З маленького капризуна може вирости великий хуліган. Щоб цього не сталося, варто стати креативними батьками
Напевне, немає у світі жодної родини, в якій би дитина хоч раз не комизувала. То каші не їсть, то уроки не робить… А як підросте малий вередун – перетворюється на головний біль батьків і може стати грозою всього району. То що ж робити?
Усе починається з пелюшок. Чому дитя капризує? Психологи стверджують, що основною причиною дитячого плачу, зазвичай, є негайна увага від батьків. Немовля ще не вміє говорити, тому й кричить. Перші комизування починаються тоді, коли дитина чітко усвідомлює, що мама чи інший дорослий готові реагувати на це. Куди приємніше сидіти на руках, ніж лежати у візочку. Не бійтесь розпестити своє дитя: любові та уваги ніколи не буває багато. Проте перші ознаки надмірного балування варто знати.
Малечі 2,5 роки. Дитинча вимагає негайно дати йому іграшку, телефон, дистанційний пульт, падає на підлогу, кричить та соває ногами. Що робити?
Падайте поруч і починайте й собі дригати ногами. Перше, чого ви досягнете таким вчинком, – щире здивування дитини, яка дуже скоро забуде, чого від вас вимагала. Як правило, хлопчик чи дівчинка перемикає свою увагу на інше. Після такого «зухвалого» батьківського реагування все закінчиться сміхом та грою.
Дитині 6 років. Вона вимагає від вас негайно придбати он той пістолет, або ось цю ляльку. Як себе повести?
Можете спробувати повимагати у власного чада он ту шубу з норки чи он ту машину. Спантеличена дитина почне подумки й уголос перейматися вашими потребами, а не своїми бажаннями.
У 8 років проблема ускладнюється. То син не хоче домашні завдання виконувати, то донька категорично відмовляється одягати негарну, на її погляд, спідничку. Що робити?
Для початку загляньте у підручник і спробуйте самі вирішити задачу про нецікаві й не завжди зрозумілі речі. Або уявіть себе у позаторішньому піджачку на роботі. Думаю, ви швидко збагнете, чому дитина почала капризувати. Вирішення проблеми тут може бути лише творчим: жартуйте, малюйте уявні вантажівки з яблуками разом із сином, запропонуйте доньці нашити на спідницю аплікації або власноруч розмалювати одежу водостійкими фарбами. Головне – не здаватись!
Ваші діти – підлітки. Якщо ви не справились з проблемами в більш ранньому віці, то заздрити вам не варто. Адже процес подолання дитячих вередувань у віці 12-16 років порівняти можна хіба що зі створенням шедеврів світової літератури й мистецтва. Проте не варто опускати рук та дозволяти дитині сідати вам на шию. Головне зрозуміти, чого саме хоче донька чи син. У цьому віці діти надзвичайно добре вивчили вас, тож їхні примхи, як правило, – ваші помилки. Не пускаєте на вечірку чи дискотеку? А вчора ж пускали! Ви повинні навчитись чітко формувати відмови та мотивувати їх. Якщо дитина отримала погану оцінку в школі, то вона зрозуміє, чому батько чи матір не пускають її гуляти. Проте підліток навряд збагне відмову саму по собі без пояснення, особливо, якщо зі школи вчора приніс «дванадцять», а сьогодні дві «одинадцятки». Пояснюйте дітям, чого боїтесь, про що думаєте. Спілкуйтесь з ними, як з дорослими і рівними – й усе буде добре. А головне, самі ніколи не капризуйте – діти нас копіюють.

10х10см, одностороння гладь, двостороння гладь, художня гладь
[688x700]

Не судіть суворо - над відтінками не працювала... в реальності картинка сяє і грає відтінками за рахунок шовкової нитки, а на фото шовк дуже і дуже бідно виглядає:((
15х15см, авторська техніка, художня гладь
[678x700]
[700x551]

20х30см, шовк, однобічна гладь, елементи народного шиття, лиштви, авторська, художня
І нитки економляться таким чином, і на рамці простіше натягнути))
[475x700]
[473x700]
[700x469]
[525x700]

Гладь однобічна, художня гладь. Шовк. Розмір картини 30х15см.

[показать]

детальніше:

[показать]
ще детальніше:

[показать]
[показать]
[640x480]

Это цитата сообщения Katra_I Оригинальное сообщение

Синие бутылки...

Вот такие супер-бутылки от Юлии Лыгиной julik14

  [показать]

 

Смотреть и учиться

Люблю народні казки – там істина, справжня, народна, глибинна…
Пригадала таку собі казку, як Іван побачив зайця та замріявся, як зайця виміняє на козу, козу – на корову, корову – на хату. Та одружиться, та синів двійко буде. А як виростуть вони та підуть з ним у поле орати, буде він гукати до них. Та так голосно Іван гукнув, що заєць і втік…
Я ту казку не просто так пригадала, а «по-ділу» як кажуть у нас на Уманщині.
Сьогодні з другої спроби (про першу нижче) були проведені громадські слухання. Ба, навіть ще не слухання, а «громадські обговорення». На цьому наголосив єдиний і ще жодного разу незмінний міський голова Юрій Бодров. Обговорювали інвестиційні проекти, в яких можуть брати участь усі підприємці. Список достойний, кожен пункт на мільйони:
Реконструкція черкаського аеропорту та ремонт траси з Черкас до Умані. (Автовокзал колись уже побудували:).
Будівництво доріг і ремонт тих же доріг, звісно.
-Будівництво трьох сміттєпереробних заводів в Умані, Смілі, Золотоноші (вартість одного – 100 мільйонів євро).
Створення на базі уманської міської лікарні сучасного медичного центру (госпітального округу) Хоч попередньо зазначалось, що ті створюватимуться на 300 душ населення, а ми і до 100 тисяч не дотягуємо. Хіба хасидів ще двісті з гаком душ порахували!) У лікарні уже відремонтували пральню. Телебачення було, стрічки різали при вході. А взимку у приміщенні плюсової температури не було, і гарячої води теж, і сушки немає. Жінки руками у холодній воді бовтались.
Створення туристичного центру (Туристами звуть хасидів. Цікаво, а наших у Почаєві теж туристами вважають, чи таки прочанами, на яких мало що заробиш?).
Забезпечення міста водою з ріки Синюха за 48 км. (Нині нам поять шість годин на добу з ріки Рось поблизу Білої Церкви по ціні 11,33 за кубометр води+каналізація).
Будівництво модульного містечка для хасидів з каналізацією, водою тощо. (Думаю, тут мали на увазі не наших інвесторів, а все ж таки ізраїльських.)
Будівництво спорткомплексу при уманському педуніверситеті та школи-гімназії. (тут цілком інвесторами можуть стати батьки учнів та абітурієнтів. Та то тільки припущення!)
Створення на базі колишнього маслозаводу, який нині руйнується, кошерного промзаводу.
Будівництво соціального житла на околиці міста (Найсуперечливіше питання – головний архітектор області обмовився якось про відселення в нього уманців з району паломництва. Питання взяла на контроль Рада громадських організацій, яку влада боїться і кличе горлопанами. Правда, ті й примусили народ задуматись і почати прислухатись, а не відсиджуватись біля телевізора.)
Створення в районі господарств, які б вирощували продукти для хасидів-паломників, форель та розливали кошерну воду.
Це не все, а лише пріоритетне. Пропозиції хороші, гарні, шикарні, якщо хочете, але… Коштів у бюджеті Умані цьогоріч не вистачає навіть на зарплату бюджетникам. І сума в порівнянні з потребами на один лише завод по переробці сміття, смішна – 37 мільйонів гривень. Їх знайдуть, витягнуть з бюджету розвитку. А бюджет розвитку передбачений для того ж таки ремонту доріг, будівель, парків…
Сучасне місто Умань далеко не туристична мекка. Воно невеличке, провінційне, з битими більше, ніж латаними, дорогами, з торгівлею під ногами на кожному перехресті, бо пересічний пенсіонер живе (животіє) на 800-900гривень, а молодь перебивається тимчасовими заробітками.
І немає значення, що влада кричить про низький рівень середньої зарплатні в неповні 2000 гривень. Повірте, більшість уманців мріє про цю саме низьку зарплату. А про середню: усім відомо, що неважко скласти докупи ставку начальника якогось збиткового комунального підприємства (десь так тисяч 12-16) та тисячу медсестри, та 1200 двірника, та 1800 педагога з регаліями і отримати гарні показники….
Та ми про інвестиції… Тобто про того зайця, якого немає, а його так старанно ділять. А як обговорюють. Громадські слухання призначені на 16:00 16 березня 2012 року. Запрошення на них отримали всі організації. Між іншим, явка обов’язкова під прицілом на звільнення за неявку. А прийти люди мали ще о 14:00, щоб місць вільних для «незапрошених» не було. Правда, міське керівництво могло злякатись, що буде порожньо…
Насправді боялись вони іншого – зірвання громадського обговорення. Саме так було зірвано їх у лютому. Секретарю міськради Аркадію Рибаку просто не дали говорити. Він мало не побився за мікрофон з удвічі нижчим Германом Рахматуліним. Завісу у міському будинку культури тоді закрили, а світло просто вимкнули – чого дарма палити? Влада уже все сказала, а люди – то ж не громада, а бандити, які не розуміють перспектив інвестицій…
А хто ж ті перспективи збагне, коли грошей немає, а їх так старанно «вкладають». Що за цим криється? Для чого така старанна, детальна гра? Час покаже…
Поки ж уманці змушені місити болото до власних будинків. Чекати води, щоб помитись, платячи за неї три ціни. Змушені бити ноги об пороги різних установ, щоб залатали дах, відремонтувати каналізацію, дозволили спиляти сухе дерево, яке ось-ось впаде. А як щось не так Читать далее...

Баба Маня вірить у кінець світу. Вона не вірить у чупакабру, яким лякають у новинах, не вірить у те, що раптом може завалитись хрущівка, в якій вона живе, в тім місті, де уже третій рік поспіль підтікає каналізація. Вона не вірить у виграш мільйона в лотереї, не вірить політикам, лікарям, соцпрацівникам та сусіду, який запевняє, що кинув курити, а сам задимлює її туалет зі свого через спільну витяжку. Баба Маня вірить в одне – у кінець світу.
БабМаня ніколи не бачила фільмів-катастроф, бо дивитись таке нецікаво. Інша справа – серіали про любов. Та про кінець світу, здається, знає все ще відтоді, як бабка бабМані Параска розповідала про мудрості своєї бабки, а та, у свою чергу, у монахів дізналась, які із самим Богом говорили.
Сама бабМаня теж про Бога часом говорить, з єговами. Якось років з три тому вони постукали в її коричневі дерматинові двері. Не те, щоб бабці кортіло про нього говорити, але в хату тих молодят (так собі вирішила) пустила. Правда, не раз про те пошкодувала, бо ні кухні, ні городу, ні серіалів за ними немає – ходять, кольорові книжечки носять, розказують і розказують… Та не дуже вона їм, тим єговам, вірить. А у кінець світу – справа інша…
Вчора бабМаня отримала пенсію з рук поштарки, не забувши при тому всунути у ті руки дві гривні за доставку. І вирішила, як каже онук Льошка, «відтягнутись на повну». Бабкин онук Льоша – хлопець нічогенький, на бабМаню схожий – нікому не вірить. Хіба що у Світлу Європу та «Зелену карту». Він навіть якісь там документи кудись вислав, щоб її отримати. БабМаня мало що у тому тямить, але зрозуміла одне – в Америку дитятко зібралось. Ну в Америку, так в Америку. Шкода тільки, що не встигне по-буржуйські пожити, як настане кінець світу.
Баба навіть уявляє його. От сидить вона перед телевізором, а по всіх каналах в прямому ефірі кінець світу показують. (Хоча в такий день могли б уже наостанок і любов якусь показати, всі серії підряд.). А там хмарочоси падають, машини та поїзди у тріщини в землі провалюються, океани цілі країни хвилями у воду злизують. (Хтось так само на тому тижні в неї з-під дверей килимок злизав. Єгови не могли, то люди набожні, а от сусідка Клавка – ще та діловарка! – могла.) І так бабМані тоді стає шкода весь світ, дітей, онука Льошку, себе, що аж сльози навертаються…
Так от, вирішила баба Маня «відтягнутись» на пенсію. В ресторан думала піти, але онук казав, що там одна печеня сто гривень коштує, тоді, як у піцерії Льошка з друзями втрьох на стольник добре посиділи. По дорозі бабка зайшла на пошту заплатити комуналку. А то як не настане кінець світу, а субсидію оформити тра. Решту вирішила витратити на піцу та якесь таке біле морозиво-неморозиво у високій склянці на ніжці, а може, ще на он те тістечко в шоколаді, і те – з ягідками... Гуляти – то гуляти! Все одно кінець світу.
«Чого-чого, а тіста могли б у ту піцу і більше покласти», - міркувала не така ще стара бабМаня, коли дівча у блакитній сорочці та такому ж кепчику принесло їй тонкого коржа, всіяного поодинокими шматками ковбаси, огірків, маслин та ще чогось. Проте на смак ця піца бабці сподобалась неймовірно, хоч на шістдесят гривень щастя й не тягнуло.
- От жадні, - прошепотіла під ніс, підшморгуючи носом – так ліпше тримався розхитаний протез верхньої щелепи, - усьому ж кінець скоро, а вони…
Біле і пухке у склянці на ніжці виявилось десертом із сиру та вершків. До тістечок бабМані запропонували чай з лотосом, який їй не те, щоб не сподобався, але був значно гіршим за домашній з липою. Скільки тієї липи баба Маня цьогоріч зібрала – на шафі, і під шафою у коробці, і на балконі в мішечку. Шкода, не випити стільки до кінця світу, якби той був через три роки. Зітхнула, дістала з гаманця скупий список необхідного та, подякувавши, попростувала до виходу.
Ото добре, що й до її містечка супермаркети дістались. То знижки, то якісь розіграші. А головне, що ніхто, як та перекупка на ринку, не гарчить на бабМаню, щоб не перебирала цибулею та яблуками. А ще зручно у кошик повкладати все необхідне, потинятись довгими рядами хитромудрого товару. Може, і справді воно усе таке штучне, як по телевізору кажуть, але іншого нема і вже не буде, бо кінець світу не за горами, а наприкінці цього таки 2012 року. Та чогось про те ніхто не згадує. Про «Євро-2012» ж усі говорять. Магазин і той цим євром заполонили: футбол на чаях, каві, цукерках, чашках… О! Ти диви – килимок який! Гумовий, у сіточку і теж з біло-чорним м’ячем та тим таки євром. БабМаня розгребла купу шмаття згори та пірнула рукою на дно великої залізної сітки, вчепившись за куток килимка…
Надвечір того дня бабМаня частувала сусідку Клавку липовим чаєм, вислуховуючи жаління тієї на невідомих, які поцупили в неї на п’ять хвилин залишене відро з-під сміття. Обидві хитали головами та чекали чергової серії любовної саги з присмаком гранатів, яблук, вишень-черешень, шоколаду і парфумів. Під дверима блищав новизною та «Євром» яскравий дорогезний килимок.
- Та все одно ж кінець світу! – відмахувалась бабМаня від сусідки…

Это цитата сообщения Edita Оригинальное сообщение

Декор из мастики от Chuprina

Для приготовления мастики необходимы:

500 г сахарной пудры,
10 г желатина,
50 г. воды,
сок лимона (лимонная кислота).

[показать]

1.Желатин замочить в холодной воде на 15 минут.

[показать]

2.Затем растапливаем его (ни в коем случае не кипятить, а то потеряет свойства).

[показать]

3.Сахарную пудру просеять, постепенно добавлять в желатин,

[показать]

хорошо вымешивая, чтобы получилась однородная белая масса.

[показать]

Мастика не должна липнуть к рукам.Если получилась липкая- то добавьте ещё немного пудры, а если крошится- то лимонного сока.Вобще лучше сразу взять 2/3 всей пудры,а остальную добавлять постепенно.Если с мастикой ещё не работали лимонный сок лучше не добавлять - от него мастика белее,но и сохнет быстрее.Для начала в мастику можно добавить немного глицерина или сливочного масла-сохнуть будет не так быстро.Мастику нужно вымешивать минут 10-15.

[показать]

4.Должна получиться пластичная масса, напоминающая пластилин.

[показать]

5.Подкрашивать в конце замеса,если краситель сухой его нужно развести в нескольких каплях воды.

[показать]

[показать]

[показать]

[показать]

Хранить в плёнке или накрыв влажной салфеткой т.к. мастика быстро обветривается.

Инструментарий для работы с мастикой:

Вырубки могут быть металлическими

[показать]

или пластмассовыми

[показать]

Есть ещё необходимые инструменты

[показать]

Так же для работы с мастикой существуют специальные фигурные ножницы и щипчики.

Щипчики бывают такими:

[показать]

Получаются такие узоры:

[показать]

Пример использования:

[показать]

Также есть специальные наборы стэков для работы с мастикой и марципаном

[показать]

Для работы с вырубками мастику раскатывают достаточно тонко, слегка посыпая поверхность крахмалом или сахарной пудрой,

[показать]

а затем вырезают фигурки необходимой формы.

[показать]

Ножом или заострённой палочкой можно наносить узоры (например прожилки для листьев). Также фигуы можно вырезать ножом (простым или дисковым) используя трафареты или без них.

[показать]

С помощью стэка краям листьев и лепестков можно придать волнистую форму:

[показать]

Чтобы изделия не были плоскими им можно придавать объём, высушивая их в изогутом виде ( на скалке, на бутылке, вдавливая в сахар и т.д.).

[показать]

[показать]

[показать]

[показать]

Аналогично листьям можно делать лепестки цветов, крылья для лебедей:

Читать далее...

Это цитата сообщения Гелла_Чара Оригинальное сообщение

Новая фото-подборка вязаных моделей. Для красоты и вдохновения

 

Читать далее...

Это цитата сообщения Amnita Оригинальное сообщение

Вязаное поле маков

http://s58.radikal.ru/i162/1006/31/c3f07bf12144.jpg
Этот маковый топ связан Еленой Статкевич, Колючкой. Нравится мне очень!
1. 8 ВП замкнуть в кольцо. (Пряжа «Нежность»)
2. В полупетли провязать 12 СБН.
3. В те же полупетли провязать третий ряд 16 СБН.
4. В четвертом ряду провязывается 21 СБН в центр «ягоды».
5,6. Перевернуть «ягоду» и провязать ряд из 21 СБН.
7. Взять более тонкую пряжу (»Тулип»), вытянуть петлю из центра «ягоды».
8. Вколоть крючок с петлей перед последним рядом СБН, вытянуть и провязать петлю из нити под «ягодой».
9. Провязать СБН за кромку «ягоды», 3 ВП, СБН за кромку «ягоды».

10. Аналогично выполнить остальные шесть перемычек, вытягивая петли из центра «ягоды»
11. Провязать ряд из 21 СБН.
12. На каждой петле предыдущего ряда выполнить «тычинку» : 16 ВП, СС (21 штука)
13,14. Для лепестка прикрепиться с изнанки соед. столбиком и провязать первый ряд 10 ВП, СС. Второй ряд: обвязать первый ряд 12 СБН. Третий и четвертый ряд: 14 СБН. Пятый и шестой ряд: 16 СБН. Седьмой, восьмой, девятый: 18СБН. В десятом ряду равномерно прибавить 10 петель (итого 28 петель). Одиннадцатый ряд: СБН ,ПС, ССН, СС2Н, ССН, ПС, СБН
(повторить три раза).
15. Аналогично связать второй верхний лепесток. Нижние лепестки сделать чуть больше, увеличив цепочку из ВП первого ряда на 2 -12 ВП. Соответственно увеличится на 2 кол-во столбиков в каждом ряду нижних лепестков.
16. В заключении обвязать лепестки мака рачьим шагом (пряжа «Канарис» 203 м -20гр).

Такой цветок можно использовать для украшения вязаного изделия или как мотив ирландского кружева. На сайте Елены открыта тема по он-лайн вязанию изделия в технике ирландского кружева для любителей маков http://www.koluchka.net/forum/viewtopic.php?f=2&t=.../uploads/2010/06/koluchka3.jpg
[556x640]
[699x367]

Это цитата сообщения уврик Оригинальное сообщение

Ниткография - как это делается.

Материалы: картон, нитки, клей.
Время работы: зависит от размера и сложности рисунка.
Сложность: смогут все.
 

Теперь мастер-класс с иллюстрациями:

Это делается очень просто: берется толстый картон, или ДВП. Наносится рисунок: я наношу акрилом, он точно не осыпется, можно и карандашом.

   Читать далее

[показать]

Сонця! Тепла! Радості! Щастя!

[показать]

Біля ставу на леваді,
де рясніють будяки,
жив старого діда прадід,
чи прапрадід. В ті роки

правив цар. Горохом звався,
бо любив лише горох.
То було століть сімнадцять,
або двадцять з лишком. Ох!

То часи були буремні.
Що не рік – нова війна.
Цар Горох царем був темним,
бо ж освіти він не мав.

Тільки й знав – горох точити.
Каша, суп і пиріжки –
все з горохом. Та й не житні,
а з гороху пампушки.

Навіть армія Гороха
вирушала у похід
бити ворога горохом.
Все складалося, як слід.

Бо тікали всі від раті,
кидали вози, коней:
«Як такі живуть у хаті?
Як виховують дітей?

Що за сморід? Нам і даром
не потрібні ці краї!
Та бараняча отара
менше тхне». Через гаї,

через ліс і через луки
бігла геть чужа орда…
А, проте, й народу мука
від гороху і біда.

На усіх полях, городах
наказав дурний Горох
сіяти «і для народу,
і для міцності» горох.

Скинули царя Гороха,
щоб не тхнуло більше так.
І новий намісник бога
у країні став – Ріпак.

Дід старого, чи прапрадід,
той, що жив біля ставка,
нам казав, Ріпак так правив,
що дійшли до Будяка.

Это цитата сообщения Rustama Оригинальное сообщение

[показать]



1 стакан теплой воды

1 ч. ложка сухих дрожжей

1 ст. ложка растительного масла

1 ч. ложка не полная соли

0.5 ч. ложки сахара

2.5-3 стакана муки



Растворить дрожжи в воде,добавить масло,соль и сахар,подсыпая просеянную муку замесить эластичное тесто,вымешивать минуты 2,затем переложить в смазанную маслом миску,накрыть и дать подойти 1 час.Подошедшее тесто обмять и поделить на 9-10 частей (это зависит от того какой величины у вас сковорода),кусочки теста прикрыть пленкой,дать им постоять еще минут 5,так будет легче их тонко раскатать.



[показать]



Разогреть хорошо самую большую сковороду какая у вас есть.

Берем кусочек теста,стол посыпаем мукой,раскатать пласт тонко,не более чем 1-2 мм



[показать]



аккуратно перенести на сковороду (сковорода сухая!), если даже лепешка получится немного больше по размеру это не страшно,тесто можно распределить по бортику сковороды.Печь по несколько секунд с каждой стороны, буквально побелел,и появилось несколько румяных точек сразу переворачивать, чем дольше они будут печься тем суше получатся,поэтому не стоит передерживать лаваши на сковороде



[показать]



Готовые лаваши складывать стопкой,накрывать сразу тканью или чистым полотенцем, некоторые горячие лаваши можно вкладывать в середину,так они быстрее размягчатся.Оставить так завернутыми пока они не остынут,затем можно переложить в п/э пакет и так хранить.Использовать для приготовления шаурмы и разнообразных закусок.

_________________

Это цитата сообщения Dama_Madama Оригинальное сообщение

[606x350]

---

Читать далее...

Это цитата сообщения Helam Оригинальное сообщение

Берет Portia с ажурным узором!

[700x351]
Берет Portia с ажурным узором!
Дизайнер - Louisa Harding.
Окружность головы: 56 см (22”)
Расход пряжи - Kimono Angora Pure цвет #11 (Soft Green)-1 х 25 г
или Kashmir DK цвет #19 (Bordeaux) - 2 х 50 г
Прямые спицы 3,25 мм (US 3),4 мм (US 6)
Описание на русском!