Сьогодні перший сніг пішов. Ледь помітний, але все ж... сніііжооок
Так прикольно. От і зима про себе заявила. Взагалі-то моя улюблена пора року - осінь. Але зиму люблю за святковий настрій. Згодна, свята є протягом усього року. Та чомусь саме зима в мене асоціюється з СВЯТОМ!!! Скоро до Нового року дні почнуть рахувати. А як випаде багато-багато снігу – ніби казка почнеться. Один недолік, що холодно, а я теплолюбива. Але сніжок – білий-білий, пухнастий-пухнастий ОБОЖНЮЮ!!!
[700x525]

[544x469]
Терпіти не можу свою роботу! Там всі обманюють, розводять плітки. ТАКІ ПІДЛІ люди, виявляється. Я вже це добре усвідомила, але кожен раз, ніби, заново це пізнаю. І, що смішніше, - ЩИРО дивуюсь, як люди так можуть. Звісно, кожен відстоює своє місце під сонцем. АЛЕ ж не ціною інших людей. Вони навіть не здогадуються, як своїми вчинками іноді ламають судьби оточуючих їх. Якщо я посміхаюсь - це ще зовсім не означає, що і всередині я теж посміхаюсь. Іноді так хочеться заплакати, а сліз нема. А інколи навіть не помічаю, як вже реву. Я не раз через них плакала!!! Можливо я слабка духом. Не буду сперечатись. Скоріш за все воно так і є раз реву. Є чудовий вислів: «Ни один человек не заслуживает твоих слёз, а те, кто заслуживают, не заставят тебя плакать!!!». Скільки раз собі це повторюю, а ТОЛКУ!!! І чому я така?!

МНЕ БЫ - ЖЕЛЕЗНЫЕ НЕРВЫ!
СЕРДЦЕ - ПОКРЕПЧЕ ГРАНИТА!
ДУШУ - ЗАКОНЧЕННОЙ СТЕРВЫ,
ЯРОСТЬ СОБАКИ ПОБИТОЙ!
ПАМЯТЬ ОТ КОШКИ СИАМСКОЙ -
ДОЛГУЮ, ОСТРУЮ, ЗЛУЮ!
ВЗГЛЯД - НЕНАВИСТЛИВЫЙ, ХАМСКИЙ!
ЧУТКОСТЬ - ГЛУХУЮ, НЕМУЮ!
ВЫРВАТЬ ВЛЮБЛЁННОСТЬ С КОРНЕМ...
НЕЖНОСТЬ - В МОГИЛУ, ПОД ПЛИТЫ!
ЧУВСТВО ВИНЫ - ТОПИТЬ В МОРЕ!
ВЕЖЛИВОСТЬ ГЛУБЖЕ ЗАРЫТЬ БЫ!
СОВЕСТЬ - В ПОМОЙНУЮ ЯМУ...
И БЕСКОРЫСТИЕ, ТОЖЕ!
ДА ДОБРОТУ, ЧТО ТАК РЬЯНО
РВЁТСЯ НА СВЕТ ЭТОТ БОЖИЙ!
БУДУ ЖЕСТОКОЙ И ГРУБОЙ!
ЦИНИЧНОЙ И САМОДОВОЛЬНОЙ!
МОЖЕТ ТАКИХ И НЕ ЛЮБЯТ...
НО ЖИТЬ ТОГДА
СТАНЕТ ...НЕ БОЛЬНО...

Слушать этот музыкальный файл

Настроение сейчас - ((((((((((((((((((((((

Ну от! Мене не було на роботі вже третій день. А він навіть не поцікавиться, що трапилось. ((( Я розумію, що я для нього НІХТО. Але все ж... Я так хочу почути його голос!!!.. просто почути його голос. Я ніколи нічого від нього не вимагала. Просто мені так необхідно його бачити і хоть інколи з ним спілкуватись. Напевно це виглядає смішно?! Я дурненька?! Можливо! Він скзав, що коли не бачиш, то швидко забуваєш. От парадокс! Я його не бачу і тим більше про нього думаю! Я вже не плачу... а легше всеодно не стало...

[507x557]
Холодный зимний день, а на ладошках
Свернулся маленький комочек…
Котёнок… просто маленькая кошка…
Любимая и ласковая очень.

В руках надёжных, сонно щуря глазки,
Мурлыкала тому, кого любила,
Кому доверилась, кто подарил ей ласку,
С кем одиночество и боль обид забыла.

И Он любил её как никого на свете,
Такую тёплую, пушистую, родную.
Он знал, что за неё теперь в ответе…
Он приручил её… Он полюбил такую.

И выходя на улицу, котёнок
Безумно радовался белым хлопьям снега.
Он знал, что тёплые ладони
Всегда спасут от холода и ветра.

И если станет вдруг тоскливо, одиноко,
То нужно лишь позвать Его, мяукнув…
Котёнок знал, что не посмотрят строго
Его глаза на преданного друга.

И вот однажды в зимний день, всё как обычно,
Котёнок ждал Его в пустой квартире,
И час за часом отмерял привычно,
И как обычно думал «не забыл ли?»

Шаги… их не узнать довольно сложно,
Но что-то в них не так… не то во взгляде…
И глянув на неё, Он осторожно
С ладошек отпустил… котёнка… рядом…

Что ж, новая забава… лучше прежней…
Он предал… Он забыл… нашел другую…
Он смел убить её надежду,
Прогнать её… любимую, родную…

И маленький котёнок в зимний холод
Бежал по снегу что есть силы.
И звал его к себе вечерний город
Забыть о том, что и его забыли.

А белый снег, когда-то мягкий и пушистый,
Предательски кололся, обжигая лапки.
И знал котёнок, что уже ни в чём нет смысла,
Что никогда не будет всё в порядке.

И выбившись из сил, роняя слёзы,
Упал в холодные объятья белой вьюги,
Не чувствуя смертельного мороза…
Все мысли были о любимом друге.

Закрыв глаза, Он оказался очень близко,
И стало так тепло, как раньше на ладошке…
Теперь он с тем, о ком все его мысли…
Уснул котёнок… просто маленькая кошка…

[300x317]
М-да! ( І чоловіки ще будуть казати, що їм важче, аніж нам!!!!!!!!!!! БРЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕД!!! До обіду провалялась на дивані. Думала: "Отут мені і прийшов кінець! ;'''( ". Власне, таке повторюєть, як мінімум раз на місяць. Та все ж суті це не міняє!!! Кожного ранку йому бритись - оце мені проблема. )))))))) Ми теж цим займаємось. І ще не таке робимо! І нічого - ЖИВІ! А заради кого ми це робимо?! І ніякої віддачі. Чому?!?!

Слушать этот музыкальный файл

Цей щоденник - це спроба розібратись у собі та у своїх почуттях. Бажання поділитись своїми думками з ще кимось.