Сегодня снова думал о том, что меня очень часто волнует… Ну, не знаю, как вам, и не знаю даже кто вы, но, все-таки, меня это даже не волнует, это пустяки. Оно меня очень нервирует и раздражает.

Я имею ввиду работу. Да, то главное, что нам говорят родители, лучшее, что есть, по их словам в жизни, то, ради чего «мы» живем. Или кто-то даже выживает… Кто-то из-за нее купается в горах золота, бассейнах вина и рома, имеет несколько дач и даже дворцов, а некоторые живут в нищете, бомжи, как бы и не понимают зачем они вообще живут. 
 – А я? Я где… Выше богачей, или ниже бомжов?  
 – Может быть ты где-то посередине? Живи и не парся, пей пиво, трать деньги и свое тупое время, ведь мы живем ради денег, не правда ли?
 – Нет, спасибо. Время… его не существует. Мне пофигу, что какой-то мой друг имеет сто жен, целый гараж авто и кучу денег. Мне пофигу сколько у Абрамовича миллиардов. Это суть дела не менят. 
 – А мне не пофигу, я всегда хочу больше, ведь деньги – это жизнь, это праздник! С ними можно все, а потом еще какая быть может хорошая и перспективная работа… Ах, красота-ляпота.  
 – Будешь свои деньги в гробу вспоминать, самодовольная сучка. У тебя криша едет, дружок. Зомбрированое существо. Ты – никто. Лучше я буду свободным от дерева, нежели нить и бегать на побегушках, как ты.
 – Не нада так, а! Я буду жить! У меня будут деньги, свобода выбора: куда хочу туда и поеду. У меня будет все, что я захочу…
 – Ни черта у тебя не будет. Оглянись: ведь ты же скот, который сдохнет и ничего как самому себе не принесет. Говоришь, будет все, что захочешь…? А сотворить свой мир, жить в своем мире, нарисовать самого себя таким, как ты себя видишь, а не играть под чужую дудку? Увидеть красоту там, где ее нет. Ты можешь так, а? зомбрированное существо.
 – К чертям собачим твоя красота. Я ее вижу в человеческом: дворцы, красивые сады, разные дорогущие сооружения. Ведь это красота за деньги. Доступная тем, кто знает, что означает работа. Да и ты же не выживешь, когда не будешь работать, вот и все! И ты будешь смотреться как зомби, а не я, чулок =)
 – Говоришь сооружение дорогущие? Их построил человек, их природа и уничтожит. Рано или поздно. Ты не видишь красоты там, где она будет жить всегда. Я не буду говорить где, ведь твой разум уже не вернуть, он испоганен этой дрянью. Если как-нибудь землей пройдет вирус и превратит людей в зомби, ты будешь каждый день ходить на 8 утра на работу, там сидеть и ничего не делать, не знать, что делать, ты будешь таким зомби, как ты сейчас есть. Потом в 20 вечера вернешься домой и ничего тоже не будешь делать, только жрать. Цикл повторится и не раз, а вечность. Ты же зомби, который ничего не делает, только ест. Вот ты кто. Ты – никто.
– Короче, с тобой спорить – это глухое дело. Посмотрев на себя со стороны, понял, что не прав. Жить надо как все, а не хаотично. Вот я и стараюсь. А ты – нет. Нравиться жить бомжом – живи, а я буду зомби навсегда…
– Я буду человеком, а ты – скотом и зомби. Вот и разница, пойми, неуч.  


 

Безумно жестокий мир.

Знаете, сейчас не всегда найдешь игрушку, которая прилипает к мозгу геймера, как прилипала к киту. Да вот только прилипалы вродь микробы уничтожают, а игры не всегда пользу приносят. =) Сейчас будем рассматривать одну из наиболее интересных игрушек “кризисного времени игр” (иными словами не назовешь) – Borderlands, анонс которой состоялся еще в далеком 2007 году с вовсе другой картинкой, но уже сформированными моделями. И что самое главное, что надо выяснить – эта прилипала действительно приносит вред нашему мозгу, или, что не есть, как пища для мозгов? Будем вести следствие. =)

Пандора – ящик зла и ненависти…

Помните тот миф о “ящике Пандоры”? Впрочем, сюжет игры имеет практически ту же суть, хоть и немножко в другой ипостаси, но… Начнем с истории. Человечество открыло новую планет – Пандору. Не сказано когда и, в каком измерении, и что там было до открытия, но суть в том, что там живет некая инопланетная раса. Вот и наш человек захотел узнать, какой ящик скрывает этакая Пандора: сундук изобилия, пустое место, или же кучу грехов. И пустилась всякая швара – богатая и бедная искать свое золото, но, планета не стала столь богатой на алмазы/золото/оружие пришельцев, поэтому кто имел что-то в кошельке, драпанули назад. А бедные бродяги остались и основали свою страну, бандитскую, ввели свои законы, которых, впрочем, нету, стали свободными и независимы, ни от кого и, ни от чего. Они провозгласили себя богами, но рано радовались.

[700x525]

Вот он, мир Пандоры...

Так вся соль в том, что кто-то перехватил сигнал, будто существует некое убежище, где куча богатства и инопланетной дряни. И послали за тем, чтобы найти этот “Оазис” 4-ех бойцов (хотя лучше сказать 1-го Рэмбо, которого выбираете вы сами =) ). Впрочем, раскрывать все карты над сюжетом я не буду, хотя вернусь к нему разок.

Раскрасим мир по-своему! )

Бандиты в игрушке делают, что хотят и “раскрасили” мир Пандоры по-своему, как это и сделали разработчики. Да и сама игрушка жанра RPG – ну, можно развивать свои способности, хотя сама система такая убогая, что больше смахивает на екшн, нежели RPG. Перекрасить себя удастся, конечно же, но только костюм и машину. Хотя, если взять на язык, что выбор героя, за которого должен играть игрок вовсе не повлияет на сюжетную линию, лучше, чтобы игрок мог сам создавать внешность своего персонажа, или же создать нелинейный сюжет, что так и не смогли сделать разработчики.

Хотя игрушка имеет и свои плюсы. Во-первых – это сложность. Как не крутите, а играть сперва очень тяжело и уничтожать монстров все тяжелее и тяжелее, иногда даже невообразимо тяжело (вспомните дракона-мотылька и Mad Mel’а). Бандитов лучше отстреливать издали, потому, что вблизи воевать – это смертельный приговор: некоторые враги очень сильны. Бояться стоить и их оружия, но главная мотивация, чтобы уничтожить побольше врагов это не деньги или опыт, а именно их экзотическое оружие. Именно тогда, когда игрок найдет подходящее по душе оружие, игра становиться очень легкой. Да, надо будет попрощаться с прошлым оружием, но когда апогей будет достигнут, когда найденное оружие будет стоить десятки тысяч деньжат, вот тогда можно отстреливать врагов в свое удовольствие. Припустим, могучий Rakk Hive не такой и могучий и убить с нормальной винтовки можно в считание секунды, хотя в ролике он казался куда приличней. Аналогически и любой босс, с которым игрок сражается, имея 30+ уровень. Последний босс Destroyer – это халтура, как и сам сюжет, поэтому не стоит проходить игру ради концовки. Играйте ради удовольствия.

[500x375]

Ох, тупий день… Інколи потрібно і справді підключати смикалку, а не підкорятися дибільній системі та власним стереотипам і подивитися на світ по-іншому, з тієї точки зору, яку ви не визнаєте, або просто не хочете визнавати.

Сьогодні снились мені сни, звичайно, не про майбутнє людства, чи які вирішують глобальні проблеми людей, а про мене, а саме про друзів: незнайомих, але добрих, цікавих. Суть сна краще не розказувати – це, я думаю, неважливо.
Іншими словами, я зрозумів, що дійсно мені не хватає друзів. Так, саме друзів, а не знайомих, друзів, які будуть думати, що є така людина, як Тедді, яким буде цікаво прогулятися з ним, допомогти, чи просто побайдикувати. Так, це не школа, і це не твір про справжню дружбу, чи користолюбство. Просто дружба…

Хотілося б жити не одним життям, це було б цікавіше, але по суті, трішки неправильно. Але що взагалі означає правильний вчинок? Один мій друг казав про те, що правильно. Це безглуздість, впертість людини, а не правильний вчинок. Викиньте поняття «правильний вчинок» з голови: ви повинні діяти, звичайно, по правилам, але діяти самостійно, а правильно чи не правильно можна судити з багатьох точок зору. Допомогти людині можна, але чи це буде правильний вчинок? Запитайте себе. Адже людина повинна бути по природі егоїстом і завжди отримувати від чогось користь. Це закон її економічного існування, як особистості.

Так, куди я забрів… Щось мої думки, немов осінні птахи летять у далекі краї, головне, щоб їм там було тепліше. Людина звикла йти до своєї мети, змінювати її і бути однією особистістю, а не жити д-ка ролями. Моя мета гальмує дружбу. Так, я хочу пізнати сутність бога, відчути подих природи, відчути себе людиною, а не особистістю, бути вільний, а не закомплексованим роботягою (гроші можна заробити як хочеш, головне, чхнути на мораль і не вважати, що гроші – це твоя мета і закон існування). Щоб відчути себе у рої ambient’а, частинкою краси природи і бачити прекрасне там, де люди бачать злість і занепад, потрібно викинути свої думки за обрій і так, щоб їх не підхватила якась хмарка і не занесла на чуже поле. Потрібно, щоб голова була ясна, як чисте небо перед сходом Сонця. Свобода… Вона манить, треба чимось жертвувати, треба шукати пригоди заради неї. Ви відчуваєте себе вільним? Подумайте.

А друзі почекають, думав я. Так, почекає і дівчина, якої у мене не було. Я думав знайти дівчину по інтересам, по поглядам, але вона прилетить на колісниці бога Випадковості. Може мої друзі і моя дівчина – це природа, біологічна істота, яку я люблю… Не думаю.

Без друзів життя буде черстве, навіть якщо б ти досягнеш своєї мети. Цими друзями можуть бути друзі по релігії, по інтересам, по поглядам, по можливостям, по долі… Люди спотикаються і падають, я ж спотикнувся об свою мету. Я сиджу і вчу останні пари, які так потрібні, як хвіст людині. Особливо, якщо система навчання бездарна і виконують її користолюбні ублюдки, які прагнуть лише грошей, твань. Не всі, але більшість з них – егоїсти і марнотрати власного часу. Я також перетворююсь на цього марнотрата. Що дасть мені освіта? Що я здобуду, якщо хочу робити не по спеціальності, а відчути дотик цієї роботи. Стипендія не допоможе, як і це навчання. Я перетворюсь на зомбі заради грошей, визнання та егоїзму. Так, інколи потрібно заробляти гроші проти своїх бажань, але робити це, ніби ти граєшся, а сам процес – місією гри. Ніби, навіть якщо я програю, це нічого не дасть, головне, що герой живий і вихід завжди є і буде існувати. Просто ми люди… Ну, ви зрозуміли, хто ми =)

Що я отримаю, коли закінчу навчання? Спогади зітруться, а я порину у бездарний суспільний світ. Треба шукати друзів, відпочивати, робити добро і жити, торкаючись мізинчиком власної мети. Все-таки, є нещасні люди, і я також… =(

9 поверх “Радіозаводу”…

Не знаю, коли це було. Вроді тоді, коли був закритий “Будь здоров” (тренажёрка). Там видно прекрасний краєвид на південну частину міста…

Музика New Age. Безлюдно. Прекрасно. Я ніколи в житті не відчував кращої насолоди, ніколи не бачив нічого прекраснішого, ніж моє рідне місто. Ніж ця прекрасна природа. Це безумно. Люди забули бачити красу там, де вона насправді існує, люди забули бачити красу у вічному та прекрасному. І справді, Рівне тоді було прекрасне.
Тролейбусне депо жило своїм життям, тихо і похмуро поглинувши у безкінечне існування та малесенький розвиток власного “Я”. Але ті тролейбуси, ті застарілі, облуплені будинки, вони ніби жили своїм новим життям. Вони ніби живі, це їхній світ, який ми не замічаємо.

А ці прекрасні осінні дерева… Зверху вони закривають цю самотоху, яка твориться з нами, вони прикривають з неба цей стид і позор, які все акумулюють з часом порочні люди. Саме вона, природа, позволяє нам забути про наш світ, про те, що людина ніби всьому голова. І в такі моменти потрібно любити не лише себе, але і все навколо…

Але крім цих прекрасних будинків, цих вічно сущих дерев і безмежних полів ще є одна “іпостась”. Завод, який ніби знаходиться біля Здолбунова, чомусь мені найбільше запам’ятався. Я відчував ту енергію, ту вічність, яку передавала ця споруда. Незважаючи на те, що вона нежила, але цей пар, який виходив з труби, рухався, немов людство, помаленьку, в одну сторону, розширювався і розтворявся, перетворюючись в ніщо, так само як і ми. В цьому парі я бачив не лише своє життя, а й життя всього людства, навіть, всього Всесвіту. І таке видовище складається з малесеньких крапельок води, які не замітиш простим оком. Ці малесенькі молекули створювали неймовірне видовище, яке підсилювала прекрасна New Age музика.

[500x375]

Індастріал. Мертва краса... Чи справді мертва? Взято з darkwinter.com

Дивлячись на цю красу, я знав: місто Рівне вимре, покоління зміняться. А ці будинки, споруди, ця краса – ніколи не зміниться. Вона зустрічає ранки без нас, вона на нас не дивиться. Вона живе своїм життям, яскравішим, ніж у нас. Не ставте себе вище Бога, гляньте туди, де життя і краса в підручниках просто не існує, а лише ми збурюємо цю красу у своїй підсвідомості. Вихід є, і він у нас в голові =)

Подивився сьогодні “2012”. Фільм маю на увазі.

Чекав його не так уже й довго, але останнім часом із-за того, що мало дивлюся фільмів, терпець майже увірвався і не міг дочекатися, поки вийде цей блокбастер на екрани. І що ж сказати – фільм мене трішки розчарував. Не в тому, що це Еммеріх і що це знищення Землі. Сам фільм знятий поганенько, але...

Маю на увазі, що сам сюжет і самі події могли б розвернутися по-іншому. Я вважав, що К’юсак, як і, наприклад, гг з “Da Vinci code” (не пам’ятаю його імені, гугл знає =) ), розгадував таємницю чому саме так сталося, а не так зразу Сонце вплинуло (якщо детальніше - нейтрино). Жах, але хотілося б трішки детективу. Я на це надіявся.

По-друге, подивіться на те, хто герой. Він міг би бути ким хочеш і йому дуже везе в усьому. Я й не дивуюся, чому він у своєму житті не став якимось мілліардером з таким везінням. Він ніби центр цього знищення світу (Джексон його звали вроді). На його місці у сюжетній лінії могло б бути виживання простого пожежника / лікаря / програміста на худий кінець, який би був на рівні інших померлих. Він же ж також людина, а не demigod.

Спецеффекти – це круто, не спорю, хоча інколи їх можна було б показати іншим ракурсом. Ну і звичайно можна було б замінити ту Голлівудську сентиментальність якимись нормальним сюжетним ходом. Короче кажучи, Еммеріх наступає на свої ж граблі…

Я не отримав того, чого чекав. Де те тістечко, яке показували по трейлері? Невже все так добре і те, що 5+ млрд.. (а то й 6) людей померло і людська цивілізація вижила, хоча природа захотіла її знищити… невже це добре?! Можливо, природа захотіла заборонити нам керувати світом, захистити Землю, а Еммеріх сприйняв це лише як нормальне знищення людства. Це як маленький поштовх для людської раси, їй пофігу, головне, щоб були гроші! Видимо, хтось Еммеріху виїв мізки, коли він писав сценарій.

Але я не жалкував про те, що потратив ті 15 грн. на кіно. Хай зароблять бідняги хоч за таке погано відшліфоване кіно в період кризи.

Моя оцінка: 5/10 При цьому я не брав до уваги багато дрібниць. Еммеріх повинен знати, що він знімає фільм не заради грошей… Вийшло навпаки.

Вітчизняний разраб– це просто клас! Навіть краще… І якось по-барабану, чи виходить гра надзвичайно крута, чи ні. Головне, що наші розробники ігор не дрімають. Особливо, такі монстри, як GSC. І тому вважаю за необхідне, не лише не проходити мимо любої з серії ігор “S.T.A.L.K.E.R.”, але підтримувати вітчизняного разраба і купляти його продукцію =) І справді, люди стараються, розробляють ігри, але більшість народу те й робить, що їх лише скачує. Така у нас, українців, природа =)

[200x283]

Одна з найбільш очікуваних ігор цього року таки вийшла. Звичайно, не всі її очікували, в принципі, це і так зрозуміло – гра “Clear Sky” не виправдала очікувань геймерів, ще і стільки багів було, що можна було б просто з головою в болото нирнути і не вилазити. Але ж знаєте, що кожна гра має свою аудиторію, і в СНГ їх і справді шанувальників S.T.A.L.K.E.R.’а є вдосталь. І що хочу сказати: геймери не просто так чекали на цю гру, так як разраби постаралися виправити старі баги, хоча нових грабель їм, звичайно, не уникнути. Це і так величезний успіх, все-таки, не випускати гру сирою, авжеж?

Повернення в Зону.

Іншими словами не назвеш. Хоча, не скажу, що це повернення. Зона майже не змінилася, лише 3 локації, старі вороги, старі угрупування, стара зброя. Не вигадає ж люд за якийсь там рік супер-пушку, яка б змітала ворогів з покинутого будинку, як ворон з даху. Антураж не змінився, хоча, він і так вилизаний до кісточок, що його краще не змінювати, бо саме перший S.T.A.L.K.E.R.запам’ятався своїм антуражем, своєю атмосферою закинутого, пост-радянського міста. Не в кожній грі побачиш таку прекрасну атмосферу, як у S.T.A.L.K.E.R.’і(надалі Сталкер).

Але не лише атмосфера залишилася старою. Анекдоти, анімація стакерів, безнадійні прогулянки стакерів по Зоні, анімація монстрів. Все це не змінилося. А варто було б, так як це неодмінний атрибут любого аддону – не все ж було ідеальне в першому Сталкері. Подивіться хоча б як ті сталкери бігають, або як вони повертаються… Виглядає убого, хоча не саме головніше в грі, але все-таки, інколи викликає посмішку.
Також не чіпляють за живе місії. Завдання, які тобі дають виконати бувають просто надзвичайно банальними і деякі з них навіть не хочеться проходити. Деякі проходиш, бо знаєш, що на цьому можна було б розбагатіти. Хоча, тут немає такого читингу, як у “Clear Sky”, наприклад, де треба було взяти станковий кулемет і віддати його бійцям “Долгу”, при чому, нагорода за таку роботу невелика. Але можна було б продати якомусь торговцю зброї за 70 000! От така історія…

Також можна поскаржитися на деякі недоробки, типу недотягнули атмосферою лабораторій, чи заводу “Юпітер” до ідеалу, але як на мене, читаючи рецензії з інших сайтів, я здивувався, чому це могло викликати нудьгу. Навпаки, грати в локації заводу “Юпітер” було дуже цікаво, та ще й атмосфера хоч може була не такою, як хотілося б її бачити, але інколи було навіть страшно бігати по зруйнованих будинках і винищувати собак й стакерів.

Добро пожаловать в Припять.

Загалом, розказувати про локації не буду, підкреслю лише те, що хоч пробігти одну таку локацію можна за пару хвилин, але можна зустріти особливі аномалії, які по своїй природі є унікальними. І справді, такі аномалії захоплюють своєю оригінальністю, і, навіть, масштабом. Щодо монстрів, які там водяться, то можна відзначити впертість старого доброго “кровососа” і силу “химери”. Не завжди їх можна зустріти, якщо так, то здебільшого в якомусь завданню.

[300x225]

Старий добрий кровосос =)

Також хотів би відмітити те, що не сподобалось. Це сюжет. Він мені показався напрочуд лінійним та банальним, а відшукати якийсь вертоліт, який буде стерегти якесь лихо, навіть не то що легко, а нудно. Страшне місто Прип’ять, яким лякали до того, поки ти в нього не попадеш, насправді оказалось простеньким знелюдненим містом, де монстрів не так і багато, як хотілося б. Та і останні місії хочеться пройти

Да, такого явно в нашій країні давно не було. Не було колективного непоборного страху, страху перед безпорадністю. Такої паніки рівняни давно не бачили. Перший випадок таких масових проявів активності народу… Напевне, це ще раз доказує, що наші жителі не дурні і розуміють ситуацію добре й швидко б’ють на спалах, коли приходить час. І це дуже добре – в наших жилах тече егоїстична кров.

Йдеш по вулицях і розумієш, що це не сон. А краще б був би сон. Настільки реальна картина, що дрижаки беруть. 5 днів дається, щоб зберегти власне життя, а ще й різноманітні провокативні чутки, які, буцімто, підтверджені радіо, але ні… це все брехня і наклеп. Люди в паніці, і ми це розуміємо.

В такий час, дивлячись у вічі перехожим, відчуваєш близькість поглядів та сердець, відчуваєш, що ми єдине ціле і повинні боротися і що ми думаємо зараз про здоров’я. І справді, що може бути важливіше за здоров’я?

Наостанок, хотів би сказати, що жаль стає людей, які звернулися невчасно. Вони такі ж як ми і не думали навіть, що це не простий грип, а “свинячий”. Вони так як і ми лікувалися самостійно, просто їм менше повезло. І на їхньому місці могли б бути ми, чи не так? Але їм не повезло, молоді люди, які старалися прожити якнайкраще, які вкладали у власне життя всі свої сили, не думали, що помруть на такій нещасливій ноті. Просто жахіття. А ми просто навіть і гадки не мали, що “каліфорнійський” грип завітає в гості і до нас. Хоча, багато є припущень. Може, це видуманий грип, для контролю грошових потоків на планеті, може це бажання заробити багато грошей, чи показати безпорадній людства, або захисна функція природи, живе створіння, проти людей. Всі варіанти можливі.

А поки що лікуйтеся і не хворійте. Гарного вам здоров’я…

Настроение сейчас - В бой!!! =)

Інколи і справді корисно побути наодинці, а ще краще, жити в спокої. Напевне, цього ми і прагнемо. Надіюсь.

Сьодні був в 1-ому корпусі універа, тра було забрати зошити з психології та педагогіки, жаль, я просидів там десь 50 хвл. Біля 138 ауд., але так і не дочекався викладчки… Треба буде наступний раз бути більш допитливим, щоб довідатися більше інфи про розклад викладача =) Але це неважливо. Все-таки, я прийшов туди з іншою метою.

Скажу чесно, багато я не дізнався =) За якісь 50 хвл. можна всяку чушь нести, але змінити свій світогляд треба поступово, не спіша. Я замітив, що коли я знаходжуся сам, де немає знайомих людей, і, що саме головне, мене ніхто не потривожить, що я однозначно знаю, я відчуваю себе вільним. Немов кузнечик, тобто коник. Він пригає вільно, бачить свій маленький світ, який ми не можемо розгледіти з своїх височезних висот. А він бачить, кольоровий гад =)

“Саме цю свободу шукає людина. Я? Аякже, без свободи ти не людина. В такому рабстві, ти більше всього засіб існування для когось. От ми повинні це усвідомити разом, чи не так?!”

 Симфонія ракет… Тишина мене завше тривожить, але не зараз. В такій ситуації, в якій немає нічого цікавого для зомбака, або кукло-людини (прим. ред. – слово не моє), напевне важко зловити сенс. В таких ситуаціях, коли дійсно знаєш, що тебе ніхто не тривожить, і що викладачка точно не прийде, і що тобі тут нічого робити, відчуваєш себе вільним. Все-таки, пробуджується якийсь стан Джокера – вільний, егоїстичний, цілеспрямований, хитрий, без меж та аморальний. Люблю цей стан.

Коли я там сидів, я дивувався, наскільки чисто прибрали цей поверх. Він був прекрасно вилизаний, немов прозоре скло. Тільки нічого особливого в цьому антуражі я не бачив. Не було краплі оригінальності, яка б приваблювала, лише відганяла. Хотілося б чогось природного, а не такої пихатості. Все-таки, ми люди, а не роботи. Хотілося б “хаосу”.

На рахунок людей. Цікаво було споглядати за ними. Багато дівчат, напевне, безглуздому мужику це сподобалося б, людині без розсудка. Але я не бачив в тих дівчат справжньої краси. Всі були замкнуті, не віддавали тепла, на них було гидко дивитися – кожна приховувала своє я під маскою, яку породило виховання та безглузда мораль. Пихатість. Хтось з дівчат хотів вразити подруг, надівши фіг знає що: панчохи, накрасивши носик кг бридоти, а хтось хотів вразити хлопців. Так, їм це вдавалося, але та ворожнеча, з якою вони хотіли це показати і проявити, просто мене жахала. Де усішки, де жага життя, любов… Так, у нас багато привабливих дівчат, не то що хлопців, але треба ж все-таки знати, що таке краса. Справжня краса.

Але були красиві люди. Мене вразила якась дівчина, не знаю, куди вона саме пішла, але її кольорова посмішка мене вразила. Зовнішність – не головне, хоч і коротке волосся і одяг не дуже, але усмішка вразить людину більше. Тепла дівчина. Спробую з нею познайомитися… =)

Брр, цікавий все-таки цей світ, як не крути… Настільки цікавий, жорстокий і нудний водночас, так можна його охарактеризувати. Особливо, якщо він такий нікчемний, як там, де я зараз живу, в Рівному. Хоча, прогулянки по цьому містечку залишають відбиток на думках любої мудрої, не зомбованої людини, яка хоч знає, що таке свобода, а не порсається в діжці з дьогтем. 

Не все так просто, або хоч так здається… Про цю тему, тему дикого суспільства можна лити воду хтозна скільки, але інколи це просто необхідно. Люди забуваються хоч разок присісти, відпочити від своїх справ і подумати про власне існування, а не бути зомбі, занотувати такі думки, або змінити своє життя в інше русло.

Стиль життя: по ту сторону добра

Хм, он лазив я, лазив і зустрічав я багатьох людей… Всі одягалися по-різному – хтось неординарно, хтось оригінально, хтось просто, або банально. Таке було відчуття, що всі ці люди хотіли виділитися від толпи, ніби це шлях до спасіння. Цікава думка, але одягом себе, як Мюнхаузен, не витягнеш. Деякі люди створювали досить цікаві образи, хтось підкреслював уже існуючі, якби ж то знати, де вони це все беруть =)

Але я взагалі не про це. Мене зацікавило зовсім інше, не одяг людей, а більше всього, бажання людей так одягатися. Ну, наприклад, є якийсь магазин одягу, де продаються простенькі світера, чи ненав’яливі футболки, з цікавими візерунками, але не оригінальними. Там і сорочки більш-менш прості, і піджаки, брюки, і джинси всі на одне лице… А тепер заглянемо в інше озеро – там, де все оригінальне… Яскраве, витончене, напрочуд неординарне, яке зразу привертає вигляд. І останній конкурент – магазин з взагалі простою одежею, у якої сенс існування не привертати увагу, а просто задовольняти тваринні потреби споживача – щоб не змерзнути, аби що-небудь висіло. Звичайно, є ще дорогі фраки, костюми, плаття, але навіщо воно? Кому треба ті ціни, як не дохлому чорту?! 

[400x311]
Взято з http://emokid.org.ua/image/emodreth.jpg

Є одна відповідь – люди вихваляються, хвастаються, випендруються. Їм це до вподоби. Хм подобається впихувати у маси непотрібне барахло, туди, де воно може просто не присвоїти ся, де зовсім інше суспільство, свої порядки та закони. Ми, українці, не вільний народ, нами керує мораль та страх, так що, не треба цього забувати. Дурні власники пропагують якісь шмотки, щоб їх купляли, носили, а їм що? Їм головне, щоб було непотрібне бабло в кармані. А що ті олухи, що носять одежу? Хай собі носять, це їхня справа, головне, щоб гроші платили. Не платять – геть з пляжу =) 

Тому тут виникає інше запитання – як, як можуть вживатися в такому маленькому містечку, як Рівне, величезна кількість різноманітних бутіків, як вони можуть існувати поруч? Тут базар, де продається все більш старовинніше, де свої порядки, а за углом – якийсь наворочений емо-магазин, або магазин для товстосумів. І вони співіснують, блін. Чому? Ні, не економіка, не маленький бізнес. Схоже, але думаю, трішки інше – просто гроші. Нащо їм думати про бізнес країни? Вони ж егоїсти, самозакохані нарциси, їм дихати повітрям заборонено! Бо ще задихнуться.

Все-таки, народ забувся про справжній образ, стиль життя. Забувся творити сам, купувати речі і їх модернізувати, створювати власний образ, а не живитися чужим. Це ж навпаки, прекрасно, коли маєш власні думки, власний образ, а не куплений в магазині… Та ще й ці салони краси, дизайну. Невже це так потрібно, робити з людини ляльку?!

Люди забулися про вільний стиль… А, наприклад, військові? Вони що, приречені бути відхилені більшістью за те, що вони живуть наказами? Ні, не думаю. Ці люди страждають, їм ставлять мізки на місце, вчать цінувати класику та повагу. Але позбавляючись власного образу, немає іншого шляху, як йти назустріч зомбірованню, заробляючи лише непотрібні гроші, щоб компенсувати невдачі та отримувати задоволення. 

Середній бізнес, або масове отруєння…

Інше, що мене вразило – величезна кількість маленьких фірм, які чимось торгують – продають якийсь товар, заробляють на цьому гроші. Дивлячись на ті салони, якийсь агентства, магазини, починаєш розуміти – ми дійсно обнагліли =) Ну, наприклад, ремонт квартир, чи встановлення скла, якісь будівельні роботи, які мають попит завжди. Але якщо

Настроение сейчас - Непонятное =)

 

Краплинка щастя, самотності або безнадії? Який кращий спосіб повідомити про свої почуття, коли відчуваєш себе самотнім?

Я дивився недавно тільки 2 епізоди досить красивого і цікавого фільма "5 см в секунду". От і під час перегляду було таке відчуття, що цей фільм відкриває у людини глибинні почуття, розвиває творчість.

 Мені захотілось якимось чином зворушити систему з місця. Не знаю, чи це вийде. Ну, але я спробую...

Як же ж можна розказати про себе? Я думаю, тут треба скористатися класичною схемою, звернутися до романтики. Відсилати листи випадковим людям, хто б це не був: депутат, прибиральниця, економіст, або школярка. До кожного листа добавляти смайлик, краплю свого настрою, цікавий вірш, або слова і щось з природи - кленовий лист, маленький жолудь, каштан. Хотілося б протестувати суспільство: і собі буде приємно, і дізнаєшся повніше про природу та ворожість нашого народу. 

Головне - не бачити меж. =)

Настроение сейчас - Удручение

 

Недавно посмотрел какую-то передачу, вроде, “Танцы со звездами 3”, хотя, это совсем неважно. Суть в том, что там был мальчик, который хотел быть звездой цирка. Хотя, это тоже косвенно относиться к тематике статьи. Впрочем, там были и другие маленькие дети, каждый из которых имел свою, уникальную мечту. Ну, посмотрел я всю эту “идиллию”, и уж очень стало жаль мне этих детишек…

Конечно же, интересная передача, которую я смотрел, такая бессмысленная. Реально, пища для мозгов и не больше. Пипл будет хавать. Ему это по душе, только уж очень приторным оказался вкус передачи. Скрываясь за маской доброты, морали, благих намерений, это по своей сути, PR-ход, и, конечно же, прибыльный бизнес. Руководители проекта заинтересованы именно в деньгах, а не в том, чтобы помочь бедным детишкам (их же много, не только 8, какая чушь!!!). Знаете, мне это вспомнило “Бегущего человека” – люди боролись за свободу, развлекая народ и только избранные могли получить эту свободу. Короче говоря, посмотрев все изнутри, понимаешь смысл безупречного, бесконфликтного телевидения.

А теперь про мечту. Не буду критиковать детишек за то, что они выбрали тот или другой способ развития и самоусовершенствования, но… честно, мне их жаль. Вот смотришь – и видишь, что родители в каждом выращивают любовь к той или иной деятельности. Пониманию, надо развивать кругозрение, педагогику, вести детей за течением. Но где же свобода? Когда, как не в детстве, детишка должна почувствовать свободу и отдохнуть, нежели зарабатывать деньги и бессмысленные призы родителям. Зомбирование детей – это очень ужасное явление, которому нет равных…

Если быть прагматиком, а сейчас школа педагогика черпает главную идею именно из прагматизма, можно с уверенностью сказать, что человек должен развивать человеческие способности (не разум) еще с пеленок, делать с ребенка робота, который никак не повлияет на ход событий в мире. Хотя, мне иногда завидно им, иногда хочешь вернуться назад и изменить ход своей жизни. Но куда там…

А теперь про хорошее – мечту… Это понятие, сколько анекдотов, поговорок, цитат, мотивационных статей наведено на тематику мечты. Но вот припустим, мальчик с цирка – припустим, он получит деньги (т.е. его семья) и его “мечта” сбудется. Но что будет дальше? Огромный цирк, ты зарабатываешь деньги, а цирк со временем все более теряет свою популярность. Ты так разработал технику движений своего тела, что мало кому это еще удастся сделать. Ты – чемпион на подиуме, но твань посреди общества. Сейчас можно даже не ходить в школу, не говоря о универе. Подучил главным знаниям и постулатам, не впихивая в свою башку такую чушь, как биология, химия или высшая математика, ты спокойно можешь уже в раннем возрасте зарабатывать деньги. Похер на закон. Ведь посмотрев на общество, зомбирование – это высший порок человечества, ведь за деньги можно купить все – любовь, чувства, красоту, доверие, дружбу…

Бедный мальчик будет играть в цирке всю жизнь, а мечта? Где всемирная мечта? Что будет с обществом? Зачем нам наука, если надо зарабатывать деньги, а не смотреть у будушее, развивать свой разум, подсознание, воображение, мысль, которая делает чудеса. Мы – эгоисты, ведь нам по цымбалам на всемирную мечту: как карта ляжет, так и будет. И пусть мы сдохнем, вымрем, как ветвь эволюции, о человечестве никто помнить не будет. Пока зародиться новая жизнь, наши останки исчезнуть, как и память о нас.

И это мечта?

Настроение сейчас - готов служить =)

Ну, припустим, существует некая система. Она имеет свои законы, за которыми мы должны играть, она существует благодаря труду её авторов и интересам объектов, которые согласны существовать в этой системе и подчиняться её постулатам. Припустим, такой системой имеется семья. В общем, каждая система сконструированная так, как хочет это её создатель - это его маленький мир, где он может чувствовать себя Богом и творцом.

С одной стороны, система должна быть совершенной. Но, как говориться, каждая палка о двух концах. Поэтому, есть такой закон =): любая система, какой бы она не была, всегда даст когда-нибудь сбой. Не верите - убедитесь, попробуйте описать какие-то происходящие вокруг вас события через систему, загните объекты в систему и спрогнозируйте её существование и деятельность. Ведь мы существа разумны, должны же что-то прогнозировать =). Ну, в любом случае в системе найдется сбой. Поиск такого сбоя называется критикой.

От я и буду сейчас критиковать некие социальные сети. Якобы, это что-то вторая реальность, реальная виртуальность, или же мозготрах :). Людям дурят голову, используют его, как зомби, хотят, чтобы инфа на их сайтах была как ближе к реальности - ведь нельзя так, а надо сяк. Чёрт, это же настоящий тоталитаризм, зомбирование и к чертям здесь демократию!

[300x211] 

Но это ещё не всё. Человек (или же группа людей), создавший соц. сеть, хочет, чтобы его пользователи играли только за его правилами, провозглашали создателя богом. Такое тщеславие настоящий бред. Лесть - это не что иное, как порок человечества. А мы, пользователи, этого не замечаем... Скрытая реклама, а нами манипулируют. Типа, играйся, народ в песочнице, а нам главное, чтобы результат от этого был - сказал прыгать, прыгай; сказал сдохнуть - подохнешь. Тирания :)

Так насчёт этой игры. Юзеры начинают вывешивать свои фотки со свадеб, интимные фото, любого контента, при этом, не соблюдаются авторские права и можно с любой фотки сделать смешную фотожабу. Но на это юзерам начхать. Им же главное, чтобы их альбомы прокомментировали, написали всякую чушь, лесть, типа: "Солныфко!!111 Какая милафка! Секас..." и т.д. Это же почёт, это же модно. Забывая о культуре, о своем образе, человек отдает этой системе всё, что он получил за всю свою жизнь. Такие системы-кровососы сосут жизнь из общества, делая его тухлыми помидорами, хуже наркоманов, короче, превращая народ в зомби. Хорошо, что система дает сбой - взломы сайтов, атаки хакеров, перегрузки серваков - это будничное дело. Людям пофигу на то, что случилось, им главное, чтобы оно работало. Не так, как они хотят, а так, как все говорят, так, как зараз модно... Мода, мода, мода...

А потом на парах студенты, в которых нету крутых мобилок с выходом в и-нет, бегут в комп. классы, чтобы получить дозу. С кем-то пообщаться, прокомментировать чьи-то фотки. Но, эффект-то не тот. А если вы зайдете к другу, посмотрите вместе на его компе интересные фотки, которые он показывает только близким людям; а если вы случайно встретите интересного человека и начните с ним общаться, придерживаясь светского этикета, знаете, сколько эмоций вы получите. 5 минут общения могут соответствовать часам, дням общения в какой-то соц. сети. А чтобы пообщаться по-быстрому, лучше побалакать в аське, или звякнуть на телефон, нежели каждую 5-ую секунду клацать в браузере F5, чтобы увидеть, не пришло новое сообщение.

Хм, интересная критика. Дык, к чему же катится этот мир? Хорошо, что находятся умные люди и используют зомби в своих интересах - реклама местных групп, бизнес, реклама сайтов, какие-то мероприятия, шоу, и т.д. Всё-таки, без реальной жизни здесь не выживешь. Но то время, которое человек тратит на, припустим, ВКонтакте, можно пустить куда угодно - хобби, развлечение, приятное проведения досуга. Что угодно. Но только не этот мозготрах.

[300x198] 

В общем, сейчас социальные сети хотят объединят в себе всё самое лучшее потроху - немножко музыки, немножко знакомств, видео, общения, чепухи, юмора и т.д. Всё для того, чтобы сделать из юзера зомби. А не лучше ли просто найти сайты о том, что тебя интересует, а не ждать, пока всё будет у тебя перед носом, но не в таком количестве и совсем тухлое.

P.S.: Пишу я эту критическую запись, чтобы высказать всё, что я думаю о том, что сейчас популярно. И, думаю, таких записей будет много. Чем дальше в лес - тем больше дров. Здесь можно писать долго и уныло весь день. Ведь имеется ещё такая планка, как

Я человек. Слегка аморален, слегка оригинален, немножко не в себе и немножко эгоист. Ищу смысл жизни и всемирную мечту. Дневник создан для релакса и поиска новых друзей и как альтернатива соц. сетям. Это ещё не всё :-P