Кераміка Карпатського краю

Самобутність і своєрідність кераміки Карпатського краю може бути пояснена спільністю техніки, колориту характерного у відповідності етнографічного розселення Гуцулів, Бойків, Лемків та Покутян.

Основні риси гончарного ремесла зародившись в добу кам’яного віку з невеликими змінами пройшли через добу бронзи, заліза, парового двигуна і сміливо входить у вік розщеплення атома, зберігши свою самобутність, вміло використовуючи досягнення доби в допоміжних процесах виробництва, зберігаючи своєрідність.

Зовнішніми признаками особливості кераміки Карпатського краю є використання кольорових глин для оздоблення виробів. Оригінальність методу полягала в тому, що розпис робився шлікером певного складу який за своїм кольором не завжди був таким, яким виходив після опалення виробу в гончарному горні.

Як твердять самі гончарі слово “гончар” походить від “горна” і “чарування” – той що горно чарує.

Зародження, а вірніше становлення карпатської кераміки, як самобутнього ремесла відноситься до XV століття і має стійкий характер дальшого свого розвитку та розширення сфери вжитку.

XVII століття гама ангобу розширюється. А на протязі слідуючих ста років широко використовується техніка заливання рисунку та рожкова техніка. Ці техніки використовуються переважною більшістю майстрів і в наш час.

В асортимент гончарних виробів входить теракот – виріб не покритий поливою. Вироби з підполивним розписом та вироби з поноливною розпису. Глазурі готують прозорі і глухі (не прозорі). Сюжети розпису, в основному, орнаментальні (рослинний та геометричний), але часто зустрічаються спеціалізовані композиції в теплих червоних, коричневих, жовтих та зелених тонах.

На початку ХІХ століття на Гуцульщині здійснилося перенесення методів обробки деревини в гончарну справу.

Це оздоблення виробу по контуру, яке мало свою довгу історію в обробці рогу, кістки, металу і дерева. Ця техніка дуже майстерно в гончарство була втілена косівськими майстрами. Про вироби косівських майстрів взнали столиці європейських держав. Вироби відзначались своєю довершеністю і вишуканістю. Секрет виробництва крився в тому, що свіжосформований виріб покривався шлікером, велась “побілка”, який після висихання і утільного (первинного) випалу надавав виробові білий колір, який зберігався і після вторинного випалу (кінцевого).

В потрібних місцях шар “побілки” знімався за допомогою “писця” чи “гончарного ножа” на всю глибину аж до сірого шару. Тепер необхідні місця розписувались “червенню” – червоно-коричневим ангобом. Висушений виріб йшов на утільний випал (температура 580-600 С). Після охолодження проводилась зачистка рисунка його доведення, глазурування прозорою глазур’ю і вторинний випал.

В другій чверті ХІХ століття на основі широкого вживання контурного та багатокольорового розпису формуються нові стилістичні принципи оздоблення народної кераміки Гуцульщини. Дальший розвиток цієї техніки привів до появи в другій половині ХІХ століття регіональних шкіл гончарства відомих в наш час, як “косівська”, “покутська”, “гуцульська”. Ці назви відносяться скоріше до типу декорування виробів, ніж до місця їх виготовлення.

За свідченням літературних джерел і музейних експонатів колискою гуцульської кераміки слід вважати село Пістинь Косівського району, а головним центром промислу м.Косів. В склад косівського центру увійшли навколишні села – Старий Косів, Смодна, Вербовець т.ін.

Місто Кути і село Старі Кути відомі в першій половині ХІХ століття своєю чорнолощеною кераміою і вважаються одним із старійших ценрів гуцульської кераміки.

Народна кераміка карпатського регіону (Кути, Косів) має спільне походження з керамікою Коломийщини.

Для всіх ентографічних районів України, так як в цілому для гончарного промислу основними видами є: столовий посуд-миски, тарілки; посуд для варіння – горщики, ринки; посуд продуктовий – катки та великі горщики (як ємкості для зберігання крупи і т.п.).

Такі вироби вироблялись в Кутах, на Косівщині і на Коломийщині. Але крім них тут вироблялись: “кулешники” – для кулеші, “варильники” – для голубців, “варінчи” – для варіння різних страв, “водопійча” – глек для води, “гладунці”, “гладушники” – для молока, “макотрики” – для тертя маку, “макутри” – для печені, куті, вареників та малі “макутри” (того ж призначення), різні “батьки”, “діжиці” (як ємкості для меду, бринзи, маринування, соління грибів, зброджжування афин (чорниць) та ін.).

Починаючи з ХХ століття в побут гуцулів широко входять предмети чисто декоративного та ритуального призначення – тарілки, глеки, “плесканки” (по формі грудки сиру), “колачі”, підсвічники, “каганці”, “поставники”, “жаровні”, “кадильниці” і ін. Особливий світ являє дитяча забавка, “півники”, “курочки”, “дудочки”, “свинки”, “коники”, “зайчики”, “хлопчики”, “панки” та інше розмаїття в формах та оздобленнях.

Вдале природне поєднання контурного рисунку і кольорового розпису зображень є технічною рисою декоративних рішень знаменитої гуцульської кераміки сучасності. Читать далее...

Небольшой колокольчик, 20 грн.
[525x700]

[525x700]

"Мотанка"

Лялька-мотанка відома з незапам'ятних часів і була оберегом в українській родині.Головне призначення ляльки - берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Це могутній магічний талісман та символ зв'язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі.

В давнину такі ляльки використовувалися як ритуальні, обрядові, а потім колекційні. Майструють ці ляльки зазвичай з природних матеріалів, натуральних тканин, фрагменти старовинних вишивок і мережева.

Майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають художнє та естетичне значення використовують голку для оздоблення - і то лише вбрання. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляють без застосування голки. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиеться, а робиться за допомогою ниток, стрічок, лише шляхом намотування.

В основі української ляльки-мотанки хрестоподібна фігура, де єдина об'ємна деталь-це голова. Майстер змотує спіраль-символ безконечності Буття і вічності. Хрест є й оберегом-символом Сонця, життя і нових починань, символізує саму людину, гармонію фізичного світу(горизонталь) і духовного (вертикаль). Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малюваті обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду. Обов'язково лялька мотається за рухом сонця-тоді вона принесе вдачу та щастя.

Щоб лялька мала більшої схожості з жіночою постаттю, формували ще й груди. Після чого ляльку одягають. Вбрання та кольори підбирає майстер. Нариклад, якщо лялька робиться на добробут та здоров'я родини - для одягу підбирається червоно-зелені відтінки, для успіху фінансових справах- зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті-червоні, рожеві кольори, для успіху у творчості - блакитні.

І звісно велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивну енегію багатьох поколінь.Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна - це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб. Зазвичай ляльку вдягали у світлу сорочку, нижню спідничку та запаску. Усі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи- минулий, теперішній і майбутній; важливими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також має бути головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - що символізує зв'язок із небом.

0,5 л., 130 грн.
[700x561]

Косовская керамика


Косов - небольшой городок в Ивано-Франковской области на западе Украины, где живут гуцулы. Cтал центром гончарства в XIX веке. Способствовало этому наличие в этих местах гончарной глины.

Для косовской керамики характерны сложившиеся традиции технологии и росписи. Роспись подглазурная с двукратным обжигом. Применяется широкий спектр геометрических и растительных мотивов, а также сюжетные росписи, которые передают живую природу, изображают животных и людей в окружающем мире.

Изготавливают и расписывают косовские мастера самые разнообразные предметы – посуду, подсвечники, облицовочную плитку, фигурки, колокольчики.

Среди растительных и геометрических мотивов особое место занимают цветочные розетки. Рисунки создавались из точечек, ромбиков, волнистых линий, чёрточек, лепестков фантастических форм. Из этих простых элементов создаются замысловатые узоры и орнаментальные полосы из геометрических мотивов.

Цвета косовской керамики – жёлтый (солнце), зелёный (живая природа), коричневый (земля), которые эффектно выделяются на белом фоне, слегка контрастируя с ним.

Косовской керамике присущи красота силуэта, мягкость линий. Каждый мотив сначала выгравирован, а затем раскрашен с помощью старинного инструмента – рожка (отсюда название техники – рожкование). Роспись покрывается прозрачной глазурью.

Славу косовской керамике принесло творчество Алексы Бахметюка (1820-1882), изделия которого отличались оригинальной тематической росписью. На его изделиях, которые сохранились до наших дней, встречаются изображения земледельцев и пастухов, солдат, помещиков, музыкантов, мельников и гончаров, которые обозначены тонким юмором. В орнаментации мастер часто использовал пышные многолепестковые цветы в окружении зигзагообразного ореола, тюльпаны, треугольные листья, гроздья винограда, птиц на ветках, лошадей, коз, оленей. Смело разработанные цветочные мотивы вскоре получили название "бахметщины". Изделия А. Бахметюка быстро расходились далеко за пределы гуцульского края.

Школа косовской керамики возникла и развивалась так же благодаря и таким мастерам как Пётр, Михаил и Иосиф Баранюк, Гнат Кощук, Михаил Билецкий и др.

В наши дни традиции косовского гончарства продолжают многие самобытные мастера, среди которых Галина и Михаил Трушик, Роман, Людмила и Ульяна Якибчук, Оксана Бейсюк, Валентина Джуранюк и другие. Их изделия находятся во многих музеях Украины и зарубежья, экспонируются на различных выставках .
[393x700]

Ляльки-мотанки, 20 грн\шт.
[700x525]

Магнит на холодильник, 7.5х7.5 см., П.Зеленчук, Косів, 2011 р.
[700x700]

h=6.5, d=9.5 см, 50 грн.

1.
[700x525]

2.
[700x525]

8.5х8.5х8 см., 95 грн.

1.
[661x700]

2.
[700x525]

14х13,5 см, О.Кобин, Косів, 2011 р.
[700x700]

Фигурка из стекла, 25 грн.
[700x662]

Это цитата сообщения Раритет Оригинальное сообщение

Делаем подарочный бант

Из старого журнала. Можно использовать любую бумагу, конечно )
Нужны: бумага, ножницы, степлер.

[показать]

Читать далее...

8х14 см., С.Библюк, Косів, 2011
[387x700]

Копилка керамическая, 85 грн.
[700x633]

[700x525]

Это цитата сообщения Деда-еу Оригинальное сообщение

Наивный художник Милован Лазаревич

Деда-еу [показать]
Сербский наивный художник Милован Лазаревич


Родился в 1954 году. В деревне Стубица недалеко от Парачина-Сербия. Он начал заниматься живописью с 1972 года.Первая выставка в галерее наивного искусства в 1975-Ягодина с тех пор было 12 персональных выставок и более 120 коллективных выставках в стране и за рубежом. Значительные выставки: Франции, Японии, Австралии, Америки, Израиля.

[800x596] Зима

[800x1142] Зимняя идиллия

[332x17]

7х9.5 см., автор - Оксана Кобин,Косів,2011
[525x700]

D=20см, худ.Статива Т.
[700x525]