Блін, таке гамно в душі робиться... і навіть, нема з ким поділитись...
От чому, коли все добре - обов"язково мусить бути щось погане??? Чи в нас нема, блін, справжніх мужиків??? Чого вони завжди всі думають, що жінка - це прально-миючо-готуючо-прибираючий апарат, який ще й на роботу повинен ходити?! І, що найобразливіше, настільки в це свято вірять, що навіть зляться, коли ти робиш знаки протесту!!!
Нащо тоді спочатку так гарно себе поводити?? Допомагати, забезпечувати, навіть інколи балувати... Нащо показувати типу "я такий пиздатий", а потім перевертати все на голову?! Та скажи зразу: "Я - БИДЛО!!!", нічим не відрізняюсь від інших!!! Вкурвило!!!!!!!!
П.С. хлоп"ята! не треба говорити "я не такий, в мене все по-іншому!"...
дівки! не вірте їм! може ми всі стерви, але все таки вони - козли!!!!
Вчера что-то никак не получалось уснуть и я лежал и думал. А потом обратил внимание что я лежу на спине и вспомнил, что ещё год назад я полюбому всегда спал на боку, а теперь только на спине. Это заставило призадуматся и я сегодня нашел материал на тему того, что значит поза в которой ты спишь.
Многие люди даже не представляют, что их проблемы, характер, личность влияют на позу, в которой они спят. Глядя на спящего человека, психологи многое могут сказать о его проблемах. Мы тоже можем попытаться это проанализировать. Попробуем?
Досить!!! Відстаньте... Не треба трахати мою душу... Вона жива, а ви гвалтуєте її!!! Перестаньте їсти мене, повільно пережовуючи кожну клітинку мого мозку... Невже не ясно, що це мене не змінить, а лише ще більше заганяє в глухий кут!!! Важко....
О Боже..... Як ти мене дратуєш..... З кожним днем, з кожною хвилиною....... Ні! Гірше!! Я ненавиджу тебе!!! Так, просто ненавиджу... Кожною частинкою свого тіла, кожною клітинкою своєї душі!!!... Твої слова, рухи, вираз твого обличчя, твоя присутність порушує мій спокій... Я в глухому куті! Ти не відпускаєш мене... Невже ти настільки сліпий і не бачиш, як мені важко з тобою!!!! Тобі ніколи не стати тим, кому я буду все пробачати, кому буду щовечора і щоранку шепотіти на вушко ніжне "люблю"... заради тебе я ніколи не стану покірнішою, спокійнішою!!! Ніколи..чуєш? ніколи тобі не стати тим єдиним... невже ти цього не бачиш??? Ти говориш, що я жорстока, психічна.. ти бачиш, як я нервуюсь щодня, але ти навіть припустити не можеш, що пора мене відпустити!!! Сама я цього не зроблю, бо більше не має сил спричиняти тобі біль... Так, не дивлячись на всю мою ненависть, в мене ще є жалість до тебе!!!!!
І найгірше те, що і без тебе я не можу... Занадто багато речей нас пов"язує!!! Прошу тебе, відпусти... В іншому разі, я просто злечу з катушок... я зірвусь!!! і ти пожалієш.... чесно!!!!
Нещодавно вирішила, що ти мов пірсинг у серці.... І, знаєш, це мабуть найвдаліше порівняння зі всіх! Тільки от трохи невдалий пірсинг..(
Спочатку розумієш, що він не потрібний.. потім хочеться, але не наважуєшся..а ще пізніше його просто проколюють тобі, не питаючись!!! І поки серце під наркозом - все ніби впорядку... а далі..... ти розумієш, що тобі зачепили життєво-важливу артерію, яка починає кровоточити..і рана не загоюється. І навіть доторкнутись до нього не можливо - так БОЛЯЧЕ!!!
Ти, як прикраса, що приносить біль....... Якщо колись і вдасться його витягнути, викинути, то ранка не заживе - буде кровоточити при найменшому порусі душі...... А якщо й не буде крові, то рубець залишиться на завжди!!!!!
Я не вірю в чудеса, але все таки надіюсь, що з часом воно все ж заживе і я буду спокійно і з радістю згадувати ті моменти, коли серце було під наркозом.......
PS L.U.
Ааааааа!!!! Треба терміново повертатись сюди і виливати свої емоції, доки мій дах не покинув мене остаточно!!!!!!
И вроде всё достаточно пиздато, но всё равно какая-то хуйня. (с).
Апатія..... ->Замкнутість..... -> Шизофренія.....
Я зхожу з розуму?????
- Что случилось?
- Нічого.
- Что с тобой?
- Нічого.
- Ну ничего, так ничего.
А останнє "нічого" насправді мало звучати так:
- Ти хочеш знати правду, що зі мною??? Тут є дві сторони. З твоєї - я просто дура.. А з моєї, я людина, про яку ти абсолютно нічого не знаєш. Ти не знаєш, що робиться в моїй голові, з моїми думками. Ти не знаєш, що робиться тут *Кладе руку собі на груди*. А тут болить і пече. Кажуть, там знаходиться душа... І їй боляче. Боляче не від того. що ти ніколи не будеш моїм, а лише від того, що вона любить...того, для кого це все немає значення!
P.S. Люблю тебе.........
Якщо якогось дня ти відчуєш, що хочеш плакати, зателефонуй до мене.. Не обіцяю, що тебе розвеселю, але можу поплакати з тобою...
Якщо якогось дня ти захочеш втікти, не бійся до мене зателефонувати.. Не обіцяю, що тебе затримаю, але я можу побігти з тобою...
Якщо якогось дня ти не захочеш нікого слухати, зателефонуй до мене.. Обіцяю бути тихо, але я буду з тобою...
Але, коли якогось дня ти зателефонуєш і ніхто не відповість, то прийди до мене, бо можу тебе потребувати!!! (с).
P.S. перекладено мною з пол. мови...
- Ні, внученько. Кохання - це коли пам"ятаєш в чому він був одягнутий на побаченнях. А якщо пам"ятаєщ себе - то це закоханість. Склади іграшки в коробку, дитинко.
_______________________________________________________________
- Бабусю скажи мені, коли наступає час прощатися? Може краще розійтися після першої ж ночі, поки немає неоправданих надій, не чекати сварок і непотрібних пояснень, просто піти залишивши на пам"ять просто збентежений приємний спогад. Або після багатьох-багатьох ночей, коли все само по собі невідомо куди і невідомо чому зникне, таке собі спокійне розстанвання без болю, надривів, крику.
- Тут все дуже просто внученько. Вирушати треба не після якоїсь визначеної кількості ночей, а першого ж ранку, коли тобі не захочеться встати раніше і приготувати йому сніданок. Напої його тоді чаєм, поцілуй на прощання і закрий двері.
_______________________________________________________________
- Бабусю він мені і досі сниться....
- Пам"ятаєш торішній сніг...?
- До чого тут торішній сніг. Я ж поради хотіла у тебе спитати, а не про погоду говорити...
- А я тобі внучко її вже і дала. Коли ще болить, коли не до кінця забулося, якщо всередині ще щось здригається, то скажи мовчки про себе :"Торішній сніг." І спробуй віднестися до всього, що у Вас було так само. Неможливо зберегти сніжинку вліку, - приходить і її час розтанути. І хоч тобі важко зараз в це повірити, пам"ятай, обов"язково випаде новий сніг. Просто довірся часу і діждися його, нового, чистого, першого снігопаду. Але якщо ти і досі сумуєш за тим, що було - просто повторюй про себе :"торішній сніг, торішній сніг, торішній сніг"
______________________________________________________________
- Бабусю, я буду боротись за своє кохання.... Я не віддам його просто так... не опущу руки, не здамся без бою....
- Внученько - пам"яаєш таку улюблену гру школярів, коли треба бігати навколо стільців, яких менше ніж гравців. А коли закінчується музика треба зайняти стілець першим... Внученько ти ж граєш в ту саму гру, коли намагаєшся боротися... Навіщо бігати удвох, а то і утрьох довкола одного стільця, намагаючись перехитрити суперниць і зайняти стілець першим, смішити оточуючих, злитись і нервуватись...
Озирнись довкола, біля стінки стільки вільних стільців... ти вже доросла внученько, пора перестати грати в дитячі іграшки...
____________________________________________________________________
-Бабусю, чому мені так боляче? Я ревную його навіть до жіночих імен, які він називає.... Коли він не піднімає слухавку - я тут же уявляю, що він з іншою.... Коли він розповідає про якусь жінку, я одразу починаю думати чи "було" у них... Я ревную його до колишніх, до друзів, до колег на роботі, до випадкових знайомих... Як перстати себе мучити бабусю?
- Внученько, ревнощі - це брехливе відчуття. Ти не ревнуєш, ти боїшся втратити. Але ти не бійся, бо це пустий страх. Адже якщо приводу немає, то ревнувати безглуздо, а якщо він є, то ревнувати вже пізно.
_________________________________________________________________
- Всі чоловіки однакові. Варто йому лише сказати мені "привіт", як я вже знаю, як він поводитиметься далі, які анегдоти розповідатиме, як буде посміхатися, як торкатиметься, як буде сваритися і йти геть...
- Ти не права внученько. Всі чоловіки різні. Просто нам подобаються схожі чоловіки. Тобі подобаються скромні, домашні? Тоді чому ти нарікаєш, що знову попався зануда, який нікуди не хоче виходити з будинку? Якщо ти вибираєш чоловіка "душу компанії", тоді не дивуйся , що частенько доведеться його ділити з друзями, а часто і з "подругами жіночої статі"... Якщо любиш романтиків, то будь готова не лише до свічок, віршів і шампанського, а і до періодичних депрессій і зникнень, які він
Обнимать его спящего, гладить по волосам... Всматриваться в такое наивное детское лицо и ..любить..... Заботиться, ухаживать.. Быть готовой стать для него просто мамой или старшей сестрой, лишь бы быть рядом!!! Нежно целовать и прикосаться гладкой кожи, боясь разбудить ......и с грустью понимать, что он никогда не станет ТВОИМ........
П.С. вибачайте, що не на рідній мові... Просто чомусь в той момент думалось саме так)
Пару слов и сердце в кипяток, как чайный пакетик в кружку.
Я слечу с катушек при первой возможности.при первом случае.
а ты на раздватри зажмурь глаза и сумей не заплакать,когда подумаешь О.
Налей себе виски.а лучше какой-нибудь дешёвки.так жизненней.может мне даже жаль тебя станет.
Прочувствуй меня до кончиков пальцев и автопилотом 7 знакомых кнопок на телефоне.
А абонент больше не тот.
Он больше не обнимет тебя.
Не закричит сумашедше-долгожданно в трубку.
уже не_твоя.И только тогда чуть дрогнут коленки,ресницы затрясуться, и ты вспомнишь свою девочку.Ту,что всегда была рядом,носом уткнувшись в твою шею.
©
Иногда проще сказать "всё хорошо", чем так долго объяснять, почему я хочу разбить голову об батарею.......................
Сьогодні згадала, як вперше залишила повідомлення на ЛіРу... Це був щоденник Kristol.
Саме тут я знайшла людину, повідомлення якої стали відображенням мене самої... Читала її пости і бачила в них все, що сама відчувала! Тільки от написати так не могла, бо мабуть словниковий запас був замалий((
Саме ця людина стала мені близьким інет-другом! Полюбила її більше, ніж своїх реальних друзів... Завжди перечитувала її всі нові записи і переживала разом з нею... Бувало навіть таке, що коли не могла дати собі якісь відповіді, на ЛіРу зразу з"являвся її пост з тими словами, які мені були так потрібні!!!
Зараз приступила до мене якась ностальгія, але не можу зрозуміти, що відбувається.... І саме зараз так не хватає її слів... Тільки от на ЛіРу вона чомусь не появляється(((((
Лікусь! Я знаю, що ти можеш мене виручити... Не дай пропасти подрузі!!! Вернись сюди.... Я тебе чекаю...................................................