Это было особое событие. Давным-давно одна кабинетная крыса внезапно ушла со своей работы, и вместе со своими друзьями, любившими музыку, организовала Greatful Sound Summer Special. Должно быть, ее вдохновил музыкальный фестиваль в Гластонбери, Англия. Она хотела создать настоящий рок-фестиваль, дабы преумножить число любителей рока в Японии. Из-за такой банальной причины и появился Greatful Sound. Теперь, он стал главным рок-событием года в стране.
- Вы - та самая кабинетная крыса?
- Нет. Моя младшая сестра. Она умерла в прошлом году.
- Ясно.
- Вы ведь знакомы с участниками DyBre?
- Что?
- Я слышала, вы тесно общаетесь с двумя участниками DyBre.
- Да.
- А не мог бы DyBre выступить на Greatful Sound?
- Ну, их мировой тур закончился, и сейчас они отдыхают.
- Я знаю, поэтому и спросила.
- Сейчас Greatful Sound проводится только ради прибыли. Я думаю, они движутся не в том направлении. Продюсер с японской стороны, Ран, пытается протолкнуть дерьмовую группу со своего лейбла - Belle Ame, и популярного сейчас актера Мородзуми Йошито вместе с ней, как их вокалиста.
Моя сестра всегда верила, что музыка может изменить мир и сердца людей. То, что продюсируют Леон Сайкс и Ран на лейбле RJ, просто попса, поднимающая настроение. Уводящая от реальности музычка, говорящая вам: "Все в порядке!", она парализует умы людей и не дает им думать о разных жизненных вещах. Мне-то, конечно, по барабану, сколько еще таких групп расплодится по свету. Но я не хочу, чтобы такие группы участвовали в Greatful Sound.
- Вы верите в то, что музыка способна изменить мир?
- Да. По крайней мере, Dying Breed на это способны.
- Вы мне нравитесь, бабуля.
- Б-бабуля?
- Я позвоню Эдди прямо сейчас.
....
(с) Beck
.
О так, краєвид на вірхівці просто захоплює, всеб нічого але раптом наче скажений зірвався вітер, на все місто пролунав гуркіт грому, який [показать] супроводжувався гігантським електричним іскровим розрядом в атмосфері. І швидко спускаючись до низу, в котре розумієш, що все в нас робиться через одне місце, маленькій паркан, з величезними дирами і слизька бруківка, ну прям все для вдалого польоту до низу =)))) добре що хоч сходи були металеві, по ним все було легче спускатися) А дощ все сильнішав, і потрібно біло десь його перечекати, і якраз в кінці сходів стояв намет, куди збігалися такі ж як і ми _)) А господарі якраз запаковували останню коробку сувенірів. Та все не так просто, як здається на перший погляд, дощ кожної секунди ставав все сильнішим, а так як намет стояв на схилі і в невеликому поглиблені то вся вода з верху збігала до нас, і ми вже по щіколотку були в воді, а також потрібно було з усіх боків натягували кришу щоб вода не проравала намет, а такж і для підтримки, щоб не перевернувся під сильним вітром.
Простоявши з 20-ть хвилин ми зрозуміли, що вже немає різниці, тому що і так вже були напівмокрі, тому вирішили спускатись далі вниз =) Це потрібно біло тільки бачити, якими стрімкими бурхливими потоками, змиваючи все на своєму шляху, стікала з вершини вода змішана з камінням, піском та глиною. І як мені кортілось все це сфотографувати, але шкода було фотоапарату, все таки лило як із відра :)