Это цитата сообщения luschiana Оригинальное сообщение

Прага. Весна. / Прага. Весна.

Те, що Прага розпрекрасна у будь-якій порі року – відомо, напевно всім. Але до чого ж вона гарна навесні! Туристів небагато, ну , по крайній мірі пам’ятки старовини не заступають особливо))), не дуже холодно, не дуже спекотно, а краса яка навколо!!! У Празі дуже багато дерев, що красиво і ароматно квітнуть – яблуні, груші, черешні, сакура…Повітря просто наповнене ароматами. І обстановка романтична, відчуття, що потрапляєш у казку. Хочу туди знову. І обов’язково навені. Ось просто готова повторити за Мариною Цвітаєвою: «Як я хочу в Прагу! В житті не хотіла назад ні в одне місто, а в Прагу хочу!»

То, что Прага распрекрасна в любое время года - известно, наверное, всем. Но до чего ж она хороша весной! Туристов не много, ну, по крайней мере памятники старины не заслоняют особо ))), не слишком холодно, не слишком жарко, а красотища-то какая кругом!!! В Праге очень много деревьев, которые красиво и благоуханно цветут - яблони, груши, черешни, сакуры... Воздух просто напоен ароматами. И обстановка романтическая, ощущение, что попадаешь в сказку. Хочу туда опять. И обязательно весной. Вот просто готова повторить за Мариной Цветаевой: «Как я хочу в Прагу! В жизни не хотела назад ни в один город, а в Прагу хочу!»

[699x524]

Довідково: Країна мрій – етнофестиваль, що проводиться вже шостий рік в Києві на Співочому полі, головний ідеолог фестивалю – відомий український співак Олег Скрипка лідер гурту ВВ). Дресс-код – вишиванка, в кого ще немає – можливо було придбати на місці. Від себе: дуже цікавий зіхід, якщо б мене запитали в якому форматі я б проводила єтнофестивалі, я б відповіла , що саме в такому. Формат єдності слова, рукоділля і музики. Свято для людей мистецтва і його шанувальників. В програму всього одного дня фестиваля було заплановано стільки всього, що можна написати цілу книгу. Тому про все я не напишу точно, а якщо хтось допише свої враження, то це буде цікаво. І так, я і фестиваль: свято слова і літератури ми з Сонечком пробігли досить швидко: настрою купляти книжки в той день не було, а слухати зачитування книжок не було можливості (було доволі спекотно, з місцями для слухачів не було продумано, їх не було), але для бажаючих це могло б бути цікаво:

Справочно: Краина мрий (Страна мечтаний) – этнофестиваль, который проводится уже шестой год в Киеве на Певческом поле, главный идеолог фестиваля - извесный украинский певец Олег Скрипка (лидер групы ВВ). Дресс-код – вишиванка, у кого нет, можна на месте и приобрести. От себя: очень интересное мероприятия, если бы меня спросили в каком формате я бы проводила этнофестивали, я бы сказала, что именно в таком. Формат единства слова, рукоделия и музыки. Праздник для людей искусства и его любителей. В программу всего лиш одного дня фестиваля было запланировано столько всего, что можна написать целую книгу. По-этому обо всем я не напишу точно, а если кто-то допишет свои впечатления, это будет интересно. И так, я и фестиваль: праздник слова и летературы мы з Сонечком пробежали довольно быстро: настроения покупать книги в тот день не было, а слушать зачитывания книг не было возможности (было довольно жарко, а с местами для слушателей было не продумано, их не было), но для желающих это могло быть интересно:

[595x699]
Кому цікаво далі натискайте тут / Кому интересно дальше жмите здесь

Приїхавши в Київ зі Львова – міста, в якому завжди були проблеми з водою, як із крана так і у вигляді озера, річки чи іншої водойми, я оцінила всі переваги наявності ріки у місті. Перше моє знайомство з подібним видом відпочинку відбулось у вигляді прогулянки на катері мого знайомого великою компанією вночі спекотним липнем з приводу ДН цього ж знайомого. Ну здавалось б, ну що ж в цьому такого, ну катаєшся на катері , ну водичка навколо… На моє здивування, це було дійсно цікаво, я не підозрювала, що життя на Дніпрі таке насичене, що є свої вулиці , правила і що можуть бути навіть корки. Потім було ще декілька прогулянок, а от минулі вихідні я потрапила в міні-подорож Дніпром. Їхали ми от на такому самому кораблику:

Приехавши в Киев со Львова – с города, в котором всегда были проблемы с водой, как из крана так и виде озера, реки или другого водоема, я оценила все преимущества наличия реки в городе. Первое мое знакомство с подобным видом отдыха состоялось в виде прогулки на катере моего знакомого большой компанией жаркой июльской ночью по поводу ДР этого же знакомого. Ну казалось бы , ну что в этом такого, ну катаешься на катере, ну водичка кругом… Но на удивление мне, это было действительно интересно, я не подозревала, что жизнь на Днепре такая насыщенная, что есть свои улицы, правила и что могут быть даже пробки. Потом было еще несколько прогулок , а вот на прошлые выходные я попала даже на мини-путешествие по Днепру. Ехали мы вот на таком же кораблике:

[500x375]
далі / дальше

Оце надихнула мене Ламбарджини_Диабло своєю розповіддю про колекцію люків можна так сказати похвалитись і своєю колекцією. Колекціоную я фото ліхтарів, різних, вуличних, в приміщеннях, в денному і вечірньому світлі, а головне ліхтарі в різних містах. Вони здавалося б і схожі, а коли придивишся - всі різні. Повз них проходять різні люди, вони дихають різним повітрям і можуть розказати про абсолютно різні історії Люблю гуляти алеями парків, де світять тільки ліхтарі. Мої найулюбленіші - ліхтарі на площі Ринок в м. Львів. Якщо задуматись, все що пов'язано із Львовом - для мене буде найулюбленішим

Меня вдохновила Ламбарджини_Диабло своим расcказом о коллекции люков, можжна и так сказать, похвастаться и своей коллекцией. коллекционирую я фото фонарей (и уже давно), различных, улочных, в помещениях, при дневном и вечернем свете, а главное в разных городах. Они зачастую кажутся похожими (а может и есть такими), а когда присмотришься - все разные. мимо них проходят разные люди, они дышат разным воздухом и могут рассказать про абсолютно разные истории Люблю гулять алеями парков, где светят только фонари. Мои самые любимые - фонари на площаде Рынок в г. Львов. Ну если подумать, то все что связано со Львовом - будет для меня самым любимым

[700x525]
продовження / продолжение

Що стосується оформлення: вимоги не складні, все прийнятне для всіх – великий текст, фотки під кат. Ноу – хау одне – двомовні стовпчики з українською та російською мовою, створені для того, щоб більшій кількості людей була доступна інформація, що тут розміщується. Так, уявіть собі є деякі складощі з тим, ну не всі поліглоти. З перекладом і оформленням в дві колонки можуть допомогти модератори (не люблю це слово, але нехай) я і Хачу_Екстрима, звертатись в лічку. Що стосується тематики: все що стосується поїздок, традицій, визначних пам’яток нам є дуже цікаве, пишіть, але є одне АЛЕ: політичні і релігійні коментарі в постах нам не цікаві. Поясню чому - ми намагаємося об’єднати по інтересах людей різних політичних і релігійних поглядів та Ви можете ненавмисно образити кого-небудь, давайте відноситись один до одного коректно. А якщо треба буде вилити душу (повторюсь), то можуть допомогти модератори: я і Хачу_Екстрима, звертатись в лічку. Що стосується дисципліни: коментуйте, будь-ласка, по тематиці поста, ну а якщо хочете поспілкуватись про щось інше, то Ви вже знаєте до кого звертатись. P.S. Пишіть, ми дуже раді Вашим розповіддям і з нетерпінням чекаємо на наступні)))). Всім гарного настрою).

Что касается оформления: требования не сложные, все принятное для всех – большой текст, фотки по кат. Ноу –хау одно – двуязычные колонки с украинским и русским текстами, придуманы для того, что бы большому количеству людей была доступна информация размещаемая здесь. Да, представте себе есть некотырые сложности с этим , ну не все полиглоты. С переводом и оформлением в колонки могут помочь модераторы (не люблю это слово, ну да ладно) я и Хачу_Екстрима, обращатся в личку. Что касается тематики: все что касатеся путешествий, традиций, достопримечательностей нам очень интересно, пишите, но есть одно НО: политические и религиозные коментарии в постах нам не интересны, объясню почему, мы пытаемся объеденить по интересам людей разных политических и религиозных взглядов и Вы можете ненароком обидеть кого-то, давайте относится друг к другу корректно. А если надо будет вылить душу (повторюсь), то могут помочь модераторы я и Хачу_Екстрима, обращатся в личку. Что касается дисциплины: коментируйте, пожалуйста, по теме поста, ну а если хотите поговорить о чем другом , то Вы уже знаете куда обращатся. PS. Пишите, мы очень рады Вашим рассказам и с нетерпением ждем продолжений)))) Всем хорошего настроения).

Певно немає на світі такого православного храму, куда б так не прагнула російська душа. Чого в цьому прагненні більше: спокуса закордону? Аромату східних казок? Бажання доторкнутись до упредметненої історії православ'я?

Нет, пожалуй, православного храма на свете, куда не стремилась бы так русская душа. Чего в этом стремлении больше: искушений заграницы? Аромата восточных сказок? Желания прикоснуться к овеществлённой истории православия?

[показать]
продовження/продолжение

Ну якось так получається, що тут я розповідаю в основному про Київ (але це поки-що). Так ось, якщо говорити про Київ, то ну ніяк не можна промовчати про сучасне творіння міста (відоме далеко за межами столиці) - Петрівка. В своїй основі Петрівка - це один з найбільших книжкових ринків в Україні (довідкову інформацію можна прочитати тут ), а також величезний ринок ліцензійних і, ЩО НАЙГОЛОВНІШЕ, піратських CD, DVD, підпільних і не дуже крамничок з антикваріатом, всяких дрібничок і не тільки для творчих людей тощо. Від продавців завжди можна отримати кваліфіковану інформацію про все, що Вас цікавить або просто побазікати про буття. І знову ж таки розкажу про свої враження До переїзду до Києва я знала три видатні місця столиці: Майдан, Хрещатик і Петрівка )))) Перший раз там (на Петрівці) побувала вже після переїзду в Київ і до великого мого сорому – їхала туда на речовий ринок. Так-так-так, там ще є і речовий ринок, де можна зстріти ось таких милих дівчат )))))

Ну вот как-то так получается, что я здесь рассказываю в основном про Киев (ну это пока). Так вот, если говорить о Киеве, ну никак нельзя промолчать про современное творение города (далеко известное за пределами столицы)- Петровка. В своей основе Петровка - это один из наибольших рынков книг в Украине , (Справочную информацию все можно почитать тут ), а также огромный рынок лицензионных и, ЧТО ОСОБО ЦЕННО, пиратских CD, DVD, подпольных и не очень лавочек с антиквариатом , всяческих приспособлений для творческих людей и т.д. и т.п. От продавцов можно всегда получить квалифицированную информацию обо всем, что Вас интересует или просто потолковать о насущном. И снова я хочу рассказать о своих впечатлениях. До переезда в Киев я знала три места достопримечательности города: Майдан, Крещатик и Петровка ))) Первый раз там побывала уже переехав в Киев и к большому своему стыду – ехала туда на вещевой рынок. Да-да-да, там есть еще и вещевой рынок, где можно встретить вот таких вот милых девушек ))))

[600x450]
але / но

Стомлений англійський автобус викинув мене в центрі Львова годині о восьмій. Перекліпавши очима, роздивився знайому бруківку і телевежу за рогом будинку. Площа Старий Ринок. Звідти повільним кроком поринув у спогади, у відчуття того, що навколишні звуки, камені, кольори – це реальна частина мого світу, який дуже схожий на злагоджену симфонію львівського центру. Вулицею Богдана Хмельницького кілька кроків до площі Ярослава Осмомисла. З підніжжя храму Марії Сніжної вона, як намальована.

Утомленный английский автобус выбросил меня в центре Львова часов в восем. Протерев глаза, рассмотрел знакомую брущатку и телевышку за углом дома. Площадь Старый Рынок. Отсюда медленным шагом ударился во вспоминания , в ощущение того , что окружающие звуки , камни, цвета – все реальная часть моего мира , который очень похожий на согласованную симфонию львовского центра. Улицей Богдана Хмельницкого несколько шагов до площади Ярослава Осмомысла.С подножия храма Марии снежной она, как нарисованая.

[699x525]

а далі / а дальше

Почитала я пост Edoran про різні “Мости закоханих ” і вирішила розказати трошки про мою історію знайомства із “Мостом закоханих ” у Києві Перший раз мені його показували із словами "А це міст, з якого найчастіше кидаються всякі неврівноважені люди". Глянувши вниз, я зрозуміла. що спроби в основному вдалі, бо під мостом пролягає дорога - тобто ефект стопроцентний - об асфальт. І відповідно ніхто і не заїкнувся про те, що насправді це міст закоханих і на ньому купа замочків, і взагалі це місце страшенно романтичне. Потім, десь через пару місяців, гуляли ми з друзями по Дніпровських схилах (де Дніпровська набережна) і хтось сказав – «А осьдечки видно і міст закоханих.» Я, дивлячись на «орудіє суіцида» не могла зрозуміти про що це вони говорять, допоки мені пальцем не тикнули в той самий міст. Як і більшість мостів закоханих - він розташований в гарному місці, з нього гарний (якщо можна так сказати романтичний) краєвид і на ньому є вже ціла купа замочків, що символізують кохання різних пар. В цьому сторіччі започаткована ціла традиція :)))) Потім було декілька прогулянок і під мостом і по мосту, але нічим не визначальних.... Ну а через якийсь час, це для мене на даний момент важливо - на цьому мості ми вперше поцілувались з К. Але це вже інша історія …….

Прочитала пост Edoran о различных «Мостах влюбленных» в разных городах и решила немного рассказать свою историю знакомства с "Мостом Влюбленных" в Киеве. Первый раз мне его показали со словами "А вот это место, с которого чаще всего бросаются всякие там психически неуравновешенные люди". Посмотрела вниз и поняла, что попытки в основном удачные, так как под мостом идет дорога - т.е. эффект стопроцентный - об асфальт. И соответственно никто даже не заикнулся про то, что на самом деле это мост влюбленных и на нем куча различных замков, и вообще это место ужасно романтичное Потом, где-то через несколько месяцев, гуляли мы с друзьями по Днепровских склоны (там, где Днепровская набережная) и кто-то сказал – «А вот виднеется и мост влюбленных.». Я, смотря на «орудие суицида» не могла понять про что это они говорят, пока мне пальцем не ткнули в тот же мост. Как и большинство мостов влюбленных – он находится в красивом месте, с него прекрасный (можна так сказать романтический) вид и на нем есть уже целая куча замочков, которіе символизируют любов различніх пар. В єтом столении заложена целая традиція :))))))) Потом было еще несколько прогулок ы под мостом и по мосту, но ничем не примечательных….. Ну а через некоторое время, для меня это на данный момент важно – на этом мосте мы впервые поцеловались с К. Но это уже совсем другая история…….

[699x472]

А вы знаете, что в Тюмени есть Мост Влюбленных? Так называется вантовый мост через реку Туру в Тюмени, ранее известный как «Пешеходный». Пешеходный вантовый мост через Туру был построен в 80-е годы на месте деревянного моста, который рухнул в 1979 году.

«Мост Влюбленных» имеет символ любви, над которым не властно время. У входа над вантовым мостом висят часы, чтобы влюбленным было легче назначать свидания. Время идет, стрелка отсчитывает секунды и минуты... Часы на «Мосту Влюбленных» напоминают о том, что всегда есть время любить.

Мост украшен разноцветными огнями, а проведенный среди жителей опрос доказал: любовь тюменцы поддерживают даже в архитектурном воплощении. Отныне название «Мост влюбленных» входит во все документы и карты города Тюмени.

[698x369]

Я провела небольшое исследование и обнаружила, что мосты влюбленных есть и в Астрахани, и в Воронеже, и в Киеве, и в Харькове и в других городах.
Вот, кстати один самых красивый - астраханский.

На роботі в нас є обов’язковий ритуал привозу подарунків з кожної поїздки іншим співробітницям. В моїй колекції вже є гарні сувеніри з о. Маврікі , о. Родос, Турції, ПАР і т.д. Я з сумом думала що ж то мені привезти з Моршина, чим я зможу здивувати колег, які бачили багато , ну дуже мені не хотілось щоб вітчизняний виробник сувенірів впав, так би мовити, обличчям в багнюку. Думаю мені це вдалось. P.S. Книжку купив Сонечко для свого колеги))).

На работе у нас есть обязательный ритуал привоза подарков с каждой поездки другим сотрудницам. В моей колекции уже есть красивые сувениры с о. Маврики, о. Родос, Турции, ЮАР и т. д. Я с тоской размышляла что ж мне привести с Моршина , чем я смогу удивить колег, которые видели уже много всего, ну очень мне не хотелось чтоб отчественный производитель сувениров , так бы сказать, не ударил в грязь лицом. Думаю, мне это удалось. P.S. Книжку купил Сонэчко для своего друга.))).

[700x525]

В принципі Моршин не зоопарк (назва якось така вийшла), і зоопарку там немає, але є декілька заповідників, в яких живуть різні цікаві звірі. Хоча звірі, напевно, всі і завжди цікаві та смішні (якись вірш просто вийшов). І для всіх відпочиваючих від маленького до великого без винятку головною забавою було переслідування звірів з метою фотографування. Особливо порадувала одна тьотя років біля 50, що дуже хотіла бачити білочку і старанно тарабанила палкою по дереву в парку. Не знаю, що подумала білочка, а я перелякалась і ледве не втратила слух. Серед моїх улюбленців були кролики, олені, їжак (дуже вдавався до фотографування) і страус. Страус справжній панікер, шкода, що фотка не передає як воно діловито бігало по периметру з дуже озадаченим виразом морди. Точно як моя співробітниця, коли робить вигляд, що має дуже багато обов’язків на роботі.

В принципе Моршин не зоопарк (такое название как-то так вышло), и зоопарка там нет, но есть несколько заповедников, в которых живут разные интересные звери. Хотя звери, наверно, все и всегда интересные и смешные. И для всех отдыхающих, от маленького до большого без исключения, основным развлечением было преследование зверей с целью фотографирования. Особенно порадовала одна тетя лет около 50, которая очень хотела видеть белочку и старательно тарабанила палкой об дерево .в парке. Не знаю, что подумала белочка , а я перепугалась и чуть не потеряла слух. Среди моих любимцев были кролики, олени, ежик (очень любил фоткаться) и страус. Страус настоящий паникер, жалко, что фотка не передает как оно деловито бегало по периметру с очень озабоченным выражения морды. Точно как моя сотрудница , когда делает вид , что очень много обязанностей на работе.

[350x499]
фотки )

Наше перебування в Моршині співпало з фестивалем духових оркестрів. Без жодного перебільшення, нам з Сонечком – людям, яким приходиться часто бувати на музичних фестивалях різного формату – цей невеличкий фестиваль приніс нам масу задоволення. Дійство відбувалось у вечірній час перед бюветом в період найбільшого скупчення людей. Треба додати, що оркестри до місця виступу марширували гарнесенько, не знаю звідки , бо не відслідковувала, по головній вулиці Моршина співаючи і граючи , виглядало все дуже святково і урочисто до кумедності. За фестивалем слідкували як відпочиваючі, так і місцеві жителі. У визначений час люди виходили на вулиці спостерігати дійство. Після виступів завжди проводились бурні обговорення гуртів – і в кафе, і в магазині, і просто так. Особливо хочеться відзначити дівочий духовий оркестр з міста Кременчуга за оригінальність ідеї – дівочий колектив такого роду оцінили всі.

Наше пребывание в Моршине совпало с фестивалем духовых оркестров. Без малейшего приувеличения, нам с Сонэчком – людям, которым приходилось часто бывать на музыкальных фестивалях разных форматов – этот небольшой фестиваль принес нам массу удовольствия. Действие происходило в вечернее время перед бюветом в период наибольшего скопления людей. Надо добавить, что оркестры к месту выступления маршировали красивенько, не знаю откуда , не следила , по главной улице Моршина поючи и играючи, выглядело это очень празднично и торжественно аж веселенко так. За фестивалем следили как отдыхающие, так и местные жители. В определенное время люди выходили на улицы наблюдать за действом. После выступлений всегда проводились бурные обсуждения груп – и в кафе, и в магазинах, и просто так. Особенно хочется отметить девичий духовой оркестр из Кременчуга за оригинальность идеи – девичий коллектив такого рода оценили все.

фото тут

Это цитата сообщения Сергей_Щипин Оригинальное сообщение

Это цитата сообщения psina Оригинальное сообщение

Днепропетровск - город.

Дошли у меня таки руки:) Днепр.... Специфический город, интересный и непривычный. Днепропетровск это масса широких проспектов и тенистых улочек, переулков, вдоль которых расположены общежития и корпуса университетов; это широкая набережная, которая тем не менее все равно теряется на фоне размеров реки; это мосты и много парков; это небо и... еще раз небо:)) Это студенты, которые устраивают всеобщажную пьянку не в пятницу, а в понедельник вечером; это улыбчивые продавцы с официантами и заметное количество гопников на улицах.... Это прекрасный ботанический сад в котором есть просто куча всего... Это вечерние деревья на фоне смеха, звука ветра и хруст стаканчиков с шампанским.... Сложно описать Днепропетровск в нескольких словах или даже предложениях... да и не придумали правильных слов для описания ощущений... Смотрите фотки и додумывайте сами....».

Дійшли в мене таки руки:) Днєпр... Специфічне місто, цікаве, незвичне. Дніпропетровськ це купа широких проспектів та тенистих вуличок і переулків, вздовж яких розташовані гуртожитки та корпуси університетів; це широка набережна, що тим не менш все одно скукожується на фоні розмірів ріки; це мости і багато парків; це небо і... ще раз небо:)) Це студенти, які влаштовують п'янку на весь гуртожиток не в п'ятницю, а в понеділок ввечері; це усміхнені продавці з офіціантами і помітна кількість гопоти на вулицях... Це прекрасний ботанічний сад, в якому є купа всього.... Це вечірні дерева під шум сміху, звука вітру та хрустіння пластикових стаканчиків з шампанським... Важко описати Дніпропетровськ в декількох словах чи навіть реченнях.... Та й не придумали ще правильних слів для означення відчуттів.... Дивіться фотки та додумуйте самі....

[700x525]
Читать далее...

Это цитата сообщения Сергей_Щипин Оригинальное сообщение

Киев. День первый. Часть 4, завершающая

 

Якось, приїхавши на гастролі до Львова (не буду казати з ким, бо про тих «зірок» - окрема історія), музиканти зобов’язали мене провести їм екскурсію по місту. Оскільки мої колеги по цеху вже не раз бували у Львові з гастролями і вже більш-менш мали уявлення про історичні і культурні особливості міста, то із всіх запропонованих мною варіантів вибрали екскурсію по кнайпах. Компанія наша складалася із трьох чоловік (четвертий, молодий барабанщик, пішов постригтися в недорогу перукарню, де познайомився з симпатичною перукаркою, і тому відпросився). Згадавши всі свої студентські походеньки і враховуючи наші можливості «по здоров’ю» та по фінансах, я повів своїх друзяк по так званому «малому колу», що означало рух проти годинникової стрілки навколо історичного центру міста. «Водили козу» ми славно: десь попробували «тільки львівську» каву, десь – «тільки львівські» напої, десь – «тільки львівські» канапки (тобто бутерброди) і солодке, десь зустріли знайомих «лабухів», навіть попробували «будні вермахта» (як виявилося – просто гречана каша). В певний момент наш звукорежисер Костя, який є великим знавцем кулінарії, запитався: «А чи ми можемо поїсти у Львові щось таке, чого немає у інших містах?». Оскільки я не зміг йому відповісти на це запитання, тому він зразу ж комусь подзвонив по мобільному і через хвилину сказав: «Треба шукати кнедлики!». Я вже десять років, як не живу у Львові і зовсім не знав, де знайти ті кнедлики, тим більше, що був зовсім не впевнений, що саме кнедлики – кулінарна візитка столиці Галичини. Тому ми просто стали питатися чистою українською мовою місцевих людей про ті кнедлики і де їх можна знайти. Проте десь з десяток перехожих відповіли нам приблизно таке: «Вибачте…не знаю…не маю зеленого поняття…». Яке ж було наше здивування, коли чергова перехожа жіночка, яка виявилася російською туристкою, показала нам дорогу до ресторану, де дійсно ми скуштували ті кнедлики. От і думай після того, хто краще знає Львів: чи корінні львів’яни, чи російські туристи…

Однажды, когда мы были на гастролях во Львове (не буду говорить с кем, потому что про этих «звезд» - отдельная история), музыканты обязали меня провести экскурсию по городу. Так как мои коллеги по цеху уже не впервые были во Львове на гастролях и уже картинка исторических и культурных особенностей города у них более-менее вырисовывалась, то со всех вариантов, предложеных мною они выбрали экскурсию по различным ганделыкам, во Львове называемых красиво на польский манер «кнайпа». Компания наша состояла из троих человек (четвертый, молодой барабанщик, пошел подстричься в недорогую парикмахерскую, где познакомился с молодой симпатичной парикмахершой, и поэтому отпросился). Вспоминая все свои студенческие вылазки, а также учитывая возможности «здоровья» и финансов, я повел своих друзей по так называемому «малому кругу», что значит движение против часовой стрелки вокруг исторического центра города. «Водили козу» мы славно: где-то попробовали «только львовский» кофе, где-то – «только львовские напитки», где-то - только «львовские канапки» (то есть бутерброды) и сладкое, где-то встретили знакомых «лабухов», даже попробовали «будни вермахта» (как оказалось – просто гречневая каша). Как вдруг наш звукорежиссер Костя, будучи большим знатоком кулинарии, спросил «А можем мы съесть во Львове что нибуть эдакое, чего нет в других городах?». Так как я не смог ему ответить, он сразу кому-то там позвонил по мобилке и через минуту вынес вердикт «Надо искать кнэдлыкы!» Я уже десять лет как не живу во Львове, поэтому даже не представлял где искать эти кнэдлыкы, тем более не совсем не был уверен, что эти кнэдлыкы являются кулинарной визиткой столицы Галичины. По-этому мы начали на чистейшем украинском языке спрашивать у все прохожих про эти кнэдлыкы и где их можно найти. Но приблизительно десять прохожих ответили нам следующее: «Простите… не знаю… не имею понятия….». И какое было наше удивление, когда очередная прохожая девушка, которая оказалась русской туристкой, показала нам дорогу к ресторану, где действительно мы попробовали эти кнэдлыкы. Вот и думай после этого, кто лучше знает Львов: коренные Львовяне или же русские туристы….

[450x337]

Это цитата сообщения Сергей_Щипин Оригинальное сообщение

Киев. День первый. Часть 3

 

Это цитата сообщения Сергей_Щипин Оригинальное сообщение

Киев. День первый, часть 2



Кто хочет сходить с нами в Софийский собор, жмёт эту надпись!

Это цитата сообщения Сергей_Щипин Оригинальное сообщение

Киев. День первый, часть 1