Сьогодні День народження Тараса Шевченка - українського поета, художника, мислителя. З нагоди 206-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, 9 березня, по всій Україні і в світі відбулися урочисті заходи та церемонії покладання квітів до пам’ятника Т.Г. Шевченку.

206 років тому, 9 березня, народився український поет Тарас Шевченко, який подарував Україні і світу такі чудові поеми як «Садок вишневий коло хати», «Сон», «Заповіт», а також збірку «Кобзар».

У День народження Тараса Шевченка пропоную Вам подивитися фоторепортаж вшанування пам'яті Т.Г.Шевченка в Криму.



Після російської анексії образ Тараса Шевченка став одним із символів українського Криму. У містах стоять пам’ятники, збережені вулиці і сквери, названі ім’ям українського поета і бунтаря. Ось тільки публічні прояви кримчан, які шанують Кобзаря, в Криму під забороною. Тепер і в день народження Тараса Шевченка кримчани не можуть масово вшанувати пам’ять поета.

Про те як проукраїнські мітинги в «шевченківські дні» за 4 роки анексії пішли в підпілля – в галереї Крим.Реалії.

Рамочка від Наталя_Івушка

[800x]

“Люди вилазять на паркан, щоб сфотографувати”
на Вінничині чоловік “вишив” будинок пластиковими кришечками.
Фантастика!

Мешканець Літина з камінців, кришечок та плитки “вишиває” своє подвір’я.
Всі стіни хати Миколи Демкова “вишиті” квітами з кришечок від пластикових пляшок, різнокольорових камінчиків, шматочків скла та інших матеріалів. Зараз чоловік на пенсії, раніше працював станційним електромонтером. Проте будівництво вважає своїм покликанням.



‒ Колись я навчався в Донецьку на плиточника-лицювальника. Все, що роблю зараз, прийшло якось само собою, в голові з’явилося безліч ідей і я взявся до справи, ‒ зауважує Микола Демков.

Журналісту Vlasno.info пан Микола відкрив секрет “вишивки” стін кришечками від пластикових пляшок.

Неофициальная "столица южной Бессарабии", один из крупнейших портов на Дунае и один из самых неизведанных городов Украины.

Измаил, расположенный на краю украинской географии, не обласкан вниманием туристов. Но оставляет приятное впечатление у тех, кто попал сюда впервые.

Почему местные жители обижаются на слово "провинция", что скрывают городские катакомбы, какой след Михеил Саакашвили оставил в умах горожан, и что особенного в дунайской селедке – в нашем репортаже.

Трасса Саакашвили, Бойко и Зеленский
За 28-летнюю историю украинской независимости Измаил оставался на инфраструктурных задворках.

Из местного аэропорта во времена СССР можно было легко улететь в Одессу, Кишинев, Киев, Черновцы, Симферополь и другие города.

Последние авиарейсы – в Стамбул, Варну и Киев – пришлись на начало 2000-ых. Потом аэровокзал "законсервировали".

Сегодня добраться до Измаила из столицы можно единственным поездом "Дунай", который идет 17 часов. Или машиной через Одессу.


Расстояние между Измаилом и Одессой поезд "Дунай" преодолевает по отдаленным районам Бессарабии

У цій статті наведено дані про бойові втрати української армії на Сході за лютий 2020 року. Тут можна знайти не тільки імена та прізвища, а детальнішу інформацію про кожного загиблого Героя. Перелік не є остаточним.

******



1. Клавдія Володимирівна Ситник народилася 25.02.1986 року у селищі міського типу Зачепилівка Харківської області.

Після закінчення 9 класів Зачепилівської середньої школи вона вступила до Красноградського медичного коледжу, у якому отримала фах фельдшера та працювала у бригаді швидкої допомоги у рідному селі.

14.02.2017 року Клавдія Володимирівна добровільно пішла до військкомату та підписала із ЗСУ контракт на 3 роки. Після проходження навчань була доправлена на проходження військової служби до 54-ї окремої механізованої бригади, у якій служила сержантом, старшим бойовим медиком 1-ї самохідної артилерійської батареї 1-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

З перших днів служби Клавдія проявила себе дуже відповідальною людиною у ставленні що до своїх обов’язків медика, що до інших справ у підрозділі. У неї ніколи не було розподілу на "твоє-моє", вона бралася за вирішення будь-якої проблеми, якщо бачила, що має змогу її вирішити. Могла зателефонувати до фінансової служби та довго розбиратись стосовно питань недоплат комусь із побратимів, її доволі часто залучали до усіляких ревізійних комісій, до службових розслідувань щодо втрат майна тощо.

Вона мала величезний авторитет серед бійців, до її думки завжди прислухались, їй виливали душу, адже знали, що Клавдія вислухає, порадить та допоможе. Коли була гостра нестача бійців і на ротацію їздили на 10 днів, то вона була на одному рівні з солдатами, хоча фактично була медиком. Але не звертала уваги на те, хто вона на папері, заступала на бойові чергування, готувала їжу, та ще й виконувала свої прямі обов’язки, як лікаря. Вона мала добрі організаторські здібності, займалася облаштуванням солдатського побуту, командувала побратимами – що куди перенести, що куди переставити. І побратими слухняно переносили та переставляли до того часу, поки Клавдія Володимирівна не залишалася задоволеною результатом.

Рамочка від Наталя_Івушка

Цього дня, у 1918 році, у ході першої радянсько-української війни
Київ було звільнено від кацапів (на той час рабсіянські орди називали себе більшовиками)



Як відомо, більшовики захопили Київ 8 лютого. Вже наступного дня був укладений Берестейський мирний договір, відповідно якого півмільйонний контингент австро-німецьких військ почав займати територію Лівобережної України.

Загальна чисельність німецько-австрійських військ сягала 450 тисяч солдатів і офіцерів. Вони швидко просувались вперед, майже не зустрічаючи опору. Німецьке командування, провівши переговори з Центральною Радою, погодилось, що під час наступу на Київ, українські частини – Січові Стрільці та гайдамаки, будуть йти попереду німецького війська.

Загальний наступ українського війська на Київ відбувався під командою генерала Костянтина Прісовського. На підступах до міста 28 лютого 1918 року українські підрозділи розбили рештки більшовицьких загонів біля Северинівки під Бучею. Шлях на Київ був вільний. Вже з самого Києва більшовики пішли без бою: 1 березня залишки більшовицького війська відійшли на лівий берег Дніпра. Того ж дня кияни побачили на вулицях нечисленні підрозділи українського війська: гайдамаків Симона Петлюри, Січових Стрільців Євгена Коновальця та запорожців Костянтина Прісовського. Їм було влаштовано урочисту зустріч з церковними дзвонами та молебнями.

Німецька армія вступила у Київ 2 березня, а вже наступного дня на Софійській площі пройшов урочистий парад. Слідом за німецькою армією до Києва повернулася і законна українська влада: спочатку – Рада народних міністрів, а 9 березня – Центральна Рада.

3 березня 1918 року у Бресті-Литовському був підписаний мирний договір між Радянською росією з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, відповідно якого росія визнавала незалежність України.

Джерело

“Моя мама заповіла гроші на лікування пораненого в Мечникова…”
Головний лікар КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» Сергій Риженко на своїй сторінці у Facebook поділився історією, яка трапилася з ним:
“Ірина Вікторівна Сігал сьогодні прийшла в лікарню Мечникова з останнім проханням мами Валентини Пилипівни, яка померла в грудні 2019 року.

Мама збирала з пенсії по 100 гривень, щоб допомогти вижити солдату, якого рятують в нашій лікарні.

Через їх будинок на Тополі 1 протягом п’яти років проїхало тисячі швидких з аеропорту, доставляючи поранених в Дніпро в реанімацію Мечникова.

Ірина Вікторівна купила бинтів і віддала в політравму, де було врятовано тисячі поранених.
Вона виконала останнє прохання і заповіт.

Ці вчинки дають надію і вселяють віру в справжні людські відносини.”


Джерело

“Ці двоє маленьких дівчаток гралися на Центральній площі Чернівців – бо ж неділя і так гарно світить сонечко!”

Про це на своїй сторінці у Facebook написала відома у Чернівцях волонтерка та вчителька Галина Абрам’юк:

“…Галасливо бігали навколо фонтана, годували голубів… Але почувши молитву (а саме проходив Подзвін за Героєм) – прибігли і , вклякнувши на колінця, почали молитися. Це було так щиро і зворушливо! Дитяча молитва за світлої пам’яті українського воїна… Почуй, Господи!

ЦЕ УКРАЇНА, І ЗА НЕЇ ВАРТО БОРОТИСЯ!”


©