[показать]Вот и наступила осень, и, как следствие, с похолоданием приходят простудные заболевания, и особенно неприятный симптом - насморк или, не дай Бог, гайморит... Часто врачи сразу направляют на прокол, что собственно не столько лечит сколько калечит...
Есть проверенный рецепт от гайморита, помогает на 100%.
Берешь березовые почки (в аптеке они продаются) и засыпаешь в чекушку водки (только водка, спирт не идет), примерно 1/5 части почек и остальное водка. Я так на глаз засыпаю, пока водка к горлышку не подойдет. Настоять в теплом темном месте, встряхивая, пока водка не станет коричневого цвета. Потом намочить тряпочку х/б, сложенную в 5-6 слоев (размером примерно так, чтоб прикрыть лоб) этим настоем и наложить на лоб так, чтобы компресс закрывал даже брови и весь лоб. Сверху целлофан и теплую шапочку, и держать всю ночь. После этого на улицу не выходить хотя бы пол-дня... От этого лоб может немного пощипывать, гореть, но это хорошо, потом правда немного покраснеет, но не более... можно перед намазать детским ли подсолнечным маслом, но я не делала... эффект хуже... Хватает один-два раза сделать и все проходит. Проверено на себе, детях и знакомых...
Просто но эффективно, а главное никаких лекарств и проколов...
Кроме всего прочего эту настойку можно использовать при нарывах, фурункулах, гнойничках. Быстро вытягивает и очищает...
Если кто-то захочет сам заготовить почки, то их нужно собирать в марте - апреле, пока не началось сокодвижение. Это важно!
Будьте здоровы!
Лечение поджелудочной железы народными средствами может быть весьма успешным, но оно обязательно должно сочетаться с соответствующей лечебной диетой с повышенной содержанием белков, умеренным содержанием жиров и минимальным количеством углеводов.
[700x587]НАСТОЙ ОТ ИНСУЛЬТА
[300x300]Когда два года назад я перенес инсульт, врачи не были уверены, что я когда-нибудь снова смогу нормально ходить и говорить. Однако уже через год ко мне вернулась речь и подвижность в правой половине тела.
|
Цветы, цветы, цветы....
Фотографии цветов от
Makushina Tatyana
|
|
Без заголовка
|
Стоїть бабуня у благому вбранні,
Утомлено схилилась на ціпок:
Старенька сукня, пальтечко останнє,
Побляклі очі й сиве геть чоло.
Повз неї спішно люди пробігають,
Бабуня тихо дивиться услід,
Лиш сльози по лиці біжать, стікають
В хустину мокру, що на голові.
Як милостиню дасть хто, не хрестилась
І не бажала щастя, й довгих літ,
Шалено лиш на скронях жилка билась,
І дощ змивав гірких сльозинок слід.
А скільки в погляді було страждання
І сорому, що просить на життя
Від кожного мізерне подаяння,
На те життя, що йде вже до кінця.
І мокне під сліпим дощем старенька,
Ніхто не зупиняється – усі спішать,
Ну що ті гривні для її кишеньки,
Коли болить розтоптана душа?
Автор Марія Дьогтяр.14.01.2011р.
Про кохання
Я хочу про кохання написати,
Що в мріях і надіях ожива.
Кохання щастям хочеться назвати, –
Без нього, мабуть, і життя нема.
Кохання святом я признати мушу.
Всесильне ніжне чисте почуття
Чарує наші розум, серце, душу, –
Щасливим, радісним стає життя.
Така чаруюча любові сила
Закоханих підійме до небес
Аж у вершини духу так красиво,
Що навіть не впізнаєш сам себе.
В очах закоханих аж сяє ніжність!
Кохання – дивовижне почуття,
Приносить в серце й душу вітру свіжість,
І розмаїття радощів життя.
Там де взаємність – там цвіте, як рози,
Захопленість і потяг до життя,
А де немає – ревнощі і сльози,
Мольба, приниження і каяття.
Кохання, що ввірветься у твій спокій,
Тебе на пік вершини підійме,
Вервечка нездійсненних мрій високих
Обплутає твій розум, обніме.
А від кохання, – я напевне знаю, –
Пізнав би світ увесь таких подій,
І відкриттів вражаючих розмаю,
Прекрасних помислів і чистих мрій.
Ми прагнем сенс узнати існування,
І є логічна думка, чи знаття:
Можливо, в пошуках свого кохання
І є весь сенс безцінного життя.
Автор Марія Дьогтяр. 05.08.2010р.
На вітрі весело тріпоче листя…
Бадьоро в жилах кров моя біжить…
Так ніжно світить сонце променисте,
Що хочеться на світі довго жить.
На травах сяють роси світанкові,
Веселий шум лунає у саду,—
Співають горобці пісні ранкові,
А я по травах росяних іду.
Біжить веселий промінь по травичці,
Спішу по ній, збиваючи росу,
Тремтить доріжка сонячна на річці,—
Любуюся на вранішню красу.
Не хочу пропустить прекрасні миті,
В своєму серці щастя поселю…
Зеленим шумом всі сади залиті.—
Я все оце без пам’яті люблю.
03.08.2010 року.
Мій Ангел , обійми мене крилом
І просто посиди тихенько поряд,
Я згодом відповім за люте зло -
Не судять хай ні слово, ані погляд.
Мій Ангеле, хвилини, що пливуть
З народження і до мого падіння ,
Життям напевне згодом назовуть,
Але хтось - світлом, а всі інші - тінню.
Хранитель ангел , сумувать не смій,
Не плач на схилі літ моїх, а знаєш,
Якщо мене спасти ти не зумів
Хоч тих, кого люблю, спаси, благаю!
Автор Марія Дьогтяр (переклад з російської).20 .03.2010 року
Встаю й лягаю з думкою про тебе,
Для мене ти, як зірка провідна,
Що світить уночі і вдень край неба,
І не в сузір’ї, а сама – одна.
Як подумки з тобою розмовляю,¬
У відповідь – лиш тишина німа…
Слова мої на аркуші лягають,
Сповиті смутком, строками письма.
Ти, навіть, неозброєним в них оком
Помітиш усі порухи душі,
Всі почуття, які я ненароком
Без зайвих думок виклала в вірші.
Так сталося…Палає зірка ясна,
Холодне ніжне світло з неба ллє.
Життя для мене й світ такий прекрасний
В промінні чарівному постає
Думки мої, бажання, мрії линуть
В безкрайню і бездонну вись
В надії, що, блукаючі, зустрінуть
Твої бажання і думки колись.
Автор Марія Дьогтяр.07.07.2010 року
Жила собі свиня в однім сараї,
Комфортно їй було у ріднім краї,
Спокійно, сухо, затишно і сито,
Їда завжди була в її кориті.
У цім раю помалу підростала,
А як уже зовсім доросла стала,
То почала виходити з обори,
З цікавості пішла за межі двору.
Що бачила, що думала– хто знає, -
Свиня змінила звички новизною.
Тепер по-іншому вже хоче жити,
Не хоче їсти із свого корита.
І скільки не товкли в корито писком –
Не їсть, бо хоче, щоб давали з миски.
Достойно жити свинка захотіла,
На те її взяли й життя лишили.
Мораль така з цієї писанини :
Знай, люблять не свиню. а лиш свинину.
Автор Марія Дьогтяр.20.03.2010року.