1890-е годы. Андреевская церковь / Фото: сайт the-city.kiev.ua

Первая часть материала, посвященного прошлому выдающегося района Киева:
Путешествие по старому Подолу:
Как Оноре де Бальзак не смог в Киеве стулья купить ...


Во второй части материала, посвященного прошлому выдающегося района Киева, рассказываем, где развлекались на старом Подоле и зачем общественные активисты устраивали "кошачьи концерты" под окнами непутевых госслужащих.

Андреевским спуском - туда и обратно
Быть на Подоле и не прогуляться по Андреевскому спуску - моветон во все времена.

Не по-киевски, не по-человечески. Пройти от Контрактовой до Десятинной в расстегнутом пиджаке, чтобы было видно белую манишку и блестящий жилет, и высоко поднимая ноги, чтобы все увидели модные брюки-папироски. Во что бы то ни стало держать "хвасон"! Где-то внизу за скрипучими калитками и запыленными заборами остались дома разврата и дешевые кабаки.

В 1843 году их легализовали и перенесли на Андреевский из Крестов (историческая местность на Печерске). Глядя на это, порядочный человек с презрением сплевывал на мостовую: отдых "мужичья необразованного".

З часом російська православна церква змінить своє ставлення
до України та сприйме нову реальність



Як пише Духовний Фронт України, про це в інтерв’ю грецькому виданню «Товіма» заявив його Високопреосвященство архієпископ Америки Еліпдофор.

«Я маю абсолютну віру в пророче служіння Його Святості Вселенського патріарха Варфоломія та рішення Священного Синоду про надання автокефалії Українській Церкві та повернення мільйонів віруючих до обіймів Церкви. Однак, як і у всіх пророцтвах, між передбаченням і виконанням існує певний проміжок часу. Хід історії схилятиметься до справедливості та єдності Православної Церкви», — сказав владика.

За його словами, спочатку очікувалося, що московський патріархат реагуватиме діями, що викликають емоції, а не логіку.

«Але хід історії невблаганний. Звільнити український народ від важкого „захисту“ росії та слідування їхньому курсу, на що має право кожен народ, було історичною необхідністю. Впевнений, що час допоможе російській церкві прийняти цю реальність з реалізмом, самовладанням і християнським духом», — наголосив архієпископ.

Джерело

Гірські нескорені вершини, які занурились у хмари.
Ліси дрімучі, полонини, старі колиби і кошари.
Вітри ласкаві та сердиті, духмяні трави запашні.
Громи ревуть несамовиті, струмок дає води душі.
Стрімкі потоки, водоспади, могутні скелі, спів трембіти.
Я йду до Вас мої Карпати- одні такі на цілім світі.

© Андрій Олеськів



У нашій підбірці знайдете улюблені Карпатські місцини. Сподіваємося, що хоча б одна із фотографій надихне вас побачити ці гори.

Розповідаємо про те, де найкраща фотозйомка в Карпатах, коли сюди приходити та що знімати, інформація для вас, фотографів, чи мандрівників. У кінці ми підготували карту із позначеними точками зйомки та координатами.

1. Найвище українське село Дземброня (800-900 м).
Звідси відкриваються неймовірні краєвиди із туманами на Чорногірський хребет та бере початок популярний серед туристів маршрут, що веде на гору Піп-Іван.

На землі живе безліч людей, у яких погляди на одні й ті ж речі або обставини з плином часу можуть змінюватися координально. Це може стосуватися не тільки духовних чи політичних питань, культурних, територіальних чи питань матеріального благополуччя, а також безлічі здавалося б не істотних факторів. Іноді це призводить до виникнення деякої напруженості в суспільстві. Іноді ця напруженість переростає у відвертий, кривавий і цинічний конфлікт на знищення.

Один з останніх наймасштабніших конфліктів, який практично змусив здригнутися більшість народів на нашій планеті - Друга світова війна. Уроки, які довелося засвоїти людству, прямо вказували на унікальну цінність того, чого так всім не вистачало в довгі роки цієї війни - цінність збереження миру.

---

---

Карантин разрушил планы многих путешественников за границу, но это не повод расстраиваться: Украине также есть чем удивить.

Соленые озера розового цвета, кристально чистые водопады, уникальные сооружения - вот 5 фантастических мест, которые стоит посетить, и сейчас самое время это сделать.

Лемурийское озеро (Херсонская обл.)



Лемурийское розовое озеро расположено близ села Григорьевка Чаплинского района Херсонской области. Добраться сюда проще на личном авто, но общественным транспортом также можно. Из Херсона регулярно ходят автобусы до Чаплинки, оттуда можно нанять частного перевозчика.

Следует быть готовым к тому, что дорога займет много времени, ведь находится в плохом состоянии. Однако все эмоции от логистики быстро забываются, как только на горизонте появляется уникальный пейзаж.

Существует две версии происхождения озера:
Согласно первой, в 70-х годах прошлого столетия здесь упал советский военный самолет. Якобы именно от удара и мощного взрыва на месте падения образовалось небольшое озеро, которое начало наполняться водой розового цвета. Согласно другой версии, розовое озеро - это остатки доисторического лемурийского моря.

Розовый цвет воды обусловлен жизнедеятельностью водоросли дуналиелла солоноводная. Уровень солёности доходит до 300 граммов на литр, поэтому иногда лемурийское озеро называют Украинским Мертвым морем.

Вода озера обогащена различными минералами, кислотами, углеводами, азотистыми веществами, солями, преимущественно хлористого магния и калия, йодистого натрия, бромистого магния, а лечебные грязи водоемы сертифицированы в ЕС.

---

---

Рамочка от Beauti_Flash

Концепція “русского міра” є глибоко націоналістичною ідеологією найгіршого штибу, на підставі якої росія веде війну з Україною, найкращою відповіддю на неї було б спілкуватися українською мовою. Про це в інтерв’ю Укрінформу висловився професор Інституту славістики Віденського університету Міхаель Мозер.

“Ми всі знаємо про концепцію “русского міра”. Це глибоко націоналістична ідеологія найгіршого штибу, на підставі якої росія веде війну з Україною. Коли кажуть, що там, де російськомовні, там – росія чи “русскій мір”, правильною відповіддю на все це було б спілкуватися саме українською мовою”, – заявив Мозер.

Професор, який також є президентом Міжнародної асоціації україністів, переконаний, що здоровий патріотизм є важливим як для України, так і для будь-якої іншої країни.

“А бути патріотом – означає перейматися тим, щоб твоя держава розвивалася якнайкраще, поширення української мови також є важливим чинником”.

Австрійський професор, який часто буває в Україні, зазначає, що твердження російської пропаганди про утиски російської мови в Україні є “брехнею”.

“Нам розповідали, що у Львові нібито б’ють людей за російську мову. Насправді, не лише били, а й убили людину. Ось тільки за українську мову. Перебуваючи в Україні, я був не лише в Києві, який, до речі й на щастя, нарешті дуже українізується, Львові, Ужгороді чи Рівному, а й також у Донецьку, ще перед війною, у Харкові й Одесі. І не раз переконувався, що насправді в Україні пригнічують не російськомовних, а українськомовних громадян“, – заявив він.

Науковець, який займається передусім дослідженням української та російської мов, вказує на те, що сучасна Українська держава займає історично українськомовну територію, а “мовний кордон між російською та українською фактично повсюди перебуває поза кордонами України”.

“І те, що багато людей розмовляють російською у великих містах, ще нічого не означає – етнографічна ситуація визначається не на підставі великих міст. Потрібно дивитися на села. А, як відомо, українська поширена і в селах на сході України. Тож коли мені хтось каже, що той регіон – російськомовний, то я розумію, що ця людина нічого не знає про Україну”, – підсумував австрійський професор-україніст.

©

Війна триває… Через її горнило вже пройшли сотні тисяч людських доль, а скільки ще випробувань нам запланував Господь – ніхто не знає. Патріоти продовжують захищати нашу землю, і Україна вже нараховує 223 тисячі знищених окупантів. Саме такою інформацією ми володіємо на підставі аналізу доступних даних з Пенсійного фонду загарбницької російської федерації, де з 2014 року різко зросла кількість наданих пенсій в зв’язку з “втратою годувальника”. З того ж 2014 року, чомусь раптово, окупанти засекретили втрати своїх збройних сил в мирний час.

Також понад 168 тисяч бойовиків вже ніколи не наведуть стволи своїх автоматів за примарні ідеї “рускаго міра”, бо саме такою є кількість поранених ворогів.

Сьогодні для журналу “Ukrainian People” (Чикаго) я знайшов час для короткого інтерв’ю з людиною, яка ще кілька днів тому була на вістрі небезпеки на Сході нашої землі. “Сєдой” – бойовий офіцер і авторитетний командир. За певних режимно-секретних умов ми не можемо називати справжнє ім’я Героя, але скажу по-секрету, що Юрій Михайлович – це реальний жах для терористичної орди, яка своїм брудним солдафонським черевиком наважилась ступити на чорнозем суверенної держави, на землю нашої України.

Рамочка від Наталя_Івушка

Сьогодні двоє українських військових загинули у зоні Операції об’єднаних сил у Донецькій області.

В суботу в Києві на Берковецькому кладовищі поховали 29-річного солдата 30 омбр Олега Шила, який загинув 8 липня від ворожої кулі на Луганщині.

11 липня й на Львівщину прийшла чергова сумна звістка з фронту. На війні загинув молодший лейтенант Тарас Матвіїв.

Молоді хлопці віддали своє життя за те аби в наших домівках був спокій і мир. Бойові дії тривають і війна забирає найкращих...
Світла пам`ять Героям!

Сини ідуть за обрії далекі,
Не залишають звісток і адрес,
Немов підбиті кулями лелеки,
Пливуть у сивій купелі небес.

Скривавлені і спалені у танках,
Розірвані у полі на шматки…
Чорніють на похованих останках
Хрести, немов обвуглені кістки.

За ними відголосять панахиду
Тужливі дзвони, дощ і матері…
Невже зі смертю програно кориду
І ґніт життя у свічці догорів?

І, кров’ю замережана, дорога
Поміж ниток лягла на полотно…
Як мало їм відведено земного
І як багато вічного дано!..

І, мов з корінням вирвані дерева,
Лишають по собі́ глибокий шрам.
Сини ідуть тримати наше небо,
Щоб дати шанс усім новим життям.



© Автор вірша: Наталя Данилюк

Рамочка від Наталя_Івушка

ДмитроФото: пресслужба 30 омбр ЗСУ

У Києві на Берковецькому кладовищі поховали 29-річного солдата 30 омбр Олега Шила, який загинув 8 липня від ворожої кулі на Луганщині.

Прощання й похорон за новим військовим ритуалом відбулися в суботу, 11 липня.

Рамочка від Наталя_Івушка

Рамочка від Natali Komjati