Драконы никогда не спят

Дракони ніколи не сплять

Дракон, как известно, фигурирует во многих мифологиях мира, а его образ насчитывает не одну тысячу лет. Друг или враг, умное создание или монстр, его появление оживляет сюжет, делает интригу более интересной и нередко непредсказуемой. Да и как представитель нечеловеческого мира он всегда добавляет элемент сказочности, магичности. Потому неудивительно, что дракон стал привычным персонажем в фэнтезийных и фантастических произведениях. Однако другое дело, насколько образ дракона изменился в понимании и видении современных авторов в сравнении с его образом в легендах и мифах. Ведь никто не будет спорить, что он определенно потерпел многочисленные трансформации. А немного разобраться с этим может помочь сборник «Драконы никогда не спят», который вышел в начале 2010 года в издательстве «Клуб семейного досуга» и представляет новые повести и рассказы 7 авторов.

Дракон, як відомо, фігурує в багатьох міфологіях світу, а його образ налічує не одну тисячу років. Друг або ворог, розумне створіння або монстр, його поява пожвавлює сюжет, робить інтригу цікавішою і нерідко непередбачуваною. Та й як представник нелюдського світу він завжди додає елемент казковості, магічності. Отже не дивно, що дракон став звичним персонажем у фентезійних і фантастичних творах. Проте інша справа, наскільки образ дракона

За гранью видимого мира

За межею видимого світу

Как-то так повелось в последние десятилетия, что литература в нашем мире, которая испокон веков была выражением душевных рвений человека, его желания сказать что-то миру, тоже стала рыночным продуктом. Можно сказать, что запущена машина с миллионом всевозможных сюжетов и их комбинаций, о которой писал еще Оруэлл. Да, кто-то заметит, имея в виду постмодернистские принципы, что все написано. А многие, пусть и не вслух, но подумают, что и литература теперь стала товаром. Есть эксперты, которые изучают интересы читателей и выдают на гора прогнозы, что «будет модно в новом сезоне». Конечно, это не значит, что литература, какой она была прежде, и вовсе перевелась. Нет, просто отдельным авторам, которые пишут от души, теперь стало значительно труднее пробиться к широкому кругу читателей. Многие достойные внимания опусы оседают в личных дневниках и блогах, так и не попадая на печатные страницы. К счастью, книга Анны Романовой (в большой мере благодаря рвению друзей писательницы, но об этом подробнее уже в биографии) все же увидела свет в бумажном варианте, и именно о ней мне хочется сегодня вам рассказать.

Якось так повелося в останні десятиліття, що література у нашому світі, яка споконвіку була вираженням душевних поривань людини, її бажання сказати щось світу, теж стала ринковим продуктом. Можна сказати, що запущена машина з мільйоном усіляких сюжетів і їх комбінацій, про яку писав ще Орвелл. Так, хтось зазначить, маючи на увазі постмодерністські принципи, що усе написано. А багато хто, хай і не вголос, однак подумає, що і література тепер стала товаром. Є експерти, які вивчають інтереси читачів і видають на гора прогнози, що „буде модно в новому сезоні”. Звичайно, це не означає, що література, якою вона була раніше, й зовсім перевелася. Ні, просто окремим авторам, які пишуть від душі, тепер стало значно важче пробитися до широкого кола читачів. Багато гідних уваги опусів осідають в особистих щоденниках і блогах, так і не потрапляючи на друковані сторінки. На щастя, книга Анни Романової (великою мірою завдяки завзяттю друзів письменниці, та про це детальніше вже в біографії) все ж побачила світ в паперовому варіанті, і саме про неї мені хочеться сьогодні вам розповісти.

Паломництво у невідомість

Паломничество в неизвестность

Зазвичай, автори, видаючи два або більше твори під однією обкладинкою, натякають цим, що вони (тобто твори), якщо не пов’язані сюжетно, то бодай мають щось спільне. Роман Ігоря Удачіна „Ковчег”, видрукований в одному томі разом з романом „Зустрінемося в Емпіреях”, зовсім на нього не схожий. Можна сказати, що він складніший, глибший, об’ємніший, одним словом просто „інакший”.

Обычно авторы, выдавая два или больше произведения под одной обложкой, намекают этим, что они (то есть произведения), если не связаны сюжетно, то хотя бы имеют что-то общее. Роман Игоря Удачина «Ковчег», напечатанный в одном томе вместе с романом «Встретимся в Эмпиреях», совсем на него не похож. Можно сказать, что он сложнее, глубже, объемнее, словом, просто «другой».

„Ковчег” інший бодай тому, що ви тут не знайдете ані краплі реальності, а лише спогади, згадки, якісь неясні натяки на неї. Якщо говорити про враження, то я би сказала, що головна риса роману – химерність, яка просочує все. Містика і гротеск, грубий натуралізм та розумні сентенції, сатира й алегоризм, основна ідея, що розщеплюється на безліч менших буденніших, однак не менш значних для людини ідей – ось що у кінцевому результаті поєднує у собі цей химерний твір. А велика смислова навантаженість, як відомо, не сприяє легкості у читанні. Як на мене твір вийшов досить важкий і, як пише автор в одному зі своїх інтерв’ю, провокативний (у тому значенні, що часом таки хочеться відкласти книгу набік та взятися за щось легше).

„Ковчег” – сюжетно насичений твір, тут відбувається багато подій, у яких задіяно чимало персонажів. „Про що” він, частково підказує назва – саме слово ковчег (тобто корабель) вказує на вектор руху, а от куди й звідки, це вже інше питання. Головний герой, Занудін, потрапляє у невеличкий готель, що стоїть осторонь великих доріг, і, як виявляється згодом, уже не в змозі з нього вибратися. Однак саме тут, у „Ковчезі”, і починається його головна мандрівка, подорож у пошуках відповідей на питання, які він так старанно

Кумедно-повчальні вигадки Джеремі Стронґа

Юмористически-поучительные выдумки Джереми Стронга

Джеремі Стронґ – чільний представник сучасної англійської літератури, зокрема він добре відомий як автор численних книжок для дітей та юнацтва. Його творам властивий своєрідний легкий стиль, лагідний гумор, зрозумілі та смішні для дітей ситуації, у які втрапляють його персонажі, та цікаві, небувалі сюжети. А додайте до цього добре серце, учительську любов до дітей та активну організацію та участь у багатьох літературних подіях для молодих читачів та письменників, і ви отримаєте одного з найулюбленіших дитячих письменників Великобританії.

Звичайно, було би прикро лише говорити про такого письменника, не знаючи, що ж саме він пише насправді (мало бо людей, а особливо дітей, читають іноземну літературу в оригіналі). Проте перекладами його творів з 2005 року опікується львівське Видавництво Старого Лева, що спеціалізується на дитячій літературі. На їх рахунку уже 7 перекладених та виданих книжок цього автора, серед яких „Ракета на чотирьох лапах”, „Знамениті сіднички мого братика”, „Гармидер у школі”, „Знайомтесь: Фараон”. А на початку 2010 року побачив світ славнозвісний твір Джеремі Стронґа „Вікінг у моєму ліжку”, за яким у Великобританії вже навіть зняли дитячий серіал.

Джереми Стронг – известный представитель современной английской литературы, в частности, он хорошо известен как автор многочисленных книг для детей и юношества. Его произведения отличает своеобразный легкий стиль, мягкий юмор, понятные и смешные для детей ситуации, в которые попадают его персонажи, и интересные, небывалые сюжеты. А добавьте к этому доброе сердце, учительскую любовь к детям и активную организацию и участие во многих литературных событиях для молодых читателей и писателей, и вы получите одного из самых любимых детских писателей Великобритании.

Конечно, было бы досадно лишь говорить о таком писателе, не зная, что же именно он пишет в действительности (поскольку немногие люди, а особенно дети, читают иностранную литературу в оригинале). Однако о переводах его произведений с 2005 года заботится львовское Издательство Старого Льва, которое специализируется на детской литературе. На их счете уже 7 переведенных и выданных книг этого автора, среди которых "Ракета на четырех лапах", "Знаменитые ягодички моего братика", "Кутерьма в школе", "Знакомьтесь: Фараон". А в начале 2010 года увидело мир знаменитое произведение Джереми Стронга "Викинг в моей постели", по мотивам которого в Великобритании уже даже сняли детский сериал.

Незвичайні казки про
буденні речі

Необычные сказки о
будничных вещах

Як то кажуть, нове – це давно забуте старе. І діти, надивившись мультфільмів (бо, як це не прикро, не скажеш – начитавшись книжок) про покемонів, роботів, мутантів та інших створінь сучасної анімації, все ж тягнуться до казок та легенд про принцес, лицарів і драконів. А допомогти тут як турботливим батькам, так і маленьким читачам може чудова „Книга драконів” Едіт Несбіт, що цього року побачила світ у „Видавництві Старого Лева”.

Как говорят, новое – это давно забыто старое. И дети, насмотревшись мультфильмов (потому что, как это не досадно, не скажешь – начитавшись книжек) о покемонах, роботах, мутантах и прочих созданиях современной анимации, все же тянутся к сказкам и легендам о принцессах, рыцарях и драконах. А помочь здесь как заботливым родителям, так и маленьким читателям может прекрасная „Книга драконов” Эдит Несбит, которая в этом году увидела свет в „Издательстве Старого Льва”.

Едіт Несбіт – дуже відома в Англії письменниця для дітей, яка жила у 1858-1924 роках. Писати вона почала передусім для своїх дітей, а зрештою згодом стала автором та співавтором близько 60 дитячих творів, з якими виросли кільки поколінь англійців. Російською мовою майже сто років тому найперше переклали „П’ятеро дітей та Це”, а далі й продовження – „Фенікс і килим” та „Історія амулету”. Згодом з’явилися в перекладах інші казки, оповідання, вірші, та все ж далеко не всі твори авторки. А от перший переклад Едіт Несбіт української зробив молодий перекладач Володимир Чернишенко, а книжка вийшла у „Видавництві Старого Лева”, що спеціалізується саме на дитячій літературі.

„Книга драконів” – це збірка з 8 казок, де в кожній є дракони. Однак не слід думати, що дракони тут головні дійові особи, вони швидше виконують допоміжну роль. Головні персонажі у казках Едіт Несбіт – це діти, хлопчики та дівчатка, принци та принцеси, які у звичайному світі натрапляють на незвичайні речі (на дракончика у чашці, наприклад, „світову кранову” чи пряму дорогу до північного полюса) або ж у світі

„Молоко з кров’ю” Люко Дашвар, або Любовний роман по-українськи

«Молоко с кровью» Люко Дашвар, или Любовный роман по-украински

Якщо говорити про сучасну українську літературу, то у список найвідоміших авторів, що здобули визнання та шалену популярність останніми роками, безперечно ввійде і Люко Дашвар (псевдонім Ірини Чернової). І велику роль тут зіграв конкурс романів та кіносценаріїв «Коронація слова», на якому письменниця уже неодноразово здобувала перемогу.

Роман «Молоко з кров’ю» – другий успішний твір авторки, що приніс їй і премію «Коронація слова-2008», і звання «Книга року ВВС-2008».

Если говорить о современной украинской литературе, то в список наиболее известных авторов, которые снискали признание и безумную популярность в последние годы, бесспорно войдет и Люко Дашвар (псевдоним Ирины Черновой). И большую роль здесь сыграл конкурс романов и киносценариев «Коронация слова», на котором писательница уже неоднократно одерживала победу.

Роман «Молоко с кровью» – второе успешное произведение автора, которое принесло ей и премию «Коронация слова-2008», и звание «Книга года ВВС-2008».

„Випалений шлях” – новий роман Маріанни Малиної

«Выжженный путь» - новый роман Марианны Малиной

V весняний книжковий ярмарок „Медвін” крім багатьох інших подій приніс нам і презентацію нової книжки Маріанни Малиної „Випалений шлях”, продовження її славнозвісного роману „Фіолетові діти”. Я впевнена, хто цікавиться творчістю цієї письменниці та мав нагоду відвідати ярмарок, той уже давно придбав і прочитав цей твір.