закопаться в систему взаимоотношений, найти не очевидные связи, увидеть парадоксальность, создать гипотезу,
спростувати систему (укр).
(с) рецепт счастья
певний
тип, стиль, ритм, світ.
не знайшла собі друга - пішла вирізати з картону
то чувство, тогда ты понимаешь что уже не догонишь
- нахрен это чувство.
Останні акорди минулого - втрачених поколінь
Небо густо блакитне розлито над головою
Я тягнусь до саду вічнозеленого, я тягнусь до ожин
Що червоними краплями зваблюють і гіркотою.
Я дивлюсь вперед, ніби ззаду усе чуже
Я молюсь померлим богам щоночі
Але в наших роках зплетене вже - чорне й гірке.
Лише...
Не лишилось.
То прогорклий туман затуляє очі.
А від уряду
Заборона прояву почуттів
Заборона вічна на власні рухи
А чи знаєш ти присмак тої гіркоти?
А чи чув ти смаки тієї розлуки?
/Небо густо налито грозою
Все одно починаю йти
Темним струсом палеозою
Переламано горам хребти/ /
Гей, прокинься! Стусани розкидаю ззаду
Спека палить, дорога реве вперед.
Твоє тіло саме заколисує задум
Твоє серце саме провокує "sad".
Воспринимаю предстоящее размыто и с осторожностью. Я не уверена в предстоящем. Состояние нежелания вросло и от него пора избавляться. Времена утихающей активности. Утихающие приливы силы, потому что утрачена причина. Но дорога даётся идущему, и тебя ждёт далёкое путешествие вглубь материка. Начинай ловить попутный ветер и смотри по сторонам.
Я даже не знаю кто стал причиной: он меня или я его. Страх или самочувствие? Одно знаю: это самое органичное существование пока какое есть.
А у меня новость! Наконец-то свершилось.
Минути минуле - минув.
Забути забуте - забув.
Наперед тяжію високо всоте піднятим ножем
Вкотре розіпнутий вже
Солодом тягне єлей.. - Хотів би померти - помер.
Під столом, на столі, у столі..
відчуваю незграбність "і"
кожної з дихотомій:
"чоловік _і_ жінка"
"потворне _і_ прекрасне"
"суспільне _і_ особистісне" -
"self _і_ person".
мені до вподоби сон
несвідові свої знання
інтепритація "ти" - є "я"
....
Я втратила розум, чи, навпаки, знайшла
я втратила розум, чи то просто сон мене огорнув?
голови на плечах нема, голові до вподоби шум.
Я дивлюсь із вікна свого у вікно чуже
А там зелено, і вітер рже
женеться по вітах осок і лип
промайнув, і за рогом зник.
(залишая здивованих них)
Ніби це він дає життя!
(Відображення "ти" - є "я")
І це просто від дотика рух
відчуття від очей і вух
А ніяк не прояв життя
Я плету своє мереживо мовчазне
я дивлюсь як життя росте, -
різнобарвне і різно-вмістке.
Де-но тепер мої слова?
Звідки приходятть мої дива?
Звідки приходять мої сини
і куди пішли
Солодом пахнуть сни.
чище. когда чище -всегда светлее
слишком много честности, а честности нужно меньше.
тише, на предыхании.
добывай. из пустыни жаркой воду
сакрально из.
архаизмы
пришли к нам складывать песенники доисторических времен. претенциозно
мы никуда не поехали. к. сильно скучаю за к.
хочу индейское солнце, которое светило бы надо мной так же грозно как и предыдущее
есть просто да и точка. но увы хотелось написать ад.
Вуха маю. Вуха!
Шепіт твоїх слів
в них впадА
і стука
ритмом рясних злив.
Серце маю. Серце!
Дмухає в грудях,
проте
це моя "зона відчуження",
обсяг думок і тез.
В здатності надсміливій
терти сукном об сукно
і викликати зливи,
щоб по очах текло,
дихало і втікало, -
не винуватий ніхто
мають своє забрало
кожен, хто знав когось.
В здатності надсміливій
я не корю й тебе
маю ж своє забрало,
з дірками, а проте
зміст його знаний мною;
коханий, кохання зле!
рештками перегною
стала і я тепер.
(читать как эхо)
Відстані, відстані, відстані..
Гукнути! почути, гукаючи
у вигуці розпач, луну; не гаючи
часу бігти, щоб вгамувати
відлуння звуку всередині
ніби-то є - небо там
на дні колодязя,
в серці печери чорної..
втішити, втямити, вдихати
цю пустоту.
А як дивитись вгору,
очі заплющити й вміння
мати чути тишу мови -
вловиш:
летюче слово "Дихання"