Дорогой товарищ Сталин,
Вождь, учитель и отец,
На кого ты нас оставил –
В кучу сбившихся овец.
Растолкуй же, подскажи же.
Как нам быть, куда нам плыть,
Наш старшой тебя пожиже,
И не та давно в нем прыть.
Дух ослаб, одрябло тело,
И здоровье так себе,
Поистратился Акела
С бандерлогами в борьбе.
А когда-то аж полмира
За тестикулы держал.
И мочалок командира
Из себя изображал.
Раньше рыкнет для острастки –
И трясется весь район
[700x525]
А теперь одной гимнастке,
Да и той не страшен он.
И хоть мы седыми стали,
Кто видал тебя в гробу,
Приходи, товарищ Сталин,
Поднимай нас на борьбу.
Пусть ты малость тронут тленом
И подвял уже слегка,
Но под зад ему коленом
Силы хватит дать пока.
И. Иртеньев
Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)
26 червня - день пам'яті Кенґірського повстання. А я б сказала - День подяки його учасникам.
Нагадую цей старий пост, бо недавно в одній розмові мене майже-переконали, що "обурені Шухевичем" - то не конче "ватники-зловмисники", а, нерідко, просто люди, які ні в зуб не знають історії, - крім радянської її версії, - й відтак щиро неспроможні укласти собі в голові елементарне рівняння на 2 дії:
1) Шухевич створив УПА;
2) УПА розвалила Гулаг, -
і на цьому всі суперечки на тему, "вартий" чи "не вартий" творець і Головнокомандувач УПА якогось нікчемного проспекту)), мали би припинитись раз і назавжди (хоча історична роль УПА цим далеко не вичерпується, але то вже інша тема).
Тому вкотре повторю: панове, читайте хороші книжки)) - в т. числі і про Кенґір, і про Норільськ (є навіть гарний док. фільм М.Ткачука!), і про таборову організацію "ОУН-ПІвніч", і про її керівника, скульптора Михайла Сороку (він же й автор гімну кенгірських повстанців), і т.д. - джерел, слава Богу, доступних є море, це не радянські часи! Хто хоче знати правду, той дізнається.
А далі все, як і віки тому: "Пізнайте правду, і правда визволить вас"
УРОКИ КЕНҐІРУ
Сьогодні (26 червня 2014 р.- 60 років Кенґірського повстання. Дата, яка має бути внесена в усі календарі, в усі підручники.
Так, повстання придушили. Наших дівчат, які, вдягнувши вишиванки, взялись за руки й загородили дорогу прибулим військам, - почавили танками. ("Ну і чєво ви добілісь?" - напевно, так само, як нині, гигикали вохри-вертухаї).
Тільки про Кенґір ми тепер точно знаємо, чого вони "добілісь": вони завалили Гулаг. Саме після Кенґіру - "братства на крові" - "блатні", які доти безроздільно командували в таборах у союзі з адміністрацією, - остаточно, по всьому Гулагу, визнали над собою верховенство "політичних". Влада в таборах
Показовий факт, чому можна говорити що Колима перемогла Бухенвальд.
Не варто забувати про мільйони солдат , які загинули через "геніальне командування" та десятки мільйонів мирних жителів.
Ціна розв'язаної війни Гітлера і Сталіна в 1939 році.
[599x458]
По данным ОВД-инфо на акции «Он вам не Димон» в Москве задержано более 700 человек. На акцию протеста в столице России вышло около 20 тысяч граждан.
Донбасские пластовые камни очень ценятся в РФ. Пластушка, добываемая на Донбассе, называется еще и «донецким мрамором», «солнечным камнем», «донбасским малахитом». При шлифовке она открывает удивительный, уникальный рисунок, заставляющий знатоков цокать языками.
[393x700]
Масштабы разработок карьеров, копанок, хищения природных богатств Донбасса сейчас, намного выше до военного времени.
Мы говорим о блокаде и торговле на крови с одной стороны оккупированной территории. О том, что уходит через «призрачную» границу, мы даже не подозреваем. Машины, везущие в РФ ту же пластушку, снова охраняют машины «лугандонских» полицейских.
[700x466]
Здесь добываются золото (Ровеньковский район), не промышленные масштабы, но, позволяющие его переплавлять для содержания небольшого заводика. Радоновые и радиевые минеральные воды, пластушку, камень, щебень, песок, уголь…
В оккупации остались ветряные парки, метановые месторождения, карьеры и скважины.
Понятное дело, что это лакомый кусочек для оккупанта. Россияне-бизнесмены, вывозят с оккупированной территории все, что можно продать или переплавить. Они саранча. Им нет дела до этого умирающего кусочка земли.
[700x466]
А еще на Донбассе вывозили чернозем. Срезали пласты земли, грузили в КАМАзы и везли. Куда, зачем? Рядом всегда машины «ГАИ». Много не спросишь.
Донбасс - это копанки. И до войны, и сейчас. И не только привычно угольные, еще и копанки, где добывается пластушка. Здесь целые поля, гектары этого невзрачного на вид камня. Он добывается очень легко, ведь он фактически лежит на поверхности земли. Добыча пластушки всегда была под ментами и криминалом. Этот потенциал Донбасса никогда не рассматривался, как промышленный.