Де туман сизоокий так низько
Над ставком бірюзовим пливе,
Дивовижне русяве дівчисько
В очереті там здавна живе.

Чорні очі, немов водокрути,
Кличуть-манять юнацькі серця.
Хто побачить - не зможе забути,
Це магічна, незнана краса.

Діамантами грають зіниці,
В них - любові-кохання жага,
Мов джерельця, покличуть напиться,
І назад вже нема вороття.

Кажуть, в час, як туман сизоокий
Над ставком бірюзовим пливе,
То купатись юнак синьоокий
Там щовечора інший іде...

02.2011

оригінал чит.: http://osobystist.com/?id=b7a41d1a-52b1-4554-b931-3f67103c9409&o=50

Новий рік! Різдво! Щедрий Вечір!.. Напередодні увечері йшла повз церкву. Зайшла – просто поговорити з Богом… Тиша, спокій. У голові прояснення : не плутаються думки, не тремтить на останній нерозірваній струні нервова система , втомлена від повсякденного хамства та грубості, не тиснуть на голову ціни…

Свята таємничість … І багато відповідей та підказок…

Пригадую радянські часи, коли я була школяркою. Було багато поганого, але й багато хорошого – це правда. Але я не про це . Пам`ятаю, коли мій, уже покійний, тато водив мене до церкви. А я боялась. Боялась, щоб не потрапити на очі громадським діячам. Тоді була заборона. А порушити її відкрито означало зачинити перед собою багато дверей. Віра заборонялась державою!!! Прославлявся атеїзм.Та в Бога я вірила! І в Бога я вірю!

Тепер це табу знято. І молодь хлеще інший бік палиці. Усіх силоміць заставляють ходити у церкву. Та ми забули, що все ,що нав`язане силою , отримує протидію. Навіщо ж впадати у такі крайнощі? Чи не правильніше виховувати у дітях почуття доброти, взаєморозуміння, поваги та шани до старших, і Віру в Бога, а не пропагувати насильство, бо це своєрідне насильство. (І не кожен, хто щонеділі у церкві – істинний християнин.) І, якщо все правильно, вони самі відчують потребу у спілкуванні з Ним, прийдуть у храм Божий просто поговорити з Богом. Повірте, я своїх дітей не заставляю, а вони, як усі діти, роблять помилки, з моєю допомогою усвідомлюють їх, і самі ідуть на Сповідь. Кожен має свій шлях, по якому прийде до істини. В одного він прямий, в іншого – дуже важкий, та це тільки підсилює результат. Багато підлітків моляться під пильним наглядом батьків, а виходять з храму і – покурити, випити чи навіть украсти – усе ж буде прощено!

Не мені судити. Це лише моя точка зору. Але, можливо, ми все-таки забагато покладаємось на церкву,на школу, забуваючи, що основа всього на землі – сім`я, родина , а цінності, закладені у сімейному «храмі» найстійкіші?


оригінал чит.: http://osobystist.com/?id=c271e3ab-b55e-4658-8941-3b0fc0cd8845&o=50

Густа темрява оповила світ. Глибока ніч панує-господарює.Лише мати порушує її закони, не спить, схилилася над дитятком : чи бува не змерзло, чи не лячно йому увісні?
Ось - стрепенулось. Взяла за ручку, тихо цілує : я тут, дитинко, тут, не бійся, я з тобою.

Прихворіла мати, прилягла.

- Ой, лишенько, моя дитина плаче!

Миттю встала - розбите колінко...

- Болить? Дай, прикладу подорожник - полегшає, серденько.

На плиті збігає борщ, уже пихтить каша. А мати не вгамовується :

- Дивись, дві палички , і ще дві. Скільки разом? Молодець, радість моя!

Минають дні, минають роки. А мати - у вікні.

- Чому не спиш, матусю, я вже не дитя?

- Та так, щось не спиться без тебе.

- Я ніколи Тебе не покину, нене. Завжди житиму з Тобою. І нікого нам не потрібно, правда? Ми разом будемо щасливі!

- Ні. Час тобі іти у світ. І, якщо ти зробиш щасливою хоч одну людину, то буду щасливою і я!



Знайдіть у собі силу , щоб відпустити дитину у її власне життя...

оригінал чит. : http://osobystist.com/?id=69855f10-de51-47ce-8f9d-3b60bb3eaf30&o=50
борщ

Я - фізик-лірик. Заміжня. Маю двоє чудових дітей - моя гордість і щастя!!! :) Люблю море, ліс, степ, гори. Люблю тварин. Люблю кататись на лижах, ковзанах, на авто... :0 Люблю "гребти" на човні :)...
А найбільше люблю затишні вечори, коли уся сім`я разом, у мирі та злагоді!
[560x700]