Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Дмитро Яворницький: доля козацького літописця ...

 

Його ще за життя називали "характерником" та "Нестором Запорожжя". Вченому вдалося змінити погляди цілого покоління українців на власну історію і повернути героїчні сторінки козацтва в пам`ять народу. Народився 6 листопада (25 жовтня) 1855 року в с. Сонцівка на Слобожанщині в родині дяка Івана Якимовича та селянки Ганни Матвіївни. Родина була бідна, хоча коріння мало шляхетне. З твору Миколи Гоголя "Тарас Бульба", почитаного батьком, 6-річний Дмитро вперше почув про кзаків, "став жити і марити ними".

 

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Интересные блюда из сельдерея - рецепты

Блюда из сельдерея

Читать далее...

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Блюда из винограда - необычные рецепты на каждый день

Блюда из винограда

Читать далее...

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Салат с грибами - удивительно вкусный и простой

Салат с грибами

Читать далее...

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Заготовки на зиму: засолка, консервация, сушка, варенье...

Заготовки на зиму

Читать далее...

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Куриные бедрышки - подборка рецептов

Куриные бедрышки

Читать далее...

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Овощные салаты на все случаи жизни ))

Овощной салат

Читать далее...

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

«Найдорожче у вас воля, ми оплатили її життям». Портрети Биківні.

 

Камінь із таким написом стоїть неподалік входу до Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років, що розташований на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Камінь-символ, що має нагадувати сучасникам про недаремність смертей тих українських громадян, які покояться у братських Биківнянських могилах. Биківнянське поховання жертв сталінського терору є найбільшим в Україні. Упродовж 1937-1941 років вантажівки "ГаЗ-АА", які в народі називали "полуторками", майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВД для таємного поховання у Биківнянському лісі. На думку істориків, загальна кількість похованих у Биківні може становити від 20 до 100 тис осіб. Биківня, що пройшла шлях від території смерті до місця пам’яті, зафіксована у свідомості українців як прямий наслідок Великого терору, результат злочинів комуністичного режиму. На жаль, в уявленні сучасного українського суспільства Биківнянська трагедія дуже рідко асоціюється з конкретними іменами, конкретними історіями. Але Биківнянські могили – братські, проте не безіменні. У Биківні поховані тисячі митців, священиків, управлінців та службовців усіх рівнів, селян і робітників, вчителів і студентів та інших. До Вашої уваги пропонуємо окремі історії про постаті з Биківнянського мартиролога. [500x] Письменник, ерудит, лінгвіст… терорист? Майк Йогансен Одним із найвідоміших українських літераторів, що знайшли свій останній спочинок у Биківнянському лісі, є Майк (Михайло) Йогансен (16 (28) жовтня 1895, Харків — 27 жовтня 1937, Київ). Людина різнобічних талантів (поет, прозаїк, перекладач, критик, лінгвіст, сценарист), соратник Миколи Хвильового, один із фундаторів Спілки пролетарських письменників "Гарт", засновник ВАПЛІТЕ.

 

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Запоріжжя. З історії п’ятої колони ...

 

[600x]

Здавна на Запоріжжі існувала монолітність, ніякого квотування: одна мова – українська, одна віра – православна, одна культура.

Неозорі степи, перелоги обживали (осаджували) осадчі. За спогадами старожилів українці знали хазяїнів бордюгів на ймення, а на Великому Лузі козаки знали навіть імена сусідів – ногайських татар. Жодного міста на Запорожжі не існувало, урбанізація була відсутньою.

 

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Остафій Дашкевич: забутий отаман ...

 

Остафій Іванович Дашкевич (Дашкович (1455 — 1535-37) – український шляхтич. Один з найвидатніших козацьких отаманів. Перший організатор Війська Запорозького. Засновник та перший Кошовий отаман, в деяких документах згадується як гетьман Війська Запорізького з 1508 року. Народився Остафій в Овручі на Житомирщині в багатій боярсько-шляхетській православній родині Дашкевичів гербу Леліва ІІІ, вважається далеким нащадком князя Рюрика, родичем князів Глинських, Вишневецьких та Острозьких. До 1504 року Дашкевич - воєвода короля Олександра Ягеллончика. Пізніше - староста чечерський, кричевський (1501), канівський (1508), черкаський (1514), пропойський, воєвода троцький (1522).

 

Серия сообщений "Полководцы":

Это цитата сообщения Belenaya Оригинальное сообщение

Стрелки чеснока на зиму — 14 рецептов приготовления

У садоводов зеленые стрелки чеснока принято обрывать, чтобы растение начало формировать семенные луковицы. Однако выбрасывать такой ценный материал глупо, ведь его можно использовать для создания кулинарных шедевров. Заготовить стрелки чеснока на зиму — это значит побаловать себя и свою семью необычными острыми и пряными закусками или привнести новый вкус в привычные блюда. Более того, такой продукт будет богат витаминами, благодаря которым еда станет еще более полезной. Читайте далее РЕЦЕПТЫ…

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Іван Підкова: страта і помста ...

 

16 червня 1578 року відбулася страта гетьмана Івана Підкови. Живучи посеред козаків, Іван Підкова видавав себе за брата молдавського господаря Іоана III Воде Хороброго, який очолював національно-визвольний рух і був убитий турками. Молдавани, незадоволені своїм воєводою Петром VI Кульгавим, спорядили у 1577 році посольство до Івана Підкови і просили його зайняти престол. За сприяння загону козацького гетьмана Якова Шаха з 600 козаків, і свого загону, в який входили і молдавани, Підкова вторгся в Молдавію та скинув з престолу Петра Кульгавого. Івана Підкову підтримали народні маси. Наприкінці листопада 1577 він зайняв столицю Молдавії Яси і проголосив себе господарем. Утриматися в Молдавії Підкові вдалося, однак, не більше двох місяців. Воєвода Петро, зібравши свіже військо, рушив до Яс, щоб повернути втрачений престол, але був вдруге розбитий Підковою. Тоді Стефан Баторій, король польський, написав своєму братові, трансільванському воєводі Христофору, щоб той надав допомогу Петру хрому.

 

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Жульен - звучит так по-французски!

Жульен

Читать далее...

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Уже было: принуждение украинцев к миру ...

[700x] Массовые избиения и аресты, погромы украинских кооперативов и центров «Просвіти», уничтожение украинских вывесок... Нет, это не расправа с политикой украинизации и НЭПа. Все это происходило по другую сторона Збруча, в Галичине, когда польская власть в сентябре 1930 года начала так называемую пацификацию, стремясь запугать тех украинцев, которые упрямо не желали чувствовать себя гражданами ІІ Речи Посполитой... Галичина в огне 1930 год был для Польши непростым. Премьер-министр Юзеф Пилсудский все более укреплял свою власть. Конфликт между ним и оппозиционными партиями (к которым принадлежало и Украинское национально-демократическое объединение — УНДО) завершился тем, что 29 августа парламент был распущен. Оппозиционеров, утративших неприкосновенность, арестовали и бросили в крепость в Бресте. Новые выборы были назначены на ноябрь. Масла в огонь подливала и ситуация в экономике. Экономический кризис, охвативший мир осенью 1929 г., докатился до Польши. В преимущественно аграрной Галичине, где и раньше были проблемы на рынке труда, кризис ощущался особенно остро. У украинской молодежи не было никаких перспектив — путь на государственную службу был закрыт, мест в украинских организациях на всех не хватало, а на селе рабочих рук было больше, чем земельных участков. Правительство и далее раздавало землю бывшим польским военным: в 1930-м в Сейм были поданы четыре законопроекта по так называемому осадничеству на кресах. Депутаты от украинских партий в польском парламенте откровенно заявляли, что власть сама бросает в массы «горящий факел». А их более радикальные коллеги переходили от заявлений к действиям. Еще в 1929 г. на конгрессе в Вене была создана Организация украинских националистов (ОУН), объединившая в своих рядах различные националистические организации, действовавшие в Польше и Чехословакии. Сюда же вошла и Украинская военная организация (УВО) во главе с Евгеном Коновальцем. Но объединение не было ни быстрым, ни легким. В националистической среде существовали различные взгляды на то, как должна действовать ОУН дальше. Старшее поколение во главе с Коновальцем считало, что националисты должны пропагандировать свои идеи в массах (в частности и через печать) и принимать участие в политической жизни — или самостоятельно, или вместе с другими украинскими партиями. Молодежь была настроена радикальнее, настаивая на вооруженном сопротивлении власти. Именно такие настроения царили в Краевой экзекутиве (исполнительном комитете) ОУН. Ее представители активно привлекали в ряды организации молодежь, развивая так называемое юнацтво — ячейки, куда входили молодые люди в возрасте от 15 до 21 года.

 

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Ложь путина или История «Новороссии» и ее этнический состав в XIX веке ...

 

[750x] В XIX в. в «Новороссию» переселялись преимущественно выходцы из украинских земель российской империи. Доля украинцев в Херсонской и Екатеринославской губерниях составляла 74%. А «великороссов» в Херсонской губернии (включая Одессщину) было только 3%. От редакции:  в 2014 году заместитель председателя фракции Партии регионов в ВР Олег Царев сообщил о планах с помощью местных референдумов создать «новую федеративную республику Новороссия» на территории 8 областей Украины — Харьковской, Луганской, Донецкой, Днепропетровской, Запорожской, Николаевской, Херсонской и Одесской. «Новороссия расположится в пределах Новороссийской губернии», — «уточнил» Царев. Не факт, что нардеп-сепаратист вообще разбирается в истории и географии региона. Скорее, Царев просто повторил апрельское выступление путина о том, что Юг и Восток Украины, «пользуясь царской терминологией, является Новороссией», которую большевики якобы незаконно передали Украинской ССР в 1920-х годах, а местное население является этническими русскими, которых немедленно нужно защитить. Историк из Одессы Олег Гава — о том, кто же населял Юг и Восток Украины в царские времена. Но сначала сделаем экскурс в прошлое так называемой «Новороссии». В истории Украины известны две Новороссийские губернии — административные единицы российской империи второй половины XVIII века. Они недолго существовали на территории Северного Причерноморья, Приазовья и Крыма. А тысячи лет до того эта степная территория была путем миграции кочевых племен. Крупнейшая на планете Евразийская степь протянулась на 7000 км — от Венгрии до Китая, от Дуная до Хуанхэ. Она занимает 40% территории современной Украины. [750x] Украинская Степь — ныне почти полностью распахана под аграрные культуры вследствие оседлой колонизации Древние греки называли эту территорию Великой Скифией, европейцы Средневековья — Большой Татарией, византийцы — Кумания, персы и тюрки — Дешт-и-Кыпчак, т.е. «кыпчакское [половецкое] поле», жители Украины раннемодерных времен — Диким Полем или просто Полем. Украинская часть Евразийской Степи — место постоянного взаимодействия и борьбы между кочевым и оседлым образом жизни, между Полем и Городом. Средневековая Киевская Русь, которую викинги называли «Страной Городов» и от которой отсчитывают свою государственную традицию современные Украина и россия, родилась в Лесу. И вышла оттуда, чтобы воевать, торговать и жениться с людьми Степи.

 

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Конотопська битва: погром московитів ...

 

9 липня 1659 року завершилася битва під Конотопом - одна з найбільших перемог українського війська в історії. Ця битва стала найяскравішим епізодом русько-московської війни 1658-1659 років. Передумови війни та битви Як відомо, 1654 року було укладено Березневі статті , згідно з якими українці переходили під протекцію московського великого князя. Цей крок мав яскраве антипольське спрямування: вже шість років із різною інтенсивністю і з перемінним успіхом українці воювали проти Корони. Також москвини мали намір відновити експансію на Захід, на територію Великого князівства Литовського.

 

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Салат из капусты - кладезь витаминов

Салат из капусты

Читать далее...

Это цитата сообщения photorecept Оригинальное сообщение

Пельмени - великолепные, сочные, домашние

Пельмени

Читать далее...

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Євген Чикаленко: той, хто «любив батьківщину до глибини своєї кишені» ...

 

Євген Чикаленко (1861–1929), один з ініціаторів створення Української Центральної Ради, меценат 20 червня минуло 90 років від дня смерті великого українця – агронома, видавця, культурного і громадського діяча, мецената Євгена Чикаленка. Він був родом з півдня України, зі села Перешори, нині Одеської області, із заможної й працьовитої родини. В селі розмовляли, за прадавнім звичаєм, українською, або ж «по-селянськи», як із зневагою тодішні господарі імперії називали українську мову. Але саме українська мова була і залишилась до кінця життя Євгена Чикаленка першим і найяскравішим знаком рідного дому, таким самим яскравим, як українські пісні чи гарний квітчастий народний одяг. «Словарь» Грінченка розбудив громадянство Євгену Чикаленкові пощастило під час навчання спочатку в одеському пансіоні, потім у Кропивницькому реальному училищі, а далі в Харкові й Києві познайомився з такими самими, як він, небайдужими до України людьми: з Володимиром Антоновичем, Панасом Саксаганським (Тобілевичем), Миколою Лисенком, Дмитром Дорошенком, Михайлом Грушевським. Завжди уважно до них прислухався, тому не дивно, що увійшов до гурту тих однодумців, хто підтримав «Словарь української мови» (1907 – 1909 років, тут і далі збережений правопис оригіналу) Бориса Грінченка.

 

Это цитата сообщения liudmila_leto Оригинальное сообщение

Музыкальные "снотворные"




Музыкальные снотворные



В XVIII веке многие вельможные особы принимали музыкальные снотворные пилюли, заказывали специальные произведения композиторам – своим современникам. И своими заказами, сами того не подозревая, пополняли музыкальную сокровищницу. Так произошло со страдавшим бессонницей графом Кайзерлингом, бывшем некоторое время русским посланником при дрезденском дворе. Граф был большим любителем музыки, и своеобразное снотворное произведение заказал не кому-нибудь, а самому Иоганну Себастьяну Баху. Он попросил Баха написать для него несколько вещей, как он сам сказал, нежного и вместе с тем веселого характера, которые развлекали бы его в продолжении бессонных ночей. А исполнять эти сочинения должен был в соседней комнате придворный музыкант. Так появилась знаменитая ария с тридцатью вариациями, более известная как гольдберг-вариации по имени придворного клавесиниста Гольдберга, целыми ночами ублажавшего слух своего графа.

И. С. Бах
Ария Da Capo, Гольдберг-вариации, BWV 988 [HD]

Читать далее...