Это цитата сообщения GenuineLera Оригинальное сообщение

Сольфеджио на компьютере - тренажер-экзаменатор

Компьютерные программы-тренажеры по музыке - мир, мною еще не_открывавшийся :)
Но, кажется, довольно кстати заглянула на страницу сайта Yellow Gold Software под названием "Сольфеджио на компьютере".
http://www.yellow-gold-soft.com/indexrus.php?_open...TE0O3lhbmRleC5ydTpndWFyYW50ZWU
_{http://www.yellow-gold-soft.com/indexrus.php?_openstat=ZGlyZWN0LnlhbmRleC5ydTs2ODkwOTY7OTQyMTE0O3lhbmRleC5ydTpndWFyYW50ZWU}

(19.07.2009:
более свежая ссылка от автора программы
http://yellow-gold-soft.com/distrib/MusicalExaminer.zip
http://yellow-gold-soft.com/distrib/MusicalExaminer.zip
)


...Сохранить, вернуться, поискать дальше... :)
Ведь, наверное, есть программы для тренировки чувства ритма, для развития беглости пальцев и другие родственные по нашим темам.

"Программа «Музыкальный экзаменатор» нацелена на развитие музыкальных способностей и прежде всего умения схватывать на лету музыку и тут же её воспроизводить. Это даёт тот практический опыт, который невозможно получить из учебников, но который можно получить только самому играя музыку.

Скачать эту программу:
http://yellow-gold-soft.com/distrib/MusicalExaminer.zip
_{http://yellow-gold-soft.com/distrib/MusicalExaminer.zip}

(ссылка для скачивания старой версии:
http://www.yellow-gold-soft.com/statistic_files/statME200708.php
_{http://www.yellow-gold-soft.com/statistic_files/statME200708.php}
)

Научный проект «Сольфеджио на компьютере»
Страница проекта на сайте ОКМ Московской школы искусств им. М. А. Балакирева
http://comuz.ru/sol-la.html
_{http://comuz.ru/sol-la.html}


Научный руководитель проекта:
Владимир Пешняк — преподаватель отдела компьютерной музыки Московской школы искусств им. М. А. Балакирева.
Программист и соавтор:
Мурат Джусупов (г.Новосибирск)"



Теги: музыка, сольфеджио, компьютерный, софт, самоучитель, тренажер, экзаменатор, звук, мелодия, слух, голос

Текст песни Ma Perke, Adriano Celentano:
Su confessa amore mio
io non sono piu il solo, l'unico
hai nascosto nel cuore tuo
una storia irrinunciabile

Io non sono piu il tuo pensiero
non sono piu il tuo amore vero
sono il dolce con fondo amaro
che non mangi piu

Ma perche tu sei un'altra donna
Ma perche tu non sei piu tu
Ma perche non l'hai detto prima
Chi non ama non sara amato mai

Che ne hai fatto del nostro bene?
E' diventato un freddo brivido
Le risate, le nostre cene
scene ormai irrecuperabili

Io non sono piu il tuo pensiero
non sono piu il tuo amore vero
sono il dolce con fondo amaro
che non mangi piu

Ma perche tu sei un'altra donna
Ma perche tu non sei piu tu
Ma perche tu, tu non l'hai detto prima
Chi non ama non sara amato Mai

Quando viene la sera
e il ricordo pian piano scompare
la tristezza nel cuore
apre un vuoto piu grande del mare
piu grande del mare

Ma perche non l'hai detto prima
Chi non ama non sara amato mai

Che ne hai fatto del nostro bene?
E' diventato un freddo brivido
Le risate, le nostre cene
scene ormai irrecuperabili

Io non sono piu il tuo pensiero
non sono piu il tuo amore vero
sono il dolce con fondo amaro
che non mangi piu

(Ma perche non l'hai detto prima
Chi non ama non sara amato mai)
______________________________

Признание

Откройся мне, любовь моя,
Я теперь не один у тебя,
И в своей душе ты скрываешь
Чувства ко мне

Я уже не предмет твоих мечтаний,
И ты меня не любишь
Я – та сладость
Что ты больше не вкусишь

Почему ты стала другой?
Почему ты – уже не ты?
Почему ты все не сказала сразу?
Тот, кто не любит, не будет любим

Что у тебя осталось в памяти хорошего?
Все покрылось льдом
Улыбки и вечера, проведенные вместе
Все уже не вернуть

Я уже не предмет твоих мечтаний,
И ты меня не любишь
Я – та сладость
Что ты больше не вкусишь

Почему ты стала другой?
Почему ты – уже не ты?
Почему ты все не сказала сразу?
Тот, кто не любит, не будет любим

Когда наступит вечер,
Воспоминания начнут исчезать,
Печаль, что на сердце моем,
Станет больше, чем море,
Больше чем море

Почему ты все не сказала сразу?
Тот, кто не любит, не будет любим

Что у тебя осталось в памяти хорошего?
Все покрылось льдом
Улыбки и вечера, проведенные вместе
Все уже не вернуть

Я уже не предмет твоих мечтаний,
И ты меня не любишь
Я – та сладость
Что ты больше не вкусишь

(Почему ты все не сказала сразу?
Тот, кто не любит, не будет любим)

Я іду багряним садом.
Туман ляга на лист опалий.
Тут колись ходили рядом,
А навкруги весна буяла.

Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди, пелюстки-вуста,
Стан твій ніжний смерековий,
Ти – веснянко моя чарівна.

Не забудь мені ті ночі,
Цілунок губ твоїх медових.
І тепер так серце хоче
Твої вуста відчути знову.

Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди, пелюстки-вуста,
Стан твій ніжний смерековий,
Ти – веснянко моя чарівна.

Дні ідуть, літа минають.
Душа зове: “Прийди кохана!”
Ти повернешся, я знаю,
Моя любов, моя жадана!

ОШУКАНА МОГИЛА

Отут, де сумно опустили віти
Стрункі тополі на твердий обліг,
В пропахле димом сорок третє літо
Він за неправду у бою поліг.

Його селянки в землю тут зарили
Без почестей, без жалю, без труни...
Шумлять тепер навкруг його могили
Розкішні придорожні бур’яни.

І лиш діди, як сонце похолоне,
Розказують повільно, ніби сон,
Що бивсь він до останнього патрона
І не хотів здаватися в полон.

Та не вінча його героїв слава —
Під небом неосяжно голубим
Тополі українські величаві
Докірливо гойдаються над ним.

Прислужнику лукавих і неситих,
За що поліг в неправому бою?
І сироти твої й тобою вбитих
Дурну відвагу прокляли твою.

Життя твій слід і пам’ять загубило:
Нема хреста, ні імені, ні дат —
Стоїть німа, ошукана могила,
Де спить безславно фюрера солдат.


17.06.1958

Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Слушать этот музыкальный файл

Поема «Моїй дружині»

Спасибі тобі, моє сонечко,
За промінчик твій — щире словечко!
Як промінчика не здобуть притьмом,
Слова щирого не купить сріблом.
В сльоту зимнюю, в днину млистую
Я дорогою йду тернистою;
Кого я любив, ті забулися,
А з ким я дружив — відвернулися.
Відвернулися та й цураються,
З труду мойого посміхаються,
В порох топчуть те, що мені святе, —
А недоля й тьма все росте й росте.
Важко дерево з корнем вирвати,
Друга давнього з серця вигнати.
Важко в пітьмі йти, ще й грязюкою,
Де брехня сичить вкруг гадюкою.
Та як радісно серед трудного
Шляху темного і безлюдного
Вгледіть — світиться десь оконечко!..
Так у горі нам — щире словечко.
То ж за дар малий, а безцінний твій,
Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,
За той усміх твій не вдослід журбі
Спасибі тобі! Спасибі тобі!
Іван ФРАНКО
Написано 27 січня 1887 р.,
досі не друковано.

Маестро
(Ти той, котрий руками ловить дощ...)

Слова: Наталя Криничанка
Музика: Наталя Криничанка

Виконання: Наталя Криничанка

Ти той котрий руками ловить дощ
Ніким ніде не визнаний маестро
І диригуєш на бруківці площ
Ніким ніде не баченим оркестром

Краплиною впаду у спокій твій
І розійдеться колами неспокій
Розлютиться шалений вітровій
Вартуючи мої підступні кроки

Ми заціловані дощем
Банально так і неповторно
Сердець замолюємо щем
Мінорно ти і я мінорно

Ти той котрий руками ловить дощ
Ніким ніде не визнаний маестро
І диригуєш на бруківці площ
Ніким ніде не баченим оркестром

Біографія
Народився 25 вересня 1932 року в Донецьку, в сім'ї шахтаря. Змалку захоплювався музикою. Батько та мати його в молодості виступали в аматорських виставах опер "Наталка Полтавка" М.Лисенка та "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського. Змалку Анатолій брав участь у художній самодіяльності, співав дискантом. Після закінчення школи 1949 року вступив у Донецький політехнічний інститут на гірничий факультет. В інституті виступав з сольними номерами у супроводі інструментального ансамблю. 1952 року робить спробу вступити в Ленінградську консерваторію, але невдало. Бере уроки у соліста Донецького оперного театру О.Коробейченка. У 1954 році, по закінченні інституту, почав працювати асистентом кафедри графіки та нарисової геометрії. Водночас продовжує заняття у Коробейченка. У 1962 році вперше бере участь у концерті художньої самодіяльності Донецької області у Києві, де виконав кілька романсів, зокрема Я.Степового на слова І.Франка "Розвійтеся вітром". У липні 1962 року під час Всесвітнього конгресу профспілок у Москві брав участь у концерті й був обраний для стажування в Італії, в Мілані, у театрі "Ла Скала". З січня 1962 року Анатолій Солов'яненко півроку стажується в Італії, в "Ла Скала", у відомого співака Дженнардо Барра. 22 листопада 1963 року у Київській опері відбулася прем'єра опери "Ріголетто", в якій Солов'яненко виконав роль герцога Мантуанського. В січні 1964 року Солов'яненко знову перебуває на стажуванні в Італії. Того ж року бере участь в концерті трупи Великого театру в Мілані, в "Ла Скала". 1965 року стає переможцем конкурсу естрадної пісні "Неаполь проти всіх" в Італії. Після конкурсу повертається в Москву й виступає у Великому театрі. Бере участь у численних гастрольних поїздках в Радянському Союзі та за кордоном. У Київському оперному театрі Анатолій Солов'яненко виконав близько 20 партій в операх українських, російських та зарубіжних авторів, зокрема Герцога в опері Дж.Верді "Ріголетто", Манріко в опері Дж.Верді "Трубадур", Андрія в опері С.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм", Фауста в опері Ш.Гуно "Фауст", Маріо Каварадоссі в опері Дж.Пуччіні "Тоска" та ін. Всесвітню славу принесла Солов'яненку його концертна діяльність у багатьох країнах світу, особливо виконання українських та російських романсів. 1975 року Солов'яненку було присвоєне найвище в колишньому Радянському Союзі звання — народного артиста СРСР. У 1977—1978 роках Анатолій Солов'яненко співає у славетному нью-йоркському театрі "Метрополітен-опера". 1980 року співакові присуджено Ленінську премію. 1985 року на екрани виходить фільм "Прелюдія долі", присвячений творчості Анатолія Солов'яненка. 1987 року співак бере участь у серії концертів у Чорнобилі. У 1990-х роках артист через незгоди з керівництвом залишає Київський оперний театр і займається виключно концертною діяльністю в країнах СНД та за кордоном. 1999 року славетний співак у розквіті творчих сил раптово помер. Поховано його у селищі Козин поблизу Києва.

Життя Анатолія Солов'яненка, справді народного, улюбленого народом співака, було сповнене безперервної й напруженої праці над вдосконаленням голосу. Щоб досягти успіху, він зрікався простих радостей життя задля того, щоб у хвилини найвищого злету свого таланту досягати вершин виконавської майстерності. Солов'яненко співав у найкращих театрах світу. Йому аплодували в міланському "Ла Скала" та в нью-йоркському "Метрополітен-опера". Він був одним з небагатьох українських співаків, таких як Володимир Мишуга, Соломія Крушельницька, Борис Гмиря, Іван Козловський, Євгенія Мірошниченко, завдяки яким світ дізнавався про українську культуру, про незрівнянну красу пісенної творчості українського народу. Солов'яненко досконало оволодів так званим італійським стилем, віртуозно виконуючи тенорові партії в операх Верді, Пуччіні, Доніцетті, Масканьї. Він вільно володів італійською мовою, і його тенор звучав настільки проникливо й лірично, що вимогливі італійські слухачі визнали його переможцем у конкурсі "Неаполь проти всіх", віддавши перевагу йому перед славетним італійським співаком Клаудіо Вілла. Український співак досконало оволодів французькою манерою співу й блискуче співав у багатьох операх французьких композиторів, зокрема Обера, Бізе, Массне. Особливо майстерно виконував він арію Надира в опері Бізе "Шукачі перлин". В ній чудові природні дані голосу Солов'яненка за тембром і характером навдивовижу точно збіглися з виконавськими канонами цієї партії. Вражаюче натхненно й лірично виконував Солов'яненко славнозвісний романс "У сяйві місяця її побачив я...", коли м'який, ніжний голос співака наче линув у наповненому місячним світлом просторі. Серед найскладніших партій його тенорового репертуару — партія Маріо Каварадоссі в опері Пуччіні "Тоска". Її співали Енріко Карузо, Беньяміно Джільї, Маріо Ланца, Леонід Собінов, Маріо Дель Монако. Для багатьох виконавців світу образ Каварадоссі був каменем спотикання в співацькій кар'є-рі. Але у виконанні Солов'яненка ця складна партія звучала легко, просвітлено й лірично Читать далее...

Детские анекдоты.

Про Вовочку

1) - Вовочка, кого ты любишь больше: брата или сестрёнку???
- Сестрёнку! Она мой портфель в мусоропровод выбросила...

2) Учитель спрашивает класс:
-Дети, какая птица не вьет гнезд?
-Кукушка, - отвечает Вовочка
-Почему?
-Потому что она сидит в часах.

3) -Мама, все в школе говорят, что я врун!
-Вовочка, да ты ведь даже в школу не ходишь.

4) - Как дела в школе, сынок?- спрашивает отец Вовочку.
-Я с отцом двоечника не разговариваю.

5) - Папа, а в сочинении про зиму как написать: " Зимой в магазине продается много пальтов или пальтей?"
- Пиши лучше про лето!

6) Учительница:
- Сегодня, дети, мы будем спрягать глаголы. Я стою, ты стоишь, он стоит, мы стоим, вы стоите, они стоят... Вовочка, повтори
- Все стоят

7) Учительница:
-Вовочка, куда мы попадём, если будем копать на экваторе?
Вовочка:
-В дурдом.

8) Урок атеизма. Учительница говорит:
- Детки, Бога нет! Вот ты, Машенька, видишь Бога?
- Нет.
- Значит, о чем это говорит?
- Что Бога нет!
Тут с последней парты тянет руку Вовочка. Учительница:
- Вовочка, ты что-то хотел добавить?
- Марь Иванна, можно мне задать Маше вопрос?
- Ну, давай.
- Маша, ты видишь у нашей Марь Иванны мозги?
- Нет.
- Значит, о чем это говорит?

9) Приходит Вовочка к отцу на работу и вдруг слышит за стеной:
- Еще по сто грамм?
- Давай…
- Еще по двести?
- Давай по двести…
Сын недоуменно спрашивает у отца:
- Папа, у тебя там водку пьют?
Отец, краснея:
- Нет, гномики… гантельки… поднимают.

10) Учитель задал Вовочке написать дома 100 раз: Больше никогда не буду
говорить учителю "ты".
На следующий день учитель проверяет тетрадь, смотрит, а Вовочка написал
не 100, а 200 раз это предложение.
- Я же тебе задал не 200, а 100 раз написать, зачем ты это сделал
больше? - спрашивает учитель.
- Чтобы тебе было приятнее, - отвечает Вовочка.

11) Приезжает педагогическая комиссия в школу для даунов.
Задают вопросы:
- Петечка, сколько будет 2х2?
- Пять тыщ!
- Неправильно. Машенька, сколько будет 2х2?
- Вторник!
- Неправильно, Вовочка, может ты знаешь сколько будет 2х2?
- Четыре!
- Правильно Вовочка, а как ты догадался?
- Элементарно. Пять тыщ минус вторник!

12) Мать спрашивает Вовочку:
- Вовочка, что-то я не вижу твоего школьного дневника?
- А его Васька взял, родителей попугать.

13) Вовочка пишет школьное сочинение по теме "Мой папа":
"Мой папа - самый сильный и самый смелый! Он может переплыть самую широкую реку, полную крокодилов и пираний, взобраться без страховки на самую высокую гору и побороть голыми руками медведя или льва. Но обычно он моет посуду, стирает носки и выносит мусор."

Дети государства: Детдом на Винниччине просит помощи неравнодушных


У 14-летнего Виктора врожденные физические недостатки, но он и петь умеет, и рисует неплохо. Интернат ему - за отчий дом. Своих родителей Виктор помнит, но в последний раз их видел, когда те отдали его в детдом.

«Сейчас больше никто не приходит. Хочу маму и папу увидеть. И сестренку», - говорит воспитанник детского дома-интерната «Роза» Виктор Захарчук.

А вот Анатолий родных и не видел. От него родители отказались сразу после его рождения.

«Приходят не родные. Но я скажу - есть такие люди, которые становятся роднее», - говорит парень.

В целом здесь 147 детей и подростков. Большинство - прикованы к постелям или инвалидным коляскам. У каждого - неизлечимые болезни: тяжелая форма ДЦП, умственная отсталость или синдром Дауна. Материнскую заботу и ласку эти отверженные получают от чутких нянь. Те говорят, понимают все с первого взгляда или жеста.

Детей учат навыкам самообслуживания - как держать ложку или садиться на горшок. После таких занятий дети лучше спят и становятся спокойнее. А еще - начинают самостоятельно ходить.

«У нас 6 детей начали ходить. Те, что сидели в постели и никто не думал, что они будут ходить, теперь ходят. Пусть за ручку, но ходят», - рассказывает волонтер-реабилитолог Лилия Витковская.

Заведению помогают спонсоры. Если бы не они, было бы совсем туго - говорит директор интерната. Ведь 6-ти миллионов гривен, которые выделяет государство, катастрофически не хватает. Ежедневно нужны лекарства, одноразовые подгузники и пеленки. А еще надо за свет платить, ремонт делать, персонал ежедневно из города в интернат привозить.

Помогает ладыжинским воспитанникам и украинская православная церковь. Верующие детей часто посещают - привозят одежду, игрушки, сладости. А от Николая и до Рождества будут собирать деньги на их нужды.

«Детский дом дает возможность каждому откликнуться на страдания других, сделать что-то доброе, полезное. Не только детям, а в первую очередь себе», - говорит настоятель Свято-Казанского храма отец Сергей.

И помочь этим детям сможет каждый, у кого чуткое сердце.

Пожертвовать средства непосредственно этому интернату возможно, воспользовавшись следующими его банковскими реквизитами:
- получатель: Ладыжинский детский дом-интернат;

Индекс: 23664 с.Заозерное, Тульчинского района, ул. Щорса 1а;
- код ЕГРПОУ: 21722269;
- № счета: 35420002002331;
- банк: ГУГКСУ в Винницкой области;
- код банка (МФО): 802015;
- назначение платежа: на нужды интерната.

Василь Сухомлинський
Чому мама так хвалить?
Оповідання
Пішла мама на роботу, а вдома залишилася шестирічна Люда. Вона ще не ходить до школи.
Мама загадала Люді у хаті прибрати і квіти полити. Люда прибрала і квіти полила. А потім думає: „Зварю-но я борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине”.
Зварила Люда борщ, покуштувала. Борщ несмачний… Оце мама сваритиме!
Прийшла мама з роботи. Здивувалася, що Люда варила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:
– Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко!
Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона куштувала борщ – він несмачний. Думає Люда: „Чому ж мама так мене хвалить?”

Это цитата сообщения Карина_2001 Оригинальное сообщение

   [700x700]

Читать далее...

Это цитата сообщения Карина_2001 Оригинальное сообщение

Платья для маленьких принцесс 3

  [700x700]
[700x700]
   

Читать далее...