• Авторизация


Без заголовка 24-09-2010 12:38

Это цитата сообщения LUTERRR Оригинальное сообщение

Humanity - Scorpions

[240x240]
Почувствовал себя обворованным, когда прослушал альбом этой легендарной группы, а именно релиз 2007 года, и как так я пропустил его мимо ушей, ума не приложу. Делюсь с вами тем, что наиболее произвело на меня впечатление, хотя остальные треки ничем не хуже.
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Сергей Трофимов - Будем жить! 24-09-2010 12:35
Слушать этот музыкальный файл

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии

Максим Стоялов 24-09-2010 12:28
liveinternet.ru/users/yulij...121844554/

Все материалы АЛАЕ в дневнике AmAyfaar : http://www.liveinternet.ru/search/?...m2=&y2=&p=1&m=1 ****************** ALAJE from the Pleiades, Member of the Galactic Federation of Light -------------- The meaning of Life is to have Love in your Heart*...
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 12:14


Читать далее...
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Узнай что тебя ждёт 24-09-2010 11:57
liveinternet.ru/community/1...135625131/

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 11:50
liveinternet.ru/community/1...135625131/

комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 11:23


Винилхлори́д (хло́ристый вини́л, хлорвини́л, хлорэтиле́н, хлорэте́н, этиленхлори́д) — органическое вещество; бесцветный газ со слабым сладковатым запахом, имеющий формулу C2H3Cl и представляющий собой простейшее хлорпроизводное этилена. Вещество является чрезвычайно огне- и взрывоопасным, выделяя при горении токсичные вещества. Винилхлорид — сильный яд, оказывающий на человека канцерогенное, мутагенное и тератогенное действие.

Промышленное производство винилхлорида входит в первую десятку производства крупнейших многотоннажных продуктов основного органического синтеза; при этом почти весь производимый объём используется для дальнейшего синтеза полихлорвинила (ПВХ), мономером которого и является винилхлорид.

По мнению издания The 100 Most Important Chemical Compounds (Greenwood Press, 2007)
 (200x168, 18Kb)
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 11:21


Артоболевский А. А. Манифест о трёхдневной барщине Павла I : предпосылки появления и условия реализации / ПГПУ им. В. Г. Белинского. Дис. … канд. ист. наук. — Пенза, 2006.
Валишевский К. Сын Великой Екатерины: Император Павел I. Его жизнь, царствование и смерть. 1754—1801: Исторический очерк. — М.: СП «Квадрат», 1993.
Заблоцкий-Десятовский А. П. Граф П. Д. Киселев и его время. Материалы для истории императоров Александра I, Николая I и Александра II. Т. 2, Т. 4 — СПб., 1882.
Записки сенатора И. В. Лопухина. Репринтное воспроизведение издания 1860 г. (Лондон) / Отв. ред. д.и.н., проф. Е. Л. Рудницкая. — М.: Наука, 1990.
Клочков М. В. Очерки правительственной деятельности времени Павла I. — Пг., 1916.
Ключевский В. О. Отмена крепостного права // Ключевский В. О. Сочинения. Т. 5. — М.,1958.
Крестьянское движение в 1796—1825 гг. Сборник документов / Под редакцией доктора исторических наук С. Н. Валка. — М., 1961.
Крестьянское движение в России в 1850—1856 гг. Сборник документов / Под редакцией д.и.н., проф. С. Б. Окуня. — М.: Соцэкгиз, 1961.
Корф М. А. Заседание Государственного Совета 30 марта 1842 года // Николай I и его время: В 2 т. Т. 2 / Сост., вступит. ст. и коммент. Б. Н. Тарасова. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2000. — С. 288.
Окунь С. Б. История СССР (лекции). Часть 1. Конец XVIII — начало XIX века. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974.
Окунь С. Б., Пайна Э. С. Указ от 5 апреля 1797 г. и его эволюция (К истории указа о трехдневной барщине) // Исследования по отечественному источниковедению. Выпуск 7. — М., 1964.
Рабочее движение в России в XIX веке. Т. 1. Ч. 1. 1800—1825. Волнения крепостных и вольнонаемных рабочих / Под ред. А. М. Панкратовой. — М., 1955. С. 382.
Семевский В. И. Крестьянский вопрос в России в XVIII и первой половине XIX века. Т. 1, Т. 2. — СПб.: Типография Товарищества «Общественная польза», 1888.
Трифильев Е. П. Очерки из истории крепостного права в России. Царствование императора Павла Первого. — Харьков, 1904.
Тургенев Н. И. Записка «О крепостном состоянии в России» // Архив братьев Тургеневых. Выпуск 5. Дневники и письма Николая Ивановича Тургенева Т. 3 / Под. ред. проф. Е. И. Тарасова. — Пг., 1921.
Эйдельман Н. Я. Грань веков. Политическая борьба в России. Конец XVIII — начало XIX столетия. — СПб.: ЭСТ «Экслибрис», 1992
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 11:20


Развитие концепции гемато-энцефалического барьера

Основатель учения о ГЭБ Пауль Эрлих

Макс Левандовский (1876—1916) впервые использовал термин «Blut-Hirn-Schranke» (перегородка между кровью и мозгом) в 1900 году

Первое свидетельство о существовании ГЭБ было получено в 1885 году Паулем Эрлихом. Он обнаружил, что введённый в кровеносное русло крысы краситель распространился по всем органам и тканям, кроме мозга[1]. В 1904 году он высказал неверное предположение о том, что краситель не проникает в ткань мозга при внутривенном введении, так как не имеет к ней сродства. Южноафриканский хирург Эдвин Гольдман (1862—1913), ученик Эрлиха, обнаружил в 1909 году, что введённый внутривенно краситель трипановый синий не проникает в ткань мозга, но окрашивает сосудистое сплетение его желудочков[3]. В 1913 году он показал, что краситель, введенный в спинномозговую жидкость собаки или лошади, проникает в ткань головного и спинного мозга, а периферические органы и ткани при этом не окрашиваются. На основании этих опытов, Гольдман предположил наличие барьера между мозгом и кровью, который задерживает нейротоксические вещества.

В 1898 году венские патологи Артур Бидль (1869—1933) и Рудольф Краус (1868—1932) показали, что при введении желчных кислот в кровеносное русло нейротоксический эффект не возникал, однако при инъекции непосредственно в ткань мозга развивалась кома. Немецкий невропатолог Макс Левандовский повторил опыты Бидля и Крауса с гексацианоферратом калия. Получив схожие результаты, он впервые использовал термин «Blut-Hirn-Schranke» (перегородка между кровью и мозгом, 1900), принятый впоследствии также и в англоязычной литературе (blood-brain barrier).

В 1915 году швейцарский нейроанатом Константин фон Монаков в Цюрихе предположил, что хороидное сплетение и нейроглия играют барьерную функцию.[9] В последующие годы им совместно с сотрудниками было опубликовано несколько сугубо гистологических трудов, посвящённых хороидному сплетению, которое один из его учеников (чилийский психоаналитик Фернандо Алленде-Наварро, 1890—1981) в публикации 1925 года именует «экто-мезодермальным барьером» (фр. barriиre ecto-mйsodermique).

Термин «гемато-энцефалический барьер» в 1921 году предложила Лина Соломоновна Штерн, первая женщина-профессор (professor extraordinaire) Женевского университета (1918)

Термин «гемато-энцефалический барьер» (фр. barriиre hйmato-encйphalique) был введён в научный обиход швейцарским, а затем советским физиологом Линой Соломоновной Штерн (первой женщиной-членом Академии наук СССР) в совместном со своими студентами Эрнестом Ротлиным и Раймондом Готье. сообщении Женевскому медицинскому обществу (Sociйtй de Biologie et Mйdecine) за 21 апреля 1921 года
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 11:18


Позитивизм в криминологии

Классическая школа криминологии стремилась вообще исключить признаки личности человека, совершающего преступления, из предмета рассмотрения криминологии. Однако практика показала, что такое представление является излишне упрощённым. Человек далеко не всегда ведёт себя рационально. Поиск других факторов, являющихся причинами поведения людей, осуществлялся в рамках позитивистского направления в криминологии. Можно выделить следующие общие черты всех позитивистских школ криминологии:
Научный подход (требование фактов, научных доказательств) и склонность к детерминизму.
Признание индивидуального характера преступного поведения конкретного человека и необходимости индивидуализации наказания.
Совершение преступлений считалось психологическим или физиологическим отклонением, которое можно пытаться вылечить.

Первые позитивистские школы искали связь между особенностями внешности человека и склонностью к преступному поведению (в некотором роде являясь последователями демонологических учений, в которых физические уродства считались своего рода «печатью зла», лежащей на человеке).
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 11:17


Одиночная частица, движущаяся под воздействием любой консервативной центральной силы, имеет, по крайней мере, четыре интеграла движения (сохраняющиеся при движении величины): полная энергия E и три компоненты углового момента (вектора ). Орбита частицы лежит в плоскости, которая определяется начальным импульсом частицы, (или, что эквивалентно, скоростью ) и координатами, то есть радиус-вектором между центром силы и частицей. Эта плоскость перпендикулярна постоянному вектору и её уравнение может быть выражено математически с помощью скалярного произведения .

Как определено ниже, вектор Лапласа — Рунге — Ленца всегда находится в плоскости движения — то есть, — для любой центральной силы. Также является постоянным только для силы, зависящей обратно пропорционально квадрату расстояния. Если центральная сила приблизительно зависит от обратного квадрата расстояния, вектор является приблизительно постоянным по длине, но медленно вращается. Для большинства центральных сил, однако, этот вектор не постоянный, а изменяет длину и направление. Обобщённый сохраняющийся вектор Лапласа — Рунге — Ленца может быть определён для всех центральных сил, но этот вектор — сложная функция положения, и обычно не выражается аналитически в элементарных или специальных функциях
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Маймон. Братья Стояловы 24-09-2010 11:11


Речі-в-собі і диференціал свідомості

Згідно з «Критиці чистого розуму», кожен предмет даний нам у вигляді різноманіття відчуттів, впорядкованих апріорними формами досвіду - простором і часом. Але ні відчуття, ні апріорні форми, їх упорядковують, не належать предмету самому по собі. Значить, предмет, як він даний в спогляданні, не є предмет сам по собі. Але наш пізнають розум, то є, наша здатність осмислювати явища понятійно, має справу тільки з споглядання. Тому предмет сам по собі залишається поза сферою пізнання. Кант і називає його річчю-в-собі. Дуже рано критики Канта побачили в цьому понятті протиріччя: виходить, що річ в собі є в доказі, в якому вона не є. Гегель, наприклад, говорить про Кантове речі-в-собі, що «" в собі "- це лише caput mortuum, мертва абстракція іншого, беззмістовні, невизначена потойбічною».
Питання, як обійти цю кардинальну труднощі, вирішувалося по-різному. Маймон заявив один з перших, що річ-у-собі неможлива і запропонував теорію, згідно з якою пізнаваним об'єкт знаходиться у свідомості з самого початку як невизначений свідомість, а при пізнанні він переходить в певний свідомість. Тим самим, пізнання стає чисто раціональним.

Процес цей відбувається не одним стрибком, а у вигляді наближення до повного пізнання у вигляді послідовності нескінченно великої кількості зменшуються кроків, аналогічно сумі рядів нескінченно малих величин. Маймон вводить термін «диференціал певного свідомості» за аналогією з термінами диференціального числення в математику. Маймон користується аналогом підсумовування ряду, при якому ми можемо підійти до повного пізнання нескінченно близько, як до ірраціональні числа. Пізнання ж чогось поза свідомості з досвіду приречене залишатися принципово неповним, як корінь із мінус одиниці. Іншими словами, різниця між повним і частковим свідомістю не принципова, а пізнання чогось поза свідомості - принципово неможливо. Маймон згадує нескінченне свідомість, яке має повний пізнанням об'єкта, але неясно, чи має Маймон на увазі актуальне нескінченне свідомість чи тільки недосяжний для людини межа. Річ-у-собі є те, як вона виглядає або виглядала б у нескінченному свідомості.

Трансцендентальна логіка і принцип визначеності

Маймон, слідом за Кантом, поділяє логіку на загальну і трансцендентальну. Остання, як і всі трансцендентальне у Канта, використовується до досвіду, вона перебуває цілком всередині свідомості. Маймон йде трохи далі і розкриває непомічений доти ефект, що звичайна формальна логіка пов'язана насправді з метафізикою, на ній лежить відбиток предметів світу. Через це у Маймон трансцендентальна логіка має більше значення, ніж у Канта. Звичайна логіка займається формою суджень, а трансцендентальна логіка знаходить їх прихований зміст.

Предмет дан у свідомості, таке «дане свідомість» не є повним. За Маймон, людина створює пізнання предмета і тільки таке «створене свідомість» може володіти повнотою. Таку розумову діяльність Маймон називає реальним мисленням (нім. das reelle Denken). Тільки в такому апріорної мисленні, на думку Маймон, можливі синтетичні судження. У них відбувається об'єднання різнорідних елементів в один об'єкт свідомості тільки одним способом: коли один елемент може мислитися без іншого, але не навпаки. Так ставляться один до одного, наприклад, лінія і пряма, їх ставлення є ставлення могли бути визначені і визначення. Це обмеження на мислення Маймон називає «принцип визначеності» (Satz des Bestimmbarkeit). При цьому простір і час не створюються свідомістю, а дані апріорно, і можуть бути тільки могли бути визначені, але не визначенням.

Мислення і споглядання

Об'єкти виникають у спогляданні, а пізнаються в мисленні. Кант ставить два питання: як ми знаємо, що споглядання дає мислення правильний матеріал - qiud facti? І яким чином споглядання та мислення можуть з'єднатися - quid juris? Яким чином розсудливим концепти взаємодіють з чуттєвими інтуїція? Кант намагався відповісти на це питання, але помічав, що це непросто.

Маймон вказав, що це питання є епістеміологіческая форма mind-body problem, про яку багато говорив Декарт. «Питання про застосовність розумних форм до даних у почуттях об'єктах є питання, яким задавалися всі серйозні філософи». Інше опис невирішеної проблеми Канта дано Маймон в порівнянні із поняттям еманації, що йде ще від вчення Плотина про еманації активного розуму. А саме: яким чином активний розум дає форму матерії?

Маймон фактично знову ввів скептицизм Юма тепер вже в саму критичну філософію Канта. У листі Рейнгольда Маймон стверджував, що Кант не дозволив цю проблему. Сам Маймон намагається дати рішення, і історики філософії розходяться в думках про те, чи вважає він своє рішення вичерпним. Рішення несподівано використовує ідею Маймоніда, що йде ще від Аристотеля.

А саме Маймон стверджує, що чуттєве пізнання та інтелектуальний пізнання відрізняються лише ступенем. У процесі пізнання людина прагне встановити єдність інтуїції, пізнання і самої ідеї. Досконалість досягається шляхом досягнення такої
Читать далее...
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Кендзабуро. Братья Стояловы 24-09-2010 11:07


Кендзабуро Ое (нар. 31 січня 1935) - видатний сучасний японський письменник-гуманіст, автор понад 20 романів і повістей, декількох збірок оповідань і численних есе. У своїх творах Кендзабуро Ое намагається подолати досягли, на його думку, свого апофеозу у Другій світовій війні нігілізм, безвідповідальність і відчуженість сучасної людини. Для творчості письменника характерні глобальний масштаб, есхатологічні мотиви, заклопотаність природою насильства, підкреслення маргінального і пошук адекватної сучасності трансцендентного в колективній сутності людини і природному життєвому укладі. На світогляд і творчий метод Ое великий вплив зробили класична японська і гуманістична європейська література, філософія екзистенціалізму, аналітична психологія Юнга, антропологія Масао Ямагуті, а також семіотика Лотмана й естетична концепція гротескного реалізму, запропонована Бахтіним. Не приймаючи соціального соліпсизму, Ое займає активну громадську позицію, зробивши своїм кредо вислів данського філолога Крістофера Ніропа: «Той, хто не протестує проти війни, стає співучасником війни». За свої твори Кендзабуро Ое був удостоєний цілого ряду вищих японських і міжнародних літературних нагород, включаючи Нобелівську премію з літератури (1994). Художні та публіцистичні твори письменника перекладені багатьма мовами світу.
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Уолстонкрафт. Братья Стояловы 24-09-2010 11:03


Мері Уолстонкрафт (англ. Mary Wollstonecraft, [mɛəri wʊlstənkrɑ ː ft], 27 квітня 1759 - 10 вересня 1797) - британська письменниця, філософ і феміністка XVIII століття. Автор романів, трактатів, збірники листів, книжки про історію Французької революції, книги про виховання та дитячої книги. Уолстонкрафт відома своїм есе «Захист прав жінки» (1792), в якому вона стверджує, що жінки не є істотами, що стоять на нижчому ступені розвитку по відношенню до чоловіків, але здаються такими через недостатнє освіти. Вона пропонує розглядати і чоловіків і жінок як розумних істот і становить суспільний лад, заснований на розумі.

Серед широкої публіки і особливо у феміністок події особистого життя Уолстонкрафт отримали більш широку популярність, ніж її твори, через свою незвичність, а часом і скандальності. Після двох невдалих романів з Генрі Фюслі і Гільбертом Імлеем Уолстонкрафт вийшла заміж за Вільяма Годвіна, філософа, предтечу анархістського руху. Їх дочка Мері Шеллі відома як автор роману «Франкенштейн». Уолстонкрафт померла в 38 років від пологової гарячки, залишивши після себе декілька незакінчених рукописів.

Після смерті письменниці Годвін в 1798 році видав мемуари про свою дружину, жінці без забобонів, ніж мимоволі пошкодив її репутації. Однак з посиленням феміністського руху на початку XX століття погляди Уолстонкрафт на жіночі права і критика типового уявлення про жіночності ставали все більш важливими. Сьогодні Уолстонкрафт вважається одним з перших феміністських філософів, а її життя і роботи справили великий вплив на багатьох феміністок.
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Вернер Сіменс. Братья Стояловы 24-09-2010 10:47


Засновник фірми - німецький інженер, винахідник, учений, визначний політичний і громадський діяч Вернер Сіменс. Він, спільно з Йоганном Гальске, створив фірму Telegraphen-Bauanstalt Siemens & Halske, офіційно приступив до роботи 12 жовтня 1847 і займалася крім електротелеграфії широким колом робіт в області точної механіки і оптики, а також створенням електромедичних апаратів. Фінансову підтримку компанії надав двоюрідний брат Вернера, радник юстиції Йоганн Георг Сіменс. Він вніс стартовий капітал у розмірі 6842 талера для оплати витрат з найму приміщення, жалування, поточних витрат у придбанні інструментів і необхідного матеріалу.

У 1848-1849 рр.. фірма S & H побудувала першу в Німеччині телеграфну лінію Берлін - Франкфурт-на-Майні. Першим повідомленням, переданим по ній 28 березня 1849, стала звістка про те, що Франкфуртську національні збори, що засідали в церкві Святого Павла, запропонувало титул наслідного кайзера Німеччини прусському королю Фрідріху Вільгельму IV. Одночасно з цією лінією було розпочато будівництво ліній, які з'єднали Берлін з Кельном, Гамбургом, Бреслау і Штеттіна.

Стрілочний телеграф Вернера Сіменса

Ернст Вернер Сіменс

Йоганн Георг Гальске

У 1849 році відбулося підставу першого підрозділу фірми за межами Німеччини - в Лондоні Вільгельм Сіменс, брат Вернера Сіменса заснував агентство компанії S & H, а в 1850 році там же була заснована дочірня компанія. У 1858 році нею була відкрита телеграфна фабрика в Фінсбері (англ.), а потім, в 1863 році - фабрика з виробництва морського телеграфного кабелю в Вулідже (англ.) (нині частина Лондона).

Компанія продовжувала розвивати телеграфну мережу в Європі - у 1851 році Данське Королівське телеграфне управління замовило компанії стрілочний телеграф, а рік потому уряд Нідерландів замовило обладнання, зв'язав Роттердам з Бельгією.

Незважаючи на успіхи, початковий період історії фірми не обійшовся без неприємних моментів. У 50-х роках XIX століття розбіжності з телеграфним відомством Пруссії вилилися в скасування всіх замовлень, що призвело до серйозної кризи молодої фірми. Проте, компанія отримала замовлення з Росії. У 1853 році Siemens & Halske почала будівництво російської телеграфної мережі, яке завершилося через два роки. Мережа покрила відстань понад 10 000 км, що простягнулися від Фінляндії до Криму. У 1853 - 1854 роках, за замовленням Швеції були побудовані телеграфні лінії Стокгольм - Гетеборг і Стокгольм - Мальме. У 1856 році почалося будівництво телеграфних мереж в Османській імперії, що завершилося до 1881 року.

У 1851 році в Лондоні, в знаменитому Кришталевому Палаці пройшла Перша Всесвітня промислова виставка. На ній стрілочний телеграф S & H був відзначений найвищою нагородою - медаллю муніципалітету Лондона.

У 1862 році компанія побудувала підводний лінію, що зв'язала іспанську Картахену з алжирським Орані.

У 1868 році компанією розпочато будівництво Індоєвропейської телеграфної лінії, урочисте відкриття якої відбулося в 1870 році. Лінія, довжина якої складала 11 000 км, зв'язала Лондон і Калькутти через Берлін, Варшаву, Одесу, Керч, Тіфліс і Тегеран. Телеграма проходила лінію з кінця в кінець за 28 хвилин, що за мірками того часу було фантастичною швидкістю. Лінія пропрацювала до 1931 року - більше 60-и років.

У 1872 році телеграфна лінія довжиною 2700 км зв'язала південне та північне узбережжя Австралії, що простягнулися від Аделаїди до Дарвіна. Все обладнання було поставлено лондонській компанією Siemens Brothers. У тому ж році було розпочато укладання морського телеграфного кабелю між Ріо-де-Жанейро і Монтевідео, завершена в 1875.

У 1873 році Іоганн Зигмунд Шуккерт заснував електротехнічну майстерню в Нюрнберзі.

Електрична залізниця компанії Siemens & Halske на Берлінській виставці 1879 року.

Метрополітен Будапешта став першим метрополітеном континентальної Європи

У 1874 році було побудовано спеціальне судно-кабелеукладачем «Фарадей», яке за роки служби проклало понад 80 000 кілометрів кабельних ліній - ними можна було двічі оперезати Землю по екватору. Компанія продовжувала співпрацю з кораблебудівниками і надалі: так, п'ять років по тому, в 1879 році Siemens & Halske оснастила три новітніх німецьких судна Hannover, Theben і Holsatia електроустаткуванням: генераторами, прожекторами і інтер'єрним електроустаткуванням, а ще через три роки компанія оснастила данський броненосець Tordenskjold електричним обладнанням.

Elektromote Вернера фон Сіменса став першим у світі тролейбусом

У 1881 році компанія побудувала першу в світі громадську гідроелектростанцію в британському Годалмінг на річці Уей.

У 1879 році відвідувачі Берлінської Виставки змогли побачити першу в світі електричну залізну дорогу - маленький локомотив возив по колу вагончики і при цьому рухався без шуму пари і клубів диму. Проте вже 16 травня 1881 між станцією Ліхтерфельде Анхальтской залізниці та Кадетський Коледжем Берліна було відкрито трамвайне сполучення. Довжина колії складала 2,5 км, максимальна швидкість
Читать далее...
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Азотобактерій. Братья Стояловы 24-09-2010 10:40


Азотобактерій (лат. Azotobacter) - рід бактерій, що живуть у грунті і здатні в результаті процесу азотфіксації переводити газоподібний азот у розчинну форму, доступну для засвоювання рослинами.

Рід азотобактерій належить до грамнегативних бактерій та входить до групи так званих вільноживучих азотфіксаторов. Представники роду мешкають в нейтральних і лужних грунтах, воді і в асоціації з деякими рослинами. Утворюють особливі спочиваючі форми - цисти.

Грає важливу роль в круговороті азоту в природі, пов'язуючи недоступний рослинам атмосферний азот і виділяючи зв'язаний азот у вигляді іонів амонію в грунт. Можуть застосовуватися для виробництва азотних біодобрив, деяких біополімерів.

Перший представник роду, Azotobacter chroococcum, був відкритий і описаний в 1901 році голландським мікробіологом і ботаніком Мартіном Бейєрінком. На даний момент до складу роду входять шість відов.


Біологічні властивості

Морфологія

Клітини представників роду Azotobacter: видно паличкоподібні і Кокова клітини різного розміру, забарвлення залізним гематоксиліном по Гейденгайну, × 1000

Клітини бактерій роду Azotobacter відносно великі (1-2 мкм у діаметрі), зазвичай овальні, але володіють плеоморфізмом, тобто можуть мати різну форму - від паличкоподібні до сферичної. На мікроскопічних препаратах клітини можуть розташовуватися поодинці, парами, неправильними скупченнями або, зрідка, ланцюжками різної довжини. Формують особливі спочиваючі форми - цисти, не утворюють спор.

У свіжих культурах клітини рухливі за рахунок численних джгутиків. У більш пізніх культурах клітини втрачають рухливість, набувають майже Кокова форму і продукують товстий шар слизу, що формує капсулу клітини. На форму клітини також впливає хімічний склад живильного середовища - пептон, наприклад, викликає плеоморфізм і, в тому числі, індукує утворення так званих «грібоподобних» клітин. Індукують вплив на плеоморфізм в культурах представників роду азотобактерій у складі пептону надає амінокислота гліцин.

При мікроскопії в клітинах спостерігаються включення, частина з яких забарвлюється, а частина залишається безбарвними. На початку XX століття вважалося, що профарбовують включення є «репродуктивними гранулами», або гонідіямі, і беруть участь в розмноженні клітини, будучи своєрідними «зародковим» клітинами, проте потім було доведено, що гранули не приймають участі в розмноженні клітин і не є «малими, коккоподобнимі репродуктивними клітинами» бактерій - гонідіямі. Профарбовують гранули складаються з волютіна, неокрашівающіеся ж гранули є краплями жиру. Гранули є резервним джерелом живлення.

Цисти

Циста представників роду Azotobacter: видно центральне тіло з вакуолями і багатошарова оболонка

Цисти представників роду Azotobacter стійкіші до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища, ніж вегетативні клітини - так, цисти в два рази більш стійкі до дії ультрафіолетового випромінювання ніж вегетативні клітини, стійкі до висушування, гамма-випромінювання, сонячної іррадіації, дії ультразвуку, проте не є стійкими до дії високих температур.

Формування цист індукується зміною концентрації поживних речовин в живильному середовищі і додаванням деяких органічних речовин (наприклад етанолу, н-бутанолу та β-гідроксібутірата). Цисти рідко утворюються в рідких живильних середовищах. Інцістірованіе може бути індукованої хімічними факторами і супроводжується метаболічними зрушеннями, змінами в катаболізмі й дихання, змінами в біосинтезі макромолекул. Певне значення в індукції інцістірованія має альдегіддегідрогеназа, а також регулятор відповіді AlgR.

Циста азотобактерій - сферичне тіло, що складається з так званого центрального тіла: зменшеної копії вегетативної клітини з великою кількістю вакуолей, і двошаровий оболонки, внутрішня частина якої називається інтима і має волокнисту будову, а зовнішня називається екзіна і представлена рівною, що відбиває структурою, має гексагональної кристалічну будову. Екзіна частково гідролізується трипсином і стійка до дії лізоциму, на відміну від центрального тіла. Центральне тіло може бути ізольовано в життєздатному стані деякими хелатірующімі агентами. Головними компонентами зовнішньої оболонки цисти є алкілрезорціноли, що складаються з довгих аліфатичних ланцюгів та ароматичних кілець . Алкілрезорціноли зустрічаються також у інших бактерій, тварин і рослин.

Проростання цист

Циста представників роду Azotobacter є покояться формою вегетативної клітини, необхідної для переживання несприятливих факторів зовнішнього середовища, і не служить для розмноження. Після відновлення оптимальних умов, таких, як оптимальне значення pH, температури і надходження доступного джерела вуглецю цисти проростають, що утворилася вегетативна клітина знову розмножується шляхом простого поділу клітини. При проростанні цист екзіна цисти ушкоджується, і вивільняється велика вегетативна клітина.

Мікроскопічно першим проявом проростання спор є поступовим зниженням заломлення світла
Читать далее...
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 10:26

Смотреть видео в полной версии
Смотреть это видео



комментарии: 8 понравилось! вверх^ к полной версии
Райана Родні Рейнольдс. Братья Стояловы 24-09-2010 10:15


Райана Родні Рейнольдс (англ. Ryan Rodney Reynolds; народився 23 жовтня 1976 року в Ванкувері) - канадський актор кіно і телебачення. Здобув популярність після ролей у ситкомі «Два хлопця і дівчина» і молодіжної кінокомедії «Король вечірок». Володар премії Young Hollywood Awards / Молодий Голлівуд в 2003 році.


Рання життя

Рейнольдс народився у Ванкувері, Британська Колумбія, в сім'ї Джеймса (відставного поліцейського Королівської канадської кінної поліції, який пізніше став оптовим продавцем їжі) і Таммі Рейнольдс (продавщиця в магазині роздрібної торгівлі). Наймолодший з чотирьох братів, в 1994 році Рейнольдс закінчив середню школу Кітсілано, що знаходилася у Ванкувері. Також недовгий час відвідував університет Квоунтлін.

Райан працював у таких місцях як яхт-клуби, нічні клуби та бакалійні магазини, і зібрав імпровізаційну комедійну групу «Жовтий Сніг», коли був дитиною.

Кар'єра

На прем'єрі фільму «Люди Ікс: Початок. Росомаха »

Кар'єра Рейнолдса почалася, коли він був ще хлопчиськом і грав роль Біллі в канадській юнацької мильній опері Hillside, в США, проте отримала назву «Fifteen». Будучи вже дорослим, Рейнолдс зіграв у фільмі сатиричної компанії National Lampoon під назвою Van Wilder і в американському телесеріалі «Two Guys, A Girl and a Pizza Place» в ролі студента медицини Майкла `Берга` Бергена. Він також виконав роль - камео в картині «Гарольд і Кумар йдуть у відрив» як медбрата. У 2005 він виконав роль офіціанта на ім'я Монті у «Велика жратва», і музичного виконавця в романтичній комедії «Тільки друзі» поряд з актрисами Емі Смарт і Анною Феріс. Райан зіграв головну роль у картині «Так, ні, напевно». У цьому фільмі він зіграв хорошого хлопця, однак, у нього вже була раніше роль темнохарактерного Джорджа Лутца в «Жахи Амітівілля», Ганнібала Кінга в «Блейд: Трійця» і агента ФБР в «Козирних тузах». У 2009 році зіграв головну роль в романтичній комедії «Пропозиція» у парі з Сандрою Баллок.
[220x241]
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Зелений Ліхтар. Братья Стояловы 24-09-2010 09:48


«Зелений Ліхтар» (англ. Зелений Ліхтар) - художній фільм Мартіна Кемпбелла з Райаном Рейнольдсом у головній ролі, знятий за мотивами однойменного коміксу.

Сюжет

У Всесвіті, настільки ж нескінченної, як і загадковою, багато століть існував загін воїнів, що володіють величезною силою. Захисники миру і справедливості, їх називають Корпус Зелених Ліхтарів. Братство вояків, що поклялися захищати міжгалактичний закон, де кожен з них носить кільце, дарує йому надздібності. Але коли новий ворог по імені Паралакс загрожує порушити рівновагу у Всесвіті, їх доля і доля Землі опиняється в руках новобранця, першої людини в історії загону - Хела Джордана.

Хел - зухвалий і талановитий льотчик-випробувач, але Зелені Ліхтарі не відчувають довіри і поваги до людства, адже людям до цього жодного разу не вдалося приборкати безмежну силу кільця. Але Хел - як бракуючий шматочок мозаїки, і разом з рішучістю і силою волі він володіє тим, чого не було у жодного зоряного воїна, - людяністю. Якщо за підтримки напарника і подруги дитинства Керол Ферріс (Блейк Лайвлі) Хел зможе швидко навчитися керувати міццю кільця і знайде мужність подолати свої страхи, він зможе не тільки довести, що він є ключем до перемоги над паралаксом ... але і стане найбільшим Зелений Ліхтар з усіх .
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии
Братья Стояловы 24-09-2010 09:21

Это цитата сообщения Нэдди Оригинальное сообщение

CLAUDIA MORI - Non succedere

Очень нравится эта песня в исполнении Клаудии Мори, ролик очень интересный.

...Все началось в январе 1963 года, когда Клаудия попала на съемочную площадку фильма "Странный тип". Если бы кто-нибудь знал, чего ей это стоило! В ход пошли все средства: подкуп, мелкий шантаж и личное обаяние. Последним, кстати, восемнадцатилетнюю красавицу природа наградила щедро. В списке поклонников Клаудии Мори числилось почти все мужское население рабочего квартала Милана, в котором она родилась и выросла: директор ночного варьете, где барышня танцевала полгода; почтенный городской судья, которому она хотела подать жалобу на собственного отца за постоянное пребывание в дурном настроении и нетрезвом виде; один симпатичный футболист - с ним она крутила роман вот уже несколько месяцев...

Читать далее...
комментарии: 0 понравилось! вверх^ к полной версии