|
А про Сталина их, Иосифа Виссарионовича, мне понятней всего говорить словами моего отца.
"Нормальная реакция здорового детского коллектива". Это и про цветы убийце. Это про всё и в те времена, и в эти.
Серафим Финкель, из книги "Анекдоты моей жизни"
[показать]
АРЕСТ ОТЦА
Все войны мой отец строил аэродромы. Была контузия, были награды. Аэродромы строили части НКВД, и отец закончил войну майором НКВД – и после руководил большой базой мехтехники. Так до смерти и остался механиком-строителем.
В 1946-м майору НКВД Финкелю Г.А. дали «смотровой» на квартиру в Козицком переулке, сразу за «Елисеевским» магазином. На «смотрины» взяли меня. Упросил.
Квартира была «за выселением». До начала войны в ней жила немецкая семья.
Комендант снял печати, впустил нас и оставил одних. Две раздельные комнаты! Кухня!! Ванная с газовой колонкой!!! (Видно, непростые немцы жили). На столе тарелки с засохшими остатками... Распахнутые платяной шкаф и буфет...
На полу валяется очень красивая кукла. Я хватаю её – и хриплый крик-шёпот мамы: «Положи!»
Я это очень хорошо запомнил: почему мне нельзя трогать эту, такую красивую куклу?
Был семейный совет, и дедушка сказал: «Нельзя. Грешно».
Майор НКВД Финкель Г.А. отказался от предложенной квартиры. Возможно, это стало строчкой в его личном деле...
Папу «взяли» на работе в мае 1949-го. Шла кампания борьбы с «космополитами». Так тогда называли евреев.
Его вызвал начальник и приказал ехать «на аресты». Отец отказался, сказав, что он не оперативный работник. Отцу приказали сдать оружие, сняли с него ремень и отвели в камеру. «Космополитов» не допрашивали. Просто пару раз избили. Для профилактики.
Ночью к нам пришли с обыском четыре здоровых мужика в сапогах. «Искали» только на нашей половине. Распороли подушки и одеяло. Спросили, какая полка принадлежит нам в большом общем шкафу в коридоре. Вывернули все вещи на пол. С ухмылкой, глядя на меня, один из них вынул из футляра мою скрипочку, аккуратно положил её на пол и раздавил сапогом. Я потерял сознание...
С детства учила Советская власть любить себя.
Утром мама потребовала, чтобы я пошёл в школу. Я немного опоздал, и, когда вошёл, все уже были на местах. Вскочил второгодник Романов (он был на голову выше всех в классе), сбил меня на пол и стал топтать.
Учительница Тамара Ивановна Коняева (мир праху её) стояла в углу, руки прижав к груди.
Спас меня Саша Масчан. Отец учил его приёмам армянской борьбы. Меня отвели в поликлинику, туго забинтовали грудь (были сломаны два ребра) и отправили домой.
Мама помчалась в школу, но директор Иван Кузьмич Новиков ей спокойно сказал: «Нормальная реакция здорового детского коллектива».
Через несколько недель ночью опять пришли. Забирать.
Когда разорвали мамино единственное крепдешиновое платье, она дёрнулась и тут же получила «по жидовской роже». Мой маленький дедушка бросился с кулаками на обидчика и тоже получил «по сопатке». Встать он не смог.
В «воронок» погрузили маму, меня и деда – «для комплекта».
Привезли на вокзал и погрузили в теплушку («40 человек или 10 лошадей»). Стояли целый день, а «космополитов» всё подвозили. В теплушку набили человек 60: женщины, дети, старики... В Тулу (190 км от Москвы) везли четверо суток. Два раза в день в вагон давали два «солдатских» чайника воды (кружек не было) и бросали на пол несколько буханок хлеба. На вторые сутки дед умудрился выломать в углу доску. Стало легче, а то гадили...
А папу спас его друг – следователь НКВД дядя Саша Зимберквит, которого взяли через неделю после отца. Дядя Саша потом рассказал, что у него была стопка дел высотой больше метра. Когда он увидел дело отца, то засунул его в самый низ. Больше он сделать ничего не мог.
Позже говорили, что первую треть арестованных НКВДэшных «космополитов» расстреляли в течение нескольких дней, вторую треть, не мешкая, отправили «на Колыму», но тут кто-то неглупый спохватился, что зря переводят «матерьял», ведь практически все «космополиты» были ИТР.
Так отец (его перебросили на место мгновенно) стал главным инженером «Щёкингазстроя». Это теперь посёлок Первомайский.
Празднуя 8 марта - вы празднуете начало революции в России
У нас, українців ще з часів жидо-більшовицької окупації збереглося чимало свят, серед яких і улюблене всіх жінок, «головне» свято весни – 8 березня.
В наш час, існує чимало думок з приводу того свята. Багато хто вважають його «Міжнародним жіночим днем» і більше нічого про нього знати не хочуть. І начхати їм на передумови його створення і справжню його суть. Але є й інша сторона, яка дивиться на нього з іншого боку та вважає, що його святкування є принизливим як для жінок, так і для цієї нашої нації.
Якщо заглянути в історію його виникнення, то бачимо, що до комуністичного перевороту ніхто про таке «свято» навіть і не чув.
– Так, – скажете Ви, – воно виникло пізніше, і знаменує боротьбу жінок за свої права, за рівність з чоловіками!!!
– Добре, але якщо подивитися на наше суспільство, на права чоловіків та жінок в побуті, то впродовж нашої історії ми практично не зустрічаємо випадків, де жінки мали менше прав, як чоловіки. Так за які «права жінок» йшла боротьба? Ще й свято створили!? Якщо говорити про європейське суспільство, то там, та, були утиски жінок та діяльність феміністичного руху була не безпідставною, та досягла значних успіхів. Але чомусь ні в Європі, ні в Америці, практично ніде більше у світі не відзначається «Міжнародний жіночий день» тільки на теренах колишнього СРСР та інших посткомуністичних чи комуністичних країнах . То в чому ж проблема, невже цивілізований світ після зрівняння в правах жінок і чоловіків перестав шанувати слабку стать, що навіть не відзначають «головне» жіноче свято «8 березня»? Чи може проблема в іншому?
«Скептики» цього «свята» стверджують, що його творцями є жінки легкої поведінки, і це «свято проститутки». Частина правди в тому є, але якщо копнути трохи глибше, то вимальовується трохи інша картина.
(Можливо опісля, ви назвете мене (автора) антисемітом чи антифеміністом, на це ваше право).
Ми вже згадували, що цей день став «святом» з моменту виникнення СРСР, а як відомо ця держава була створена жидами (не буду вдаватися в деталі, бо не про це мова). А жиди відомі своєю ненавистю до всього світу і всіх людей на землі, а перемоги над своїми ворогами вони люблять відзначати з великим розмахом. От, наприклад найвеселіше їхнє свято «Пурім» приурочене до перемоги над персами та знищення 75 тис. персів, але це тільки чоловіків, але як пишуть їх «Святі письма», – було знищено всіх, як чоловіків, так і жінок з дітьми. То разом було вбито жидами 150-200 тис. перського населення. І це для них є великим святом, – найвеселішим, коли кожен жид має «напитися до втрати свідомості». Це «свято» має плаваючу дату і відзначається в 14 день місяця адар. Його відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря – як і день святкування православної Пасхи).
Зі спробою прийти до влади більшовиків у лютому 1917 р. вони ознаменували день тогорічного свята «Пурім» Днем Радянської Армії (23 лютого). Це було зроблено з метою нав’язати пізніше підкореному народові нові свята, які будуть ударною силою у руйнуванні основ їхнього національного буття та інструментом для ідеологічного зомбування. Правда це «свято» не відзначали як «Пурім» кожного року в інший час, аби це не викликало підозри у підкорених народів, які це «свято» мали б прийняти його за «народне».
Пізніше, коли календар перевили на «новий стиль», то виникло питання коли святкувати це «свято». Але, недовго думаючи, день 23 лютого залишили Днем Радянської Армії, а 8 березня (14 днів пізніше) зробили Днем жінки-революціонерки. Таким чином у нас виникло два «свята» утворені на честь вбивства як мінімум 75 тис. персів. І ми, як нормальний, адекватний, боголюбивий народ не маємо ніякого права святкувати ні одне ні друге свято. І жінки повинні це зрозуміти, адже як відомо на крові інших людей свого щастя не побудуєш!
Так у нашому календарі і з’явилося «свято 8 березня», яке навіть і не зразу наші жінки хотіли святкувати, як їх до цього не стимулювали, аж поки не зробили цей день вихідним. І таким чином, це нав’язане нас «свято» вкоренилося в нашому суспільстві. Проти нього виступають як громадсько активні українці, так і духовенство, чий авторитет є незаперечний. От тільки пересічні українці не бажають з ним розлучатися…
Альтернативою цього «свята» у нас, арійських народів є День Матері, який святкується у другу неділю травня. І це є наше свято! День



Ну ще разок…для зомбованих..Кожну людину визначає її особистий вибір у тій чи іншій ситуації. У Савченко, у Тимошенко, у Порошенко, у путіна… і так далі. І кожен з цих людей робить свій особистий вибір у власних діях. Кожний зробив свої певні ходи. Хтось більше думав про себе, хтось про інтереси держави Україна… Всі себе проявили і надалі будуть проявляти…ми не знаємо як поведе себе Савченко… То буде її особистий вибір. Тимошенко включила її під першим номером своєї партії по списках до парламенту і завдяки цьому Савченко отримала статус депутата та ще й ПАСЕ…а це в свою чергу запустило багато дипломатичних ричагів впливу…Так що ЮВТ зробила все із свого боку можливе…Могла НЕ включити… думаючи про власні вигоди і репутаційні втрати. Адже я думаю вона усвідомлювала і всі ризики і всі звинувачення на свою адресу...Але життя людини для неї виявилося важливішим… На відміну від президента Порошенка….Який шукає власних особистих зисків від визволення Савченко… Ключів від увязнення у Тимошенко нема, але вони є в Порошенка і давно. Все в житті людини визначає її особистий вибір і мотивація до нього… Коли Савченко вийде з вязниці - тоді лише ми зможемо зрозуміти що то за пташка…Поки що - багато питань хто грає цією фігурою. Да, і ще одне… Тимошенко була сьогодні на Майдані разом із людьми. У натовпі. Я особисто зараховую їй величезний плюс… Смайлик «smile» нагадаю що президент і премєр на люди не ходять...
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=9838072117...0261152&type=3&theater

На акцію #FreeSavchenko прийшли народні депутати Юлія Тимошенко, Олександра Кужель і Сергій Власенко.
За словами кореспондента Gazeta.ua, активісти проти того, щоб політиків пустили на сцену.
"Разом із Надією там постійно перебуває наша команда. Майже 24 години на добу. Ми повністю забезпечуємо її захист, але вважаємо, що українська влада робить недостатньо. Вона могла зробити більше для її звільнення. Надія є символом України, нескореності, незламності. Вона - сильна жінка", - каже Юлія Тимошенко
На акції активісти чекають маму Надії Савченко.
Нагадуємо, близько тисячі людей зібралися на Майдані Незалежності на акцію під гаслом #FreeSavchenko!.
http://gazeta.ua/articles/life/_timoshenko-kuzhel-...na-akciyi-freesavchenko/683446
.....Це якийсь аллес капуД. Тижнями розганяють, буцім Юля не переймається долею Наді Савченко, покинула її і все таке... І люди вірять. Не були на судилищі - тут же висновок, що вони проігнорували, а насправді їм літак розвернули в небі. За заявами ніхто не слідкує - а нащо, можна ж просто гнівно вопрошати - "чому ваша Юля після виборів забула про Надю, і тільки великий президент-дипломат бореться...".
Львовские аниматоры создали мультфильм Dave and Ava, который буквально за полтора месяца пересмотрело около пятнадцати миллионов американских зрителей.
[показать]
Мультик ориентировался на англоязычную аудиторию и озвученный на английском языке.
Dave and Ava — полностью украинский продукт. Работа над мультфильмом проводилась в Украине: начиная идеей и заканчивая реализацией. Кроме того, мультфильм выпущен полностью на средства украинских спонсоров.
В понедельник, 29 февраля, в очередном эфире программы "Эхо Украины" украинская общественность имела возможность позвонить в студию телеканала NewsOne и лично ответить на вопросы ведущего Матвея Ганапольского. При этом параллельно соответствующий опрос проводился на сайте MIGnews.com.ua.
В ходе программы прозвучали аналогичные вопросы, которые были заданы гражданам Украины Институтом Горшенина. Мы приводим по три пункта ответов по каждому вопросу, которые набрали наибольшее количество голосов.
На данный момент украинцы сталкиваются в повседневной жизни со многими проблемами. В связи с этим мы поинтересовались, какую из них нужно решить в первую очередь. В частности, читатели выделили три основные проблемы, которые требуют решения: коррупция (38%), война на Донбассе (24%), экономика и госбюджет (15%).
Второе голосование касалось ощущений украинцев относительно проведения реальных реформ в стране. Большинство респондентов (49%) заявило, что никаких реформ в Украине пока точно нет, 35% уверены, что "скорее нет", "скорее да" - считают 8% проголосовавших.
Третий вопрос вытекал из первого: какую реформу нужно проводить в первую очередь? Разительное большинство (43%) поддерживают антикоррупционную реформу, 19% - судебную и 9% полагают, что сначала необходимо люстрировать чиновников.
Кроме этого, 34% читателей точно не готовы терпеть материальные сложности ради успеха проведения реформ в Украине. При этом 28% проголосовавших скорее готовы терпеть, и 19% - "скорее нет".
Интересно, что 51% респондентов уверены, что за последний год уровень коррупции точно увеличился. В то же время 22% полагают, что "скорее увеличился", а 21% вообще утверждают, что коррупция осталась на том же уровне.
Актуальной в последнее время остается тема возможного проведения досрочных парламентских выборов. Ощутительное большинство наших читателей (57%) заявило, что такие выборы точно нужны. И только 17% считают, что "скорее да", а 12% - "точно нет".
Заключительный вопрос позволил нашим читателем выбрать того человека, которого они хотели бы видеть новым президентом страны. Больше всего голосов набрала Юлия Тимошенко, ее кандидатуру поддержали 20% проголосовавших. При этом 19% выбрали бы "другого кандидата", а 13% голосов набрали Анатолий Гриценко и Андрей Садовой. Интересно, что нынешний глава государства Петр Порошенко набрал
[700x245]
