Запорізький край у період середньовіччя
Готи, гуни, авари на території Запорізького краю
У І ст. н. е. зі Скандинавії на південь почали переселятися германські племена готів. У ІІІ ст. н.е. вони доходять до нижнього Дніпра, у тому числі до території сучасної Запорізької області. Готи витіснили сарматів, зруйнували причорноморські міста. Ці походи (готські війни) тривали з 239 по 269 рр. На завойованій території готами було створене нове королівство, що досягло своєї могутності за короля Германаріха (332-375 р.р.). Тому королівство ще називають “державою Германаріха».
Готи перебували на стадії військової демократії. Було поширене патріархальне рабство. Займалися кочовим скотарством, полюванням, збиральництвом. Ремісники обробляли метал, кістку, дерево та камінь. Велике значення мала торгівля. Селилися родами серед населення, що жило у нашому краї.
Готи були розгромлені гунами. Гуни вторгаються у наші степи у 375 році н.е. Вони не просто завойовували народи, а знищували і витісняли їх. Гунські набіги і ряд інших причин привели до переміщення багатьох племен, що дістали назву Великого переселення народів.
У 378 – 445 роках у причорноморських степах існував гунський союз, у його складі опинилася і територія нашого краю. На чолі союзу головний правитель, влада передавалася у спадщину. Суспільство перебувало на стадії військової демократії. Пам'яток гунського часу в нашому краї небагато, знахідки випадкові, тому що гуни рідко ховали померлих у курганах (поховання на о. Хортиця, біля Мелітополя). Своєї могутності гуни досягли за часів Аттіли у 445 - 454 роках. У цей час відбувалися постійні війни з римлянами. Після смерті у 454 р. Аттіли держава гунів розпалася.
Велике переселення народів, однією з причин якого була навала гунів, вплинуло на падіння Західної Римської імперії ( V ст. н. е.). З цього моменту починається епоха середньовіччя.
У 558 р. н. е. у причорноморські степи зі сходу приходять авари, споріднені гунам. Спочатку авари напали на народи, що жили у Приазов ' ї, а потім на антів. У нашій області аварські пам'ятки не відомі, тому що ці кочівники недовгий час жили у степах України. Відомо, що знатні воїни носили кілька шкіряних поясів як ознаку заслуг та заможності воїна. У 567 р. авари переселяються з наших степів на захід, де створюють свою державу – Аварський каганат.
Ранні слов'яни на території Запорізького краю
Прабатьківщиною слов'ян вважаються землі між Дніпром та Одером. У першій половині І тис. н. е. Західна Римська імперія спочатку ослабла, а потім і впала під ударами варварів, яких збільшення населення підштовхувало до переселення. У переселенні прийняли участь прийняли участь і праслов'янські племена. У ІІІ ст. вони брали участь у готських війнах. Частина з них дійшла до Дніпра і до Дніпровських порогів, створивши там поселення. До них належали племена черняхівської культури.
У ІІ – V ст. племена черняхівської культури жили між Дніпром і Дністром (від с. Черняхів на Київщині). Їх поселення досягли і Запорізького краю. Про їх життя ми дізнаємося з знайдених залишків поселень та поховань. Більшість поселень знайдена між Дніпропетровськом і Запоріжжям, у Надпоріжжі (навпроти порогів Дзвонецького, Вільного, Портмашево у с. Біленьке).
Поселення черняхівців знаходилися на схилах балок, річок, не мали оборонних споруджень. Основою господарства було орне землеробство (орали ралом з залізним наконечником). Сіяли пшеницю, ячмінь, просо, горох; мололи на жорнах; розводили велику рогату худобу, свиней, коней, птицю. Велике значення мала металургія і обробка металів, гончарство(посуд), обробка шкіри, дерева, каменя, кістки, зброя зустрічається рідко. Вели жваву торгівлю з причорноморськими містами та Римською імперією.
Виникають великі слов'янські племінні союзи, одним з таких союзів став антський. Перші відомості про антів у 375 р., коли вони були розбиті готами. У 376 р. анти з допомогою гунів розгромили готів. У IV ст. анти починають проникати до нашого краю. Наприкінці V ст. після розгрому гунів шлях на південь для слов'ян був відкритий.
Більшість антських пам'яток V - VII ст. знайдено у нашому краї у районі Хортиці та Дніпровських порогів (поселення переважно поблизу річок). Розвивалось орне землеробство (просо, пшениця, ячмінь, овес, горох, гречка). Розводили коней, велику рогату худобу, свиней. Займалися полюванням, рибальством, бортництвом. Розвивалися ремесла: ковальське, теслярське, ткацьке, обробка каменю, кістки, дерева, гончарство.
Перебували на останній стадії розкладу первіснообщинного ладу: очолювали князі та старійшини влада яких згодом стала спадковою, дружина, раби з полонених, але велика роль племінних зборів.
У VI ст. анти вели завзяту боротьбу з Візантією та аварами. У 602 р., після поразки від Аварського каганату, їх могутність була підірвана, про них більше не згадують сучасники. Але вони не зникли, стали частиною східнослов'янських племен, на основі яких виникла Давньоруська держава – Київська Русь.
Читать далее...