То капець! О третій двадцять, коли вопше стіхає українська ніч, воно вривається в твій сон. Далекозоре, но недальновідне, зато нахальне і обурене до скреготу зубовного. Кричить тобі у трубку, шо аж все пространство тонких матерій здригається от сотових вібрацій і істєрящого сопрано:
- Ви там ах@єлі!
Оказуєцця, поки вчора я спасала мір,увесь Тернопіль тупо бастував і тирлувавсь на Театральному Майдані, скакав під пісню про сокиру і пожирав безбожно неправославні чоколяди "Світоч", которі запивав халявним лімонадом. І всьой толпою провожали на Донбас дивізію СС "Галичина", розквартіровану по селах у нізов'ях річки Збруч.
Ну, вопшем пазл народного гулянья складався у догматіку хорора. А дзвонила падруга дєцтва Оксана із якого-то сілєнья на Алтаї. Вона там не якась паслєдня, а голова цілого сєльсовєта.Так шо шчитай прінцеса нурі із високогорного Алтая.Їй звідти усе видно.
- Ми ж к вам с хлєбом-солью, а ви,- бандеравци, канвой разбілі.На Донбасє - голод. Там же самоє нєобходімоє било.
- Ага, кажу. Особенно в Артьомовску бракує солі в шахтах. Но 300т - кажу, - то мало. Так : хіба на хвіст насипать.
- Да вам врут всьо в новостях.
- Нам? Брешуть? - Да наш "Мурзікньюс" - то найправдивіші новини. Хоть, і не розкручені, зато це мяу-хау у міжнародній журналістиці.
- Ви же - убійци. Ви убіваєтє цвєт нациі!
- Якої, - кажу - нації?
Оказуєцця : цвєт росії. Тут я чуток вхреніла, но потім пригадала, як Оксана списувала в мене контрольну про мохи й лишайники. То є, короче, така плєсєнь, чи то грибок , цвіте і пахне несказанно плохо і, якщо його не знищувать, то він повзе - зараза і бистро превраща у гниль усе навколо. Так шо, канєшно, цвєт.
Кажу :
- А шо робить? Куди приперлись - там їх і вбиваєм. Шоб не розповзлися далі і не поширили заразу. А то буде, як з лихоманкою Ебола.
- Ебол твою мать, - кричить Оксана.- Ви там нєнармальниє. Вас чем то кормят.
-О, бач - кажу. - Канєшно : кормлять. І ми всіх кормим. В нас зараз - круговорот добра в державі.Традиція така, іще з часів Трипілля, або й давніша.
- Да нєт у вас традіций! У нас вот раскопалі посєлєньє,ісконно-рускоє, врємьон палєоліта. Всьо русскоє : резьба, лєпніна, біжутерія.
-Ага, - говорю, - обламайся. То посєлєньє древніх укрів.Пішли з Трипілля поза гори срати - і поселились. Потом вернулись, бо у вас там оползні частенько і хронічні поползновєнія построїть рускій мір . По принципу разрухи.Тому й на виході - епчеський капєц.То таке буває.Історія ще не такі примєри пам'ятає.
- Ти - дура набітая, - репетує.- Вам мозгі засралі...
Отут, короче, я її послала. Но сна вже не було. Зато прийшли цікаві спогади. Єхидні.
В Оксани на весіллі була така історія зачотна, шо молодий вже отдихав у олів'є, а молода ще пила.І от її приперло до виходку. А то село Титильківці Глибокі, і там виходок - акурат коло хліва, де купа гною. Оксанин тато - вчитель праці і вопше новатор. Надворі стояв 89 рік, но в них виходок був спроектований в таком хайтеку,шо десь із місяць слугував музеєм.Там бів підмосток височенький, сідєніє, оббите дерматином і даже ремені безпеки, шоб тато, коли там читав газету і засинав, то не звалився. І ще там був шнурок, котрим регулювалась подача дощівки з бака над виходком.А просто над дверима звисав мотуз, для запуска лопастів од вєнтілятора на случай всєоб'ємлющого пука.Конструкція складна, - но всьо по Піфагору.
І от у тих шнурках нівєста і заплуталась каркасом плаття. Спочатку на неї полилась дощівка з бака, від котрої вона попробувала бистро утекти, но получилося круте піке в гноївку. Ну тут усі, канєшно, сполошились, навіть женіх проснувся і прибіг. Оксанин тато голосно кричав, шоб принесли води.Женіх рвонув і бистро так вернувся із фужером лімонада.Як він збирався одмивать Оксаниних 130 кг живого вєса, із котрих обйомна частка припадає на ліцо - загадка...
Но я не про те. Подруга собі вийшла замуж і укатила на Алтай.Вже через кілька років приїхала була вся така нємєстная, що ми її від умілєнія одпестили за месидж "Ми - рускіє." Но...У мене таке є відчуття, що після того от польота з пригноєньєм, падруга получила не лише моральну травму, но і черепно-мозкову.І певно через тріщини, у мозг проникли мікрочастки гною й там создали очаг рашаінфекції. А тут іще долили пропаганди, аналогічной консистенції і складу. На виході : IQ ципльонка і куріна сліпота в реалі.
Вони ото надивляться якогось там рашатудей, і думають, шо раша - то форевер кулл. А те, що раша зе енд підкрався з посмішкою хижой і рушить їхній мір пробуханих
Жгуты из бисера весьма популярны сегодня. Жгут – плетенный шнур, выполненный ажурным либо плотным плетением. Он может быть разной толщины.
Данное изделие рукодельницы низали еще в старину, изготовляя плоскую ленту, которую потом сшивали в шнур.
На сегодняшний день существует много разновидностей жгутов: квадратные, спиральные, с наружной оплеткой…
Такая популярность жгутов объясняется их универсальностью: жгут можно носить как самостоятельное украшение, либо использовать как основу для других видов украшений (кулонов, цепочек, колье).
Очень красиво смотрятся вязанные жгуты. Узоров для таких украшений большое количество. В данном мастер-классе мы рассмотрим вязанные жгуты-шнуры из бисера, раскроем секреты и приемы их плетения, чтения схем.
[525x700]
[700x608]Берем:
Яичный белок=5 шт.
Сахарная пудра=100 г
Мука пшеничная=250 г
Апельсины =1 шт.
Мёд =30 г
Сливочное масло=100 г
Кофе молотый=30 г
Разрыхлитель теста=5 г
Растительное масло=5 мл
!Ось і настав час, коли я хочу висловити все, що назбиралося в душі…
Я УКРАЇНКА!!!! Саме так, великими літерами. І нехай я не беру участі у флешмобах, у мене нема вишиванки чи віночка, але я УКРАЇНКА! Я народилася в Україні. Це моя земля, це моя країна. Я повискубую пасма та вицарапаю очі кожному, хто скаже, що України нема, що наша армія вбиває невинних людей і рассея наші спасителі від американських загарбників.
Наші хлопці, майже діти і дорослі чоловіки, вони найкращі! Вони самі справжні! Вони УКРАЇНЦІ!!!! Вони пішли захищати свою родину, всіх хто чекає їх повернення. Вони обов’язково переможуть! Ми переможемо!
УКРАЇНА!!!!! Найкраща і найгарніша в світі країна. Майже моя однолітка, але вже стільки витерпіла, виплакала за своїх синів та дочок… Мій дім, тут мене завжди будуть чекати і любити, тут завжди доброта та процвітання. Нехай мир якомога швидше спуститься на нашу землю.
Я хочу, щоб моя донька чи син, хоча не моє різниці, моя дитина розмовляла українською, носила, вишиту мною вишиванку і любила свою країну, щоб до тих пір поки я вирішу народити не одна паскуда не сміла сказати «Крим-наш», щоб кожен, хто живе на цій благословенній землі її любив і поважав. Наша країна НАЙКРАЩА!!!
ЦЕ УКРАЇНА, крихітко!!!!!
Посмотрите на этот фото мастер класс по плетению кукольного кресла. Если Вы уже что то пробовали сплести, даже из газет, то такое кресло будет и Вам под силу попробовать сплести. Посмотрите.
[549x700]
[700x447]
[665x200]
|
[показать]
[показать]
[показать]
[показать]
|
dalmar |
06:12 pm - Чемоданное настроение Осень, пора паковать чемоданы и улетать в теплые края :) У меня уже есть один! - он получился больше, чем масштаб 1:12 Размеры: 9х6х2,5 см Материал: тонкий пенокартон. Обтянут натуральной кожей. Тонирован. Чемодан средней потрепанности и упоительно пахнет кофе :) сфотографировала процесс. [500x]Вырезала форму и наклеила бортики - верхний чуть уже нижнего [показать]Вырезала тонкие полоски кожи для бортиков и прострочила Наклеила основание и боковинки на клей ПВА. |