Газета «Труд» пише: «Влада Венеції виступили проти туристів, що приїзжають на один день. | Газета "Труд" пишет: "Власти Венеции выступили против туристов, приезжающих на один день. |
Вони не платять за готель, не їздять у гондолах, їдять свої бутерброди і навіть не платять за туалет – користі ніякої. Влада розмірувує над тим, щоб пускати туристів в місто по броні в готелі. Буде введений попередній продаж квитків на водяний транспорт. Тільки так можна зберегти місто мистецтв, який живе за рахунок туристів.» Можливо, звичайно, і на тиждень туди поїхати, але що там робити в між карнавальний час? Побродити по вуличкам, подихати сирістю, помилуватись на облуплені її старенькі будівлі…Відвідати неймовірної краси собори, помилуватись на архітектурні визначні місця, яких там і не перерахувати ... Але я там була вже і не раз. Більше доби мені там робити абсолютно нічого. І я вирішила шукати альтернативи)))) А їх – багато! | Они не платят за гостиницу, не ездят в гондолах, едят свои бутерброды и даже не платят за туалет - пользы никакой. Власти подумывают о том, чтобы пускать туристов в город по брони в отеле. Будет введена предварительная продажа билетов на водный транспорт. Только так можно сохранить город искусств, который живет за счет туристов." Можно, конечно, и на неделю туда поехать, но что там делать в межкарнавалье? Поплутать по улицам, подышать сыростью, полюбоваться на облупленные ее ветхие домишки... Посетить неописуемой красоты соборы, полюбоваться на архитектурные достопримечательности, коих там не счесть... Но я там была уже не раз. Больше суток мне там делать решительно нечего. И я решила искать альтернативы)))) А их - множество! |
23 серпня цього року їздили сюди | 23 августа сего года ездили сюда |
Маршрутка від Києва до парка коштує 15 гривень (15 UAH = 1.88 USD = 1.32 EUR = 60.06 RUB = 5`338.08 BYR). Вхід – 80 грн (80 UAH = 10.02 USD = 320.33 RUB = 28`469.75 BYR). Парк ще не відбудований, є тільки вал та частокіл. Програма не насичена, так що було трохи нудно. Турнір був першого дня, так що ми його не бачили. Проте бачили змагання лучників: | Маршрутка от Киева до парка стоит 15 гривень (15 UAH = 1.88 USD = 1.32 EUR = 60.06 RUB = 5`338.08 BYR). Вход – 80 грн (80 UAH = 10.02 USD = 320.33 RUB = 28`469.75 BYR). Парк еще не отстроен. Есть только вал и частокол. Программа не особо насыщенная, так что было немного скучновато. Турнир был в первый день, так что мы его не видели. Зато видели соревнование лучников: |
В кінці вересня у Львові, відомому своєю запашною кавою, відбудеться фестиваль цього напою. Символом свята стане особистість Юрія Кульчицького: міського жителя, який приймав участь у звільненні Відня від турків 1983 року і який відкрив у Відні кав’ярню - першу в Європі. Кава та кав'ярні - символи Львова, його відомий бренд серед туристів різних країн. Організатори фестивалю прагнуть підтримати імідж міста як східно-європейської столиці кави, повідомляє focus.in.ua. В ході свята планується проведення конкурса між кав'ярнями на кращий рецепт львівської кави, ярмарки-продажі посуди для кави, змагання офіціантів і бариста, вуличні вистави, джазові та ретро-концерти. Також під час фестивалю буде оголошено про плани створення у Львові Музею кави. Фестиваль відбудеться 26 та 27 вересня. | В конце сентября во Львове, известном своим ароматным кофе, пройдет фестиваль этого напитка. Символом праздника станет личность Юрия Кульчицкого: горожанина, принимавшего участие в освобождении Вены от турок 1683 года и открывшего в Вене кофейню - первую в Европе. Кофе и кофейни - символы Львова, его узнаваемый бренд среди туристов разных стран. Организаторы фестиваля стремятся поддержать имидж города как восточно-европейской столицы кофе, сообщает focus.in.ua. В рамках праздника планируется проведение конкурса среди кофеен на лучший рецепт львовского кофе, ярмарки-продажи кофейной посуды, соревнования официантов и бариста, уличные спектакли, джазовые и ретро- концерты. Также во время фестиваля будет объявлено о планах по созданию во Львове Музея кофе. Фестиваль состоится 26 и 27 сентября. |
Так перекладається з татарського слово Тарханкут. Саме недалеко від мису Тарханкут я відпочивала цього року, ну в принципі як і минулого року, а саме в селі Оленівка (раніше вона називалась Караджа). Це крайня західна точка Криму. Не буду розповідати інформацію, яку можна найти в Інтернеті | Так переводится с татарського слово Тарханкут. Именно недалеко от мыса Тарханкут я отдыхала в этом году, в принципе как и в прошлом году, а именно в селе Оленевка (раньше оно называлось Караджа). Это крайняя западная точка Крыма. Не буду рассказывать информацию, которую можна найти в интернете. |
Ну ось власне і завершився наш перший КОНКУРС. Всі, хто з тих чи інших причин не встигли розповісти про якусь ну дуже супер-пупер кнайпу - не розстроюйтесь!!!!! По-перше, Ви можете і без конкурс розповісти про свої улюблені місця - думаю всі побачили певну користь від цих постів. А ті, хто хотів прийняти участь в конкурсі, а це по-друге, будуть мати такі можливості, адже в нас з ![]() Отож ми починаємо голосування, яке буде тривати до 10.09.09 року. Голосувати мають право всі і за декілька постів. Як голосувати? 1. Ви вибираєте три пости, які вам сподобались найбільше 2. оцінюєте ці пости в 3, 5 і 10 балів по мірі того, наскільки вони вам сподобались 3. тоді в коментарях до цього посту пишете автора і назву посту/місця (це обов'язково, бо в нас є автори, в яких по декілька постів виставлено на конкурс) і відповідно кількість балів А зараз я озвучу повний список конкурсантів і з якими постами: 1. ![]() 2. ![]() 3. ![]() 4. ![]() 5. ![]() 6. ![]() 7. ![]() 8. ![]() 9. ![]() 10. ![]() ГОЛОСУВАННЯ ОГОЛОШЕНО ВІДКРИТИМ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! | Ну вот собственно и закончился наш первый КОНКУРС. Все, кто по тем или иным причинам не успели рассказать про какую-небуть ну очень суперовую кнайпу - не растраивайтесь!!!!! Во-первых, Вы можете и без конкурса рассказать о своих любимых местах - думаю все увидели определенную пользу от таких постов. А те, кто хотел принять участие в конкурсе, а это во-вторых, у них будет еще много таких возможностей, так как у нас с ![]() Итак мы начинаем голосование, которое будет длится до 10.09.09 года. Голосовать имеют право все и за несколько постов. Как голосовать? 1. Вы выбираете три поста, которые вам понравились больше всего 2. оцениваете эти посты в 3, 5 и 10 балов по мере того, насколько они вам понравились 3. тогда в коментариях к этому посту пишете автора и название поста/места о котором писалось (это обязательно, так как у нас есть авторы, у которых на конкурс выставлено по несколько постов) и соответственно количество баллов А сейчас я озвучу полный список конкурсантов и с какими постами: 1. ![]() 2. ![]() 3. ![]() 4. ![]() 5. ![]() 6. ![]() 7. ![]() 8. ![]() |
І шо Вам сказати? Вирішила я не скільки із-за самої мотанки, що у мене зберігається, скільки заради просвітницької функції, розказати про своє улюблене кафе в м. Києві. Чому про києвське? НУ хоча б тому, що Львівське для мене все буде хорошим апріорі, а от в Києві таких місць реально небагато Отже, кафе-бар "Ольжин Двір", знаходиться на Десятинному провулку 7, навпроти Історичного музею і зовсім недалеко від Пейзажної алеї (так-так, тої по якій я так люблю погуляти). Напевно там місце таке енергетичне, що там мені затишно. З вулиці воно непримітне і хто не знає, може подумати, що то якась пивнушка. Насправді цивільне місце з дуже цікавим інтер'єром. Але буду послідовною | И шо Вам сказать? Решила я не столько из-за самой мотанки, которая нахоится на хранении у меня, сколько ради просветительской функции, рассказать о своем любимом кафе в Киеве. Почему о киевском? Ну хотя бы потому, что львовское для меня все будет хорошое априори, а вот в Киеве таких мест реально не много. Ну так вот, кафе-бар "Ольжин двор", находитсяна Десятинном переулке 7, напротив Исторического музея и совсем рядом с Пейзажной аллеи (да-да, той по которой я так люблю гулять). Наверное там место такое с особой энергетикой, что мне там очень уютно. С улицы оно незаметное и тот, кто не знает, может подумать, что это какая-то пивнушка. На самом деле цивильное место с очень интересным интеръером. но буду последовательной |
Як-то кажуть, раз пішла така п’янка….. Справа була, як-то кажуть … ах якби ж то в Пенькові! Москва – місто велике і безтолкове по основній своїй суті, ділове і бізнес-ланчеве. І хоче дує деколи відпочити і відпочити так, щоб ні одна жива «сволота» не знайшла тебе, щоб телефон не дзеленчав без перестанку, а співрозмовник не втікав…….. Відкриттям «Погребка» я зобов’язана ![]() Завдяки наявній особливості місця, я почала помічати за собою дивну річ – якщо близька і симпатична мені людина – я тягну її саме в «Погребок» - попити чаю... Почнемо з адреси: П’ятницька, дім 22. найти це місце досить важко – так як ті, хто не знають, ніколи не здогадаються. Виходите з метро «Новокузнєцкая», зліва від вас буде фонтн, який я особисто називаю «двоє тирять яблука», а в дійсності – «Адам і Єва» (металічна композиція – він і вона на яблуні з яблуком). Йдіть прямо! Прямо якраз і буде вулиця П’ятницька. Зупиніться перед дорогою і окиньте пильним орлиним оком або прищуреним близоруким кролячим або далекозорим як у яструба ТУ сторону вулиці наліво. Серед маси вивісок є одна темна, дерев’яна на якій написано «Винний погріб» (примітка перекладача - Хачу_Екстрима - правильніше на укр..м. не погріб, а «льох», але думаю тут більш правильніше зберегти максимальну співзвучність). Йдіть туда. Переходіть дорогу і йдіть туда. Відкриваючи двері, ви потрапите…… в магазинчик чаю та кави! Так званий кавово-чайний бутік. Так ось в цьому вся штука! Ті, хто не знає – ті дальше і не підуть! Доречі – запахи і вибір чаю та кави там – просто супер. Продають також і чайники і кальяни і щось там ще, але все з однієї опери…. Як-то кажуть – аааать! (тут можна картинно взмахнути руками і в стилі танго ковзаючим кроком «проплисти» по магазинчику в його дальній куток і зробити жест-запрошення руками ліворуч – це якщо ковзати лицем до гостей, що заходять). Дійшовши до стіни, протилежної до входу, ви впретесь доречі в туалетну кімнату! Пронеї – взагалі окрема історія, я в ній прямо відпочиваю і деколи хочу залишитись жити…. Але про це іншим разом і в іншому конкурсі. А ось там, куда ми простягали руки, ви побачите сходи, яку я ніжно називаю «зламати собі обидві ноги», надіюсь господарі мені це вибачать. Виглядає вона так: | Как говорится – раз пошла такая пьянка… Дело было, как говорится… ах если бы в Пенькове! Москва – город большой и бестолковый по основной своей сути, деловой и бизнес-ланчёвый. И хочется душе иногда отдохнуть и отдохнуть так чтобы ни одна живая «сволочь» не нашла тебя, чтобы телефон не трезвонил а собеседник не убегал… Открытием «Погребка» я обязана ![]() Благодаря особенности места я стала замечать за собой странность – если человек близок и симпатичен – я тащу его именно в «Погребок» - чайку попить.. Начнем с адреса: Пятницкая, дом 22. Найти сие место довольно сложно – ибо кто не знает никогда не догадается. Выходите из метро «Новокузнецкая», слева от вас будет фонтан, который я называю «двое тырят яблоки», а в натуре – «Адам и Ева» (металлическая композиция – он и она на яблоне собственно с яблоком) . Идите прямо! Прямо как раз и будет Пятницкая. Остановитесь перед дорогой и окиньте зорким орлиным взором или прищуренным близоруким кроличьим или дальнозорким ястребиным ТУ сторону улицы налево. Среди массы вывесок есть одна темная, деревянная на которой написато «Винный погребок». Идите туда. Переходите дорогу и идите туда. Открыв дверь, вы попадете….. в магазинчик чая и кофе! Так называемый кофе-чайный бутик. Так вот в этом то вся и штука! Те кто не знают – те дальше и не пойдуть! Кстати – запахи и выбор чая и кофе там – обалденный. Продают также и чайники и кальяны и что-то там еще но все из одной оперы… Как говорится – ааать! (тут можно картинно взмахнуть руками и в стиле танго скользящим шагом проскользить по магазинчику в дальний его угол и сделать приглашающий жест руками налево – это если скользить лицом ко входящим гостям). Дойдя до стены, противоположной входу, вы упираетесь кстати в туалэтную комнату! Об ней – вообще отдельная история, я в ней прям отдыхаю и иногда хочу остаться жить… но об этом в другой раз и в другом конкурсе. А вот там, куда мы простирали в жестах руки, вы увидите лестницу, нежно называемую мною «поломай себе обе ноги», да простят меня хозяева. Выглядит она так: |
Львівська Майстерня Шоколаду | Львовская Шоколадная Мастерская |
** Всі фото клікабельні | **Все фото кликабельны |
Львів ще з середньовіччя славився «добрим солодким», а вже у 19 столітті шоколад зі Львова експортувався до всієї Європи. Разом з шоколадом місто дарувало емоції та почуття народжені у Львові. З якою гордістю можна собі уявити, як європейська аристократія, наприклад десь там у Парижі, дарувала на побачення з коханими шоколадні солодощі, що з’явились на світ у львівських цукернях. І це не тому, що ми вирощували кращі какао боби чи володіли надзвичайними технологіями, просто наші кондитери зуміли вкласти у кожну зроблену цукерку, кожну плитку справжнього шоколаду маленький, але завжди найсолодший кусочок рідного Львова! А Львів – він завжди умів творити чудеса. | Львов еще со времен средневековья славился «хорошим десертом», а уже в 19 веке шоколад из Львова экспортировался во всю Европу. Вместе с шоколадом город даровал эмоции и чувства рожденные во Львове. С какой гордостью можно себе представить, как европейская аристократия, например где-то там в Париже, даровала на свидание любимым шоколадные сладости, которые появились на свет во львовских "цукернях". И это не потому, что мы выращивали лучшие какао бобы или владели чрезвычайными технологиями, просто наши кондитеры сумели вложить в каждую сделанную конфету, каждую плитку настоящего шоколада маленький, но всегда самый сладкий кусочек родного Львова! А Львов – он всегда умел творить чудеса. |
Минулу неділю вирішила почати з українського сніданку. От і пішла в найближче до мого дому кафе мережі «Хуторок» - м. Пєрмь, вул. Куйбишева, б. 6. Враження неоднозначні. | Прошлое воскресение решила начать с украинского завтрака. Отправилась в ближнее к моему дому кафе сети «Хуторок» - г.Пермь, ул. Куйбышева, д.6. Впечатления неоднозначные. |
Вирішила написати цей пост як нагадування про наш КОНКУРС Отож, не зважаючи на те, що вже пройшло 3 тижні, конкурс все ще триває. У Вас для написання посту в запасі ще 8 днів. Наприклад для студентів перед здачею іспитів це шалено багато часу. Так що ВПЕРЕД!!!!!!!!!!!!!! Хочеться провести якийсь проміжний результат як для себе так і для Вас. Отож, хто у нас конкурсанти і з якими постами: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() А ще б усім було цікаво побачити пости про різні кафе/бар/ресторани в інших містах України, Польщі, Білорусії, Казахстану, Ізраїлю, Німеччини, Латвії, Фінляндії, Грузії, Росії, Естонії, США. Так-так, серед наших ПЧ є жителі цих країн. ТОМУ З НЕТЕРПІННЯМ ЧЕКАЄМО!!!!!!!!!!!!!!! | Решила написать этот пост как напоминание о нашем КОНКУРСЕ Итак, не смотря нато, что уже прошло 3 недели, конкурс все еще продолжается. У Вас для написания поста в запасе еще 8 дней. Например, для студентов перед сдачей экзаменов это ужасно много времени. Так что ВПЕРЕД!!!!!!!!!!!! Хочется провести какой-то как для себя, так и для Вас. Итак, кто же у нас конкурсанты и с какими постами: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() А еще всем было бы интересно увидеть посты о разных кафе/барах/ресторанах в других городах Украины, Польши, Беларусси, Казахстана, Израиля, Германии, Латвии, Финляндии, Грузии, России, Эстонии, США. Да-да, серед наших ПЧ есть ители этих стран. ПОЭТОМУ С НЕТЕРПЕНИЕМ ЖДЕМ!!!!!!!!!!!!!!! |
Декілька днів тому повернулась з відпочинку з Криму. Відпочивала у живописному і дуже гарному місці, але зараз я не про це. Суттєве враження склав на мене Сімферополь Ми всі, коли приїжджаємо до Криму на відпочинок, розглядаємо дане місто як транзитний пункт – приїхали, пересіли на маршрутку/автобус/електричку/таксі і вже біля моря. А коли повертаємось назад, то швиденько приїхали, чогось десь перекусили перед потягом і вйо….додому А тут ми мали багато часу в проміжку між автобусом з Оленівки і нашим поїздом і вирішили трохи погуляти. Для початку вразила своїми змінами паркова алея, що справа від вокзалу. За цілий рік – а я була в Сімферополя рівно рік тому – її майже привели до тями, з однієї сторони зробили цілу купу лавочок і фонтанчиків (я так розумію що це фонтанчики) | Несколько дней назад я вернулась с отдыха в Крыму. Отдыхала в живописном и очень красивом месте, но сей час я не об этом. Существенное впечатление на меня составил Симферополь. Мы все, корда приезжаем в Крым на отдых, рассматриваем этот город как транзитный пункт – приехали, пересели на маршрутку/автобус/электричку/такси и уже возле моря. А когда возвращаемся назад, то быстренько приехали, что-то где-то перекусили перед поездом и вйо…. Домой. А в этом случае у нас было много времени в промежутке между автобусом с Оленевки и нашим поездом и решили немного погулять. Для начала впечатлила своими изменениями парковая алея, которая справа от вокзала за целый год – а я была в Симферополе ровно год назад - ее почти привели в порядок, с одной стороны поставили целую кучу лавочок и фонтанчиков (ну я так поняла, что это будут фонтанчики) |
В 20 кілометрах від Львова знаходиться велике село Раковець. Там з під гори, на якій розташована церква, тече джерело, за легендою - з цілющою водою. Кажуть, що в ній багато серебра і чогось ще. З цього джерела починається маленька річечка. Люди надали джерелу цивілізованого вигляду, огородили його, зробили каскадом ніби два яруси: в першому можна набирати питну воду, в другому (нижньому) омиватись. Поставили поруч капличку - люди і йдуть. У великій кількості доречі!!! | В 20 км от Львова находится большое село Раковець. Там из-под горы на которой стоит церковь, бьёт родник, по легенде - с целебной водой. Говорят что в ней много серебра и ещё чего-то. Из этого родника начинается маленькая речечка. Люди придали роднику цивилизованый вид, огородили его, сделали каскадом как бы два яруса: в первом можно набирать питьевую воду, а во втором (нижнем) омываться. Поставили рядом часовенку - люди и приходят. В большом количестве кстати!!! |
Якщо комусь треба оздоровитись - ласкаво просимо, село Раковець знаходиться в 20 км від Львова по Стрийській трасі! | Если кому нужно оздоровиться - пожалуйста, село Раковець находится в 20 км от Львова по Стрийской трассе! |
В Пєрмі існує мережа кафе татарської кухні «Сабантуй». Запрошую вас відвідати зі мною одно з них, розташоване за адресою: м. Пєрмь, вул. Миру, буд. 11. | В Перми существует сеть кафе татарской кухни «Сабантуй». Приглашаю вас посетить со мной одно из них, расположенное по адресу: г.Пермь, ул. Мира д.11. |
Пляшки я розпочав збирати в середній школі. Ходив з торбою дворами, пивницями та смітниками, і оцим ремеслом заробляв собі кишенькові гроші. Як зараз не сором колишньому професору копирсатись у сміттєвому баку, так і я, асфальтове породження великого мегаполісу, зовсім не переймався думкою, що мене хтось помітить із знайомих. До майбутньої стипендії ще було далеко, а студентом я пляшки не збирав, стипендії вистачало, мені багато не треба. І от, років 12 тому, одна київська чічка мені подарувала пляшку. Чому чічка? Хіпі тоді звали квітами життя. Ми трохи дружили. Вона власноруч зробила з пляшки хіпі-мотанку і подарувала мені на пам'ять. | Бутылки я начал собирать в средней школе. Ходил с сумкой дворами, пивнушками та мусорниками, и вот этим ремеслом зарабатывал себе карманные деньги.Как не стыдно сейчас бывшому профессору рыться в мусорном баке , так и я, асфальтовое порождение большого мегаполиса, совсем не проникался мыслью, что меня кто-то заметит из знакомых. До будущей стипендии еще было далеко, а студентом бутылки не собирал, стипендии хватало, мне много и не надо.И вот, 12 лет тому назад , одна киевская чичка мне подарила бутылку. Почему чичка? Хипи тогда называли цветами жизни. Мы немного дружили. Она собственными руками сделала из бутылки хипи-мотанку и подарила мне на память. |
Залишив я пляшку з найкращої в цьому році питної води. Вона справді мені подобалась більше за інших та й ще неабияка особливість - п'єш її, і співати водночас можна. | Оставил я бутылку с лучшей в этом году питьевой воды. Она действительно мне нравилась больше , чем другие и еще какая особенность – пьешь ее, и петь одновременно можна. |
Я вважаю, що переклад назви цього закладу на російську мову буде некоректним, тому що "Гасова лямпа" – це власна назва, тим більше на галицькому суржику, тому надалі назва буде залишатись незмінною. Для початку історія з рубрики "Тільки у Львові" :)))) А початок цієї історії був самим повсякденним. У 1852 році два дрібних галицких бізнесмени привезли у Львів кілька бочок дистильованої нафти. Власник львівської аптеки «Під золотою зіркою» вирішив придбати два центнери цього надзвичайно смердючого дистиляту. Але навіщо стільки нафти одній аптеці? Є свідчення, що її власник сподівався вигнати з неї чистий спирт. Це грандіозне завдання він поставив перед завідувачем лабораторією магістром Яном Зегом. Той, будучи непоганим хіміком, разом зі своїм асистентом Ігнаци Лукасевичем узявся за діло з вогником. Він сподівався, що дослідження з нафтою дозволять поправити його кепські матеріальні справи — Яну важко було утримувати на платню фармацевта красуню дружину. Дослідження, на щастя, незабаром дали результати — удалося знайти спосіб очищення нафти хімічним способом. Так був винайдений гас. І хоча бажаний спирт у результаті досвідів одержати не удалося, про те, що наукове досягнення Яна Зега було абсолютно оригінальне, підтвердив авторитетний австрійський патент. Природно, що перша гасова лампа освітила вікно аптеки "Під золотою зіркою" у Львові. Пройшло 155 років... Тепер тут на вулиці Вірменській, 20 є галерея, колекція зібрала близько 200 гасових ламп. І пам'ятник двом видатним львів'янам: Яну Зегу (сидить) та Ігнаци Лукасевичу (визирає з вікна третього поверху). Автор пам'ятника - Володимир ЦІсарик. | Я считаю, что перевод названия этого заведения на русский язык ("Керосиновая лампа") будет некорректным, потому что "Гасова лямпа" - это имя собственное, тем более на галицком суржике, поэтому в дальнейшем название будет именно таким. Для начала история из рубрики "Только во Львове" :)))) А начало этой истории было более, чем обыденным. В 1852 году два мелких галицких бизнесмена привезли во Львов несколько бочек дистиллированной нефти. Владелец львовской аптеки «Під золотою зіркою» решил приобрести два центнера этого чрезвычайно дурно пахнущего дистиллята. Но зачем столько нефти одной аптеке? Есть свидетельства, что ее владелец надеялся выгнать из нее чистый спирт. Эту грандиозную задачу он поставил перед заведующим лабораторией магистром Яном Зэгом. Тот, будучи неплохим химиком, вместе со своим ассистентом Игнаци Лукасевичем взялся за дело с огоньком. Он надеялся, что опыты с нефтью позволят поправить его незавидные материальные дела — Яну трудно было содержать на жалованье фармацевта красавицу жену. Опыты, к счастью, вскоре дали результаты — удалось найти способ очистки нефти химическим способом. Так был изобретён керосин. И хотя желанный спирт в результате опытов получить не удалось, о том, что научное достижение Яна Зэга было совершенно оригинально, подтвердил авторитетный австрийский патент. Естественно, что первая керосиновая лампа осветила окно аптеки "Під золотою зіркою" во Львове. Прошло 155 лет... Теперь здесь на улице Армянской, 20 есть галерея, коллекция собравшая около 200 керосиновых ламп. И памятник двум выдающимся львовянам: Яну Зегу (сидит) и Игнаци Лукасевичу (выглядывает из окна третьего этажа). Автор памятника - Владимир Цисарик. |
Ми з Сонечком маємо таку звичку ходити у ті кафе, де почуваємось затишно як вдома , щоб можна було зустріти старих знайомих чи перекинутись парою слів з власником закладу за горнятком кави та не одним. Де за цигаркою та затишною розмовою відпочиваєш душею, ознайомлюєшся з останніми новинами з життя знайомих і не тільки. У Львові у багатьох наших друзів є власні невеличкі кав’ярні, усіх навіть не перерахуєш, а у Києві таку роль відіграє «Купідон» - кнайп -клуб на вул. Пушкінська,1. | У нас с Сонэчком есть такая привычка ходить в те кафе, где мы себя чувствуем уютно как дома, чтоб можна было встретить старых знакомых или перекинутся парой слов с собственником заведения за чашечкой кофе и не одной. Где за сигаретой и уютным разговором отдыхаешь душой, ознакамливаешься с последнними новостями с жизни знакомых и не только. Во Львове у многих наших друзей есть собственные небольшие кафе, всех даже не перечислишь , а в Киеве такую роль играет «Купидон – кнайп-клуб на ул. Пушкинская,1. |
Сподіваюсь, львів’яни мене виправлять, якщо щось сплутаю. Як гість міста хочу прорекламувати «Пузату хату» - чудове кафе! Хоч і і знаходиться воно в центрі Львова (вул. Січових Стрільців, 12), але заклад абсолютно демократичний. | Надеюсь, львовяне меня поправят, если что напутаю. Как гость города хочу прорекламировать "Пузату хату" – замечательнейшее кафе! Хоть и находится оно в центре Львова (ул. Сечевых Стрельцов, 12), но заведение совершенно демократичное. |
А інтер’єр вражає вже прям з входу | А интерьер впечатляет уже прям от входа |
"Лист жінці Марійці на село. Моя люба Марійцю, я вже ві Львові. Люди тут геть повар'ювали, тіво бамбетлі на яких спала небіжка бабця, повиставляли у світлицю, і на них панство попиває каву. Тому прошу, не пали того креденця, що винесли до стодоли, Приїду будемо робити гендель. Твій чоловік Василь" Таким текстом починається меню в кав'ярні "На бамбетлі" Що ж таке бамбетль? Ха! так це ж диван/тахта/скриня в одній "особі". Слово старе, ймовірно польське, але збільшого напевно наш галицький суржик. В замизганому прохідному дворі, який носить горду назву Пасаж Андреоллі (прохід від Костела Єзуїтів на Площу Ринок) заповзятливі львів'яни відкрили ось таку кав'ярню (фото фасаду із інета) | "Письмо жене Марийке на село. Моя любимая МАрийка. Я уже во Львове. Люди тут совсем с ума посходили, те бамбетли на которых спала покойница бабка, повыставляли в светлицу, и господа на них попивают кофе. Потому прошу, не жги тот сундук, что вынесли в сарай. Приеду, будем делать бизнес. Твой муж Василь" Таким текстом начинается меню в кафе "На бамбетле" Что такое бамбетль? Ха! Так это же диван/тахта/сундук в одном "лице". Слово старое, вероятно польское, но более наверно наш галицкий суржик. В замызганом проходном дворе, который носит гордое название Пассаж Андреолли (проход от Костёла Иезуитов на Площадь Рынок) предприимчивые львовяне открыли вот такую кофейню. (фото фасада из инета) |
Тільки у Львові! Розповім Вам про одне львівське кладовище. Не дивуйтесь. Похмуро? Ні, це просто слово похмуре та понуре, а для цього місця більше підходить слово «некропіль»- місто мертвих . Урочисте слово! так ось! Розповім Вам трішечки про один львівський некропіль – Личаківський. Личаків не схожий на звичайне кладовище, більше за все мені нагадує парк з скульптурами, тут сонячно, світло і тихо, немає задушливої атмосфери, а надгробки – це пам’ятники архітектури і взагалі витвори мистецтва. Я прийшла сюди з визначеною метою (в іншому місці розкажу), але не могля стриматись, що не показати всю красу, що завмерла у камені.Такі скульптурні композиції запам’ятовуються на все життя! Тут навіть смерть не здається чимось кінцевим, не завершальна «крапка», а багатозначні «три крапки». Ну що, підем | Только во Львове! Расскажу вам про одно львовское кладбище. Не удивляйтесь. Мрачно? Нет, это просто слово мрачное и унылое, а для этого места больше подходит слово "некрополь" - город мёртвых. Торжественное слово! так вот! Расскажу вам немного про один львовский некрополь - Лычаковский. Лычаков не похож на обычное кладбище, более всего напоминает парк со скульптурами, здесь солнечно, светло и тихо, нет давящей атмосферы, а надгробия - это памятники архитектуры и вообще произведения искусства. Я пришла сюда с определённой целью (в другом посте расскажу), но не смогла удержаться, чтоб не показать вам это красоту, замершую в камне. Такие скульптурные композиции запоминаются на всю жизнь! Здесь даже смерть не кажется чем-то окончательным, не завершающая "точка", а многозначительное "многоточие". Ну что, пойдём |
А це надгробок актриси Регіни Марковскої, його ще називають «Спляча красуня». це з тих пам’ятників які неможливо забути, я в захопленні, подивіться, вона ж як жива, адже в неї навіть панчошки полосаті вирізані в камінні! | А это надгробие актрисы Регины Марковской, его ещё называют "Спящая красавица". Из тех памятников которые невозможно забыть, я в восхищении, посмотрите, она же как живая, ведь у неё даже чулочки полосатые вырезаны в камне! |
Личаківське кладовище – це місце, яке практично завжди входить в склад в екскурсійні маршрути по Львові. Надіюсь ви не пошкодували , що прогулялись зі мною. Тут ще багато всього цікавого, я спеціально не стала показувати усе. Якщо будете у Львові – зайдіть на Личаків, приторкніться до вічності. Доречі, тут навіть нічні екскурсії є (для любителів екстриму) | Лычаковское кладбище - то место, которое практически всегда включается в экскурсионные маршруты по Львову. Надеюсь вы не пожалели, что прогулялись со мной. Тут ещё много чего интересного, я специально не стала показывать всё. Если будете во Львове - зайдите на Лычаков, прикоснитесь к вечности. Кстати, тут даже ночные экскурсии есть (для любителей экстрима). |