[показать]

[показать]

Я хочу жити... Хочу жити там, де кожної весни цвіте вишня. Де вранці будить спів жайворонка і холодна вода з рідної криниці. Хочу туди, де не гудуть машини і ніхто не задихається від смогу. Там немає магазинів та фабрик, є лише сад, поле і прялка. Там можна довго-довго сидіти вечорами, снуючи човник з ниткою, плекаючи полотно - біле, як сніг, зроблене своїми руками. Хочу жити там, де голоси не йдуть по дротах, де повідомлення передають вогнем, там, де всі рідні і близькі поруч, а не по закордонах.

Я мрію жити там, де літають лише птахи і люди - у своїх мріях. Де кінь - не тварина з зоопарку, а корова не дає шоколадного молока. Де на світанку випадає роса, і де хатка купається в мальвах. Я хочу пити чай з різнотрав"я, зібраного своїми руками, їсти хліб, який щойно спекла, слухати спів дівчат за вікном.

Хочу, щоб хлопці носили довгі чуби і називались козаками, щоб дарували своїм милим червоні чобітки. Хочу, щоб дівчата повикидали всю косметику, окрім буряків і вуглика, щоб носили довгі вишиті сорочки, а не міні-спідниці, щоб прикрашали себе працею, а не алкоголем чи цигарками. Хочу, щоб матері не кидали своїх дітей, дбали про них і виховували хороших людей. Хочу, щоб батьки не заглядали в чарку, а вчили хлопчаків їздити на конях і добувати харч. Я хочу такого суспільства. Я хочу там жити. Я буду!