Біля невеличкого кущика на асфальтованій доріжці лежала сіренька кицька. Тепле сонце гріло її смугасту спинку, а вітерець злегка ворушив м’якеньке хутро. Киці так було хороше, що вона навіть тихенько мурчала. Ви також почули б це, якби нахилилися до самого її чорного носика. Але вам би це нізащо не вдалося, бо вона ж не будьяка домашня кицюня, якій лише б пеститися. Вона - поважна вулична кішка. В неї навіть імені не було.

Цей день дійсно був гарний: сьогодні киця піймала мишку та знайшла дві риб’ячі голови. І так приємно було дрімати на сонечку!.. Але ж вона ж не яка-небудь домашня кицюня, а поважна вулична кішка, тому, як раптом щось зашурхотіло, вона сторожко підняла вушка та заблищала зеленим оком.

Це вітер сам у собі закрутився невеличким смерчем, підхопив синій папірець і наближався до киці. Смерчик закрутився навколо неї, підхопив її простягнену лапку, і разом із нею зник!..

Добре, що нікого не було навколо і ніхто не бачив, який був вираз киціної мордочки. Бо, якби хтось подивився зараз на неї, то вирішив би, що домашні кицюні набагато розумніші за вуличних котів, та ми ж знаємо… Але не будемо відволікатися і повернемося до асфальтованої доріжки, на якій сиділа сіренька киця і розгублено розглядала гладеньку смугасту шкірку на місці своєї задньої лапки.

- Ох, - сказала, ледь оговтавшись, сіра киця. - Вітер відніс мою лапку у далекі таємні світи. Хто ж тепер піклуватиметься про неї? Адже ніхто крім мене не погодує її. Ой-йо-йой! І ніхто крім мене не помиє її так чисто, як я. Бідна моя лапонька!

Мабуть, яка-небудь домашня кицюня так би й жалкувала все життя за своєю лапкою. Але не наша справжня вулична кішка!

- Ні, - вирішила вона, - я не покину свою нещасну ніжку! Я піду її шукати!

Зовсім поряд киця побачила такий самий смерчик, який відніс її лапку, і стрибнула прямо в його середину! Світ навколо киці закрутився, навколо стало темно (мабуть, тому, що вона заплющила очі). Але зовсім скоро очі вона відкрила, тому, що досить боляче на щось впала, а це “щось” голосно закричало. Наша киця встигла побачити, як від неї швидко тікало синє кошеня. Хоча, як ми вже знаємо, наша киця не яка-небудь домашня кицюня, а справжня вулична кішка, яка добре знає життя, але тут вона вимушена була зізнатися, що синіх котів ніколи не бачила. Ще більше вона здивувалася, побачивши, що кошеня жаліється великій кішці… жовтого кольору із зеленими смужками. Узагалі, це був дуже дивний світ: тварини, які ходили навколо, були незвичайних, яскравих кольорів: коти, собаки, різні пташки та усілякі домашні тварини були червоні, рожеві, бузкові, зелені у різнокольорових плямах, смужках, навіть, у квадратиках та трикутничках.

Та під кицею щось продовжувало пищати. Лише наша героїня стала на лапки, як зпід неї вислизнуло щось прозоророжеве. І відразу звідусіль почулося: “Хапай його! Лови!” І за мить поважний жовто-червоний пес із сачком ніс це “щось” у великій скляній банці. “Та цей хвацький собака міг і мою лапку отак схопити!” - Подумала сіренька киця. І, вже нічому не дивуючись, лише з думкою про свою ніжку, вона помчалася за собакою. Бігла вона швидко, але встигла лише помітити, як червоний пес щез за дверима будиночку з вивіскою “Бюро знахідок”. Якби наша киця була яка-небудь домашня кицюня, то вона б нічого не зрозуміла, але ж вона - справжня вулична кішка, і добре знає, що в Бюро знахідок чекають на своїх хазяїв загублені речі.

Двері тихенько дзеленькнули срібними дзвониками, пропускаючи сіру кицьку до невеличкої кімнати, заповненої довгими рядами полиць.

- Вітаю Вас! - почулося зпід прилавка, заставленого дивними речами.

- Добрий день, - відповіла киця, дивлячись, як відразу за словами звідти з’явилося спочатку руде волосся, потім невеличкі окуляри, а за ними довжелезні мідні вуса і наостанку - сяюча усмішка старого хазяїна Бюро знахідок. - Ви щось загубили?

- Так. А як Ви дізналися? - здивувалася киця.

- Просто так до нас не приходять. Або шукають своє. Або знайшли чуже. Ви нічого не принесли. Тож…

Киця прикусила свого рожевого язичка: “Що це я задаю дурні питання, як яка-небудь домашня кицюня”. А вголос сказала:

- Я загубила свою гарненьку сіреньку лапку. Чи Ви, бува, її не бачили? Вона ж без мене пропаде. Хто буде її годувати, напувати, купати?..

Дідусь перехилився через прилавок, уважно подивився на кицю і сумно похитав рудою головою.

- Нажаль, ні, пані кицю. В нашому Бюро знахідок багато що є:

на тих полицях у бляшаних коробках стоїть загублений сором. Він такий сором’язливий, що не може нікому показатися. Поряд із ним у скляних банках - душі, які упали в п’ятки і потихеньку викотилися через дірочки у шкарпетках. їх хазяї знаходять швидко, а сором, нажаль, довго стоїть на полицях. Далі, у тих великих коробках, - забуті голови. Звичайно, не самі голови, а думки. У шухлядах зітхає втрачене кохання. Без хазяїна воно скоро засихає і нам доводиться іноді викидати деякі скриньки. На отих полицях праворуч стоять: утрачений розум і глузд, зав’язані у серветки; Читать далее...

Автолюбитель знать не мог
В чем было дело.
А у него горел движок.
Свеча горела.
Вокруг шоссе цвела морковь.
Гудели пчелы.
И зэки пели про любовь
Из магнитолы.
Он вез на дачу клавесин -
Жена велела.
Он несся по шоссе один.
Свеча горела.
Свеча пылала в "Жигулях".
Свеча смердила.
Он думал, сено жгут в полях.
Ругал дебилов.
Раздался взрыв, вскипела кровь.
Закрылись веки.
Увяла от огня морковь.
Умолкли зэки.
У горизонта на шоссе
Упало тело.
От свеч творятся беды все -
Свеча горела.
Менты пожарных позовут,
Огонь затушат.
Врачи на органы возьмут
Глаза и уши.
Останки тела по частям
Очертят мелом.
Найдут причину, скажут: там
Свеча горела.
Читатель! Ты прочел стишок
И ждешь морали.
Пока в порядке твой движок,
Крепки педали,
Пока ты не похож на фарш,
Пока ты бодр -
На техосмотр шагом марш!
На техосмотр!

:) 10 программистов продукт решили сделать,
Один спросил: "А деньги где?", - и их осталось 9.

9 программистов предстали перед боссом,
Один из них не знал FoxPro, и их осталось 8.

8 программистов купили IBM,
Один сказал: "Мак лучше!", - и их осталось 7.

7 программистов хотели help прочесть,
У одного накрылся винт, и их осталось 6.

6 программистов пытались код понять,
Один из них сошел с ума, и их осталось 5.

5 программистов купили CD-ROM,
Один принес китайский диск - остались вчетвером.

4 программиста работали на Си,
Один из них хвалил Паскаль, и их осталось 3.

3 программиста в сети играли в DOOM,
Один чуть-чуть замешкался, и счет стал равен двум.

2 программиста набрали дружно: "win".
Один устал загрузки ждать - остался лишь 1.

1 программист все взял под свой контроль,
Но встретился с заказчиком, и их осталось 0.

0 программистов ругал сердитый шеф,
Потом уволил одного, и стало их FF. :)

Проверка связи