Героїня вірша Олександра Пушкіна «Я помню чудное мгновенье…» померла 27 травня 1879 р. у 79 років.
Анна Марія Полторацька (за першим чоловіком Керн, за другим Виноградська) народилася 22 лютого 1800 року в Лубнах – козацький нащадок, онука видатного українського співака Марка Полторацького. Її батько – Петро Полторацький у молодості перебував на дипломатичній службі в Швеції; згодом підпоручик у відставці був предводителем Лубенського дворянства. Про своє дитинство українка писала: «Немовлям я переїхала в Лубни, де батько одержав маєток у 700 душ». Садиба у Лубнах розмістилася «у надзвичайно мальовничому місці, на схилі гори, що спускалася терасами до річки Сули, серед берестових, липових і дубових гаїв…». На думку Анни Петрівни, її батько «був вищим від усіх на голову і його всі поважали. Він своїм розумом і освіченістю зачаровував простодушних лубенців і здобув їхню любов». У їхньому будинку бували Новицькі, Кулябки, Кочубеї, інші нащадки стародавніх родів козацької старшини. Мати Анни – Катерина Вульф.
У Лубнах пройшли найщасливіші роки життя Анни: вона багато читала, прекрасно співала романси, потроху малювала й мріяла про кохання.
Дівчині йшов 16-ий, коли батько знайшов собі майбутнього зятя і привів у дім 52-річного генерала Єрмолая Керна.
[x700]/uahistory.com/wp-content/uploads/2016/05/Kern-300x340.jpg" target="_blank">http://uahistory.com/wp-content/uploads/2016/05/Kern-300x340.jpg 300w, http://uahistory.com/wp-content/uploads/2016/05/Kern-262x297.jpg 262w, http://uahistory.com/wp-content/uploads/2016/05/Kern-574x651.jpg 574w" width="617" />
Слухняна дочка підкорилася обставинам і 8 січня 1817 р. їх повінчали у Лубенському соборі.
З цього часу вона їздила з чоловіком гарнізонами, вислуховувала його солдафонські масні анекдоти, терпіла сцени ревнощів у виконанні чоловіка-дармовиса. Ревнощі ревнощами, а користуватися шармом дружини заради своєї кар’єри генерал вважав святою справою. Він навіть пишався, що його благовірною зацікавився сам цар-батюшка Олександр I, підкорювач жіночих сердець. Коли ж після «оглядин» від імені царя Єрмолаю Федоровичу передали 50 тисяч рублів, письменник В. Сисоєв писав: «звісно, цю милість заслужив не генерал Керн бравою виправкою на маневрах, а молода генеральша». Після народження дочки Катерини Олександр І став її хрещеним батьком.
З цього часу юна Керн стала дорожити спілкуванням із гідними людьми. Так у Києві вона подружилася з родиною Раєвських; у Дерпті її подругою стала дружина професора хірургії Мойєра (перше кохання і муза поета Жуковського). У 1819 р. в будинку своєї тітки Е. М. Олениної чула Крилова. Дев’ятнадцятилітньою Анна познайомилася з Олександром Пушкіним, але уваги на нього не звернула. Саме ця байдужість розпалила бажання у поета. Цікаво, що коханець А. Керн, поміщик О. Родзянко любив поезію Пушкіна і відкрив її вершини партнерці. Анна Петрівна прийшла в захват від поезії й зацікавилася її автором.