Нижче – особливі польські літери та двознаки



Ą ą = приблизно щось як оу, краще цей звук може передати запис у білоруській мові: оў. Ця літера ніколи не зустрічається на початку слова



Ę ę = приблизно щось як еу, краще цей звук може передати запис у білоруській мові: эў. Ця літера також ніколи не виступає на початку слова



Ć ć = щось поміж ть і мяким ч, чь. Краще цей звук можна передати в білоруській мові – польське ć подібне до білоруського ць. Українці мають проблеми з правильним висловленням цього звуку, найчастіше говорять його занадто твердо, як чь або ч, а це неправильно



Ł ł  У польській мові є звичайне L l  (більш мяке) та більш тверде Ł ł. У транслітерації завелося передавати L як Ль, а Ł як Л, хоча польське Ł більш тверде ніж українське Л, це щос поміж Л та В, причому йому таки ближче до Л.  В кожному разі, цю різницю видно на прикладі польських назв українських міст: є Lwów i Kowel (а не Łwów i Koweł – це неправильно), але Łuck i Łuhańsk. І від цього правила немає на щастя винятків. Тобто у вимові нам може бути тяжко сказати правильно польське Ł, однак у писмовому варіанті тут все чітко і зрозуміло: українське (і російське, білоруське) Л передається як  Ł а українське Ль як L.



Ń ń = нь  Ця літера ніколи не виступає на початку слова, переважно на кінці. Але звук нь так – тоді позначається як Ni, наприклад Niemiec, niedźwiedź. Коли після звуку нь є приголосна, тоді саме записуємо цей звук як ni. Тобто завжди буде запис –nie-, -nia-, -nio-, а ніколи –ńe, ńa, ńo. Тобто niosę (ніколи не: ńosę), niedźwiedź (ніколи не: ńedźwiedź) тощо.



Ó ó = у  Всупереч здоровому глузду ця літера передає звук у, а не о. В польській мові є дві літери, які передають звук У: Uu (u zwykłe або u otwarte = у звичайне, у відкрите) i Ó ó (ó zamknięte, ó z kreską = у закрите, у з рискою). Не знаєте коли писати u а коли ó? Не переймайтеся. Для полських дітей у школі це також справжній кошмар, а і багато дозрілих людей має з цим проблеми. Проте є чітке правило (від якого є однак винятки): U відповідає українському У, а Ó зустрічається там, де в російській мові часто є О, а в українській І.  Наприклад: Львів – Lwów, Чернігів – Czernihów, Київ – Kijów, криївка – kryjówka, двір – dwór, але: Суми – Sumy, Луганськ – Łuhańsk, суп – zupa.



Ś ś = щось поміж сь та ш. Українці, білоруси і росіяни мають переважно великі проблеми з правильним висловленням цього звуку.



Ź ź, Dź dź = Зь, Дзь – в українській мові таких звуків немає, але вони існують у білоруській мові



Ż ż = Ж ж



Ch = українське Х х. Однак на відміну від української та білоруської мови, у польській мові немає різниці у вимові звуків H (samo ha) і CH (ceha). Для поляків Х і українське/білоруське Г звучить так само – як Х. Тобто слово гора поляк вимовить як хора. Polske H є відповідником українського і білоруського Г. Польське G є відповідником українського Ґґ. Це важливий нюанс: поширена в Україні транслітерація української літери г (не ґ, а саме г) польською G є неправильна, це калька з російської мови! Тобто назви міст: Чернігів, Ужгород, Луганськ польською пишемо: Czernihów, Użhorod, Łuhańsk, запис Czernigiv є з точки зору польської мови неправильним.



Rz – це відповідник чеського Řř, він читається як Ż ż, тобто як Ż ż. У вимові немає жодної різниці, у граматиці і словотворенні вже так: ż є там де українське ж, а RZ rz виступає там, де в українській мові буде R. Наприклад ріка = rzeka, але жаба = żaba



Sz = ш



Cz = ч