Мед, або, як його ще називають, "небесна роса", в багатьох культурах — символ "солодощів". Мед, медові напої вважалися стравою богів. Поряд із медом шануються і бджоли — помічники божеств. За традицією, мед жертвується померлим, а також є засобом захисту від злих сил. А ще — символізує жіночі чари.

У міфології багатьох народів мед пов'язаний зі світовим древом. Так, за віруваннями стародавніх скандинавів, три медові джерела точаться з-під кореня священного ясена Іггдрасіля, кора якого теж укрита медовою росою.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), У мордовській пісні мед крапає із бруньок гігантської яблуні. Коріння цієї яблуні — на всю широчінь землі, гілки її — на все небо. Віск від меду, що скрапує, осідає на листочках. А на кінчиках тих листочків горять свічечки.

За деякими міфами, мед було вкрадено в богів, які єдині мали право споживати цю чудову страву. Існують міфи про походження меду зі слини, сліз, крові божества чи жертовної істоти. Розповідають також, що мед (як і бджола) з'явився з мертвого тіла.

Міфологема меду в українців пов'язана з культом предків та поховальною обрядовістю. Мед входить до складу багатьох ритуальних страв, таких як кутя, коливо, сита, шулики. Кутю готують на Різдво, коли, за повір'ям, усі душі померлих родичів збираються в хаті на Святу вечерю. Коливо та сита — обов'язкові страви поминального обіду. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

  Мед є жертовною їжею тих духів, для яких, за народною уявою, "царство Христове закрито". Це мертвонароджені діти або такі, що померли відразу по народженні. Їх заведено поминати осібно на четвертий день Зеленого тижня, який зветься Русальним четвергом. Увечері цього дня на перехрестя доріг виносять мед у мисочці чи щільники. Це роблять із метою заспокоїти душі померлих. Якщо вранці мед буде з'їдений або початий, а навколо виднітимуться невеличкі сліди, значить, "русалочки потупали". санаторий Алмаз

Існує думка, що мед у слов'янських казках функціонально споріднений із нектаром давньогрецьких міфів. Обидві ці страви виконують роль епічної мертвої води: "Тоді він (вовк) узяв полив дурня цілющою водою, зцілив його, а далі живущою — оживив". Це пов'язано із дивовижними антисептичними властивостями меду. Давні греки використовували мед як розчин для бальзамування небіжчиків. Загальновідомим є факт, що тіло Александра Македонського, який помер у Вавилоні, везли до Александрії і поховали в саркофазі, наповненому медом. Це гарантувало майже довічне збереження тіла від тління. У давньогрецькій міфології таку ж функцію виконував нектар. Вживання цього чарівного напою забезпечувало вічну юність. Є міф про Тітона — земного юнака, якого покохала богиня Зоря. Щоб ніколи не розлучатися з Тітоном, Зоря випросила в Зевса дозвіл годувати свого коханого амброзією — їжею богів, що дає безсмертя. Але Зоря забула про нектар, який робить богів вічно молодими. Внаслідок, її нещасний коханець приречений був довіку жити у ветхому старечому тілі. Санатории Трускавца

У народній словесності мед є синонімом багатства, достатку, про що свідчать вирази "жити як у меду", "і медом не заманити" (у значенні не звабити ніякими принадами), "і медом не годуй" (у значенні, що хтось має все жадане і йому більше нічого не потрібно). Коли щось особливо притягує людей, кажуть, що воно "як медом намазане". Мед часто згадується й у протилежному контексті. Про злиденне життя, скрутну ситуацію чи важкі обставини кажуть "живеться не з медом", "ні мед, ні кутя", "як мусі в меду", "вхопив шилом меду". санаторий Шахтер,

В українських епічних творах мед згадується нечасто. Зазвичай це характерна приповідка наприкінці чарівної казки: "І я там був, мед-пиво пив, та лише вуса обмочив" ("І я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, а до рота не попало").санаторий Шахтер Це своєрідне замовляння. Оповідач заявляє, що він — очевидець якихось дивовижних подій, причетний до таємниць потойбічного світу ("І я там був..."). Він, так би мовити, їв (точніше, робив вигляд, що їсть) за одним столом із мешканцями того світу їхню звичайну страву — мед-пиво. Але ж причастя їжею предків, отже, й переходу до іншого світу не відбулося, бо насправді ритуальне мед-пиво лише "по вусах текло, а до рота не попало".

Мед пов'язаний із культом померлих ще й тому, що в певній своїй якості цей продукт мав алкогольні властивості, тому мед часто співвідносять із пивом. А у фольклорі ці два напої можуть взаємозамінюватися.

Цей дивний за своєю формою і просто необхідний за призначенням предмет увійшов до людського вжитку дуже давно. Ще у Рігведі згадується кілька назв жертовних ложок, функції яких чітко диференціювалися. Це і ghrt?с, що у буквальному перекладі означає "звернена до жиру"; і juhu — "та, що наливає"; а також sruc, коротка назва якої українською перекладається як "велика дерев'яна жертовна ложка". санаторий Алмаз Усі ці ложки використовували для набирання олії та жиру. Окрім цього, були спеціальні ложки для божественного напою соми: sruva — "маленька ложка" та graha — "повний черпак". Спеціальні ложки та лопатки для жертовних богослужінь згадуються у старозавітних текстах.

Перша знайдена на території України ложка датується III ст. н.е. (с. Черепин Пустомитівського р-ну Львівської обл.). Приблизно цим же часом датовані й перші ложки, знайдені в інших країнах Європи. Усі вони зроблені з кістки. Найдавніші ж зразки українських дерев'яних ложок, що дійшли до наших днів, належать до ХІІ-ХІІІ ст. їх знайдено в Києві на Подолі. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

У свідомості представників архаїчного суспільства кожна річ та явище мали подвійне значення — так звану дзеркальну семіотику. Водночас існувала чітка градація ритуального (тобто пов'язаного із міфологічним) та профанного, побутового. І якщо друге мало задовольняти потреби земного існування людини, то перше переносило ці "земні" потреби у площину сакрального, моделюючи за допомогою звичайних речей всесвітній лад, а також стосунки людини з божеством. Такий розподіл відбувався на всіх рівнях і охоплював усі сфери життя. Тому й семантика звичайних для сучасної людини речей, а також моделей поведінки, з погляду наших предків, мала зовсім інше значення. У результаті взаємодії профанного та сакрального зміщувалися акценти: речі ритуального призначення ставали загальновживаними, а уявлення про їх первісні магічні функції концентрувалися в поодиноких зразках народної обрядовості. Ложка належить саме до таких речей. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),

Існувала чітка диференціація щодо застосування цього предмета. Одні ложки мали суто ритуальне призначення, іншими користувалися в побуті. Припускаємо, що пізніше розрізнення так званих мужицьких, або циганських (тобто простих), та фарбованих, розписаних у темно-червоний та золотавий кольори ложок є відбитком давньої традиції.

У будь-якому випадку уявлення про магічну силу цього предмета викликало в людей шанобливе ставлення до нього. Ложці приписували оберегові функції, наприклад, у сербів було заведено викидати ложку надвір під час грози. У народі вірили, що речі-обереги відвертають ворожбу, нейтралізують негативні впливи, захищають від усякого зла. Існує фольклорний запис такого епізоду. санаторий Шахтер Маленька дитина сиділа на дворі й великою ложкою їла з миски кашу. Раптом звідкілясь з'явилася змія і підповзла до миски. Тварина кілька разів намагалася скуштувати каші, але дитина била її ложкою. Очевидців здивувало, що змія не зробила жодної спроби вкусити дитину. З міфологічної точки зору все дуже просто. В українців, як і в багатьох інших народів, ложка пов'язана з культом предків. Дитина споживала кашу, яка є ритуальною стравою в обрядах "народження/смерті". Змія ж — істота хтонічна, тобто також пов'язана з культом предків. А за фольклорними законами, подібне нейтралізується подібним, отже, те, що дитина змогла приборкати змію за допомогою ложки, лише доводить, що ложка — предмет, так само пов'язаний з потойбічним світом і культом предків.

Ложка часто фігурує в поховальних обрядах. Так, в іжорців під час виносу покійника з хати заведено ламати й кидати за труною його ложку, примовляючи: "Це твоя пайка, більше не одержиш".

Ложка фігурувала при розгадуванні загадок, що було частиною поховальної церемонії у багатьох народів. Біля труни в ніч перед похороном або на могилі вже після поховання представники роду загадували одне одному загадки. Естонці вірили, що при вдалому розгадуванні загадок "із хати не зникатимуть ложки'' — тобто не буде нового покійника.Санатории Трускавца, У фольклорному творі загадка відіграє роль випробування, якому представники нелюдського світу (для яких характерне відунство та всезнання) піддавали живих. Хибна відповідь видавала чужинця, а отже, істоту ворожу, яку треба знищити. Правильна — давала свободу й життя. Тому, за повір'ями, русалки, лісовики, відьми та інша нечисть при зустрічі зі смертною людиною можуть загадувати їй загадки. У поховальних обрядах загадки сприймалися як магічні формули, які нібито

Одна з міфологічних моделей космосу подає світ у вигляді людського тіла. Тож після смерті божественного першопредка (Іміра у скандинавській міфології, Паньгу — в китайській, Пуруші — в індійській) дихання його зробилося вітром, із голови постало небо, а з ніг — земля, кістки перетворилися на гори, а дерева й рослини виникли з волосся. Волосся — це місце перебування душі, отже, все те, що стосується його захисту, покривання, розчісування, підстригання, набуває сакрального значення. санаторий Шахтер,

Так було у стародавньому світі. Хоча й тепер, наприклад, американське плем'я уматілья відмовляється обробляти фунт, щоб не поранити тіла Матері-Землі. "Ви пропонуєте мені косити траву й жати хліб, щоб стати багатим, як біла людина, — каже індіанський пророк. — Але хіба я можу наважитися різати волосся своєї матері?"

У численних творах українського фольклору волосся уподібнюється до рослин. У загадках воно порівнюється з гаєм або ж густим лісом: "Густий ліс, чисте поле, два соболі" (волосся, лоб, брови). У купальській пісні дівчина, яка тоне, просить брата не косити трави, бо шовкова трава — то її руса коса. На дерева перетворюються в баладах прокляті батьками діти:

А явір взяв промовляти: санаторий Шале Грааль
Не рви, ненько, та листенько,
Бо то моє волосенько.

А в казці герой, утікаючи з нареченою від змії, кидає позаду себе гребінець, і з нього виростає густий ліс.

Гребінь, волосся ототожнювалися в давнину не лише з рослинами, а й з водою, небесною вологою. З мистецтва неоліту дійшли до нас умовні зображення дощу у вигляді хвилястих ліній або зигзагів, що асоціювалися з волоссям Великої Богині Неба. На стародавніх наскельних малюнках гребінь виступає як образ води, дощу. У старокитайському письмі "гребінь" означав "дощ". Широкі гребені по краях одягу на керамічних зображеннях жіночих фігур трипільсько-кукутенської археологічної культури також вважають символами води.

За оповіданнями з литовської міфології, Перкунас (бог-громовержець) виїздив зі свого прекрасного палацу й розчісував зелений дуб. Саме дощ був тим гребенем, що розчісував дуб, а також коси нашим дівчатам, котрі вибігали "на перший грім" намочити під зливою волосся, "щоб краще росло".

Водяник і русалка, за уявленнями, також чешуть голову гребенем, і тоді йде дощ. Розповідають, що на березі часом можна знайти русалчин золотий гребінь. Той, хто спокуситься на золото й принесе його додому, матиме неабиякий клопіт: русалка ходитиме за ним доти, доки гребінець не повернуть — не вкинуть його у воду на тому місці, де взяли. Санатории Трускавца

Є й інші демонологічні персонажі, подібні до русалки, атрибутом яких виступає гребінь. Так, у білоруських повір'ях росомаха уявляється голою жінкою, що сидить на бобровій хатці з малою плачучою дитиною на руках і розчісує щучим гребенем свої розплетені коси. Побачивши людей, вона пірнає з дитиною у воду. Люди кажуть, що росомахою робиться жінка, яка стратить своє дитя й сама втопиться. санаторий Алмаз Хакасам хазяйка води вбачалася в образі голої жінки, яка розчісувала золотим гребенем своє довге волосся.санаторий Карпаты Вважали, що людині, котра знайде її гребінь, щаститиме все життя. Згідно з нижньогородським повір'ям, стерлядка має свого царя. Його помешкання, оздоблене коштовним камінням і перлами, розташоване у глибокій ямі на самому дні ріки. Там він живе зі своєю дружиною — водяною русалкою. Місячними ночами вона виходить на берег, сідає на камінь і розчісує золотим гребенем своє зелене волосся, а стерлядський цар плюскається біля неї, тручись об її білу ногу. Якщо хтось із рибалок таке побачить, жодної рибки йому вже не впіймати.

Гребінь, яким розчісували покійника, вважався нечистим. Його закопували в землю подалі від житла або кидали у воду. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), Гребінь клали до труни померлого, іноді навіть разом із вичесаним волоссям. Використання гребеня як ритуального предмета в похованні пов'язане з давньою традицією, що сягає індоєвропейської доби, коли було заведено ховати жінок разом із померлими чоловіками. У східних слов'ян археологи фіксують обряд спалення вдів на поховальному багатті, починаючи із III ст. до н.е. Коли з часом убивство жінки було замінено іншими, імітативними формами жертвоприношення, дружина відрізала в себе пасмо волосся й покладала його до труни, що символічно засвідчувало її готовність супроводжувати небіжчика на той світ. У пізніші часи, бувало, потай

Найвідомішим сюжетом, де фігурує волосся, є біблійна легенда про Самсона, вся сила якого таїлася в його кучерях. Але відлуння цієї історії знаходимо і в українській міфології. Образ сильної людини, богатиря чи розбійника з "янгольськими волосами" на голові, що роблять його непоборним, свого часу був дуже популярним, особливо у Галичині. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),

Вірили також і в магічне значення волосся. Вважалося, що обстрижене волосся — це не тільки втрата великої частини життєвої сили, а й чудова нагода для злого чаклуна чи відьми зробити людині якусь капость або навіть заподіяти смерть. Адже волосся — це продовження самої людини, частина тіла, що навіть після відрізання довго підтримує певний симпатичний зв'язок зі своїм колишнім господарем. Тому вірування багатьох народів рекомендували повністю відмовитися від стриження. Особливо це стосувалося людей, наділених владою. Наприклад, франкські королі, яким обстригали кучері, одразу ж утрачали свій престол.

В Україні не було таких жорстких правил щодо обстригання, але існували спеціальні обряди для підкорочення волосся. Такі обряди носили назву "постриги", і їхнє проведення трохи різнилося в залежності від регіонів.

Досить урочисто проводилися обряди першого постригу (пострижин). Ця традиція була започаткована ще в XII—XIII ст., коли пострижини проводили тільки для княжих синів. Стригли княжичів у три-чотири роки, і довірявся цей процес виключно єпископу. Після цього хлопчика садили на коня й везли до церкви, де проводили врочисте богослужіння. Трохи згодом пострижини почали робити для всіх дітей. санаторий Женева

До XVIII ст. постриг був церковно-релігійним обрядом, і лише після заборони участі в ньому священика він зберігався виключно в якості народної традиції. Перші пострижини проводили дитині або відразу після народження — "щоб не облисіло", або в рік, два, три чи сім. Обрізали волосся, як правило, хрещені батьки. Вони садили дитину на кожух, який по всій Україні вважався символом достатку та щастя, повертаючи його вовною догори, вирізали чотири пасма волосся — за обома вухами, на потилиці та на скроні — й робили дитині відповідну зачіску: дівчаткам — жіночу, хлопчикам — чоловічу. Потім хлопчиків могли виносити на руках на двір і садити на коня, якого за поводи бере мати або старша сестра й возить дитину по двору. санаторий Карпаты Говорили, що після такого має славний козак вирости. Майже всюди після обряду пострижин починалося велике бенкетування.

Для того, щоб обрізане волосся не потрапило до злих рук, над ним слід було провести відповідні ритуали. В деяких місцевостях обстрижене волосся спалювали, в інших просто кидали в річку. Зустрічаються відомості, що волосся потрібно запікати в хліб,санаторий Шахтер, а потім пускати у воду. Іноді після запікання хліб мала розломити дитина, і обов'язково промовити: "Погане", — щоб голова постриженого ніколи не боліла, а потім, знову ж таки, за водою пустити.

В деяких регіонах волосся не знищують, а ховають, і це має зовсім інше змістове забарвлення.санаторий Шахтер Закопати волосся потрібно не тільки для того, щоб чародії не наклали закляття, а й для того, щоб людина знайшла його після смерті. Цей звичай досить розповсюджений по всьому світові, — наприклад, вірмени ховають волосся та нігті у стовпах домівок або замуровують у стінах церкви. В Україні ж мати брала пучок волосся, обрізаного на пострижинах, клала його в куток і говорила дитині: "Дивися, де я кладу волосся, абись на тім світі знало, відки його взяти..."

Із обрізаним волоссям було пов'язано чимало звичаїв і забобонів. Головними наслідками невиконання таких приписів був головний біль, а для жінок — ще й естетичні проблеми, пов'язані з випаданням або припиненням росту волосся. Не можна було допускати, щоб волосся забрали птахи і звили з нього собі гніздо, бо тоді голова болітиме постійно. Треба ретельно берегти волосся й від мишей, бо якщо вони вкрадуть його для свого кубла, знову ж таки, в людини почнеться головний біль. Молоді дівчата мали ховати обстрижене волосся під стріхою, щоб його не вкрали ворони. Санатории Трускавца, в

Той же, хто, обрізаючи своє волосся, розкидає його, сприяє цим розмноженню нечистої сили.

Обстригання волосся часто мало під собою не тільки естетичні чи гігієнічні причини, а й серйозне символічне значення. У "Руській правді" Ярослава Мудрого передбачено сувору кару тому, хто силоміць обстриже комусь голову чи бороду, бо обстрижена голова у ті часи

Вінок — це, передусім, оберіг, таке значення він має в багатьох народів. Це також символ жіночого начала, дівування та дівочої цнотливості. Загалом, вінок — знак життя, долі, життєвої сили, досконалості й перемоги життя над смертю.

Звичай плести вінки навесні поширений був в усьому індо-арійському світі. Респект(RESPECT) Сходница Вінки вдягали дівчата, ними прикрашали на свята родючості худобу, їх клали на могили родичів. Вінок із безліччю квітів в уявленнях давніх греків мав Зефір — бог західного вітру. Цей вінок символізував життєдайну силу вітру.

Давньогрецького бога шлюбу Гіменея зображували у вигляді стрункого юнака зі смолоскипом в одній руці й вінком — у другій. Є ціла низка легенд, у котрих якесь божество закохується у смертну дівчину або німфу й женеться за нею. Істота жіночої статі, відповідно, тікає і перетворюється на якусь рослину. І тоді символом того закоханого божества стає вінок із гілля чи стебел такої рослини. Так, давньогрецький бог Пан домагався німфи, яка, не погодившись віддатися ловеласу, перетворилася на сосну. Вінок із гілля сосни став атрибутом Пана. Усім відома історія кохання Аполлона й німфи Дафни (доньки богині землі Геї та бога річок Пенея). Дафна дала обітницю зберігати цноту, подібно до Артеміди.санаторий Карпаты Проте Аполлон переслідував німфу. Тоді Дафна попросила допомоги в батька, й той перетворив її на лаврове дерево, яке Аполлон зробив своєю священною рослиною.

Є легенди й іншого типу. Наприклад, про Псалаканфу, яка запросила надто високу ціну в бога Діоніса за допомогу в прихиленні до нього Аріадни — хотіла з ним покохатися. Діоніс відмовився, та ще й перетворив нещасну на рослину, яку згодом Традиційний дівочий головний убір Аріадна вплела до свого вінка.

В Україні вважали, що вінок-оберіг захищає дівчину від недоброго ока, від нечистої сили. Іноді між квітами у вінок вплітали часник, любисток та полин — від цього зела чимдуж тікала всіляка чортівня.Вилла Юран Сходница

Вінок — символ дівоцтва. "Не доносити віночка" означає втратити цноту до шлюбу. У білоруській веснянці співається:

Що то в лісі шумить-гримить?
Святий Юрій терем теше.
Хто в теремі стогне-плаче?
Мати Юр'я дочку била:
Де поділа свій віночок. Вилла Grand Сходница
Свій віночок — чистий жемчуг?

Якщо ж у дівчини той вінок із голови ще не падає — це її неабияк прикрашає. От як у цій колядці:

Чи вогонь горить, чи місяць світить?
Ні вогонь горить, ні місяць світить —
Ґречная панна вінком сіяє!

Отож дівочий вінок — надзвичайно цінна річ. Про це свідчить і веснянка:

Стоїть верба кінець села. Санатории Трускавца
Під вербою а три дівчини.
Перша стоїть в оксамиті.
Друга стоїть в щирім злоті.
Третя стоїть у віночку.
В оксамиті — то піч палити.
В щирім злоті — ложки мити.
А в віночку — та до таночку.

Вінок у колядках, поряд із перснем, може бути символом весілля:

Їхав Михасьо з Венгер до Тура:
Що ми привезеш за даруночок?
Привезу я ти срібний перстенець.
Їхав Михасьо з Венгер до Тура:
Що ми привезеш за даруночок?
Привезу я ти злотий віночок. санаторий Карпаты,

Весільний вінок — це оберіг особливий. Він пов'язаний із сонцем, сяючим небом:

Не вогонь то горить, полум'я палає,
На нашій Марійці злотний вінок сяє.

Весільного вінка плетуть дружки на дівич-вечорі. Їм допомагають небесні сили. В багатьох весільних піснях про початок плетіння вінка возвіщають ангели: дзвонять у дзвіночок. Або ж ангели стоять біля порога і просять дружок звити для молодої вінок. Це останній у житті вінок для молодої, адже заміжня жінка носить на голові вже іншу ознаку свого соціального стану: очіпок, хустку або намітку. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Плетуть весільного вінка зазвичай із барвінку й калини. У текстах весільних пісень зустрічаються згадки про вінок із пір'я. Пір'яні весільні вінки побутували в багатьох народів. Це пов'язано з уявленнями про подібність душі й дівчини загалом до пташки. Для колядок є характерним мотив, коли по горі ходять пави, а за ними — панна. Вона збирає павине пір'я, складає його в рукав, згодом розкладає на столі і плете собі з того пір'я вінок.

Дороги. З господарсько-виробничою діяльністю населення і природними умовами певного регіону органічно пов'язані сухопутні дороги і засоби пересування. Вигідне географічне розміщення України сприяло тому, що по її території вже у давньоруський період проходили важливі транзитні торговельні тракти. Серед них найвідомішим був Соляний шлях, яким возили сіль у Київ та інші міста Київської Русі з кримського узбережжя Чорного моря. Він мав розгалуження: одне починалося від Переяслава, друге — від Ромен. Поблизу гирла Ворскли Соляний шлях повертав на Перекоп. Каравани волинських і галицьких купців діставалися до ринків Сходу і Півдня Татарським шляхом. Останній вів зі Львова до головного торгового міста Поділля — Кам'янця, а далі степами Північного Причорномор'я у Крим, до генуезької колонії Кафи. Пізніше, в XVI — першій половині XVIII ст., ним користувалися кримські та ногайські татари для численних набігів на західноукраїнські землі.
У цей час Україну перетинали інші важливі шляхи, якими войовничий південний сусід — Кримське ханство — здійснював напади на її територію. Зокрема, по Лівобережній та Слобідській Україні проходив Муравський шлях.санаторий Шахтер, Він починався від Перекопу і простягався на північ між верхів'ям річок Молочні й Кінські Води, далі поблизу міста Охтирка, між верхів'ями Сіверського Дінця, Осколу, Ворскли і Псла в напрямі аж до Тули. Крім того, цей шлях мав ще два великі розгалуження: Ізюмську і Кальміутську сакми.
По Правобережній Україні, в басейні Дніпра, пролягав Чорний шлях. Одна з його віток була спрямована на захід — через Житомир, Костянтинів, Збараж, Кременець і Сокаль — до Львова. Між ріками Дністром і Прутом проходив Молдавський, або так званий Золотий шлях. Остання назва виникла внаслідок того, що цією дорогою татари переганяли найбільшу кількість захоплених на українських землях бранців.
З середини XVIII ст. усі названі шляхи перетворилися на важливі торговельні тракти. Особливо активно ними користувалися українські чумаки, які доставляли у чорноморсько-азовські порти хліб і вироби промислів, а звідти розвозили в різні куточки країни сіль і рибу.
Розвиток капіталістичних відносин вимагав поліпшення сухопутного зв'язку. Основну частину доріг почали впорядковувати на території України наприкінці XVIII — в XIX ст. Залежно від інтенсивності руху, благоустрою та функціонального призначення вони поділялися на три категорії: поштові, торговельні й місцеві. У прикордонних районах прокладалися так звані військові шляхи, які теж відігравали позитивну роль у виробничо-господарській діяльності місцевого населення. На західноукраїнських землях, зокрема у Східній Галичині та Північній Буковині, Санатории Трускавца,з 60-х років XIX ст. дороги диференціювалися ще за територіально-адміністративним поділом — на державні, крайові, повітові і ґмінні (громадські).
Поштові тракти мали регулярне пасажирське сполучення і спеціальну поштову службу, поштові станції, комплекси господарських і промислових будівель.
Сільськогосподарські товари, будівельні матеріали, вироби ремісників і промисловості перевозили торговельними дорогами, одними — на місцеві ярмарки і торги, іншими — аж за кордон. Основна частина цих шляхів сполучення сходилася в найбільших торговельних центрах, наприклад на Поділлі — у містах Вінниці, Могилеві-Подільському, Барі, Кам'янці-Подільському, Проскурові (тепер м. Хмельницький), Тернополі, Бучачі, Заліщиках, Волочиську, Збаражі та ін.
До XX ст. усі дороги були ґрунтовими. Будівництво і догляд за ними здійснювали селяни, які щороку (звичайно після весняно-польових робіт) відбували спеціальну дорожну повинність — шарварок: вирівнювали полотно, засипали ями, впорядковували броди, споруджували кладки і мости тощо. Багато сільських громадських комунікацій для пересування підвод були незручними або й зовсім непридатними для використання. У надзвичайно поганому стані перебували місцеві сухопутні шляхи в українських Карпатах і на Поліссі. Ще в 70-х роках XIX ст. до віддалених високогірних сіл Гуцульщини можна було дістатися лише пішки або верхом на коні. Під час сходу снігового покриву і весняних паводків багато ділянок поліських доріг опинялося під водою, внаслідок чого рух по них припинявся на кілька тижнів, а сполучення між селами здійснювалося на плотах або човнах.
Засоби для транспортування вантажів. Рівень конструктивної досконалості засобів сухопутного транспорту, їх різноманітність відповідали техніко-інженерним можливостям часу і відображали насамперед транспортно-виробничі потреби населення.санаторий Женева
Дрібні речі, ягоди, фрукти, городину тощо жителі України часто переносили вручну. Для цього, наприклад, поліщуки використовували глиняний («глечики», «гладишки», «баньки») і дерев'яний («коновки», «близнята»)

Водний транспорт давніший за походженням, аніж сухопутний. Він використовувався майже всіма народами ще з часів мезоліту (близько VIII тис. до н. є.). У кожній кліматичній зоні застосовувалися на водоймах найрізноманітніші типи пристосувань для транспортування людей і вантажів, а також для рибальства.
Природні й штучні водні шляхи.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) Вигідне географічне розташування етнічної території України на історично сформованих шляхах між Північчю і Півднем, Заходом і Сходом, густа гідромережа визначили важливе значення місцевих водних шляхів сполучення і вплинули на видову структуру водного транспорту. Вже у період Київської Русі був відомий у Європі шлях «із варяг у греки», який проходив Дніпром через Київ і з'єднував Балтійське море з Візантійською столицею Константинополем. Тоді ж, за свідченнями давньоруських літописців, по Дністру транспортували сіль із Прикарпаття.
У XIV—XVII ст. у зв'язку з розвитком внутрішньої і зовнішньої торгівлі роль водних артерій України ще більше зросла. Особливо важливого значення вони набули на Поліссі, де не вистачало сухопутних комунікацій, а наявні через специфічність місцевих природних факторів весною і восени часто ставали непридатними для транспортно-виробничої діяльності.
Наприкінці XVIII — у XIX ст. у басейнах рік Дніпра і Прип'яті споруджуються штучні водні траси-канали — Дніпровсько-Бузький, Огінський, Березінський. Вони сприяли розширенню торговельно-економічних зв'язків населення Середнього Подніпров'я та Полісся з білорусами, поляками, народами Прибалтики і всього Балтійського водного басейну.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Штучними водними трасами і місцевими ріками активно перевозили продукти лісу, будівельні матеріали, хліб, промислові й ремісничі вироби тощо. Широко використовувалися для транспортування різноманітних товарів також Сіверський Донець, Інгулець, Південний Буг, Західний Буг, Тиса, Прут, Дністер. По Дністру, наприклад, сплавляли до чорноморських портів та в країни Південної Європи будівельний ліс, пиломатеріали (ґонт, дошки, бруси), вироби з дерева, залізо з Карпат, сіль з Гуцульщини та Покуття, хліб, олію, тканини, фосфорити та інші вантажі з Поділля.
Примітивні транспортні засоби. Українцям здавна були відомі різнотипові засоби пересування водою. Найбільш архаїчним за походженням є пліт, який формували з кількох колод, з'єднуючи їх канатами, гужвою (запареними в гарячій воді або запеченими на вогні довгими гілками чи молодими стовбурцями дерев), мотузками з лика або поперечними дерев'яними брусками-планками. Розміри такого плоту залежали від призначення. Для індивідуального перевезення його зв'язували з п'яти-шести невеликих кругляків, для транспортування вантажів — з більшої кількості масивніших і довших колод. Пліт як засіб транспорту був практичним, насамперед, на маловодних артеріях.
Карпатськими і поліськими ріками в плотах сплавлялася велика кількість лісу і будівельних матеріалів. Такий пліт мав вигляд правильної трапеції з 6—20 і більше з'єднаних між собою колод довжиною від 4 до 25 і більше метрів, вершини яких спрямовувалися за течією ріки. Його формували на маловодді або на низькій ділянці берега ріки, щоб при підвищеному рівні води під час сходу снігового покриву, опадів чи випускання води із спеціальних водозбірників — «гатей», «клявз» (Карпати) — він міг плисти., санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), Способи кріплення колод залежали від характеру русла водної артерії, практичного досвіду і традиційних народних прийомів. Так, у басейні Тиси передні кінці кругляків з'єднувалися за допомогою трьох-чотирьох поперечних брусів — «попруг». Для цього в попругах просвердлювали навпроти колод, а потім відповідно і в кожній з них, вертикальні отвори діаметром 5—6 см. У них забивали кілки завдовжки 40—70 см із твердих порід дерева — переважно бука. Додатково поперечні бруси з колодами перев'язували гужвою. Задня частина плоту кріпилася тільки за допомогою гужви.
На ріках басейну Прип'яті 6—20 деревин прив'язували до поперечних колод («рублів») гужвою на обох кінцях. Ув'яззю служили соснові, березові, ялинові, дубові дубці довжиною до 3 м. Плоти між собою скріплювали гужвою навхрест. 8—15 плотів з'єднувалися в «пас» (довжиною 80—120 м), а 10—12 пасів іноді сягали більше кілометра, об'єднуючись у так званий караван («колєю»). На другому-третьому плотах кожного паса сплавники («плигаки») зводили солом'яні будки, покриті ґонтом. У них вони ночували, відпочивали під час зупинок, зберігали їжу, одяг, інструменти. Останній пліт кожного паса мав спеціальний отвір, біля якого прив'язувалися різної довжини гостро затесані палі, що

Різдво. Свят-вечір
Отже, Різдво — перше з новорічних свят, воно має давню історію і як свято народження Всесвіту відзначалось ще у часи, віддалені від нас не одним тисячоліттям. Сучасна українська назва не відображає його християнської сьогоднішньої суті. У давнину це слово звучало як Род'здво і означало народження з двох стихій всього живого. Самі обряди і ритуали Різдва свідчать про його давню космогонічну суть. Так, для приготування святкової вечері бралось 12 полін, які були жертвою 12 сузір'ям зодіаку, готували 12 священних страв: кутю з медом, узвар, вареники, голубці, рибу, картоплю з товченим часником, горох з олією і часником, ячмінну кашу з олією або медом, пшоняну кашу, варену кукурудзу, пироги з маком, варені боби. Те, що до переліку страв включені зернові культури прадавнього походження, свідчить, що різдвяна вечеря — жертовна трапеза на честь Коляди. Цікаво, що 12 священних ночей творення Всесвіту теж відповідають кількості сузір'їв зодіаку, а те, що господар дому, за звичаєм, виходив на подвір'я і обертався на місці проти годинникової стрілки або обходив хату, прямо вказує на імітацію видимого руху сонця через сузір'я. На покуті ставили сніп жита або пшениці, що має кілька назв, а серед них Коляда (Сонце) та Дідух (Місяць). санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Напередодні свята або безпосередньо перед свят-вечерею вносили плуг і клали під святковий стіл або біля снопа. Цей плуг виконував важливу роль у наступному святі на Щедрий вечір. Зміст язичницького Різдва полягав у народженні немовляти-сонця з голови Лади, народженні Місяця (Василя) на Щедрий вечір та народженні богині води Дани на Водохреща (Ордань).
За віруваннями наших пращурів, у ніч на Різдво активізовувались сили хаосу, всяка нечисть, яка може перешкодити визріванню світлої сили. Тому колядники одягали на себе маски, щоб злі сили їх не розпізнали, ходили по хатах і співали величальні пісні Коляді, відганяючи темну нечисть. Ці магічні відлякування та величання і звуться колядками, у них збережено суть уявлень про оновлення світу, а сам процес колядування — імітація космічного акту сонценародження. Колядники уособлюють предків роду, віщунів просвітлення, тому обрядова кутя, яка призначається і мертвим і живим, є жертвою, за допомогою якої можна здолати темні сили. Те, що у давнину Коляда виявлявся у двох іпостасях — Сонця і Місяця, свідчить про існування давнішого за сонячний — місячного культу і розуміння небесних світил як уособлення світла — Сура. У колядках та щедрівках зустрічається і прославлення -триєдиної сутності Всесвіту — сонця, місяця, дрібного дощику (вогонь, земля, вода) і створення життя. За праслов'янським мисленням, світ створювався так: не було ні неба, ні землі, тільки синє море, «а серед моря синій явір» — дерево життя. На дереві три птаха (сокіл, голуб, півень), вони спускаються на дно моря. Виносить кожен часточку піску, з якого творяться чорна земля, чисте небо, ясен Місяць. Людина ще не могла уявити створення чогось інакше, як через ріст, тому дерево фігурує як основа життя., санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), Птахи символізують один із чинників життєвої сили, яку уособлювали сонце, місяць, зірки, пізніше з'явилось поняття душі, а до того існувало абстрактне поняття сукупного світла Сура, від якого дуже близько до Ора — енергії світла, космосу тощо. Елементи космогонічних уявлень українців чітко простежуються на прикладі давньої колядки:
Як ще не було початку світа,
То ще не було неба ні землі,
А лише було широке море,
А на тім морі явір зелений,
А на тім яворі три голубки,
Три голубочки раду радили:
— Як би ми, браття, світ поставили?
Ой, ходім, браття, аж на дно моря
Та там добудем дрібного піску.
Toy пісок дрібний посієм всюди,
Та встане з него свята землиця,
Та буде тамки золотий камінь,
З того каміння то буде сонце,
То буде сонце і місяць ясний,
Рум'яна зоря і звізди прекрасні.
Відповідно до космології язичників світотворення було пов'язано з моментом, коли з 24 на 25 грудня починає збільшуватись світловий день. Виникнення і розвиток космічного світу ділиться на три періоди — три свята: народження Сонця (7 січня за новим стилем); народження Місяця (14 січня) і народження Води (19 січня). За християнською традицією це відповідно Різдво Христове, св. Василя та Маланки, Йордань.
Різдвяні колядки з часом набувають відчутного християнського звучання, оскільки цей день вважається днем народження Ісуса Христа, наповнюються і відповідною символікою деякі обряди: це і сіно, що підкладалось під скатертину (сіно було в яслах при народженні Христа), і вертеп тощо.
Але перейдемо до опису свята, взявши за основу звичаї та обряди, характерні в тому чи іншому прояв: майже для

15 лютого святкувалось Стрітення. Його язичницька назва «Зимобор», або «Громниця». За повір'ям, цього дня зима зустрічалась із весною. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво — «жайворонків», давали дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір.
Посвячена на Стрітення свічка, яка називалась «громівниця», «громиха», виставлялась перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому. В цей день дівчата на перших прогалинах співали закличні веснянки.
На Стрітення ворожили на урожай — кожен господар на ніч виставляв миску із зерном на двір. Якщо зранку була на зерні роса, це віщувало врожай, не було — погана ознака.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась цілющою, нею кропили вулики, щоб добре розводились бджоли, її давали пити худобі під час хвороби.
За тиждень перед початком Великого посту починали святкувати Масниці — проводи зими і зустріч весни. Це свято, яке тривало тиждень, щовечора збирало молодь на вечорниці. Хату для цього наймали за якесь збіжжя чи харчі хлопці у бездітного подружжя або вдови. Одружені на вечорниці ніколи не ходили. Тривали ці вечори молоді аж до третіх півнів називались «досвітками»санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья). Останній тиждень, перед початком Великого посту, вечорниці були святковими, тобто із празниковим столом, на цьому вона припинялись і починалась вулиця (тобто ігри та забави на вулиці), яка тривала до Семена.
Одним із найпоширеніших звичаїв на Масниці був звичай справляти «колодку». Її справляли жінки і дівчата. У понеділок зранку жіноцтво збиралося в корчмі «на колодки». Хтось приносив поліно —і «колодку», його вповивали, це значило, що колодка народилась. Жінки й дівчата сідали за стіл, вітаюча одна одну з народженням колодки, потім співала пісні. Після святкування народження колодки заміжні жінки ходили по хатах, де були дорослі хлопці та дівчата, і прив'язували їх матерям колодку до ноги. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Це було покарання за те, що не оженили синів чи не віддали заміж дочок за осінні весільні місяці.
В'язали і дівчата колодку, але хлопцям, і не до ноги, а до лівої руки, ця колодка прикрашалася стрічками, квітами тощо. Парубки платили дівчатам викуп за колодку грошима або якимись подарунками. Справляли «колодку» цілий тиждень, оскільки у понеділок вона народилась, у вівторок хрестилась, у середу — женилась, у четвер — померла, у п'ятницю масничного тижня відбувались тещині обіди. Зяті водили тещу до себе в гості і частували.
На Масниці весело розважались різними іграми: катанням з гір на санчатах, катанням на «крутилках», на льоду тощо. Частувались щодня варениками із сиром та сметаною або гречаними млинцями.санаторий Алмаз
У першу неділю Великого посту відзначався день Власа — переінакшене ім'я язичницького бога Велеса — покровителя домашніх тварин, духа родючості, плодючості, достатку й домашнього господарства. Це свято винятково родинне, пов'язане з пошануванням худоби: це і обкурювання домашніх тварин ладаном та цілющим зіллям, прикрашання хлівів та худоби вінками, стрічками тощо.
Цього ж дня, за традицією, починали організовувати і громадські череди, наймати пастухів, укладати договори.Санатории Трускавца

Цей місяць, що закінчує традиційний річний циклі наповнений святами містичного характеру: ворожіннями, магією та ін. Адже наближається час панування злих сил у природі, який триватиме до 25 грудня — зимового повороту Сонця, яке виходить на літню дорогу.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Найбільшими святами були Дмитра (9 грудня) та Андрія (13). У ці дні дівчата ворожать, дізнаються про свою долю і про майбутніх наречених, а хлопці на Катерини (7 грудня) постяться, щоб мати добрих дружин. На Катерини дівчата зрізають гілочки вишні і ставлять їх у воду: якщо ті розквітають до Різдва, то у новому році дівчина одружиться.
Найбільш цікавим у цьому місяці видається Андрія (Калита). Його обрядовість тісно пов'язана із язичницьким світоглядом і є ніби вступною до майбутніх космологічних різдвяних свят. На вечорницях цього дня хлопці й дівчата влаштовують гру: кусають калиту — медовий корж із отвором посередині.
Обирається «пан Калитовський», який високо на палиці тримає калиту. санаторий Алмаз Хлопці по черзі виконують роль «пана Коцюбовського», сідаючи верхи на коцюбу і примовляючи: «Їду, їду на коні, на коні, на коцюбі», рухаються до калити. Хлопці та дівчата допікають Коцюбовському жартівливими питаннями та характеристиками. Якщо Коцюбовський не засміється, йому дозволяють кусати калиту без допомоги рук, можна лише підстрибувати. Якщо ж Коцюбовоський засміється, дівчата мастять йому обличчя сажею.
У день Наума (14 грудня) найкраще віддавати дітей у навчання, тоді наука піде на ум. Раніше, відправляючи сина до школи, його цього дня мили, стригли, вбирали у все нове і вели до дяка, який освячував його прихід на навчання.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
На Варвари (17 грудня) починали «Вовчі весілля» — час, коли темні сили, які асоціювались із цими тваринами, влаштовували свої ігрища та шабаші.
Життя у селі на деякий час завмирало, виконувалася лише хатня робота.Санатории Трускавца,

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються VI ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII—XIX ст. Арабський мандрівник X ст. н. є. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту,санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) трипільської культури.
Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.
Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли.Санатории Трускавца За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів. Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов'янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення наших предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. На основі стародавніх космологічних символів у народі створена своя система назв. Це «баранячі роги», «кучері», «гребінчики», «кривульки», «сосонка», «перерва» тощо.
В основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі, рослині. Крім поширеного символу «дерево життя», який зображається стилізовано у формі листя або гілок, у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» — символ добробуту, щасливого одруження,Санатории Трускавца, в «барвінок» — символ немеркнучого життя, «яблуко» — символ кохання тощо.
На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя». Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб'яча луска тощо.
Техніка вишивання має близько ста різних варіантів і так само, як і гама кольорів, є особливістю певної місцевості. З точки зору техніки та кольору ми розглянемо вишивки різних районів України.
Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, прутиковою мережкою, виколюванням, довбанкою, верхоплутом, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка — червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.
Техніка вишивання Харківщини та Луганщини має багато спільного з вишивками центральних областей, але їм властиві своєрідні поліхромні орнаменти, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Ромболамана лінія геометричного мотиву повторюється кілька разів.санаторий Карпаты Вишивається орнамент червоною ниткою по білому фону.
Для північної Волині характерні ромболамані лінії у вигляді стрічок горизонтального або вертикального напрямку, вишиті червоним по білому. У південних районах області переважають рослинні мотиви, шиття хрестиком чи прутиком. Чорний колір у таких вишивках поєднується з найрізноманітнішими комбінаціями червоного.
Для Чернігівщини характерні білі вишивки із поєднанням прозорих швів із гладдю, інколи геометричний чи рослинний орнамент вишивається із невеликим вкрапленням червоного та чорного кольорів.
Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори — білий, коралово-червоний, відтінений чорним, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, занизуванням, гладдю.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
Південним районам України, де населення неоднорідне, властиве

Велика гірська система Карпат починається недалеко від Братислави (Словаччина) і закінчується на південному сході поблизу Залізних воріт (Румунія). Довжина Карпат приблизно 1500 км. Дугою з трьох боків оточують вони Середньоєвропейську низовину. У північно-західній частині їхня ширина становить 240 км, у південно-західній - 340, а в північно-східній, де розташовані Українські Карпати, Санатории Трускавца вона звужується до 100-120 км.

Залежно від розташування, біогеографічного районування та особливостей Карпати поділяються на Західні, Східні та Південні. Західні - розташовані на території Словаччини, Чехії, Польщі і, частково, Угорщини. Південні - меридіально розкинулися на території Румунії, Східні (за винятком Східних Бескидів, що у Словаччині та Польщі, а також Семиградських гір, що у Румунії) - на території України.

Завдяки географічному розташуванню Карпати відіграють для Центральної Європи виключно важливу соціальну, економічну, ресурсну, кліматотворчу, гідрологічну і екологічну роль.

Населення всього Карпатського санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) регіону складає 25 млн. На цій території зосереджено більше половини усього біорізноманіття Центральної Європи, знаходяться головні площі лісів, що підтримують екологічний баланс, пом'якшують клімат і разом із хребтами захищають прикарпатський південь Європи від холодних вітрів.

В Карпатах беруть початок великі найчистіші в Європі водні артерії: Тиса, Дністер, Прут, Вісла, Черемош, а також частково Дунай (значна кількість його приток). В Карпатах знаходяться і більшість реліктових та ендемічних видів природнох флори та фауни Центральної Європи. Отже Карпатські гори мають загальноєвропейське значення.

Українські Карпати

На Українські Карпати припадає лише 10,3% площі усіх Карпат. Простягаються вони з північного заходу на південний схід майже на 280 км при середній ширині - 100 км. Займають площу 37 тис.км2, або 3,5% території України. Середня висота Українських Карпат - 1000 м. Шість вершин перевищують 2000 м н.р.м., а найвища - гора Говерла - сягає 2061 м. Санатории Трускавца

Складаються Українські Карпати з витягнутих паралельно хребтів, що поділяються на зовнішні, куди входять Бескиди, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати; центральні, або Верховинські; внутрішні, або Полонинсько-Чорногірські.

За адміністративним поділом вони відносяться до 4 областей України - Львівської, Івано-Франківської, чернівецької і Закарпатської. Населення на території Українських Карпат складає 5 млн.

Природа

Карпатські гори надзвичайно красиві, вони мають м'які, звичайно без скель, обриси. Високі, округлі вершини - полонини, на яких пасуться отари овець,- чергуються з вкритими лісами гірськими схилами і долинами річок. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Полонини - це переважно безкраї, все літо квітучі луки, що змінюються заростями чагарників із сосни гірської, вільхи зеленої, ендемічного рододендрона східно карпатського, який завдяки оранжевим барвистим квітам, у народі називають альпійською трояндою.

В Українських Карпатах збереглися найбільші в Європі праліси. За біорізноманіттям та різноманіттям рельєфу та ландшафтів Карпати значно перевищують всі інші регіони України і дещо поступаються лише Криму. Рослинність тут утворює п'ять поясів. Нижній пояс передгірних дубових лісів складається з дуба звичайного з домішками інших видів дерев - дуба скельного, бука, ясеня тощо, а також чагарників і різнотрав'я. Нижня межа цього поясу проходить на висоті 150-200 м н.р.м., а верхня - 400-500 м. Вище розташований пояс букових лісів, верхня межа якого на північно-східному макросхилі проходить на висоті 1150 м, а на південно-західному - 1350-1450 м. Він займає близько 70% площі Карпат. В цьому поясі виділяється смуга ялицево-смереково-букових лісів. Далі - смерекових лісів. На північних схілах хребтів він знижується до 750 м, а на південних, в Закарпатті, піднімається до 1650 м н.р.м. На нього припадає 16% площі Карпат. Вище розташований субальпійський пояс, що має верхню межу 1400-1650 м. У ньому переважають угруповання сосни гірської, вільхи зеленої, рододендрона східно-карпатського тощо. Дуже різноманітна чагарникова та трав'яниста рослинність, де переважають зарості ожини, чорниці, угруповання біловуса. Альпійський пояс розташований вище 1800 м н.р.м. і займає незначні площі. В ньому панують трав'янисті угруповання ситника, осок тощо. Специфічний характер має рослинність скель альпійського поясу. Саме на них зростає більшість рідкісних рослин Українських Карпат.

У Карпатських горах ви зможете побачити надзвичайні рідкісні і красиві зозулині черевички справжні та інші види з родини

Гори України складаються з гряд Кримських гір і гірських ланцюгів Карпат. У цих місцях є сотні і тисячі визначних місць, до яких стікаються туристи як із ближнього зарубіжжя, так і з усього світу. Краса гірських хребтів вражає око, втомлене від нудного міського життя, а унікальне почуття, що виникає під час сходження на гору, незабутнє. Гори України овіяні багатьма легендами і таємницями, що робить їх ще більш привабливими.
Гори України: Вид з Піп-Івана Чорногорського. Фото: Юлія Ламаалем / The Epoch Times
Гори України: Карпати, гора Бребенескул
Гори України: Карпати, Піп-Іван Чорногорський

Карпати
На південному заході країни розташувалися Українські Карпати, санатории Трускавца які є частиною гірської системи, що проходить через територію Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії, Сербії, Австрії і в тому числі України. Гірська система Карпат оригінальна тим, що на її схилах збереглися праліси, унікальні для центральної частини Європи. Самі ж гори являють собою «м'які», без скельних виступів гірські вершини — полонини, на яких не росте ліс. Влітку гірський пейзаж доповнюють численні отари овець.
Одним із найбільш примітних місць Українських Карпат є природний парк Синевир, в якому розмістилося найкрасивіше і найбільше гірське озеро в Україні з однойменною назвою Синевир або «морське око». На території заповідника працюють бази відпочинку, що надають усі умови для комфортного проведення часу.

Переважаюче українське населення, яке живе в Карпатах, має специфічні риси побуту, мови і культури. Тут проживають такі етнічні групи, як гуцули, буковинці, бойки, лемки.
Також у Карпатах приваблюють туристів чарівні карпатські водоспади: Яремчанський (12 м), Сріблясті (5 і 2 м), Труфанець (36 м), Манявський (20 м), Шепіт (14 м) та інші.
Гора Говерла
Гора Говерла в Карпатах — найвища вершина гір України. Її висота становить 2061 м. Розташована на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на масиві Чорногора. Крім Говерли, санаторий Шахтер тут височіють ще чотири вершини понад 2000 м — Ребра (2002 м), Гутин-Томнатик (2013 м), Петрос (2020 м), Піп-Іван Чорногорський (2028 м). Говерла в перекладі з угорської означає «Снігова гора», оскільки вершина її справді зазвичай покрита снігом, іноді навіть посеред літа.
Форма найвищої гори Карпат є конусоподібною. Вершина Говерли — це невеликий плоский майданчик, з якого можна помилуватися чудовим пейзажем. Звідси видно весь чорногорський хребет. Говерлу покривають альпійські луки, чагарникові пустища, де-не-де — кам'яні осипи.
Гори України: храм, «що сягає хмар», — Фороська церква, Крим. Фото: Алла Лавриненко / The Epoch Times
Кримські гори
Найбільш знамениті гори України в Криму — це Роман-Кош, Ай-Петрі, Демерджі і Чатир-даг. Розташовані Кримські гори на півдні Криму і трьома грядами простягаються на заході від мису Айя в Балаклаві до Феодосії на сході. Найвища точка Головної гряди (яйли), що протягнулася уздовж Чорного моря, — це гора Роман-Кош висотою 1545 м.
У кримських горах течуть популярні серед туристів водоспади: Джур-джур (найбільш гучний, 15 м), Арпатський (10 м), водоспад Головкінського (12 м), Су-Учхан (25 м), Найбільш високий водоспад у горах України — це Учан-Су (90 м), який розташувався на однойменній кримській річці. У перекладі з татарської мови Учан-Су означає «вода, що летить».
Ай-Петрі
Основна гряда Кримських гір поділена на яйли — масиви, що мають горбисту поверхню. До Ай-Петринської яйли, що підноситься на висоту 1254 м, можна дістатися по шосе від Ялти або по канатній дорозі від Місхора. Ай-Петринські зубці утворюють 4 великих заввишки 12–15 метрів і ряд невеликих прямовисних піків.

Недалеко від Верхньої станції канатної дороги є великий базар, який надає Санаторий Весна Трускавец величезний вибір всіляких східних солодощів та розваг для туристів. Тут забезпечені всі умови для активного відпочинку: можливе катання на конях і верблюдах, гірському велосипеді, пропонуються польоти на параплані і т.д.
Популярні серед туристів Ай-Петринський меридіан, тобто кам'яний глобус, що показує точні геодезичні дані, оглядовий майданчик на скелі Шишко, метеостанція, печера Триглазка, обладнана для екскурсій.
Гори України: сніговий сезон на Ай-Петрі. Фото: Алла Лавриненко / The Epoch Times
Аю-даг (Ведмідь-гора)
Форма гори Аю-Даг або Ведмідь-гори характерна лаколітам — так званим «невідбутим вулканам». Її куполоподібна вершина, як вважається, утворена за допомогою остигання магми в товщі земної кори. Вулкану ніби не вистачило енергії, щоб викинути розпечені речовини з надр землі і, знесилений, він застиг на поверхні як кам'яний гриб. Висотою Аю-Даг не відрізняється — 577 м, але площа

Волинська область, 35 км від Луцька, 9 км від залізничної станції Олика.

Небольшой волынский городок с забавным названием Олыка таит такие достопримечательности, что некоторые крупные населенные пункты могут ему позавидовать

Потерялось в круговороте времен происхождение слова «Олыка». То ли от названия «лыко» – кора молодых деревьев (древние волыняне плели из лыка обувь и свозили ее сюда, на наибольший базар на Волыни), а может, от названия «ольха», а может, даже и от турецкого слова «алока», что означает «яр». Красивое звонкое название поселения может быть обязано и речке Олыча. Что именно было упомянуто в Ипатьевской летописи – река или город – остается предметом спора для историков. санаторий Шахтер Трускавец Им и оставим исследование происхождения слов, а сами займемся изучением достопримечательностей Олыки, а их здесь немало!

1. Родовое гнездо Радзивиллов

Редкий древний род может похвастаться владением одной местностью на протяжении пяти столетий. Получив в 1555 году во владение Олыку, первый владелец – Николай Радзивилл – сразу же дал поселению статус города. Здесь начала строиться одна из первых в Украине крепостей с бастионами по углам. Твердыня достраивалась и укреплялась на протяжении 90 лет! Зато за это время крепость выдержала все осады – и татарские, и турецкие, и казацкие. Свою оборонную функцию крепость утратила не в бою, просто Петр І конфисковал всю военную амуницию. Замок в Олыке стал дворцом-резиденцией литовских князей Радзивиллов. Строился дворец, разрушались дозорные башни. Долгое время в замке размещался гарнизон российской армии, а во время войны с Наполеоном – русский госпиталь. Замок постепенно приходил в упадок. Военные действия Первой мировой войны тоже принесли замку санатории Трускавца разрушения, зато после нее начались восстановительные работы. Так резиденция превратилась в целый музей-хранилище, где были собраны: картины западно-европейских художников, коллекция оружия, библиотека старой коллегии, которая насчитывала 6 тыс. книг, золотых часов, коллекция хрусталя, скульптуры. Кстати, комнат во дворце было по количеству дней в году – 365. Поговаривают, что князь любил каждую ночь спать в другой опочивальне.

Последним владельцем Олыки и замка был Януш Радзивилл. До ареста в 1939 году он возглавлял комиссию иностранных дел в Польше. После долгих лет в лагерях получил реабилитацию и вернулся на родину.

Сегодня замок в Олыке – пристанище для душевнобольных, чьи выкрики и торопливое бурчание можно услышать во дворе. Эти стены впитывают все, что видят, поэтому на временных гостей могут подействовать несколько угнетающе. Хотя замок теперь – областная психиатрическая больница №2, вход на его территорию открыт. Не тревожа теперешних жильцов замка, прогуливаемся по внутреннему двору, не забывая заглянуть и в закоулки башен. Снаружи можно аккуратно исследовать подземелья, выбрать хороший ракурс для фотографии дожившего до нас старинного бастиона и моста. санатории Трускавца

2. Сакральное наследие городка

Религиозная жизнь города была обширной и разнообразной. Правда, от присутствия здесь иудеев, составляющих когда-то почти половину населения Олыки, не осталось ни синагоги, ни еврейского кладбища. На старом «польском» кладбище стоит полуразрушенная часовня Нововейских.

Самый старый храм Олыки – Петропавловский костел. Небольшой, неприметный среди частного сектора белокаменный храм, хотя и скромен убранством, но именно здесь правится служба католической общины села. Построенный в 1450 г. Петропавловский находится в тени шикарного в архитектурном плане костела св. Троицы. Этот высокий красавец-храм перекликается по структуре с римским Иль Джеза, а строился он по проекту итальянцев Бенедетто Молли и Джованни Маливерна в 1635 г. Отдельного внимания заслуживают в экстерьере скульптуры святых и резьба работы львовского скульптура Эрленберга. Полотна картин из цикла «Жизнь Марии» находятся сейчас во Львовском Национальном музее. Санаторий Весна Трускавец Храм обнесен стеной с башнями. В советское время часть стены и башню разобрали. Недавно была проведена реконструкция ограды, а реставрация храма продолжается несколько лет. Завершения работ пока не предвидится – слишком скудное финансирование работ. К денежным проблемам добавляются еще более грустные: костел два раза грабили охотники за церковной утварью и иконами, следы которых прослеживаются в Европе.

В предместье Олыки находятся два православных храма. Один из них – церковь Стретения – в стиле барокко, построена в 1784 г., а второй – деревянная церковь св. Троицы, возведенная в конце XIX в. и выкрашенная в типичный для волынских деревянных храмов синий

за пару десятків км від Миргороду поганою дорогою з траси.

19 січня 2008р
Апостлове містечко
В селище, яке останнім часом було відоме масовим отруєнням школярів та замовчуванням наслідків цього отруєння, доживає своє життя колишній маєток гетьмана Лівобережної України Данила Апостола. Можна довго сперечатися про постать Данила Апостола в українській історії, але мова буде йти тільки про його спадщину, яка в свій час перейшла Санатории Трускавца до його нащадка Івана Матвійовича Муравйова-Апостола. Після своєї відставки російський діяч, академік, дипломат переїхав до українського свого маєтку і почав його відроджувати. Його сини – Матвій, Іполіт та Сергій були активними учасниками декабристського руху. Тут, в хомутецькому палаці, проходили таємні збори, саме сюди приїжджали декабристи Пестель та Бестужев-Рюін, Лорер та Лунін. Коли я з друзями приїхали в Хомутець вказівники нас привели на хутір, де полтавська гостеприїмність обіцяла влаштувати ціле свято і показати побутове життя та звичаї полтавчан. А от на палац вказівника й не було. Чому? Читайте далі. Але за орінтир може виступати наступне - ви переждаєте річку, Санаторий Весна Трускавец бачите млин, повертаете на площі наліво!

Палац-примара
Посеред великого парку стоїть пустельником палац. Ще з десять років тому тут розміщувалися аудиторії ветеренарно-зоологічного технікуму, функціонував історичний музей. Припинення фінансування призвело до припинення ремонтних робіт, став протікати дах, палац став руйнуватися: стіни завалилися, в фундаменті утворилася щілина, стан став сигнально-аварійним.санаторий Шахтер Так музей і припинив своє існування: частина експонатів перейшла в підвали головного корпусу технікуму. У Муравйових-Апостолів була дуже багата бібліотека класичної та новітньої літератури, що з нею сталося – невідомо!

Від колишньої величі залишилася лише ліпнина у вигляді гербів над головним входом та «розетки» в кімнатах, залишки розпису стелі та дубова стеля у великій залі. Над балконом центрального входу звисає круглий щит з зображенням гербу та надписом “ex toto anima”, що в перекладі з латинської мови означає «від всієї душі». Душа палацу-примари зникла, будівля перетворилася на притулок для полюбляючи випити та тимчасове житло для бомжів. Час тут зупинився.

В старому парку ростуть липа, береза, граб, деяким деревам більш ніж 200 років. Тут хоча і рідко але можна зустрітися туристів, які приїхали подивитися розрекламований в Санатории Трускавца старих путівниках палац-музей та дуб-трійцю, який посадив Іван Матвійович на честь своїх синів-декабристів.

Проживаючий у Швейцарії князь Андрій Володимирович – нащадок двох давніх та відомих родів України. Його батько – Володимир в Першу світову війну був представником російського Червоного Хреста в Лондоні. Весільним подарунком своїй донці, що вийшла заміж за Володимира, батько- один зі спадкоємців відомого роду Терещенко дарує будинок у Каннах. Там і стало жити молоде подружжя, в революцію вони не повернулися в Росію. Їх син Андрій встиг побувати в 90-их роках минулого століття у колишніх своїх родових маєтках. Побував князь Андрій і в Хомутці, бачив ще охайну п-подібну будівлю палацу, ходив деревяною галереєю другого поверху, роздивлявся експонати музею.

Протягом 18 років Андрій Володимирович був головую Всесвітньої асоціації соціальних робітників, він її перетворив в міцну міжнародну організацію. А його син Кристофер сам займався відбудовою та відновою будинку на Старій Бас манній в Москві. Так як від нашої влади можна чекати тільки революцій та погіршення життя, то існує надія, що нащадки славного роду санаторий Шахтер Муравйових-Апостолів зацікавляться своїм колишнім маєтком в Хомутці і нададуть йому друге життя.

декілька км від Лубен

19 січня 2008р

передмова
Ніколи не ставила за мету "Объять необъятное", але писати про такі монастирі як Києво-Печерська Лавра, Почаїв, Святогорськ важко. Не став для мене виключенням і Мгар. Тим більш, що мгарський монастир має не тільки санатории Трускавца цікаву та давню історію, але ще і дуже сумне минуле. Пройшло вже півтори роки від мого відвідування. Візит був не в найкращу пору року - майже безсніжні зимові дні. Про великі монастирі я не люблю писати. Бо завжди приходиться вибирати саме найголовніше, а коли починаєш обирати, то здається головним майже все: і історія, і про чудодійні ікони, і зцілення, і про фундаторів, і по святих, то вийде ціла книга. То ж те, що викладено нижче аж ніяк не претендує на цілісність, а лише дуже схематично. Моя мета - зацікавити вас, а ви якщо будете в монастирі придбайте книгу "Обитель над Сулою" (я бачила лише російськомовний варіант), там досить гарно викладено біографії людей, які були пов’язані з чоловічим Спасо-Преображенським монастирем.

Історія
Монастир було засновано митрополитом Ісаєю, на той час він був ігуменом Густинського та Підгірського монастирей. Фундаторкою монастиря стала Раїна Вишневецька, якій уві сні ангели вказали на місце заснування монастиря. Ангели не помилялися. Місце і справді чудове - неподалік від м. Лубни, на горі над рікою Сула, звідки відкриваються живописні види. Раїна Вишневецька приходилася двоюрідною сестрою Петру Могилі, митрополиту Київському, засновнику Санаторий Весна Трускаве Києво-Могилянської академії. На її кошти було засновано всі три вищезгадані монастирі. Лубни були резиденцією Вишневецьких. Раїна померла молодою, їй було всього 30 років, залишивши після себе маленького сина Ярему. Ярема Вишневецький суперечна особистість. Його дід Дмитро був закатований турками, він відмовився прийняти іслам. Його батька у 1616р отруїли, смерть вийшла вигідною для Польщі та Туреччини, а батько хотів посадити на трон Молдови брата свої дружини Петра Могилу. Його мати Раїна поширювала православну віру, будуючи монастирі та церкви. Лишившись сиротою, Ярема опинився під опікою дяді. Його дядька - Констянтин Вишневецький (Вартує додати, що він був зятем Маріни Мнішек) був ревним католиком. Саме він віддав Ярему на навчання до Львівського єзуїтського колегіуму. У 19 років Ярема став католиком. Потім він продовжив навчання закордоном. Був дуже освіченою людиною. У 1648 р Максим Кривонос осадив замок Яреми Вишневецького, замок був взятий штурмом, зруйнований дощенту. сам Ярема утік. У 1651р після перемоги над загонами Богдана Хмельницького під Берестечком, 39 князь раптово помер. Його син Михайло Вишневецький був у 1669р вибраний королем Польщі. Михайло взяв шлюб з Елеонорою фон Габсбург, донькою Австрійського імператора Фердінана ІІІ.

Не зважаючи на те, що Ярема був вихований в найкращих традиціях на той час католицизму, він все ж таки дуже терпимо ставився до православ'я. Можливо його утримувала і клятва дана помираючій матері. Будуючи костели, він не забував і про православні монастирі.

Особою прихильністю користувався Мгарський монастир. санаторий Шахтер Трускавец Так у 1638 р він відновлює і надає нові привілеї, володіння конфісковані у Густинського монастиря подаровані Мгарському. Деякі мгарські монахи приймали активну участь в організації козацького погрому в Лубнах, коли їх спіймали і осудили на смерть, Ярема скасував приговор. Прихильність Яреми захищала монастир від намагань католиків привласнити володіння та православні храми.

Тут знаходився син Богдана Хмельницький - Юрій, в постригу Гедеон. Після усунення з гетьманської посади І.Виговського, 1659 року старшина обирає гетьманом 18-річного Юрія Хмельницького. Юрій повірив підробленому тексту Переяславської угоди 1654 р. і у 1659 р. підписав новий і дуже невигідний варіант документу. За Переяславським пактом 1659 р. російські залоги розташовувалися не лише у Києві, а й в усіх найбільших містах. Більше того, козакам заборонялося вести війни і вступати у зовнішні зносини без дозволу царя. Не дозволялося їм також без схвалення Москви обирати гетьманів, генеральну старшину і полковників. Так, молодий Юрій пішов на поступки, які ще п'ять років тому його батько навіть не розглядав би. У 1660 р. між Москвою та Польщею знову вибухнула війна за владу над Україною. Коли царські війська потрапили в оточення до поляків під Чудновом на Волині, Юрій зі старшиною не поспішали допомагати санатории Трускавца їм. Натомість молодий гетьман вступив у переговори з поляками, й коли росіяни зазнали нової страшної поразки під Чудновом, Юрій погодився на повернення України до складу Речі Посполитої. В цей момент і без

Хорольський район, Розташоване на р. Хорол за 3 км. від райцентру та за 7 км. від залізничної станції Хорол.

19 січня 2008р
історія
Засноване у XVI ст. Серед перших поселенців був і козак Савка Вишняк. Звідси можливо і пішла назва села. У 1618 р. Вишняки входили до Вишневеччини. За ревізією 1726—1729 рр. Вишняки належали до Хорольської сотні Миргородського полку. 1787—790 м. У 186 р. Вишняки-село Новааврамівської волості, 1963 жителі, мурована Троїцька церква, ґуральня 1900 — 315 дворів, 1939 жителів (разом з хуторами), земська і церковнопарафіяльна школи, 1910 р. — 323 двори, 1003 жителів. Встановлено Радянську владу у грудні 1917 р. 1930 р. Санатории Трускавца в селі організовано колгосп. Під час німецько-фашистської окупації (13.09.41 — 19.09.43 рр.) вивезено до Німеччини 113 чоловік. Жителі Вишняків допомагали військовополоненим табору смерті «Хорольська яма». При визволені села відбувся бій, в якому загинули три екіпажі танків. Нині в селі КСП «Ленінський шлях» (м'ясо-молочно-зернового напрямку, технічні культури) у Вишняках спиртзавод, Будинок побуту, середня школа, лікарня, дитсадок. Будинок культури (400 місць), бібліотека (18 525 од. збер.), Будинок для пристарілих, відділення зв'язку, сільський краєзнавчий музей. 1845 р. Вишняки відвідав Т. Г. Шевченко під час своєї подорожі по Україні, Санаторий Весна Трускавец про що згадував у повісті «Близнецы». Уродженцем Вишняків є дослідник Антарктиди І.Ф. Хмара (1936 — 1956 р.). Там і загинув один з мисів континенту носить його ім'я; там встановлено обеліск «Ивану Хмаре» у с. Демина Балка Вишняківської сільради у 1917 — 1922 рр. Вчителювала Лідія (Ольга) Михайлівна Шинкаренко — сестра М. М. Коцюбинського . Житель Вишняків І.П. Мартиненко (1922 — 1944 р.) за героїзм, виявлений при захисті Ленінграда удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У 1961 р. встановлено Шевченку Т. Г. меморіальну дошку на фасаді на фасаді будинку, в якому бував поет 1845 р.. У селі братська могила радянських танкістів, які загинули в 1943 р. при його визволені. На ній встановлено в 1975 р. пам'ятник. Обеліск (1975) у пам'ять воїнів односельців, які загинули під час ВВВ. санаторий Женева Трускавец Пам'ятники В.І. Леніну (1967), І.Ф. Хмарі (1969). Дві пам'ятки архітектури Троїцька церква та Вишняківська садиба. У селі є мототрек, на якому проходять матчі чемпіонату України з мотоболу. У 1995 р. та 2007 р. у Вишняках проходили матчі чемпіонату Європи з мотоболу. Вишняківська команда «Нива» була чемпіоном України та призером.

Вишняківська сільська рада виникла у 1917 році. У 1926 р. господарств 523, жителів 2644 чоловік. Входили населені пункти: Вишняки, Вовки, Ґуральня, Зарудка, Зипуни, Филонів. У 1943 р. головою сільвиконкому був Солод Микита Іванович. Станом на 01.01.1952 р. Вишняківська сільська рада в межах адміністративно-територіального підпорядкування мала: територію 3001,56 га, дворів 743, населення 2781 чол., колгосп «Червоне село» с. Вишняки, Вишняківську семирічну школу, Вишняківський сільський клуб, дві крамниці, Вишняківський фельдшерський медпункт, Вишняківський спиртзавод, Вишняківський будинок інвалідів, Вишняківський відгодівельний пункт. (джерело uk.wikipedia.org)

садиба

19 січня 2008р
Одразу після того як Вишняки переходять у власність до поміщиків Котляревських (вони однофамільці класика української літератури І.Котляревського), вони будують тут у 1805 р. садибу. Він простий в своїй архітектурі, квадратний в плані, двоповерховий. при вході одразу сході з двох боків ведуть на другий поверх до овальної зали, яка завершена куполом, ззовні який прикрашає шпиль.санаторий Женева Трускавец  З вікон цього купола освітльюється овальна зала. Над головним входом - різбляний дерев'яний балкон-тераса, саме з нього мені вдалося зробити декілька фотографій Троїцьку церкви - на неї тут відкривається чудовий вид. Балкон спирається на масивні кам'яні стовпи. на стіні головного фасаду дошка, де написано, що в липні 1843р тут перебував Т.Г.Шевченко, який в чей період мандрував Полтавщиною. Цікавий вид відкривається якщо подивитися на споруду з боку колишнього парку, який різко обривається вниз до ріки. Перед нами балкон підтримують чотири стовпи, Санатории Трускавца але цей балкон виглядає більш гарним ніж головного фасаду. А знизу навіть є вхід до підземелля, існує припущення, що Вишняківська садиба та Троїцька церква поєднанні невеликим (100 м) підземним ходом. Зараз в колишній садибі розміщується чи то інтернат чи то притулок для престарілих. Принаймні ознак життя тут не спостерігалося, хоча будівля охороняється і "чужих" сюда не пускають. Ми моєю тезкою Анною Найтс нагло, але

Районний центр

Бояри та заправщиці
Вперше згадується в Лаврентіївському літописі 1155р. Є декілька версій походження назви міста. Перша, що походить від власного імені київського боярина Пирягоста. Є інша: хоробрі захисники міста кидали санатории Трускавца (пиряли через тин, укріплення) войовничих нападників. В 1362 р.Пирятин входить до Литовської держави. Після Люблінської унії 1569 р. Пирятин підпав під владу шляхетської Польщі. В 1578 р. місто належало шляхтичу М. Грибуновичу-Байбузі. В 1592р. королем Сигізмундом ІІІ надане магдебурзьке право. З 1648р. - сотенне місто Кропивенського полку. В 1658 р. сотенне містечко Пирятин із розформованого Кропивнянського полку віднесене до складу Лубенського полку. В 1781 р. Пирятин набув статусу повітового міста Київського намісництва, тоді ж розпочалась його планова забудова. В 1802 р. Пирятин із повітом уже належав до новоствореної Полтавської губернії, мав 471 двір і 2267 жителів. 1805 р. розпочалось перепланування міста за планом, розробленим Полтав­ською губернською креслярнею під керівництвом архітектора М. Амвросимова. На ньому торгова площа мала форму прямокутника, від центру радіальне розходилися розширені й ви­прямлені старі вулиці. 1894 р. Через Пирятин пролягала гілка Києво - Воронезької залізниці. І Зараз ви, санаторий Женева Трускавец проїждаючи місто, не зможете не помітити вже розвинуте залізничне сполучення. Цікавим фактом є і те, що саме в Пірятині розташовувавлася та сама бензоколонка? де була королевою Румянцева. Автостанція, на якій у 1963 р. Київська кіностудія завершила зйомки комедійного фільму «Королева бензоколонки», існує і досі!.

Собор Різдва церква
2 лютого 2008р

Побудований храм у 1781 році на благодійні кошти місцевого козацького старшини Андрія Ільчинка.

Споруда камяна, тричасна, в плані прямокутна. Західний та східні обєми сполучаються з центром за допомогою арок. Дивною шляпкою вилядає восьмигранна верхівка храма. санаторий Женева Трускавец  Гладка поверхня стін прикрашена складним, вишуканим малюнком налічників, це характерно дляхарактерными для украинского бароко. Кути підкреслені слабковиступаючими пілястрами, фасади завершені трикутними фронтонами. В 19ст було прибудовано приміщення до північного та південного фасадів, що дуже змінило споруду. При проведенні реставраційних робіт у 70-ті рр. ХХст храму було повернуте першопочатковий вигляд.

Створений у 1793-99, є зразком пейзажного парку XVIII-XIX. Архітектор Ботані, садівник СтангеРозташований між сквирською дорогою і річкою Рось.

А ось що написано на офіційному сайті міста санатории Трускавца
Історія парку починається з того часу, коли коронний гетьман Франциск Ксаверій Браницький одержав від польського короля у довічне спадкове володіння велику територію на Білоцерковщині, так зване білоцерківське староство. Браницький оселився тут і побудував великий розкішний парк, який пізніше назвав ім'ям своєї дружини Олександри. На його будівництво і влаштування було витрачено понад 4 млн. крб. золотом, не рахуючи дарової сили кріпаків.

Будівництво парку почалось в 1797 р. (за деякими даними - в 1793 р. та навіть раніше). Олександрійський парк створювався за планом і під безпосереднім керівництвом відомого тоді в Росії і за кордоном санаторий Женева Трускавец архітектора-паркобудівника Мюффо, який будував його в ландшафтному стилі, чому сприяли природна діброва, рельєф місцевості та річка Рось.

До реформ 1861 р. були розплановані і впорядковані лише центральна і східна частини парку. В 19 ст. у північній частині парку створено паркові і декоративні насадження біля самого палацу.

Під час громадянської війни та іноземної інтервенції парк було дуже спустошено, навіть окремі архітектурні споруди було знищено, також знищено велику кількість декоративних насаджень. Через відсутність догляду все заросло бур'яном. Але в травні 1922 р. Київський Губвиконком об'явив парк надбанням республіки і перейменував його санатории Трускавца на "Заповідник Олександрія". І з того часу парк починають відбудовувати, аж до Великої Вітчизняної війни, яка змусила припинити відбудову Олександрії. Але після війни у 1947 р. парк знову починають відбудовувати...

Заснований на місці заснованого в 1032 р Ярославом Мудрим міста Юр'єва. Назва Біла Церква згадується в 1334р. В 1651р Богдан Хмельницький підписав Білоцерківську згоду. У 1917 р створені загони вільних козаків та Січових Стрільців для боротьби з більшовиками. санаторий Женева Трускавец

Церква-музей
Костел святого Іоанна Предтечі. Побудований у 1812р. на Замковій горі на місці собору міста Юр'єва. Класичний римсько-католицький костел з портиками корінфського ордена

Преображенський собор
22 вересня 2007р Класична красуня!

Побудований в 1833-39р. Стиль класицизм . Знаходиться в центрі міста на вулиці Гагаріна.

ПІд час останнього візиту в Білу Церкву храм було вже відреставровано, інтерєр мене вразив настільки, що фраза "я на небі був" Санатории Трускавца підходить до моїх відчуттів від перебування в цій церкві! І зовсім чомусь не хочеться вірити в легенду про те, що цей храм приніс смерть графині Браніцькій. На місці цього храму колись була Нікольська церква, повір'є застерігало, що той хто побудує на місці старого храму новий - помре. Олександра Браницька порушила цю заборону і померла в рік закінчення зведення храму. 15 серпня 1839. Храм будувався шість років. Похована графиня в цьому соборі. Кажуть собор дуже був багатий на живопис, але думаю що сучасний теж може конкурувати з попереднім.

Висота споруди 40м. Будівля Цегляна, перекрита куполон на високому барабані. Особливістю храма являються невеликі сегментні в плані камери, розташовані покутах хреста собора. Західний фасад має шестиколоний портик, а от чотириколонні портики південного та північного фасадіва розібрані. В 1930р. храм було зачинено для Богослужінь. В 1956р проводився ремонт. Зараз храм відкритий для прихожан. Заходьте сміливо, і нехай ваша душа знаходить тут спокій та благодать.

Старі осінні фото від 2002р санаторий Женева Трускавец

Нові фото - гарна тепла сонячна осінь. 22 вересня 2007р

Жіночий монастир Марії Магдалени
Почали будувати на початку 2000 року.

Дендропарк "Олександрія"

Створений у 1793-99, є зразком пейзажного парку XVIII-XIX. Архітектор Ботані, садівник Станге Розташований між сквирською дорогою і річкою Рось