Когда тебе пришлось пережить то, о чем было страшно даже подумать.
Когда ты уже узнал, что такое терять.
Когда самые близкие едва не уничтожили твою душу.
Когда весь прежний светлый мир рухнул, и дальше, казалась бы, уже некуда,
ты вдруг услышишь тихие слова: «О’кей, Мой Друг! Ты уже святой.
Но ты все ещё нужен мне на этой Земле. Для других Добрых Дел...»

… Бывают периоды, когда помощи ждать не откуда.
Мы остаёмся наедине со своими трудностями. Молитвы не помогают.
Со всем нужно справиться самому.
В этот момент кто-то там наверху за нами наблюдает. Он смотрит и тихонько говорит:
«я помогу тебе, если ты будешь помогать себе.
Просто ты должен сам понять на что способен».

Когда мы преодолеем трудности, то выйдем из них с новым опытом. И новым знанием о себе.
Наша вера в себя укрепится, ведь столько всего уже позади.
Мы больше не будем расчитывать на помощь.
А зря.
Именно в этот момент она и придёт.
Теперь все будет иначе.
И это прекрасно.

Леночка Клименкова
Май 2019

Якщо росія не завоює Україну, то розвалиться з відчаю. Якщо росія не захопить Польщу, то помре від ганьби. Якщо росія не загарбає Литву, Естонію і Латвію, то від обурення розірветься на клапті. А душі росіян, приклеєні до телевізорів, з яких вони беруть щоденні інструкції ненависті, вибухнуть, як мільйони бомб.

І останнє, що вони побачать,
круглі, як блюдця, очі Ольги Скабеєвої,
схожі на витріщені балухи Вія.

Якщо росія не проведе у Німеччині референдум
о прісоєдінєнії, то лусне, як червона кулька, на Дєнь Побєди,
проколота кігтями приблудного кота,
що сприйняв її за надуту червону мишу.

Якщо росія не анексує Францію,
то сконає від апоплексичного удару,
що розірве, як гранату,
її хворе імперське серце.

Якщо росія не втопить у водах Великобританію,
то покриє свою голову довічною ганьбою,
і її народ, що вже почав вставати з колін,
скам’яніє у позі літери «V»,
перекинутої на бік, наче російський танк
з відірваною баштою,
що від смертельного поцілунку «Джавеліна»
зарився в український чорнозем.

За все прийде розплати час Вам не сховатися нікуди… Уже чекає пекло вас І суд страшний над вами буде… За кожне вбите немовля, За чорну в матері хустину… Не прийме вас свята земля За ту зґвалтовану дитину… За кожне місто і село, За сина, друга і за брата… За те, що сонце не зійшло Для когось вранці через ката… За кожну, чуєте, сльозу, І за дорогу, що від дому За ночі ті, які без сну За страх, розлуку і за втому… І за дитинство на війні Яке назад не повернути… За сиву старість в чужині.

Рамочка від Наталя_Івушка

С Днём рождения, Соборная!
Славься, Одухотворённая!
Дожимай врага, Свободная!
Процветай, Непокорённая!

Вся войною опалённая,
Наливайся прежней силою!
Ты для мира, Просветлённая,
Стала новою Мессиею!

Береги себя, Бесстрашная,
Ты нужна нам Независимой!
Бог избрал тебя, Отважная,
Непреложной сделав Истиной!

Оставаясь хлебосольною,
Не щади врагов, Единая!
Упиваясь жизнью вольною,
Будь Великой Украиною!!!

Автор: Олександр Єгоров

Кто из нас не мечтает о собственном острове в океане. Увы, но такая роскошь доступна только очень богатым людям. Хотя для тех, кого природа не обделила смекалкой и трудолюбием, есть еще один способ. Пара из Канады Уэйн Адамс и Кэтрин Кинг большую часть жизни живут на собственном острове, который построили своими руками из подручных материалов.



Место, где дрейфует этот удивительный остров-плот, находится вблизи острова Ванкувер, возле тихоокеанского побережья Канады. Это место Уэйн и Кэтрин называют по-своему — «Бухта Свободы» и считают лучшим на земле. Пара поселилась здесь 29 лет назад, после нескольких лет, проведенных в городе. Теперь они ни за что не вернутся назад и планируют прожить в гармонии друг с другом и природой остаток своей жизни.

Как унизить свой народ?
Сделать так, чтоб не был сытым.
Чтобы с маслом бутерброд
Стал желанным дефицитом.

Как унизить свой народ?
Замесить мозги из теста.
Чтобы, как бесправный скот
Шёл на бойню без протеста.

Как унизить свой народ?
Сделать культ войны и плаца.
Грязный кляп поглубже в рот
Затолкать и любоваться.

Как унизить свой народ?
Да легко: упасть-отжаться!
Но унизится лишь тот,
Кто и сам рад унижаться.

Автор: Златенция Золотова

Как-то один человек начал сомневаться в Божьей доброте.
Всякий раз, оглядываясь вокруг, он видел только боль и страдание.
Он чувствовал себя покинутым, безнадежным, бессильным…

Однажды он увидел маленькую девочку, одетую в старое ветхое платье.
На ней не было обуви, нежная кожа на детских ножках была покрыта грязью
и местами кровоточила. Малышка выглядела как неуклюжая кукла,
выброшенная, потому что надоела. Ее пронзительные карие глаза,
глубже океана, коснулись каждого уголка души этого мужчины.
Его сердце разрывалось на части и он воскликнул: «О Господи,
как ты мог допустить такое?

Війна в Україні триває вже 6-ий місяць. За цей час окупанти знищили понад 800 лікарень та десятки тисяч житлових будинків. Загинула неймовірна кількість мирних громадян та сміливих військовослужбовців. Єдине, чого хочуть українці – це Мир, який неодмінно настане після Перемоги над окупантами. Господь Всемогутній і чує всі благання, звернені до нього.

Молитва за якнайшвидший Мир в Україні
Боже Святий, Отче Вседержителю, Сине Єдинородний і Душе Святий, що все у Твоїй владі тримаєш і про все піклуєшся Премудрим Твоїм Промислом, молимося Тобі за Богом бережену Державу нашу Україну, боголюбивий народ, владу і військо її, даруй їм, Господи, глибокий і невід’ємний мир, поклади їм на серце добре про Церкву Твою та про всіх людей Твоїх, щоб і ми в тиші і чистоті проводили життя наше у всякому благочесті і чеснотах.

Позбав, Господи, Державу нашу від голоду, мору, землетрусу, потопу, вогню, меча, нашестя іноплеменних і розбрату. Родини в мирі і любові збережи, дітей виховай, молодь навчи, старість підтримай, подорожуючим сподорожуй, вбогих захисти, недужних зціли, тих, що за ґратами, згадай, розпорошених збери, спокушених наверни і з’єднай зі Святою Твоєю соборною і апостольською Церквою. Бо Твоє є Царство і сила і слава Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.
†††

Народу сильного я горда українка. Ціню свободу і люблю життя. Кохаю мову рідну, солов’їну – Без неї я не бачу майбуття. Тут рідне все – степи, річки і гори, Це пращурів моїх свята земля. І Кобзаря могила височіє На схилах круч могутнього Дніпра. Кожна стежина тут мені знайома. І як шепочуться я чую колоски. Вітер до ночі у полях гуляє, Додолу хилить сині волошки. Де б не була – у серці Україна. В холодних росах чистих на зорі. Любов до неї в мене з літ дитячих, З несмілих кроків перших по землі. В долонях теплих рідної матусі, У щирій посмішці, у лагідних очах. Світ дивовижний з ненькою пізнала Навіть в простих, малесеньких речах. Як серед трав бринить маленька бджілка, З ранку до ночі трудиться в полях. А на густім гіллі старого дуба Кує зозуля в сонячних гаях.

Рамочка від Beauti_Flash

Нам не уйти от самой главной темы: Мы дышим только лишь благодаря Тем, кто за нас решает все проблемы! Жить надо так, чтоб было всё не зря! Прийти на помощь там, где есть возможность! Благодарить за каждый день и час Тех, кто, презрев свой страх и осторожность, Своею болью защищают нас! Умерьте крик! Вам многого не видно! Заткните свой диванно-громкий рот! Перед бойцами вам должно быть стыдно! Они – не вы! – сейчас за весь народ! День каждый множит горе, кровь и беды… Давайте все приблизим день победы! Автор: Пётр Миронов, Киев

Рамочка от Arnusha

путин / Shutterstock

Поговорим о том, как путлер за месяц войны умудрился угробить все великодержавные претензии эрефии, оттолкнуть от себя самых верных западных подлиз – и доказал, что он отбитый маньяк и массовый убийца, хуже даже Гитлера, Пол Пота и Милошевича! Мы расскажем, как путин стал эрзац-Гитлером ХХІ века – только по-русски, то есть из дерьма и палок. Почему из дерьма? И почему эрзац-Гитлер?

Слава Нации!
7 апреля 2022 года на московии приговорили к огромному штрафу оппозиционера Евгения Ройзмана. За что? За твит такого содержания: "Война с Украиной, страшная, бессмысленная и бездарная – самая подлая, самая позорная и самая несправедливая война в истории россии".

Категорически, правда? Ибо история московии и ее империи – долгая, как песня собачья. Позорных и бездарных войн в ней – не счесть, и каждая последующая – подлее предыдущей. Почему же вторжение 2022-го уже на 2-м месяце стало самым "позорным в истории"? Может, потому что кремль уже окончательно заврался и о его причинах, и о своих успехах?





Начиная войну, путин ни райха не создал, ни вермахта, ни плана агрессии адекватного.

Рамочка от Наталья_Ивушка

Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Той ім’ям не вмре ніколи
В спогадах народу.

Хто поїв, як струмінь, край свій
І не згинув в морі,
Ой не раз того згадають
Влітку квіти-зорі.

Хто угледів в час безчасся
Сонце крізь тумани,
Той для люду рідним батьком
І пророком стане.

Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу,
Все, що зміг, народу.

9 червня 2022 року активіст Роман Ратушний загинув, захищаючи Україну під Ізюмом на Харківщині. Ні, не так. Насправді Романа вбили російські військові, які мають конкретні звання і конкретні імена. Можливо, колись усі рідні, близькі і друзі Романа дізнаються ці імена. Або ні. У будь-якому випадку, російські вбивці так і залишаться пилом, за яким ніхто не сумуватиме, не плакатиме, не писатиме довгі прощальні пости. Ще кілька непотрібних невідомих у великій російській братській могилі.

Натомість імʼя Романа Ратушного буде назавжди викарбоване в історії України. І від цього нестерпно боляче.

О, Дух Святий, зійди на нашу землю! О, Трійця Присвята, на нас зійди! Омий всі рани і вдихни Надію. Вклоняємось, за все Ти нас прости. Прости, пробач, помилуй Ти нас, грішних За наші дії грішні і думки І захисти від морока і люті На мирне небо нас благослови. Благослови родини і оселі На мир і лад, на Віру і Любові. Благослови Країну нашу Неньку, Щоб відродилась і розквітла знов. В Велике Свято Трійці Пресвятої, Звернімося до Матері й Творця, До Духа Святого й Премудрості Святої Й до Господа спасителя Христа! Молімося за нашу честь і гідність, За наших вірних воїнів-синів, За батька, чоловіка, кума, брата, Щоб не залишив їх Господь самих. Щоб зникло зло і темрява зітліла В своєму гніві, у своїй пітьмі. Щоб знову ми жили в своїй Країні, Ростили хліб, займалися дітьми. Благослови нас, Трійця Пресвятая, На Чистоту, на Злагоду й Любов. Хай Дух Святий, зійде на нас й Державу І Зерна Істини, заколосяться знов.

Рамочка від Natali Komjati

Чорна лінія — кордони України 1919 року, червона — після «коригування» московією

Якщо поглянути на мапу України 1919 року,
то одразу кидається у вічі, що багато «російських» міст тоді належали Україні

РОСТОВ
Місто назвали на честь видатного церковного діяча, святого Димитрія Ростовського (Данила Туптала), українця за походженням. Був митрополитом ростовським, став єдиним святим, якого прославила російська православна церква впродовж усього XVIII століття. У 1915-1920 роках Ростов був осередком галицьких москвофілів, яких туди евакуювали, а в університеті, перенесеному з Варшави, навчалося багато українців і діяла українська громада. Радянський період історії Ростова-на-Дону розпочався 11 лютого 1920 року.

ТАГАНРІГ
«Я народився в українському місті Таганрозі», — писав у своїй автобіографії російський письменник Антон Чехов. Назва міста складається з 2-х слів — тюркського «таган» і слов’янського «ріг». Словом «ріг» наші пращури споконвіку називали морський чи річковий мис, виступ суходолу в бік води. В Україні існує місто Кривий Ріг, яке розміщене на злитті річок Інгулець і Саксагань. На морському мисі збудоване й місто Таганріг, там, де за твердженням істориків, колись був старовинний маяк із вогняною жаровнею («таган»). У 1905-1915 роках тут діяла українська громада, у 1920-1924 роках Таганріг входив із усією округою до складу Української СРР, але 1924-го його приєднали до російської сфр і перейменували в Таганрог. За переписом 1926 року українці в Таганрозі складали 34,6 % усього населення, а в усій окрузі — 71,5 %; росіяни — 55,2 % і 21,9 % відповідно. З 1937-го року місто опинилося у складі Ростовської області, де в подальшому більшість жителів міста зросійщили.

БІЛГОРОД
Слов’янське поселення на території сучасного міста існувало ще за часів Київської Русі та тіснилося в історичному центрі міста — на Білій горі. У часи визвольних змагань перебувало у складі Української держави. З 24 грудня 1918-го до 7 січня 1919 року Білгород був містом засідання тимчасового робітничо-селянського уряду України. Взимку 1919-го року між урядами України та росії спалахнув конфлікт через невизначеність кордонів, під час першої російсько-української війни Білгород як залізничний вузол відігравав стратегічне значення. Але 7 лютого 1919 року офіційний Харків визнав територію Білгородського повіту частиною Курської губернії.

КУБАНЬ
1792 року відбулося переселення сюди з України козаків Чорноморського козацького війська. З кінця XIX століття реґіон був заселений українцями, зокрема, запорізькими козаками. З 1860 року це була земля Кубанського козацького війська. З 30 квітня по 3 травня 1917-го року в Катеринодарі відбулися збори козацтва, на яких утворили Кубанську військову раду, яка 16 лютого 1918 року проголосила Кубанську Народну Республіку й ухвалила резолюцію «Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України», але цьому завадила московська орда.

Рамочка від Наталя_Івушка

Відомий український музикант, лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук, зворушив користувачів соціальних мереж чутливим музичним відео на свій вірш "Звідки взялась ти, моя ненависть?". Співак написав поезію ще в березні, коли перебуваючи у Дніпрі прокинувся о 5 ранку від сирени повітряної тривоги.

Фото: ТАСС | Комбинат "Азовсталь" в Мариуполе

Бои за завод «Азовсталь» продолжаются почти 2 месяца — они идут с середины марта. Сейчас завод — последний очаг сопротивления в фактически оккупированном Мариуполе. В конце апреля владимир путин приказал отменить штурм, но защитники «Азовстали» регулярно сообщают о новых обстрелах — и попытках все-таки захватить завод. В начале мая с территории удалось эвакуировать мирных жителей, а 8 мая бойцы полка «Азов», которые защищают комбинат, заявили, что потратили «все ресурсы для эффективной обороны».

Спустя 2 дня в телеграм-канале батальона опубликовали фотографии раненых бойцов и потребовали «весь цивилизованный мир» помочь с их эвакуацией: «Мир должен видеть условия, в которых находятся раненые, изуродованные защитники Мариуполя и действовать». Вот эти снимки.