Це місто немов обплутане павутинням історії, співом флейти і терпким запахом кави. Воно немислиме без кав'ярень або каварень, як казали раніше. Без їхнього затишку та того особливого відчуття, що тут зупиняється час. Непомітно й тихо він присідає в куточку, аби відпочити за філіжанкою кави по-львівськи.

Починаючи з турецького кавника Санаторий Весна Трускавец
Перші згадки про каву в Україні датуються 1672 роком — саме тоді у Кам'янці-Подільському турки заснували першу каварню. Львів по-справжньому розсмакував цей напій у XVIII столітті. До міста кава потрапляла не лише зі Сходу (зокрема, з Туреччини), але й із Заходу, з Відня, де галичанин Юрій Кульчицький 1683 року відкрив каварню «Під синьою фляжкою». Згодом заклад відомого галичанина творив моду на каву у цілій Європі. Замість вивіски тут був почеплений турецький кавник, який згодом став знаком усіх каварників. А віденський скульптор Емануїл Пендель увіковічнив Юрія Кульчицького пам'ятником у столиці Австрії.
У XIX столітті Львів немов очманів від кави. °ї пили всі: спросоння і натще, вдома і під час гостювання, до їжі і після. Вважалося, що біла кава — з молоком та цукром — напій символічний, а чорну вживали хіба за пиятикою. По-особливому ставилося до кави жіноцтво. Траплялося, що деякі пані брали її із собою до церкви, аби випити після причастя.
Та при всьому цьому в місті не було каварень!санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Цукерні
Спершу традиції кавування у Львові творились у цукернях. В цих кондитерських до кави пропонували випечені тут же свіжі тістечка. До речі, перші пекарі у Львові з'явились ще в середньовіччі і мали вони навіть своє фахове свято — день Святого Антонія (13 червня). А першу справжню цукерню у місті Лева створив 1803 року швейцарець Домінік Андреолі. Проіснувала вона аж 80 років.
У середині XIX століття цукерень побільшало. Місцева еліта, себто художники, письменники, журналісти, любила проводити час у цукернях Костецького та Ротляндера. На місці закладу останнього у 1893 році збудували «Гранд-отель».
Цукерня Александера Бенецького відрізнялася вершковим та фруктовим морозивом, яке подавали у хрустких трубочках. Це було рідкістю на той час.
Улюбленим місцем дітей була цукерня Людвіка Залевського (нині тут розташована фірмова крамниця «Світоч»). Про дивовижу цього закладу згадував відомий польський письменник-фантаст Станіслав Лем: «Здавалося, що Залевський потрафить цілий космос відтворити в чоколяді, оздобивши сонце лущеними мигдалями, а зорі — глазуром».
Каварні
Як засвідчують історичні документи, 1829 року у місті Лева була одна каварня — «Віденська». Лише на початку XX століття, у передвоєнний період, каварень стало значно більше. Найохочіше люд збирався у «Віденці» та «Театралці». Місцем відпочинку за філіжанкою кави були також «Американка», «Монополка» та «Централка». Останні дві свого часу стали прихистком для творчих людей, котрі сперечались і дискутували, читали й цитували класиків. У «Кришталевій» та «Народній Гостиниці» за кавою черпали сили політики й публіцисти.санаторий Женева
Нині на місці «Централки», на площі Бернардинській, 7, розташована міжміська телефонна станція, а історичне місце «Монополки» займає Будинок книги.
Каварні як місце творення ідей і затишку особливо поважали галицькі митці. Кажуть, що всесвітньо відомий композитор Станіслав Людкевич провів тут половину свого життя, хоча й не на жарт лютував, слухаючи недосконалу гру «каварняних» оркестрів. А письменник Михайло Рудницький колись висловився так: «Каварня стала демократичною установою, щось наче читальня «Просвіти», де всі рівні, з тою ріжницею, що голос тут мають не ті, яких мусили слухати, а ті, яких можна слухати... Приймаємо каварню як необхідне зло тому, що не можемо всіх приймати у себе вдома».
Львів дорослішав і любив каву все більше і більше. Особливо міцну, по-віденськи, що в той час була найпопулярнішою. (До неї подавали три склянки зимної води). Відмінністю тодішніх каварень було спеціальне місце для танцю, а вже у 30-их роках минулого століття танцювальні майданчики змінили на ложі для інтимних розмов.
Впродовж своєї історії львівські каварні переживали і не найкращі часи. Одним із таких моментів негаразду були повоєнні роки після першої світової, коли кава, цукор і майже всі продукти харчування значно зросли в ціні.
У пана Атлясса
Упродовж першої більшовицької окупації каварні не перестали бути улюбленим місцем відпочинку львів'ян. З того часу можна відзначити декілька популярних, як-от: «Козьол» (мала три зали — Античний, Лицарський та Малиновий), «Касино де парі» (артистичне кабаре), «Міраж» (у ній продавалися всі

Лижі
°х ще називають нартами чи лещатами. Раніше вони були дерев'яними. Сучасні — це складна конструкція з використанням металів, пластику, карбону, дерева та інших матеріалів. Лижі відрізняються:
n   геометрією (носок-талія-п'ятка). Наприклад, якщо талія (ширина під кріпленням) менше 70 мм — це лижі для підготовлених трас, від 70 до 80 мм — універсальні, а більше 80 мм — для катання непідготовленими схилами.
n   довжиною. На коротких лижах легше повертати, кататись на коротких, жорстких, нерівних схилах. Довші лижі легше «їдуть» глибоким снігом, вони більш стабільні та інерційні на швидкості, ними краще гальмувати. Відповідно, підходять для катання на довгих та широких трасах.
n   спеціалізацією. Залеж-но від досвіду та техніки лижника існують моделі: універсальні, спортивні (слалом, швидкісний спуск), дитячі та жіночі (у цих конструкціях враховані особливості або жіночої, або дитячої фігури), карвінг (для лижників, що володіють відповідною технікою), паудер (для катання глибоким снігом), лижі для екстремалів (фрірайд, «нова школа») та багато інших.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Кожен досвідчений лижник має свої власні уподобання. А що можна порадити людині, яка тільки збирається долучитися до гірськолижного спорту?
Критерії вибору:
n   Довжина. Раніше існувала думка, що лижі мають бути на 10 см довші від росту людини. Сьогодні є тенденція вибору довжини рівно за власним ростом і навіть коротше. Початківцям найкраще підійдуть карвінгові (звужені в середині) лижі, які сантиметрів на 10-15 коротші від росту власника.
n   Б/в чи нове? Зрозуміле амбіційне бажання лижника з'явитися на схилі у новенькому блискучому спорядженні і продемонструвати низку віртуозних лижних па. Однак, якщо ви новачок і будете вчитися практично «з нуля» — візьміть лижі напрокат. Конче хочеться власного — придбайте спорядження, що було у використанні. Обидва варіанти достатньо дешеві, і кожна нова подряпина на спорядженні буде сприйматися не так боляче. Комплект (лижі, кріплення, палки, черевики) у пристойному стані можна придбати за 1000 грн. А вже коли навчитесь добре їздити, можна сміливо приглядатися до нових моделей.
n   Виробник. Фірм, які виробляють гірське спорядження, багато. Серед найавторитетніших — Salomon, Rossignol, Atomic, Fischer, K2, а крім них ще декілька інших виробників. Скажімо, вироби фірм Elan або Dynastar не гірші за якістю, але значно відрізняються ціною від продукції більш відомих брендів.
Середня ціна: 800 грн. (без кріплень), 1200 грн. (з кріпленнями)

Черевики
Поруч із кріпленням вони становлять опорно-стопову систему, яка відповідає за зчеплення й керування. Конструктивно черевики складаються з двох частин — утеплюючо-пом'якшуючої вкладки та зовнішньої пластикової «скорлупи», яка забезпечує жорсткість зв'язку з лижами та захищає ноги від травм. Внутрішню вкладку можна виймати — так черевик швидше і простіше висушити.Санаторий Весна Трускавец
Критерії вибору:
n   Будь-який гірськолижний черевик має фіксатори закріплення на нозі — замки. В різних виробах їх буває від одного до чотирьох. Чим більше замків, тим надійніше можна закріпити й пристосувати черевик до ноги, зменшити ризик травм.
n   Пересуватися в гірськолижному взутті досить незвично. Бувають черевики, в яких можна міняти режим із робочого на ходовий. В таких ходити значно легше.
n   Є черевики з регуляторами жорсткого і м'якого катання. Цю функ-цію слід відрізняти від режиму руху. В жорсткому режимі нога в черевику фіксується більш твердо. Це виправдано при складних маневрах, які вимагають більшої чутливості лиж.
n   Незручні черевики можуть зіпсувати задоволення від катання. Тому рекомендуємо враховувати, що:
1) пальці ніг не повинні торкатися носка черевика;
2) у магазині краще пройтися у черевиках, щоб відчути, чи вони анітрохи не тиснуть. Бо інакше після декількох годин катання можна натерти ноги;
3) розмір слід підбирати практично ідеальний — не всі виробники пропонують проміжні величини типу 42,5 або 81/2, хоча в цьому є необхідність. Розмір черевика є для вас найкращим, коли нога відразу «лягає» в ложе і є відчуття, наче взуття «на тебе шите». Ступня повинна «сидіти» щільно, почуватися затишно, не має ковзати чи бути перетиснутою;
4) іншою проблемою може бути вузька колодка черевика — цього разу нога наче заходиться у лещатах, тоді пальці терпнуть і мерзнуть;
5) деякі знавці радять міряти взуття на дві товсті зимові шкарпетки, тобто брати розмір з запасом. Краще міряти так, як плануєте їздити. Є люди з недостатнім теплопостачанням ніг, тобто схильні до постійного змерзання незалежно від

Зими в Карпатах стають щораз «гарячішими». Причина не в глобальному потеплінні. З кожним роком у зимові Карпати приїжджає все більше відпочиваючих. Відтак, гірськолижні курорти працюють на повну потужність. Більше того, в пік сезону, що співпадає з Новорічними та Різдвяними святами, наявна мережа не може прийняти всіх бажаючих, а місця на цей період бронюють ще з початку осені. Пропонуємо читачам огляд гірськолижних баз Карпатського регіону. Він далеко не вичерпний, проте дає можливість вибору.

Український Лейк-Плесід санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья),
Карпатське містечко Славське нагадує американську столицю зимової Олімпіади-1980 десь так само, як горбатий «Запорожець» — «Крайслер-Імперіал». Але незаперечним є те, що Славське — це найвідоміший в Україні центр гірськолижного спорту. Тут знаходиться шість трас, сертифікованих Міжнародною федерацією лижного спорту (у тому числі слалом-гігант та суперслалом), проводяться національнальні та міжнародні змагання, тренуються спортсмени збірних та клубів України. Водночас щороку, а особливо взимку, до Славського приїжджають на відпочинок сотні тисяч туристів.
Головний пункт лижного паломництва — гора Тростян (1232 м), де функціонує канатно-крісельний витяг довжиною 2750 м та шість бугельних (від 700 до 1300 м) і є майже 20 км гірськолижних трас. Власне на Тростяні й розташовані сертифіковані спортивні траси, але є достатньо місця і для любителів. Наплив лижників іноді буває таким великим, що біля витягів, що експлуатуються вже тривалий час, утворюються черги. Інфраструктура на Тростяні належить спортивно-туристичному комплексу «Динамо». Від бази до підніжжя гори — чотири кілометри вкрай розбитої дороги, і це одна з найбільших проблем. На самій горі «Динамо» має ще один спортивний комплекс, який називають «верхнім».
Для спортсменів та любителів призначені траси на горі Погар, де встановлені два бугельні підйомники, для любителів — на Писаній, що біля бази «Політехніка-2». На початківців та любителів розраховані траси біля пансіонату «Славський» і турбази «Крокус».
У містечку функціонує 17 баз, декілька приватних міні-готелів та садиб зеленого туризму, а в пік сезону майже кожен другий приватний будинок приймає відпочиваючих. Найбільші бази (по кількості місць) — «Динамо» (180), «Політехніка-2» (130), лікувально-оздоровчий комплекс «Славський» (120), пансіонат «Бойківщина», «Перлина Карпат» (87), «Полонина» (80). За останні роки інфраструктура Славського розвивається дуже інтенсивно, і за рівнем сервісу деякі готелі та бази цілком відповідають високому рівню. Практично на кожній базі номери люкс, або напівлюкс. Такий сервіс (включаючи харчування, сауну, паркування авта тощо) може коштувати до 50 у. о. за добу. Крім того — кафе, бари, ресторани та крамниці. санаторий Алмаз Відвідувачам пропонують не лише катання на лижах, але й кінні та піші прогулянки, екскурсії. Існує й специфічний сервіс — скажімо, купання на відкритому повітрі в басейні з підігрівом, чи прогулянка в гелікоптері.
Притулок на ніч (кімнату без зручностей) у Славському можна знайти у приватників гривень за тридцять, але в пік сезону може бути значно дорожче. Місцеві мешканці запропонують вам і смачну та відносно недорогу їжу. Загалом, за найскромнішим підрахунком, доба перебування і активного відпочинку у Славському витягне гривень 150.
Славське розташоване за 22 км від райцентру Сколе, 60 км від Стрия та 140 км від Львова.
На 10 км довшу відстань від Сколе треба здолати до туристично-спортивного комплексу «Тисовець».Санаторий Весна Трускавец База знаходиться за 8 км справа від траси Львів-Ужгород. Автомобільний транспорт до неї зі Сколе курсує рідко, проте з райцентру, через який пролягає і залізниця сполученням Львів-Чоп, дістатися до бази з приватним перевізником не складає проблеми. У радянські часи вона будувалася як міжнародний центр зимових видів спорту — у невеличкому селі звели навіть п'ятиповерховий житловий будинок для персоналу. Відвідувачі комплексу відзначають якісний та порівняно недорогий сервіс, смачну кухню, професіоналізм персоналу, підготовленість лижних трас.
Від турбази прямо на гору веде двокілометрова канатно-крісельна дорога, звідти — дві траси на 800 та 700 м, обладнані бугельними витягами. Поруч з базою є короткий спуск з гачковим підйомником — для початківців з гірських лиж та сноуборду. До речі, у Тисовці в лютому сноубордисти проводять свої т. зв. фестивалі. Відомий Тисовець і спеціальною 500-метровою трасою для могулу, одного з видів фрістайлу. Саме тут проводяться змагання з цього, вже олімпійського, виду спорту.

Новий 2012-й рік зустріли на вершині Говерли (2060,8 м над рівнем моря), найвищій точці України, рівненці: Аскар Гіжиров (42 роки, пенсіонер МВС), Олександр Харват (44 роки, голова Рівненської обласної спілки фотохудожників), Володимир Сторожук (38 років, режисер), Олександр Новак (24 роки, викладач вузу) та Олександр Малий (25 років, робітник Рівненського заводу високовольтної апаратури). Спогади учасників цієї експедиції про те, як їм велося у новорічну ніч, що цілком могла виявитися для них останньою, пропонуємо увазі читача. Санаторий Весна Трускавец

Новак: Ідею зустріти Новий рік на Говерлі я виношував майже три роки. Коли вона, так би мовити, дозріла, я звернувся до Аскара, з яким неодноразово бував у гірських походах. Йому вона одразу сподобалася, а згодом до нас приєдналися інші.
Отже 30, грудня ми прибули на приватний туристичний притулок сім'ї Бузак в урочищі Козьмещик. На посту аварійно-рятувальної служби села Лазещина, де ми відмітилися, нам сказали, що погода на Новий рік не найкраща — передбачається дощ та мряка.
Гіжиров: Зранку 31 грудня ми привітали іменинника Сашу Новака і, коли десь опівдні дощ змінився на мокрий сніг, вирушили на підкорення Говерли. Дорогою зустрілися з групою львів'ян, які вже поверталися з вершини. Від них ми дізналися, що вона вкрита льодом, та ми до цього були готові. У кожного були «кішки», лижні палиці та льодоруби. Ми піднімалися на гору, падав сніг, але не настрій.санаторий Шахтер
Сторожук: Так, настрій мені не псувало навіть те, що мій одяг, м'яко кажучи, не був розрахований на таку погоду. Спасибі друзям, які скинулися «з миру по нитці голому на сорочку».
Малий: Хоч я й був наймолодший у команді і мені бракувало досвіду зимових сходжень, але не відставав від товаришів.
Гіжиров: На вершину ми піднялись вже у сутінках. Дув несильний південний вітер. Ми поставили два намети за залізобетонною стелою з протилежного від вітру боку виходами на північ. Закріпили палатки за допомогою льодорубів і лижних палиць. Зібралися в наметі іменинника — Олександра Новака і, попивши гарячого чаю, домовилися зустрітися знову за півгодини до Нового року. Повертаючись до своєї палатки, ми з Володею Сторожуком побачили, як на вершину піднялися хлопець і дівчина — приємно було зустріти наших земляків із міста Сарни — Ігоря та Оксану. Прийшли вони просто, щоб «відмітитись», і після склянки гарячого чаю пішли вниз. Вони цілком могли виявитися останніми, хто нас бачив.
Сторожук: Було приблизно одинадцята вечора. Я собі дрімав, вітер погойдував намет, ніби пливеш на човні. Аж раптом — крик Аскара в самісіньке вухо: «Прокидайся, бо, мабуть, з намету тент зірвало!». Відкриваю очі — наді мною схилився справжнісінький Дід Мороз. Обличчя, борода Аскара заліплені снігом. Вітер дув зі страшною силою, і сніг потрапив в намет крізь вентиляційний отвір, повністю засипавши наші спальники та всі речі. Тут я, мабуть, зрозумів, що відчуває корабельний пацюк, домівка якого починає тонути. Я виліз із аварійного намету, прихопивши тільки спальник. А навкруги — суцільний екстрім: темрява, шалений вітер, сніг, мороз.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья), І я сам — «без ансамблю». Пальці на руках скоцюрбилися і задубіли, бо рукавиці залишились в наметі. Тент з намету не зірвало, лише порвало одну штормвідтяжку. Спробував застібнути блискавку на виході — пальці миттєво примерзли до бігунка.
Гіжиров: Чесно кажучи, мій намет не був розрахований на такий екстрім. Через особливості конструкції вентиляцію та тент можна було закрити тільки ззовні. А сніг всередину намету потрапив тому, що вітер уночі змінився з південного на північний!санаторий Алмаз
Притуливши карімат до входу, цілу ніч відбивав атаки вітру. На всяк випадок я готувався до аварійного спуску, але тільки тоді, якщо б витримали пластикові дуги намету і вітер порвав би його на шматки. В іншому разі я не міг би з нього вийти. Адже, ставлячи палатки, ми зв'язали їх між собою. Якщо б я вийшов зі своєї і вчасно не перерізав мотузки, палатка одразу виконала б роль парашута і потягнула би моїх друзів униз. Отож, взувшись в черевики і пристебнувши до них «кішки», просидів півночі, через що й відморозив собі два пальці на нозі.
Свого часу великий полярник Р. Амундсен зауважив: «До холоду звикнути неможливо». І я це відчув на собі, як кажуть, на всі «сто». Аби не заснути та не замерзнути, вирішив попити кави. Відкопав з-під снігу свій газовий примус, зняв рукавицю, і балон миттєво примерз до руки. Довелося з неабияким зусиллям і шкірою відривати його.
Новак: Мушу додати, що незатишно було всім.

Михайло Анатолійович Паскар (команда «Буковина-карт», місто Новоселиця Чернівецької області) перед стартом зовсім не хвилюється. Все звично і трохи нудно: перевірка механіками моторів, клацання фотоапаратів, нерви тренерів та родичів. Останні хвилини до перегонів спадковий картингіст проводить, стрибаючи на одній ніжці по старих шинах. Михайлу Анатолійовичу п’ять з половиною років, і він є наймолодшим учасником фестивалю «Технопарк кам’яного періоду — 2007», який пройшов в Кам’янці-Подільському з 19 по 22 квітня. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Кортеж для королев
Навіть учасниці традиційного конкурсу «Міні-міс Поділля», що теж увійшов у програму фестивалю, — і ті віком від шести до 12 років. Позмагатися за корону міні-королеви краси приїхали дівчатка з Хмельницького, Іллічівська, Косова, Вінниці, Коломиї. Звичайно, не обійшлося і без маленьких кам’янчанок. В нелегкій боротьбі (учасниці страшенно хвилювалися, забували слова і плуталися між розкиданими на сцені мотоциклетними колесами) перемогу виборола дев’ятилітня Надія Супріган з Вінниці... Маленьких королев зустрічав під стінами БК кортеж байкерів та розкішний «Horch» 1937-го року. Вояж містом в такому автомобілі та з такими охоронцями викликав у міс захват. Перехожим, до речі, теж сподобалося.санаторий Шахтер,
…Все інше збирало переважно чоловічу аудиторію, що й зрозуміло: фестиваль мав на меті об’єднати технічні види спорту.
Вже відкриття фестивалю було багатообіцяючим: мотошоу відомих фрістайлерів, багаторазових рекордсменів Книги рекордів України, киян Юрія та Іллі Михальчиків. Юрій перелітав на своєму Suzuki над кількома новенькими автомобілями, а його 10-річний син стрибав через три вогняні кільця, так ще й вся мотобольна команда «Поділля» слухняно лягла під колеса мотоцикла Михальчика. І залишилася жива...
Мотокрос, ралі чи мотобол?
Найголовнішою подією «Технопарку» був перший етап чемпіонату України з авторалі, на який прибуло 36 екіпажів з Києва, Одеси, Калуша, Ужгорода, Донецька, Дніпропетровська, Львова та Дніпродзержинська. Змагання з авторалі з 1999 року відбуваються неподалік Кам’янця, в кар’єрі цементного заводу, що знаходиться на Товтровому кряжі1 між селами Вербка і Привороття.санаторий Алмаз,
…Багато заходів відбувалися одночасно.
Переважна більшість глядачів вибрала мотобол, що й зрозуміло. Кам’янець — місто давньої мотобольної слави, команді «Поділля» вже 29 років, вона неодноразово здобувала звання чемпіона України, а зараз просинається від летаргійного сну. І хоча перемога цього разу дісталася команді «Антрацит» (місто Кіровське, Донецька область), «бронза» кубку — теж почесно. Незмінний капітан «Поділля» Володимир Даниляк був визнаний кращим гравцем змагань.санаторий Женева
...Вечорами потрібно було вирішувати, чи слухати на Вірменському Ринку львівську групу «Каліч-блюз», чи податися на вали Старої фортеці, в табір байкерів, на рок-н-рольну вечірку. Конкуруючі майданчики «врубали» звук якнайгучніше, аби заглушити один одного. В результаті Старе місто здригалося від такого нечастого в цих місцях року...санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Сонячне проміння переломлюється у воді і додає каменям на дні соковитості кольорів. З-під дна човна випливає табунець невеликих рибок і зникає під берегом на глибині. Навздогін їм падає щось яскраво блакитне — за мить крихітна пташка кольору весняного неба підіймається вгору зі сріблястою здобиччю в дзьобі. Пливемо зеленим коридором поміж високими пагорбами: старезні дерева полощуть у ріці свої корені й віти, з них майже до самої води звисають ліани плюща. Це — не Амазонка, це — Лімниця.

Нетиповий екскурс в історію
Сплав по Лімниці є лише частиною нашого маршруту. Подорож починається в місті Галич (Івано-Франківська область) екскурсією музеями та визначними місцями давньої княжої столиці. Після цього перебираємося в село Мединя, звідки проходимо рафтом 25 кілометрів по Лімниці, до місця її впадіння в Дністер. Власне водну частину мандрівки урізноманітнюють зупинки і короткі прогулянки на Сокільські скелі, в урочище Діброву, до Галичиних печер… Зупинимося на найцікавіших моментах подорожі.санаторий Карпаты,
Галицький центр туризму, під егідою якого проходить сплав, пропонує оглянути історичні та архітектурні пам’ятки в національному заповіднику «Давній Галич». Про них ми вже писали у попередніх числах журналу1, тому цього разу віддаємо перевагу приватному музею братів Переклітів.
Художники, керамісти, затяті археологи-аматори Ігор і Петро Перекліти влаштували в одній з кімнат свого будинку невеликий краєзнавчий музей. Його експозиція розповідає про культури і держави, які народжувалися, розквітали і вмирали впродовж багатьох тисячоліть на берегах Лімниці й Дністра. Санатории Трускавца У вітринах під склом зібрані фрагменти гончарного посуду — від культури лінійно-стрічкової кераміки (кінець VI тисячоліття до н.е.) і трипілля (середина V тисячоліття до н.е.) до Княжої доби (X-XIIІ століття). На стендах поруч викладені наконечники списів і стріл — рештки зброї періоду ранньої бронзи (ІІІ тисячоліття до н.е), а також частини знарядь праці доби Комарівської культури (XV cтоліття до н.е.). На почесному місці — керамічні люльки і кахлі (XII-XVII століття). Експонати можна не тільки оглянути, але й потримати в руках...
До борсуків у гості
У селі Мединя, санаторий Шале Грааль на березі Лімниці, розкладаємо і помпуємо рафт. Після короткого інструктажу спускаємо човен на воду. Бр-р, холодна — плюс п’ять градусів. Босі ноги нашого капітана Миколи Хрептика, керівника Галицького центру туризму, у воді одразу червоніють і вкриваються «сиротами» — він притримує човен, доки у нього завантажуються гребці. Нарешті відчалюємо. Розуміємо, що мусимо вправно орудувати веслами — нікому не хочеться пірнати.
Півтора метра під кілем. Гребок, ще гребок — і ми вже на середині ріки. Можна віддатися на ласку течії й роздивитися довкола. В урочищі Вербівці на лівому березі запланована наша перша зупинка. Незадовго пристаємо до берега і верболозами виходимо на стежину. Стежка не проста, а туристична — стовбури дерев уздовж неї позначені широкими червоно-синіми смугами. Маршрут «До Галичиних печер» починається в селі Темирівці і проходить територією Галицького національного природного парку.
Метрів триста, перед тим, як повернути в ліс і нагору, стежка йде вздовж ріки, супроти її течії. З берега видно спини риб, які купчаться в ямах.
...Назва кам’яної гори (скеля Борсуків), що має висоту приблизно 15 метрів, невипадкова. На її схилі справді живе борсуча родина. Протоптана тваринами стежина веде до широкого входу в глибоку нору. Обережно, щоби не сполохати звірків, проходимо їхнім шляхом. Корені одного з дерев добряче підриті й обгризені. «Ми принципово не втручаємося в життя лісу, навіть померлі дерева не прибираємо», — пояснює пан Володимир. Чи не тому нам зустрілися у Вербівцях дві неполохані сарни, які спокійно паслися на галявині. А от дикий кабан, почувши людей, дав драла з калюжі, в якій приймав грязеву ванну.
Сакральні кручі
Над водою стелиться запах розквітлих верб, серпантин ріки виводить човен на околицю села Сокіл. Хвилі розбиваються до п’ятдесятиметрової кам’яної стіни. Сокільські скелі — друге місце нашої зупинки. З тяжкою бідою долаємо водокрут і пристаємо до берега нижче.
Щоб вийти на вершину санаторий Карпаты, скель, проходимо урочищем Діброва. Цікава місцина, зовсім незле було би «зависнути» тут на довше. Еколого-пізнавальна (також промаркована) стежка веде дібровою повз лісовий ставок до кургану — тут в 30-х роках минулого століття археолог Ярослав Пастернак відкрив поховання ранньої доби бронзи. Незадовго виходимо до джерела, за переказами — цілющого...
Вапнякова товща Сокільських скель знаменита печерами. Спускаємося в одну з них: з

Життя горян завжди було суворе та важке, але оточене дивовижними за красою ландшафтами. А їх ужитково-декоративне мистецтво тісно пов’язане з цим складним побутом, воно відображає цю гірську естетику і відзначається яскравою самобутністю. санаторий Женева З усього різноманіття його проявів і тепер найбільш трудомістким та примхливим ремеслом вважається гончарство. А виготовлення кахлів — це особливий його різновид.

Піч зі святими та грішними
Гуцульська кахляна піч — рідкісне в народному мистецтві поєднання в одному виробі архітектурного, живописного та декоративного начал. Здається, все життя гуцула розписане в цих кахлях, тут сплелися дійсність та вигадка, проза повсякдення та запальність народних забав, релігійна тематика і військове буття. Колись кахляні печі були ледь не в кожному гуцульському селі, щоправда, у заможних горян, бо дозволити собі таку розкіш міг не кожний.
У печі послідовність викладених Санатории Трускавца кахель підпорядкована певному ритмові, що підкреслюється своєрідним завершенням з фронтонів і кутовими прикрасами над комином. За словами мистецтвознавця Катерини Каркадим, заввідділу Коломийського музею народного мистецтва, розписані кахлі обов’язково ставилися зверху донизу згідно зі значимістю сюжетів. Перший ряд згори, безумовно, найважливіший. У центрі майже завжди був святий (в гуцулів — Миколай Чудотворець). Він вважався оберегом, до нього зверталися з різними проханнями. Обабіч розташовувалися кахлі з релігійним сюжетом, соціальної чи державної важливості, скажімо, із зображенням церкви, дзвонів, австрійського двоголового орла. Праворуч і ліворуч — зображення побутових сцен: орач з люлькою, мисливці, що вирушили на полювання... І ось вам, до речі, приклад гуцульського гумору — один мисливець везе іншого на тачці, а той, котрого везуть, тим часом стріляє у якусь птаху.
У другому ряді на печі розташовувалися кахлі з зображенням того, що давало гуцулам можливість жити у складних гірських умовах. Тут обов’язково мав бути баранчик, який давав одяг, тепло, їжу. Доволі часто на пічних кахлях зображали музик; вони грають на скрипці, на сопілці і дуже рідко — на трембіті. Гуцул не був би гуцулом, якби, розписуючи кахлю, не згадав про наслідки відвідин шинку — чоловік повертається додому, а жінка вже чекає з топірцем у руці, демонструючи, хто в домі господар...
П’єц1 для цісаря санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Олекса Бахматюк — син гончаря — перейняв основи ремесла від батька, з яким жив у Старому Косові, а розпису вчився у молодого, але вже відомого Петра Баранюка. Він не тільки виклав існуючі до нього сюжети, збагативши їх цікавими подробицями, а й створив багато нових, витворивши таким чином дивовижну повість про життя людини в горах. Його гуцул з люлькою в роті везе на тачці свиню, його мисливець стріляє у птаха, котрий дзьобає дах двоповерхового панського будинку. Його панок (бо в чоботях) чи гуцул (бо з вусами) оре двома кіньми, а над їхніми головами цвітуть великі соняшники. Два Бахматюкові солдати наставили один на одного рушниці, а між ними будинок, висотою їм по плечі.
Твори Олекси Бахматюка експонувалися на виставках, викликали незмінні зацікавленість та захоплення. Дослідник Давид Гоберман у своїй книзі «Гуцульщина — край мистецтва» описує випадок, коли імператор Франц Йосиф, побачивши зразки Бахматюкових кахлів на коломийській промисловій виставці 1880 року, замовив йому розписну піч, яка незабаром була зроблена та відправлена до Відня. На тій же виставці Олекса отримав золоту нагороду…
Знамениті й анонімні
А неподалік Косова, у селі Пістинь, створювалася своя школа, яку пов’язують з династією трьох поколінь Зінтюків, і перш за все з найстаршим з них — Дмитром. Його роботи характерні контрастами, протиставленнями та гіперболічністю форм, в них відчувається міцність і конструктивність композицій...
Косів та Пістинь визначили основні риси гуцульської кераміки. І хоча їх майстри послуговувалися загальновідомою технікою — гравіруванням з наступним покриванням роботи свинцевою поливою — кожен з них мав свої таємниці та секрети, свою технологію випалу, не кажучи вже про творчий почерк, який проявлявся у нюансах кольорів та відтінків, різноманітті геометричних та рослинних мотивів, своєрідності композиції та розміреності ліній і форм.
Але оскільки майстри трималися відособлено, послуговуючись у роботі допомогою переважно членів родини, то твори гончарів минулого здебільшого анонімні, за винятком Олекси Бахматюка, Петра Кошака та ще кількох, які підписували свої роботи. Мистецтвознавці дотепер часто сперечаються щодо належності певних робіт тому чи іншому майстрові...
Коломийська школа
Наша розповідь була б неповною без згадки про коломийську кераміку, яка має

Бурштин сьогодні — це передовсім промисловий центр, неподалік від якого працює найбільша на Прикарпатті теплова електростанція. Про Бурштин знають не тільки в Україні, а й далеко за її межами, адже Бурштинська ТЕС зараз під’єднана до європейської енергосистеми й забезпечує електроенергією частину Європи. Та, як це не дивно, причини перетворення маловідомого провінційного містечка у знане місто краю  санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),слід шукати не лише в минулому столітті, коли зводилася Бурштинська ТЕС, а й у всій його 500-літній історії.

Візуальні орієнтири
Коли подорожуєш північною частиною Івано-Франківщини, санаторий Женева навряд чи заблукаєш серед скупчення сіл, розташованих на пагорбах з пласкими вершинами й пологими схилами. Майже звідусюди з Рогатинського, Галицького, частини Калуського й Тисменицького районів у погожу днину видно орієнтир — витяжні труби велетня енергетики Прикарпаття Бурштинської ТЕС. Найвища з них має висоту 250 метрів, тож разом із шлейфом білого, а іноді й чорного (бо не завжди проходить фільтрацію) диму видніється на десятки кілометрів. Однак з наближенням до цього «чуда» радянської доби дає відпочити окові чиста гладінь Бурштинського штучного моря — одного з найбільших і наймальовничіших гідрологічних об’єктів краю. На відміну від більшості морів світу, воно має свій рік і навіть день народження. У жовтні 1964 року бульдозеристи перекрили русло Гнилої Липи і вода почала заповнювати котлован, який копали цілий рік майже шість десятків бульдозерів, грейдерів, ГАЗів та МАЗів...
Із північного сходу до рукотворної водойми прилягає унікальна ботаніко-географічна зона — Касова гора. У 1975 році її визнано комплексною пам’яткою природи загальнодержавного значення. Найбільша цінність цієї території — її буйна рослинність. Реліктовий трав’яний покрив цього природного об’єкта досліджували понад півсотні експедицій. Учені стверджують, що тут збереглися деякі види рослин кінця третинного періоду, які можна знайти лише в заповіднику Асканія Нова та Стрілецькому степу Курської області. Десять видів рослин занесені до Червоної книги України.
Таємниці історії
...Дослідники запропонували п’ять версій пояснення топоніма Бурштин, кожна з яких має свої «за» і «проти». Найбільш правдоподібною видається геологічна. У підручнику з геології і мінералогії, виданому у Львові в 1912 році, можна прочитати про знахідки янтарю (бурштину) у цій місцевості. Урочище, де найчастіше зустрічалася скам’яніла санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), живиця жовтого кольору, назвали Бурштиновим. У кінці XVI століття на цю місцину переселилися жителі зруйнованого татарами чи природною стихією Нового Села (вперше в історичних джерелах згадується у 1436 році). Власник Бурштинового домігся від короля привілею для біженців. У монаршій грамоті населений пункт вже іменувався Бурштином.
...Найбільше зусиль для його піднесення доклав коронний гетьман Речі Посполитої Микола Синявський. Він домігся для нього Маґдебурзького права, у 1554 році запросив сюди мешканців Львівщини, спорудив перший дерев’яний замочок. Хоча він і знаходився на рівнині, все ж був неприступним, бо з трьох боків його оточувало болото Гнилої Липи.
Новий власник — коронний інстигатор (прокурор) Польщі Павло Беное — успішно продовжив розпочату справу, перетворивши місто у потужний торгово-промисловий центр Прикарпаття. Обсяги продажу продукції в Бурштині у першій половині XVIII століття втричі перевищували товарообіг Станіслава (нині обласного центру Івано-Франківськ)...
Граф Ігнатій Скарбек зробив Бурштин центром культурно-освітнього життя. В унікальній пам’ятці архітектури — палаці Скарбеків-Яблоновських, зведеному за проектом, аналогічним проекту Львівського драматичного театру — власник міста зібрав величезну колекцію творів живопису, скульптури, художнього скла тощо. Гості бурштинського палацу могли оглядати картини таких відомих художників доби Ренесансу як Рафаель, Ян Ендер, Ян Хреститель Лампі-старший, Йозеф Грасс, Елізабет Віже-Лебрен, Франческо Альбані... Майже сім гектарів площі навколо палацу займав ботанічний парк із рідкісними деревами, мальовничими водоймами. У парку був вольєр для пташок, що за розмірами дорівнював двом селянським хатам.
На початку ХІХ століття у Бурштині кілька років мешкав син всесвітньо відомого композитора В.-А. Моцарта — Франц-Ксаверій. Він організував тут перший світський хоровий колектив і активно пропагував музичне мистецтво.
Сакральні святині санаторий Женева
«Візитною карткою» Бурштина здавна були його сакральні святині,

У невеликих західноукраїнських містечках життя особливе. Тут майже ніколи не побачиш надмірного поспіху, зайвої суєти. Натомість панує спокій, розмірений ритм життя. Приїхавши сюди, можна відпочити душею, насолодитись спілкуванням із новими людьми, відкрити, зрештою, інший, ніж у мегаполісі, світ. Тим більше, якщо це містечко на Закарпатті. Санаторий Весна Трускавец І для любителів інтелектуального туризму воно може здатися не менш привабливим, ніж той же Ужгород чи Мукачеве. Мова йде про Виноградів.

Невелике місто з великою історією
Коли побуваєш у таких містах, як Виноградів, починаєш розуміти, наскільки розважливими й мудрими були наші далекі предки, якщо вибирали собі для постійного проживання такі місцини. Тут є все життєво необхідне: повновода ріка Тиса, переважно рівнинний рельєф, каміння для будівництва житла і потужних укріплень. І чи не найголовніше — благодатний клімат, яким Виноградів завдячує відомій Чорній Горі, що здіймається над містом і захищає його від холодних північних вітрів.
Сам Бог велів вирощувати тут виноград. І праця людей щороку винагороджувалася щедрими урожаями. Відтоді місто асоціювалося саме з виноградниками та виноградом. Місто одержало свою першу назву Севлюш (від угорського «севлевш» — виноградне), а з 1946 року — Виноградів — від благородної культури.
…Назва Севлюш вперше з’являється у 1262 році, коли Іштван V надав містечку права вільного королівського міста. Монарша грамота містила такі важливі для тих часів привілеї, Санатории Трускавца як проведення щотижневого торгу та ярмарку у визначні свята без оподаткування, право на будівництво млинів, вільне користування дорогами і безперешкодну торгівлю в межах Угорського королівства. Барони чи великі магнати селилися в Севлюші лише зі згоди місцевих жителів. Городянам надавалась можливість вирощувати виноград, виробляти і продавати вино. Система міських привілеїв одержала назву «Севлюське право». Воно стало настільки престижним, що пізніше його намагалися здобути й інші поселення — Хуст, Вишково, Тячів, Довге Поле.
Наприкінці XIV століття місто втратило статус королівського, перейшовши у магнатське володіння. Декілька століть ним володіла заможна родина Перені, представники якої незабаром прибрали до рук і весь Угочанський комітат. Саме в цей період постали найефектніші пам’ятки, якими Виноградів може сьогодні похизуватися: кам’яний замок, вишуканий палац та пишні сакральні споруди… Жахливе горе спіткало городян у серпні 1717 року, коли Севлюш був захоплений кримськими татарами. Два довгі дні ординці грабували місто, а потім, пересвідчившись, що нічого цінного не залишилось, підпалили. Однак Севлюш вкотре зумів відродитись. А далі вихором промчалися цілі століття, коли знане раніше в усьому королівстві місто побувало поперемінно у складі Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорщини, УРСР...
Дві твердині на одне місто
Найдавнішою зі збережених споруд Виноградова є старовинний замок. Його мальовничі руїни височать на одному з уступів Чорної Гори, велетенські масиви якої простягаються на околиці міста. Може, ця твердиня і не є близьким сусідом вокзалу, однак мандрівку Виноградовим варто починати саме з неї. Інші атракції нехай ненадовго зачекають. (До слова, від залізничної станції декілька разів на день вирушає вузькоколійний потяг до Хмільника на Іршавщині. Подорож займе небагато часу і залишить хороші враження).
Проходимо центральною площею Миру повз численні храми, минаємо чепурний палац магнатів Перені, що стоїть уже зовсім неподалік від замку. Хаотичне кам’яне громаддя, яке немов нависає прямо над міськими хатинами — це і є Виноградівська фортеця.
…У 1399 році король Жигмонд Санаторий Весна Трускавец Люксембурзький за вірну службу подарував Севлюш магнатові Петеру Перені, який відзначився у боротьбі з турками, зокрема у битві біля болгарського Нікополя у 1396 році. Грамота містила також дозвіл відбудувати старий зруйнований замок. Через декілька років, у 1405-му, Петер Перені отримав у володіння і замок Нялаб у Королевому. Ось так на зламі ХІV–XV століть родина Перені стала власником Угочанського комітату і майже чотири століття володіла цим краєм.
Севлюський замок було відновлено. І сьогодні за залишками руїн можна судити про те, що твердиня мала форму чотирикутника з масивними квадратними кутовими вежами. До замкового комплексу входили основне ядро, костел і каплиця.
…У середині XVІ століття нащадок Петера Перені Ференц прийняв протестантство, зрадив австрійського цісаря Фердинанда та перейшов на бік трансільванського князя Яноша Жигмонда. Подальше перебування монахів-францисканців у родинному гнізді Перені виразно суперечило новим релігійним переконанням Ференца, тому у 1556 році їх вигнали з замку-монастиря. Мощі Капістрана новоявлений

Мускат таїровський. Столовий сорт дуже раннього достигання. Виведений у 1958 році українським НДІ виноградарства і виноробства ім.Таїрова шляхом схрещування сортів Одеський ранній і Мускат гамбурзький. Районований на Закарпатті з 1989 року.
Ягоди чорні з темно-синім відтінком, вкриті густим пруїном. М'якоть з сильно вираженим мускатним ароматом. Санатории Трускавца,

Перлина Саба. Дуже ранній сорт виведений в Угорщині.
Ягоди жовтувато-зелені, з дуже приємним мускатним ароматом. Шкірка їстивна.

Іршаї Олівер(золотистий ранній). Виведений в Угорщині селекціонером Кочем Паулем щляхом схрещення сортів Пожані білого та Перлина Саба.
Ягоди золотистого кольору з мускатним ароматом. Шкірка товста, міцна.

Мадлен Анжевін. Дуже ранній, але мало поширений в умовах Закарпаття сорт. Виведений у Франції.
Ягоди зеленувато-білі з золотистим відтінком. Санаторий Весна Трускавец Шкірка тонка. М'якуш соковитий, без аромату.

Кардинал. Дуже ранній сорт. Виведений у Каліфорнії (США) Снайдером в результаті схрещування сортів Полум'я Токая і Альфоне Лавале.
Ягоди дуже великі, овальні, червоно-фіолетові. Смак ягід приємний, з легким мускатним ароматом.

Королева виноградників (Янтарний). Ранній сорт, виведений в Угорщині Селекціонером Матяшом Яношем шляхом схрещування сортів Королева Єлізавета і Жемчуг Саба. санаторий Женева
Ягоди дуже великі, різної форми, золотисто-янтарні. Шкірка тонка і досить міцна. Смак ягід приємний, мускатний.

Шасла. Дуже поширений високоврожайний приємний на смак столовий сорт. На Закарпатті та в інших виноградарських районах країни є основним столовим сортом. Виведений в Єгипті.
Ягоди середні, овальні, золотисто-зелені з коричневим загаром. У Шасли рожевої ягоди рожеві. У мускатної Шасли присмак мускатний. Шкірка міцна.

Чауш. Ранній столовий сорт, завезений з Туреччини.
Ягоди крупні, яйцевидні, овальні, зеленувато-білі з золотистим загаром, мускатним присмаком. Сорт нетранспортабельний, нестійкий до морозів.

Мускат гамбурзький. У світовому сортименті один з кращих за смаковими якостями чорний мускатний гарний на вигляд сорт. Виведений в Англії.
Ягоди великі напівовальної форми, темно-синього кольору. М'якуш з сильним мускатним ароматом.

Матяш Янош. Виведений угорським селекціонером Матяшем Яношом схрещуванням сортів Шасла фіолетова і Мускат Оттонель. Це чудовий мускатний столовий сорт високої якості.
Ягоди округлі, яскраво-червоні. Накопичують до 18% цукру.

Карабурну (Болгар, Афуз Алі). Походить з Малої Азії (Туреччина).
Ягоди дуже великі, зеленувато-янтарні, на смак приємні.

Молдова. Нещодавно завезений сорт молдавської селекції. Виведений способом гібридизації сортів Гузаль Кара і Сейв Віллар 12-375.
Ягоди великі, овальні, темно-фіолетові, з густим нальотом на поверхні. Шкірка товста, щільна, м'якуш м'ясистий, простого смаку.

Італія. Сорт виведений в Італії селекціонером Піровано шляхом схрещування сортів Бікан і Мускат гамбурзький.
Ягоди крупні, яйцевидно-овальні, жовтуваті. М'якуш із спецмфічним мускатним ароматом.
Сорт неморозостійкий, на Закарпатті вимерзає.

Технічні сорти

Трамінер рожевий. Високоякісний технічний сорт. Походить з Південного Тіроля (м.Трамін).Використовується для виготовлення марочного столового вина "Променисте" і десертного вина "Троянда Закарпаття". Служить відмінним виноматеріалом для шампанського.
Ягоди дрібні, округлі, яскраво-рожеві, з товстою шкіркою. М'якоть приємного смаку.

Каберне Совіньйон. Один з кращих червоних сортів світового сортименту. Виведений у Франції. Використовується для виготовлення марочного червоного столового вина "Оксамит України", а також червоних десертних вин.
Ягоди дрібні, округлі, темно-сині. М'якоть із своєрідним, трав'янисто-пасльоновим смаком. Сік безбарвний.

Бастардо магарацький. Виведений недавно інститутом виноробства і виноградарства "Магарач" шляхом схрещування Бастардо з Сапераві. Використовується для виготовлення марочних десертних і столових вин.

Мускат Оттонель. Ранній високоякісний сорт універсального використання. Походить з Франції. У насадженях області залишились окремі кущі.
Ягоди круглі, жовто-зелені з сильним мускатним присиаком.

Рислінг рейнський. Один з кращих технічних сортів винограду. Походить з Німеччини. Використовується для одержання марочних столових вин. Входить до складу шампанських виноматеріалів.
Ягоди середнього розміру, круглі, зеленувато-білі із золотистим відтінком на сонячному боці. Шкірка тонка, прозора, міцна, вкрита коричневими крапками. М'якуш приємного смаку, з тонким ароматом. Санатории

Все, що необхідне для перетворення виноградного соку у вино, - це простий і цілком натуральний процес закваски. Бродіння вина - це хімічне перетворення цукру в алкоголь і двоокис вуглецю. Крім того, в процесі беруть участь дріжджові мікроорганізми: вони живуть на шкірці винограду. Щоб вони вступили в "роботу", необхідно пошкодити виноградну шкірку. Тоді мікроорганізми починають впливати на цукор, який складає близько 30% м'якоті плоду. Результатом цієї взаємодії і є вино. санаторий Алмаз
За нормальних умов дріжджові мікроорганізми продовжуватимуть "працювати", поки цукор у винограді не перетвориться на алкоголь або поки рівень алкоголю у вині не досягне 15% від загального об'єму. В окремих випадках, коли виноград містить таку велику кількість цукру, що цей процес протікає природним шляхом, дріжджові мікроорганізми "виснажуються", і бродіння припиняється.
Бродіння можна зупинити і раніше: або шляхом додавання алкоголю або сірки, щоб підняти його рівень до 15% - обидві ці добавки "знешкоджують" дріжджові мікроорганізми, - або шляхом проціджування вина через спеціальний фільтр. Ці методи використовуються переважно при виготовленні солодкого вина.
Один сорт вина відрізняється від іншого головним чином сировиною - виноградом, що пішов на його приготування. Але різні закваски вина можуть визначати і всю решту відмінностей: між червоним, білим, рожевим, солодким, сухим або ігристим винами.

Вік вина
Кожне вино має свій дитячий вік, дитинство, юність і зрілість. Санатории Трускавца, Деякі вина не рекомендується вживати відразу після приготування - вони повинні бути витримані протягом певного періоду часу; інші ж, навпаки, хороші молодими. Багато вин покращують свої смакові якості протягом п'ятдесяти років. Ці вина вважаються більш престижними і цінуються вище. Чому ж існує підвищений попит на старе вино?
Велика частина білих, рожевих і просто недорогих вин будь-якого кольору повинні вживатися молодими. Такі вина не витримують. Найцінніше в них - свіжість і гострий, міцний аромат. Молоде вино дозволяє повною мірою відчути смак свіжого винограду. Воно містить весь комплекс елементів: кислот, цукру, мінеральних речовин, фенолу і таніну. Хороші вина містять цих речовин більше, ніж ординарні, а відмінні вина більше, ніж хороші. Саме набір цих речовин забезпечує вину смак і аромат.
Але необхідний час, щоб ці елементи, спочатку витягнуті з винограду, а потім щоб вступили в процес бродіння, злилися в гармонійне ціле і утворили те, що по аналогії з квітами називається букетом. Отже, для отримання букета вина необхідний час і кисень.
Дуже активний контакт з киснем веде до збільшення шкідливих бактерій у вині. З другого боку, встановлено, що невелика кількість кисню абсолютно необхідна для дозрівання вина і що кисень повинен впливати на вино поступово, малими дозами. В пляшці з вином його повинно буди рівно стільки, скільки необхідно для процесу дозрівання вина, який триває роки.
Кисень в багато разів прискорює дозрівання вина, але якщо його вміст в пляшці перевищує норму, вино починає псуватися.
Було з'ясовано, що навіть те вино, яке ретельно оберігається від взаємодії з повітрям, має нагоду абсорбувати кисень: по-перше, через бондарну клепку, а по-друге, при зціджуванні. Якщо вино розливається по бочках і починається окислення, то дерево теж впливає на весь процес, бо містить танін і ванілін, які додають вину аромат ванілі. санаторий Женева,
Сучасні винарі звертають особливу увагу на якість деревини, з якої виготовляються бочки, оскільки вони додають вину специфічний аромат і смак. Американський дуб додає вину або віскі солодкість, пряність і гостроту. У французькому регіоні ліс росте поволі, зате поставляє деревину, яка серед винарів вважається першокласною. Дуби з холодних лісів Балтики мають низьку пористість і підходять для отримання тонких і ніжних запахів.
Якщо світле вино залишається в бочці на термін вище за норму, воно починає швидко темніти, зникає його свіжий фруктовий смак, воно стає сухим, прісним. Те ж саме вино, розлите в пляшки після зберігання в бочці близько року або навіть менше, зберігає смак і аромат високоякісного винограду, і може зберігатись ще декілька років. У минулому багато вин знаходилися в бочках набагато довше, ніж це було необхідно, - часто просто через відсутність попиту. В пляшках ці вина зберегли б свій аромат значно довше, але пляшки тоді коштували дуже дорого.
Абсолютно по-іншому йде процес "дорослішання" вина в пляшці. Це - пряма протилежність витримування в бочках. Замість того щоб абсорбувати кисень, вино поступово втрачає його. Життя всіх складових частин вина в пляшці залежить від дуже маленької кількості кисню між вином і пробкою. По мірі використання кисню запас виснажується. 

Краєзнавство Закарпаття
Мінеральні води Закарпаття, що можуть використовуватись з лікувальною метою, представлені 62 основними родовищами, які були визначені на основі розвідувальних робіт, проведених Берегівською геологічною експедицією, гідрогеологічними групами об'єднання "Закарпаткурорт", Українського НДІ курортології. За даними першого Санатории Трускавца Кадастру мінеральних вод України (1996) із 205 родовищ МВ, що освоєні в Україні, 39 (19%) - на території Закарпаття. Вивчення фізико-хімічного складу МВ виявило, що практично не існує "унікальних" вод. Усі води можуть бути розділені на певні класи та групи. За своїми властивостями виділяються аналоги тих чи інших вод.

У загальному, по Україні переважають сульфатні, за ними хлоридні натрієві води, а в Закарпатті розташовані основні запаси вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих вод та гідрокарбонатних вод інших типів. У той же час сульфатні води - рідкісні для Закарпаття.
За газовим складом основна частина МВ Закарпаття - вуглекислі (75,0%), азотні та азотно-метанові (18,0%), сульфідні (7,0%).

Відомо, що в певних геологічних умовах можуть формуватися тільки МВ відповідного хімічного складу. Це зумовило специфіку розповсюдженості МВ і на Закарпатті.

Вживаються міжнародні та національні назви типів вод. санаторий Шахтер, Міжнародну групу складають типи вод, основними представниками яких є високоцінні, характерні, загальновідомі та добре вивчені родовища МВ тих чи інших країн. Національні групи типів вод даються в кожній країні для найбільш характерних її представників, а для окремих типів вод вказується подвійна назва - міжнародна й національна.

Типова приналежність Закарпатських МВ на сьогодні така:
група гідрокарбонатних натрієвих представлена 6 типами - Диліжанський, Саірме, Боржомі*, Віші, Поляно-Квасівський, Криниця, Санатории Трускавца
хлоридно-гідрокарбонатних (гідрокарбонатно-хлоридних) натрієвих - 6: Малкінський, Джавський, Єсентуки-17, Бюкксек, Сойминський, Анкаван, Арзні;
гідрокарбонатних, кальцієво-магнієвонатрієвих (нарзанів) - 4: Кукінський, Дарасун, Ласточкінський, Келечинський;
хлоридних натрієвих - 9: Стара Руса, Гайдусобосло-Охінський, Наугейм, Тбіліський, Усть-Качка, Єреванський, Усольський, Вайракейський, Хадиженський.
санаторий Алмаз Трускавец Група сульфідних вод включає 2 типи - Кемері-Сергіївський та Серноводський; миш'яковистих - 2 типи: Ля-Бурбуль та Синєгірський. Є також 2 типи кремнистих вод - Пірінейський-Кульдурський та Ужгородський.

Таким чином, серед МВ Закарпаття - 11 вод міжнародних типів та 4 типи вод Закарпатського походження - Поляно-Квасівський, Сойминський, Келечинський, Ужгородський (всього представлено 32 типи МВ).

Однак, пропонуючи такий принцип визначення типових вод слід зазначити, що в міру подальшого вивчення та збільшення числа МВ, кількість характерних типів буде поступово збільшуватися. З'являтимуться нові найменування типів вод, спочатку національні, частина яких в подальшому може набути міжнародного значення.санаторий Шахтер,
Визначення типу МВ має першочергове значення при розробці методики їхнього лікувального використання, яка проводиться не окремо для кожної води, а для даного типу МВ.

Це — не біологічний вид, а один з найоптимальніших варіантів одноденної пішої мандрівки в Карпатах для людей, котрі все своє життя провели в зоні лісостепу чи асфальту, та раптом непереборно захотіли побачити гори. Тут справді, наче в хрестоматії, природа систематично зібрала в одному місці характерні для санаторий Шахтер, Карпат фрагменти рельєфу та рослинності, джерела й потоки, люди вторували стежки та дороги, встановили пам’ятники і, на жаль, останніми роками навалили сміття. Гора Хом’як (1542 метри) височить на самому сході масиву Ґорґани, з її вершин навсібіч відкриваються мальовничі краєвиди, нижче тягнеться розлога полонина, а підніжжя обрамлюють річки Прутець Яблуницький та Женець з потужним водоспадом, розташованим на висоті 871 метр… санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

На Хом’як найкраще підніматися з півдня, від дороги, що веде з села Татарів до курорту Буковель. Якщо до Татарова дістатися потягом, то від залізничної станції, розташованої в центрі села, треба пройти приблизно шість кілометрів на захід, вздовж автотраси, що веде до Яблуниці та далі, через перевал, до Рахова. Дорога приведе до розвилки: ліворуч, через місток — на Яблуницький перевал, прямо — до села Поляниця та курорту Буковель. Пройшовши прямо менше кілометра, неодмінно побачимо справа промарковану стежку, що якраз і виведе на невелику полонину Бараня — під саму вершину Хом’яка.
…Від шосейної дороги до полонини Бараня приблизно дві години ходу спокійним прогулянковим темпом. На жовтих смужках маркерів, нанесених біля стежки, читається число 201. Санатории Трускавца Це позначення туристичного маршруту, що пролягає через Хом’як, Синяк, Малий Ґорґан до річки Зубринка. Стежка спершу іде лісовим схилом, з якого видно кам’янистий північно-східний відріг Хом’яка, і хвилин через двадцять виводить до невеликого потічка Верегімський. Перейшовши потік, ми опиняємося вже на схилі нашої гори. Чітка стежка іде серпантином так, що навантаження від підйому майже не відчувається. Втім, можна й скоротити шлях, рухаючись не серпантином, а стрімкішою стежкою вгору. Так чи так, врешті виходимо на порослу травою дорогу… Далі пологим трактом рухаємося на північний захід і менше як за півгодини виходимо на полонину з численними малопривабливими слідами людського перебування. Це Бараня.
Прямо по дорозі метрів через сто є джерело, з якого починається потічок Розкульський, а стежка на вершину — ліворуч у лісі, за обкладеним колодами кострищем… Стежка нагору іде вузьким коридором між жерепами та камінням. Навіть в ясну погоду вершини не видно майже до останку. Відтак, поява в полі зору статуї Богоматері, яку встановили минулого року на самій вершині, у новачків викликає захват… У безхмарну погоду з вершини відкривається панорама багатьох карпатських масивів. На півдні височать Говерла та Петрос, який через стрімкий східний схил видається вищим; правіше — пологі вершини Вододільного хребта Чорна Клива, Братківська, Гропа, Дурня з фрагментом Свидовця; перед ними полонини Довга і Плоска, а в долині село Поляниця та об’єкти туркомплексу «Буковель». На заході перед нами Синяк, за ним, наче спина велетенського дракона, визирає Добошанка, вдалині, трохи правіше, Сивуля та Ігровець; на півночі — сусідній хребет Явірник та округла гора Синячка за ним. На сході та південному сході видно хребти й верхи Косівщини й Верховинського району.санаторий Шахтер,
З вершини можна зійти в північно-західному напрямку прямо до полонини Хом’яків, що простягається між Хом’яком і Синяком, або ж вернутися вже пройденою стежкою до Барані…
Від джерела виходимо на полонину Хом’яків, проходимо метрів сто до сідловини та повертаємо праворуч. Стежка бере початок на краю лісу якраз навпроти найнижчої точки полонини. Якщо дощить, йти нею непереливки. Після тривалого спуску виходимо на відкриту місцевість із залишками цегляних будівель. Тут стежка виходить на тракторну дорогу, якою, повернувши на захід, можна вийти до витоків річки Женець. Але рухаємось нижче на північ до рівної галявини, з лівого краю якої є спуск на дорогу вздовж річки, що приблизно через два з половиною кілометри виводить до водоспаду.
Зворотна дорога від водоспаду повз президентську садибу та Женецьке лісництво до межі сіл Микуличин і Татарів займе 50 хвилин швидкої ходи. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)Переходимо підвісним пішохідним мостом через Прут і

Світ з річкового плеса виглядає інакше, як з берега річки. А з Дністра, що тече каньйоном, світ виглядає вражаюче. І не обов’язково їхати у США на Колорадо. Сплав Дністром не вимагає фантастичних коштів, далеких переїздів, а обіцяє естетичне задоволення, помірну роботу для м’язів, безмір географічної, санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) культурологічної інформації, нарешті — просто відпочинок для душі. Каньйон розкаже, яка давня наша матінка-планета, яка багата тваринним і рослинним світом. А береги Дністра можуть бути своєрідним музеєм історії народів, що мешкали на цих землях. За однією з версій, назва Дністер походить від слів «дні стер». Що йому дні? Він плине крізь віки.

Півтори години драйву
Щоб краще відчути «тиху душу» Дністра, сплав можна почати, скажімо, з його лівої подільської притоки — ріки Стрипа. Характери двох рік складають деякий контраст. Стрипа від містечка Бучач на Тернопільщині тече яром, демонструючи певний норов, чим підкреслює врівноваженість натури Дністра. З обох берегів над водою, місцями майже змикаючись зеленою аркою, нахиляються дерева. Стрипа цього разу (сплавляємося на початку червня) достатньо повноводна. Та навіть за такої умови інструктор час від часу застерігає, що наближаємося до мілини і треба активніше гребти то ліворуч, то праворуч, обходячи небезпечні місця...
Стрипа вже сама по собі, а не лише як стартовий етап сплаву Дністром, годиться для водної мандрівки. Її загальна довжина майже 150 кілометрів. І подорож по ній разом з найпобіжнішим відвіданням прибережних рекреаційних об’єктів може зайняти й тиждень...
«...Ну, от, поперек ріки лежить верба. Будем обносити», — Сергій Підмогильний командує скерувати катамаран до берега. За весь час, доки ми йшли Стрипою, судно санаторий Шахтер, доводилося нести берегом лише двічі і не дуже далеко. (Наші інструктори нещодавно вже проходили цією ділянкою й у міру можливого розчищали її). Але іноді на ріці трапляються такі завали, які треба обходити з судном «на руках» й до півкілометра...
...Трохи відпочинку, трохи напруги від сплаву Стрипою — і нарешті ми плавно входимо в Дністер. Після «затиснутого» краєвиду, що проглядав з його притоки, поглядові стало так вільно ковзати тихим розлогим дністровим плесом.
Неторканий парадіз
Веслуємо зовсім недовго, і наш катамаран зупиняється біля підніжжя Червоної гори. Вона тут така не одна — ціле урочище називається Червоне. А на «зрізі» крутих берегів виглядають червоні відслонення породи девонського періоду. Їм чотириста мільйонів років! «Коли тут падають дощі, то утворюються червоні калюжі». А все ж у цьому прегарному місці за кольором переважає буйна зелень. Долаємо досить легкий недовгий підйом на гору і нам відкривається панорама: Дністер попід високий стрімкий лівий берег робить величезну петлю...
У цих місцях за рахунок відсутності доїздів та поганої господарської придатності природа збереглася у своїй первісній недоторканості. А вона тут унікальна. Урочище Червоне зі своїм мікрокліматом — найтепліше місце на Дністрі. Взимку сніг тримається не більше двох-трьох днів, навесні-влітку практично не буває затяжних дощів. Тутешні породи, нагріваючись від сонця, акумулюють і довго віддають тепло...
Не завжди лагідний
Течія несе з середньою швидкістю п’ять кілометрів за годину. Трохи заповільно... Тож допомагаємо катамарану веслами. Інакше стан дуже вже наблизився б до медитації — тиха вода і неспішна зміна пейзажу цьому так сприяють. Здається, тут ніщо не порушує спокою уже тисячі років. А все ж так на Дністрі буває не завжди. Проходимо повз берег, де красивий ліс практично виліг. «У цьому місці пройшовся ураган. Ось він повалив дерева на правому березі, а ось його хвиля зачепила лівий...» ... Та й узагалі не така вже це блага ріка, як може видатися. Плавати в ній треба «з головою»: на перший погляд повільна, його течія насправді несе вперто, опиратися їй практично неможливо. Не дарма, згідно з правилами безпеки, категорично забороняється стрибати з катамарана в воду без рятувального жилета.

Біля Совиного яру
Наша мандрівка триває вже години чотири, якщо не рахувати обіднього перекусу. Час від часу урізноманітнюємо веслування фотополюванням на сірих чапель. В каньйонній частині ріки розташувалися три колонії цих птахів. То там, то там на березі біля самої води трапляються їх тонкі постаті. Але при наближенні катамарана птах здіймається в повітря, кидаючи нам обурений «вигук», мовляв, потурбували...
Незадовго після згаданого грота проходимо через урочище Шутроминці. Наш гід показує на трубу газопровода, що транспортує російський газ з Оренбурга. За газопроводом в Дністер

Мукачівський замок - видатна воєнно-архітектурна пам'ятка епохи феодалізму санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),- увінчує одиноку сопку вулканічного походження, що підноситься на висоту близько 70 м над долиною р. Латориці. Цей грандіозний комплекс оборонних споруд склався протягом багатовікової історії Закарпаття.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) Він є надзвичайно складною й розвиненою системою, на окремих ланках якої можна простежити майже всі етапи розвитку оборонного будівництва Середньої Європи.Гадають, що вже в ІХ-Х ст. на цій горі існувало невелике прикордонне укріплення Київської Русі за Карпатами, яке було зруйноване татаро-монголами в 1242 р.Найдавніше ядро мурованого замку в Мукачеві, що займало східну частину гірської вершини, склалося з однієї квадратної в плані башти-донжона з криницею в нижньому ярусі, підсиленої ровом та валом. Детальні обміри та натурні дослідження 1971 — 1973 pp. дали змогу точніше визначити ту частину замку кінця XIV - початку XV ст., будівництво якої пов'язане з іменем русько-литовського князя Ф. Коріатовича.санаторий Алмаз У 1396 р. угорський король Сигізмунд подарував йому Мукачеве та закріплені за замком володіння. На початку XV ст. донжон обведено кам'яним оборонним муром з кількома півкруглими або підковоподібними в плані баштами.санаторий Шахтер, Три з них збереглися до нашого часу. Форма плану замкового подвір'я - Верхнього замку - наближалася до овалу або до прямокутника з закругленою південною частиною. В'їзд у Верхній замок був влаштований, напевне, з півдня. Існуючий нині прохід на його подвір'я з Середнього замку в південно-східній круглій башті влаштовано значно пізніше. На рівнині, що оточує гору, існував рів, який наповнювався водою з р. Латориці, а на внутрішньому березі рову був укопаний дубовий частокіл - "паланок", який і дав давню назву замкові. Первісно до замку вела крута дорога по південному схилу гори, а на початку XVII ст. на західному схилі було влаштовано нову дорогу, якою користуються й нині.Санаторий Весна Трускавец Поширення й удосконалення вогнепальної зброї, яка потребувала модернізації фортифікаційних споруд, а також пошкодження цих споруд під час воєнних дій та зміна володарів замку були причиною того, що його протягом XVI-XVIII ст. неодноразово добудовували та удосконалювали. Поступово забудовувалася терасами вся Замкова Гора. Комплекс споруд, які футтувалися навколо дворів Верхнього, Середнього й Нижнього замків, та передворітпі укріплення "спускалися" в напрямку північ-південь.У 1633 p., коли замком володів семиградський (трансільванський) князь Георгій Ракоці, французькі інженери докорінно, згідно з новими досягненнями фортифікаційного мистецтва, удосконалили оборонну систему замку. В цей час збудовано могутні кам'яні бастіони, що збереглися до нашого часу, та систему звідних мостів з надвтзними спорудами. Мукачівський замок перетворився на могутню бастіонну, санаторий Женева пристосовану до артилерії, фортецю, взяти яку приступом було майже неможливо. Він складався з трьох основних частин, відокремлених одна від одної стінами та витесаними в скелі ровами, через які перекинуто мости (в давнину - звідні). Кожна з цих частин могла захищатися самостійно.У 1688 р. після облоги німецькими військами, яка тривала близько трьох років, замок був дуже пошкоджений і потребував ремонту й перебудов згідно з вимогами тогочасної військової техніки. Поблизу первісного "паланка" рови засипали й набагато далі від гори, на відстані близько 120-250 м від них, за італійською системою насипали вали з сімома виступними могутніми кам'яними п'ятикутними бастіонами. Зовні вали оточував рів, який наповнювавсяводою p. Латориці. Одночасно в замку збудовано нові житлові та господарські корпуси.санаторий Шахтер, Тоді в основному й склалася та забудова замку, яка збереглася до нашого часу.Подвір'я Верхнього замку утворене П-подібним у плані палацом його володарів, який складається з кількох житлових та господарських корпусів.Трапецієподібний у плані двір Середнього замку розташований на другій терасі, нижче від Верхнього замку на 6-8 м, і оточений дво- та триповерховими корпусами, в яких містилися казарми гарнізону та арсенал. Оборонні споруди Середньогозамку складалися з кам'яних мурів, ровів та чотирьох бастіонів.

Замок розташований на захищеній ділянці мальовничої північно-східної околиці села. Схили пагорба круто обриваються на схід, північ і захід; з заходу біля його підніжжя розкинувся великий став; у давнину7 пагорб оточували болота. З південного боку замок захищається широким і глибоким ровом.Перші згадки про мурований замок належать до XV ст., санаторий Шахтер але від первісних споруд залишилися лише фрагменти мурів. Відомо, що замок перебудовувався у 1560 р. Сучасні замкові споруди походять з XVI-XVII ст., останню дату пов'язують з іменем військового інженера та архітектора П. Гродзицького. Під час Першої світової війни замок був дуже пошкоджений, у 1920 р його реставрували.Замкові будівлі груттуються по периметру двох трапецієподібних у плані дворів: більшого - парадного, оточеного житловими корпусами, та вужчого - господарського, який має окремий в'їзд і розміщений відповідно до рельєфу нижче від першого. Розпланувально-просторова структура парадної частини замку характерна для ренесансних замків України.санаторий Женева Особливу увагу приділено захисту та архітектурному оздобленню південного фронту замкової забудови. Його фланкують дві триярусні, квадратні в плані наріжні оборонні башти, а в центрі знаходиться квадратна в плані в'їзна башта, до якої через рів веде довгий дерев'яний міст, у давнину - звідний. Четверта башта підноситься над північно-західним рогом житлового корпусу,санаторий Алмаз а п'ята підсилює центр західного господарського корпусу.Перед північним житловим корпусом (з двору -одноповерховим, ззовні - двоповерховим) влаштовано широку терасу, до якої ведуть кам'яні сходи. Вікна житлових корпусів, двері та портали в'їзної брами оздоблені білокам'яними різьбленими ренесансними обрамленнями. Над вікном 2-го ярусу зовнішнього фасаду південно-західної наріжної башти вміщено химерне зображення грифона, вирізьблене з каменю-вапняку.Замок у Свіржі належить до найяскравіших ренесансних оборонних споруд, створених на Львівщині у XVI-XVII ст.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

Що ті Гаваї, коли є «Дике Поле»

Сільський зелений туризм - явище багатогранне. Один із його основних аспектів, зважаючи на сучасний стан економічного розвитку України, - соціальний. Тому його слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел доходів сільських жителів, як складову частину розвитку сільської інфраструктури та сільських територій, а також як один із чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому в багатьох країнах сільський зелений туризм активно підтримується та заохочується державою. Доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, що надають такі послуги, отримують всілякі преференції, в тому числі й податкові. Другий основний аспект полягає в отриманні додаткових можливостей для популяризації української культури, поширенні знань та інформації про історичні, географічні, природні, етнографічні особливості України, що є вагомою підставою для визнання сільського зеленого туризму суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка заслуговує на всебічну підтримку з боку законодавчих та виконавчих органів влади. Виходячи з таких тверджень, а також із досвіду європейських країн,санаторий Алмаз класична формула сільського туризму не стосується більш відомого й поширеного поняття у країні -надання готельних послуг. Ініціатором організації відпочинку на селі виступає родина, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, та побічну - з використанням майна цього господарства для надання туристичних послуг, а саме: забезпечення відпочивальників житлом, харчуванням, ознайомлення з місцевою природою, культурою, традиціями та обрядами.

«Хоча й сільський, але туризм»

В Україні під час визначення центрального органу виконавчої влади, відповідального за розвиток цього напряму, спрацював стерео­тип: «Хоча й сільський, але туризм». Отож було доручено опікуватися ним державному органу виконавчої влади в царині туризму, що не сприяло розв'язанню проблем розвитку сіль­ського туризму по суті.Санаторий Весна Трускавец До того ж у проекті закону України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» у статті 6 з переліку основних пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму пропонується вилу­чити «розвиток сільського, екологічного (зе­леного) туризму».

Тому для сталого розвитку сільського зеле­ного туризму в Україні необхідно визначити роль і місце державних інститутів, зокрема Міністерства аграрної політики України, у створенні сприятливого правового середови­ща для діяльності сільських громадян, навчан­ня власників агросадиб, надання на умовах конкурсу проектів через програму «Власний дім» довгострокових кредитів для створення біфункціонального житла та сприяння в залу­ченні інвестицій для розбудови інфраструкту­ри на селі тощо. Як результат, з'явиться агроту-ристичний продукт, який ідентифікуватиме український сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Вихо­дячи з цього, центральний орган виконавчої влади у сфері туризму опікуватиметься питан­нями популяризації відпочинку в українсько­му селі, розробкою туристичних програм і маршрутів та здійсненням регуляторної полі­функціонування агротуризму має бути надан­ня повноваження (компетенції) Спілці спри­яння розвитку сільського зеленого туризму в Україні стосовно створення внутрішньої фа­хової нормативної бази, а також здійснення внутрішнього контролю за дотриманням цих норм господарями (наприклад,санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) добровільна категоризація місць розміщення).

Відповідно до Закону України >>Про особис­те селянське господарство» (№742-ГУ від 15.05.2003 Р-) сільський господар, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, має право надавати послуги у сфері сільського туризму з використанням майна особистого селянського господарства. Але положення цього закону не працюють. Для внормування розвитку агротуризму необхідні прийняття закону України «Про сільський зелений ту­ризм» та здійснення державою регуляторної функції, спрямованої не на встановлення жорсткої регламентації діяльності власників особистих селянських господарств, які нада­ють туристичні послуги, а на створення систе­ми стимулів, заохочень та умов для подальшо­го прогресу. Постійне зволікання у створенні сприятливого середовища для цієї діяльності або намагання встановити численні вимоги та дозвільні процедури до власника садиби стане відчутною затримкою розвитку і спричинить подальше нелегальне надання послуг із сіль­ського зеленого туризму.

Штольня Довгоруня

Штольня Довгоруня розміщена на висоті 400 м в однойменному урочищі Рахівських гір.
Закладена в мармуризованих вапняках сірувато-білого кольору. Штольня являє собою систему горизонтальних галерей, розташованих на двох ярусах, що з'єднані між собою 15 м вертикальною шахтою. Нахилений вхід виводить на верхній ярус, долівка якого в багатьох місцях вкрита водою.
Загальна довжина штольні 226 м, глибина 21 м.
Температура повітря становить 4 - 5 градусів С, вологість - 100%.
Шахти є антропогенними утвореннями, але їх вертикальні ділянки мають природне походження.

Печера прозорих стін

Печера прозорих стін - карстова печера закладена у юрських мармуризованих вапняках.
Печера волога. Освітлення – розсіяно-інфільтраційне. санаторий Шахтер,Температура - 5 градусів С, вологість - 100%.
Печера розташована неподалік села Мала Уголька (Тячівський район на Закарпатті) недалеко від височини Погар.
Вхід у печеру стін знаходиться напроти вершини Угольська плеша, в скелі витягнутій з південного сходу на північний захід. Вхід трикутної форми (1,7 на 2,2 м).
Вона являє собою дві перпендикулярні камери довжиною 5 і 10 метрів. Стіни її вкриті молочно- білим прозорим кальцитом із зеленуватим натеком у формі кам'яних квітів.
В першій прохідній камері знайдено добре збережений череп ведмедя.

Печера Ведмеже Ікло

Печера Ведмеже Ікло закладена в верхньоюрських вапняках, по великій косій тріщині, яка пересікає блок під кутом 60 град. Має два входи: великий гротоподібний (7 на 10 м) і верхній малий (1 на 0,5 м).
Загальна довжина порожнини становить 35 м, площа - 69 м2, об’єм - 106 м3. Середня темпепратура повітря - 5 градусів С, вологість - 100 %.
Печера Ведмеже Ікло розташована біля села Мала Уголька (Тячівський район, Закарпатська обл). Печера знаходиться біля водорозділу рік Малої та Великої Угольки (південно-східна частина хребта Гребінь).
Вхід Санаторий Весна Трускавец завалено брилами вапняків, що осунулися з правого боку стіни.
Нижня частина печери має вигляд похилої тріщини, стіни якої місцями вкриті коричневим, кальцитовим натьоком. Долівка сильно захаращена камінням. Верхній хід – досить низький маленький зал, стіни та стеля якого досить сильно карадовані. Стіни мають світло сірий колір.
Верхній хід печери – сухий, нижній – порівняно вологий. освітлення розсіяно-інфільтраційне.
Вторинні відклади: Печерна глина, щебінь.
В нижньому ході печери знайдене ікло печерного ведмедя.

Печери скелі Чурь

Скеля Чурь розташована на правому березі Малої Угольки напроти скелі Вів.
На скелі нараховується 7 карстових печер. Порожнини невеликі за розміром, довжиною від 8 до30 м, закладені вздовж тріщин вапнякового масиву.
Середня температура порожнин становить 5 градусів С, вологість 100 %.
На скелі «Чурь» знаходиться невеличка однойменна печерка. Вхід в порожнину вертикальний. Печера являє собою зал 4,5 х 10 метрів і висотою 2,5 метра. Долівка її підвищується до дальної частини, а стеля різко знижується. Печера усіяна камінням і грудкуватою глиною.
У печері є слабі натеки у вигляді сталактитів і ванночок. В печері Чурь при розкопках знайдено кістки дрібних гризунів та кажанів.
У лісовому урочищі "Чурь" знаходиться "Карстовий міст" - природна вапнякова арка.
Перший опис цього чудового витвору природи відноситься до 1558 року.
Карстовий міст має прямий зв'язок із утворенням санаторий Шахтер, долини Малої Угольки і є, очевидно, стародавнім руслом підземних вод. Обточені водою стіни й стеля, вертикальні труби в куполі носять сліди бурхливої діяльності води. Висота проходу сягає до 3 метрів, довжина — 15, а ширина — більше 20.
Поряд з печерами  Санатории Трускавца на цій території знаходяться інші карстові утвори, зокрема гроти і колодязі.

Печера Верхня

Печера Верхня – печера Українських карпат.
Загальна протяжність печери становить 250 м, площа - 380 м2, об’єм - 650 м3. Висота  розташування входу 820 м н.р.м.
Печера знаходиться між селами Нересниця (на південному-заході), Новоселиця (на заході), Підплеша (на півдні) і Тарасівка (на півночі) Тячівського району (Закарпатська область).
Печера Верхня утворена на схилі гори Черлений камінь в межиріччі Лужанки та Терешулки (правобережжя р. Тересва).
Печера закладена в різногалькових поліміктових неогенових конгломератах. В її генезисі брали участь тектонічні, гравітаційні та частково карстові процеси.
Печера має 2 гротоподібних входи, розташовані на схилі стрімчака, близько один від одного (на

На скелі Вів відомо вісім печер.Входи в печери розташовані на різних рівнях на північ, схід, південь.

Найбільша з них печера Білих стін. Довжина її ходів становить 118 м. санаторий Алмаз Трускавец

Печера має 5 окремих входів. Печера суха, в окремих місцях є маленькі сталактити, а встінах ребристі натьоки коричневого, жовтого і білого кольорів. Температура повітря в різних частинах печери коливається від 3 до 6 градусів С, вологість - 100 %.

Печера Вів є другою за довжиною ходів. Довжина ходів - 50 м. Печера закладена у тектонічній тріщині між двома плитами, чим і відрізняється від інших печер.

Печерний заповнювач - глина з щебнем. Середня температура - 5 градусів С, вологість - 100 %.

В 10 метрах від одного з входів в печеру, на 5 метрів нижче, знаходиться вхід в Печера Перлинна. Колись була з'єднана з печерою Білих стін, та ходи запливли, забилися глиною і гумусом. Порівняно невелика, всього 38 м.

В Перлині знайдено велику кількість викопних кісток і рідкісні утворення печерної перлини. Вхід в печеру неправильної форми, величиною 1,5 х 0,6 м. Права стіна печери вкрита на всю довжину великим каскадним натеком, який місцями доходить до стелі. У печері є два зали: Малого підковоноса та Ікл. В другому залі було знайдено велику кількість ікл печерного ведмедя.

Печера волога, місцями капає вода санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья), на підлозі є невеликі ванночки. Середня температура повітря печери приблизно складає 5 град. С, вологість 100 %.

Колодязь Експедиційний (шахта Упорна). Вхід у печеру неправильної видовженої форми, розміром 1,5 х 1м. Печера являє собою карстову шахту промивного типу глибиною 24 м, яка закінчується двома невеликими залами. Стіни печери сильно карадовані. Стеля залів місцями прикрашена невеликою кількістю сталактитів. Санатории Трускавца В печері протікає струмок. Температура повітря нижньої частини печери складає 6,2 градуси С, вологість - 100 %.

Інші печери скелі Вів малі за розмірами. Їх довжина становить від 8 до 29 м. Середня температура повітря приблизно складає 4 градуси С, вологість - 100 %.

Гора Парашка - найвища гора в Сколівських бескидах. Висота Парашки складає 1268 м над рівнем моря. Санатории Трускавца Дійти до гори дуже просто зі станції Сколе. Біля підніжжя гори знаходиться водоспад Гуркало. Парашка з усіх боків оточена мішаними лісами. На схилах гори влітку є багато ягід (чорниці, гогадзи, суниці). Хребет, на якому гора розташована, називають хребет Парашки. До складу однойменного хребта також належать вершини Корчанка, Оброслий верх і Тимків верх.санаторий Алмаз
Щодо назви самої гори, існує легенда, яка свідчить про те, що гора названа на честь доньки (за іншою версією - дружини) князя Святослава Володимировича (сина Володимира Великого) - Параски. Параска, за легендою, була вбита на цій горі дружинниками Святополка Окаянного у 1015 році. Цій події передувала битва Святослава і Святополка поблизу міста Сколе, від якого до гори 10 кілометрів. Санатории Трускавца,
Завдяки своїй красі та легкодоступності гора Парашка є дуже популярним об'єктом туризму, від Сколе до неї прокладений маркований туристичний маршрут (маршрут № 13). санаторий Шахтер, Нижче вершини встановлена кам'яна плита, на якій написано, що гора названа на честь дочки Святослава - Параски. У 1999 на вершині Парашки встановлено металевий хрест, який після зими 2007/2008 зламався, не витримавши великої маси снігу, що на нього налип, і сильних поривів вітру, які дуже характерні для всіх Карпатських вершин цієї пори року.санаторий Шахтер,