда РФ ТВ настолько лжива, цинична и беспрецедентна. Однажды, фашист Йозеф Геббельс сказал следующие слова: 

Чем сильнее ложь, тем охотнее в нее верят

и это действительно так. Ведь через несколько десятков лет Путин повторил это своими устами полностью согласившись с этим, даже назвал фашиста Геббельса талантливым человеком. Видимо от зависти?

Наглая ложь она очень удобна в месте где альтернативные массовые источники информации монополизированы властью.  Мы неоднократно были свидетелями Путинской зачистки всех более ли менее популярных СМИ, наверняка вы помните как это началось в 2001 году после Курска с НТВ, захват Первого канала и пошло поехало дальше. К сегодняшнему времени информационное поле власти России почти полностью стерильно чистое. Там нет возможности пробится альтернативной инфломации и это идеальные условия для геббельсовской пропаганды, которая Путину так понравилась.

На фоне этой пропаганды даже самые нормальные люди, которых ты считал адекватными поддаются на нее и верят. Я сам был в шоке от того сколько моих знакомых из России всерьез верили в эти наглые лживые новости, и не мог понять от куда это, почему так. Мне казалось что это же так очевидно. Но это работает.

Данная пропаганда затронула и просторы liveinternet.ru такое количество ненависти, агрессии, злобы, сложно было представить еще год назад. Но это все есть.

За один мой правдивый пост о событиях в Одессе  Valez забанил мой блог в топе лиру, и в рассылке дня. Хотя в посту нет вообще ничего, за что можно было бы забанить. Только правдивые фото от одессита: все как есть, от первого лица. Множество неоспоримых фактов, которые были тщательно скрыты в Путинских СМИ типа Первого канала, Россия 24, лайфньюз, раша тудей.... 

Меня переполняли эмоции, и  думал о том чтобы разработать ряд действий по разбавлению информационной пропаганды хотя бы на просторах Лиру. В эти задачи входило несколько целей, обо всех рассказывать я не буду, напишу пока о первой, которую уже можно публиковать.

На лире был ряд владельцев дневников [далее блоггер] которые активно публиковали разжигающие ненависть и поддерживающие Путинскую пропаганду посты. Публиковали они их часто, появлялись с этими постами в рассылке дня лиру, в Топе

Я не знал точно, это было под влиянием пропаганды такая устремленность, или им платили за это, ведь странно видеть блог который с утра до ночи каждые 20 минут постит новый и новый пост с пропагандой, для этого надо сидеть перед блогом сутками без выходных, делали ли они это просто так? Бесплатно? Только основываясь на влиянии пропаганды? У меня были большие сомнения, поэтому я решил проверить, насолько продажные эти блоггеры.

Валерій Пекар

vor 9 Stunden





Как мы будем противостоять кремлевской политике насаждения управляемого хаоса?

Главный принцип: «Всё то, что выгодно Кремлю, — плохо для Украины»

1. Единение страны. Никаких попыток разделить народ по какому-либо принципу. Никаких обобщений поступков отдельных людей на весь их город или регион. Максимальная поддержка тем, кто пытается переубедить колеблющихся. Пресекать любые ра

http://hromadskeradio.org/2014/08/20/pozov-do-235-...h-deputativ-imovirnist-uspihu/

[625x400]Михаил Притула, специально для НУіНА

Как Президенту Порошенко реформировать Министерство обороны Украины? Эта дискуссионная тема имеет простой ответ: “Никак”.

Реформы утонут в дискуссиях, парламентских комиссиях, защите прав уволенных генералов, рассуждениях о демократии, растянутся на годы и будут стоить многие миллиарды.

Задача не просто не из лёгких, задача тяжёлая. Во первых потому, что психология  Армии для Порошенко – тайна за семью печатями.

Во вторых, потому, что  как бы ни заверяли президента генералы в своей верности – предатели всё равно останутся.

И проконтролировать их будет очень и очень сложно. Мало поставить честного Министра Обороны – надо ещё переделать сложившийся десятилетиями штабной обоз.
А там всё хорошо. Бизнес налажен, связями в Кабмине и АП обросли, премии выписывают и на Украину смотрят как на дойною корову.
И мы с Вами, дорогие сограждане, должны понимать: даже самый честный  Министр Обороны физически не сможет ничего сделать.

Каждый вычисленный предатель будет стоить десятков жизней наших солдат. В лучшем случае.

Но Министерства Обороны надлежащего качества Украина не получит очень долго. Это очевидно. А времени на это нет, каждый день гибнут люди.

Что делать? Решение есть,  используя уникальную возможность создать Министерство Обороны «с нуля» и без предателей. Именно сейчас есть такая возможность, потом такой возможности не будет.

Сделать надо простенько, но юридически элегантно, вот так, используя возможности Закона Украины «О борьбе с терроризмом»:

1. «Забить» на Министерство Обороны и не давать ни денег, ни информации по АТО. Никому кроме Министра, в честности которого, как я понимаю, сомнений нет?
2. Указом Президента назначить проверенных людей в «Межведомственную координационную комиссию» АТЦ при СБУ – это будет одна из рабочих групп по созданию будущего Министерства Обороны Украины.
3. Штаб АТЦ становится прообразом будущего Генерального Штаба Министерства Обороны. К нему прикомандировывают всех необходимых сотрудников – от рядового до генерала.
4. Подразделения снабжения формируются при Штабе АТО.
5. Боевые подразделения всех родов войск прикомандировываются к Штабу АТО, региональным Штабам АТО и таким образом выводятся из подчинения ненадежных генералов.
6. Министр Обороны выполняет работу по переподчинению боевых подразделений и материальных ресурсов (например – в/ч «склад вооружения» вместе со всем имуществом прикомандировывают к Штабу АТО и т.д.)

Фактически, в боевых условиях выращивается и синтезируется новое Министерство Обороны, с новой структурой, а не реформируется старое.
И на этот процесс никак не влияют те, кто не доказал свою преданность Украине.

Народные депутаты и прочее – тоже не имеют влияния на этот процесс.

По окончании АТО Украина получает новое и жизнеспособное Министерство Обороны Украины.

Возможно имеет смысл начать строительство

15 августа 1990, близ посёлка Кестерциемс, Латвийская ССР погиб Последний Герой - Виктор Цой. Его песни навсегда останутся с нами. [604x469]

[650x434]А вот еще очень тонкий момент:

Рост путина- 170 см.

Рост медведева- 162 см.

Сегодняшнее фото из дома- музея Чехова. Не берусь обсуждать внешность вождя, о ней много сказано. Но какого роста вождь? В какую сторону он растет? С такими темпами он скоро будет медведу в пуп дышать!!! 

Я, конечно, улыбаюсь. Двойника нужно было посолиднее найти. Или их, двойников. сразу убирают? Незавидная тогда жизнь у них. И роль всего одна, кратковременная. Мавр сделал свое дело- Мавр может уходить!!!

Иначе был бы один правильный двойник- и по ушам, и по цвету глаз, и по росту.

ГДЕ ПУТИН????? 

А ось нарешті написали про 95 бригаду та її подвиги. Нарешті вона перестане бути білою плямою на фоні всіх інших, яким допомагають масово та системно.

До всього написаного варто додати, що повернувшись, герої втратили майже всі свої речі, які погоріли при бомбардуваннях, і потребують всього найнеобхіднішого. Це сотні людей. Ми зібрали близько чотирьох десятків форм, берц, та іншого. Збираємо далі.

Від Прес-центр АТО

       400 відчайдухів, які стали національними героями.                                                                                                                                                                Тепер про це можна говорити в повний голос. Однак, ще кілька днів тому ця інформація становила сувору таємницю. Таємницю, про яку знали дуже в обмежених колах, бо від розголосу водночас могло обірватись надто багато життів українських воїнів. 

Мої співрозмовники - командири двох штурмових груп, які здійснили, тепер вже легендарний, рейд тилом терористів, що окупували Донецьку та Луганську області України. Як більшість «трударів у зоні АТО» вони не називають для преси ні своїх імен, ні звань. Залишають все це на наступний день після перемоги. Вітаються просто «Здоров брат…». Про свій подвиг розповідають спокійно. Так, як можна розповідати про будь-яку роботу. Хвилювання відчувається лише коли розмова заходить про наші втрати. Але… Десантники вміють ховати біль. Знаючи, що краща данина пам’яті за загиблими – смерть десятка, а краще двох десятків ворогів. Вражає погляд їх очей. Спокійний і врівноважений. Просто не віриться, що кілька днів тому ці командири та їх брати по зброї (слово підлеглі не вживається у бойових частинах) пройшли крізь таке земне пекло, після якого біблійний аналог це просто скаутській табір. 
Наказ на проведення рейду був очікуваним. Десантники якщо і не знали достеменно про задум керівництва АТО, то здогадувались про його наявність. 
- Коли ми зібрали свої підрозділи і оголосили, що ідемо… То хлопці всі як один сказали – «так!». Не було жодного відмовника, - пригадав командир першої штурмової групи. – В нас, у справжніх десантників, просто не прийнято відступати перед небезпекою. 
В цей ризикований похід було вибрано 400 кращих бійців 95 аеромобільної бригади. Просились всі. Але рішення командира – закон. Неправдивим буде твердження – хлопці знали, що йдуть на смерть. Радше вони були переконані, що переможуть. І тепер ми знаємо - воно так і сталось. 
Перший бій ударні групи дали 18-го липня. В результаті було звільнено місто Лисичанськ що на Луганщині. Терористи перетворили місто на потужно укріплений форт. Підступи до нього охоронялись кількома укріпрайонами побудованими за всіма правилами військової інженерії. З дотами, дзотами, замаскованими вогневими позиціями, переходами та комунікаціями. 
- Підготовка оборонних споруд найманців вражала, - пригадав командир другої штурмової групи. – Та підготовка наших розвідників та спеців була кращою. 
Коли десантники вдарили, то сила і підготовка атаки просто приголомшила терористів. Поганий жарт з ними зіграла російська пропаганда. Вони свято вірили у власну непереможність та погану підготовку Українських військових. Під час зачистки Лисичанська наші хлопці ледь не потрапили у добре підготовлену засідку. Однак БРДМ найманців було вчасно

[369x369]Командир роти снайперів Портяненко з боєм пробився через ворожу територію і вийшов з оточення, щоб далі воювати за Україну - затриманий прокуратурою і сидить за гратами чекаючи суду.

[560x279]