Олеский замок (укр. Олеський замок, польск. Zаmek w Olеsku) — памятник архитектуры XIV—XVII веков, расположенный возле посёлка Олеско Бусского района Львовской области (Украина), старейший сохранившийся замок на территории Западной Украины.
Замок возник на высоком холме в поселке Олеско свыше шести веков назад. Произошло это в тяжелый период распада Киевской Руси на удельные княжества и захвата ее территории внешними врагами. В 1223 году войско Чингисхана разгромило объединенные русские дружины на реке Калке.
санаторий Женева ТрускавецЭто событие символизировало завершение периода могущества Киевского государства. В 1241 году отряды Батыя уничтожили город Плисненск, что в 10 километрах от Олеско. Вероятно, именно плисненские беглецы и заложили на возвышении среди мочаров городище, на месте которого впоследствии появилась крепость.
Вслед за татаро-монголами на украинские (русские) земли пришли другие захватчики: литовцы, венгры, поляки. В середине XIV века литовские феодалы захватили чернигово-северские земли, Киевщину, часть Подолья и Волыни.

Под власть Польши попали Галичина и Западная Волынь, Буковина отошла Молдавскому княжеству, а Закарпатье захватили венгры. Именно в это время тяжелых для украинцев (русичей) испытаний на границе Литвы и Польши появился Олесский замок.

Первое письменное упоминание об Олесском замке датируется 1327 годом, когда он перешел во владение Юрия — сына мазовецкого князя Тройдена и русской княжны Марии.

Юрия пригласили бояре на галицко-волынский княжеский престол после того, как погас род Романовичей. Эта дата позволяет допустить, что замок построил один из сыновей галицко-волынского князя Юрия Львовича — Андрей или Лев.

Возвышение, на котором построили замок, было основой укрепления. Ниже, по склону горы, кольцом проходил вал с частоколом, а дальше — еще одна линия обороны — вал с водяным рвом. Холм окружала заболоченная непроходимая равнинная территория.

На вершине холма была построена крепостная, овальная в плане стена, около 130 метров по периметру. Положение замка на границе Литвы и Польши обусловило постоянную борьбу за него и частые изменения владельцев.

С 1340 года обладателем Олеской крепости стал литовский князь Любарт, а в 1366 году ее отвоевал польский король Казимир Великий. Впоследствии Казимира на польском королевском престоле поменял Людовик, который одновременно был и венгерским королем. Людовик передал Олеский замок в собственность Опольскому князю Владиславу — последнему князю Галичины.

Владислав Опольский проводил политику католизации галицких земель. Он добивался от Рима права на создание отдельной галицкой митрополии, но, поняв бесперспективность своих планов, в 1375 году передал Олесский замок, вместе с Рогатином и Тустанню, в собственность галицкому епископу. Это вызвало протест русского населения.
Взорвался бунт и замок на два года (до 1377) перешел в руки повстанцев. Король, укротив восстание, разместил в замке венгерский гарнизон, который должен был охранять окружающие земли от посягательств литовцев.
Литовский князь Любарт не терял надежды вернуть себе Олеско, его отряды часто проверяли прочность замковых стен и уровень готовности гарнизонных солдатсанаторий Женева Трускавец. Венграм это очень не нравилось, потому сразу после смерти Людовика, в 1382 году за выкуп они отдали замок литовцам.
А с конца XIV века Олесский замок принадлежал Свидригайлу. Несколько десятилетий вел борьбу Свидригайло с Витовтом за то, что бы не присоединять галицко-волынские земли (в пределах которых находился и Олесский замок) к Польше. Свидригайло этого терпеть не захотел — началась война между Литвой и Польшей.
Олеский замок во время этих бурных событий оставался пограничным форпостом Свидригайла. Почти полвека он был неприступным для польских магнатов.
После заключения перемирия между Ягайлом и Свидригайлом (2 сентября 1431 года) Волынь, Галичина и Западное Подолье были окончательно присоединены к Польше. Олесский замок официально остался собственностью Свидригайла и его бояр. Но ужу в 1432 году Олесский замок после длительной осады был добыт войсками польского короля Владислава Варненьчика и передан вместе с окружающими землями в вечное пользование Яну из Сенна, сыну Добеслава, потомки которого начали называться Олесскими.
Так упала последняя русская крепость на галицких землях. Начались жестокие притеснения населения. Как символ насаждения католической религии в конце XV века в Олеське возвели костел… После смерти Яна из Сенна, Олесько вместе с замком перешло к его сыну — Петру, после него получили в наследство по половине его две дочери, а с их мужьями замок перешел к семьям Каменецких и Гербуртов.

Вторая половина XV — первая половина XVI веков отразились постоянными набегами татарских

Город Острог — райцентр на юге Ровенской области. Уже от самого названия города веет чем-то старинным — и название, как и сам город, путешествующего не обманет; Не зря здесь в 1981 году был создан Государственный историко-культурный заповедник.

В летописях Острог впервые встречается под 1100 годом в Ипатьевской летописи, хотя поселение, несомненно, возникло намного раньше.
Важнейшей архитектурной доминантой города является замок князей Острожских — настоящая жемчужина древнерусского фортификационного искусства (ул. Замковая, 5). санаторий Женева Трускавец

Именно здесь, в замке, где обнаружены и остатки древнерусского городища, начал свое развитие Острог. Его первые деревянные укрепления, построенные еще в домонгольские времена, были полностью уничтожены татарскими ордами в 1241 году.
Но уже в первой половине следу- ющего века первый истори- чески известный князь из династии Острож- ских — Даниил — восста- навливает на Судебной (замко- вой) горе разрушенные сооружения. Позже они не раз достраивались и перестраивались, но все равно сохранили суровые средневековья. Князья Острожские, владевшие городом почти без перерывов с 14 по 17 в., были одними из самых богатых и влиятельных украинских магнатов.

Даниил известен своими щедрыми пожертвованиями местным храмам, он же смертельно ранил в битве королевского гетмана Войцеха Целея. Его старший сын Федор расширил острожские владения, сражался на стороне Яна Гуса против Тевтонского ордена, сам воевал со своим отрядом в Грюнвальдской битве в 1410 г.
Василий Федорович Острожский (Красный) тоже расширял владения, был другом великого князя литовского Казимира Ягеллончиком.
Именно он построил многое в Остроге, Дубно и других волынских городах.
Его внук — литовский гетман Константин Иванович Острожский — прославился победами над татарами.
Он основал татарское предместья с въездными башней, где поселил взятых в плен татар.
Самым знаменитым же был его младший сын — Константин-Василий (1526 — 1608 гг.).
В 1550 году он стал владимирским старостой, в 1559 году — киевским воеводой, а после Люблинской унии еще и коронным сенатором.
Это был успешный правитель и смелый полководец, который всячески поддерживал православную церковь, развивал украинскую культуру и книгопечатания.
Он был настолько богатым, что даже ходило выражение: «богат, как Острожский.
Закончился этот могучий род его младшим сыном Янушем (умер в 1620 г.), который не оставил детей.
Замок расположен на относительно небольшой (0,7 га) овальной площадке на холме.
Сама природа здесь заботилась об обороне места: южная и восточная стороны замка выходили на крутой склон более чем 20-метровой высоты, а северная и западная части отделены от города глубокими рвами на основе некогда существующего оврага.санаторий Женева Трускавец
В ансамбль замка входят сегодня четыре основных здания: жилая оборонительная башня — «Башня Каменная», Богоявленская церковь, башня Новая и колокольня более поздней застройки (1905 г.).
Древнейшее сооружение крепости — «Башня Каменная» (так она названа в акте от 1603 о разделе имений князя Константина-Василия Острожского между его сыновьями.
Первые камни в ее фундамент положил еще Даниил Острожский. Размещена она у юго-восточного угла замкового холма.
Это достаточно редкий для Украины тип средневековой башни-донжона. В нижнем ярусе здания хранились различные припасы, тут же был сделан глубокий колодец. Верхние части башни — результат более поздних перестроек ХIХ — начала ХХ веков.
Уже после ремонтных работ в 1913 — 1915 гг. помещение было приспособлено под музей с библиотекой. Сегодня в 9 залах музея — довольно интересная экспозиция Острожского краеведческого музея.

В нескольких десятках метров от Башни Каменной — Богоявленский собор, типичный образец крестовокупольной системы, такой популярной в домонгольской Руси. Когда именно появился этот храм, иторикам неизвестно.

Предполагают, что еще во времена Василия Красного. Церковь была частью оборонительных сооружений города: для этого ее северную стену, которая выходит на глубокий искусственный ров, было уплотнено до 2,8 м. и соединено с крепостными стенами.
В нижней ее части появились бойницы, в верхнем — довольно широкий уступ для часовых.
После перехода местных князей в католицизм Богоявленский храм был подвергнут анафеме.
Церковь более 200 лет пустовала и до середины XIX в. превратилась в руины.
Лишь в 1886 г. началась реконструкция храма по проекту архитектора В. Токарева.
В интерьере был установлен массивный «византийский» иконостас работы петербургских мастеров. Стены покрыли росписями.
В юго-западном углу замкового двора находится третья достопримечательность ансамбля — Новая башня, которую иногда еще называют Круглая. По

Мыс Сарыч — одно из красивейших мест Крыма и самая южная точка не только Севастополя и Крыма, но и всей территории Украины (а до распада СССР — его Европейской части). В административном отношении входит в состав территории, подчинённой городскому совету Севастополя.

Мыс образован горбатым склоном отрога Байдарской Яйлы, спускающегося в южном направлении к морю мощной каменной грядой и поросший сосново-можжевеловым редколесьем, собственно, благодаря своему географическому положению довольно обычный мыс и стал своеобразной достопримечательностью. санаторий Женева Трускавец

На оконечности мыса в 1898 году был построен навигационный маяк, который указывает морякам дорогу к Севастополю. И не было, случая чтобы Сарыч не светил кораблям. Тысячи судов сверяли свой путь с его огнями. В сентябре 1912 года исполняющий должность штурманского офицера транспорта «Ингул» подпоручик Морозов вычертил подробную карту Сарычского маяка, которая хранится здесь до сих пор. У неё удивительная судьба.

Побережье у мыса пока ещё «дикое», покрытое каменными хаосами из отдельных скал и камней разных размеров. Редкие пляжи состоят из крупной гальки и валунов. В советское время здешние места были закрыты для посещения и потому сохранили естественную красоту природного субтропического ландшафта.

На мысе Сарыч еще сохранились растения, которые уже занесенны в красную книгу, например, можжевельник высокий, фисташка туполистая, земляничник мелкоплодный.санаторий Женева Трускавец На ряду с ними здесь растут дуб пушистый, грабинник, держидерево, часто встречаются жасмин кустарниковый, вязель эмеровый, иглица понтийская и другие деревья и кустарники — представители субсредиземноморской флоры.

Плотные известняки образуют на стыке с морем почти голые скалы, веками защищающие побережье от морской стихии. В изломах известняковой толщи нередко можно обнаружить окаменевшие кораллы — ископаемые организмы древнего морского бассейна, существовавшего на этом месте в верхнеюрское геологическое время.

Крымское Южное побережье терпит разные тектонические движения: на стыке с морем берег медленно погружается, в то время, как осевая зона Крымских гор поднимается. В результате этого отдельные каменные блоки смещаясь по склону, образуют горки, холмы, а достигая моря — мысы.санаторий Женева Трускавец И хотя горный склон отступает от моря в сторону Главной гряды медленно (со скоростью около 2 мм в год), но за последний миллион лет он отошел уже на два километра! В то же время море «срезало» значительную часть берега. Так что мыс в настоящее время прочно «бронирует» южную окраину Крыма.

Великолепные подводные ландшафты этих мест давно уже стали приманкой для дайверов. Здесь множество живописнейших гротов, водится практически вся рыба, обитающая в Черном море, пять видов крабов, в районе этого мыса насчитывается семьдесят четыре вида морских водорослей. В акватории Севастополя во времена Крымской войны было затоплено много кораблей, чьи останки до сих пор лежат на морском дне. Погружение под воду в этом районе — это очень увлекательная экскурсия. Говорят, что у этих берегов до сих пор ищут сокровища таинственного корабля, на борту которого находилось много золота.

Каменный сад — это своеобразный шедевр природной архитектуры, расположенный в 300 метрах от мыса Сарыч. Это одно из самых популярных мест дайверов в Ласпи: гроты, пещеры, расщелины, каньоны и ущелья, которые лежат под водою. Некоторые любители подводного плавания называют это место — подводный каменный город. санаторий Женева ТрускавецСад расположен на глубине около 28 метров, но в момент погружения, уже на глубине 6-7 метров Вы сможете насладиться его красотой и величием: каменные глыбы устремляются к поверхности переплетаясь с камнями поменьше. Этот каменный хаос образовался во время Крымского землетрясения 30 сентября 1869 года, с эпицентром возле Фороса, которое описал В. Кондараки.

В 5 км от мыса Сарыч находится посёлок Форос, расстояние до центра Севастополя — 30 км, до Ялты — около 40. Расстояние от мыса Сарыч до мыса Керемпе на Анатолийском побережье Турции составляет 142 мили — это самое узкое место Чёрного моря.
В начале Первой Мировой Войны у мыса Сарыч состоялся бой между Российской черноморской эскадрой и немецко-турецкими крейсерами «Гебен» и «Бреслау».

О происхождении этого названия мыса существует несколько версий: Са?рыч (укр. Сарич, крымскотат. Sar?c, Сарыч) от тюркского слова «сары» — желтый золотистый; от персидского слова «сар» — голова, мыс. Однако ни одна из этих версий не имеет достаточного обоснования.

Почти в центре Алупки среди зелени старинного парка возвышается величественный Воронцовский дворец – уникальный памятник архитектуры первой половины XIX в. Дворец расположен у подножия горы Ай-Петри.

Построенный в эпоху романтизма, он поражает современного зрителя ярким своеобразием архитектурных форм. Оригинальная планировка, интересное стилевое решение каждого из корпусов, мастерство, с которым выложены стены и, наконец, отделка внутренних помещений – всё это восхищает уже не одно поколение любителей прекрасного.

Сотни крепостных и вольнонаёмных рабочих – каменщиков, резчиков, лепщиков, столяров – вложили сюда свой талант и труд. При этом был настолько искусно использован рельеф местности, что, кажется, дворец вырастает из окружающей природы.

История строительства.
Дворец строился с 1830 по 1848г.г., как летняя резиденция видного государственного деятеля России, генерал-губернатора Новороссийского края М. С. Воронцова (1782-1856).санаторий Женева Трускавец
Сын русского посла в Англии, он получил там блестящее домашнее воспитание и образование.

Вернувшись 19-летним юношей в Россию, стал участником русско-турецких и антинаполеоновских войн. Проявил личную храбрость и отличился в сражениях под Смоленском и Бородино. С 1815 по 1818 г. в чине генерал-лейтенанта командовал русским оккупационным корпусом в Париже. С 1823 г. был генерал-губернатором Новороссийского края, а с 1844-го и Кавказа. За два года до смерти Воронцов был удостоен звания генерал-фельдмаршала.

В эпоху бурного экономического развития России и особенно интенсивного становления капитализма на юге страны он был инициатором развития здесь табаководства, виноградарства, виноделия, коневодства и овцеводства. В это время стали ходить по Черному морю первые пароходы, в Крыму строилась первая шоссейная дорога.

Не забывал Воронцов и о собственных доходах. Для того чтобы их повысить, он стремился расширить свои владения, скупая земли на юге Украины, в Бессарабии и Крыму.

Один за другим переходят к чете Воронцовых участки в Алупке, Массандре, на мысе Мартьян, в Ай-Даниле, Гурзуфе, Ак-Мечети, Коккозах, на яйле — всего около двух тысяч десятин крымской земли.
Для того чтобы обустроить эти владения, и главным образом Алупку, в России и за рубежом начинается поиск архитекторов, садовников, мастеров всех строительных специальностей.
Дворец был построен по проекту английского архитектора Эдуарда Блора (1789-1879). В развитии английского романтизма первой половины XIX в. большую роль играло увлечение памятниками старины, их изучение и восстановление. Этой деятельности и посвятил себя Блор в молодые годы. Впоследствии он был придворным архитектором Георга IV, затем королевы Виктории. Ему принадлежат проекты Вестминстерского аббатства, части фасадов Букингемского дворца, некоторых усадебных построек как на континенте, так и в бывшей английской колонии Австралии. Но, пожалуй, наиболее самостоятельно и полно его дар раскрылся в проекте Алупкинского дворца.
Существовал и другой архитектурный замысел, автором которого был одесский архитектор Франческо Боффо, строивший для Воронцова дворец в Одессе, санаторий Женева Трускавеци английский архитектор Томас Харрисон.. Согласно ему в январе 1829 г. уже начались подготовительные работы, но в июне 1831 г. от Воронцова, находившегося тогда в Англии, было получено распоряжение о временном прекращении строительства. Судя по всему заказчик почувствовал изменения, происшедшие во вкусах и настроениях общества.
Похоже, что множество павильонов и домов в своей Алупке, воплотивших в себе различные исторические стили (в период с 1824 по 1841 г. на территории алупкинской усадьбы были построены Азиатский павильон, Чайный домик, православная церковь «в греческом духе» и «индийская» мечеть), Воронцов захотел дополнить «готическим набором».
И Блор оказался именно тем архитектором, который сумел это желание удовлетворить. Всего за один год он выполнил заказ, и сразу же в декабре 1832 г. началось возведение корпусов по новому проекту под наблюдением присланного из Англии архитектора Вильяма Гунта.
Сам Блор в Алупку так и не приезжал. Но, очевидно, он был хорошо осведомлен о рельефе местности. Архитектор принял во внимание то, что уже были готовы фундаменты и что существовала первая кладка глубокой портальной ниши центрального корпуса. То и другое вошло в новый проект. Однако в целом он принципиально отличался от первоначального.
На строительстве дворца использовался в основном труд оброчных крепостных из Владимирской и Московской губерний.
Это были потомственные каменотесы и камнерезы, передававшие из поколения в поколение искусство возведения и рельефной отделки великолепных белокаменных соборов. Основной строительный материал — диабаз магматического происхождения,

«Замок Ричарда — Львиное сердце» — поэтизированное название дома №15 на Андреевском спуске в Киеве — памятника архитектуры XIX века, сооружённого в стиле британской готики. Назван Виктором Некрасовым в честь короля Ричарда Львиное Сердце, героя романа Вальтера Скотта «Айвенго». Дом в виде старинного замка установлен на сложном рельефе бывшей летописной горы Воздыхальницы чуть ниже Андреевской церкви.санаторий Женева Трускавец Монументальные фасады украшены архитектурными элементами замково-крепостных сооружений — разнообразными башнями, шпилями, зубчатыми навершиями стен и т. д. С левой стороны дома поднимается высокая башня с крепостными чертами.
В разное время в доме проживали известные украинские художники Ф. Красицкий, И.Макушенко, Ф.Балавенский. На фасаде дома установлена мемориальная доска украинскому художнику Г.П Дядченко (здесь он жил в 1909-1921 гг.).
Рассказывая о «средневековом замке», некоторые горожане не без гордости сообщают, что, дескать, английский король, живший в 12 веке, прославившийся своей отвагой и вошедший в историю как Ричард Львиное Сердце, действительно бывал в этом замке.
Увы придется разочаровать тех, кто свято верит в эту красивую легенду. санаторий Женева ТрускавецИтак, обратимся к фактам. Согласно документам. Замок Ричарда появился на Андреевском спуске в 1902-1904гг., а земельный участок вместе с домом принадлежит киевскому подрядчику Дмитрию Орлову. Именно по его заказу техник-строитель А. Краусс занимался стоительством дома. Для родового дворянства замок с остроконечными шпилями и зубчатыми стенами, крытой галереей — лестницей, ведущей во внутренний дворик, подходил как нельзя лучше, но любопытно то, что изначально дом сроился как доходный (в начале XX века Киев переживал период бурного градостроительства: деревянные, большей частью одноэтажные строения сносились, а на их месте строили высотные по тем меркам и просторные апартаменты, которые владелец после сдавал внаем).

Вот и Орлов решил вложить деньги в это весьма доходное дело, однако судьба распорядилась иначе. санаторий Женева ТрускавецПодрядчик Орлов, занимаясь строительством на Дальнем Востоке, был застрелен в 1911 г., и после его неожиданной смерти дом был вскоре продан. И вот тут-то начинается самое интересное! Сразу же после того, как новый владелец доходного дома сдал квартиры внаем, по Киеву распространились леденящие душу слухи о том, что в замке на Андреевском спуске поселилась нечистая сила.

Слухи были вызваны пугающими звуками в печных и вентиляционных трубах, которые возникали всякий раз, как поднимался ветер. Киевские обыватели были буквально парализованы страхом. Наиболее решительные угрожали разнести проклятый дом по кирпичику, уничтожив таким образом и привидения, и их ужасные голоса. Только благодаря вмешательству одной незаурядной личности, как гласит киевское предание, в этой истории произошел спасительный для всех перелом.

Одним из жильцов дома № 15 был профессор Киевской духовной академии, известный историк Степан Тимофеевич Голубев. Именно ему легенда приписывает роль смельчака-спасителя. санаторий Женева ТрускавецПоговаривают, что однажды, донельзя утомленный заунывным воем в трубах, Голубев сунул руку в дымоход, а там оказалась яичная скорлупа.санаторий Женева Трускавец Она — то и была причиной неприятных для слуха звуков: сквозь маленькие дырочки в скорлупе проходил воздух, а скорлупа играла роль резонатора.

Как она попала в трубу, можно только догадываться. Скорее всего, туда ее подложили рабочие, которых чем-то обозлил подрядчик …С установлением советской власти дом национализировали, и его комфортабельные апартаменты перестроили в многонаселенные коммуналки. В бытность в Киеве писателя Виктора Некрасова где-то в конце 60-х Замок Ричарда, как и Дом Турбиных, притягивал к себе как магнитом киевскую богему. Ведь кроме всего прочего за домом был выход на одну из крутых горок, обрамляющих Андреевский спуск, — Замковую, и оттуда открывался изумительный вид на Подол, и дальше, с панорамой всего Левого берега.

Экскурсанты обычно проходили внутренним двором, а далее, поднявшись крытой лестницей и пройдя площадку перед домом, как бы мостиком соединяющую ее с верхними этажами, оказывались нос к носу с жильцами, которые оценивающие поглядывали на пришельцев.санаторий Женева Трускавец Тут же сушилось белье, а из раскрытых окон доносилась симфония кухонных запахов . Замок Ричарда зажил интересной и совсем другой

5 червня 1960 року на території княжого дитинця давнього Галича (сучасне село Крилос) у приміщенні Митрополичих палат було відкрито філіал Івано-Франківського краєзнавчого музею. У 1994р. історичний музей у с.Крилос увійшов до складу Національного заповідника “Давній Галич”.

Територія, на якій виникло місто, була заселена ще задовго до його появи. Сліди перших поселень, виявлені на території городища та його околиць, дозволяють стверджувати, що люди селилися тут вже 40 тис. років тому.Санатории Трускавца Пізніші пам’ятки свідчать про існування у довкіллі Галича різних культур: лінійно-стрічкової кераміки (V тис. до н.е.), трипільської (V-IV тис. до н.е.), культури шнурової кераміки (ІII-ІI тис. до н.е.), комарівської (II-I тис. до н.е.), голіградської культури фракійського гальштату (І тис.до н.е.), липицької (I-IIст.н.е.), черняхівської (III-IV cт. н.е.). Відомі також залишки поселень слов’ян-склавінів (V-VII ст. н.е.). Значне і стале поселення, яке дало початок Галичу як місту, виникло десь у VIII-IX ст.

До 896 р. відноситься перша літописна згадка про Галич. Згідно з записами анонімного літописця угорського короля Бели ІІ (1131-1141) у 896 р. у Галичі перебували угри, що прямували через слов’янські землі у Паннонію (сучасна Угорщина). З Х ст. Галицькі землі увійшли до складу Київської Русі. санаторий Алмаз ТрускавецА вже у 1097 р. відокремилися від Києва після Любецького з’їзду князів. Першою згадкою про Галич у давньоруських літописах є запис від 1138 р., а регулярні звістки про місто з’являються на сторінках літописів з середини ХІІ ст., коли князь Володимир Володаревич у 1141р. переніc сюди із Звенигорода свою столицю. Розквіт Галицького князівства та його столиці пов’язаний з діяльністю князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.). Наприкінці ХІІ ст., внаслідок об’єднання Галицьких і Волинських земель князем Романом Мстиславичем, Галич стає центром одного з найбільших руських князівств. У середині XII ст. було засновано Галицьке єпископство, а у 1303 році Галич стає осередком новоствореної Галицької митрополії. У 1240-их роках князь Данило Галицький переніс столицю з Галича в Холм. До кінця XIV ст. у Галичі знаходився осередок Галицької митрополії, а пізніше - єпископів та митрополичих намісників. У середині XIV ст. Галич був приєднаний до Польщі і став центром староства. В цей час ним управляли магнати Потоцькі. У 1353р. Галичем на короткий час заволоділи литовські феодали. У 1367 р. місту надано Магдебурзьке право. Санатории ТрускавцаУ 1370 р. Галич опинився під владою угорського короля Людовіка Анжуйського. Через 17 років, зусиллями польського короля Ягайла, Галич на довгі роки став власністю польської корони. За першим поділом Польщі у 1772 р. Галичем заволоділа Австрія. Місто перестало бути адміністративним центром і увійшло до складу Станіславського повіту.

Княжий город - розташовувався на неприступній клиноподібній горі між рікою Луквою і Мозолевим потоком у селі Крилос. Окрім природного захисту, город був зміцнений могутньою системою валів, ровів, частоколів та зрубних стін-городень з вежами. Найстарішими є укріплення Золотого Току та зовнішня багаторядна смуга валів і ровів на Качкові (Х-ХІ). Вона замикає територію 50 га. Внутрішній подвійний перстень валів, що найкраще зберігся з південного та західного боків городища, виник у другій половині XII ст. Він охоплює площу 25 га.санаторий Женева Трускавец Відомо, що протягом XIV-ХVІ ст. укріплення реконструювали, а у XVII ст. навколо Успенської церкви спорудили оборонний мур з чотирма наріжними вежами. На території города були розташовані Успенський собор, княжий та єпископський палаци, садиби бояр, житла ремісників, які обслуговували соціальну верхівку тогочасного суспільства, інші споруди. З більш пізніх періодів тут уціліли Успенська церква, каплиця св. Василія, митрополичі палати, які разом з історичним ландшафтом творять неповторний архітектурний ансамбль - Галицький Акрополь. Галичина могила - літописний курган, що міститься на вершині Крилоської гори в урочищі Качків. Під час розкопок 1991-1992 рр. тут виявлено рештки спаленого човна, позолоту від щита, кинджал, вістря дротика й стріл, три сокири, тесло,інші знахідки, які датовано кінцем X ст. Очевидно, це місце поховання знатного воїна, можливо, князя - засновника Галича. Курган реконструйовано 1998 р. з експозиційним приміщенням усередині.

При кінці ХІІІ на початку ХІV ст. біля колишньої княжої пристані на Дністрі під Галич-горою заснований новий Галич. Місто було обнесено валами з дерев’яними стінами, мало п’ять оборонних веж, три брами, прямокутну площу-ринок з Ратушею. санаторий

Може здатися дивним, але поштовхом до створення музею послужила повість І.Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. На протязі багаторічної вчительської праці мені  довелося пояснювати студентам, що таке мотовило, за яке побилися Кайдашиха з невісткою Мотрею. І якось на уроці в 1987 році прийшла мені думка віднайти десь те загадкове мотовило і не тільки, і обладнати у кабінеті української літератури куточок старовинних побутових речей. санаторий Женева Трускавец

Та першим експонатом було не мотовило, а старовинна прабабусина сорочка. Минали роки, речей збиралося чимраз більше. І у технікумі було створено музей етнографії і побуту “Берегиня”.

З часом музеєм зацікавився Науково-методичний центр культури Прикарпаття. На початку 2000 р. нас зареєстровано як Державний історико-етнографічний музей “Берегиня”. Я дуже зраділа, Санатории Трускавца бо повірила, що держава справді заопікується безцінними експонатами. Правда, нам дали  дві мінімальні зарплати. І все.  По сьогоднішній день на становлення музею не виділено ні копієчки. Санаторий Весна Трускавец

Нове приміщення для музею надав нам технікум. Це актовий зал у гуртожитку і дві кімнатки. Майже рік творили новий музей.

4 грудня 2001 р. на Введення відкрито нову експозицію музею яка складається з етнографічних та археологічних експонатів.

Серед колекції вишиванок багато опільських візерунків, є унікальні речі, наприклад,  рушник з татарським узором з Рогатинщини, бесарабські рушники, виміняні в наших  краях на жменьку зерна чи окрайчик хліба  голодного 1947 р., серветка, вишита в тюремній камері політв’язнів радянських часів.

Окрасою музею є міні-експозиція:  українська діаспора першої чверті 20-го ст., церковний куточок, колекція писанок, бабусині скрині, повні всякого добра тощо.

В музеї обладнана опільська кімната і комора. санаторий Женева Трускавец Ці приміщення наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями, вишиванками, якими користувалися наші предки.

Для наочного показу відмінних ознак одягу західноукраїнських етнічних груп в музеї виставлено найтиповіші зразки костюмів опілянок, покутянок, гуцулок, бойківчанок.

На жаль, народна культура опілян ( на відміну гуцулів, покутян, бойків) вивчена і досліджена дуже слабо, тому колекція музею являє  найцінніший матеріал для дослідження цього етнографічного регіону.

Ми, працівники музею, спостерігаємо, як Санаторий Весна Трускавец при відвіданні музею у старих людей зворушуються серця, на очі набігають сльози, нагадуючи їм про дитинство у старій під стріхою хаті, молодість, роки поневірянь їхніх батьків та дідів за часів  панської Польщі та німецької окупації, поневірянь по сибірам та криївках за радянської влади.

Велике враження справляє музей на молодь.

Час від часу ми Санатории Трускавца влаштовуємо виставки на матеріалах фонду музею, де зберігається чимало речей побуту, одягу, старих фотографій, документів, які розповідають про життя і побут наших дідів-прадідів.

Може здатися дивним, але поштовхом до створення музею послужила повість І.Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. На протязі багаторічної вчительської праці мені  довелося пояснювати студентам, що таке мотовило, за яке побилися Кайдашиха з невісткою Мотрею. І якось на уроці в 1987 році прийшла мені думка віднайти десь те загадкове мотовило і не тільки, і обладнати у кабінеті української літератури куточок старовинних побутових речей.

Та першим експонатом було не мотовило, а старовинна прабабусина сорочка. Минали роки, речей збиралося чимраз більше. І у технікумі було створено музей етнографії і побуту “Берегиня”.

З часом музеєм зацікавився Науково-методичний центр культури Прикарпаття. На початку 2000 р. нас зареєстровано як Державний історико-етнографічний музей “Берегиня”. Я дуже зраділа, Санатории Трускавца бо повірила, що держава справді заопікується безцінними експонатами. Правда, нам дали  дві мінімальні зарплати. І все.  По сьогоднішній день на становлення музею не виділено ні копієчки. Санаторий Весна Трускавец

Нове приміщення для музею надав нам технікум. Це актовий зал у гуртожитку і дві кімнатки. Майже рік творили новий музей.

4 грудня 2001 р. на Введення відкрито нову експозицію музею яка складається з етнографічних та археологічних експонатів.

Серед колекції вишиванок багато опільських візерунків, є унікальні речі, наприклад,  рушник з татарським узором з Рогатинщини, бесарабські рушники, виміняні в наших  краях на жменьку зерна чи окрайчик хліба  голодного 1947 р., серветка, вишита в тюремній камері політв’язнів радянських часів.

Окрасою музею є міні-експозиція:  українська діаспора першої чверті 20-го ст., церковний куточок, колекція писанок, бабусині скрині, повні всякого добра тощо.

В музеї обладнана опільська кімната і комора. санаторий Женева Ці приміщення наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями, вишиванками, якими користувалися наші предки.

Для наочного показу відмінних ознак одягу західноукраїнських етнічних груп в музеї виставлено найтиповіші зразки костюмів опілянок, покутянок, гуцулок, бойківчанок.

На жаль, народна культура опілян ( на відміну гуцулів, покутян, бойків) вивчена і досліджена дуже слабо, тому колекція музею являє  найцінніший матеріал для дослідження цього етнографічного регіону.

Ми, працівники музею, спостерігаємо, як Санаторий Весна Трускавец при відвіданні музею у старих людей зворушуються серця, на очі набігають сльози, нагадуючи їм про дитинство у старій під стріхою хаті, молодість, роки поневірянь їхніх батьків та дідів за часів  панської Польщі та німецької окупації, поневірянь по сибірам та криївках за радянської влади.

Велике враження справляє музей на молодь.

Час від часу ми Санатории Трускавца влаштовуємо виставки на матеріалах фонду музею, де зберігається чимало речей побуту, одягу, старих фотографій, документів, які розповідають про життя і побут наших дідів-прадідів.

Може здатися дивним, але поштовхом до створення музею послужила повість І.Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. На протязі багаторічної вчительської праці мені  довелося пояснювати студентам, що таке мотовило, за яке побилися Кайдашиха з невісткою Мотрею. І якось на уроці в 1987 році прийшла мені думка віднайти десь те загадкове мотовило і не тільки, і обладнати у кабінеті української літератури куточок старовинних побутових речей.

Та першим експонатом було не мотовило, а старовинна прабабусина сорочка. Минали роки, речей збиралося чимраз більше. І у технікумі було створено музей етнографії і побуту “Берегиня”.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

З часом музеєм зацікавився Науково-методичний центр культури Прикарпаття. На початку 2000 р. нас зареєстровано як Державний історико-етнографічний музей “Берегиня”. Я дуже зраділа, бо повірила, що держава справді заопікується безцінними експонатами. Правда, нам дали  дві мінімальні зарплати. І все.  По сьогоднішній день на становлення музею не виділено ні копієчки.Санатории Трускавца, виллы Трускавца. Отдих в Сходнице. Путевки в санатории Трускавца, Сходницы

Нове приміщення для музею надав нам технікум. Це актовий зал у гуртожитку і дві кімнатки. Майже рік творили новий музей.

4 грудня 2001 р. на Введення відкрито нову експозицію музею яка складається з етнографічних та археологічних експонатів.Санатории Трускавца

Серед колекції вишиванок багато опільських візерунків, є унікальні речі, наприклад,  рушник з татарським узором з Рогатинщини, бесарабські рушники, виміняні в наших  краях на жменьку зерна чи окрайчик хліба  голодного 1947 р., серветка, вишита в тюремній камері політв’язнів радянських часів.

Окрасою музею є міні-експозиція:  українська діаспора першої чверті 20-го ст., церковний куточок, колекція писанок, бабусині скрині, повні всякого добра тощо.Санатории Трускавца

В музеї обладнана опільська кімната і комора. Ці приміщення наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями, вишиванками, якими користувалися наші предки.

Для наочного показу відмінних ознак одягу західноукраїнських етнічних груп в музеї виставлено найтиповіші зразки костюмів опілянок, покутянок, гуцулок, бойківчанок.Санатории Трускавца, виллы Трускавца. Отдих в Сходнице. Путевки в санатории Трускавца, Сходницы

На жаль, народна культура опілян ( на відміну гуцулів, покутян, бойків) вивчена і досліджена дуже слабо, тому колекція музею являє  найцінніший матеріал для дослідження цього етнографічного регіону.

Ми, працівники музею, спостерігаємо, як при відвіданні музею у старих людей зворушуються серця, на очі набігають сльози, нагадуючи їм про дитинство у старій під стріхою хаті, молодість, роки поневірянь їхніх батьків та дідів за часів  панської Польщі та німецької окупації, поневірянь по сибірам та криївках за радянської влади.

Велике враження справляє музей на молодь.

Час від часу ми санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) влаштовуємо виставки на матеріалах фонду музею, де зберігається чимало речей побуту, одягу, старих фотографій, документів, які розповідають про життя і побут наших дідів-прадідів.

Долинський краєзнавчий музей „Бойківщина”

Долинський краєзнавчий музей „Бойківщина” Омеляна і Тетяни Антоновичів - один із наймолодших у карпатському регіоні — заснований 1998 року. Тут  створено відділи природи, історії, етнографії та сакрального мистецтва.
Робота над створенням музею розпочалася з найголовнішого: пошуку, збору і опрацювання матеріалів для майбутньої експозиції. Крім того, проводилася  культурно-просвітницька робота, постійно організовувалися  мистецькі виставки. Санатории Трускавца, виллы Трускавца. Отдих в Сходнице. Путевки в санатории Трускавца, СходницыВідсутність приміщення не дозволяла створити постійну  експозицію.
Нова сторінка діяльності музею розпочалася у 2003 року, коли дякуючи Фундації Омеляна Антоновичів (п.Омелян - уродженець Долини) - всесвітньо відомій благодійній  організації  у США — музей одержав новозбудоване приміщення. Урочисте відкриття нового музею відбулося 5 вересня 2003 року і приурочене до 1-го Всесвітнього бойківського фестивалю на  Прикарпатті.
Серед матеріалів експозиції - цікаві археологічні знахідки, знаряддя праці та побуту минулих часів, значна кількість бойківського одягу і вишивки. У  музеї є документи, що висвітлюють різні події з історії краю, стародруки, видані в Україні,витвори образотворчого українського і народного мистецтва,  а також твори сакрального мистецтва.Санатории Трускавца
Зараз на базі музею розробляються ряд туристично-екскурсійних маршрутів  для залучення туристів.

Закарпатський обласний художній музей належить до числа найважливіших осередків культури краю. Музей було створено на підставі Постанови Народної Ради Закарпатської України від 20 червня 1945 року. Під експозицію були передані приміщення Ужгородського замку, які були відкриті для огляду в 1948 році. В 1979 році музейна колекція отримує нову „прописку”, переміщається в історичний центр міста і займає будову колишнього жупанату - пам’ятника архітектури 1809 року, що є яскравим взірцем класицизму. В 1990 році рішенням Облвиконкому музеєві присвячено ім’я народного художника СРСР, члена-кореспондента Академії мистецтва СРСР Й.Й.Бокшая. Санатории Трускавца

Колекція музею санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья), сформована на основі колишньої Земської картинної галереї, розширювалась за рахунок націоналізованих у перші повоєнні роки художніх зібрань приватних осіб та різних установ, поповнювались подарунками з центральних музеїв країни та шляхом системних закупок Міністерства Культури. Нині збірка нараховує більше 5 тис. експонатів - творів живопису, графіки, скульптури та декоративного-ужиткового мистецтва. санаторий Шахтер Вона складається з двох розділів: вітчизняне мистецтво ХVІ -поч. XXI століття та зарубіжне мистецтво ХVІ - XX століття. В розділі вітчизняного мистецтва, представлені твори художників України та Росії. До числа найбільш ранніх пам’яток цієї санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) частини збірки відносяться іконописні твори ХVІІ - ХVІІІ століття, що представляють собою значну мистецьку вартість. Це як роботи професійних іконописців, які демонструють високий фаховий вишкіл, так і витвори безіменних „наївних” авторів, що полонять щирістю і безпосередністю образно-настроєвих інтонац ій. санатории Трускавца Музейна збірка по праву пишається колекцією російського та українського живопису XIX століття, який представлений блискучим сузір’ям імен, що могли б прикрасити будь-яку значну музейну колекцію: В.Тропінін, О.Кіпренський, І.Шишкін, Н.Саврасов, Т.Шевченко, І.Айвазовський, О.Мурашко, І.Труш, С.Васильківський.

У музеї широко представлена творчість художників нашого краю. Це як мистецькі праці корифеїв образотворчої культури області, що стояли біля витоків заснування професійної художньої школи Й.Бокшая, А.Ерделі, А.Коцки, Ф.Манайла, З.Шолтеса, Е.Контратовича, А.Габди, А.Кашшая, Г.Глюка та інші, так і твори представників середнього і молодшого покоління живописців, скульпторів, графіків, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, які нині продовжують творчі традиції своїх старших колег, збагачуючи здобутки художньої культури Закарпаття.

В окремий розділ виділені в музеї твори зарубіжного мистецтва - роботи художників країн Центральної та західної Європи. Серед визначних майстрів західноєвропейського живопису, санаторий Шахтер полотна яких є незмінними експонатами постійно діючих музейних виставок, - представник італійського Ренесансу Якопо Пальма, нідерландського відродження Ламберт Ломбард, французького романтизму Верне Клод Жозеф, італійського класицизму Альбані Франческо, раннього голандського реалізму Корнеліс Бега.

У Закарпатському обласному Санатории Трускавца художньому музеї ім.Й.Бокшая зберігається найбільш повна на теренах України колекція угорського мистецтва ХVІІІ - поч. XX століття, що пояснюється спільністю історичної долі Угорщини і Закарпаття. Серед унікальних взірців раннього угорського малярства - полотна, що атрибутовані рубежем ХVІІ - ХVІІІ століття, пензля анонімних авторів „Прийом послів” і „Жанрова сцена на тлі міського краєвиду”, що відтворюють реальні події національної історії Угорщини. Мистецьке життя Угорщини другої половини і кінця XIX століття гідно репрезентують в музейній збірці твори таких знаних представників національної художньої культури, як Мункачі Міхай, Ревес Імре, Торма Янош, Молнар-Ц.Пал, Івані-Грюнвальд Бела, Меднянські Ласло, Аба-Новак та інші.

Процес поповнення музейної колекції новими творами продовжується по цей день.

Закарпатський обласний художній музей ім. Й.Бакшая спрямовує свою санатории Трускавца роботу в різних напрямках, займається збиральницькою, науково-дослідною, експозиційно-виставочною та масово-пропагандистською роботою.

Центр досліджень визвольного руху та Служба безпеки України відкрили перший етап експозиції Меморіалу пам`яті жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", повідомляє прес-центр ЦДВР.

"У ці дні ми вшановуємо пам`ять жертв комуністичного терору - тисяч знищених радянською владою в 1941 році політичних в`язнів", - розповів директор Центру досліджень визвольного руху, співавтор експозиції Руслан Забілий. санаторий Женева

До пам`ятника жертвам комуністичних репресій було покладено квіти від Президента України, керівництва СБУ та місцевої влади. Панахиду відслужили представники головних християнських конфесій Львова. На віче мали слово Голова СБУ Валентин Наливайченко, керівники області Микола Кміть і Мирослав Сеник,санатории Трускавца, міський голова Львова Андрій Садовий, колишні політв`язні Юрій Шухевич та Ірина Калинець, Директор ЦДВР Руслан Забілий. Екскурсію провів науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, дослідник історії тюрми та політичних репресій Ігор Дерев`яний.  На вшанування прибув Міністр освіти і науки України Іван Вакарчук.

Початкову експозицію Меморіалу «Тюрма на Лонцького» розташовано на першому поверсі будинку, де максимально збережено автентичний вигляд колишньої тюрми, яка не зазнала жодних змін відтоді, коли тут перебували політичні в`язні. Вхід в Меморіал - з вулиці Брюлова (колишня Лонцького), через який потрапляли арештовані.  санаторий Женева

Директор ЦДВР Руслан Забілий розповів: «Сьогоднішня подія, це лише початок створення Меморіалу. Попереду - велика дослідницька робота: вивчення архівів, архітектурні та археологічні обстеження, збір артефактів та свідчень, творення Меморіалу національного значення, достойного пам`яті мільйонів. Ми відчуваємо велику відповідальність і особливе піднесення своєю працею віддаючи шану нашій історії».

Експозиція підготовлена співробітниками Центру досліджень визвольного руху за сприяння Служби безпеки України. Кошти для відкриття Меморіалу зібрані з пожертв львівської санатории Трускавца громади. Меморіал наразі можна буде відвідати щочертверга з 14-00 до 18-00, також співробітники Центру проводитимуть екскурсії цією виставкою за попереднім записом за телефоном 2994515.

В самому центрі старовинного міста  Львова біля Оперного Театру ім. Крушельницької розташовано унікальний Музей вишиваних ікон та образів отця доктора Дмитра Блажейовського. Існує музей вже 9 рік і гостинно запрошує відвідати мешканців та гостей міста Львова унікальну виставку вишиваних ікон, яку створив отець доктор Дмитро Блажейовський.санаторий Женева Трускавец
За своє довге  і цікаве  життя  отець Блажейовський  вишив понад 300 ікон, написав десятки книг, започаткував  у  мистецтві  новий    напрям – “ вишивану ікону”   і  оточив  себе  гуртом  послідовників. А  почав він вишивати лише  тоді, коли йому виповнилося  60  років.
Отець Дмитро Блажейовський народився 21 серпня 1910 року в селі Вислоці Горішньому на Лемківщині. Середню освіту здобув у гімназії в Перемишлі (1922-1930 рр.). Філософію, Санатории Трускавца теологію та історію студіював упродовж 1933 — 1946 років у католицьких університетах у Римі, завершивши навчання двома докторатами (з теології та історії). Після того пастирював у різних місцях Сполучених Штатів Америки, а від 1973 року мешкає у Римі, займаючись науковою працею і мистецькою творчістю (вишиванням ікон).
Взірці до всіх вишитих ікон отець Дмитро виконує самостійно, малюючи ікони на міліметровому папері, розфарбовує та вишиває. Така праця над іконою займає близько 2-5 місяців. Його вишивані ікони знаходяться в катедральних соборах Львова, Києва,Мюнхену, Лурду, Риму, а також у різних церквах Європи, Америки,Австралії. Отець Дмитро створив цілий цикл Богородичних ікон (біля 25), відомих в Україні та поза її межами . До того ж варто зазначити, що в цьому циклі — ікони з різних регіонів України, чим о. Д. Блажейовський ще раз підкреслює єдність українського християнства. Взірці всіх вишиваних ікон зібрані та видруковані у 11-ти авторських збірках.
Вишивана ікона здобула сотні послідовників у багатьох містах та селах України. За схемами о.Блажейовського вишивають ікони, образи, хоругви, фелони. Одним із  напрямків роботи  музею є проведення виставок  молодих майстрів, юнацьких робіт на тему релігійної вишивки.  Серед останніх виставок послідовників санаторий Женева Трускавец творчості отця Дмитра, які відбулися в приміщенні музею – це виставка членів гуртку „Віночок творчості”з Сарненського Ліцею „Лідер”. Учні цього навчального закладу відтворили за схемами отця Дмитра близько 25 ікон і з радістю розказували про свою працю під час урочистого відкриття їх виставки у Львові. У липні 2006 р. завершилася чергова виставка молодої майстрині із складною долею та надзвичайним талантом Ірини Сваволі із Кривого Рогу (Дніпропетровська обл.)під назвою „Довга дорога до себе”.
Зараз автору виповнилося 96 років. Не зважаючи на вік, отець Дмитро з оптимізмом дивиться у майбутнє, має багато планів та задумів. Він видав друком 16 наукових праць про Історію Церкви, 11 збірок Релігійних вишивок, заснував Музей вишиваних ікон, залучив своїм прикладом до вишивання сотні людей, які знайшли свою дорогу у мистецтві вишиваної Ікони. Санатории Трускавца  
Виставка автора побувала в 100  великих та малих містах України  й  усюди із захопленням її приймали.

До музейного комплексу відноситься дві пам'ятки дерев'яної архітектури:

Церква Св. Юра
Церква Воздвиження Чесного Хреста Санатории Трускавца
Церква Святого Юра збудована у XV ст., остаточного вигляду набула 1678 р. Славиться своїми унікальними внутрішніми розписами та та не менш унікальним іконостасом середини XVII століття.
Дерев'яна тридільна (тризрубна) в плані церква з квадратною головною навою і двома гранчастими бічними криласами (конхами) та гранчастими зрубами вівтаря і притвору (бабинцями), перевезена 1656 з с. Надієвого й встановлена на місті згорілої своєї попередниці.
Низ церкви обведений широким опасанням у вигляді аркади-галереї на стовпах. Над бабинцем хори з аркою-галереєю і Введенська каплиця. Церква увінчана над головними зрубами трьома верхами без заломів, а криласи малими верхами з одним заломом, всі на восьмибічних підбанниках. санаторий Женева Трускавец
Інтер'єр церкви розписаний фресками, виконаними під керівництвом Стефана-маляра поповича Медицького. Крім релігійних композицій (Страсті Христові), багатий декоративний орнамент переважно рослинного характеру. Іконостас та ікони того самого маляра («Акафист Богоматері», «Діяння апостола Павла», «Відсічення голови Великомученика Юрія») в коричнево-вохристій та оливково-зеленій гамі; скромними малярськими засобами мистець надав індивідуального, майже портретного виразу зображуваним постатям. Рельєф різьби виноградної лози на колонках іконостасу близький до різьби на камені.
1678 збудовано дзвіницю Санатории Трускавца церкви Св. Юра, яку кількакратно ремонтовано, але вона не втратила свого первісного вигляду й досі є однією з краще збережених пам'яток галицької архітектури XVII ст.

В 1613 (за іншими даними в 1660 році) була побудована церква Воздвиження Чесного Хреста.
В 1661 році біля неї була зведена дзвіниця, яка також збереглася до наших часів.
При вході до церкви збереглися санаторий Женева Трускавец також старовинні розписи з ликами святих.

З глобальним економічним та технологічним розвитком туристична індустрія також постійно змінювалась, вдосконалювалась та розвивалась, збільшуючи тим самим можливості туристів, альпіністів чи просто мандрівників. Але з іншого боку стає все важче розібратися в розмаїтті туристичного спорядження, яке заполонило ринок...
Вибір туристичного спорядження санаторий Рубин Трускавец

Однозначного підходу до вибору туристичного спорядження, певна річ, немає. Перш за все, кожна людина повинна вияснити для себе: в якого характеру (типу) походи вона планує ходити, бо критерії оцінки тих чи інших елементів спорядження будуть суттєво відрізнятися. Спорядження, що необхідне для виїзду до найближчого лісу з кількома ночівлями в добру погоду без тривалих переходів, для серйозного туристичного походу чи альпіністського сходження – це принципово різні речі.
Якщо для Вас є нетиповими часті походи в гори, то найкраще взяти туристичне спорядження напрокат або позичити в друзів. Керуватися ж принципом типу «мені на один раз» чи для дуже рідкого користування і купувати речі, виходячи тільки з їх ціни, не варто. В цьому випадку людина ризикує як мінімум отримати погані враження від такого очікуваного відпочинку.
Хто має на меті регулярно відвідувати гори, повинен усвідомити, що немає більш важливих чи менш важливих елементів туристичного спорядження. Від кожного елементу, що Ви візьмете з собою в гори, буде залежати комфорт та безпека Вашого там перебування.санаторий Рубин Трускавец Все спорядження перш за все повинно бути надійним. Тому відразу можна відкинути масовий продукт невідомих виробників з супермаркетів і робити покупки виключно у спеціалізованих магазинах.
Види та елементи туристичного спорядження

Перш за все, спорядження поділяється на індивідуальне і групове. До основних елементів індивідуального спорядження відносяться:
-         наплічник
-         спальний мішок (спальник)
-         карематсанаторий Рубин Трускавец
До основних елементів групового туристичного спорядження належать:
-         палатка
-         казанок
-         засоби навігації (карта, компас, GPS-навігатор)
Наведений вище список елементів, що потрібно брати з собою в гори, певна річ, не повний. Повний список речей в гори.санаторий Рубин Трускавец
Основні критерії оцінки та порівняння туристичного спорядження

-     Надійність та зносостійкість. Ці критерії, мабуть, є найбільш важливими, бо якщо вас підводить робота якихось елементів спорядження, то це може бути рівнозначним його відсутності, і говорити про решту критеріїв вже немає змісту.
-     Комфорт та зручність. Якщо Ваші черевики, наплічник чи спальний мішок є достатньо надійними і витривалими, то можна вже звернути увагу на їх зручність, саме від цього значною мірою залежатиме Ваш морально-емоційний, та й фізичний стан під час походу.
-        Технологічність. санаторий Рубин ТрускавецЯкщо з попередніми пунктами все в порядку, то не зайвим буде звернути увагу на додаткові функції чи можливості Вашого спорядження, які стали можливим завдяки впровадженню новітніх технологій виробництва, застосування нових матеріалів тощо. Зайвим це точно не буде.
-        Ціна. На цей критерій варто звертати увагу лише тоді, коли вагаєтесь між вибором того чи іншого предмету різних виробників чи моделей, а за іншими критеріями “фаворита” виявити не вдалось. Якщо хочете займатися туризмом чи альпінізмом довгий час, то економити на туристичному спорядженні не варто – собі ж дорожче буде.

Пробій - найповноводніший водоспад в Карпатах, утворений на річці Прут. Як видно з фотографії це швидше не водоспад а каскад виличезних порогів. Колись водоспад Пробій був справжнім водоспадом, але в часи, коли вирубаний ліс активно сплавляли по Пруті він виявився недоречною перешкодою... його просто підірвали. Незважаючи на це Пробій продовжує манити своєю величчю та потугою, а під час повені не кожен наважиться перейтися по мостику над водоспадом - страшно!Санатории Трускавца, виллы Трускавца. Отдих в Сходнице. Путевки в санатории Трускавца, Сходницы

    По річці Прут часто організовують сплави (при достатньому рівні води). Ямненський пролом - ділянка насичена захоплюючими перешкодами завершується найскладнішою водною перешкодою України - Яремчанським водоспадом (водоспад Пробій). Організацією сплавів займаються туристичні клуби та спортивні школи, зокрема у Львові турклуб "Аргонавт-Манівці".

Водоспад Гук – один з найкрасивіших водоспадів в українських Карпатах. Знаходиться в мальовничому гірському куточку; не даремно саме тут побудував дачу третій Президент України – Ющенко.

Загальна інформація про водоспад Гук санаторий Женева Трускавец

Довідкові дані про цей водоспад наведено на стенді, що є на початку маршруту до цього чуда карпатської природи.
Водоспад розташований в масиві Горгани в долині між хребтами Хом'яка-Синяка і Явірника (Потік Женець; Надвірнянський район, Івано-Франківська область, с. Татарів). Автомобільний під’їзд до Гуку починається між селами Микуличин і Татарів (Івано-Франківська область, Надвірнянський район). Водоспад Гук знаходиться на відстані 5 кілометрів від траси Н 09.
Висота над рівнем моря     -    900 м
Висота падіння води  -  15 м
Кількість каскадів    -     1Санаторий Весна Трускавец
Географічні координати: 48°23?02.4? пн. ш. 24°31?01.2? сх. д.
Підхід до водоспаду є дуже зручним, обладнаний дерев’яними поручнями. Дещо вище водоспаду (на рівні відриву води) є також огороджена оглядова площадка.
Біля водоспаду завжди є можливість придбати цікаві тематичні сувеніри чи перекусити.
Історія водоспаду Гук та походження назви

Женецький водоспад є дуже молодим географічним об’єктом, адже він утворився у післявоєнні роки в результаті повені.
Місцеві жителі дали назву водоспаду “Гук” через гул (шум), що доноситься від нього.
Маршрути до водоспаду Гук Санаторий Весна Трускавец

Загалом можна виділити чотири маршрути, що включають в себе відвідини водоспаду Гук. Перший – класичний це так звана еклого-пізнавальна стежка “Женець-Гук”, шлях промаркований синім кольором. Маршрут проходить дорогою попри кришталевої чистоти потік Женець. Цією дорогою без проблем можна проїхати легковим автомобілем. На початку маршруту є шлагбаум і за прохід просять заплатити. Якось довелося мені там бувати і я зробив, як казав мені добрий друзяка (місцевий житель):санаторий Женева Трускавец “Щоб не платити грошей за відвідини водоспаду скажи, що йдеш до “Тяжолого” в Дикий мед (дуже гарний готель на березі потоку Женець)”... :). Але це шлях для лінивих.

Значно цікавіше є спуститися до водоспаду, перед тим піднявшись на мальовничу гору Хом’як, яка височить над селами Микуличин і Татарів. Море чудових краєвидів з вершини і не потрібно проходити через шлахбаум (перед шлахбаумом повернути ліворуч в ліс. Там і є початок маркованого маршруту на гору Хом’як). Маршрут промаркований червоним кольором до гори Хом'як і зеленим вниз до водоспаду. санаторий Женева ТрускавецТакож можна здійснити перехід гори зі сторони Буковеля (ввесь шлях промаркований зеленим кольром).

Є ще один хороший варіант для любителів цікавого і невідомого – це шлях до водоспаду з Ямни (частина м. Яремче) через хребет Явірник. З гори Явірник можна помилуватися панорамним видом на Яремче.санаторий Женева Трускавец Потрібно мати на увазі, що маршрут не маркований, тому бажано мати з собою карту, або GPS навігатор.

Манявський водоспад, мабуть, є найвищим водоспадом в Українських Карпатах. Висота падіння води, за різними даними, становить від 16 до 20 метрів. Цей водоспад Санаторий Весна Трускавец знаходиться біля села Манява, що за 25 км від Надвірної, на однойменній річці – Манявка.
Якщо вийти з автобуса в центрі села, то рухатися слід далі дорогою в південно-західному напрямку. Йдучи цим невеликим, але дуже гарним селом, неможливо не помітити дуже гарні криниці біля кожного будинку. Очевидно, що ці криниці – справжня гордість хазяїв: і око милує, і свідчить про майстерність та вмілість господаря. Отже, дійшовши до краю села, треба продовжувати рух стежиною, яка потім знову стає дорогою. Дорога ця йтиме попри річку Манявку, декілька разів цю річку все ж таки доведеться перетнути. Влітку за тривалої сухої погоди вона неглибока, її легко перейти, але після дощів вона сильно розливається. Тому після затяжної дощової погоди сюди їхати не варто.
Йти до Манявського водоспаду Санатории Трускавца можна руслом ріки (якщо води небагато), санаторий Женева а можна дорогою, яка згодом трохи відхиляється в ліс. Аби не помилитись, орієнтуватись варто на шум води. Місцевість там дуже красива. Приблизно за 200 метрів перед водоспадом на річці Манявці починається пороги, місцями висотою аж до 2 метрів. А саме русло ріки чим ближче до водоспаду, тим більше нагадує каньйон: висота скелястих схилів-стін сягає 20 метрів. Саме з такої стіни і спадає Манявський водоспад, утворюючи біля місця падіння невелике озерце. Вода там дуже холодна (як-не-як, а це гірська річка), але охочі скупатися в ньому в спекотну літню погоду знаходяться завжди. Та ще й за переказами, вода ця омолоджує тих, хто тут скупався, бо нібито колись тут було капище язичницьких богів, які й були санаторий Алмаз покровителями молодості. Що б там не було, але чиста гірська вода точно не нашкодить здоров’ю людей, що там купалися.
Цікаво також видертися нагору по суміжних скелях, аби згори подивитися на це чудо природи – Манявський водоспад. Нагорі, до речі, є хороше місце для пікніка. Тож усім радимо відвідати це незабутнє місце!

С. Мислівка – г. Яйко Ілемське – г. Молода – с. Осмолода
Загальна протяжність – 42 км. Висота виходу – 650 м. Найвища точка – 1724 м. Тривалість – 2-3 дні. Складність – середня
Зовнішні хребти Карпат за мільйони років насунулись на прилеглу рівнину і, наче велетенські скиби, нахилились у північно-східному напрямку. Центральну частину Зовнішніх (Скибових) Карпат займають Скибові Ґорґани, що простягаються від Мізунки – лівої притоки Свічі – до вододілу Прута з Черемошем. Найзахіднішу їх частину називають Свіцько-Мізуньськими Ґорґанами (найвища точка на горі Хом – 1344 м). Східніше від них знаходиться значно вищий геоморфологічний район – санаторий Женева Аршице-Ілемські Горґани з мальовничими вершинами Яйко Ілемське (1680 м) та Молода (1724 м). Дуже цікавим для походів був би і прямолінійний хребет Аршиці (Верх Менчілик – 1560 м), але до цього часу його гребенем ніхто не прорубав стежки у густих, майже суцільних, заростях жерепу. Якось мені довелося пройти по Аршиці кілька кілометрів. Це відібрало 6 годин часу і купу сил. Врешті-решт зійшов з хребта. Тут і народився новий «народний» вислів: «Та пішов ти жерепом!..»
Отже, наш туристичний маршрут на Горганські Яйко і Молоду санатории Трускавца спочатку проляже на Яйко Ілемське – вершину правильної форми, що домінує над навколишніми значно нижчими горами. Назву «Яйко» вершині дали за характерну яйцеподібну форму. Вийти з автобуса треба ще на початку с.Мислівка і там же віднайти вказівник «На базу Бескид». Тут треба звернути на дорогу, що йде попри річку Свіча, і йти цією дорогою близько 4 – 4,5 км. На першому ж повороті ліворуч звертаємо і виходимо на міст через р. Свіча. Перейшовши міст, бачимо, що дорога розходиться в два напрямки: прямо і направо. Тут треба повернути праворуч. Приблизно через 3 км знову доходимо до розвилки і знову звертаємо праворуч на дорогу вздовж потоку Правич. Цією дорогою тут возять ліс, через те вона місцями дуже розбита. До того ж, нею течуть численні санаторий Женева струмочки. Потік Правич треба буде перейти по Санаторий Весна Трускавец своєрідному мосту, який насправді є трубою великого діаметру. Далі виходимо на велику площадку, де і завантажують спиляний ліс.
З цієї площадки починається помітний, не дуже стрімкий підйом дорогою. Місцями з цієї дороги видно вирубку на перемичці між хребтом Аршиця та вершиною Яйко Ілемське. Приблизно через 4 км після останньої розвилки звертаємо вліво. Одразу за поворотом дорога круто йде вгору і за деякий час виходить на вирубку, яка вже встигла місцями зарости молодими деревцями.  Тут орієнтуватись треба на вирубку на гребені перемички, посередині якої – невелика купка дерев. Трохи вище дорога губиться поміж дерев, але тут можна йти й навпростець. Вийшовши на самісінький гребінь перемички, обираємо дорогу далі: маршрут на Горган Ілемський наліво або маршрут на Яйко санаторий Женева Ілемське направо. Стежка на гребені перемички є добре витоптаною, а обидва маршрути є промаркованими. На цій же вирубці біля того острівця дерев добре зупинятись на ночівлю: дрів тут є багато, а до води – витоку річки Мшана – треба спуститись південно-східним схилом гребеня приблизно на 50-60 м по абсолютній висоті. Санатории Трускавца,
З цієї перемички тою ж второваною стежкою рухаємось практично горизонтально у південно-західному напрямку. За кілометр стежка виводить на невелику галявину, на якій також можна зупинитись на ночівлю (вода з лівого боку від стежки). Після галявини починається відносно стрімкий підйом. Далі стежка розгалужується. Рухатися треба спочатку наліво, орієнтир – дерев'яний хрест. Санаторий Весна Трускавец Дійшовши до траверсу, йдемо прямо. Далі стежка виводить на безлісу полонину в сідловині між вершинами Яйко та Великий Лисак. З цієї полонини до верхівки Яйка Ілемського веде пологий підйом, на який витрачається приблизно 40 хв. Стежка йде поміж заростів жерепу, іноді виходить на кам'яні розсипища.
З вершини Яйка Ілемського спускаємося посеред заростей жерепу кам'яними розсипами на південь і виходимо на добре втоптану стежку. Якщо йти ліворуч, то цією стежкою можна дійти до мисливського будиночка, а вже звідти – до р. Мшана, попри яку веде стара дорога. Нижче вона виводить на добре вторований лісовозний шлях, що тягнеться до гирла річки Мшани. Нам же треба повернути на стежку, яка обходить траверсом східні схили вершин Поганець (1668 м) та Укерня (1620 м). За Укернею через 3,2 км від гори Яйко Ілемське є

С. Татарів – г. Хом'як – г. Синяк – г. Малий Ґорган – с. Татарів

Загальна протяжність – 26 км. Висота виходу – 770 м. Найвища точка – 1665 м. Тривалість – 2 дні. Складність – середня.
Хом'як є найпопулярнішою вершиною серед туристів-початківців. Найпростіший та найлегший вихід на цю гору починається з дороги на село Паляниця, де розташований загальновідомий гірськолижний курорт «Буковель». Отже, з Татарова слід вийти дорогою в напрямку села Паляниця, дійти до розвилки (основна дорога звертає на Яблуницький перевал), а санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) після розвилки пройти ще 1км. Тут праворуч у лісі є стежка типу «райтшток». Ця стежка спочатку йде попри потік, що бере початок з-під гори Хом’як.
Потім стежка серпантином виводить на невелику, але досить красиву галявинку між Хом’яком і вершиною Гребля. Цю галявинку називають полонина Бараня. З цієї полонинки веде зручна, добре вторована стежка спочатку лісом, а потім через гірське криволісся – жереп. Сама верхівка гори Хом’як практично повністю вкрита сірим та жовтуватим камінням, на ній встановлена Санатории Трускавца фігура Пресвятої Богородиці. За хорошої видимості з гори Хом’як видно дуже красиві краєвиди – можна побачити Чорногору, Свидовець та інші ближчі й віддаленіші масиви. На заході, зовсім поруч, видно Синяк із більш пологими схилами, а на північному заході – мальовнича полонина Хом’яків. Якщо дивитися на схід, то в цьому напрямку добре проглядається гора Горган Бурячківський, а ліворуч від неї – гора Рокита Велика з телевізійною вишкою на ній. За народними переказами, на схилах цієї вершини Олекса Довбуш перевіря спритність і силу молодих опришків – для того новобранець повинен був видертися на стрімку скелю та не здригнутися від помаху сокири.
З Хом’яка санатории Трускавца спускаємося на красиву полонину Хом’яків: або через полонину Санаторий Весна Трускавец Бараню (і далі лісовою дорогою попід вершиною, проходячи невелике джерело), або прямою, але досить стрімкою стежкою з червоним маркуванням (спуск займе приблизно 20 хв). Полонина Хом’яків є хорошим місцем для ночівлі. Тут стоїть невелика колиба – влітку на полонині випасають корів та овець. Цю полонину слід перетнути гребенем в напрямку на північний захід. Наприкінці полонини починається добра стежка, що по лінії хребта виводить на вершину гори Синяк. Стежка проходить попри полонину Томнатик. Як і Хом’як, Синяк вкритий розсипами каміння та частково заростями жерепу. З вершини Синяк можна спуститися назад на полонину Хом’яків, а можна ще пройтися на вершину Малий Горган, що розташована санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) приблизно за 3 км від головної вершини Синяка.
Спустившись до полонини Хом’яків, у північній її частині треба знайти стежку, яка траверсом у західному напрямку огинає північно-східний схил гори Синяк. За кількасот метрів на розвилці слід повернути на дорогу праворуч, як азгодом виводить на «цісарський» шлях. Цей шлях виведе до одного з витоків ріки Женець. Далі стежкою нескладно вийти до водоспаду Женець-Гук. Є й простіший варіант спуску до потоку Женець – на північному краї полонини Хомяків в найнижчому місці починається промаркована просіка, якою й треба спускатися. Ця стежка, яка потім стає дорогою, виводить в долину річки Женець. Звідти до водоспаду Санаторий Весна Трускавец Женецький Гук попри ту ж річку Женець веде ґрунтова дорога.
Від водоспаду Гук до с.Микуличин (відстань – 6 км) веде вузька звивиста дорога попри дачу Ющенка.