Важко уявити, дивлячись сьогодні на руїни Пнівського замку, могутню середньовічну фортецю, стіни якої, на думку більшості дослідників, не змогли пробити ні одні загарбники.

Пнівський замок, всупереч своїй назві, розташований не в Пньові (0,5 км), а неподалік невеличкого мальовничого карпатського містечка Надвірна, що на Івано-Франківщині. Замок розташований у формі неправильного п’ятикутника. Товщина стін – півтори метри. Зі сходу фортецю оберігав глибокий рів, із заходу - схил плоскогір'я. На півночі і півдні замок оточувала рівнина. По кутам фортеці вмілими руками архітекторів і будівельників розмістились шість сторожових веж. Ворота розташовувалися в південній стіні, там же у цілях безпеки був споруджений перекидний міст.санаторий Янтарь Отвори, по яких проходили ланцюги перекидного мосту, добре збереглися до наших днів. Замок справді був неприступний: високі та міцні стіни, глибокі рови та численні бійниці в стінах, правильно розташовані оборонні вежі та пильне око вартового не давали можливості взяти фортецю штурмом.

Вигляд південної стіни з Заходу Південна стіна (зовнішній вигляд)

Замок був споруджений в другій половині 16 століття польськими феодалами волоського походження Куропатвами (хоча існує теза про те, що окремі споруди були побудовані в 90-х роках 15 століття). Замок займає роль важливого форт-посту в період польсько-турецьких війн 17 століття. Особливо його значимість зросла після падіння Кам’янець-Подільської фортеці від вогню армії Ібрагіма-паші в 1672 році. Сходница В період української національно-визвольної війни (1648-1654 рр.) фортеця осаджувалась декілька тижнів 15-титисячним військом повстанців під проводом Семена Височана. З часом замок почав занепадати. Після того, як останні володарі фортеці – феодали Цетнери покинули Пнівський фортецю, він перейшов у власність Австро-Угорської держави. Далі доля замку склалась трагічно: не будучи знищеним ні єдиними загарбниками протягом багатьох століть, його частково розібрали орендатори на будматеріал для … броварні.

  Вид з боку, на південну стіну \ Бійниця в східній стіні

Навколо похмурої Пнівської твердині існують численні легенди. Одна з легенд розказує про існування підземного ходу до сторожової вежі в парку міста Надвірної (приблизно два кілометра). Сторожова вежа справді існує, хоч стан її далеко не кращий за стан самої фортеці. Проте важко відповісти чи існував цей підземний хід: в сторожовій вежі справді є підземне приміщення з заваленими воротами в невідомість. В замку підземних приміщень аж чотири, але всі вони давно завалені і зараз важко знайти якісь сліди підземного ходу.санаторий Янтарь Скоріш за все, ці приміщення служили пороховими та харчовими складами. Інша легенда розказує про підземний хід від Пнівського замку аж до Манявського Скиту, проте якщо перша легенда заслуговує на увагу істориків та дослідників, то друга не більше чим фантазія. До Манявського Скиту більш чим 35 кілометрів, а беручи до уваги гірський карпатський рельєф і технічний бік тих століть, неважко зробити висновок, що це було неможливо.

Сьогодні, Пнівський замок – мальовнича і мрійлива руїна. Не дивлячись на століття, які розділи могутню Пнівську фортецю від забутих людьми руїн, тут зберігся дух замку, дух, який відчували будівельники та вартові, солдати та повстанці, графи та слуги....дух, який можна відчути і сьогодні. Стоячи на стіні фортеці, якось особливо пролітають тисячі похмурих романтичних роздумів. Відповісти на які може лише час....

Завалений вхід в підземелля \ Балкончик та бійниця в східній стіні

Рік тому (2004) була розпочата реставрація однієї з веж замку. На реставрацію було виділено з держбюджету 100тис гривень. Як зазначає міський голова Надвірної Михайло Андрійович, першочергові роботи вимагають 2 міл. грн.Санатории Трускавца, в На сьогоднішній день реставрована стіна. На фотографії серпень 2005. Як повідомив автор фото, тут можливо буде побудовано кафе, може можна сподіватися на музей?

Перша письмова згадка про Надвірну датується 1589р. Першим власником був шляхтич Микола Куропатва. Того року він вніс протестацію до львівських міських книг втрати документів на свої маєтки, які були знищені татарами, серед них і була Надвірна. У 1596р повністю відбудоване. Але через 4 роки знову було розорене татарами.

Надвірна розміщувалася на перехресті семі доріг. Дві з них вели до Польщі через Богородчани і Галич, третя з'єднувала з Солотвином, четверта - Битковом, та - через перевал Пантирський з Угорщиною, шоста - з Руссю Закарпатською через перевал татарський (Яблуницький), сьома - з Коломиєю, Снятином, Молдовою

Надвірна у XVII-XVIII ст. була значним ремісничим центром.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Щорічно влаштовувались ярмарки та тижневі торги.

У 1745р Надвірна стає власністю графа Центнера. В Надвірній була створена митниця, так як через місто пролягав міжнародний торговельний шлях. У 1766 р. в місті створена поміщицька поліція.

Більшість земель міста належала римо-католицькому архієпискому Яну, який фактично був власником міста в середині ХІХст.

У 1894 через Надвірну прокладена залізниця. Місто розвивалося на початок ХХ ст тут діяли нафтоперегінний завод, три цегельні та три водяні млини.

Надвірщина перебувала у складі Австрійської імперії. А у 1939р згідно договору Рентропа-Молотова у Надвірну увійшла червона армія, яка одразу почала каральні дії. У часи другої світової війни німці створили у Надвірній єврейське гетто. Тоді було замордовано близько 5 тис людей. Багато мешканців Надвірної було вивезено на примусові роботи до Німеччини.Сходница У 1945р польське населення Надвірної назавжди лишає рідне місто та країну.

замок
У Варшавському архіві згадка про міський замок датується у 1698р. Місцеві називають паркові руїни залишками цитаделі 16-17ст. Цитадель представляє собою 9ти-гранну вежу . Товщина стін невелика до 1,5м. Під вежею і досі видно наявність льохів і можливо підземних ходів. Звісно, що про останнє ходять легенди, що нібито ведуть ці ходи до пнівського замку.

Ймовірно замок був побудований кимсь з Потоцьких наприкінці XIV ст.. - на початку XVст., у нього ці землі потім купив Павло Куропатва.

У Ореста Мацюка, про замок лише пару слів - що недавно (книга датована 1997р) було в самій Надвірній знайдено залишки якихось фортифікацій.

сакральне
Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) "Стара" церква, перенесена з Манявського скиту
Костел побудований на кошти магнатів Куропатвів.
В місті було побудовано два нових храми:
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії УГКЦ.
Церква св. Володимира УАПЦ

стій! не минай!
Ви обов'язково будете проходити (проїжджати) це село, прямуючи з Галича
З перемістя Галича, розташованого на правому березі Дністра чудово відкривається панорама на Галицький замок. санаторий Карпаты Село Залуква може похвалитися своєю давньою історією, і навіть не тим що тут знайдені (як в принципі майже по багатьох селах Західної України) римські монети, а й те , що тут виявлено поселення та два городища періоду Київської Русі, тут були укріплення як були сучасниками стародавньому Галичу. Під час археологічних досліджень в 1883р Шарановичем та Лаврицьким було відкопано фундаменти білокам'яної церкви св. Спаса, камяний саркофаг, бронзові натільні хрестики, печатка галицького эпискова Комси 1160р.

В документах Залуква згадується у 1447р. Зрозуміло, що назва села походить від розташування - село за рікою Луква.

Якби я тоді була обізнана, як ви тепер будете, то обов'язково завітала б до Дністра - бо на його березі знаходиться старий цвинтар (Дивись фото праворуч, зроблене Кокотинем, знайденому на цьому сайті), якому вже понад 500 років. Найстаріша могильна плита датується XVIIIст. Це все, що лишилося на згадку про колись потужну караъмьску громаду Залукви. Для порывняння в самому райцентры - Галичі проживають декілька жінок-караїмок вік, яких від 70 до 90р. Багато плит було розбито винесено за радянські часи, дивно, але такого не було навіть під час Другої Світової.Санатории Трускавца, У 1997р-2000рр. під керівництвом І.Юрченка загін провів досліждення караїмського цвинтаря. Було виявлено 200надмогильних пам'ятників та фрагментів, складено карту-схему, зроблено ескізи художнього оформлення плит.

Зараз Залуква звичайне село. Невдалося взнати наскільки старою є церква, її я сфотографувала, коли пішки поверталася з Шевченкова. Місцеві так і не призналися, що є в них в селі є "такого старовинного". Отже берить карту і вперед ;) санаторий Карпаты

Що ще можу розказати про село? Знаю дуже мало. З села Залуква походить Андрій Алиськевич (1870-1949) — український педагог, науковий і громадский діяч, германіст. Залуква- родинне село українського стигматика Степана Навроцького, кажуть, що він допоміг Роману Шухевичу виявити зрадника. Сам Степан мав великий дар зцілювання людей від різних хвороб.

два слова
Я дуже рада, що нарешті побувала в столиці Галицького князівства. ;) Дістатися дуже легко або з Рогатина або з Івано-Франківськ кожні 20 хвилин йдуть маршрутки. Про історію Галича напишу пізніше

Все що лишилося від замку, який потрохи реконструюють. 30 квітня 2007р.
замок
Замок зведений в 1367році на місці деревяних укріплень, за деякими літературними даними той замок був зведений князем Любартом. Спочатку замок був дерев’яним. Татари постійно нападали на фортецю в Галичі в період 1590-1633рр, час від часу задаючи чуттєвих руйнації. А в 1621 замок був повністю знищений. Але його відбудували, вже переважно з каміння. Будівельним матеріалом слугували кам’яні блоки з руїн княжого Успенського собору в Крилосі. Фортеця мала три брами, п'ять оборонних веж. Через 37 років дерев'яні будівлі замінені кам'яними.санаторий Женева Будівельними роботами керував інженер-фортифікатор з Авіньйона Ф.Корассіні. Каплиця св. Катерини входила до оборонної системи. Фортеця була трикутної форми, складалась з двох частин розміщених одна над іншою. Площа верхньої , на якій розміщався сам замок - 0,45га, нижньої - 1,25га. Башти були чотирьох та п'ятигранні.

Двадцять років не простояла фортеця. В 1676р польський комендант здав замок турком, після чого вони спалили його. Санатории ТрускавцаЛишилися лише стіни.

Фортеця стала поступово "вмирати" з середини 18ст, в 1772 замок став власністю австрійського уряду, який наказав інженеру Антону Гегерштайну розібрати. В квітні 1858р. завалилася східна частина стін. Лишилося руїни-каплиці Катерини частина Шляхетської башти, залишки мурів. На наш час є в планах реконструкція каплиці та Шляхетської башти.

  Церква різдва Христового

Стародавній храм дослідники датують кінцем 14ст. Хоча перша згадка в документах відноситься до 1550р. Постійно під час нападів зазнавав руйнацій. В 1757р всередені не було малярки. Через дві третини століття під керівництвом архітектора Бергера було проведено реставрацію.санаторий Женева Видалили контрфорси, побудували хори. Сучасний вигляд церква отримала після реставрації в 1904-1906рр , яка була проведена під керівництвом архітектора Л. Левинського. Під час реставрації було споруджено новий купол, інтер'єр набув нового вигляду. В 1960 р. було проведено ремонт. Як бачимо, недавно також було зробилено капітальний ремонт пам'ятці. Храм побудований з місцевого м'ягкого каменя - мергеля та цегли на вапняковому розчині.

Хоча з містом на ім'я каменю кольору ранкового сонця пов'язано купа легенд про той же самий камінь, в мене асоціація з Бурштином буде не камінь, а вода! Велике велике море ;) і великі великі труби місцевої ТЕЦ (фото не маэ бо не фотографувала, так само як і великий мяч біля стадіону) До Галича і до Рогатину - два рази проїжджати місто і не зупинитися. ні так не можна. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)Хоча б тому, що при самій дорозі стоїть костел. А от від палацу Яблонських не лишилося ані сліду, лише фотографії початку 20 століття показують що це було велика сіра з білим будівля прямокутної форми у стилі класицизму. Центральний фасаду прикрашав класичний портик з шістьма колонами іонічного ордера, трикутний фронтон був бароковго стилю. Бокові фасади мали відкриті портики з чотирма колонами доричного ордера.. За браком часу не довелося побувати і на родовій капличці князів Яблонських на цвинтарі. Дуже рекомендую ознайомитися з історією міста на офіційному сайті Бурштина. Про версії походження назви міста можна дізнатися тут. Про палац яким він був - тут.

костел 
Будівництво костелу розпочалося в 1740р завдяки дідичу Павлу Беное, який відновив католицьку громаду в Бурштині, проте завершенням будівництва займалася його онучка і освячення храму відбулося в 1774р. Вежу до костелу було прибудовано в 1800р. За часів австрійського імператора Іосифа ІІ костел , який належа ордену тринітарів було закрито і передано римо-католицькій парафії. На початок 19 століття костел вже потребував реставрації і особливого догляду орган. На жаль ремонтні роботи було зведено на ніц декіолькома пожежами. Під час пожежі восені 1838р згорів головний вівтар. Але на замовлення І. Скарбка було виготовлено новий. Перші десятиріччя 20 ст. пожежі знову шкодять костелу.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) З приходом радянської влади костел було закрито і храм перетворено на бібліотеку та спорт зал. У 80-х роках тут був склад кобікормів рибтресту. Лише в 1991 р приміщення костелу знову було передано римокатолицькій громаді.

історія
Село Більшівці розташувалося всього в декількох км від траси ІваноФранківськ - Рогатин . Вперше Більшівці згадуються у XV ст.

У 1617р власником Більшівців став коронний гетьман Марцин Казановський. У 1655п селяни брали участь у повстанських загонах Семена Височана. На початку 18 ст ці землі належали князям Яблонським. Потім перейшли у власність Кшишановичів. Санаторий Весна ТрускавецСелянам Більшівців настільки не щастило з панами, що навіть у цісарська-королівська комісія від 23 березня 1852р занотувала, що селяни мають дуже мало землі, а є багато тих, що взгалі не мають.

Наприкінці ХІХ Більшівці стали типовим ремесничо-торгівельним містечком. Тут були млин, спиртовий завод, броварня, двокласна школа. На початку ХХ ст щопонеділка проводилися торги. А кожен рік 14-15липня дводенний ярмарок.

Перша світова війна завдала шкоди селу. А у 1915 австро-німецькі війська захопили Більшівці.

В 30-их роках власник села Кшешинович реконструював млин, була зведена електростанція, він відкрив сироварний завод. Кшешинович май стайню і розводив тут племінних коней. в ставках розводили рибу. При монастирі діяла цегельня. Санатории Трускавца, вТут був клуб з бібліотекою з польськими книгами для українців діяла читальня на 200 книг в поганому будинку.

За часи другої світової війни тут проходили масові розстріли місцевих жителів. У 1940-1963рр Більшівці були райцентром.

Під час радянської влади тут нарешті була побудована лікарня, до цього часу мешканців обслуговував лише один приватний лікар. Заснований на базі старих панських рибоугідь рибгосп, який в середині минулого століття видавав кожен рік 430 тонн живої риби.

костел
Самою головною прикрасою села є костел Благовіщення. Одна з найгарніших пам’яток Галичини 18ст за радянські часи перебувала в стадії руйнації. У 2002р було розпочато реконструкцію костелу та монастирських келій.

На місці мурованого костелу раніше був дерев’яний костел та монастир(1625р), фундатором якого був Марцин Казановський. У 1655р під час війни костел було значно пошкоджено. Новий кляштор був побудований на кошти державного діяча Гондорфа та полковника Галецького.Сходница Коштів не вистачало будівництво тривало довгий час - майже 70 років. Спочатку справу продовжила вдова Галецького Тереза Кашніцька, а потім Яблоновські. Останній з роду Яблоновський - князь А. Барнаби надав кошти на виготовлення вівтарю та розписи фресками. 15 серпня 1777р Львівський архієпископ Цешковський освятив храм.

Монастир кармелітів при костелі Благовіщення сполучався з храмом двома воротами західними та східними. Кляштор був обведений мурованими цегляними стінами шириною в метр , а висотою в два метри.

На ХІХ ст Більшівський монастир був одним з найбільших в Галичині. Монахи-кармеліти видавали киги, малювали ікони, при монастирі діяв притулок для бідних.

Зараз кляштор належить ордену францисканців. Опікується отець Микола Орач. Кожен рік 16 липня сюди приходять на прощу багато людей. Потрохи відбудовується монастирські споруди і сам костел. Як зазначив отець Миколай на відновлення костелу потрібно не менш ніж мільйон доларів.

Тут зберігся старий панський палацик, а колишній будинок культури побудований на місці старої синагоги.

Я дуже дякую отцю Миколаю за те, що мене підвіз з траси до Більшовців, відкрив костел, розказав про історію костелу і відвіз назад.

Тут зберігся старий панський палацик, а колишній будинок культури побудований на місці старої синагоги.

На старих фото видно панський маєток Корнелія Крешуновича. І ратуша.

фото ліворуч з архіву audiovis.nac.gov.pl

На додаток
Археологічні дослідження на в урочищі Кути виявили залишки поселення кінця VI тис. до н.е., поселень трипільської культури. Також було знайдено ритуальний комплекс - дві поховальні ями. В одній знайшли скелет пса та три людські черепи без щелеп.Санаторий Весна Трускавец В другій - скелет 35річної жінки. Біля її скелету знайдені також щелепа якої тварини, 4 ікла кабана, мідний ніж та намистина. Вперше в археології неонеліту Західної Україні ці та інші предмети досліджень в Більшівцях продатовані радіокарбонним аналізом.

історія
На передкарпатській рівнині, де зустрічаються швидкі води Надвірнянської і Солотвинської Бистриць, розкинувся Івано- Франківськ — обласний центр, один з найбільших економічних і культурних центрів на заході України. санаторий Алмаз

Перша згадка про це місто під назвою Станиславів відноситься до 1662 р., коли воно одержало магдебурзьке право. Місто було засноване як фортеця для захисту від набігів кримських татар та опорний пункт польських магнатів Потоцьких у галицькій землі. Фортеця неодноразово витримувала облогу турецьких та російських військ.

Станиславів починався з Ринкової площі і ратуші, які у видозміненому стані збереглись донині. В його подальшій розбудові знайшли відбиття містобудівні ідеї Ренесансу про "ідеальне місто", що втілені у плануванні середмістя, його вулицях, храмах і кам'яницях. За оригінальність архітектури наше місто інколи називають "малим Львовом".

У XVIII—XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 р. — Австрії (від 1867 р. — Австро- Угорщини). В розвиток його ремесел і культури зробили свій внесок крім українців поляки, євреї і вірмени, національні громади яких були тут досить численними.

Громадське життя сколихнула революція 1848 р. У Станиславові була створена "Руська рада" (поряд з польською), організований загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. До новоствореного парламенту були обрані депутати-українці.

Друга половина XIX ст. відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці у 1866 р. В тих часах беруть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчане об'єднання, шкірфірма "Плай".

У 1884 р. відома громадська діячка і письменниця Н. Кобринська провела у місті установчі збори "Товариства руських женщин" (пізніша назва — "Союз українок"). Сходница Цим був покладений початок організованому жіночому рухові в Україні.

Під час світової війни, у 1915—1916 рр. за місто точились жорсткі бої. Частина історичної забудови була зруйнована і відновлена вже в новітніх архітектурних формах.

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. була створена Західно- Українська Народна Республіка.

Станиславів протягом січня-травня 1919 р. був її столицею. В цей час тут побували визначні українські діячі М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра, Є.Коновалець.

Під час другої світової війни місто три роки (1941—1944) було під фашистською окупацією. Боротьбу із загарбниками очолили підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. санаторий Алмаз В серцях прикарпатців досі відзивається болем прилюдний розстріл окупантами 27 патріотів у центрі міста в листопаді 1943 р. Всього у Станиславові та його околицях фашисти знищили понад 100 тис. мирних громадян.

У 1962 р. місто відзначило своє 300-річчя. Воно було переіменоване і відтоді носить ім'я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут бував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.

Івано-франківці разом з усіма мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їхньою рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори вони підняли над містом уже в квітні 1990 р., а на референдумі 1991 р. масово проголосували за незалежність України.

Щороку у серпні відзначається День міста з походами і концертами мистецьких та фольклорних колективів. Мальовничим видовищем є Різдвяний парад вертепів, що розливається майданами і вулицями 7—14 січня. Івано-Франківськ відомий також всеукраїнським фестивалем мистецьких колективів "Прикарпатська весна" (травень кожного року), Санатории Трускавца, фестивалем національно-патріотичної пісні та поезії "Воля" (жовтень непарних років). з сайту про місто Івано-Франківськ

Львівська обл. Знаходиться за 17 км від Львова.

Історія
Місто розташоване де притоки Солокiї i Рати впадають в ріку Західний Буг заснований в 1692р. До 1951р мав назву Кристинопіль. Коли містечко після обміну територій між Польшею та Радянським Союзом в 1951р увійшло в склад СРСР, воно нараховувало лише 1,8мешканців. На сьогодні це центр західної вугільної промисловості. Саме тут я вперше побачила шахти та терикони!

Червоноград розділений заплавою на старе місто та нове, яке було побудоване у зв'язку з розвитком вугільного басейну, ці частини міста з'єднуються дамбою.

Юрієвська церква та келії Василіянского монастиря
Будівлі зведені в 1771 архітектором Зельнером на місці дерев'яних будівель монастиря, який було засновано в 1763р. Побудований в стилі пізнього бароко та класицизму. В 1980р тут розміщався філіал Львівського музею історії релігії та атеїзму.санаторий Женева Зараз храм діючий.

Святодухівський костел та келії Василіянского монастиря
Сам монастир був заснований в 1692р. Спочатку він був дерев'яний, а кам'яним став вже на початку 18ст. Пожежа 1747 пошкодила костел та недавно зведені келії. На кінець 1760р реставрація та добудова була завершена, в 1767 побудовано кам'яну огорожу. В 1852р костел був знову пошкоджений пожежею, але відреставрований за два роки. Стиль костелу бароко, а плані виглядає як хрест.

Палац Потоцьких
Наводжу уривок зі статті Олега Смаля "Подорож з Червонограда в Христинопіль" (Дзеркало Тижня)

Оминаю цілком радянську стандартну школу і опиняюся перед палацом Потоцьких, який і справді зовні є абсолютним утіленням руїни. Важко уявити, що кілька століть тому це була домінанта садиби, котра, мов королівський Версаль, пишалась на схилах над Західним Бугом. Із 1685 року ця земля належала коронному гетьману Феліксу-Казимиру Потоцькому. В 1756-1762 роках його внук київський воєвода Франциск-Салезій на місці дідового замка збудував розкішну резиденцію (архітектор П'єр Ріко де Тірреджеллі). Звісно, руйнація графських маєтків розпочалася не в 1951 році.санаторий Женева Наприкінці XVIII ст., після трьох поділів, Польща більш ніж на століття втратила свою державність. Війни неодноразово прокочувалися цією територією. Можна принагідно процитувати фрагмент спогадів одного з генералів російської армії Михайла Бонч-Бруєвича, де він описує будні Першої світової війни на теренах Галичини: "У просторому поміщицькому будинку збереглися ще дорогі старовинні меблі, але хтось уже встиг по-розбійницькому прогулятися анфіладою чудово оздоблених кімнат. Санатории Трускавца, Під ноги траплялися то зірвані з петель дверцята від старовинної шафки збірного дерева, то затоптана спинка дивана стилю "жакоб", то розколоте навпіл обтягнуте шовком кріселко з різьбленими золоченими ніжками. У мармурових статуй, що прикрашали пишний вестибюль, були відбиті носи, на стародавніх, потемнілих від часу портретах хтось злобно виколов очі".

Очікування такого видовища хвилювало мене, коли я відчинив двері палацу Потоцьких. Але диво! Окрім чудово організованої виставки, присвяченої помаранчевим дням (видається, що либонь усі мешканці Червонограда були тоді в Києві на Майдані), з допомогою Олени Шовкової вдалося ознайомитися зі скарбами музею, зібраними за 25 років його існування.Санатории Трускавца А це майже 4 тис. одиниць зберігання основного фонду і понад 2 тис. - науково-допоміжного фонду. Скільки праці та ентузіазму вкладено у зберігання й поповнення цієї колекції! Практично все, побачене мною навіть при побіжному ознайомленні, вражає. Ікони, скульптури, фрагменти іконостасів - справжні шедеври, достойні найширшої популяризації.

Та в якому стані і з якими муками ці твори потрапляють до музею! Олена Шовкова, мов несамовитий Роланд, гасає на "джипі-волинянці" по західноукраїнських теренах, рятуючи від рук новітніх геростратів спадщину минулих поколінь. Гірко чути, що цей факел нищення від комуністів підхопили ті, санаторий Женева кому сам Бог велів бути хранителями вічності. Важко повірити, але більшість експонатів просто перебувають на церковних подвір'ях, у підземеллях, дзвіницях, викинуті на сміття як непотріб. Церква зовсім не контролює і не забороняє нищення фресок XVII-XVIII століть, бо в храмах проводиться євроремонт. Твори старих майстрів спалюються, бо так велить церковний канон.

Конфісковані колись більшовиками скарби священики забирають назад, і… згодом вони знову опиняються в музеї, бо їм не знаходять місця в храмі і викидають як мотлох. Чудові майстри-реставратори Червоноградського музею повертають життя, здавалося б, зовсім втраченим

місто
Місто згадується вперше в документах за 1374р. А магберугію місто отримало від короля Сигізмунда І Старого у 1528р. Місто суттєво стало розвиватися пісоя прокладення залізниці Перемишль-Хирів та Хирів-Стрий. Старий австрійській вокзал має колії европейського таросійського стандарту.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Нажаль місто я не роздивилася, було обмаль часу. Тому зупинилася на наступному об'єкті

конвікт
Великий навчальний закритого типу заклад був побудований на початку 80-их років. Єзуїтську колегію-гімназію було відкрито у 1886 році. Хирівський конвікт отримав державний статус завдяки створенню цілісної навчально-виховної методики, яка цілком спиралася на програмний документ «Ratio Studiorum» (1599 р.). Найбільша кількість учнів зафіксована у 479 осіб: найбільше було римо-католиків, зовсім невеликий відсоток греко та вірмено-католиків. Будівля зазнала руйнацій під час Першої світової війни. У 1921 році його відбудували, за радянських часів тут було розташовано військову частину. На великій території сусідствують колишня будівля колегіуму та сучасні, але вже скелети від військової частини.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Потрапити дуже легко - заходьте просто з центрального входу. А якщо пощастить, то можете потрапити і в середину храму.

Історія
село Унів на Львівщині, яке славиться своєю чудотворною іконою Богоматері та цілющим джерелом. Щороку зі Львова до Уніва під духовним проводом Монахів Студитського Уставу вирушають прочани.

Святоуспенська Лавра
Це святе для греко-католиків місце. Саме сюди кожен рік приїжджають багато віруючий на прощу. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Перша писемна згадка про Лавру датована 1395 роком. Славиться своєю чудотворною іконою Богоматері та джерелом. Жив в цих краях слабий пан Лагодовський. Одного разу з'явилася перед ним уві сні Богородиця і вказала йому на цілюще джерело. Прокинувшись пан знайшов то джерело, випив води і одужав. Віддячив він за своє одужання побудувавши монастир.

В 1606 р. в монастирі тривалий час перебував Іван Вишенський, саме тут він написав "Посланіє до стариці Домініканії". При монастирі діяла друкарня в період 1648-1770 рр. при монастирі діяла унівська друкарня.

Після другої світової війни в Лаврі створили концтабір для католицького духовенства, санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) потім - притулок для самотніх літніх людей, а ще пізніше - інтернат для психічно хворих.

Львівська обл., Сокальський район
Сказати, що в Угніві великий костел - це не сказати нічого, бо він ВЕЛИЧЕЗНИЙ!
Історія
Перша згадка про Угнів відноситься до 1360 р. В 1462 р. місту було надано магдебурзьке право. Зазнавав нападів татар в 1621р. А в 1624р в місто прийшла біда - мор, за нею велика пожежа в 1634. Колись місто було головним осередком видавничої діяльності. Нині Угнів найменше місто в Україні - на сьогодні нараховується всього 1150 чол.

тут можна прочитати цікаву статтю про особливість місцевих жінок, про їх наряди та надзвичайно великі хустки.(Санаторий Весна Трускавец якщо лінк не спрацювує продивитися збережену копію)

Василіянська Церква
Кам'яна церква була побудована на місці , давньої дерев'яна василіанської церкви, яка згоріла в 1780р. Від неї збереглася дзвіниця. , від якої заціліла лише дзвіниця. Особисто мої міркування - можливо тут щось було якесь укріплення , бо саме з решток міських мурів була побудована кам'яна церква. Взагалі то, церква постійно добудовувалася і перебудовувалася, так Степан Жуковський в 1855-1857рр добудував церкву за власні кошти і отримав хрест від Папи. А в о. Василь вже пів століття згодом добудував галерею та притвір-бабинець. Санатории Трускавца  В церкві була проповідниця у формі човна, біля якої два апостоли тримають сіті, в сітях - риби. Церква вважалася однією з перлин внутрішнього розпису Галичини, автором цих розписів - митець Дим'ян Горняткевич. Після війни тут було більшовики зробили машинно-тракторну станцію. Доречи, з балкону саме цієї церкви в листопаді 1918 р. було проголошено українську державність.

Успенський костел
Перший костел заснував воєвода земель руських Зігмунд з Радзанова. За проектом архітектора Лєнартовича на місці дерев'яного спаленого костелу, був побудований новий - цегляний на кошти Криштофа Скржина Дуніна та його дружини Марианни Заборівської. Освячений був 21 серпня 1695р, про що свідчить табличка на фасаді (Санатории Трускавца знайдена при реставрації 1922р., вказувалося ще ім'я архітектора). В деяких джерелах написано, що можливо це костел був перебудований з кам'яного, спорудженого за часів короля Владислава IV у 1632р.

Під час першої світової війни, а саме 15 червня 1915 під час обстрілу німецької артилерії було пошкоджено костел - збито одну з веж. В період між двох світових храм був реконструйований - відновлені, але змінені розміри та форми двох веж. Але на сьогодні вцілівшу маємо все ж таки одну вежу, другу верхівку було знесена бурею.

Обороний костел кам'яний, однонавовий, з високими і низькими стінами з'єдними в пресбітеріума (або абсида, простір за та над вівтарем). Фасад складається з трьохполовинчатих виступів. Верхні основи внутрішніх колон в плані восьмикутні і прикрашені тосканськими пілястрами. Посередині вони прикрашені ліпниною.

Костел був закритий в 1950р., після приєднання Угніва до України, польське населення було перевезено до Польщі. Парафіяни забрали з собою святині, в тому числі і вівтар. За часів радянської влади спочатку тут був склад.Санаторий Весна Трускавец  Зараз костел поступово руйнується.

На мый приїзд у середині січня 2007 костел завзято реставрувався. Робота кипіла, кран працював, робітники весело перегукувалися і клали цеглу, зимове сонце гріло по весінньому. Спитала "А якій церкві буде належати храм?" У відповідь почула свою ж думку:"А яка різниця, головне що рестврується" І справді, це головне. Я дуже рада!

Львівська обл., Сокальський район р-н.
містика ранку. враження
Ранок, сонце тільки но всходить. Лають собаки, ворчать ворони, вітер гойдає хвіртку. Самий кращий час для зйомок фільму жахів. Нажаль, це не фільми - це життя, декорації - не бутафорія, а самий справжній палац. Ранійше тут навіть був замок Потоцького, його залишки зберіглися у вигляді обороних мурів з південо-західного боку. Наприкінці 19ст, на рештках замку зводять палац. санаторий Алмаз За совєтів тут була чи то школа чи то технікум, але після пожежі так і лишилося в занедбаному стані.

Рештки погорілого... палацу

костел
ще одна памятка архітектури знаходиться в Тартакові - костел св. Архангела Михаїла. Та мені не пощастило, я була в будній день, жіночка, в якій були ключи, поїхала на роботу в Сокаль ;(

як дістатися
Маршруткою до Сокалю, а там з центральної автостанції на маршрутку до Тартакова (в 5-50 та 6-50 здається..). санаторий Алмаз назад ходять маршрутки але вони здається не проанансовані. Провсяк випадок можна стати біля школи і ловити машину.

Замок вперше згадується в 1530р., коли місто належало шляхетній родині Свірзьких. Але сучасного вигляду він здобув в середині 17ст. Новий власник графи Цетнер перебудував його і значно зміцнив. Перебудова і укріплення замку перепадає на той час коли будувалися львівські арсенали, тому можна припускати що до модернізації Свірзького замку був залучений Павло Гродзіцький.  санаторий Женева Але трошки не сумісний був палацовий стиль з оборонним призначенням, хоча місце було обрано вдало - замок був оточений непрохідними болотами, ставками, в підніжжі мурів ровами і звідним мостом. В 1648р. був спалений татарами, але відновлений. Під час визвольної війни замок неодноразово здобувався козаками впродовж 1648-1654рр. В 1672 та 1675р замок вистояв турецьку облогу. зараз це музей. Кажуть, що потрапити важкувато без екскурсійної групи. Але спробуйте може у вас вийде.
Костел
костел спочатку був дерев'яним, будівля що стоїть зараз напроти замку - мурований храм 1541р. в ренесансовому стилі. За словами львівського краєзнавця Й. Гронського ще у 1956р в костелі він бачив фрески які відкрилися внаслідок облуплення. санаторий Женева На фресках була зображена нага жіноча постать з довгим розпущеним волоссям в молитовній позі на колінах на фоні панорамного середньовічного Свіржа. Судячи з опису, Орест Мацюк припустив, що це могла бути Марія Єгипетська.

Страдч - старовинне село в мальовничій пагорбистій місцевості. Для греко-католиків - це місце відпущення гріхів, порівнюється по значимості з Зарваницею та Унівом.

Засноване дуже давно як за легендою: "Одного разу два княжі стрільці з Городка відправился на полювання. Полюючи за здобиччю, зайшли аж на Страдецьку гору, вкриту на той час густим лісом. санаторий ШахтерТам їх застала ніч, але вони вирішили будь-що впіймати рись, яка сховалася у печері. На світанку, коли рись вийшла із печери, стрільці вбили її. Та найбільше їх вразила навколишня краса та річка Верещиця. Невдовзі стрільці оселилися тут, побудували хатину, а опісля невеличку дерев'яну церкву". Ще за монголо-татарську навалу - село буде вщент спалене та зруйноване. Та печера, яка вкривала багатьох людей від ворогів, штучна. Зроблена за давніх часів монахами, які заснували для себе обітель. З книги "Знайди прихисток своїй душі на Страдецькій Хресній дорозі" довідуємося про трагічну назву селища:

У часи небезпеки Божі ченці поступалися своїм помешканням і тоді воно слугувало місцем укриття для людей. Коли у Бірку змагалися дружини Ростислава і татар, налякані селяни знаходилися в печерному монастирі. Хтось із людей вистрелив у татарина, котрий проїжджав на коні, однак стріла не влучила. Татарин почав галасувати - і частина загону кинулася на пошуки стрільця. Так, несподівано було викрито вхід до печерної Лаври, де заховалося близько двох тисяч людей.

Коли розлючені татари наказали укритим вийти зі сховку, то були вкрай здивовані - їхня вимога залишилася невиконаною. Тоді, шаленіючи від люті, розклали багаття в головному коридорі. Люди й після цього не вийшли. санаторий Шахтер На їхній захист стали ченці, які молилися у сільській церкві вгорі. Поклонилися нелюдам і благали помилувати бідолашних. Та закам'янілу душу хана не розчулили ні прохання ченців, ані, тим паче, зойки страждаючих, що доносилися з печери. Насміхаючись, він відповів, що полум'я можна погасити лише одним способом - кров'ю монахів. Після тих слів ханові вояки з ножем кинулися на ченців і повбивали їх. А тим часом ядучий дим нещадно поглинав людські життя без огляду на вік і стать.

Лемент піднявся угору та кликав про помсту до Неба. Він зранив Серце Пречистої Діви Марії, яка гірко плакала над своїми дітьми. Тоді зійшла Мати Божа на страдницьку гору, встала перед татарами з піднятими руками і мовила: "Не руш! Стіна!" Бо вони чинили свою темну волю лише над тілами, але християнські душі були вже їм непідвласні. Після тих подій в околиці монастиря по-особливому відчутно опіку та присутність заступниці - Божої Матері Нерушимої стіни. Гору почали називати Страдницькою чи Страдецькою, а поселення, котре відновилося з часом, - Страдчем.

На Страдницькій горі прокладена хресна дорога з пам'ятниками-ознаками останнього шляху Христа. Своєю грамотою Папа Пій XI встановив цю Хресну Дорогу на Страденецькій Горі, званою Кальварією з Єрусалимськими відпустами та також храму на вершині гори.санаторий Шахтер Біля храму знаходиться цвинтар, там є поховання різних століть. Серед них є дві могили отця отця Миколая Конрада та діячка Прийми Володимира, які загинули насильницькою смертю від рук НКВДівстів. Вони 26 червня 1941 року пішли на сповідь до дуже хворої жінки, повертаючись додоми вони зустріли патруль, який їх жорстоко замордував до смерті. Папа Іоан Павло ІІ під час перебування в Україні в 2001 р. оголосив їх блаженними.

Під час руху по хресній дорозі зверніть увагу на природну печерку. Доречи їх тут багато. Помолившись за прощення гріхів своїх, за упокій померлих та за здоров'я живих, санаторий Шахтер , можна просто прогулятися місцевістю, адже Страдч знаходиться на території Яворівського національного парку. Тут є чудові краєвиди.

Старе Село має дуже давню історію, яка пов'язана дуже з селом Черепин і корнями походить ще з періоду Давньої Русі. Воно мало іншу назву, а от сама назва "Старе село" зустрічається вперше лише в 1454. Але до цього поселення вже даненько існувало, просто згадка стосувалася місцевого костелу. санаторий Женева Але більш детальну історію опираючись на монстра в дослідженні замків - нині покійного Ореста Мацюка, я обов'язково напишу тут на сайті, але трошечки пізніше. Поки що дивимося замок, розташований взовж залізничної колії. Площа його велика - приблизно 2,7га Над входом герб. Всередині нічого не має, велика пуста територія вся поросша в травах, коли я там була влітку, то стояв п'янкий аромат польових квітів!

В ІХ-Хст містечко служило сторожовим постом. В 1421р разом з Магдебурзьким правом містечку дали нову назву - Зальцброк. Одним з головних промислових напрямків в містечку було солеваріння. У 18ст. Стара Сіль по виробництву солі була на рівні з Дрогобичем, але вже в середині 19ст запаси солі було вичерпано. У 1880 році було всього 1347мешканців, серед них були поляки, українці, євреї, німці. Кажуть, що поблизу Старої Солі збереглась соляна криниця п’ятиметрової глибини із назвою – «римська криниця».

Костел св. Михаїла
Оборонний костел був побудований в 1660р. Хоча ще в 1614р. Миколою Даніловичем була надана дотація на утримання костелу, мабуть до цього дервяного. Має дзвіницю та прибудовану до будівлі костелу каплицю (Орест Мацюк подає дату 1613р). На початку XX ст. був перебудований за проектом архітектора Б.Віктора, внаслідок чого втратив свій оборонний характер.санаторий Янтарь Костел був значно пошкоджений під час Першої світової війни, реставрація вібувалася в 20-30р XXст. Чудова ліпнина на фасадах, а капличка прикрашена скульптура святих. Зараз відбувається реконструкція храма. Роботи вже ведуться в середині, до дати повного відтворення інтерєру ще далеко. На час мого відвідування велися внутрішні роботи по укріпленню храма з середини. Храм тривалий час стояв пусткою без даху, не зберігся вівтар, немає органу, але деякий внутрішній декор побачити можна: зверніть увагу на хори, ліпнину в бокових частинах костелу, двері. Костел опалювався, про шо свідчить камін.
Неподалік від костелу св. Михайла знаходиться двоярусна цегляна дзвіниця. Перший ярус - кам'яний, він з двома арками, які служили в'їздними воротами.

П'ятницька Церква
В Старій Солі є дві деревяні церкви. Одна з них - П'ятницька- датується 1440р (часопис Ї), друга - Воскресіння Господнього XVIIст.
І тут трапився казус. Сфотографувати одну з самих старих дерев'яних церков і знищити випадково ті фотки. Сумна, але все ж таки причина повернутися сюда ще раз. Тим більш, що церква була закрита, а ключи в священника, а священник кудись (як завжди) поїхав. санаторий Янтар Стародавньою церквою пишаються та піклуються.

Воскресенська Церква
Друга церква в селі теж дерев'яна, але на цілих три століття молодша. Теж була зачинена ;(

Вілла Анна

Ще одна цікавинка знаходиться в Старій Солі. Вілла Анна, тепер тут маленька лікарня. Її мешканці нажаль нічого не знають про памятку.

Стара назва Скелівки - Фельштин. В давнину це село було дуже укріпленим містом-фортецею. Нажаль, від укріплень нічого не лишилося.

Костел св. Мартина з оборонною баштою кінці 15-початку 16 ст. В 1904р костел перебудували, після чого він набув неоготичного вигляду. Костел з потужною оборонною баштою, ровами та валами на краю міста сприяв його обороні і входив до міського фортифікаційного комплексу.Санатории Трускавца,  Під час першої світової війни комплекс було пошкоджено. Відбудовано у 1915-1916рр. (За Орестом Мацюком) За переказами вежа мала бути донжоном замку роду Гербуртів.

звідки ноги вже не ростуть
Містечко Сасів розташоване між трьома пагорбами, чи, як їх місцеві називають, горами - Сторожихою, Божою Горою та Городиськом. Як зрозуміло від назв пагорбів, на першій стояла сторожова вежа, на другій церква, на третій замок. До наших часів збереглася легенда про трьох велетнів, кожен жив на своїй горі. Якось один з велетнів побачив землероба взяв його в долоні ближче роздивитися, прийшла дружина землероба, побачила, що робота не зроблена, чоловіка не має, і промовила "Щоб ти в землю провалився" І провалився чоловік під землю разом з житлом велетня. Зараз на горі Городисько не має жодних натяків на рештки колись існуючого там замку, окрім залишок порослих рослинами валів.

Ще до другої світової війни рештки замку - декілька камінчиків існували. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Та що там казати, тут проводилися дослідження польськими археологами, нажаль війна все припинила.

історія
Містечко Сасів було засновано руським воєводою Іваном Даниловичем (власником Олеського замку) з дозволу польського короля Сигізмунда ІІІ у 1615р. на місці села Комарове. Статус містечка Сасів здобув разом з грамотою на заснування, а разом з тим ще і дозвіл на проведення ярмарок три рази на рік, торги кожної середи та суботи, мешканці були звільнені від податку на 4 роки. Містечко містилося на торгівельному шляху, і купці, що їхали через нього мали не проїжджати мимо - мали обов'язково зупинятися тут, тим самим розвиваючи економіку Сасова.

Назва Сасів походить від надпису на родинному гербі Даниловича "SAS". Саксонська версія походження слова "сас", мало логічно пов'язана з руським воєводою, дослідники більш схиляються перед версією від скорочення імені Сасоній.

Станіслав Данилович був останнім нащадком славного руського роду, він загинув в татарському полоні в 1636р. Після цього Сасів перейшов у володіння Собеських через шлюб Теофілії Данилович, яка стала другою дружиною Якуба Собеського.Санатории Трускавца, В 1637р війтом Сасова став Севастян Буйновський.

Містечко швидко досягло економічно-торгівельного розквіту. В 1648р Сасів оточили татарські загони, король Ян Казимир розбив, і звільнив місто з облоги.

В 1675р турки війська Аджі-Гірея напали на Сасів. Місто та замок були спалені, багато мешканців було вбито. Після цього нападу покровителем містечка став сам король Ян ІІІ Собеський, який частенько разом зі своєю коханою дружиною Марисенькою любив полювати в сасівських лісах. Наказом короля тут було заборонено військовим квартируватися, а будь-яка скарга від мешканців на військових, розглядалася в суді, і часто закінчувалася покаранням військових.

В 1682р. Сасів втрачає свою магдебургію. Рід Собеських володіє Сасовим доки донька Якуба - Марія-Кароліна не продала місцевість польському магнату Радивілу, а від нього містечко перейшло в руки Старженських.

Справжнє друге життя Сасів здобув в 19ст. коли став відомим на всю Австрійську імперію своїми курортами та водолікувальною лікарнею. Яскравий приклад того, що якщо хочеш заробляти гроші, треба перетворюючи ідею на справу, кропітко її виконати. В Сасові не було лікувальних мінеральних чи інших цілющих вод, але сасівські курорти лікували більше своїм повітрям та атмосферою.

За літній сезон лікарня приймала 300-400чол. і це на 3-оє лікарів! Хоча вартує зазначити, що тут більше відпочивали, ніж лікувалися. Золочівська шляхта приїжджала з міста на вечори та концерти, які проходили у палацовій залі.

Ріка Буг, утворювала в околицях Сасова своїми розгалуженими рукавами островці, які сполучалися один з одним місточками. На островках було споруджено лікарню, будиночки для пацієнтів, які прогулювалися зеленою зоною відпочинку, милуючись краєвидами, а на березі великого водосховища був палац. Цей гідропарк був закладений графом Старженським. Санатории Трускавца Цісар Франц-Йосиф під час своєї мандрівки Галичиною мав саме в Сасові стати хрещеним батьком сина Старженського. Але так як будівництво парку не було закінчено до приїзду цісаря, хрестини відбулися не в Сасові, а у Львові.

Нажаль, курорт занепав, причиною тому стала перша світова війна, шкода парк, який під час війни було зруйновано танками.

Після Старженських, Сасовим володів Микола Торосевич, а потім поляки французького походження Вів'єн.

З середини XIXст. Сасів стає виробником паперу. При чому папір експортувався з сасівської фабрикі до Німеччини, Франції, Росії та Туреччини. Не було б так смішно, як гірко, що Львів купляв Сасівський папір не з фабрики, а у віденських посередників, які різали, пакували та ставили віденську або французьку марку.

костел

Римо-католицька парафія була заснована разом з містом. Теперешній костел був побудований наприкінці

Валентинове місто
Радісне тепле соняшне місто. Сюда закликають маршрутки вже з Львівського вокзалу. За півгодини і ви вже в цьому затишному райцентрі.

Церква Різдва
На Різдво закоханим треба їхати саме в Самбір, бо там зберігаються мощі святого, що допомогає двом сердечкам битися разом та в унісон. Особисто на Різдво в мене не вийшло і приїхала я сама. Раку з мощами знайти легко , праворуч від вівтаря, біля неї багато жінок різного віку.
монастир... санаторий Женева

   Костел св. Станіслава і будівлі
Монастирський комплекс св. Бернардина тепер приймає в своїх приміщеннях митців музи Евтерпи. Якось незвично бачити біля вівтарю рояль... Орган знаходиться там де і має бути в храмі. Замість ікон та скульптур на релегійну тематику - бюсти композиторів. санаторий Женева Костел тепер органний зал, концерти що суботи об 11. Мені треба було чекати ой як довго, тому просто попросила мене провести і сфотографувати це для вас.
Костел св. Іоана Хрестителя
Мені тут було добре...
Ратуша
Серце міста. Центр головної площі. Все просто і звично як в будь-якому західно-українському містечку.

Рава... Митниця, вікно в Європу, двері до сусідньої Польщі. Містечко, як нагадування нам в якій країні ми є, і куди їдемо. Не вірите? Давайте прогуляємося. Центр містечка повністю перероблений за радянські часи. Поспілкувавшись з мешканцем взнала, що ринкова площа разом з ратушею та прилеглими до площі жидівськими будиночками, а також синагогою (дуже потужна громада була більш ніж половина населення на початок 20ст були іудеї) була повністю знищена. Як наслідок центр набув стандартного типового вигляду. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Неподалік від площі видніються шпилі колишнього костелу, тепер тут аптека, нажаль двері на верх були заварені. Годинник на будівлі "бутафорія", тобто це дійсно старий годинник, але механізму вже давно не існує в природі. На аптеці герб міста. Кажуть, що колись тут давно стояв костел, де повінчалася полька Рава з руським (українським) парубком. Буцімто відтоді і пішла назва селищу - Рава-Руська. Доречи, слід нагадати що саме в Раві-Руській три дні проходили переговори між Августом ІІ з Петром І в 1698.

Будиночки і аптека-костел
Повертаючись на західну сторону міста (це вуличкою від колишнього костелу через центр), бачимо старі нещасні будинки. Йдемо через площу, повертаємо у вуличку і перед нами постає кам'яна барокова будівля костелу св. Йосипа. Храм однонавовий під двоскатним дахом, складається з трьох прямокутних в плані об'ємів (ПГС). Будівля цікавий взірець галицької народної школи. Санатории Трускавца Аналогічні будівлі в Лопатині (ще не була), Берездовцях, Буську.

Через дорогу знаходиться Юріївська церква, яка була побудована в 1846р.

Будиночки і аптека-костел

жахи містечка
Далі наш путь лежить по дорозі на Угнів. При виїзді з міста нас зустрічає величезна будівля колишнього монастиря Реформаторів. Він був побудований на місці деревяної каплиці 1725р., за проектом архітектора Фонтана у 1737р. Ви можете, зайти через приватний готель ,щоб поближче роздивитися. Але я цього не раджу... Там тепер стоянка для дальнобійників. Сміття, сморід... ЖАХ! Загадала ось що. Була в Раві я сама. Зайшла на подвір'я, потім хотіла зайти в середину, але стискаючи рукою рота, щоб не вирвався крик, тихенько(щоб не почули) біжу до дороги.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)  В напівзруйнованих келіях на підлозі серед лахів валялася людина, жива чи мертва я не знаю. Але все одно жахливо.

Ось таким мені запам'яталось це містечко на кордоні з Польщею: старовинне, скалічене, нещасне, навести б в ньому порядок і воно би засяяло кам’яними свідками своєї історії.

PS. З Рави-Руської маршрутками або автобусами можна дістатися до цікавого костелу в Угніві та найдавнійшої деревяної церкви в Потеличі