ЛІЩИНА - символ вразливої корисності й непоказної краси. Сам по собі кущ ліщини тонкий і слабкий. Але вміє бути корисним саме своєю слабкістю. Його гнучкі й тонкі пагони застосовують у таких господарських справах і потребах, в яких безсиле допомогти будь-яке інше дерево, а легкодоступні плоди, звані лісовими або лісковими горіхами, не лише поживні, але й належать до розряду делікатесних і, до всього, мають неабиякі лікувальні властивості.
Ліщина - лісовий горіх - готова прислужитись в усьому: дати гілля для тину і ціпок для старця, гнучке вудлище для рибалки і гінку тичку для квасолі, поживу для верткої білочки і начинку для вишуканих ласощів.
«Зелений» гороскоп віддає їй дні з 22 по 31 березня та з 24 вересня по 3 жовтня.
Відгадайте загадку. Дуже ошатні, тримаються частіше всього по три разом. Кожен з дружної трійці упакований в різьблений зелений келишок (з зрощених прилистки) і трохи визирає звідти, поблискуючи коричневим блискучим боком. Що це за лісова коштовність така?
Ліщина звичайна ,
або ліщина, лісовий горіх
(укр. - ліщина звичайна)
Corylus avellana L.
Сімейство Лещіновие (Corylaceae)
Крупний чагарник від двох до шести (дуже рідко до семи) метрів заввишки, з великими округлими або оберненояйцеподібні шорсткими на дотик листям, по краю нерівномірно зубчастими , а у верхівки звуженими у вістрі. Цвісти ліщина починає в березні і закінчує у квітні.
Плід - кулястий або овальний горіх світло-коричневого або темно-коричневого забарвлення. Горіхи на пагонах зібрані компактно, по 2-5 штуки. Плодова листова обгортка (плюска) світло-зелена, бархатістоопушенная.
Зустрічається цей чагарник майже по всій території Європи аж до Уралу, у тому числі на Балканах, у Криму та Скандинавії, а також у Малої Азії.
У листах лісового горіха міститься пальмітинова кислота, сахароза, міріцітрозіл, ефірна олія. У корі, крім ефірного масла, - таніди (близько 10%), бетулін, лігноцеріловий спирт і флобафени. До складу ефірної олії входить, крім пальмітинової кислоти, парафін.
У ядрі горіхів міститься майже 80% НЕВИСИХАЮЧІ жирного масла, що нагадує за своїми особливостями і складом оливкова, а за смаком - мигдальне. Крім того, в ядрах - більше 3-х% цукрів і до 16% (іноді до 18%) білків, вітаміни групи В, Е, каротин, токоферол, тіамін, з мікроелементів - залізо.
Широко відоме використання різних частин ліщини звичайної при лікуванні шкірних захворювань, у тому числі екземи; листя і кора ліщини включається фітотерапевтом в протиалергічні збори. У народній ветеринарії пилок з квіток ліщини застосовували для лікування кишкових захворювань домашніх тварин.
У болгарській народній медицині ліщина звичайна використовувалася трохи інакше. Грунтуючись на давніх традиціях, сучасна медицина Болгарії практикує лікування аденоми (гіпертрофії) передміхурової залози з використанням листя ліщини, а кора застосовується при лікуванні періфлебіта, капілярних геморагій, а також при розширених венах.
В інших слов'янських країнах листя, заготовлені в травні, успішно використовувалися для лікування хвороб печінки, а розтерті з водою горіхи застосовувалися при сечокам'яної хвороби, кровохаркання, метеоризмі, бронхіті, лихоманки, а також як лактогенного кошти, якщо у годуючих матерів не вистачало молока. Масло горіхів використовувалося як глистогінний засоби (проти аскарид), при епілепсії, а для зміцнення коренів волосся масло рекомендувалося втирати в шкіру голови. Листову обгортку плодів (плюску) використовували при поносі, а зібрану навесні кору - при малярії.
Подрібнені і змішані з яєчним жовтком плоди ппріменялі при опіках. Очищені плоди їли при "піску і каменях у нирках". Горіхи, перетерті з медом, добре допомагали при ревматизмі та анемії.
Основне використання горіхів традиційно - як ласощі, в сирому вигляді. Втім, значна кількість горіхів використовується кондитерської промисловістю для виробництва халви (у тому числі макуха після віджимання масла), тортів, начинок, сурогату кави (напою, що нагадує кавовий), лікерів, різних сортів шоколаду та цукерок. На Кавказі тирсу ліщини використовують для освітлення оцту і вина.
У порівнянні з іншими горіхами (з грецьким або кедровим - останній, звичайно ж, зовсім не горіх, це вже "хвойна історія") лісовий горіх можна довго зберігати - до чотирьох років. Ні один плід волоського горіха стільки не витримає - масло в ньому швидше прогоркает.
Це правило поширюється і на кондитерські вироби - якщо в них є фундук, вони зберігаються значно довше.
Завершуючи тему, варто сказати хоча б пару слів про найближчих родичах ліщини - ліщини деревоподібній, або ведмежому горісі (Corylus colurna L.), ліщини великої - вона ж фундук, або "Ломбардський горіх" (Corylus maxima Mill.), і ліщини понтійської (Corylus pontica C. Koch).
Плоди всіх цих рослин використовуються в їжу, причому ліщина понтійська культивується майже виключно в Криму, будучи цілком звичайним рослиною в Аджарії та Малої Азії (під назвою "гераклійскій горіх" вона була
Читать далее...