У цей день у 1803 році у віці 113 років не стало Петра Івановича Калнишевського, останнього кошового отамана Запорозької Січі, першого українського в’язня Соловецьких островів.
У тяжкій неволі Калнишевський провів 25 років.
Так його було покарано за любов до України. Отримавши волю, не скористався нею, бо знав, що в царській неволі перебуває увесь український народ.
Після вимушеної відмови від гетьманської булави Кирила Розумовського у жовтні 1764 року, заміни Генеральної військової канцелярії Другою Малоросійською колегією, після перетворення українських генеральних старшин на урядовців російського державного апарату прапор української державності не потрапив до імперського архіву.
Його продовжувала нести Запорозька Січ. Той факт, що Запорожжя тоді являло собою доволі самостійний політичний чинник, визнавала і російська імператриця Катерина II, називаючи його «противоборствующим политическим сонмищем».
Та і як було не визнати, коли, ніби навмисне, відразу ж після падіння автономії Гетьманщини запорозька козацька громада у січні 1765 р. обрала своїм кошовим отаманом Петра Калнишевського.
Обрала всупереч царській волі, напевне знаючи, що саме він не до вподоби новій імператриці, що сама вона, посівши престол, натиснула на старшинську раду, яка й усунула Калниша з посади кошового отамана у грудні 1762 року.


[700x418]
Окончание смуты на московии называют на россии ее освобождением от ига польских захватчиков, и даже отмечают 4 ноября праздник - День народного единства. Но так ли это было на самом деле? Пришли ли мифические «русские» тогда к власти на московии?
Признаюсь, догадки о некоем татарском государственном перевороте на московии у меня были и до этого. Теперь же, в свете новых достаточно красноречивых фактов, я могу смело утверждать, что московия никогда не была хоть сколько-нибудь славянским государством, и после 1612 окончательно превратилась в некий аналог Священной Римской Империи.
Правда, принявшие христианство татары, противопоставили Риму – Русь, а от того позиционировали свое государство, как преемницу святости церкви Руськой, а потому и по вере назывались они «руськими».
Но вернемся к истории.
Что мы знаем о «польской оккупации» москвы и о, так называемом, времени Смуты сегодня?
После того как Борис Годунов извел последнего наследника Грозного - Федора Иоанновича, 21 февраля 1598, взошел он на престол москвы.
Устами Шуйского, один из основных мифологов Третьего Рима поэт Александр Пушкин, так писал про Годунова:
«Какая честь для нас, для всей Руси!
Вчерашний раб, татарин, зять Малюты,
Зять палача и сам в душе палач,
Возьмет венец и бармы Мономаха»...
|
Любомир Гузар – це не лише предстоятель Української греко-католицької церкви та кандидат на папський престол, це в першу чергу великий моральний авторитет серед усіх українців.
З початку Революції гідності він активно висловлював свою громадянську позицію, передає 24 канал:
“Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода. Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро”
31 травня Любомир пішов з життя.
Ми зібрали декілька світлих висловів єпископа, які варто пам’ятати кожному українцю:

Велична і спокійна річка Дніпро,
на берегах якої розкинулося місто-тезка Дніпро,
таїть у собі спогади про ревучі пороги, визвольну боротьбу, козацьку славу
та несе у своїх хвилях згадки про зраду, любов і незламний дух
Стереотипне сприйняття столиці Дніпропетровщини – декомунізованого Дніпра – як суворого індустріального гіганту міцно засіло у свідомість мандрівників. Багато хто з любителів історичного або зеленого туризму оминають колишній Катеринослав, не підозрюючи про неймовірні місця та історії, які він приховує.

![]()
[100x]

Велична і спокійна річка Дніпро,
на берегах якої розкинулося місто-тезка Дніпро,
таїть у собі спогади про ревучі пороги, визвольну боротьбу, козацьку славу
та несе у своїх хвилях згадки про зраду, любов і незламний дух
Стереотипне сприйняття столиці Дніпропетровщини – декомунізованого Дніпра – як суворого індустріального гіганту міцно засіло у свідомість мандрівників. Багато хто з любителів історичного або зеленого туризму оминають колишній Катеринослав, не підозрюючи про неймовірні місця та історії, які він приховує.

![]()
[100x]
Серия сообщений "Ученые":