"Коли ти захочеш поплакати,поклич мене...я не обіцяю тебе розсмішити,але я можу поплакати разом з тобою.Якщо колись ти захочеш втекти,поклич мене...Я не обіцяю вмовити тебе залишитися...але я можу втекти разом з тобою якщо одного разу ти не захочеш взагалі кого-небудь слухати,полклич мене...я прийду заради тебе, і обіцяю поводити себе тихо...коли будеш потребувати, щоби хтось сказав тоб "Я тебе люблю",поклич мене і я скажу тоб це з великою щирістю та ніжністю...але,якщо одного разу ти покличеш мене і я не одізвуся, поспіши до мене. Можливо в цей час я потребую тебе..."

* Не моє, але дуже гарне... *
...

Самотньо... "У світі є, хоча б одна людина, яка постійно думає про тебе, перед тим як заснути." Чомусь так важко в це повірити...
Сумно... Закінчується осінь...
Падав дощ. А, значить, щось змінилось. Дощі часто приносять зміни... Люблю їх. Сидіти на підлозі і пити гарячий зелений чай. І думати. Важко доводити до кінця власні думки... Ні, я рідко плачу. Чомусь це так важко тепер - легше згадувати. Сьогодні, коли йшла додому, згадувала хороші моменти...
Цікаво, коли б сьогодні був мій останній день, що б я робила? Напевно, про це не можна думати, та все ж... В останній день, як ніколи, хочеться дива. Я досі вірю в чудеса. Така собі химерна дівчина, що в них вірить...
Випадково написала: ". А колись за любов помирали. А тепер любов – це квіти і одна сигарета на двох.". І задумалась...
Все змінюється...
...

Дивна людинка, що любить дощ і осінь... Люблю дивитись як розтікаються смайлики по вікнах. І згадувати... Вважаю, що лише справжнє має значення... Іноді мені треба знову вчитись посміхатись і радіти, бо бувають моменти, коли страшно сумно, а втекти нікуди...
[480x640]