Азотобактерій (лат. Azotobacter) - рід бактерій, що живуть у грунті і здатні в результаті процесу азотфіксації переводити газоподібний азот у розчинну форму, доступну для засвоювання рослинами.
Рід азотобактерій належить до грамнегативних бактерій та входить до групи так званих вільноживучих азотфіксаторов. Представники роду мешкають в нейтральних і лужних грунтах, воді і в асоціації з деякими рослинами. Утворюють особливі спочиваючі форми - цисти.
Грає важливу роль в круговороті азоту в природі, пов'язуючи недоступний рослинам атмосферний азот і виділяючи зв'язаний азот у вигляді іонів амонію в грунт. Можуть застосовуватися для виробництва азотних біодобрив, деяких біополімерів.
Перший представник роду, Azotobacter chroococcum, був відкритий і описаний в 1901 році голландським мікробіологом і ботаніком Мартіном Бейєрінком. На даний момент до складу роду входять шість відов.
Біологічні властивості
Морфологія
Клітини представників роду Azotobacter: видно паличкоподібні і Кокова клітини різного розміру, забарвлення залізним гематоксиліном по Гейденгайну, × 1000
Клітини бактерій роду Azotobacter відносно великі (1-2 мкм у діаметрі), зазвичай овальні, але володіють плеоморфізмом, тобто можуть мати різну форму - від паличкоподібні до сферичної. На мікроскопічних препаратах клітини можуть розташовуватися поодинці, парами, неправильними скупченнями або, зрідка, ланцюжками різної довжини. Формують особливі спочиваючі форми - цисти, не утворюють спор.
У свіжих культурах клітини рухливі за рахунок численних джгутиків. У більш пізніх культурах клітини втрачають рухливість, набувають майже Кокова форму і продукують товстий шар слизу, що формує капсулу клітини. На форму клітини також впливає хімічний склад живильного середовища - пептон, наприклад, викликає плеоморфізм і, в тому числі, індукує утворення так званих «грібоподобних» клітин. Індукують вплив на плеоморфізм в культурах представників роду азотобактерій у складі пептону надає амінокислота гліцин.
При мікроскопії в клітинах спостерігаються включення, частина з яких забарвлюється, а частина залишається безбарвними. На початку XX століття вважалося, що профарбовують включення є «репродуктивними гранулами», або гонідіямі, і беруть участь в розмноженні клітини, будучи своєрідними «зародковим» клітинами, проте потім було доведено, що гранули не приймають участі в розмноженні клітин і не є «малими, коккоподобнимі репродуктивними клітинами» бактерій - гонідіямі. Профарбовують гранули складаються з волютіна, неокрашівающіеся ж гранули є краплями жиру. Гранули є резервним джерелом живлення.
Цисти
Циста представників роду Azotobacter: видно центральне тіло з вакуолями і багатошарова оболонка
Цисти представників роду Azotobacter стійкіші до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища, ніж вегетативні клітини - так, цисти в два рази більш стійкі до дії ультрафіолетового випромінювання ніж вегетативні клітини, стійкі до висушування, гамма-випромінювання, сонячної іррадіації, дії ультразвуку, проте не є стійкими до дії високих температур.
Формування цист індукується зміною концентрації поживних речовин в живильному середовищі і додаванням деяких органічних речовин (наприклад етанолу, н-бутанолу та β-гідроксібутірата). Цисти рідко утворюються в рідких живильних середовищах. Інцістірованіе може бути індукованої хімічними факторами і супроводжується метаболічними зрушеннями, змінами в катаболізмі й дихання, змінами в біосинтезі макромолекул. Певне значення в індукції інцістірованія має альдегіддегідрогеназа, а також регулятор відповіді AlgR.
Циста азотобактерій - сферичне тіло, що складається з так званого центрального тіла: зменшеної копії вегетативної клітини з великою кількістю вакуолей, і двошаровий оболонки, внутрішня частина якої називається інтима і має волокнисту будову, а зовнішня називається екзіна і представлена рівною, що відбиває структурою, має гексагональної кристалічну будову. Екзіна частково гідролізується трипсином і стійка до дії лізоциму, на відміну від центрального тіла. Центральне тіло може бути ізольовано в життєздатному стані деякими хелатірующімі агентами. Головними компонентами зовнішньої оболонки цисти є алкілрезорціноли, що складаються з довгих аліфатичних ланцюгів та ароматичних кілець . Алкілрезорціноли зустрічаються також у інших бактерій, тварин і рослин.
Проростання цист
Циста представників роду Azotobacter є покояться формою вегетативної клітини, необхідної для переживання несприятливих факторів зовнішнього середовища, і не служить для розмноження. Після відновлення оптимальних умов, таких, як оптимальне значення pH, температури і надходження доступного джерела вуглецю цисти проростають, що утворилася вегетативна клітина знову розмножується шляхом простого поділу клітини. При проростанні цист екзіна цисти ушкоджується, і вивільняється велика вегетативна клітина.
Мікроскопічно першим проявом проростання спор є поступовим зниженням заломлення світла
Читать далее...