пропадаю... даааа))
тепер пишу тут. кому цікаво - прошу)
http://litclub.org.ua/users/profile/chakraborty/

Настроение сейчас - не знаю

а молодість не вернеться, не вернеться вона.... чому ж ми тоді її марнуємо? чому до нас так туго доходять слова наших батьків? не знаю... таке відчуття, шо я не тут і не зараз повинна бути. атмосфера апатії нагнітає з кожним днем все більше і більше. навіть книжки вже не рятують. шо же дєлать? курить і плакать? нє. не можу. ще й сумую за кимось. не знаю за ким... таке відчуття, що за всіма. може це відсутність кохання на мене так згубно впливає? розслідування триває.

Настроение сейчас - ну його все нафіг

фак-перефак, всім факам фак! як же це все заїбало! кожен новий рік, як не в людей. всі веселяться, прикрашають свої ялинки, метушаться на кухні з салатами під новорічні попсові пісні, а я бля, як завжди, виясняю стосунки і слухаю з усіх сторін "яка я хуйова". набридло.... набридло підлаштовуватись під всіх і враховувати бзіки кожного. коли вже я повеселюсь так шоб точно, так шоб без претензій і кривих поглядів?! мабуть в цьому житті так і не вдасться . сподіваюсь наступного разу Будда буде більш прихильним до мене і закине в якесь ірландське селище, де всі будуть щирі, п'яні і щасливі.
Щасливого Нового року всім! і мені. блін.

Слушать этот музыкальный файл

Настроение сейчас - ефемерність, легкість

Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.

Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.

Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет:- Повезло.-
Не понять не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.


.....наш вірш. я чекаю, чуєш?! чекаю...і досі не пробачаю собі, що не пішла тоді від спарЦмєна до тебе. але мені нічого не треба. саме розуміння цієї таїни, що між нами, породжує ефемерне відчуття щастя. добраніч тобі, де б ти не був і з ким би ти не був.

зустрілась сьогодні з тобою. навіть не знаю навіщо я вчора тобі написала. то ж як завжди - п*яні брєдні. зранку згадала, що вчора оце ж таке накоїла в цьому грьобаному контакті і хотіла все відмінити, проморозитись і сидіти вдома, бо зрозуміла, що нам нема про що говорити і взагалі! ми ж у стані війни! які можуть бути зустрічі, розмови, прогулянки. але подумала, шо скільки того життя, пофіг шо буде - йду) так от, шановні!:derisive: не дарма сходила. тепер набагато краще себе почуваю у всіх аспектах))) ТИ ПУСТИЙ! пустий, як банка з-під горошку. аахаххаха, як же це приємно розуміти) приємно розуміти не тому, що я таке безжалісне стерво, яке прагне тільки помсти за спаплюжені почуття, а тому, що все стало на свої місця і нема за чим і за КИМ жаліти. Просто під час наших стосунків я стільки всього в тебе вклала, намагалась виховати, розвивала в тобі хоч якесь мислення ( ахахах, ото написала, як про інваліда якогось. ну нічо. ти ж спарЦмєн. мене зрозуміють), а зараз все, як і раніше - ти пустий. я просто, як і будь-яка інша людина, володію мінімальним егоїзмом.і мене дуже хвилював той факт, шо як це так - моє творіння, носія моїх думок будуть юзати інші поверхнево-мислячі дівчаточка? ага!!! канєшно! а тепер забирайте, будь ласка, хоч семеро) за цих 2 години, що ми сьогодні провели за пустими балачками я зрозуміла тільки одне - ти просто невиправний Егоїст і Егоцентрист. говориш тільки про себе, про своє життя, про свої тупі приколи, а мене взагалі не чуєш і не бачиш. я не прагну, шоб ти дуже переймався моїми справами, але потрібно мати хоч якусь повагу. важко тобі буде. хоча... якшо будеш спілкуватись з такими ж, то зовсім ні))
Так що з 24-го грудня 2010 року розпочинається новий етап мого життя. життя без ніяких "а якщо..", "якби..", "але..". сумнівам - зась! Ти не мій. це просто були стосунки на грані звички. як Скрябін співає "шкільна любов, то є така хвороба". вільна яяяяяяяя!!!!!:fuck:

тримай мене за руку,
тримай, немов в останній раз,
я забуду про розлуку
в потоці пристрастних образ.

годинник відраховує години.
давно встановлений режим "забути все",
лиш струмом б'ють минулого хвилини
і доля нас по різним течіям несе.

та серце зовні змін не помічає,
йому байдужі перипетії життя.
воно продовжує кричати "я кохаю!"
й породжує мотиви для буття.
[600x447]
(просто_Будда)

[500x665]
Настроение сейчас - бєшанство

хочу жити з користю! З користю для себе, з користю для всіх. НІХЄРА НЕ ВИХОДИТЬ! я навіть не знаю з якої сторони підступитись до свого мєга-плану. Блядь... мєга-план. Для початку його можна було б хоча б скласти. Браво, Аня. Ти, як завжди, - "неперевершена". Не розумію як інші можуть жити отак, не замислюючись про своє майбутнє, нічого не роблячи задля свого подальшого розвитку і життя. Якого фіга, це тільки мене гризе щодня? Таке відчуття, що коли всім роздавали план на життя, я десь, як абичьна, шаройобилась....( У мене не зникаюче бажання щось робити. постійно щось робити. Я хочу через самовдосконалення хоч якось наблизитись до розуміння свого призначення і місця в цьому світі. Не можу я отак пливти за течією. ХОЧУ КРЄАТІВНІЧАТЬ!!!!

прислав мені цю пісню. вже 3 дні як її слухаю.

Настроение сейчас - заповільнена гіперактивність

Не знаю чого мені зараз найбільше хочеться. думки, немов сніжинки... варто тільки зловити якусь, як вона одразу тане в гарячих долонях. Найбільше бентежать думки про тебе. Вони і створюють цю віхолу в моїй голові. Досі не знаю як розцінювати наше розставання. Чи як рокову помилку, чи як перший життєвий урок. цікаво, чи кохала я колись тебе.... та що за питання! звісно кохала! але якось не так... це кохання більше нагадувало звичку. Звичка до тебе, до твоєї уваги, приємностей.... зрештою до твого кохання. через рік зустрічань, хоча ні, не так... через рік СТОСУНКІВ ти заявив "давай залишимось друзями". Напевно я ніколи не забуду свій істеричний сміх і твій винуватий погляд. Звісно, що я це сприйняла як прикол, бо знала чим закінчуються наші розставання, які в основному провокувала я. День, два, три... ну нехай тиждень!... і ми знову з пристрастю обнімаємось, п'ємо гарячі сльози один одного, торкаємось гарячим губами вологих очей і спокутуємо один перед одним вину... словами, руками, посмішками. Я вже звикла до таких наших придуркуватих розставань. Знаєш, вони мені навіть подобались) Адже потім стосунки набували нової сили, нового змісту. Але не цього разу. А я як дурна чекала твоїх дзвінків з криками, накшталт "я без тебе не можу! вибач!". Марно чекала) хах... точно дурна) Ти сказав, що розлюбив. Я не вірила. не вірила!!! Не можна розлюбити отак просто, отак за тиждень, два. Варіант, що в тебе інша я відкинула одразу. Занадто добре я тебе знала, знала, що ти б одразу розповів про зраду. Я шукала причини в собі, обіцяла, що я виправлюсь, тіпа "коханий, ти чого, все ж АКЄЙ!". Ти сказав, що вже пізно і від мене нічого не залежить. ну і пофіг! я ж горда! як це так - мене кинули??? Пхахх... маячня) Як же змінився мій світогляд, коли я зрозуміла, що моя гордість зібрала речі і попиздячила у відпустку. Іншими словами... я принижувалась, як ніколи! І це мене навіть не хвилювало. Яка там гордість, якщо я можу втратити тебе! За цей час ти встиг стати невід'ємною частиною мене. Я довіряла тобі, як собі. Знаючи мою недовіру до цього мінливого світу, лише ти розумів, що означає моя довіра. Тупо було розуміти, що я вже нафіг тобі не потрібна) і це після всього....! ай... це можна розповідати вічно. Пройшло вже 3 місяці. 3 місяці, як існуєм просто Я і просто Ти. ніяких ми. Вже звикла. Інколи забуваю думати про тебе. Так само, як можу забути поїсти) Не спілкуємось. Лише інколи обмінюємось матюками і взаємними "ненавиджу" під час моїх п*яних дзвінків. Ну то так... наслідки) Саме дивне, що коли я задаю собі питання "чи хотіла б я знову бути з тобою", то бачу лише чітке "НІ!. Значить це виліковне)

Обездолено, обезболено...
І кохати тебе недозволено.
Серце вирвано, руки зв'язано,
А вмирати - протипоказано.

Назавжди самотою зурочено,
Панахиду живій приурочено.
Та душа моя загартована.
Я - ВРЯТОВАНА!!!
(Софія Стасюк)

чорновик для думок)