Сегодня в Киеве простились с военным медиком Николаем Илиным, предательски убитым оккупантами на Донбассе при попытке добраться до места подрыва командира разведывательного взвода 35-й ОБрМП Дмитрия Красногрудя.



Николай Илин родился 23.04.1984 года в Беларуси. Эмигрировал в Эстонию, где жил несколько лет, занимался проведением экскурсий, работал таксистом и на других работах. Решил встать на защиту Украины и поступил на военную службу по контракту. Весной 2020 с бригадой отправился на очередную ротацию на фронт.

Церемония прощания с Николаем Илиным проходила в соборе святого Александра на Костельной. В 13:00 состоялась его кремация по адресу: ул. Байковая, 16.

Рамочка от Наталья_Ивушка

400 років тому українські наречені не надягали білу сукню і фату, а шлюб остаточно підтверджувала не церква і навіть не держава. Єдине, що залишилося незмінним, – це любов українців до бурхливого весільного застілля.



Чи це ми? Багато хто думає, що народні традиції, відомі сьогодні, залишалися незмінними протягом століть. Це не так. Більшість описів обрядів були зроблені порівняно недавно, в ХІХ столітті. Більш ранні періоди існування українського народу оповиті завісою таємниці.

Книга французького військового інженера Гійома Боплана “Опис України” показує, наскільки несхожими на нас були наші предки, які жили в першій половині ХVII століття. Це стосується і весільних обрядів. Наречена надягала довге коричневе плаття. Її голову прикрашав вінок з квітів, а ось фати не було. До церкви дівчину вів не чоловік, а найближчий родич чоловічої статі – батько, брат або дядько. Та й після вінчання наречену теж проводжали родичі – церква була не «останньою інстанцією», що скріплювала шлюб.

407 кобзарів. Рекорд України.
"Реве та стогне Дніпр широкий"!
До мурашок.




Автор: Шпальта Івано-Франківськ
Джерело

Я ще пам'ятаю: стріляв невпопад, А потім - відкинувсь раптово назад... Чи думка іще спрацювала? Душа? Чи я ще живий? А чи мертвий вже я? То певно душа вже витала над тілом, Бо зовсім нічого мене не боліло... Ось мати... Ось батько... Ось рідная хата... І я, мов на крилах, став легко літати... В якийсь я тунель враз попав випадково, А то полетів до домівки я знову... А стежка давно заросла споришем, Тепер у хатині ніхто не живе... А то... Враз з'явились мої побратими! Разом на завдання ми з ними ходили... Давно побратимів моїх вже нема... А тут вони ходять... Хоч всюди пітьма... Не знаю я, скільки літав я, ходив... - Спокійно! Здригнулися вії... Ожив!.. Мов в мареві, я ледь побачив палату, І лікар схилився у білім халаті... І ще лікарі... І ще кілька сестер... - Він житиме, друзі! Він буде тепер! Численні осколки і численні рани... Щораз операції, і знов, мов в тумані... Бинти. Перев'язки. І болі, й уколи... Здавалось, ото не скінчиться ніколи... Та час проходив. І я став поправлятись, Помалу із ліжка свого підніматись. А потім по трішки ходив по палаті, А потім до інших палат, до солдатів... Виписувавсь я, як буяла весна, І всіх чарувала красою вона... Прощаючись, лікар стиснув мені руку: - Ти сильний боєць... Натерпівся Ти муки... Шкутильгати будеш. До строю - непридатний. Додому рушай. Там завжди будеш здатний... Провели мене лікарі до порогу. - Щасливої зичим Тобі ми дороги!

Рамочка від Наталя_Івушка

Важко любити свою країну, якщо ви її не знаєте. Згадуючи про подорожі Україною, ви одразу подумаєте про Львів чи Одесу.

Так, це справді міста, варті вашої уваги. Та є ще багато місць, вартих уваги, про які не знає широкий загал. Саме тому, ми зробили підбірку з інформацією про українські села, які варто відвідати. Особливо, враховуючи, що подорожі цього літа обмежаться кордонами. Є шанс заглибитися детальніше в маленькі містечка, села та природні локації поряд.



с. Фрумушика-Нова, Одеська обл.

---

---

Александр Леопольдович Хвыля (настоящая фамилия Брессем) - украинский актер, имел шведские корни. В его художественной копилке множество ролей - сказочных героев, драматических, комедийных. За свое творчество он получил немало наград и званий. Удивительно то, что его имя было не на слуху, а вот его героев знают сразу несколько поколений телезрителей, которые выросли на сказках с его участием.

Александр родился 15 июля 1905 года в селе Александро-Шультино Константиновского района Донецкой области. Отец мальчика работал машинистом-механиком, мать заботилась о домашнем хозяйстве. Когда малышу исполнилось едва 2 года, отец нагло умер. На руках овдовевшей женщины осталось 5 детей, бедность и нужда обступили со всех сторон.

Невзирая ни на что, Саша рос старательным ребенком, образование получил в церковноприходской школе, которую закончил с отличием. После - вступил в железнодорожное училище в Синельниково, потом мечтал продолжить учебу, но материальные затруднения заставили идти работать. Поначалу он работал секретарем, ассистентом, конторщиком, а потом дослужился до счетовода материального стола движения Южной железной дороги. Но мечта о сцене никак не оставляла Александра Хвылю. В 1922-ом он закончил драматическую студию, а через 2 года поступил в театр имени Марии Заньковецкой, где его взяли в трупу. С 1926-го года играл в театре Леся Курбаса “Березиль”. Молодой талант проявил себя на сцене как разноплановый актер, которому подвластны любые роли: как героические и характерные персонажи, так и лирические романтики. Чтобы покорить новые высоты Хвыля устроился работать в Харьковский театр имени Тараса Шевченко.


Устим Кармелюк в фильме «Кармелюк» (1938)

---

---

Рамочка от Beauti_Flash

Привітаймо, друзі, пані Аду! Сьогодні її день! 16 липня 1937 року у гетьманському Глухові вона прийшла на світ! Побажаймо красивій людині прикрашати цей світ ще многая і благая літа! Вона має всі найвищі акторські регалії та державні нагороди! Але мільйони людей люблять її за справжній талант! А ще за гідність людську та непідробний патріотизм! Ада Роговцева завжди вирізнялася громадянською позицією. Після московської окупації Криму та початку московсько-української війни на Сході України вона активно допомагає нашим бійцям, виступає з концертами перед воїнами, активно організовує збір коштів на лікування поранених українських військових... За плідну діяльність українки, москва у вересні 2015 року порушила проти неї кримінальну справу — найвищий комплімент!

Рамочка від Natali Komjati

Українська актриса театру і кіно Ада Роговцева у четвер, 16 липня, відзначає свій день народження. Їй виповнюється 83 роки. Ада Роговцева відома не тільки як талановита актриса, але і як патріот своєї країни. Вона неодноразово виступала для українських військових на Донбасі, збирала кошти для поранених, за що в росії проти неї порушили кримінальну справу і оголосили персоною нон-грата. До дня народження актриси OBOZREVATEL публікує 10 фраз Ади Роговцевої про ситуацію з Кримом, Донбасом та стосунках з росіянами.

Про війну на Донбасі і українців
Триває війна, а ми живемо, як ніби її немає. Ми всі повинні обмежити себе в святах і салютах. Там, на війні, мерзнуть хлопці, недоїдають, смерті дивляться в очі. І гинуть. Ось ці дві реальності мене вражають. Адже начебто біля трун танцюємо, об’їдаємося. Це не означає, що повинно завмерти життя, але потрібно бути милосерднішими. Ця небезпека не тільки над тими хлопчиками – вона над нами.

Про “братський народ”
Ні за які гроші я не відмовлюся від власної позиції. Я підтримую свою батьківщину перед агресією колосального монстра. Не хочу, щоб мене і моїх дітей знову зробили рабами. На нашу країну йде агресія, у мене немає іншого вибору. Не можна називати братом того, хто йде на тебе війною.