Насправді важливі тільки моменти. Вони можуть ліпитися в одне ціле або ж навпаки розпадатися на уламки.
Головне - відчуття, а вони ж змінюються постійно. Вся моя пам*ять складається не з кадрів, деталей, шматкі, а з відчуттів, які з кожною згадкою не блякнуть і не тьмяніють. Склад вражень в голові не так вже й погано.
А моменти не варто псувати продовженнями, треба лишати місце іншим моментам.
Я бачила себе, такою, яка я є насправді. І вона зовсім не гидлива. На кілька годин я звільнилася від усіх оболонок і шкарлуп. Було м*яко і легко, і вільно. Ні страху, ні упереджень, ні натяків. Цілковита безпека і довіра. Це хороше відчуття. Без будь-яких персонізацій.
Скільки часу я намагалася себе переконати, що я камінь, а насправді ж вода, яка рухається, тече, підточує, міняється, впадає з однієї крайності в іншу. Якщо відчувати, то на повну, до кінця, бо воно все таке мінливе і так швидко змінюється. Дзеркало, що чудово все відбиває, але нічого не затримує всередині.
Мені сказали, що я боюся людей, але то був камінь. Люди, які не бояться відчувати набагато сильніші, бо вони все приймають, просіюють і тому можуть нічого не тримати.
[595x452]

не потрібно відповідати за тих, кого приручили
просто не треба приручати
створила свій квадрат Малєвіча,
який немає причин покидати
[500x697]

Плебеї та нічні метелики
Занадто яскраво, щоб бути реальністю
Сповільнення мас дотичною
дзеркальних вітрин
рекламних світил
Конверти, листівки через вайфай
ігри-складанки
чужі "Я" - м*ячики
відбиті ракеткою, битою чи
просто стіною.
Марки,
чаї,
порошки
для очищення аур
болі як засоби повернення
Нікчемність,
страх,
ілюзорна надійність
маленькі істоти
в великих тілах
як сталеві кулі
на вигляд - могутні,
а насправді - каліки
Безголові з головами.
Всі плавають легко
в своєму конформізмі
капіталізмі
клізмі
без ін*єкцій
градацій
ініціацій.
[700x700]

та да дам!
грані-межі-конуси-циліндри
мотори не працюють
імпульс відсутній
треба скачок туди і назад
[485x700]

Мне как-то похуй на твой образ жизни
Как-то похуй на марку твоих кедов
Меня убили этим вечером
Чистым лезвием вдоль тела
Вкус метала и оттенки красного
Всплески экстаза на белых плитах сортиров
Афте-пати на все средства передвижения
Торможение без сопротивления
Итс джаст бикоз ай ем слипинг


сни погана штука, як не крути. і найгірше, коли не можеш прокинутися, коли тебе крамсають, а дивишся, як чужі руки шарять по розрізах твоїх рук і спини
[480x477]

Вечір жаління себе
вечір одкровень
вечір трішки розібралася в собі
несподіваних передзвонів
і підтримок
гойдалки знову і собаки, які не люблять, коли їм заважають
цікаво, я завжди несу по телефону такі нісенітниці?
насправді люди не остаточне лайно, а тільки частково - це радує і гріє

фраза поїздки - не туди заїхала
готипорваніколготи фу, хотя піджей був няшка ще з тих
саксон і повний винос мозгу
я бачила Дніпро, а мене бачив 5 станцій метро дядінька в чорному пальто і в чорній шляпі
ходіння-бродіння-їздки-поїздки
і жовта трава
і всі галереї закриті по понеділкам!
і хто мене тільки не клеїв від підстаркуватого дядіньки до п*яної в какульку готеси. кіл йо селф
а ще поїзди з бритоголовими і радіошансон, який чути через навушники.
от так воно все і вийшло.

а і п.с. сука, перестань лазити по моєму жж, таваріщ, а потім мені це випоминати!!!

Настроение сейчас - хорор

я ще нічого не зробила, а воно вже все зберегло
хороша пам*ять створює засторогу
хеловін де?
Київ
Львів
Луцьк
Рівне?
костюм
скоріше всього Київ
зачастила щось я.
а і ще - я ненавиджу аплікації!

[466x699]

хворі стіни, хвора ковдра, хвора я
порожня квартира, мовчазний телефон і аж занадто гучна тиша, яка вбирає музику з колонок як губка.
сігарєт нєт
мінєт
в галавє
а мнє би
гарячого супчику, покормити б мене з ложечки і погріти збоку вмєста грєлкі

думаю багато
інагда ат етава вирастают кактуси в галавє, но нє пейоти
а жаль

мєжду намі нічіво нєт
мальчік-мальчік
чого ж так багато спільного випливає, а?
ніпанятна
[590x435]

і так
хороший концерт з хорошими допінгами, музика малювала кольоромв трансекспресивній манері
рольові ігри в дитинство на гойдалках
і стрьомні розетки на чужих кухнях.
я спала між двома людьми-холодильниками, а я думала таких немає
фастфуд з ананасами, дощ і барахолки
пошуки галерей закінчилися невдачами
гаражі з укуреними лицями
стрьомні пацанчики, виганяючі з чужих квартир, при тому дєвачькі могут астатца
треш-тріп-тріп-треш-треш-треш-треш
запуталася конкретно
люди-соціальні хамелеони не можуть бути на довірі
додому приїхала з якимось новим відчуттям в середині
what are you doing, my darling?
[590x354]

вихідні незрозумілі
майже весь час була тиша, яка часами вбивала напрягами, часами була просто приємна.
я завжди можу знайти про що поговорити, а тут просто майже не хотілося розказувати чи розпитувати. випадкові фрази чи питання, як неадекватні звертання.
була на себе майже не схожа або ж навпаки - не грала жодної ролі - сама ще не розібралася
дякую, що відволік від забивання голови пережованими міркуваннями з останьої виїздки. це мені справді було потрібно.
після вчорашнього мені мали снитися ахуєтітільні сни, а я нічого не пам*ятаю, хоч майже завжди знаю, що мені снилося. ще один колапс. цікаво що могло на це вплинути?
хлопчик-телевізор в пустій квартирі, щоб не боятися тиші.
хз що
а ще я загорілася бажанням поїхати на концерт, бо музики таки не вистачає

[270x187]
[448x331]

сьогодні я ледь не втопилася у своїх снах. це справді страшно, коли пригаєш від сну в сон і ніяк не можеш прокинутися, я прокидалася надцять раз, але все було лише ілюзія.
така кричуща безвихідь, від якої досі не можна відійти.
а сьогодні знову буде тріп і знову буде стрендж тайм

сьогодні все починається на "дивно"
дивний вечір
дивне товариство
дивні таблетки
дивні заклади, дивні знайомства
неадекватна і дивна я
плавання між людьми, музика з чужого плеєра і небажання говорити
краще б вже був пам*ятник культури, там хоч була просто музична тиша
бридкі всі люди

я прожила одне з своїх тисяч життів у кілька годин, але ще ніяк не можу відійти.
мені снився сон. сон ликий і стрімкий. хтось їхав назавжди далеко-далеко без квитка назад. було тяжко усвідомити, що ніколи не побачиш і не почуєш цю людину. і через увесь неспокій, баламут всередині, треба було показувати байдужість до такого вчинку і навіть радість за нього. я не мала права навіть намагатися відмовляти.
я прокидалася кілька разів, ходила по кімнаті колами в надії, що коли засну знову, такого вже не буде, але мене ніяк не відпускало. тут була безвихідь. вона перекривала подих, відривало частину мене, яку вже ніколи не зустрінеш.
то була - вся в нитках, які тягнуться звідусіль, обмотують мене і рушають далі. нитки, які зв*язують моє минуле, теперішнє, майбутнє і тримають все вкупі. їх не можна рвати всі, бо все просто розлетиться. можливо саме ці нитки не дозволяють мені викреслити щось в моєму житті повністю і назавжди.
що колись було рідне - вже ніколи не стане повністю байдужим. і це зовсім не кохання чи прив*язаність, чи звичка. кожен вже на своїй власній дорозі і не схильний звертати. це просто минуле, яке вже є частиною мене і якби воно враз зникло, то мені було б не радісно.
і це зовсім не погано, що я цікавлюся чи переживаю за це колись рідне. жаль, що не можна це так просто сказати.
[500x332]

Настроение сейчас - котяче

ну от. все повертається до стіни і тихо посопує, щоб не загризти. так і моє інсайд рве і мичить, але туди - до стіни.
чомусь дуже не спокійно, хоч і ясно, як небо без хмаринок.
Дана, забери до свого Космосу або ж угрій битою з розмаху, щоб вся пилюка враз зірвалася танцем і вискочила вухаминіздрямиротом. навіть якщо ми про це не говоримо, воно мене всеодно мучить, шкребе і підточує водою.
мій мозок стріляє раптовими полюціями думок - непотрібними і вже прожованими до безкінечності. чи то передпокій зими. може заморозить мій запах, щоб не тягнув за собою неспокій іншим, щоб не шукали його скрізь, щоб не виникали раптові полюції. вже не радує і не турбує. нічого це всеодно не змінить
хочу кота, щоб воно гріло тебе збоку і мурчало над вухом і мняло живота. я заради нього таки навчилася б смачно готувати або закормила б його кексами, але він би зрозумів, бо я б то з усією душею.

щоб отримати роботу, треба написати 3 статті, а воно ніяк не лізе в голову розумні слова і літературні звороти,
а ще завтра приїздить кохана і треба протриматися до завтра, щоб не заглядати в список онлайн і перебороти бажання шось написати - просто так, без підтекстів і ілюзій в обидві сторони, просто запитати як і що робиться і чи добре спиться, бо мені сняться сни і мерзнуть ноги
[394x600]

Настроение сейчас - потворне

приємно всістися в своє м*яке крісло перед компом і жувати пічєньки після довгих прогулянок їздів-переїздів, опер - мильних і не дуже, спокус, розчарувань і хз ще купу чого
правди інколи краще незнати, бо коли вона вже засідає в голові, то призводить до спотворених думок і відраз до нещодавно дорогих людей
навіщо?
здавалося по всім правилам людей не маю права злитися чи зневажати, але всередині все просто випльовує при одній думці. не хотілося навіть дивити і чути поряд себе
так не правильно і байдуже скільки часу пройшло
хочеться блювати
а так хотілося щиро допомогти, а тобі насрали як завжди
ночі і справді холодні, нічого не рятує, як би не старатися.

[500x399]

Прогуляла свої ноженята, нахапала книжок про живопис і французьких імпресіоністів, подивилася "Жовтий Дім", закохалася в Ван Гога..
хочу олійні фарби
і кудись в поле
[670x531]

насправді, все набагато краще і світліше
люблю цю фотографію, і з нетерпіння жду нової подорожжі
[700x467]

Фотографии The_Marvel : портрети майже